Зміст

Вид материала

Закон

Содержание Апеляційний суд волинської області Апеляційний суд хмельницької області Головуючий у першій інстанції - Слободян В.С. Апеляційний суд вінницької області Особа_2, особа_3

Подобный материал:

• Єрьомін Розміщення продуктивних сил Зміст, 1769.51kb.
• Міністерство освіти І науки україни перечинський професійний ліцей, 202.74kb.
• Організація та зміст навчально –в виховної роботи у днз, 81.03kb.
• Збірник державних стандартів, 1247.56kb.
• Зміст І порядок розроблення виробничої програми підрозділів виробнича програма, 128.75kb.
• Зміст І порядок розроблення виробничої програми підрозділів виробнича програма, 127.69kb.
• Процеси прийняття рішення І управління зміст процесу управління, 283.85kb.
• Поняття та зміст комунального управління, 500.89kb.
• Завдання та зміст виробничої програми підприємства Показники виробничої програми підприємства, 123.69kb.
• План Поняття та зміст юридична деонтологія > Юридична діяльність: поняття та зміст, 476.58kb.

ПОСТАНОВИВ:


Апеляційне подання  Криворізького міжрайонного природоохоронного прокурора, м. Кривий Ріг задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2006 року у справі № 7/14 скасувати.

Провадження у справі припинити.


Головуючий суддя Л.О.Лотоцька


Судді Р.М.Бахмат

Судді   О.С.Євстигнеєв

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ


РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


29 червня 2006 року Справа № 22-Ц-193/06

м. Луцьк

Категорія 5


Головуючий у першій інстанції Восковська О.Л. Доповідач Карпук Л.К.


Колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді

суддів

при секретарі


за участю

позивача

представника позивача

відповідача

Завидовської О.Г.

Карпук А.К., Мудренко Л.І.

Тарасюк Ю.А.

ОСОБА_1

ОСОБА_3

ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2про поділ подружнього майна за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ковельського міськрайонного суду від 20 грудня 2005 року


ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернулася в суд з указаним позовом покладаючись на те, що у 1999 році, перебуваючи із відповідачем у зареєстрованому шлюбі, придбали половину недобудованого будинку із земельною ділянкою по АДРЕСА_1, який згодом добудували та проживали в ньому.

У 2003 році шлюб із відповідачем розірвано. В зв’язку з недосягненням згоди щодо поділу спільно нажитого майна, просила суд передати їй у власність 1/2 частину будинку по АДРЕСА_1 та присадибну ділянку площею 300 кв. метрів, з відшкодуванням відповідачу вартості спірного будинку та земельної ділянки.

Під час судового розгляду справи позивач уточнила позовні вимоги та просила поділити спірний будинок, виділивши їй приміщення на першому поверсі та частину цокольного приміщення з земельною ділянкою відповідно до варіанту, запропонованого висновком судової будівельно-технічної експертизи.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду від 20 грудня 2005 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, покликаючись на порушенням судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просили задовольнити.

Відповідач та його представник апеляційної скарги не визнали.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення Ковельского міськрайонного суду від 20 грудня 2005 року – до скасування з наступних підстав.

Відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог у поділі подружнього майна, суд дійшов до висновку, що спірне майно – 1/2 частина будинку по АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 300 кв.м не відноситься до спільної сумісної власності подружжя, оскільки право власності на указане майно зареєстроване на відповідача ОСОБА_2 після розірвання шлюбу між сторонами.

Однак, такий висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи та закону, тому погодитись з ним неможливо.

Статтею 60 Сімейного Кодексу України визначено, що кожна річ, набута за час шлюбу, вважається об’єктом права спільної сумісної власності подружжя (окрім речей індивідуального користування).

Відповідно до ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

З матеріалів справи вбачається, що сторони, перебуваючи у зареєстрованому шлюбі з 27 листопада 1998 року, придбали на підставі договорів купівлі-продажу від 22 лютого 1999 року земельну ділянку площею 300 кв. м. по АДРЕСА_1 та 1/2 частину незавершеного будівництвом будинку за цією ж адресою (а.с. 8-9).

Відповідач не заперечував факту закінчення будівельних та ремонтних робіт разом з позивачем (а.с. 115-зворот) і спільного проживання з позивачем в ньому до 2000 року та не подав суду належних доказів про придбання цього будинку за особисті кошти.

На думку колегії, подані ОСОБА_2 у даному судовому засіданні документи, зокрема, кошторис проектних робіт кабельної лінії, заява та пояснювальна записка до робочого проекту тарифного вводу електорозабезпечення житлового будинку по АДРЕСА_2, акт та квитанції про оплату за виготовлення вищеназваного проекту не відносяться до доказів, що свідчать про придбання ним спірної частини будинку за особисті кошти, та до укладення шлюбу з позивачем, і не спростовують наявних у справі доказів про придбання спірного майна під час шлюбу.

Реєстрація придбаного під час шлюбу будинку та земельної ділянки на одного із подружжя – ОСОБА_2 не позбавляє права іншого із подружжя – ОСОБА_1 на поділ цього майна, оскільки у справі безспірно встановлено, що указане майно набуте сторонами під час шлюбу за спільні подружні кошти (а.с. 8, 9, протокол а.с. 115-зворот).

Отже, спірний будинок та земельна ділянка є спільною сумісною власністю подружжя.

Згідно зі ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки чоловіка і дружини є рівними.

Позивач не заперечувала про поділ будинку та земельної ділянки у варіантах, запропонованих висновком судової будівельно-технічної експертизи від 11 травня 2005 року (а.с. 29-45).

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 11 травня 2005 року, спірний будинок слід поділити в наступному порядку : Позивачу ОСОБА_1 у власність виділити 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1, зокрема, у цокольному поверсі приміщення І, 1-1, 1-2, запроектоване приміщення 1-3*, на першому поверсі приміщення II, запроектоване приміщення 1-4*, 1-5, запроектоване приміщення 1-6*, приміщення 1-7, всього загальною площею 127,7 кв.м, вартістю 108730 грн. ОСОБА_2 виділити у власність 1\2 частину будинку АДРЕСА_1, зокрема, в цокольному поверсі запроектоване приміщення 1-3**, на першому поверсі запроектоване приміщення 1-4**, на другому поверсі приміщення 1-8, 1-9, 1-10, 1-11, 1-12, всього загальною площею 124,6 кв.м. загальною вартістю 108730 грн.

Для облаштування ізольованих приміщень ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слід влаштувати перегородку товщиною 15 см у приміщенні 1-4 і перегородку товщиною 25 см у приміщенні 1-3 таким чином, щоб утворилися запроектовані приміщення 1-4* і 1-4**, 1-3* і 1-3** з розмірами, як показано на плані (а.с. 41-43), установити в приміщенні 1-6 ванну.

ОСОБА_1 влаштувати перегородку між приміщеннями 1-4 та 1-6 таким чином, щоб утворилося запроектоване приміщення 1-6* з розмірами, як показано на плані (а.с. 41).

ОСОБА_2 влаштувати дверний проріз з подвійними вхідними дверима в запроектоване приміщення 1-4* переобладнане приміщення 1-9 в кухню, установити в приміщення 1-10 унітаз.

ОСОБА_2, ОСОБА_1 обладнати автономне опалення, водопостачання, каналізацію, освітлення у виділених їм приміщеннях.

Провести поділ земельної ділянки, виділивши у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 51.8 м.кв., ОСОБА_2 виділити у власність 51,8 м.кв. земельної ділянки, та залишити у спільному користуванні земельну ділянку площею 124,3 м.кв., відповідно до плану поділу, указаному у додатку №4 (а.с. 44).

Як вбачається з висновків Управління містобудування та архітектури Ковельської міської ради від 23.06.2006 № 720 та № 719, санітарно-епідеміологічної станції Ковельського району від 27.06.2006 року № 2196, Ковельського районного відділу ГУ МНС України у Волинській області, варіанти поділу будинку відповідають санітарно-епідеміологічним, пожежним та архітектурним вимогам, та Ковельска міська рада не заперечує проти переобладнання та перепланування будинку відповідно до варіантів, указаних у висновку судової будівельно-технічної експертизи.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягає стягненню з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 1915 грн. 60 коп. судових витрат, з яких 1087 грн. 30 коп. судового збору та 828 грн. 30 коп. витрат на оплату праці експертів.

На підставі ст. 60, 69, 70 Сімейного Кодексу України, 307, 309, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів


ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Ковельського міськрайонного суду від 20 грудня 2005 року у даній справі – скасувати.

Поділити будинок по АДРЕСА_1в наступному порядку : позивачу ОСОБА_1 у власність виділити 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1, зокрема, у цокольному поверсі приміщення І, 1-1, 1-2, запроектоване приміщення 1-3*, на першому поверсі приміщення II, запроектоване приміщення 1-4*, 1-5, запроектоване приміщення 1-6*, приміщення 1-7, всього загальною площею 127,7 кв.м, вартістю 108730 грн.

Відповідачу ОСОБА_2 виділити у власність 1\2 частину будинку АДРЕСА_1, зокрема, у цокольному поверсі запроектоване приміщення 1-3**, на першому поверсі запроектоване приміщення 1-4**, на другому поверсі приміщення 1-8, 1-9, 1-10, 1-11, 1-12, всього загальною площею 124,6 кв. м. загальною вартістю 108730 грн.

Для облаштування ізольованих приміщень ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слід влаштувати перегородку товщиною 15 см у приміщенні 1-4 і перегородку товщиною 25 см у приміщенні 1-3 таким чином, щоб утворилися запроектовані приміщення 1-4* і 1-4**, 1-3* і 1-3** з розмірами, як показано на плані (а.с. 41-43), установити в приміщенні 1-6 ванну.

ОСОБА_1 влаштувати перегородку між приміщеннями 1-4 та 1-6 таким чином, щоб утворилося запроектоване приміщення 1-6*з розмірами, як показано на плані (а.с. 41)

ОСОБА_2 влаштувати дверний проріз з подвійними вхідними дверима в запроектоване приміщення 1-4* переобладнане приміщення 1-9 в кухню, установити в приміщення 1-10 унітаз.

Провести поділ земельної ділянки, виділивши у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 51.8 м кв., ОСОБА_2 виділити у власність 51,8 м.кв. земельної ділянки, та залишити у спільному користуванні земельну ділянку площею 124, 3 м.кв., відповідно до плану поділу, указаному у додатку №4 (а.с. 44).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1915 грн. 60 коп. грн. судових витрат .

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців з часу набрання рішенням законної сили.


Головуючий

Судді

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ


РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


07 червня 2006 року м. Хмельницький


Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Хмельницької області в складі:

головуючого – судді Заїки В.М.

суддів Рищука П.К., Ващенка С.Є.

при секретарі Коник О.М.


з участю сторін

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу №22-925/3 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 03 лютого 2006 року по справі

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про визнання права власності.


Заслухавши доповідача, пояснення сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів,


ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2005 року ОСОБА_1 звернулась в суд із зазначеним позовом і вказувала на те, що перебуваючи в зареєстрованому шлюбі з відповідачем, вони придбали на підставі договору міни належної відповідачу однокімнатної квартири та доплати нею особистих коштів в сумі 5000 доларів житловий будинок №НОМЕР_1 та земельну ділянку по ІНФОРМАЦІЯ_1. В період шлюбу провели капітальний ремонт придбаного будинковолодіння, чим істотно збільшили його вартість. На утриманні в неї знаходиться двоє неповнолітніх дітей, в тому числі – одна дитина від спільного шлюбу з відповідачем, іншого житла немає, а тому просила визнати за нею право власності на 1/2 частину спірного будинковолодіння та 1/2 частину земельної ділянки за цією ж адресою для обслуговування земельної ділянки.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 03 лютого 2006 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає рішення суду неправильним та незаконним, з порушенням норм матеріального і процесуального права, просила його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її вимоги. Вказувала, що суд першої інстанції не врахував показів свідка ОСОБА_3 про отримання доплати за придбаний будинок, копію розписки про отримання 5000 доларів США та інтереси неповнолітньої дитини – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, який разом з нею позбавляється житла.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду – скасуванню з ухваленням нового рішення із наступних підстав.

Головуючий у першій інстанції - Слободян В.С. Справа № 22-925/3

Доповідач - Заїка В.М. Категорія № 44


Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що поліпшення вказаного будинковолодіння, яке проведено сторонами в період шлюбу не істотно збільшило його вартість і підстав для визнання його спільною сумісною власністю, а тим більше визнання за позивачкою права власності на 1/2 частину цього будинковолодіння та земельної ділянки немає.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки він зроблений без повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, належної їх оцінки.

В судовому засіданні встановлено, що 09 червня 1999 року сторони зареєстрували шлюб, а 16 січня 2001 року ОСОБА_2 обміняв належну йому на праві особистої власності однокімнатну квартиру ІНФОРМАЦІЯ_3. Між тим, згідно довідки Хмельницького бюро технічної інвентаризації вартість квартири на час обміну складала 10154 грн. а вартість будинку – 15423 грн.

Крім того, за показами свідка ОСОБА_3 та копією її розписки вона отримала від сторін 5000 доларів США, як доплату за будинок в результаті проведеного обміну.

Згідно висновку будівельно-технічної експертизи, враховуючи стан опорядження спірного житлового будинку, монтажу інженерних мереж та обладнання і добудов, вартість виконаних сторонами будівельних та ремонтних робіт в цінах 2005 року за період шлюбу складає 48315 грн. без врахування ПДВ, а ринкова вартість спірної садиби за адресою: АДРЕСА_1 станом на 01 грудня 2005 року складає 245295 грн.

Відповідно до ст. 62 Сімейного Кодексу України, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

При таких конкретних обставинах, встановлених в судовому засіданні, колегія суддів вважає, що спірне майно сторін істотно збільшилося в своїй вартості і з врахуванням знаходження на утриманні позивачки неповнолітньої дитини, батьком якої являється відповідач, тривалий період знаходження у шлюбі та наявності іншого житла, у суду є всі підстави для визнання за позивачкою права власності на 1/2 частину будинковолодіння та 1/2 частину земельної ділянки для його обслуговування.

Керуючись ст.ст. 303, 309, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,


УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 03 лютого 2006 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину будинковолодіння поАДРЕСА_1 та 1/2 частину земельної ділянки для обслуговування вказаного будинку.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 574 грн. 83 коп. судових витрат.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.


Головуючий: (підпис)

Судді: (підписи)


Копія вірна. Суддя В.М. Заїка

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ


РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


20 червня 2006 року м. Вінниця


Колегія судців судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Ковальчука О.В.,

суддів: Івашука В.А., Колоса С.С.,

при секретарі: Цехмістер О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2, ОСОБА_3

про встановлення порядку користування земельною ділянкою,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 31 березня 2006 року,


ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, просив встановити порядок користування земельною ділянкою пропорційно розміру часток у спільній власності на будинок, яка знаходиться в АДРЕСА_1, на якій розташований будинок з відповідними господарськими будівлями, з яких йому належить 53/100 часток, а відповідачам – 47/100, мотивуючи вимоги тим, що між ними виникають суперечки з приводу порядку користування земельною ділянкою.

Рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 31 березня 2006 року ухвалено:

Позов задоволити.

Встановити порядок користування земельною ділянкою, що розташована по АДРЕСА_1, згідно 3 (третього) варіанту судової будівельно-технічної експертизи № НОМЕР_1 від 30.03.2005 року, згідно якого ОСОБА_1 виділити в користування земельну ділянку загальною площею 99 кв.м., з якої під двором – 42 кв.м., під будівлями – 57 кв.м.; ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виділити в користування земельну ділянку загальною площею 88 кв.м., з якої під двором – 50,4 кв.м., під будівлями – 37,6 кв.м. Земельну ділянку площею 33 кв.м залишити в спільному користуванні співвласників.


Справа № 22-1630 2006 р. Категорія: 33 Головуючий у суді 1 інстанції Сілаков С.М.

Доповідач: Ковальчук О.В.


У апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду, справу направити на новий розгляд, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду змінити з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та не оспорено сторонами наступні обставини.

Відповідно до договору дарування частини будинку від 22.03.2004 року ОСОБА_1 являється власником 53/100 частин будинковолодіння АДРЕСА_1.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є власниками інших 47/100 цього ж будинковолодіння відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.01.1981 року.

Рішенням виконкому Вінницької міської ради №НОМЕР_2 від 21.03.1955 року за будинковолодінням ІНФОРМАЦІЯ_1 закріплена земельна ділянка площею 209 кв.м. Відповідно до пояснень експерта Вінницького відділення КНДІСЕ – ОСОБА_4 та проведених нею будівельно-технічних експертиз, на момент слухання справи фактична площа користування спірної земельної ділянки, складає 263 кв.м., в тому числі 76 кв.м. – самовільно захоплена земельна ділянка впродовж вул. Верхарної. За рахунок зміни проходження межі АБ, в результаті чого виникло захоплення земельної ділянки площею 22 кв.м, сусіднім будинковолодінням, площа земельної ділянки, якою співвласники будинковолодіння ІНФОРМАЦІЯ_1 фактично користуються і яка підлягає розподілу, складає 187 кв.м. Сторони в судовому засіданні підтвердили ці обставини і не заперечували, щоб предметом розподілу була земельна ділянка площею 187 кв.м.

Не оспорюючи цих обставин апелянт не погоджується із обраним судом варіантом встановлення порядку користування земельною ділянкою, при наданні переваги якому суд виходи із того, що земельна ділянка, яка виділяється за цим варіантом кожній стороні розташована біля їх сторін будинку, що в подальшому покладе край суперечкам щодо їх користування. При цьому суд також виходить з того, що тимчасове житло, позначене на плані літерою "Б", яке розташоване на тій частині ділянки, яка за цим варіантом передається у користування позивачу, хоча ним користується ОСОБА_3, є самовільно збудованим, тому до уваги не береться.

Однак такі висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, що відповідно до положень ст. 309 ЦПК України дає суду апеляційної інстанції підстави для зміни рішення суду першої інстанції у частині обрання варіанту встановлення порядку користування земельною ділянкою та ухвалення нового рішення у цій частині по суті позовних вимог.

Пленум Верховного Суду України у п. 19 його постанови від 16 квітня 2004 року N7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" роз'яснив наступне:

У справах за позовом учасників спільної власності на землю про встановлення порядку володіння й користування спільною земельною ділянкою, на якій розташовані належні їм жилий будинок, господарські будівлі та споруди, суд з'ясовує і враховує можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель, споруд, необхідність зведення будівель, розташування плодово-ягідних насаджень співвласників, можливість проходу з вулиці на подвір'я тощо. Враховуються також вимоги санітарних правил і правил протипожежної безпеки. В разі неможливості перенесення співвласником господарських будівель і насаджень на надану в його користування частину ділянки, суд має обговорити питання про відповідну грошову компенсацію.

При пред'явленні вимог кожним з учасників спільної власності про встановлення порядку користування спільною земельною ділянкою суд може залишити в спільному користуванні лише ділянки, роздільне користування якими встановити неможливо.

Абзаци 1 і 2 цього пункту стосуються також випадків, коли належні особам на праві спільної власності жилий будинок, господарські будівлі та споруди розташовані на земельній ділянці, яка знаходилася в їх користуванні до її приватизації або за договором оренди.

Із матеріалів справи вбачається, що до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку ІНФОРМАЦІЯ_1 не було досягнуто угоди про порядок користування земельною ділянкою.

Відповідно до дослідженого судом генерального плану від року до складу будинковолодіння ІНФОРМАЦІЯ_1, крім інших будівель та споруд, входив сарай під літерою "В".

Судом встановлено і сторонами не оспорюється, що цей сарай в подальшому самовільно був переобладнаний в тимчасове житло, позначене на плані літерою "Б", яким у даний час користується ОСОБА_3, використовуючи його як житлове приміщення. Тобто, сарай був побудований на законних підставах, а лише самовільно переобладнаний.

За таких обставин обраний судом першої інстанції варіант встановлення порядку користування земельною ділянкою(3 (третій) варіант судової будівельно-технічної експертизи № НОМЕР_1 від 30.05.2005 року) фактично позбавляє можливості відповідачів користуватись тимчасовим житлом "Б", а тому є неприйнятним.

Колегія суддів вважає, що найбільш доцільним та справедливим, таким, що враховує інтереси всіх сторін, є варіант № 1, запропонований висновками судової будівельно-технічної експертизи № НОМЕР_1 від 30.03.2005 року (а.с. 31-42), оскільки при даному варіанті розподіл можливий без знесення тимчасового житла "Б", тому він є більш прийнятним порівняно із варіантами № 2 та № З, запропонованими висновками цієї ж експертизи, а також при даному варіанті розподілу відхилення від ідеального значення становить 4,5 кв.м. менше для співвласника 53/100 часток ОСОБА_1 та 4,5 кв.м, більше для співвласників 47/100 часток ОСОБА_2 та ОСОБА_3, частина ділянки, що пропонується залишити для спільного користування становить 21 кв.м., тому він є більш прийнятним порівняно із додатковими варіантами № 1 та № 2, запропонованими висновками судової будівельно-технічної експертизи № НОМЕР_3 від 06.03.2006 року (а.с. 132-140), при яких відхилення від ідеального значення становить 15 кв.м. менше для ОСОБА_1 та 15 кв.м, більше для ОСОБА_2 та ОСОБА_3, частина ділянки, що пропонується залишити для спільного користування становить 52,5 кв.м.

На підставі викладеного та ст. 88 ЗК України, п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року N7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", керуючись ст.ст. 10, 60, 307, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,