Загальна інформація про діяльність ат «златобанк» у 2011 році

Вид материала

Закон

Содержание Управління фінансовими ризиками» Ринковий ризик Валютний ризик Відсотковий ризик Концентрація інших ризиків Ризик репутації Стратегічний ризик

Подобный материал:

• Примітка Облікова політика Примітка Загальна інформація про діяльність банку, 481.64kb.
• Примітка Облікова політика. Примітка Загальна інформація про діяльність банку, 194.91kb.
• Примітка Облікова політика. Примітка Загальна інформація про діяльність банку, 493.85kb.
• Загальна інформація про діяльність Банку, 796.08kb.
• Загальна інформація про діяльність банку, 387.8kb.
• Інформація про наукову І науково-технічну діяльність Ужгородського національного університету, 712.19kb.
• Загальна інформація про діяльність Банку Найменування Банку, 1974.92kb.
• Загальна інформація про діяльність Банку Найменування Банку, 2181.51kb.
• Загальна інформація про діяльність Банку Найменування Банку, 760.15kb.
• Загальна інформація про діяльність Банку, 7547.22kb.

Примітка 37. « Управління фінансовими ризиками»

Кредитний ризик

Система управління кредитними ризиками регулюється низкою взаємозалежних внутрішньобанківських нормативних документів, що охоплюють можливі напрямки виникнення кредитних ризиків. Механізмом управління кредитним ризиком служать ліміти, які установлюються відповідно до принципу поділу ризику по кредитних позиціях, що забезпечує можливість ефективного розподілу лімітів на підставі прибутковості конкретного виду кредитної позиції, а також проведення оперативного контролю за їх використанням.

Ліміти встановлюються та підлягають корегуванню відповідно до потреб поточної операційної діяльності банку уповноваженими органами з прийняття рішень: Спостережною радою банку; Правлінням банку; комітетом з управління ризиками, активами і пасивами; кредитним комітетом банку.

Заходи щодо мінімізації кредитного ризику включають:

- оптимізацію процедур аналізу позичальників;

- моніторинг та впровадження заходів щодо оптимізації кредитного портфеля банку;

- формування та надання рекомендацій щодо кредитної політики Банку;

- вдосконалення діючих правил, процедур та регламентів щодо процесу кредитування у банку;

- вдосконалення процесу моніторингу та контролю застав.

Протягом звітного року банк постійно дотримувався всіх нормативів кредитного ризику встановлених Постановою Національного банку від 28.08.2001, № 368 "Про затвердження Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні".

Так, максимальний розмір кредитного ризику на одного контрагента (Н7) на кінець звітного періоду склав 18.81 %, при нормативі не більше 25 %;

розмір великих кредитних ризиків (Н8) склав 365.65 % при нормативі не більше 800 %;

максимальний розмір кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9) на звітну дату склав 0.35 % при нормативі не більше 5 %;

максимальний сукупний розмір кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10) на звітну дату склав 1.63 % при нормативі не більше 30 %.

Ринковий ризик

Під управлінням ринковими ризиками розуміється механізм обмеження величини можливих втрат по відкритих позиціях, що можуть бути понесені банком за встановлений період часу з заданою ймовірністю через несприятливу зміну курсів валют, котирувань цінних паперів, процентних ставок, шляхом установлення системи відповідних лімітів на кожен вид проведених операцій, і контролю за дотриманням установленої системи лімітів.

Управління ринковими ризиками здійснюється через механізм лімітів. Типи лімітів, методи і допущення для оцінки величини ринкового ризику залежать від виду портфеля і фінансових інструментів, що до нього входять. Система лімітів має на увазі встановлення максимального розміру відкритої позиції по визначеному фінансовому інструменту або групі інструментів

Оцінка та моніторинг рівня ринкових ризиків здійснюється з використанням різноманітних статистичних підходів (за умови впливу на ціноутворення ринкових факторів) та аналізом сценаріїв (за умови впливу на ціноутворення неринкових факторів) з використанням наявної інформації щодо прогнозів провідних світових фінансових організацій, динаміки макроекономічних показників, політики центральних банків, економічної політики урядів та інше.

Контроль прийнятності рівня ринкових ризиків реалізується через встановлення певних обмежень:

- обмежень невідповідності між строками погашення або переоцінки чутливих до змін процентної ставки активів та зобов’язань Банку, мінімального рівня процентної маржі (процентний ризик);

- обмежень відкритих позицій по цінним паперам та придбаній валюті/банківських металах;

- обмежень співвідношення між обсягом кредиту та вартістю, ліквідністю забезпечення.

Заходи щодо мінімізації ризиків включають диверсифікацію портфелів фінансових інструментів (валют, цінних паперів, заставного майна), хеджування (укладання угод на придбання/продаж активу за визначеною ціною у майбутньому), страхування ризиків зменшення вартості активу, інше.

Валютний ризик

Управління валютним ризиком здійснюється через механізм управління надходженнями і капіталом Банку щодо зменшення впливу несприятливих коливань курсів іноземних валют та цін на банківські метали.

Основним методом управління валютним ризиком є встановлення лімітів на проведення Банком операцій з іноземною валютою. Ліміти обмежують обсяг ризику, пов’язаного зі зміною курсів валют.

Системи управління валютними ризиками визначається наступними лімітами:

• Ліміт загальної валютної позиції Банку.
  
• Ліміт окремої валютної операції.
  
• Ліміт втрат за валютними операціями, який визначає можливі втрати за валютними операціями у відношенні до регулятивного капіталу Банку.
  
• Ліміт денної позиції.
  

Таблиця 37.1. Аналіз валютного ризику (тис. грн.)

Таблиця 37.2. Зміна фінансового результату та власного капіталу в результаті можливих змін обмінних курсів, що встановлені на звітну дату, за умови, що всі інші змінні характеристики залишаються фіксованими

(тис. грн.)

В якості методу розрахунку впливу зміни курсу на фінансовий результат та капітал банку застосовано сценарне тестування, яке полягає в наступному: відкрита позиція в окремій валюті (в гривневому еквіваленті на звітну дату) помножується на гіпотетичну відносну зміну курсу, виражену у відсотках. Застосовані сценарії передбачають незмінність решти характеристик (як позицій, так і інших курсів валют, крім курсу валюти, зміна якого моделюється)

Таблиця 37.3. Зміна фінансового результату та власного капіталу в результаті можливих змін обмінного курсу, що встановлений як середньозважений валютний курс, за умови, що всі інші змінні характеристики залишаються фіксованими

Рядок	Найменування статті	Середньозважений валютний курс 2011 року	Середньозважений валютний курс 2010 року
вплив на прибуток/(збиток)	вплив на власний капітал	вплив на прибуток/(збиток)	вплив на власний капітал
1	2	3	4	5	6
1	Зміцнення долара США на 5 %	(2 832)	(12 861)	(209)	(118)
2	Послаблення долара США на 5 %	2 832	12 861	210	121
3	Зміцнення євро на 5 %	(1 096)	0	(41)	(26)
4	Послаблення євро на 5 %	1 096	0	40	24
5	Зміцнення фунта стерлінгів на 5 %	-3	0	0	0
6	Послаблення фунта стерлінгів на 5 %	3	0	0	0
7	Зміцнення інших валют	0	0	0	0
8	Послаблення інших валют	0	0	0	0

Відсотковий ризик

Управління ризиком процентної ставки здійснюється через механізм управління операціями Банку з надходжень та капіталу, з метою зменшення впливу несприятливих змін процентних ставок, що впливають на доходи Банку, вартість його активів, зобов’язань та позабалансових інструментів.

Основними типами ризику зміни процентної ставки, на які наражається Банк є:

• Ризик зміни вартості ресурсів, який виникає через ризницю в строках погашення (для інструментів з фіксованою процентною ставкою) та переоцінки величини ставки (для інструментів із змінною процентною ставкою) банківських активів, зобов’язань та позабалансових операцій.
  
• Ризик зміни кривої доходності, який виникає через зміни в нахилі та у формі кривої доходності.
  
• Базисний ризик, який виникає через відсутність достатньо тісного зв’язку між ставками, розміщених та залучених ресурсів.
  
• Ризик права вибору контрагента, у разі наявності у нього права відмови від виконання договору (реалізації права вибору), яке прямим чи не прямим чином зафіксовано в операціях за балансовими та позабалансовими активами, а також зобов’язаннями Банку.
  

Таблиця 37.4. Загальний аналіз відсоткового ризику

Рядок	Найменування статті	На вимогу і менше 1 міс.	Від 1 до 6 міс.	Від 6 до 12 міс.	Більше року	Немонетарні	Усього
1	2	3	4	5	6	7	8
	2010 рік
4	Усього фінансових активів	745 990	552 450	478 715	284 848	0	2 062 003
5	Усього фінансових зобов'язань	874 045	381 610	353 913	233 116	0	1 842 684
6	Чистий розрив за процентними ставками на кінець дня 31 грудня 2010 року	(128 055)	170 840	124 802	51 732	0	219 319
	2011 рік
4	Усього фінансових активів	1 288 230	699 240	932 520	280 530	0	3 200 520
5	Усього фінансових зобов'язань	1 158 810	541 080	685 390	174 390	0	2 559 670
6	Чистий розрив за процентними ставками на кінець дня 31 грудня 2011 року	129 420	158 160	247 130	106 140	0	640 850

Експозиція загального процентного ризику банку визначається за результатами сукупного впливу кожної складової процентного ризику, на який наражається банк у своєї діяльності.

У своєї діяльності банк прогнозує та оцінює процентний ризик за різними базовими сценаріями щодо зміни кривої дохідності, яка відображає величину процентного ризику.

Таблиця 37.5. Моніторинг процентних ставок за фінансовими інструментами (%)

Нарахування процентів за відповідними статтями активів та зобов'язань здійснюється за фіксованою процентною ставкою.

Інший ціновий ризик

Під управлінням іншими ціновими ризиками розуміється механізм обмеження величини можливих втрат по відкритих позиціях, що можуть бути понесені Банком за встановлений період часу з заданою ймовірністю через несприятливу зміну курсів валют, котирувань цінних паперів, процентних ставок, шляхом установлення системи відповідних лімітів на кожен вид проведених операцій, і контролю за дотриманням установленої системи лімітів. Управління ціновими ризиками здійснюється через механізм лімітів. Типи лімітів, методи і допущення для оцінки величини ринкового ризику залежать від виду портфеля і фінансових інструментів, що до нього входять. Система лімітів має на увазі встановлення максимального розміру відкритої позиції по визначеному фінансовому інструменту або групі інструментів.

Основні типи лімітів, що застосовуються Банком:

• Позиційні ліміти, які обмежують кредитний ризик емітента і ризик ліквідності активу при інвестуванні у визначений вид інструментів.
  
• Ліміти стоп-аут - обмежують втрати Банку протягом певного періоду. Ліміти скорочуються, якщо Банк несе збитки, і відновлюються до первісного значення, якщо Банк отримує прибуток.
  

Концентрація інших ризиків

Операційний ризик

Особлива увага надається впровадженню ефективної системи управління операційним ризиком, що включає реалізацію механізмів ідентифікації ризику з використанням різноманітних незалежних каналів інформації, оцінки величини операційного ризику з врахуванням рекомендацій Базель ІІ, моніторингу індикаторів операційного ризику, контролю та мінімізації операційного ризику.

В межах управління операційним ризиком, управлінням ризику налагоджено тісну співпрацю з іншими структурними підрозділами банку з метою комплексного управління операційним ризиком.

Ризик репутації

В рамках управління ризиком репутації Банком здійснюється:

- моніторинг частки ринку, яку займає Банк;

- моніторинг частки ринку, яку займають регіональні відділення;

- адекватне врахування результатів перевірок уповноважених органів державного регулювання, та аудиторських компаній;

- вдосконалення порядку та процедур обслуговування клієнтів;

- дотримання внутрішньобанківської дисципліни, виконання регламентів та процедур.

Крім цього, ризики репутації мінімізуються банком за рахунок ретельного вивчення клієнтів. Застосування принципу „знай свого клієнта” має особливе значення для безпеки та стабільності банку, позитивно впливає на захист його репутації. Банк дотримується законодавчих вимог у питаннях ідентифікації клієнтів та фінансового моніторингу операцій клієнтів банку. Також банком проводиться постійний аналіз перспектив розширення банківських продуктів та послуг з врахуванням потреб та вимог клієнтів банку. Керівництво банку приділяє значну увагу питанням підтримки на високому рівні іміджу Банку та його репутації.

Стратегічний ризик

Банк визначає стратегічний ризик як ризик виникнення збитків внаслідок помилок (недоліків),  допущених при прийнятті рішень, що визначають стратегію діяльності та розвитку банку. Управління стратегічним ризиком здійснюється шляхом узгодження стратегічних цілей, бізнес-стратегій, ресурсів, а також якості реалізації, встановлених банком цілей.

В процесі управління стратегічним ризиком використовуються наступні інструменти мінімізації стратегічного ризику:

- побудова комплексного процесу стратегічного планування;

- доведення встановлених стратегічних цілей та завдань до відома виконавців;

- адекватне врахування фінансових показників банку при складанні стратегічних планів, наявність достатнього рівня капіталу для виконання стратегічних планів.

Забезпечення життєздатності банку в кризових ситуаціях характеризує застосування заходів і методів, необхідних для подолання ситуації, що загрожує існуванню банку. При цьому вся увага зосереджується на подоланні поточних короткострокових проблем, які потребують для їх вирішення проведення жорстких і швидких заходів. Заходи забезпечення життєздатності банку в кризових ситуаціях відображаються у плані дій на випадок кризових обставин, який є складовою частиною положення про антикризове управління. Положення про антикризове управління складається як документ, у якому викладена послідовність дій банку в разі настання кризових обставин: обвалу певного ринку чи валюти, різкого та незапланованого відпливу коштів вкладників, збоїв в операційних системах тощо. Зазначене положення є елементом системи управління банком за умов коли можливі проблеми визначаються заздалегідь та відповідним чином формується підхід щодо їх вирішення. Основною метою діяльності в умовах кризи ліквідності є забезпечення спроможності банку покривати відтік грошових коштів або нестачу ліквідності за кризовим сценарієм. Положення дозволяє банку діяти чітко, послідовно і рішуче, що полегшує вихід із кризи ліквідності.