Академія муніципального управління до 15-річчя Академії муніципального управління
| Вид материала | Документы |
- С. Я. Салига [та ін.]; Запоріжський інститут державного та муніципального управління(зідму)., 96.87kb.
- «Модернізація управління економічним розвитком територіальних спільнот базового рівня», 185.1kb.
- Львівський національний університет імені івана франка тимчук олексій леонідович, 286.09kb.
- В Дніпропетровському регіональному інституті державного управління Національної академії, 51.51kb.
- Спеціальності галузі знань “державне управління”, за якими здійснюється підготовка, 331.23kb.
- Національна академія державного управління при Президентові України, 91.51kb.
- 1. Управління та менеджмент,принципи та завдання менеджменту, 1231.67kb.
- Правила прийому до Міжрегіональної Академії управління персоналом в 2012р, 3922.25kb.
- Правила користування електронною поштою в Дніпропетровському регіональному інституті, 15.68kb.
- Львівський регіональний інститут державного управління Національної академії державного, 582.47kb.
Діденко В.С.,
заст. директора ЦКДПВВЛ КП
«Компанія «Вода Донбасу»,
здобувач Донецького державного
університету управління
УПРАВЛІНСЬКІ АСПЕКТИ ПОДОЛАННЯ КРИЗОВИХ ЯВИЩ
У СФЕРІ ЯКОСТІ ПОСЛУГ ВОДОПОСТАЧАННЯ
Проблема подолання кризових явищ у галузі водопостачання України сьогодні є актуальною як ніколи. Сучасний стан галузі водопостачання країни характеризується як кризовий. За даними Міністерства житлово-комунального господарства України [1], зношеність основних фондів галузі досягає 62%, у 260 населених пунктах питна вода подається споживачам з відхиленням за окремими показниками від вимог чинного законодавства, біля 30% розподільчих мереж питного водопостачання потребують невідкладної заміни. З кожним роком зростають втрати води у системах централізованого питного водопостачання, здебільшого вже приготованої для споживання, досягаючи по деяким регіонам відмітки 50-60%. За приблизними оцінками фахівців, розмір потреб у капіталовкладеннях тільки для відновлення експлуатаційної надійності існуючих споруд галузей водопостачання і водовідведення складає не менше 4-6 млрд. євро, а для досягнення стандартів ЄС – 22-26 млрд. євро [2]. Отже, терміново потрібне реформування галузі.
На основі аналізу теоретичної розробки даної проблеми та практичного стану справ у сфері водопостачання вважаємо, що подолання кризових явищ у сфері забезпечення якості послуг водопостачання передбачає:
- удосконалення механізмів державного регулювання у сфері питного водопостачання;
- створення державою умов для належного функціонування підприємств питного водопостачання;
- встановлення спеціального режиму оподаткування діяльності підприємств – виконавців послуг водопостачання;
- удосконалення тарифної політики;
- створення системи підготовки висококваліфікованих кадрів для підприємств питного водопостачання;
- посилення державного контролю (нагляду) за якістю послуг водопостачання;
- посилення відповідальності за правопорушення у даній сфері, враховуючи важливість використання якісної води як однієї з головних умов життєдіяльності людини.
Для реалізації цих завдань пропонуємо виділити наступні блоки:
- нормативно-правовий - розробка та введення стандартів якості питної води, які відповідають міжнародним і європейським стандартам. До цього має додаватися розробка і прийняття регіональних стандартів якості питної води, які необхідно запроваджувати, враховуючи природно-кліматичні умови та антропогенні і техногенні фактори регіонів України так, як це практикується у багатьох країнах (наприклад, у США);
- технічний - впровадження нових технологій і реагентів на фільтрувальних станціях для підвищення якості води. У плані технології, в умовах обмежених фінансових можливостей, вважаємо, що найбільш реальним і правильним буде проведення модернізації існуючих станцій водної підготовки способом доповнення існуючої традиційної схеми очищення води озонуванням або обробкою ультрафіолетом і послідуючою сорбцією на активному гранульованому вугіллі. Заслуговує на увагу також зарубіжний та вітчизняний досвід зниження концентрації тригалогенметанів за рахунок амонізації води, улаштування установок ультрафіолетового опромінювання води замість попереднього хлорування, дрібного вводу хлору з автоматизацією його дозування. Необхідно також вивчати й активніше впроваджувати досвід європейських країн, зокрема, щодо використання фізико-біологічних методів підготовки питної води;
- організаційний – удосконалення структури управління водопостачальною галуззю. У цьому блоці найбільш нагальним є питання створення Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України;
- екологічний – поєднання технічних програм з екологічними заходами для збереження та відновлення водного балансу регіонів. Екологічний блок управлінських проблем слід зосередити навколо проблем збереження та відновлення якості води джерел, в першу чергу, централізованого водопостачання, адже в результаті антропогенних та техногенних факторів ресурси питної води значно скоротилися;
- інноваційний – розробка і впровадження інноваційно-інвестиційних проектів, адаптованих до місцевих умов.
Висновки: подолання кризових явищ у сфері якості послуг водопостачання залежить від проведення необхідних організаційно-управлінських заходів щодо забезпечення сталого та якісного водопостачання, впровадження новітніх технологій, ефективної експлуатації і своєчасного ремонту мереж, скорочення непродуктивних втрат питної води, дотримання відповідних вимог законодавства та удосконалення нормативно-правової бази.
Література:
1. Національна доповідь «Про якість питної води та стан питного водопостачання в Україні в 2008 році». – Режим доступу: ссылка скрыта.
2. Between development and social policies: the impact of European structural funds in Objective 1 regions”, Andres Rodriguez-Pose, Ugo, Fratesi; Regional Studies, vol. 38.1, pp. 97-113, February 2004.
Мініч В.Г.,
здобувач кафедри європейської інтеграції
НАДУ при Президентові України,
магістр державного управління
ІНВЕСТИЦІЇ ЯК ОСНОВНИЙ ЧИННИК ПОДОЛАННЯ КРИЗОВИХ ЯВИЩ В ЕКОНОМІЦІ
Нинішня cвітова економічна криза має катастрофічні наслідки саме для країн індустріальних й аграрних, тому що останні здійснюють обслуговуючу функцію для постіндустріальних економік. Експерти зазначають, що економічна криза в Україні є в першу чергу кризою виробництва. У нас в 2 рази впав експорт товарів. Процес глобалізації "дав тріщину", через що був порушений рух капіталу. Потужний потік інвестицій в країни, що розвиваються, змінився на протилежний вектор, наслідки чого вплинули і на стабільність фінансової системи України. «Революція 2004 року все ще триває», вона лише зламала попередній порядок, проте ще не створила новий. В країні немає "арбітра", який би був зацікавлений в реформах. На сьогодні в країні відсутня адекватна статистика, через що неможливо реально оцінити стан кризи та вжити адекватних заходів. Першим ризиком варто важати розбалансовані державні фінанси. За 18 років незалежності в країні так і не створено моделі майбутньої економіки України, відсутня осмислена стратегія економічного зростання. Україна, як правило, імплементує організаційні форми та політику ззовні, не створюючи власного. Це робить її дедалі більш залежною від наступу світових тенденцій [1, 2].
Одним з найслабкіших місць національної економіки є структурна розбалансованість промислового комплексу. Його деформованість, високий рівень енерго- та капіталоємності виробництва успадковані від попередньої системи планової економіки. Порівняно із загальноприйнятими показниками у світі рівень розвитку малого бізнесу в Україні ще явно недостатній. Так, на 1 тис. осіб в середньому припадає шість малих підприємств, тоді як у країнах - членах Європейського Союзу - не менш як 30. Суттєвого спрощення потребують регулятивні процедури, які застосовуються до малого і середнього бізнесу.
Серед багатьох факторів, що негативно впливають на конкурентоспроможність підприємств, особливо вирізняється один з трьох, зокрема інвестиційний клімат, далекий від рівня, необхідного для швидкої модернізації економіки. Регіони значно відрізняються можливостями в залученні інвестицій. Так, іноземні інвестори надають перевагу регіонам урбанізованим, з розвинутою інфраструктурою, з наявністю кваліфікованих трудових ресурсів [3].
Важливо зазначити, що для сучасного етапу розвитку світових економічних відносин, в яких знаходить своє місце й Україна, характерними є лібералізація і диверсифікація форм і видів зовнішньоекономічній діяльності, а також процес глобалізації. Як справедливо зазначають вітчизняні науковці [4, с.395-398]., світові інвестиції є одним з основних чинників економічної глобалізації і розвитку сучасної світової економіки. У їх динаміці все зростаючу роль грають транснаціональні корпорації і лібералізація економічної політики в різних країнах, сприяюча розвитку ринкових відносин. Глобалізація виробничої і фінансової сфери, яка все більше поглиблюється, зробила радикальний вплив, змінивши масштаби і структуру міжнародних товарних і фінансових потоків. Під впливом також опинилися інвестиційні пропозиції і потреба в цих ресурсах, особливо для країн, що розвиваються, оскільки швидкість і структура зростання світової економіки дійсно сильно впливають на їх потребу в зовнішніх ресурсах, позаяк вони стоять у ряді важливих чинників, що визначають об'єм валютних доходів і витрат.
Література:
- Виступи учасників засідання «круглого столу» Національного Інституту Стратегічних Досліджень «Ризики економічної депресії та потенціал післякризового відновлення економіки України» 25 листопада 2009 р. // ссылка скрыта
- Економічна криза в Україні: виміри, ризики, перспективи (інформаційний огляд)/ Національний Інститут Стратегічних Досліджень, 2009. // ссылка скрыта
- Постанова Кабінету Міністрів України від 21 липня 2006 року №1001 «Про затвердження Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015» року із змінами і доповненнями. // gazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2007_05_16/an/18/KP061001.phpl#18
- Коллектив авторов. Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект. - Сборник научных трудов. Донецк: ДонНУ, 2010. – 1050 с.