For over 50 years the Common Agricultural Policy (cap) has been a cornerstone of eu policy relating to farming and the rural areas

Вид материала

Документы

Содержание Інтеграція україни до європейського ринку страхування Долговой кризис стран ес Долговой кризис стран ес

Подобный материал:

• Energy policy of Russia, 28.31kb.
• Тской models to model of mutual responsibility in an education sphere, to strengthening, 945.89kb.
• Данный Policy Brief подготовлен Кесилиш Club’ом при участии Клуба либеральной молодежи, 86.31kb.
• Copolco committee on consumer policy изучает вопросы обеспечения интересов потребителей, 16.44kb.
• " Monetary Policy and the Real Exchange Rate", 11.39kb.
• Європейський інструмент сусідства та партнерства україна Стратегія єс щодо України, 719.36kb.
• Д. С. Кулябов > Стандарты информационной безопасности, 1244.5kb.
• Foreign Policy Євген Морозов є виразником критичного погляду на політичну вагомість, 166.63kb.
• Правила разграничения доступа прд security policy Совокупность правил, регламентирующих, 137.1kb.
• Тема Введение. Политология как система знаний о политике (2 ч.), 41.33kb.

проблеми розвитку ринку рітейлу України


Посткризовому розвитку економіки України притаманні позитивні тенденції. Зростання ВВП (5,2%), обсягів промислового виробництва (7,3%), номінальної (18%) та реальної (9%) зарплат у 2011 році порівняно з попереднім, вплинули на зростання обороту роздрібної торгівлі (13,7%), що, безумовно, є ключовим сигналом поліпшення стану українців.

Отже, на перший погляд економіка вступає у стадію відродження. Але до стадії стабілізації необхідно ще досить багато часу. Так, залишаються низькими рівень грошових доходів частини населення і відповідно частка витрат в них на продовольство, фінансові можливості провідних банківських установ, високими ціни реалізації.

На фоні загальних проблем в економіці України – відсутності довгострокової стратегії розвитку економіки, недосконалості системи державного регулювання, законодавчого забезпечення, поточної економічної політики тощо – загострюються проблеми споживчого ринку, що відповідно відбивається на особливостях розвитку ринку рітейлу.

В таких умовах підприємства рітейлу повинні реагувати як на потреби виробництва, так і на можливості споживання. До того ж суб’єкти ринку рітейлу повинні приймати рішення із збереження власних позицій, при цьому деякі з них виявляються руйнівними з позицій зміцнення бізнесу. Це стимулює клієнтоорієнтованість рітейлерів, але посткризова раціоналізація та виваженість дій покупців роблять намагання підтримки зв’язків з покупцями досить дорогими. Так, скорочення обсягів заборгованості клієнтів, або ліквідації звичних для клієнтів привілей, в перспективі усе одне призводить до втрати покупців, а з часом й до банкрутства.

Покупці за наявності низьких доходів ведуть себе заощадливо, стають менш схильними до впливу традиційних комунікаційних інструментів, що впливає, відповідно, на їх лояльне відношення до брендів, розвиток яких набирає за останні часи сили. Рітейлери активно розвивають досвід використання private labels, або власних торгових марок. Це позитивна тенденція як для українського виробника, частка реалізації продукції якого щорічно зменшується на перевагу імпортних аналогів, так і для самого роздрібного торгівця, бо як правило, така продукція на 20-30 відсотків дешевша від продажу брендових аналогів, а економічна вигода від її наявності приблизно на 5% вище.

За період кризи підприємства рітейлу констатували продовження зменшення загальної кількості суб’єктів роздрібної торгівлі, збільшення торгової площі, зростання мережі формату гіпермаркетів та торговельних центрів, зменшення кількості покупців і середнього чека, високі витрати на оренду та скорочення суми отриманих прибутків, уповільнення темпів відкриття нових магазинів.

Знизились ціни на соціально значущі групи товарів, на що вплинули такі чинники як урожайність, тобто збільшення пропозиції на продовольчому ринку, та зменшення торговельної націнки з 20% в деяких випадках до 5% [1].

Продовжується тенденція зберігання ринкових форм торгівлі, що зумовлене більш низькими цінами для покупців, та має вирішальне значення при виборі місця купівлі товару. Ціновий фактор стимулює й розвиток on-line сектору, який має серйозний потенціал. Протягом останніх 5 років український ринок on-line торгівлі показував значне зростання незалежно від економічних коливань. За даними Українського процесингового центру та Асоціації учасників електронного бізнесу, в 2011 р. обсяги on-line торгівлі в Україні зросли на 30-50% зросли до попереднього року. У 2011 році українці витратили майже 2 млрд. євро а покупки в інтернет-магазинах. Найбільш популярними сегментами електронної торгівлі в Україні є комп’ютери та оргтехніка (включаючи комплектуючі), побутова техніка і книги, мобільні телефони та аксесуари та інші [2].

Загалом вітчизняний ринок рітейлу стає більш концентрованим, в результаті чого поступово збільшується питома вага найбільших роздрібних мереж. На продовольчому ринку – це «АТБ-маркет», «Сiльпо», «Фуршет», «Велика кишеня», «Амстор» і Metro. Але рівень концентрації все ще невеликий, на частку двадцяти п’яти найбільших роздрібних мереж в Україні припадає близько 15 % загального роздрібного товарообігу.

Проблемною тенденцією сучасного розвитку рітейлу є відмова деяких банківських установ працювати з підприємствами галузі. Так, нідерландський ІНГ Банк Україна, шведський Шведбанк, його локальний конкурент – СЕБ Банк та голландський Credit Europe Bank закрили роздрібний напрям, та пішли з ринку рітейлу [3]. Причиною тому є законодавче введення заборони роздрібного валютного кредитування, яке надавало можливості отримувати майже 7% маржі та було основним заробітком для них на українському ринку. Банки кілька років поспіль охоче кредитували роздрібну торгівлю, тому навіть у порівняно невеликих рітейлерів боргові коефіцієнти перевищують норму.

Таким чином, наявність багатьох проблем на українському ринку рітейлу зумовлює необхідність їх вивчення та урахування у діяльності роздрібних підприємств.


Література


1. Казакова О.Б. Розвиток вітчизняних і іноземних торговельних мереж: тенденції, проблеми та шляхи їх вирішення [Електронний ресурс] / О. Б. Казакова / Режим доступу : ссылка скрыта 2010_30_2/Kazakova.pdf.

2. Перейдет ли ритейл в онлайн? [Електронний ресурс] / Режим доступу : ссылка скрыта

3. Банки покидают розничный рынок Украины [Електронний ресурс] / Режим доступу: ссылка скрыта.


Лебедь А.В., студентка

Озаріна О.В., к.е.н., доцент

Донецький національний університет економіки та торгівлі імені М. Туган-Барановського


ІНТЕГРАЦІЯ УКРАЇНИ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО РИНКУ СТРАХУВАННЯ


В умовах переходу ринкових відносин України на новий рівень, який передбачає стрімкий розвиток міжнародних економічних зв’язків з індустріально-розвинутими країнами світу особливу значимість набуває фінансова діяльність страхових організацій. Саме вона в змозі допомогти процесу створення в Україні сприятливих умов функціонування господарюючих суб’єктів міжнародного рівня, забезпечити фінансову стійкість та розвиток страхового ринку.

Питанням розвитку страхування присвячені наукові праці таких дослідників, як Шахов В.В., Соловйова О.А., Залетов А.Н., Внукова Н.М. Страховий ринок та страхову послугу вивчали Базилевич В.Д., Говорушко Т.А., Горбач Л.М., Гутко Л.М., Журавльов Ю.М.

Страховий ринок є важливою часткою товарного господарства, який передбачає самостійну діяльність його учасників, що знаходяться в умовах конкурентоспроможної сфери та будують свої відносини на коливаннях попиту і пропозиції.

Найбільш розвиненим і високотехнологічним є страховий ринок країн Європи. Так, європейські країни займають 41,4% від світового ринку страхування. Лідерами страхового ринку є Великобританія – 11,4%, Німеччина – 7%, Франція – 5%, Італія – 3% [2].

Основною особливістю страхового ринку ЄС є формування єдиного страхового простору і одноманітного національного страхового законодавства. Основним напрямом розвитку страхового ринку ЄС на сьогодні вважається інтернаціоналізація страхового бізнесу, що в свою чергу, вимагає уніфікації його регулювання. Європейські країни, раніше за інших включилися в глобальний страховий ринок, випередили всі інші країни на шляху інтернаціоналізації його регулювання. У зв'язку з цим основний напрямок розвитку для ринку страхування - це підтримка ефективного включеннякраїн ЄС в систему глобального страхового ринку [1].

Страховий ринок Великобританії та Німеччини ділять 3 та 5 місця в світі. У 2010 р. сукупний обсяг зібраних премій склав 550 млрд. дол., у тому числі частка автострахування склала - 12,8%, страхування від вогню і нещасних випадків - 19,8, авіаційне і транспортне страхування - 1,0, страхування життя - 67,3 % .Обсяг страхових премій у Великобританії склав 340 млрд. дол.,з яких 69% приходиться на страхування життя [1].

У 2010 р. загальний обсяг страхових премій німецьких страхових компаній від операцій у всіх країнах світу склав 240 млрд. дол., у тому числі частка зі страхування збитків і від нещасних випадків склала 45,2%; по страхуванню кредитів, авіаційному страхуванню і ядерного страхування - 1, 0; по добровільному медичному страхуванню - 12; по страхуванню життя – 47,9%. Страхові компанії Німеччини, на загальну думку, належать до найбільш надійних в світі.

Французький страховий ринок займає 4-е місце в світі. Кількість зареєстрованих страховиків наближається до 800, з них 98 - займаються страхуванням життя і 360 - іншими видами страхування.
Близько 40% страхового ринку Франції контролюють 5 найбільших страховиків, 10 найбільших компаній - 58% ринку. Дуже активно відбуваються процеси злиття серед брокерських компаній, що є наслідком тенденції до глобалізації, причому міжнародна діяльність явно має пріоритет над діяльністю на національному ринку[1;3].

У 2010 р. загальний обсяг страхових премій, отриманих французькими страховими компаніями і їх закордонними філіями, склав 280 млрд. дол., в якому 68,5% становить страхування життя [1].

Особливості взаємодії страхових ринків різних країн впливають на страховий ринок України і сприяють його залученню у світовий страховий простір. Страховий ринок України перебуває в сфері впливу світового ринку, особливо країн ЄС. Україна займає невелику частку на європейському ринку страхових послуг – 0,06%.

Та існує багато перешкод до інтеграції українського страхового ринку до європейського ринку страхових послуг, з яких можна виділити наступні:

1) слабкі зовнішньоекономічні зв’язки у сфері страхування;

2) нерозвиненість страхової інфраструктури;

3) недостатній рівень та потенціал розвитку страхування за межами країни;

4) низькі показники конкурентоспроможності українських страхових компаній;

5) політична нестабільність.

Таким чином, страховий ринок України знаходиться у стадії формування. У порівнянні з європейськими країнами він є багатокількісним за інституційними одиницями, але слабо капіталізованим за обсягом активів. Він є необхідною складовою економічної інтеграції. Але процес виходу українського страхового ринку за межі національного можливий лише за умов сприятливої законодавчої бази, стабільної політичної ситуації в країні, розвитку окремих видів страхування, що є актуальними в країнах входження.


Література

1. World insurance in 2010. [Електронний ресурс].- Режим доступу: ссылка скрыта

2. Офіційний сайт компанії Swiss Re. [Електронний ресурс].- Режим доступу: http ://ссылка скрыта

3. Страхування, страхові послуги. [Електронний ресурс].- Режим доступу: ссылка скрыта


Озарина О. В., к. э. н., доц.

Литвин Я. С.

ДонНУЭТ имени Михаила Туган-Барановского


ДОЛГОВОЙ КРИЗИС СТРАН ЕС


Долговой кризис в Европе является следствием неадекватности государственной финансовой политики, как считают эксперты. Причиной долгового кризиса являются не объективные явления цикличности мировой экономики, а устаревшая модель кредитно-денежной политики, которой руководствовались европейские лидеры. ЕС проводил в период кризиса ограничительную монетарную политику при послаблениях в бюджетной сфере. В результате накопились значительные бюджетные дефициты. Попытка сбалансировать бюджет в немонетарном режиме, не допуская удешевления евро и ослабления эмиссионной политики, привела к тому, что фискальная политика стала играть генерирующую для депрессии роль.

Аналитики Royal Bank of Scotland (RBS) прогнозируют усугубление европейского долгового кризиса из-за ошибочных действий руководства ЕС. Одна из причин - рост доходности государственных облигаций стран-членов ЕС.

В конце апреля 2011 г. Европейский комитет статистики обнародовал следующие данные — совокупный госдолг стран еврозоны превысил 85% ВВП (при установленном нормативе в 60% ВВП). Допустимый долговой порог превзошли не только проблемные периферийные государства, но и крупнейшие экономики региона — Германия (долг составил 83,2% ВВП), Франция (81,7%) и Великобритания (80%). По информации Евростата, в 2010 г. задолженность стран еврозоны достигла своего исторического максимума. При этом европейское статистическое ведомство зафиксировало и положительную тенденцию — уменьшение дефицита бюджета государств еврозоны и ЕС, который сократился до шести и 6,4% ВВП соответственно. Самый большой дефицит — у Ирландии (32,4% ВВП). По прогнозам Национального банка Швейцарии, рост реального ВВП еврозоны в 2012 году составит 0,4%. Ожидания Европейского центрального банка более оптимистичны — 1%.

На саммите 8–9 декабря 2011 г. страны ЕС поддержали решение о создании бюджетно-фискального союза в Европе. Он предполагает автоматическое применение штрафных санкций в случае несоблюдения странами-членами еврозоны жестких ограничений дефицита госбюджета (3% ВВП) и госдолга (60% ВВП). Вступать в такой союз отказалась Великобритания. Руководство страны потребовало от Франции и Германии гарантий, которые не допустили бы регулятивного вмешательства со стороны ЕС в финансовую политику государства.

Создание бюджетного союза предполагает введение налога на некоторые виды финансовых транзакций, в частности, на операции с акциями и облигациями. Еврокомиссия планировала ввести такой налог в 2014 г., однако из-за усиливающегося кризиса европейские чиновники пересмотрели свои планы. Налоговая ставка на операции с акциями и облигациями составит 0,1% от суммы транзакции. Для других финансовых операций она будет в десять раз меньше — 0,01%. По предварительным подсчетам Еврокомиссии, введение нового налога должно приносить в бюджет ЕС ежегодно около 55 млрд евро.

Выход из кризиса в Европе зависит от решения вопросов о дальнейшей консолидации европейских государств и от перспективы создания единого европейского министерства финансов, т. к. одной из причин экономических проблем еврозоны является введение евро. Для Германии эта валюта оказалась слишком дешевой, а для Греции — слишком дорогой.

Многие финансовые аналитики сходятся во мнении, что бюджетный союз — верный путь выхода ЕС из кризиса.

К группе государств, имеющих большой внешний долг и мало возможностей, чтобы его погасить, так называемых PIGS, ЕС относит Португалию, Ирландию, Грецию, Испанию.

Лидеры стран ЕС согласовали сумму финансовой помощи Греции: до 2014 года ей перечислят 130 млрд евро в рамках второго плана по спасению экономики страны. Как сообщил председатель еврогруппы Жан-Клод Юнкер, первый мини-транш составит 13 млрд евро. Перед принятием решения кредиторам — Международному валютному фонду, Европейскому центробанку и Еврокомиссии — были предоставлены письменные гарантии греческих властей и оппозиции о том, что расходная часть греческого бюджета будет сокращена на 28 млрд евро в течение пяти лет.

Многие международные эксперты продолжают утверждать, что политика жесткой бюджетной экономии приведет к острому социальному кризису и затормозит рост экономики Греции, не оставив ей средств на развитие.

Проявившиеся после «греческого кризиса» проблемы в Италии — следствие непродуманных решений правительства о повышении соцвыплат за счет увеличения долговой нагрузки на бюджет. Эксперты подсчитали, что при текущей стоимости долга итальянским властям потребуется тратить около 75 млрд евро в год на его обслуживание. А если средняя ставка возрастет всего на один процентный пункт, то для обслуживания долга потребуется уже 90 млрд евро.

Италии, чтобы разрешить сложившуюся ситуацию, необходима аналогичная греческой программа сокращения бюджетных расходов, а также проведение хотя бы частичной реструктуризации долгов.


Литература

1. Электронный ресурс: Гончаренко А. Спасенная повторно // Эксперт. - №7, 2012. Код доступа: ссылка скрыта
   
2. Электронный ресурс: Калачева Г. Союз против кризиса // Эксперт. - № 1-2 (332), 2012. Код доступа: ссылка скрыта
   
3. Электронный ресурс: Офи А. Развод по-итальянски / Офи А., Чайкин А. // Эксперт. – № 28-29 (312), 2011. Код доступа: ссылка скрыта.
   

Литвин Я. С.

Озарина О. В., к. э. н., доц.

ДонНУЭТ имени Михаила Туган-Барановского


ДОЛГОВОЙ КРИЗИС СТРАН ЕС


Долговой кризис в Европе является следствием неадекватности государственной финансовой политики, как считают эксперты. Причиной долгового кризиса являются не объективные явления цикличности мировой экономики, а устаревшая модель кредитно-денежной политики, которой руководствовались европейские лидеры. ЕС проводил в период кризиса ограничительную монетарную политику при послаблениях в бюджетной сфере. В результате накопились значительные бюджетные дефициты. Попытка сбалансировать бюджет в немонетарном режиме, не допуская удешевления евро и ослабления эмиссионной политики, привела к тому, что фискальная политика стала играть генерирующую для депрессии роль.

Аналитики Royal Bank of Scotland (RBS) прогнозируют усугубление европейского долгового кризиса из-за ошибочных действий руководства ЕС. Одна из причин - рост доходности государственных облигаций стран-членов ЕС.

В конце апреля 2011 г. Европейский комитет статистики обнародовал следующие данные — совокупный госдолг стран еврозоны превысил 85% ВВП (при установленном нормативе в 60% ВВП). Допустимый долговой порог превзошли не только проблемные периферийные государства, но и крупнейшие экономики региона — Германия (долг составил 83,2% ВВП), Франция (81,7%) и Великобритания (80%). По информации Евростата, в 2010 г. задолженность стран еврозоны достигла своего исторического максимума. При этом европейское статистическое ведомство зафиксировало и положительную тенденцию — уменьшение дефицита бюджета государств еврозоны и ЕС, который сократился до шести и 6,4% ВВП соответственно. Самый большой дефицит — у Ирландии (32,4% ВВП). По прогнозам Национального банка Швейцарии, рост реального ВВП еврозоны в 2012 году составит 0,4%. Ожидания Европейского центрального банка более оптимистичны — 1%.

На саммите 8–9 декабря 2011 г. страны ЕС поддержали решение о создании бюджетно-фискального союза в Европе. Он предполагает автоматическое применение штрафных санкций в случае несоблюдения странами-членами еврозоны жестких ограничений дефицита госбюджета (3% ВВП) и госдолга (60% ВВП). Вступать в такой союз отказалась Великобритания. Руководство страны потребовало от Франции и Германии гарантий, которые не допустили бы регулятивного вмешательства со стороны ЕС в финансовую политику государства.

Создание бюджетного союза предполагает введение налога на некоторые виды финансовых транзакций, в частности, на операции с акциями и облигациями. Еврокомиссия планировала ввести такой налог в 2014 г., однако из-за усиливающегося кризиса европейские чиновники пересмотрели свои планы. Налоговая ставка на операции с акциями и облигациями составит 0,1% от суммы транзакции. Для других финансовых операций она будет в десять раз меньше — 0,01%. По предварительным подсчетам Еврокомиссии, введение нового налога должно приносить в бюджет ЕС ежегодно около 55 млрд евро.

Выход из кризиса в Европе зависит от решения вопросов о дальнейшей консолидации европейских государств и от перспективы создания единого европейского министерства финансов, т. к. одной из причин экономических проблем еврозоны является введение евро. Для Германии эта валюта оказалась слишком дешевой, а для Греции — слишком дорогой.

Многие финансовые аналитики сходятся во мнении, что бюджетный союз — верный путь выхода ЕС из кризиса.

К группе государств, имеющих большой внешний долг и мало возможностей, чтобы его погасить, так называемых PIGS, ЕС относит Португалию, Ирландию, Грецию, Испанию.

Лидеры стран ЕС согласовали сумму финансовой помощи Греции: до 2014 года ей перечислят 130 млрд евро в рамках второго плана по спасению экономики страны. Как сообщил председатель еврогруппы Жан-Клод Юнкер, первый мини-транш составит 13 млрд евро. Перед принятием решения кредиторам — Международному валютному фонду, Европейскому центробанку и Еврокомиссии — были предоставлены письменные гарантии греческих властей и оппозиции о том, что расходная часть греческого бюджета будет сокращена на 28 млрд евро в течение пяти лет.

Многие международные эксперты продолжают утверждать, что политика жесткой бюджетной экономии приведет к острому социальному кризису и затормозит рост экономики Греции, не оставив ей средств на развитие.

Проявившиеся после «греческого кризиса» проблемы в Италии — следствие непродуманных решений правительства о повышении соцвыплат за счет увеличения долговой нагрузки на бюджет. Эксперты подсчитали, что при текущей стоимости долга итальянским властям потребуется тратить около 75 млрд евро в год на его обслуживание. А если средняя ставка возрастет всего на один процентный пункт, то для обслуживания долга потребуется уже 90 млрд евро.

Италии, чтобы разрешить сложившуюся ситуацию, необходима аналогичная греческой программа сокращения бюджетных расходов, а также проведение хотя бы частичной реструктуризации долгов.


Литература

1. Электронный ресурс: Гончаренко А. Спасенная повторно // Эксперт. - №7, 2012. Код доступа: ссылка скрыта
   
2. Электронный ресурс: Калачева Г. Союз против кризиса // Эксперт. - № 1-2 (332), 2012. Код доступа: ссылка скрыта
   
3. Электронный ресурс: Офи А. Развод по-итальянски / Офи А., Чайкин А. // Эксперт. – № 28-29 (312), 2011. Код доступа: ссылка скрыта.