Зміст

Вид материала

Закон

Содержание Вищий господарський суд україни Господарський суд київської області Обставини справи

Подобный материал:

• Єрьомін Розміщення продуктивних сил Зміст, 1769.51kb.
• Міністерство освіти І науки україни перечинський професійний ліцей, 202.74kb.
• Організація та зміст навчально –в виховної роботи у днз, 81.03kb.
• Збірник державних стандартів, 1247.56kb.
• Зміст І порядок розроблення виробничої програми підрозділів виробнича програма, 128.75kb.
• Зміст І порядок розроблення виробничої програми підрозділів виробнича програма, 127.69kb.
• Процеси прийняття рішення І управління зміст процесу управління, 283.85kb.
• Поняття та зміст комунального управління, 500.89kb.
• Завдання та зміст виробничої програми підприємства Показники виробничої програми підприємства, 123.69kb.
• План Поняття та зміст юридична деонтологія > Юридична діяльність: поняття та зміст, 476.58kb.

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційне подання задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 14.07.2004 року у справі №2-1/11330-03, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.12.2003 року та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 03-10.11.2003 року – скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2006 р. № 04/1008

 Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого судді Кривди Д.С. – (доповідача у справі),

суддів : Бакуліної С.В.,

Уліцького А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропроменерго”

на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.05.2006

у справі №04/1008 господарського суду Черкаської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропроменерго”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Профіт-Альянс”

про усунення перешкод в користуванні земельним сервітутом,

за участю представників сторін від:

позивача:  Поліщук В.А. –керівник

відповідача:  Солодкий І.С. –за довіреністю від 28.02.2006р.

Згідно розпорядження Заступника Голови Вищого господарського суду України Осетинського А.Й. від 18.07.2006р. здійснено заміну судді Жаботиної Г.В. на суддю Бакуліну С.В.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 02.03.2006р. (суддя Упир І.І.) позов задоволено повністю; зобов’язано ТОВ “Профіт-Альянс” усунути перешкоди в користуванні земельним сервітутом з боку вулиці Кам’янській, 46, шляхом демонтажу залізобетонного  паркану, що встановлений на межі землі постійного користування та сервітуту на шляху проходу працівників та проїзду автотранспорту  для виробничих приміщень ТОВ “Агропроменерго”; стягнуто з ТОВ “Профіт-Альянс” на користь позивача 85грн. витрат по сплаті державного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Рішення мотивовано тим, що відповідач порушив зобов’язання, встановлені договором на встановлення земельного сервітуту і припинив право проїзду позивача до його приміщення шляхом встановлення залізобетонного паркану на межі проїзду транспортних засобів до цього приміщення.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.05.2006р. (судді Агрикова О.В. –головуючий, Мамонтова О.М., Фаловська І.М.) рішення господарського суду Черкаської області від 02.03.2006р. скасовано; прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог  відмовлено повністю з огляду на недоведення позивачем факту порушення його прав в користуванні земельним сервітутом відповідно до договору.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду, залишивши в силі  рішення місцевого господарського суду, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить постанову залишити без змін, а скаргу –без задоволення.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню  з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до державного акту на право постійного користування землею серія ЧР № 22-58 від 18.03.1994р. у постійне користування позивача для реконструкції підприємства надано 1,18 га землі в межах згідно з планом землекористування.

Рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради від 15.03.2001р. № 193 відповідачу погоджено місце розташування цеху по виробництву та реконструкції обладнання для харчової промисловості та складські приміщення по вул. Кам’янській, 50 на земельній ділянці площею 0,6741 га, згідно з рішенням виконкому Смілянської міськради “Про затвердження проекту відведення, надання земельної ділянки ТОВ “Профіт-Альянс”, за умови виконання відповідачем умов АПЗ відділу архітектури та містобудування м. Сміла та технічних умов відповідних служб на приєднання об'єкта до інженерних мереж міста.

На вилученій земельній ділянці, наданій ТОВ “Профіт-Альянс”, знаходиться приміщення позивача, тому для забезпечення доступу до цього приміщення між ТОВ “Профіт-Альянс” (обтяжуваний) та ТОВ “Агропроменерго” (обтяжувач) 15.03.2001р. було укладено договір на встановлення земельного сервітуту, за умовами розділу 1 якого обтяжувач (позивач), що знаходиться за адресою: м. Сміла, вул. Цегельна, 46, встановлює земельний сервітут на обтяжуваного (відповідача), що знаходиться за адресою: м. Сміла, вул. Невського, 21 а, кв. 91, на проїзд транспортними засобами через земельну ділянку по вул. Кам'ямській, 50 ТОВ “Профіт-Альянс” до приміщень господарського призначення згідно з планом земельної ділянки.

Пункт 1 договору передбачає, що цей договір укладено безстроково і він вступає в силу з моменту прийняття рішення виконавчим комітетом Смілянської міської ради на встановлення сервітуту.

Згідно п.3 договору позивач зобов'язаний дотримуватись встановленого режиму використання відведеної земельної смуги; не чинити дій, що можуть привести до погіршення якісних характеристик та екологічного стану території; відшкодовувати обтяжуваному (відповідачу) збитки в зв'язку з погіршенням якості земель в результаті своєї господарської діяльності.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у липні 2005 року відповідач закрив залізобетонним парканом проїзд транспортними засобами з боку вул.Кам'янської, 46, чим було порушено з боку відповідача зобов’язання за договором від 15.03.2001р. на встановлення земельного сервітуту.

Натомість, апеляційний господарський суд, скасував рішення та в позові відмовив, оскільки дійшов висновку, що позивач не довів факт порушення його прав в користуванні земельним сервітутом відповідно до договору на встановлення земельного сервітуту з боку відповідача.

Однак, зазначені висновки господарських судів не є такими, що ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності керуючись законом, як це передбачено ст. 43 ГПК України, з огляду на наступне.

В порушення вимог вищезазначеної норми Господарського процесуального кодексу України господарський суд не встановив обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі ст. 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Підставами встановлення земельного сервітуту згідно з ч. 2 ст. 100 Земельного кодексу України, є договір або рішення суду.

Приймаючи оскаржувані судові рішенні, господарськими судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено в повному обсязі обставини, що мають істотне значення при визначенні умов сервітутного користування спірною земельною ділянкою –межі та можливість встановлення земельного сервітуту, обставини, що створюють перешкоди в реалізації такого права. Судами не досліджено обставини підставності встановлення земельного сервітуту та не враховано вимоги ст.401 Цивільного кодексу України про те, що сервітут може бути встановлено щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на вилученій земельній ділянці, наданій ТОВ “Профіт-Альянс” знаходиться приміщення позивача. З метою доступу до цього приміщення сторонами був встановлений земельний сервітут на земельну ділянку, на якій  розміщене виробниче приміщення позивача для його обслуговування.

Відповідно до приписів ст.377 Цивільного кодексу України до особи,  яка  придбала  житловий  будинок,  будівлю  або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до  набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Вирішуючи спір, суди правовий аналіз наведеної норми Цивільного кодексу України залишили поза увагою і не встановили, чи відповідають вищевикладені обставини вимогам даної норми: чи є у позивача право користування частиною земельної ділянки, необхідної для обслуговування приміщення позивача, а відтак, чи були підстави для встановлення земельного сервітуту у спосіб, визначений договором від 15.03.2001р.

Апеляційний господарський суд, посилаючись на те, що згідно схеми проїзд до будівель, що належать позивачу, можливий як з боку вул.Кам’янської, 46, так і по вул.Саксаганського, не дослідив, чи відповідають такі обставини вимогам ст.651 Цивільного кодексу України про те, що зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, рішення суду першої інстанції не відповідає предмету договору на встановлення земельного сервітуту.

Зазначене неповне встановлення обставин справи є суттєвим порушенням ст.43 ГПК України та виключає можливість висновку касаційної інстанції щодо правильності застосування судом норм матеріального права при вирішенні спору. У зв’язку з цим постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд. Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги наведене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об’єктивного встановлення обставин справи, прав і обов’язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 108, 111⁵, 111⁷, п.3 ч.1 ст.111⁹, 111¹⁰, ст.111¹¹, 111¹² Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,  –

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ “Агропроменерго” задовольнити частково.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.05.2006 року та рішення господарського суду Черкаської області  від 02.03.2006 року у справі №04/1008 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий суддя Д.Кривда

Судді С.Бакуліна

А.Уліцький

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77


ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ


09.06.06 Справа №  314/7-05/14


За позовом: Прокурора з питань нагляду за додержанням і застосуванням законів на транспорті Київської області, м. Київ в інтересах держави в особі

1. Київської обласної державної адміністрації, м. Київ

2. Державного міжнародного аеропорту “Бориспіль”, м. Бориспіль  

до: 1. Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, м. Бориспіль

2. Закритого акціонерного товариства “Авіакомпанія “Аеросвіт”, с. Гора, Бориспільський

про: визнання договору оренди недійсним


Заступник Голови господарського суду Короткевич О.Є.


За участю представників сторін: відповідно до протоколу судового засідання


ОБСТАВИНИ СПРАВИ:


До господарського суду Київської області звернувся з позовною заявою Прокурор з питань нагляду за додержанням і застосуванням законів на транспорті Київської області (далі –прокурор) в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (далі –позивач-1) та Державного міжнародного аеропорту „Бориспіль” (далі –позивач-2) до Бориспільської районної державної адміністрації Київської області (далі –далі відповідач-1) та Закритого акціонерного товариства „Авіакомпанія „Аеросвіт” (далі –відповідач-2) про визнання недійсним на майбутнє договору оренди земельної ділянки від 03.08.2004 року, укладеного між Київською обласною державною адміністрацією в особі Заступника голови  Бориспільської районної державної адміністрації Київської області і ЗАТ „Авіакомпанія „Аеросвіт” та зареєстрованого в реєстрі за №3383 (далі –договір) та повернення в постійне користування Державного міжнародного аеропорту „Бориспіль” вилучену у нього земельну ділянку.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.12.2005 року справа №314/7-05 прийнята до провадження Заступника Голови господарського суду Короткевича О.Є., внаслідок чого їй присвоєно порядковий № 314/7-05/14.

У зв’язку з неявкою прокурора та представника відповідача-1, позивача-1, клопотанням позивача-2 розгляд справи було відкладено відповідно на 31.03.2006 року, 19.04.2006 року, 12.05.2006 року та 30.05.2006 року.

В судовому засіданні 30.05.2006 року суд оголосив перерву до 06.06.2006 року о 15-00.

У зв’язку з тим, що позивачем-2 подано клопотання про оголошення повного тексту рішення, прийнятого судом у даній справі, в судовому засіданні 06.06.2006 року судом оголошена перерва до 09.06.2006 року о 15-00.

Позов обґрунтовано тим, що договір суперечить Земельному кодексу України, Законам України „Про планування і забудову територій” та  „Про Генеральну схему планування території України”, оскільки був укладений на виконання незаконних Розпоряджень №461 Київської обласної державної адміністрації та №621 Бориспільської районної державної адміністрації Київської області.

Як вбачається із листа №11-26-12051 від 30.03.2006 року позивач-1 позов підтримує повністю.

Позивач-2  вважає позовну заяву обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі з зазначених в ній підстав, про що свідчать його пояснення від 07.03.2006 року.

Відповідач-1 у відзиві на позов №7-46-2386 від 22.11.2005 року в повному обсязі визнає позовні вимоги.

Відповідач-2 вимоги позивача заперечує та просить у позові відмовити повністю з мотивів, викладених у відзиві та додаткових запереченнях, зокрема, що договір укладений у відповідності до норм Земельному кодексу України, Законам України „Про планування і забудову територій”, „Про Генеральну схему планування території України та на виконання законних Розпоряджень Київської обласної державної адміністрації та Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, вилучення та надання в оренду земельної ділянки в користування Закритого акціонерного товариства „Авіакомпанія „Аеросвіт” відповідає вимогам ст. 151 Земельному кодексу України.

Від позивача-2 подано клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення Верховним Судом України справи господарського суду Київської області №81/13-05/17, інакше це може призвести до різного застосування судом одного і того ж положення закону чи іншого нормативно-правового акту. Господарський суд зазначене клопотання не задовольняє у зв’язку із відсутністю підстав для зупинення провадження у справі, передбачених нормами ст. 79 ГПК України.

У зв’язку з відпусткою Заступника Голови господарського суду Київської області Короткевича О.Є. та неодноразовим відкладенням розгляду справи, справа, за згодою сторін, вирішена у більш тривалий строк, аніж передбачений ст. 69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Голови Київської обласної державної адміністрації від 21.07.2004 року № 461 „Про надання в оренду земельної ділянки” вилучено земельну ділянку площею 7,3182 га (відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом) з постійного користування Державного міжнародного аеропорту „Бориспіль” на території Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області та надано її в оренду на 49 років Закритому акціонерному товариству „Авіакомпанія „Аеросвіт” для розміщення інженерно-технічних та соціально-побутових об’єктів. П.4. Розпорядження доручено Бориспільській районній державній адміністрації укласти та підписати від імені Київської обласної державної адміністрації договір оренди вказаної земельної ділянки із відповідачем-2.

На виконання Розпорядження №461 Головою Бориспільської  районної державної адміністрації було видано розпорядження №621 від 02.08.2004 року „Про укладення договору оренди земельної ділянки для несільськогосподарський потреб”.

На підставі Розпоряджень №461 та №621 між Київською обласною державною адміністрацією в особі Заступника голови  Бориспільської районної державної адміністрації Київської області та ЗАТ „Авіакомпанія „Аеросвіт” укладено договір оренди земельної ділянки площею 7,3182 га (відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом), розташованої в адміністративних межах Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області, строком на 49 років від 03.08.2004 року, зареєстрований в реєстрі за №3383.

Суд приходить до висновку, що договір оренди укладений у відповідності до норм Земельного кодексу України, Закону України «Про планування і забудову територій»Законом України «Про Генеральну схему планування території України»на виконання законних розпоряджень № 461 та №621 з наступних підстав:

Відповідно до ч. 6 ст. 149 ЗК України обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п’ятою, дев’ятою цієї статті.

Згідно п. 1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Як встановлено ч. 1 п. п. „а” ст. 17 ЗК України  розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом здійснюють місцеві державні адміністрації.

На виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів –накази; розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами, як вбачається із ст. 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації».

Відповідно до норм ч. 3 ст. 33 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»голови обласних державних адміністрацій мають право скасовувати розпорядження голів районних державних адміністрацій, що суперечать Конституції України та законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України, Кабінету Міністрів України, голів обласних державних адміністрацій, а також міністерств, інших центральних органів виконавчої влади.

Керівники підприємств, установ та організацій мають право звернутися до органів виконавчої влади вищого рівня або до суду про скасування розпорядження голови місцевої державної адміністрації, що суперечить законодавству в питаннях, що стосуються їх діяльності (ч. 5 ст. 36 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»).

Розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку , про що свідчить ч. 2 ст. 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації».

Враховуючи зазначене, суд не приймає до уваги доводи позивача-2 щодо скасування Розпорядження Голови Київської обласної державної адміністрації від 21.07.2004 року №461 Розпорядженням Голови Київської обласної державної адміністрації від 12.08.2005 року №477 «Про скасування деяких розпоряджень голови Київської обласної державної адміністрації та голови Бориспільської райдержадміністрації про вилучення, надання в оренду та продаж земельних ділянок, що знаходились у постійному користуванні Державного міжнародного аеропорту „Бориспіль”, так як скасування такого Розпорядження не віднесено до компетенції Голови Київської обласної державної адміністрації згідно Закону України «Про місцеві державні адміністрації».

Не знаходять свого підтвердження і доводи прокурора і позивачів стосовно незаконності Розпорядження Бориспільської  районної державної адміністрації №621 від 02.08.2004 року, оскільки його було видано виключно на виконання Розпорядження №461.

Статтею 3 Закону України «Про планування і забудову територій»від 20.04.2000  року №1669- III встановлено, що планування територій здійснюється на загальнодержавному, регіональному та місцевому рівнях. Статтею 5 Закону  «Про планування і забудову територій»передбачено, що планування територій на загальнодержавному рівні полягає в розробленні Генеральної схеми планування території України (далі - Генеральна схема), якою передбачається раціональне використання території України, створення та підтримання повноцінного життєвого середовища, охорони довкілля, охорони здоров'я населення, охорони пам'яток історії та культури, визначення державних пріоритетів розвитку систем розселення, виробничої, соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури.

Згідно статті 6 вищезазначеного Закону Генеральна схема розробляється Кабінетом Міністрів України з урахуванням затверджених схем планування територій на регіональному рівні та подається на затвердження Верховній Раді України.

На виконання вимог Закону №1669-III Кабінетом міністрів України розроблено Генеральну схему планування території України та у відповідності до Закону №1669- III Генеральну схему було затверджено Законом України «Про Генеральну схему планування території України».

Відповідно до ст.7 Розділу ІІІ Генеральної схеми планування території України (затверджено Законом України “Про Генеральну схему планування території України” від 7.02.2002 року №3059-III), з метою задоволення потреб населення та економіки в пасажиро- і вантажоперевезеннях, у водних та енергетичних ресурсах забезпечити: ефективне використання потужного транзитного потенціалу країни з інтеграцією її транспортного комплексу до європейської та світової транспортно-комунікаційної системи; створення національної мережі міжнародних транспортних коридорів, що забезпечуватиме зв'язок головних науково-виробничих і соціально-культурних центрів України з іншими країнами та стимулюватиме розвиток територій, прилеглих до цих транспортних коридорів; продовження робіт з реконструкції та розширення Державного міжнародного аеропорту “Бориспіль”, а також регіональних міжнародних аеропортів “Харків”, “Дніпропетровськ”, “Донецьк”, “Одеса”, “Львів”, “Сімферополь”.

Таким чином, продовження робіт з реконструкції та розширення Державного міжнародного аеропорту "Бдриспіль" є пріоритетним напрямком планування і використання території країни у відповідності до Закону № 3059-III, тобто пріоритет розвитку аеропорту встановлювався аеропорту як функціональному об’єкту, а не Державному міжнародному аеропорту “Бориспіль” як юридичній особі.

В той же час, Закон № 3059-ІП не передбачає будь-який порядок та способи проведення робіт з реконструкції та розширення Державного міжнародного аеропорту "Бориспіль".

Такий порядок визначено постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 1993р р. № 721 «Про заходи щодо реконструкції та розширення аеропорту «Бориспіль».

Прикінцевими положеннями Закону №1669-ІП передбачено, що Кабінет Міністрів України протягом трьох місяців після набрання чинності зазначеного Закону повинен: підготувати та внести до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із цим Законом; привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити прийняття відповідно до своєї компетенції нормативно-правових актів, що випливають із цього Закону; забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.

Оскільки після набрання чинності Закону №1669-ІП постанова КМУ № 721 «Про заходи щодо реконструкції та розширення аеропорту «Бориспіль»не скасована та не змінена, це призводить до висновку, що вона відповідає вимогам Закону України «Про планування і забудову територій».

Дана постанова регулює порядок і способи реалізації положень Закону України «Про Генеральну схему планування території України»в частині проведення робіт з реконструкції та розширення аеропорту "Бориспіль".

Так, Пунктом 1 Постанови КМУ від 10.09.1993 року № 721 "Про заходи щодо реконструкції та розширення аеропорту "Бориспіль" передбачено: вважати реконструкцію та розширення аеропорту "Бориспіль" державним замовленням, спрямованим на реалізацію пріоритетних, напрямків розвитку транспортного комплексу України та врахувати, що близько 60 відсотків загального обсягу будівництва першої черги здійснюватиметься фірмами-інвесторами за рахунок іноземних кредитів.

Пунктом 4 вказаної Постанови до першої черги будівництва включено: переобладнання існуючого та будівництво нового міжнародного аеровокзалів.

Як вбачається з матеріалів справи, генеральним проектувальником за цією постановою визначено інститут „Украеропроект”, який розробив проект “Комплексна реконструкція і розширення міжнародного аеропорту „Бориспіль” (Арх. № А-2618). Цей проект було комплексно розглянуто та схвалено усіма експертними організаціями, відповідно до встановлених Державних будівельних норм і правил України, зокрема, рішенням Колегії Державного департаменту авіаційного транспорту України „Укравіатранс” (Наказ № 110 від 18.04.1996 р. „Про виконання рішення Колегії Укравіатрансу № 6.2 від 26 березня 1996 р.”) та рішенням Державної архітектурної ради при Держкоммістобудування України (протокол № 2 від 18 квітня 1996 р.).

Проект містить Схему генерального плану перспективного розвитку аеропорту, на якій під № 51 зазначений аеровокзальний комплекс, а під №52 зазначено привокзальну площу. При цьому" на Схемі генерального плану перспективного розвитку аеропорту на привокзальній площі за допомогою позначок у відповідності до ГОСТ 21.204-93 «Умовні графічні позначення та зображення елементів Генеральних планів»привокзальна площа являє собою автомобільну парковку.

.У "Проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ЗАТ «Авіакомпанія „Аеросвіт” для розміщення інженерно-технічних та соціально-побутових об'єктів в межах Гірської сільської Київської області", розробленого державним підприємством «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»у 2004 р. міститься схема земельної ділянки, погоджена Заступником міністра, директором Державного департаменту авіаційного транспорту В.О. Максимовим; начальником   обласного   управління  містобудування   та  архітектури   І.І. Шпілевським, Генеральним директором ДМА «Бориспіль»М.П. Шматком; Директором  державного проектно-технологічного  та науково-дослідного інституту «Украеропроект»В.І. Бойком.

Погодження відповідними спеціалістами схеми земельної ділянки свідчить про відповідність мети відведення земельної ділянки проекту «Комплексна реконструкція і розширення міжнародного аеропорту Бориспіль», оскільки зазначеною схемою передбачається будівництво під'їздної естакади, пасажирського термінального комплексу, автопаркінгу.

Враховуючи зазначене, суд встановив, що проект відведення земельної ділянки в оренду ЗАТ «Авіакомпанія „Аеросвіт” для розміщення інженерно-технічних та соціально-побутових об'єктів в межах Гірської сільської Київської області містить схему розміщення об'єктів ЗАТ "Авіакомпанія" Аеросвіт", яка повністю відповідає Схемі генерального плану перспективного розвитку аеропорту відповідно до проекту "Комплексна реконструкція і розширення міжнародного аеропорту Бориспіль", розробленого та погодженого у відповідності та на підставі Постанови КМУ від 10.09.1993 року № 721 "Про заходи щодо реконструкції та розширення аеропорту "Бориспіль", що спростовує доводи прокурора, викладені в позовній заяві з даного приводу.

Тобто, при прийнятті Київською обласною державною адміністрацією розпорядження № 461 від 21.07.2004 та Бориспільською районною державною адміністрацією розпорядження № 621 від 02.08.2004 р. та при укладанні договору оренди спірної земельної ділянки позивач-1 та відповідач-1 діяли з дотриманням Закону України «Про планування і забудову територій», Закону України „Про Генеральну схему планування території України", з врахуванням проекту "Комплексна реконструкція і розширення міжнародного аеропорту Бориспіль", який було розглянуто, погоджено і затверджено в установленому законом порядку саме як проект розвитку технологічного комплексу аеропорт „Бориспіль", а не проект розвитку юридичної особи якою є державне підприємство „Державний міжнародний аеропорт „Бориспіль".

Крім того, керівництво ДМА „Бориспіль" спільно із ЗАТ „Авіакомпанія „Аеросвіт" проводило необхідні заходи, спрямовані на створення умов для ведення будівельних робіт на розвиток інфраструктури ДМА „Бориспіль" (що підтверджується листами ДМА „Бориспіль", договором № 19-401 від 07.06.2003 року між ДМА „Бориспіль" та ЗАТ „Авіакомпанія „Аеросвіт" про встановлення права сервітуту на користування сусідніми земельними ділянками в адмінмежах Гірської сільської ради тощо), а також у спільному протоколі № 1 від 22.03.2004р.

Таким чином, укладення спірного договору оренди земельної ділянки між Київською облдержадміністрацією та відповідачем-2 повністю відповідає вимогам Постанови КМУ від 10.09.1993 року № 721 "Про заходи щодо реконструкції та розширення аеропорту "Бориспіль" і ніяким чином не порушує Закон України «Про планування і забудову територій»та Закон України „Про Генеральну схему планування території України".

Доводи прокурора та позивачів про порушення порядку вилучення з постійного користування Державного міжнародного аеропорту „Бориспіль” та надання в оренду земельної ділянки в користування ЗАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт», встановленого вимогами статті 151 Земельного кодексу України, відповідачем спростовано та доведено наступне:

Стаття 151 Земельного кодексу України регулює порядок погодження питань, пов'язаних із вилученням земельних ділянок. Аналіз статті 151 Земельного кодексу показує, що в даній статті йде мова про вилучення всієї земельної ділянки у землекористувача, а не її частини. При відведенні ж земельної ділянки в користування ЗАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт»вилучалась частина земельної ділянки, яка була надана в постійне користування ДМА «Бориспіль». Тому є досить логічним, що відповідними органами надано висновки про погодження місця розташування земельної ділянки для розміщення інженерно-технічних та соціально-побутових об'єктів. Оскільки, погодивши лише місце розташування об'єктів без прив'язки до земельної ділянки на якій вони будуть розміщуватись, було б неможливо визначити де саме такі об'єкти будуть розміщуватись, який розмір намічуваної ділянки і де вона розміщується, так як вилучалась не вся земельна ділянка, надана ДМА «Бориспіль», а лише її незначна частина.                                                                         

Прокурором невірно зазначено, що в проекті відведення відсутній план земельної ділянки з нанесеними на ньому варіантами розміщення об'єкта із зазначенням загальної площі, яку необхідно вилучити.

Відповідно до частини 2 ст. 151 Земельного кодексу України вибір земельних ділянок для розміщення об'єктів проводиться юридичними особами, зацікавленими у їх відведенні. Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування зобов'язані в порядку, визначеному законодавством України, надавати інформацію юридичним особам, зацікавленим у відведенні земельних ділянок, щодо можливих варіантів розміщення об'єктів відповідно до затвердженої містобудівної документації та документації із землеустрою.

На виконання частини 2 ст. 151 Земельного кодексу України у «Проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ЗАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт»для розміщення інженерно-технічних та соціально-побутових об'єктів в межах Гірської сільської Київської області" міститься ситуаційний план розташування існуючих та перспективних будівель та споруд, погоджений Головним архітектором району Ю.І. Новохатьком. На цьому плані запропоновано три варіанти розміщення автостоянки із зазначенням загальної площі, яку необхідно вилучити. Так, запропоновано розміщення багатоповерхової стоянки, автостоянки та відкритої автостоянки.

Відповідно до вищенаведеного, у позивача відсутні підстави для ствердження, що висновки органів про погодження земельної ділянки для розміщення інженерно-технічних та соціально-побутових об'єктів ЗАТ "Авіакомпанія "Аеросвіт", що містяться в «Проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ЗАТ" Авіакомпанія" Аеросвіт" для розміщення інженерно-технічних та соціально-побутових об'єктів в межах Гірської сільської ради Київської області», складено з порушенням частин 1,7, 15 ст. 151 ЗК України, тобто без зазначення на схемі спірної земельної ділянки варіантів розташування об'єктів та без погодження місця розташування об'єктів. Зазначений Проект відведення земельної ділянки на умовах довгострокової оренди строком на 49 років під розміщення інженерно-технічних та соціально-побутових об’єктів ЗАТ „Авіакомпанія „Аеросвіт” в адмінмежах Гірської сільської Ради Бориспільського району Київської області містить схему розміщення об’єктів ЗАТ „Авіакомпанія „Аеросвіт”, яка відповідає Схемі генерального плану перспективного розвитку аеропорту відповідно до проекту „Комплексна реконструкція і розширення міжнародного аеропорту „Бориспіль”, розробленого та погодженого у відповідності та на підставі Постанови КМУ  № 721 від 10.09.1993 року „Про заходи щодо реконструкції та розширення аеропорту „Бориспіль”. А тому немає підстав стверджувати, що при укладанні договору оренди спірної земельної ділянки Київська облдержадміністрація порушила приписи ст. 151 ЗК України, Закону України „Про планування і забудову територій”, Закону України „Про Генеральну схему планування території України”.

Отже, вилучення спірної земельної ділянки із користування ДМА „Бориспіль” та складання документів з відведення земельної ділянки для передачі її в оренду відповідачу-2 здійснені у повній відповідності та на підставі законодавства України; органи державної виконавчої влади та місцевого самоврядування при складанні зазначених документів та прийнятті рішень діяли в межах своєї компетенції та у відповідності до законодавства України; договір оренди земельної ділянки від 03.08.2004 року, зареєстрований в реєстрі за №3383, укладений у відповідності та на підставі закону.

Якщо  недійсність  правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована  особа  заперечує  його дійсність на підставах,  встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин), як це передбачено ч.3 ст.215 ЦК України.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин суд вважає, що прокурором та позивачами всупереч вимогам ст. 33 ГПК України не доведено обставин щодо заявлених вимог про визнання  недійсним на майбутнє договору оренди земельної ділянки від 03.08.2004 року, укладеного між Київською обласною державною адміністрацією в особі Заступника голови  Бориспільської районної державної адміністрації Київської області і ЗАТ „Авіакомпанія „Аеросвіт” та зареєстрованого в реєстрі за №3383 (далі – договір) та повернення в постійне користування Державного міжнародного аеропорту „Бориспіль” вилучену у нього земельну ділянку.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається  і  діє  принцип верховенства права.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією із засад здійснення правосуддя є законність.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ГПК України господарський суд вирішує  господарські спори на підставі Конституції України, ГПК, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що  не передбачено законодавством.

Керуючись ст. ст. 8, 19,124, 129 Конституції України, ст. 215 ЦК України, ст.ст. 49, 82-85 ГПК  України, господарський суд,