Зміст

Вид материала

Закон

Содержание Господарський суд київської області Суть спору Севастопольський апеляційний Верховний суд україни 04/396 Головуючого: Шицького І.Б. Вищий господарський суд україни

Подобный материал:

• Єрьомін Розміщення продуктивних сил Зміст, 1769.51kb.
• Міністерство освіти І науки україни перечинський професійний ліцей, 202.74kb.
• Організація та зміст навчально –в виховної роботи у днз, 81.03kb.
• Збірник державних стандартів, 1247.56kb.
• Зміст І порядок розроблення виробничої програми підрозділів виробнича програма, 128.75kb.
• Зміст І порядок розроблення виробничої програми підрозділів виробнича програма, 127.69kb.
• Процеси прийняття рішення І управління зміст процесу управління, 283.85kb.
• Поняття та зміст комунального управління, 500.89kb.
• Завдання та зміст виробничої програми підприємства Показники виробничої програми підприємства, 123.69kb.
• План Поняття та зміст юридична деонтологія > Юридична діяльність: поняття та зміст, 476.58kb.

Суддя І.І. Упир


Рішення підписано 28.07.2006р.

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


"08" серпня 2006 р. Справа № 311/18-06

м. Київ, вул. Комінтерну, 16

(зал судових засідань № 205)


Господарський суд Київської області у складі

головуючого судді А.Ю. Кошика

при секретарі Кантарія Д.Ю.

розглянувши матеріали адміністративної справи

за позовом Броварської районної державної адміністрації

до Броварського спортивно-технічного клубу товариства сприяння обороні України

про скасування державного акту на право постійного користування землею


За участю представників:

Позивач – Масак С.М.

Відповідач – не з'явився


СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області надійшов адміністративний позов Броварської районної державної адміністрації (далі – позивач) до Броварського спортивно-технічного клубу сприяння обороні України (далі – відповідач) про скасування державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 001853, виданого Броварському спортивно-технічному клубу товариства сприяння обороні України 12.06.2001 року Княжицькою сільською радою Броварського району Київської області та зареєстрованого в Книзі державних актів на право постійного користування землею за № 166.

Провадження в адміністративній справі було відкрите відповідно до ухвали від 27.07.2006 року, розгляд справи було призначено на 08.08.2006 року.

В судовому засіданні 08.08.2006 року позивач підтримав позовні вимоги. В обґрунтування позову посилається на невиконання відповідачем обов’язків землекористувача, ігнорує приписи по усуненню порушень в землекористуванні, що є підставою для примусового припинення права на земельну ділянку в судовому порядку.

В судове засідання 08.08.2006 року представник відповідача, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи повісткою, надісланою на його юридичну адресу 27.07.2006 року, без поважних причин не з’явився, вимоги суду не виконав, відзив на позов не надав.

Відповідно до ч. 2 ст. 128 КАС України неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або неповідомлення ним про причини неприбуття не перешкоджає розгляду спору, оскільки на думку суду в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору по суті, крім того, дії відповідача свідчать про свідоме ігнорування вимог суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, судом встановлено наступне.

Відповідно до рішення XI сесії XXIII скликання Княжицької сільської ради від 28 грудня 1999 року за №68, відповідачу було надано у постійне користування земельну ділянку площею 2,719 га для розміщення автодрому та видано Державний акт на право постійного користування землею серії II-КВ № 001853. Державний акт на право постійного користування землею зареєстрований в Книзі реєстрації державних актів на право постійного користування землею за № 166.

Зазначена земельна ділянка надана відповідачу у постійне користування з визначенням її цільового призначення – для розміщення автодрому.

Відповідно до ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані:

а) забезпечувати використання землі за цільовим призначенням;

б) додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля;

в) своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату;

г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів;

ґ) підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі;

д) своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку встановленому законом;

е) дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов’язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон;

є) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" землекористувачі зобов'язані берегти природу, охороняти, раціонально використовувати її багатства, здійснювати діяльність із додержанням вимог екологічної безпеки, не порушувати екологічні права і законні інтереси інших суб'єктів тощо.

В ході розгляду спору судом встановлено, що спірна земельна ділянка була передана відповідачу в 1999 році, однак до цього часу вона не використовується за цільовим призначенням. Крім того, відповідачем не вживаються заходи щодо належної охорони цієї земельної ділянки від сторонніх осіб.

Недбалість відповідача призвела до завалення земельної ділянки сміттям, що погіршує стан землі, створює несприятливу санітарно-епідеміологічну ситуацію в районі та порушує норми земельного законодавства.

На адресу позивача неодноразово надходили скарги від власників суміжних з відповідачем земельних ділянок (зокрема від ТОВ "Трудар ЛПБ і К" та ТОВ "Княжий Маєток") про порушення відповідачем порядку землекористування та норм земельного законодавства України, що безпосередньо порушує права власників суміжних земельних ділянок, а також санітарно-епідеміологічні та екологічні норми.

У зв’язку з невиконанням відповідачем обов'язків землекористувача, свідомим порушенням ним норм земельного законодавства, а також використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, що суперечить екологічним та санітарно-епідеміологічним нормам, 10.03.2006 року Броварською державною екологічною регіональною інспекцією Державного управління екології та природних ресурсів в Київській області за фактом порушення відповідачем екологічних норм (зокрема ст. 17 Закону України "Про відходи" та ст.35 Закону України "Про охорону земель") було складено протокол та направлено відповідачу припис про усунення виявлених порушень в термін до 01.05.2006 року.

Крім того, 25.05.2006р. управлінням з контролю за використанням та охороною земель у Київській області проведено перевірку дотримання відповідачем вимог земельного законодавства та встановлено, що на земельній ділянці не вживаються заходи по боротьбі з бур’янами.

Броварська райдержадміністрація звернулась до відповідача з листом від 02.06.06р. №268/07-10, і, відповідно, до ст. 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", з метою раціонального використання земель запропонувала відмовитися від земельної ділянки та передати її до земель запасу, однак лист був залишений відповідачем без відповіді та реагування.

16.06.2006 року Броварською державною екологічною регіональною інспекцією було проведено перевірку виконання відповідачем вимог припису від 10.03.2006 року та встановлено, що відповідач проігнорував вимоги вказаного припису і не вжив заходів щодо усунення виявлених порушень.

Відповідно до ч. 1 ст. 144 Земельного Кодексу України Броварською державною екологічною регіональною інспекцією 16.06.2006 року було повторно видано та направлено відповідачу припис про усунення виявлених порушень в термін до 23.06.2006 року, а також зобов'язано прибути в Броварську державну екологічну регіональну інспекцію для розгляду справи про адмінправопорушення, але відповідач в Броварську державну екологічну регіональну інспекцію не прибув та припис не виконав.

У зв’язку з невиконанням у визначений термін припису від 10.03.2006 року та не усуненням вказаних в ньому порушень, 04.07.2006 року Державне управління екології та природних ресурсів в Київській області звернулось до Броварської районної державної адміністрації з клопотанням про вжиття заходів щодо усунення порушень норм екологічного законодавства Броварським спортивно-технічним клубом товариства сприяння обороні України.

Відповідно до ч.1 ст. 143 Земельного Кодексу України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється в судовому порядку.

Підставами для примусового вилучення земельної ділянки в судовому порядку відповідно до ст.143 Земельного кодексу України передбачено, зокрема, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням та не усунення допущених порушень законодавства в терміни, встановлені вказівками спеціально уповноважених органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

За наслідками розгляду спору, судом встановлені факти нецільового використання спірної земельної ділянки, порушення відповідачем правил користування земельною ділянкою та невиконання приписів Броварської державної екологічної регіональної інспекції Державного управління екології та природних ресурсів в Київській, Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у Київській щодо вжиття заходів по усуненню порушень норм екологічного законодавства, заходів по боротьбі з бур’янами та дотримання санітарно-епідеміологічних норм.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги правомірні та обґрунтовані, відповідачем не заперечені та не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п. 4 ст. 94 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України,


ПОСТАНОВИВ:

Скасувати Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 001853, виданий Броварському спортивно-технічному клубу товариства сприяння обороні України 12.06.2001 року Княжицькою сільською радою Броварського району Київської області та зареєстрований в Книзі державних актів на право постійного користування землею за №166.

Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня її проголошення, якщо заява про апеляційне оскарження постанови не буде подана. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана, в двадцятиденний строк після надання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.


Суддя Кошик А. Ю.

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


20 червня 2006 року Справа № 20-2/044


Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Горошко Н.П.,

суддів Борисової Ю.В., Щепанської О.А.,


за участю представників сторін:

позивача: Толчиної Наталії Григорівни, довіреність № 02/58-Ю від 03.01.06, відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод";

відповідача, не з'явився, Інкерманської міської Ради;


розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Шевчук Н.Г.) від 04 квітня 2006 року у справі №20-2/044

за позовом відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" (вул. Гер. Севастополя, 13, Севастополь, 99001)

до Інкерманської міської Ради (вул. Шовкопляса, 37, Інкерман, 99703)

про стягнення збитків у сумі 75279,96 грн.


ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 04 квітня 2006 року у справі № 20-2/044 (суддя Шевчук Н.Г.) в позові відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" до Інкерманської міської Ради про стягнення збитків у сумі 75279,96 грн. відмовлено.

Не погодившись з рішенням господарського суду, відкрите акціонерне товариство "Севастопольський морський завод" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить стягнути з Інкерманської міської ради на користь відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" суму збитків в розмірі 75 279,96 грн., а судові витрати покласти на відповідача.

Відкрите акціонерне товариство "Севастопольський морський завод" посилається на те, що Інкерманською міською Радою в порушення вимог статті 123, пункту 3, 4 статті 142 Земельного кодексу України на протязі 20 місяців не було прийнято рішення щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою, яка розташована за адресою: місто Севастополь, вул. Чорноріченська, 115, оскільки користувачем земельної ділянки, на якій розташований комплекс теплично-парникового господарства за період з 31 березня 2004 року по 31 жовтня 2005 року було відкрите акціонерне товариство "Севастопольський морський завод", і відповідно до статті 15 Закону України "Про плату за землю" – він був платником земельного податку.

За період з 31 березня 2004 року по 31 жовтня 2005 року відкритим акціонерним товариством "Севастопольський морський завод" було сплачено на користь міського бюджету земельного податку 75279,96 грн., і тому підприємством були понесені збитки, оскільки Інкерманською міською Радою своєчасно не було прийнято рішення про припинення права землекористування відкритим акціонерним товариством "Севастопольський морський завод" у зв'язку з його відмовою від земельної ділянки.

Слухання справи було відкладено з 30.05.2006 до 20.06.2006.

Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 30 травня 2006 року у зв'язку з зайнятістю в іншому судовому засіданні судді Сотула В.В. було здійснено заміну судді Сотула В.В. на суддю Щепанську О.А.

Розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 20 червня 2006 року у зв'язку з відпусткою судді Гонтаря В.І, було здійснено заміну судді Гонтаря В.І на суддю Борисову Ю.В.

За клопотанням позивача, судочинство здійснювалось російською мовою у відсутності представника відповідача, про час і місце розгляду апеляційної скарги повідомленого належним чином, але не скориставшогося своїм правом участі у судовому засіданні.

На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія повторно розглянувши справу, встановила наступне.

31 березня 2004 року між відкритим акціонерним товариством "Севастопольський морський завод" та приватним підприємством "Звєзда" було укладено договір № 1413 купівлі-продажу комплексу теплично-парникового господарства, яке розташоване за адресою: місто Севастополь, вул. Чорноріченська, 115 (а.с. 8).

Листом № 08-03.04 від 07 квітня 2004 року відкрите акціонерне товариство "Севастопольський морський завод" звернулось до голів Севастопольської міської державної адміністрації та Севастопольської міської ради, а також Інкерманської міської ради про відмову від частини земельної ділянки орієнтованою площею 9,7 га і проханням припинити право постійного користування товариством цією земельною ділянкою у зв'язку з тим, що відкрите акціонерне товариство "Севастопольський морський завод" продало майно і не має об'єктів нерухомості на вищевказаній ділянці (а.с. 10, 11).

Частинами 3 та 4 статті 142 Земельного кодексу України передбачено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Відповідно до статті 124 земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Таким чином, сторони за договором звернулись до органів виконавчої влади в установленому законом порядку для вирішення питання про передачу земельної ділянки в користування іншій особі у зв'язку з укладанням договору купівлі-продажу комплексу теплично-парникового господарства.

Відкрите акціонерне товариство "Севастопольський морський завод" добровільно відмовилось від частини земельної ділянки, наданої йому у постійне користування, вказавши орієнтовану площу ділянки.

Інкерманська міська рада повідомила, що питання про припинення права постійного користування частиною земельної ділянки орієнтованою площею 9,7 га, яка розташована за адресою: місто Севастополь, вул. Чорноріченська, 115, буде вирішуватись на сесії Інкерманської ради після того, як приватне підприємство "Звєзда" надасть документи на передачу цієї земельної ділянки в оренду.

Відкрите акціонерне товариство "Севастопольський морський завод" вважає, що Інкерманською міською радою в порушення вимог статті 123, пунктів 3.4 статті 142 Земельного кодексу України на протязі 20 місяців не було прийнято рішення щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою яка розташована за адресою: місто Севастополь, вул. Чорноріченська, 115.

На думку судової колегії, господарським судом правомірно встановлено, що клопотання про добровільну відмову від частини земельної ділянки не могло бути винесене на розгляд сесії Інкерманської міської ради, оскільки документи на адресу Інкерманської міської ради були надані не в повному об'ємі. Відсутні документи про геодезичне встановлення меж зазначеної частини земельної ділянки і погодження її меж із суміжними власниками і землекористувачами.

Як вбачається з матеріалів справи, відкрите акціонерне товариство "Севастопольський морський завод" добровільно відмовилось від частини земельної ділянки, наданої йому у постійне користування за адресою: Інкерман, вул. Чорноріченська, 115, вказавши при цьому орієнтовану площу ділянки.

Після надання 15 серпня 2005 року відкритим акціонерним товариством "Севастопольський морський завод" клопотання від 08 серпня 2005 року за вих. № 08-03-232 про добровільну відмову від земельних ділянок в районі станції Інкерман-2 по вул. Чорноріченська, 115, площею 20,5875 га та 0,0395 га і припинення права постійного користування цими земельними ділянками, до якого були додані необхідні документи, в тому числі і державні акти на земельні ділянки та ситуаційний план розміщення земельних ділянок, Інкерманська міська рада рішеннями сесії від 22 листопада 2005 року № 23/464 і № 23/465 припинила відкритому акціонерному товариству "Севастопольський морський завод" право постійного користування названими земельними ділянками (а.с. 38, 39).

Таким чином, судова колегія вважає, що порушень Інкерманською міською радою при вирішенні питання щодо припинення відкритим акціонерним товариством "Севастопольський морський завод" права постійного користування як частиною земельної ділянки так і всією земельною ділянкою по вул. Чорноріченська, 115, немає.

На підставі вищевикладеного, судова колегія вважає правомірними висновки господарського суду про відмову в позові відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" до Інкерманської міської ради про стягнення збитків у сумі 75 279,96 грн., оскільки ніяких порушень зі сторони органів державної влади, ні органів місцевого самоврядування господарським судом не встановлені.

Керуючись статтями 101, частиною 1 статті 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд


ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 04 квітня 2006 року залишити без змін.


Головуючий суддя Н.П. Горошко

Судді Ю.В. Борисова

О.А. Щепанська

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ 04/396


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2004 року (залишено без змін постанову ВГСУ) № 3/126-20/349

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

Головуючого: Шицького І.Б.,

суддів: Ґуля В.С., Карпечкіна П.Ф., Колесника П.І., Лилака Д.Д., Новікової Т.О., Черногуза Ф.Ф.,

розглянувши касаційну скаргу Львівського державного лісогосподарського підприємства на постанову Вищого господарського суду України від 13.04.2004 року у справі

за позовом Львівського державного лісогосподарського підприємства

до Брюховецької селищної ради,

третя особа – ТОВ "Оріон-Експорт"

про визнання недійсним рішення,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2003 року Львівське державне лісогосподарське підприємство звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Брюховецької селищної ради про визнання недійсним рішення № 246 від 13.07.2000 року "Про вилучення земельної ділянки з користування Львівського лісопаркового господарства за його згодою".

Позовні вимоги обґрунтовувались невідповідністю вказаного рішення вимогам ст.ст. 19, 31 Земельного кодексу України (далі – ЗК України), згідно яких вилучення земель лісогосподарських підприємств і організацій здійснюється з метою передачі їх у власність або надання у користування громадянам, підприємствам установам, організаціям і може проводитися за умови відшкодування в повному обсязі збитків, передбачених розділом IV ЗК України.

Відповідач та третя особа на стороні відповідача – ТОВ "Оріон-Експорт" проти позову заперечували, посилаючись на безпідставність позовних вимог та відповідність спірного рішення вимогам закону.

Рішенням господарського суду Львівської області від 03.09.2003 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.11.2003 року та постановою Вищого господарського суду України від 13.04.2004 року рішення залишено без змін.

15.07.2004 року Верховним Судом України за касаційною скаргою Львівського державного лісогосподарського підприємства порушено касаційне провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 13.04.2004 року. Скарга мотивується невідповідністю постанови рішенням Верховного Суду України з питань застосування норм матеріального права та виявленням різного застосування Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону в аналогічних справах.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, Судова палата вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню. '

Залишаючи без змін судові рішення у справі, касаційний суд обґрунтував свою постанову тим, що рішення Брюховецької селищної ради про вилучення земельної ділянки у користувача прийнято на підставі його згоди.

Такі висновки відповідають встановленим судами дійсним обставинам справи.

Рішенням виконкому Львівської обласної ради народних депутатів від 21.08.1989 року землі Львівського лісгоспзагу в кварталах 39-43, 45-47 включені у межі Брюховецької селищної ради. Спірна земельна ділянка розташована у межах кварталу № 42.

Згідно з п. 9 ст. 9, ст. 27 Земельного кодексу України в редакції від 13.03.1992 року у галузі регулювання земельних відносин селищна рада уповноважена вирішувати питання про припинення права власності або користування земельною ділянкою.

Листом від 3 липня 2000 року позивач просив селищну раду вилучити з його користування земельну ділянку Брюховецького лісництва в кварталі 42, виділ 1, 4, 5, 6. 7, площею 14,7 га з віднесенням її до земель запасу селища. Таку передачу погодило Львівське державне лісогосподарське об'єднання "Львівліс" листом від 10 липня 2000 року. Рішенням від 13.07.2000 року № 246 Брюховецька селищна рада вилучила у землекористувача земельну ділянку і віднесла її до земель запасу.

Рішення селищної ради прийняте у межах її повноважень і відповідає вимогам ст.ст. 27, 31 Земельного кодексу.

Рішення судів про відмову у позові є законними і обґрунтованими. Підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 111, 111¹⁷, 111¹⁸, 111¹⁹, 111²⁰ Господарського процесуального кодексу України, Судова палата

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Львівського державного лісогосподарського підприємства залишити без задоволення.

Постанову Вищого господарського суду України від 13.04.2004 року залишити без змін.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ