Geum.ru

Зміст

Вид материалаЗакон

Содержание


Справа № 22-1480 2006 р.
Іменем україни
Іменем україни
Верховний суд україни
Головуючого Шицького І.Б.
Верховний суд україни 07/017
Подобный материал:
1   ...   24   25   26   27   28   29   30   31   ...   38

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 31 березня 2006 року у частині обрання варіанту встановлення порядку користування земельною ділянкою змінити.

Встановити порядок володіння й користування земельною ділянкою, що розташована по АДРЕСА_1, згідно варіанту № 1 (додаток 4) судової будівельно-технічної експертизи № НОМЕР_1 від 30 березня 2005 року, згідно якого:

ОСОБА_1 виділити в володіння й користування земельну ділянку загальною площею 94,5 кв.м., з якої під двором 37,5 кв.м., під будівлями 57 кв.м.;

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виділити в володіння й користування земельну ділянку загальною площею 92,5 кв.м., з якої під двором 26,8 кв.м., під будівлями 65,7 кв.м.;

земельну ділянку площею 21 кв.м, залишити в спільному користуванні співвласників.

В іншій частині залишити рішення суду без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішення може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України.

Справа № 22-1480 2006 р.

Категорія: 33

Доповідач: Мартьянова Л.І.

Рішення ухвалено під головуванням Голоти Л.О.


РІШЕННЯ

Апеляційного суду Вінницької області від 5 червня 2006 року

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Нагорняка В.А.

Суддів: Мартьянової Л.І., Пащенко Л.В.

При секретарі: Пшеничній Л.В.

Розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1.

На рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 27.03.2006 року

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про встановлення порядку користування земельної ділянкою;


ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування земельною ділянкою, усунення перешкод в користуванні телефоном, відшкодування моральної шкоди, -


ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування земельною ділянкою, посилаючись на те, що в їх спільному користуванні знаходиться земельна ділянка площею 769 кв. м, яка до цього часу між ними не поділена і порядок користування не встановлений.

З приводу користування землею між сторонами постійно виникають сварки і тому позивач просить задовольнити його позов і встановити порядок користування земельною ділянкою згідно другого варіанту судової будівельно-технічної експертизи від 11.06.2001 року.

Проти зустрічного позову заперечує.

ОСОБА_2, ОСОБА_3 позов не визнали та звернулися із зустрічним позовом, в якому також просять встановити порядок користування земельною ділянкою, усунути перешкоди в користуванні телефоном, відшкодування моральної шкоди та знесення самовільних забудов.

Позовні вимоги мотивують тим, що є співвласником будинку АДРЕСА_1.

В спільному користуванні сторін знаходиться земельна ділянка, яка до цього часу не поділена і порядок користування нею не встановлений.

Крім цього, ОСОБА_1 неодноразово пошкоджував телефонний кабель ОСОБА_3, чим завдавав моральну шкоду, оскільки останній є інвалідом першої групи і при необхідності був позбавлений необхідності викликати лікаря, оскільки не міг користуватися телефоном.

Просить задовольнити його позов, встановити порядок користування земельною ділянкою відповідно до першого варіанту судової будівельно-технічної експертизи від 31.08.2004 року, а також зобов'язати ОСОБА_1 знести самовільно забудови, стягнути моральну шкоду, завдану пошкодженням телефонного кабелю.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 27.03.2006 року позовні вимоги ОСОБА_2 частково задоволено: встановлено порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 відповідно до першого варіанту висновку експертизи від 31.08.2004 р. та зобов'язано ОСОБА_1 знести самовільно збудовану вбиральню "М" за його рахунок.

В решті позовних вимог – відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати зазначене рішення, як таке, що не відповідає вимогам матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким встановити порядок користування земельною ділянкою відповідно до другого варіанту висновку експерта від 11.06.2001 року, а врешті рішення залишити без зміни.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Вирішуючи спір та встановлюючи порядок користування спірною земельною ділянкою суд помилково дійшов висновку про розподіл її з урахуванням відповідних часток будинковолодіння.

Такий висновок є хибним і не відповідає вимогам закону і дійсним обставинам справи.

Згідно матеріалів справи ОСОБА_1 став власником 26/100 часток будинковолодіння по АДРЕСА_1 у 1989 році, а ОСОБА_2 власником 19/100 цього ж будинковолодіння у 1990р.

На той час сторонам було виділено земельну ділянку у спільне користування площею 769 кв. м.

Згідно ЗК України, який діяв на час придбання будинковолодіння, зокрема ст. 42 ч. І, II, де зазначено, що громадяни, яким жилий будинок, господарські будівлі та споруди і земельна ділянка належить на праві спільної сумісної власності, використовують і розпоряджаються земельною ділянкою спільно і визначаються співвласниками цих об'єктів і земельної ділянки пропорційно розміру часток у спільній власності на даний будинок.

Наступні зміни в розмірі часток у спільній власності на жилий будинок і господарські будівлі, що сталися у зв'язку з прибудовою або перебудовою, не тягнуть за собою змін установленого порядку використання та розпорядження земельною ділянкою.

Така ж норма закріплена і Пленумом Верховного Суду України постановою № 7 від 16 квітня 2004 р. "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ і в п. 18 роз'яснив, що при вирішенні земельних спорів суди мають виходити із того, що громадяни та юридичні особи зберігають право на земельні ділянки, одержані ними до 1 січня 2002 р. у власність, тимчасове користування та інше.

Таким чином, при вирішенні спору між сторонами про користування земельною ділянкою необхідно було виходити із відповідних часток будинковолодіння, які виникли у сторін у 1989 р. та 1990 році, а тому рішення в цій частині підлягає до скасування.

Разом з тим, колегія суддів вважає за можливе ухвалити нове рішення, оскільки судом досить повно та всебічно досліджені всі матеріали справи, проведено експертизи, а тому направляти справу на новий розгляд є недоцільним.

При вирішенні питання стосовно розподілу земельної ділянки найбільш прийнятним є другий варіант розподілу згідно висновку експерта НОМЕР_1, який відповідає нормальному користуванню будинком та здійснення за ним догляду.

В іншій частині рішення суду відповідає вимогам закону і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -


ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 27 березня 2006 року – скасувати і ухвалити нове, яким встановити порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 в м. Вінниці, виділивши ОСОБА_1 земельну ділянку площею 415 кв.м; ОСОБА_2 – 304 кв.м; а земельну ділянку площею 50 кв.м залишити в загальному користуванні, що відповідає другому варіанту висновку експерта НОМЕР_1.

Невід'ємним додатком до рішення є план розподілу земельної ділянки, що відповідає варіанту № 2 висновку судової будівельно-технічної експертизи від 11 червня 2001 року.

В решті позовних вимог рішення залишити без зміни.

Рішення може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня його проголошення.

Справа № 22ц-1

Категорія – цивільна

Головуючий у першій інстанції – Мамонова О.Є.

Доповідач – Бойко О. В.


РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


13 липня 2006 року


Апеляційний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Бойко О.В.

суддів Горобець Т.В., Школьного В.В.

при секретарі Мехед Т.О., Приймачок Ю.М.

за участі

позивачки ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3, адвоката ОСОБА_4,


розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 травня 2005 року по справі

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_5

про встановлення порядку користування земельною ділянкою,


ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2003 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 про встановлення порядку користування земельною ділянкою, яка знаходиться АДРЕСА_1. В обґрунтування своїх вимог зазначала, що їй на праві власності згідно договору купівлі-продажу від 22.03.2002 року належить 5/8 частин житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого на земельній ділянці за вказаною вище адресою, а відповідачу належить 3/8 частин цього ж будинку. На даний час між співвласниками виникають непорозуміння по користуванню земельною ділянкою, тому вона просила суд встановити порядок користування спірною земельною ділянкою відповідно часткам сторін у домоволодінні та визнати за нею право на користування цією земельною ділянкою.

В судовому засіданні суду першої інстанції позивачка ОСОБА_1 уточнила свої позовні вимоги та просила встановити порядок користування спірною земельною ділянкою між нею та відповідачем відповідно до другого варіанту розподілу, зазначеного в додатку №НОМЕР_2 до висновку експерта №НОМЕР_1 судової будівельно-технічної експертизи від 26 липня 2004 року.

Відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні частково погодився з позовними вимогами, а саме: з першим варіантом порядку користування земельною ділянкою, зазначеного у висновку експерта № НОМЕР_1 року і просив залишити такий порядок користування спірною земельною ділянкою, який вже фактично склався між сторонами.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 травня 2005 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Встановлено порядок користування земельною ділянкою по пров. Дзержинського, 3 в м. Чернігові відповідно до висновку експерта №НОМЕР_1 (додаток №НОМЕР_2), виділено в користування ОСОБА_1 земельну ділянку розміром 1501 кв.м., ОСОБА_5 виділено у користування земельну ділянку розміром 1051 кв.м.; в загальному користуванні залишено двір розміром 279 кв.м.

В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 просить скасувати рішення місцевого суду, що постановлено в порушення вимог ст.ст. 88, 119 Земельного кодексу України, і ухвалити нове рішення про встановлення порядку користування земельною ділянкою по пров. Дзержинського, 3 в м. Чернігові за другим варіантом (додаток №НОМЕР_2) висновку технічної експертизи №НОМЕР_1 рок, який відповідає часткам сторін в будинку та утворює під’їзд до нього. Посилається, що будинок знаходиться в спільній власності, а земля в загальному користуванні, і згідно ст. 86, 88 Земельного кодексу України розмір часток визначено пропорційно до часток в домоволодінні і не передбачено переваги співвласників в розмірі часток. Проте, суд без її згоди зменшив належну їй частку землі, безпідставно виділив відповідачу більше землі, ніж належить за правом набувальної давності згідно ст. 119 ЗК України. Встановлення відповідачем на землі загального користування огорож та колонки, позбавило її можливості користуватися землею в повному обсязі, оскільки відсутній проїзд до будинку, а також сараю та городу. При цьому, обравши варіант розподілу за додатком №НОМЕР_2, суд не врахував висновок експертизи про те, що за наявності дворової колонки та огорожі, неможливо влаштувати проїзд, що є порушенням її прав.

У судовому засіданні позивачка та її представник просили рішення суду скасувати, уточнили позовні вимоги, просили встановити порядок користування земельною ділянкою відповідно до варіанту № 2 додатку № НОМЕР_2 розподілу земельної ділянки висновку експерта від 19.05.2006 року № НОМЕР_3.

Представники відповідача апеляційну скаргу не визнали, просили в її задоволенні відмовити, рішення суду 1 інстанції залишити без змін.

Вислухавши доповідь судді, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Встановлено, що сторони по справі є співвласниками будинковолодіння, розташованого АДРЕСА_1.

Позивачка ОСОБА_1 є власником 5/8 частин будинковолодіння на підставі договору купівлі-продажу від 22 березня 2002 року, укладеного між нею та ОСОБА_6, ОСОБА_7 (а.с. 8).

Відповідач ОСОБА_5 є власником 3/8 частин будинковолодіння на підставі договору купівлі-продажу від 24.02.1989 року, укладеного між ним та ОСОБА_8 (а.с. 40-41).

Загальна площа спірної земельної ділянки на даний час, на якій розташоване будинковолодіння і яка підлягає розподілу, становить 2725 кв.м. Заперечення представників відповідача стосовно того, що розмір земельної ділянки становить 2730 кв.м спростовується матеріалами справи (а.с. 38, 39, 42, 43, 266-270).

Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

При розподілі земельної ділянки з врахуванням ідеальних часток в будинковолодінні на долю позивачки ОСОБА_1 припадає 1703,1 кв.м. площі земельної ділянки, на долю відповідача ОСОБА_5 припадає 1021,90 кв.м.

Суд 1 інстанції при встановленні порядку користування земельною ділянкою виходив з того, що між сторонами вже склався певний порядок користування земельною ділянкою, а тому розподілив земельну ділянку відповідно до додатку № НОМЕР_2 висновку експерта від 26 липня 2004 року № НОМЕР_1. Проте, з таким висновком не може погодитись апеляційний суд, оскільки по справі встановлено, що постійно встановленого порядку користування земельною ділянкою, угоди стосовно користування нею між сторонами, між колишніми співвласниками не було.

З даного приводу між ними постійно виникали спори, що знайшло своє підтвердження в поясненнях свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_11 (а.с. 24-28), генеральних планах за 1978, 1989, 1994 роки (а.с .98-100).

В постанові Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" від 16 квітня 2004 року № 7 зазначено, що якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовано будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач, слід виходити з розміру їх частки у вартості будинковолодіння на час виникнення спільної часткової власності.

При вирішенні спору суд з’ясовує і враховує можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель, споруд, необхідність зведення будівель, розташування плодово-ягідних насаджень, можливість проходу з вулиці на по двір я.

Отже, суд, заслухавши пояснення сторін, оцінивши всі докази в сукупності, приходить до висновку, що у даному випадку між сторонами не було досягнуто угоди та домовленості про порядок користування земельною ділянкою, а тому порядок землекористування слід встановити відповідно до часток кожного співвласника у будинковолодінні.

За клопотанням обох сторін у суді апеляційної інстанції призначалось дві експертизи для визначення порядку користування земельною ділянкою.

Позивачка уточнила свої вимоги у судовому засіданні і просить встановити порядок користування земельною ділянкою відповідно до висновку експерта від 19.05.2006 року (варіанту 2, додатку № НОМЕР_2). При такому землекористуванні позивачка буде мати можливість обслуговувати свої будівлі, перебудовувати їх, не заперечує перенести огорожу між садом та верандою „а", пересадити одне дерево або компенсувати його вартість, посилається, що у даному випадку колонка не заважає проїзду, переносити її не має необхідності.

Даний варіант експертизи враховує ідеальні долі часток сторін, вимоги державних будівельних норм, санітарних і протипожежних норм та правил, а також можливість проїзду між житловим будинком А-1, з одного боку, та літньою кухнею Д-2 і садом – з іншого боку.

Представники відповідача не погоджуються на жоден з даних варіантів.

За таких обставин справи апеляційний суд приходить до висновку про скасування рішення суду 1 інстанції з постановленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог позивачки.

Керуючись ст.ст. 303, 307, ч. І п.2 ст. 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, ст.ст. 86, 88, 120, 158, 160 Земельного кодексу України, апеляційний суд,


ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 травня 2005 року – скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Встановити порядок користування земельною ділянкою, розташованої АДРЕСА_1, відповідно до додатку № НОМЕР_2 варіанту № НОМЕР_4 розподілу земельної ділянки згідно висновку № НОМЕР_3 від 19 травня 2006 року судової будівельно-технічної експертизи Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, виділивши -

ОСОБА_1, як власнику 5/8 часток будинковолодіння, земельну ділянку площею 1703,1 кв.м, в тому числі під житловою забудовою – 217, 5 кв.м, під нежитловою забудовою – 77,8 кв.м, під двором та городом -1299,5 кв.м, під двором загального користування – 108,3 кв.м;

ОСОБА_5, як власнику 3/8 часток будинковолодіння, земельну ділянку площею 1021,9 кв.м, в тому числі під житловою забудовою – 37,1 кв.м, під нежитловою забудовою – 68,8 кв.м, під двором та городом – 807,7 кв.м, під двором загального користування – 108,3 кв.м.

Межі землекористування визначити відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 19.05.2006 року № НОМЕР_3 розподілу земельної ділянки за варіантом №4 та додатку № НОМЕР_2 до цього варіанту.

Рішення набирає чинності з моменту його проголошення і може бути оскаржено до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ


ОКРЕМА УХВАЛА


26 грудня 2006 року № 38/137


Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

Головуючого Шицького І.Б.

суддів: Барбари В.П., Ґуля В.С., Карпечкіна П.Ф., Колесника П.І., Новікової Т.О., Потильчака О.І., Черногуза Ф.Ф. і Щотки С.О.,

розглянувши касаційні скарги Київської обласної державної адміністрації, ЗАТ "Енран", ЗАТ "Лакма", ТОВ "Євротекстиль" на постанову Вищого господарського суду України від З жовтня 2006 року № 38/137 у справі за позовом ЗАТ "Промислово-технологічний парк "Київщина" до Київської обласної державної адміністрації і товарної біржі "Центральна універсальна біржа" (треті особи – ЗАТ "Енран", ЗАТ "Лакма", ТОВ "Євротекстиль" та ТОВ "Креско Укрейн") про визнання незаконними аукціонів та їх результатів з продажу земельних ділянок №№ 4.1, 4.4, 4.6, 4.7, 5.2, 5.3, що розміщені у промисловій зоні с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, які відбулися 29 грудня 2005 року і 26 січня 2006 року; заборону відповідачам, третім особам, у тому числі органам державної влади і нотаріату, вчиняти дії, направлені на реалізацію результатів аукціону,


ВСТАНОВИЛА:

У січні 2006 року ЗАТ "Промислово-технологічний парк "Київщина" подало до господарського суду м. Києва позов до Київської обласної державної адміністрації і товарної біржі "Центральна універсальна біржа" (треті особи – ЗАТ "Енран", ЗАТ "Лакма", ТОВ "Євротекстиль" та ТОВ "Креско Укрейн") про визнання незаконним аукціону та його результатів з продажу земельних ділянок №№ 4.1, 4.4, 4.6, 4.7, що розміщені у промисловій зоні с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, який відбувся 29 грудня 2005 року; заборону відповідачам, третім особам, у тому числі органам державної влади і нотаріату, вчиняти дії, направлені на реалізацію результатів аукціону (т. 1, а.с. 2-10).

Ухвалою господарського суду м. Києва від 30 січня 2006 року порушено провадження у справі № 38/137 (т. 1, а.с. 1).

У лютому 2006 року ЗАТ "Промислово-технологічний парк "Київщина" подало до господарського суду м. Києва позов до Київської обласної державної адміністрації і товарної біржі "Центральна універсальна біржа" (третя особа – ТОВ "Євротекстиль") про визнання незаконним аукціону та його результатів з продажу земельних ділянок №№ 5.2, 5.3, що розміщені у промисловій зоні с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, який відбувся 26 січня 2006 року; заборону відповідачам, третім особам, у тому числі органам державної влади і нотаріату, вчиняти дії, направлені на реалізацію результатів аукціону (т. 5, а.с. 3-7).

Ухвалою господарського суду м. Києва від 27 лютого 2006 року порушено провадження у справі № 38/183 (т. 5, а.с. 1-2).

Ухвалою господарського суду м. Києва від 14 березня 2006 року було об'єднано справи № 38/183 та № 38/137 в одну, якій призначено номер 38/137 (т. 5, а.с. 72-73).

Позовні вимоги ЗАТ "Промислово-технологічний парк "Київщина" мотивовані тим, що спірні аукціони проведено з порушенням вимог законодавства щодо підстав, організації та порядку їх проведення.

Рішенням господарського суду м. Києва від 7 квітня 2006 року у задоволенні позову відмовлено (т. 7, а.с. 136-146).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 6 липня 2006 року рішення суду першої інстанції залишено без змін (т. 8, а.с. 54-60).

Постановою Вищого господарського суду України від 3 жовтня 2006 року № 38/137 постанову Київського апеляційного господарського суду від 6 липня 2006 року та рішення господарського суду м. Києва від 7 квітня 2006 року скасовано.

Визнано недійсним аукціон, який відбувся 29 грудня 2005 року з продажу земельних ділянок №№ 4.1, 4.4, 4.6, 4.7, що розміщені у промисловій зоні с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області. Результати аукціону скасовано. Зобов'язано учасників аукціону повернути все незаконно отримане в результаті його проведення (т. 8, а.с. 109-112).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 16 жовтня 2006 року № 38/137 роз'яснено, що резолютивна частина постанови Вищого господарського суду України від 3 жовтня 2006 року № 38/137 стосується також визнання недійсним аукціону від 26 січня 2006 року та його результатів (т. 8, а.с. 116-117).

Постанову касаційної інстанції обґрунтовано тим, що спірні аукціони проведено всупереч ухвали Печерського районного суду м. Києва від 23 грудня 2005 року у справі № 2-4369/2005, якою заборонено їх проведення.

Постановою судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 26 грудня 2006 року постанову Вищого господарського суду України від 3 жовтня 2006 року № 38/137 скасовано, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 6 липня 2006 року залишено в силі.

Відповідно до даних, що містяться в матеріалах справи, до Печерського районного суду м. Києва звернулось ЗАТ "Промислово-технологічний парк "Київщина" з позовом до голови Київської обласної адміністрації про визнання протиправними та скасування розпоряджень голови Київської обласної державної адміністрації від 27 липня 2005 року № 425 "Про скасування розпорядження виконуючого обов'язки голови Київської обласної державної адміністрації від 12 січня 2005 року № 9 "Про погодження місця розташування об'єкту" та від 23 листопада 2005 року № 793 "Про затвердження переліку земельних ділянок Київської області, призначених для продажу суб'єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних аукціонах у грудні 2005 року".

У подальшому позовні вимоги збільшено. Поставлено питання про скасування, крім перелічених вище, розпорядження № 883 від 15 грудня 2005 року, яким затверджено перелік земельних ділянок Київської області, призначених для продажу суб'єктам підприємницької діяльності під забудову на земельному аукціоні 26 січня 2006 року.

23 грудня 2005 року суддя Печерського районного суду м. Києва Гримич М.К., розглянувши клопотання про забезпечення позову по зазначеній адміністративній справі, постановила ухвалу № 24369/2005, відповідно до якої відповідачу – голові Київської обласної адміністрації – заборонено на виконання виданого ним розпорядження від 23 листопада 2005 року № 793 "Про затвердження переліку земельних ділянок Київської області, призначених для продажу суб'єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних аукціонах у грудні 2005 року" проведення 29 грудня 2005 року аукціону по продажу суб'єктам підприємницької діяльності під забудову земельних ділянок, розміщених в промисловій зоні с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області (ділянки №№ 4.1; 4.4; 4.6; 4.7).

23 січня 2006 року суддя Гримич М.К., розглянувши заяву ЗАТ "Промислово-технологічний парк "Київщина" про зміну способу забезпечення позову, постановила ухвалу № 2-а-159/2006, відповідно до якої змінено спосіб забезпечення позову, що вжито ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23 грудня 2005 року. Заборонено голові Київської обласної адміністрації на виконання виданого ним розпорядження від 15 грудня 2006 року № 883 "Про затвердження переліку земельних ділянок Київської області, призначених для продажу суб'єктам підприємницької діяльності під забудову на земельному аукціоні у січні 2006 року" проводити 26 січня 2006 року аукціон з продажу суб'єктам підприємницької діяльності під забудову земельних ділянок, розміщених в промисловій зоні с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області (ділянки №№ 5.2; 5.3).

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про статус суддів" при призначенні на посаду суддя приймає присягу, згідно з якою урочисто присягає чесно і сумлінно виконувати свої обов'язки, здійснювати правосуддя, підкоряючись тільки закону, бути об'єктивним і справедливим.

Аналіз наведених судових ухвал про забезпечення позову та зміну способу забезпечення позову свідчить про несумлінне ставлення судді Гримич М.К. до виконання своїх обов'язків, поверхневий підхід до вивчення та розгляду адміністративної справи, недотримання норм матеріального та процесуального закону, що вказує про порушення вимог присяги.

Відповідно до п.п. 2, 6 постанови Пленуму Верховного суду України від 22 лютого 1991 року № 1 з наступними змінами "Про завдання судів України по підвищенню рівня правосуддя" судочинство повинно здійснюватись у повній відповідності з чинним законодавством, на основі рівності всіх учасників судового процесу перед законом та судом, незалежності суддів і підкорення їх лише законові та з додержанням інших конституційних засад судочинства. Необхідно домагатись підвищення ефективності застосування правових засобів як для всебічного захисту прав і законних інтересів громадян та організацій, так і припинення спроб використовувати надані законом права всупереч їх соціальному призначенню.

Згідно з вимогами ст. 117 КАС України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Наводячи в ухвалах від 23 грудня 2005 року та 23 січня 2006 року мотиви стосовно необхідності вжиття заходів щодо забезпечення, а потім щодо зміни способу забезпечення позову, суддя послалась на те, що "можуть статися наслідки, для відвернення яких належить докласти значних зусиль, оскільки внаслідок можливого продажу цих земельних ділянок третій стороні, нею буде витрачено кошти на її придбання, оформлення відповідних дозволів на виготовлення проектної документації та інші витрати, відшкодування яких, у випадку задоволення позову, буде неможливим".

Таким чином, вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суддя виходила не з того, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, як це вимагають вимоги ст. 117 КАС України, а те, що для третьої особи можуть статися наслідки, для відвернення яких належить докласти значних зусиль. При цьому зроблено посилання на те, що внаслідок можливого продажу земельних ділянок третій стороні, нею буде витрачено кошти на її придбання, оформлення відповідних дозволів на виготовлення проектної документації та інші витрати, відшкодування яких, у випадку задоволення позову, буде неможливим.

Встановлено, що до Печерського районного суду м. Києва з позовною заявою звернулось ЗАТ "Промислово-технологічний парк "Київщина". Клопотання про забезпечення позову та заява про зміну способу забезпечення позову також були подані даною юридичною особою.

Треті особи до участі в адміністративній справі не залучались. Зокрема, переможці земельних аукціонів – ЗАТ "Лакма", ЗАТ "Енран", ТОВ "Євротекстиль", ТОВ "Креско Укрейн" – ніяких заяв або клопотань у зв'язку з розглядом адміністративної справи до суду не подавали.

Наведене свідчить, що в основу ухвал Печерського районного суду м. Києва від 23 грудня 2005 року та 23 січня 2006 року суддею Гримич М.К. покладено надумані мотиви, що стосувались не позивача, а інших юридичних осіб, які про це не клопотали.

Відповідно до ч.ч. З, 4 ст. 117 КАС України суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються, або заборонити вчиняти певні дії.

Розглядаючи клопотання ЗАТ "Промислово-технологічний парк "Київщина" про забезпечення позову, суддя ухвалою від 23 грудня 2005 року заборонила відповідачу – голові Київської обласної державної адміністрації – проведення 29 грудня 2005 року аукціону з продажу земельних ділянок (№№4.1; 4.4; 4.6; 4.7).

В ухвалі від 23 січня 2006 року зазначено, що спосіб забезпечення позову змінено, але мова знову таки йде про заборону відповідачу – голові Київської обласної державної адміністрації – проведення земельного аукціону на цей раз 26 січня 2006 року (ділянки №№ 5.2; 5.3).

Наведене свідчить, що фактично обраний ухвалою суду від 23 грудня 2005 року спосіб забезпечення позову так і не було змінено, хоча саме про необхідність цього наголошується в ухвалі від 23 січня 2006 року.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" від 9 квітня 1999 року № 586-ХІУ з наступними змінами виконавчу владу в областях, районах, районах Автономної Республіки Крим, у містах Києві та Севастополі здійснюють обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації. Повноваження голів місцевих державних адміністрацій регламентовано ст. 39 даного закону.

Аналіз даної норми свідчить, що до повноважень відповідача – голови Київської обласної державної адміністрації – не входить проведення земельних аукціонів.

Таким чином, судовими ухвалами від 23 грудня 2005 року та 23 січня 2006 року голові Київської обласної державної адміністрації було заборонено вчиняти дії, які не входили до сфери його компетенції.

Земельні аукціони проведено товарною біржею "Центральна універсальна біржа" відповідно до раніше укладених договорів.

При постановленні зазначених ухвал суддею Гримич М.К. не враховано, що позивачем по адміністративній справі – ЗАТ "Промислово-технологічний парк "Київщина" – правові стосунки щодо спірних земельних ділянок для розташування промислово-технологічного парку в установленому законом порядку не оформлені.

Заявок на участь у спірних аукціонах ЗАТ "Промислово технологічний парк "Київщина" не подавав і участі в них не брав.

Голова Київської обласної адміністрації, затверджуючи переліки земельних ділянок, призначених для продажу суб'єктам підприємницької діяльності на аукціонах, діяв у межах повноважень, передбачених ст.ст. 134-137 ЗК України та ст.ст. 21, 39 Закону України "Про місцеві державні адміністрації".

Посилаючись на ухвали Печерського районного суду м. Києва, постановлені суддею Гримич М.К., позивач – ЗАТ "Промислово-технологічний парк "Київщина" – фактично необґрунтовано подав позов до Київської обласної державної адміністрації та товарної біржі "Центральна універсальна біржа". Справа була предметом розгляду всіх інстанцій судів господарської юрисдикції протягом року.

Таке відношення судді Печерського районного суду м. Києва Гримич М.К. до виконання своїх обов'язків по здійсненню правосуддя є неприпустимим.

Керуючись ст. 90 ГПК України, судова палата у господарських справах Верховного Суду України

УХВАЛИЛА:

Окрему ухвалу направити до кваліфікаційної комісії суддів загальних судів м. Києва для прийняття відповідних заходів реагування.

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ 07/017