Академія муніципального управління до 15-річчя Академії муніципального управління

Вид материала

Содержание

Проблеми та перспективи реформування публічної адміністрації в україні
Удовиченко В.П.
Організаційно-економічні механізми подолання фінансово-економічної кризи на місцевому рівні
Формула славутича

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 26

Гончарук Н.Т.,

д.держ.упр., доцент,

начальник Управління адміністративної

реформи Секретаріату Кабінету Міністрів України

ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РЕФОРМУВАННЯ ПУБЛІЧНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ В УКРАЇНІ

Побудована в Україні за роки незалежності система державного управління залишається малоефективною, громіздкою, внутрішньо суперечливою і відірваною від потреб людини, а отже не відповідає стратегічному курсу держави на демократію та європейські стандарти врядування. Досить зазначити, що у рейтингу Світового банку щодо ефективності державного апарату Україна займає 143-е місце з 212 країн, перебуваючи між Мадагаскаром і Кенією. Відсутнє чітке розмежування функцій щодо формування державної політики, управління державним майном, надання адміністративних послуг, контролю та нагляду, які мають бути розподілені між різними органами. Як наслідок, міністерства, що повинні бути головними органами з формування та реалізації державної політики у найважливіших сферах суспільного та державного життя, перевантажені невластивими їм адміністративними функціями. Існують надто різноманітні назви центральних органів: державні комітети, комісії, служби, адміністрації, агентства тощо. Те ж саме стосується і назв урядових органів – державні служби, департаменти, інспекції, адміністрації, агентства, комітети тощо. При цьому назви органів часто не відповідають функціям, які вони виконують.

З часу проголошення незалежності система центральних органів виконавчої влади зазнала близько 350 трансформацій. При цьому розбудова системи органів виконавчої влади на центральному рівні здійснювалась значною мірою шляхом спроб та помилок, коли окремі органи зазнавали декількох реорганізацій на протязі короткого терміну, що не дозволяло системі в цілому працювати стабільно. По суті, останній раз систему було побудовано за певною логікою у 1999 році, коли в результаті прийняття Указу Президента України від 13 березня 1999 р.
№ 250 кількість центральних органів виконавчої влади була зменшена з 94 до 47. З того часу відбувалося постійне збільшення кількості ЦОВВ, стихійна зміна їх статусу, часті безсистемні реорганізації.

У результаті на сьогодні ми маємо 20 міністерств, 47 інших центральних органів виконавчої влади, а також 46 урядових органів, існування яких передбачено Законом України „Про Кабінет Міністрів України”.

Крім відсутності системного підходу в питаннях утворення та реформування центральних органів виконавчої влади основними проблемами у сфері реформування публічної адміністрації є: неефективна організація виконавчої влади на місцевому рівні; неефективне місцеве самоврядування та нераціональний адміністративно-територіальний устрій; нечітке розмежування повноважень між місцевими держадміністраціями та органами місцевого самоврядування, неефективність механізму їх взаємодії; неефективна публічна служба, для якої є характерними значна плинність кадрів, неналежний професійний рівень персоналу та незахищеність публічних службовців від партійно-політичного впливу; відсутність паритетних засад у відносинах фізичних та юридичних осіб з органами публічної адміністрації.Саме тому основною метою реформи публічної адміністрації є формування ефективної системи публічної адміністрації, яка надаватиме якісні публічні послуги громадянам на рівні, що відповідає європейським стандартам та буде здатна вчасно і адекватно реагувати на соціально-економічні та зовнішньополітичні виклики.

Для досягнення цілі реформування публічної адміністрації в ході її проведення повинна впроваджуватись ідеологія “служіння суспільству” як принципу функціонування публічної адміністрації .

Реформування публічної адміністрації передбачає вирішення наступних завдань: створення ефективної системи органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування; забезпечення належного та оптимального розподілу функцій між центральним, регіональним та місцевим рівнями публічної адміністрації; запровадження раціональних і прозорих процедур формування державної політики із залученням громадськості та інших заінтересованих сторін; розроблення ефективних правових механізмів захисту прав та законних інтересів громадян у відносинах з публічною адміністрацією; створення ефективної, професійної, відповідальної та політично нейтральної публічної служби; забезпечення ефективного контролю парламенту та інститутів громадянського суспільства за функціонуванням публічної адміністрації.

Реформування публічної адміністрації має відбуватись на принципах: верховенства права, законності, відкритості, прозорості, неупередженості, пропорційності, ефективності, підконтрольності, відповідальності, демократизму, децентралізації, деконцентрації, субсидіарності, партнерства та гласності.

Для забезпечення системного та послідовного реформування публічної адміністрації має бути розроблена та прийнята Концепція такої реформи.

Для здійснення реформи публічної адміністрації необхідно здійснити наступні кроки: реформування публічної адміністрації на центральному рівні; реформування публічної адміністрації на місцевому та регіональному рівні; реформування публічної служби; вдосконалення процесів формування, реалізації та моніторингу державної політики; вдосконалення відносин публічної адміністрації з приватними особами.

Для правового забезпечення реформування публічної адміністрації насамперед необхідно прийняти комплекс узгоджених між собою законодавчих актів, а саме:

Про міністерства та інші центральні органи виконавчої влади; Про адміністративні послуги; Про державну службу (нова редакція); Про нормативно-правові акти; Про доступ до публічної інформації; Про державне прогнозування та стратегічне планування; Про місцеві державні адміністрації (нова редакція); Про природні монополії (зміни або нова редакція); Про місцеве самоврядування в Україні (нова редакція); Про службу в органах місцевого самоврядування (нова редакція); Про адміністративно-територіальний устрій України, а також Адміністративно-процедурний кодекс України.

Реформування публічної адміністрації вимагає комплексного ресурсного забезпечення. Зокрема, необхідно забезпечити політичне керівництво на всіх напрямах реформування публічної адміністрації одним із членів Кабінету Міністрів України (віце-прем’єр-міністром), якому надані відповідні повноваження.

Усі питання, пов’язані з реформування органів державної влади, повинні розглядатися державною комісією з питань реформування публічної адміністрації в процесі підготовки проектів відповідних законодавчих актів.

Показником досягнення цілей реформування є рівень довіри громадян до органів публічної адміністрації, його стабільне підвищення.

Література:

1.Гончарук Н.Т. Еволюція адміністративної реформи в Україні //Адміністративна реформа в Україні: сучасний стан, проблеми та перспективи: монографія /за заг. ред. Н.Р. Нижник, Н.Т. Гончарук. – Д.: Монолит, 2009. – 384 с. (авт. С. 10–30).

2.Концепція адміністративної реформи в Україні. – К.: ДВПП Міннауки України, 1998.

3.Розпорядження Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 р.
№ 531-р «Про утворення робочої групи з підготовки проекту Концепції реформування публічної адміністрації» – Урядовий портал ссылка скрыта.

Удовиченко В.П.,

д.е.н., професор

міський голова Славутича,

представник України у Конгресі місцевих та регіональних влад Європи,

президент Всеукраїнського громадського об’єднання «Клуб мерів»,

лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ МЕХАНІЗМИ ПОДОЛАННЯ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОЇ КРИЗИ НА МІСЦЕВОМУ РІВНІ

Сучасна економічна криза, на погляд автора, носить глобальний характер. В рамках кризи будуть, без сумніву, змінюватись технології, без сумніву, наступає ера геоінформаційних систем і технологій, світогляд націй, свідомість людей, змінюватись сама філософія життя, з’явиться відчуття освідомлення величі природи і необхідності співпраці з нею людського суспільства на принципі взаємоповаги.

Однозначно й те, що проблеми економічної кризи вирішуються за рахунок суспільства (за винятком кількох десятків чи навіть сотень великих власників, багатих людей). Як тут не згадати Дейла Карнегі, який відчував, що людина, яка вмирає багатою, вмирає…

Технологія вирішення проблем економічних криз є класичною, а саме: визначити причини кризи, мінімізувати максимально їх наслідки та знайти рішення, які створять сприятливі умови для відтворення економічних процесів.

Потрібно зробити ще одне суттєве, на мій погляд, зауваження: якщо передові авторитети, визнані в економічній теорії та ринковій економіці, бачили вирішення викликів економічної кризи лише у впровадженні державного регулювання, то правомірно і коректно буде ставити питання про необхідність створення соціально орієнтованих регульованих моделей ринкової економіки, можливо, з меншою ефективністю, але з вищим ступенем соціальних гарантій (пошук вічного компромісу) для держав з ринковою економікою та значним зменшенням ризиків для життя пересічних громадян.

Підставою для такого підтвердження є протиріччя між постійно зростаючим суспільним виробництвом та відсталою формою привласнення.

Особливо це легко продемонструвати на прикладі України, коли стрімко з’являється прошарок населення (до 10%), який збагачується непомірно і потрапляє до сторінок журналу «Форбс». Не потрібно робити великих наукових політологічних досліджень, щоб ствердити, що політична система України створена за формулою:

Г – В – ШГ – ШВ

гроші влада шалені гроші шалена влада

Виходить так, що метою життя для політичної еліти стають гроші, а основним джерелом збагачення – є влада [8].

Ознаками економічної кризи в Україні 90-х років були: зниження виробництва. національного доходу. промислової та сільськогосподарської продукції, різке зниження рівня життя, критичне безробіття, а також значна поляризація суспільства, яка має місце в значній мірі і зараз. При всьому тому, то була криза недовиробництва.

На погляд автора, у сучасній економічній кризі в Україні потрібно шукати інші причини. І головна з них полягає в кризі суспільних відносин, у штучно створеному протистоянні між Сходом і Заходом країни, Центром і Півднем. Саме ця криза стала основою кризи державного управління, що і спричинила абсолютну відсутність ефективних попереджуючих антикризових заходів. Серед економічних причин потрібно виділити такі:

відсутність сприятливого інвестиційного клімату в Україні. (Рейтинг України не витримує ніякої критики, навіть не використані переваги вільних (спеціальних) економічних зон);
відсутність механізму сприяння створення робочих місць;
надмірний податковий тягар;
економічно необґрунтовані, невиправдано високі ціни на енергоносії;
забюрократизована дозвільна система, особливо в земельних відносинах та в будівництві;
створені на державному рівні найсприятливіші умови для корупції (Україні по праву може бути віддана першість у цьому, і не тільки в Європі);
нерозвинутість внутрішнього ринку, придушення національного товаровиробника;
низький рівень у цілому державної інноваційно-інвестиційної політики.

У фінансовій сфері:

відсутність оптимальної ефективної кредитно-грошової системи. Неефективне використання кредитів на невигідних умовах. Надмірно завищені банківські ставки;
слабкість фінансово-банківської системи;
спроба штучного укріплення національної грошової одиниці – гривні, ефект «стиснутої пружини» з психологічним тиском на громадян України;
штучний підрив національної грошової одиниці – гривні, відсутність оперативних фінансових рішень з метою підтримки гривні. Штучне створення психологічного тиску на громадян України;
відсутність сучасних методів державного управління в фінансово-економічній сфері під час кризових критичних ситуацій, що стало причиною інерційних процесів, які ще більш послабили економіку і платоспроможність населення України.

Славутич є прикладом того, як із достроковим закриттям Чорнобильської АЕС в чистому вигляді монопрофільне місто перетворилося в соціально орієнтоване з ринковими відносинами, з різними формами власності (державною, комунальною, приватною), місто розвинутого конкурентного середовища на принципах рівних можливостей. Місто, де представники більш, ніж 50 національностей і народностей об’єдналися ідеєю життя в комфортних умовах, комфортному місті з сучасними європейськими стандартами життя, в жодному разі не ідеалізуючи цих стандартів і цих умов.

ФОРМУЛА СЛАВУТИЧА:

ВЛАДА – БІЗНЕС – ГРОМАДСЬКІСТЬ = ДОБРОБУТ

Ця модель діє на практиці і, головне, – дає результати. За період з 2001 року, після закриття Чорнобильської АЕС, ми втратили надмірно багато, в тому числі біля 12 тис. високооплачуваних робочих місць, разом з тим за цей час нам вдалось: залучити інвестицій на суму понад 48 млн. дол. США, що становить 1,96 тис. дол. США на душу населення; створити 7532 робочих місць; добудувати об’єкти соціальної інфраструктури; створити сучасну соціальну сферу; забезпечити і навчитись енергоефективному використанню ресурсів (тільки споживання газу при збільшенні інфраструктури вдалося скоротити більш, ніж удвоє, працюючих у комунальній сфері зменшити майже втроє і при цьому щороку ставати переможцями Всеукраїнського конкурсу з благоустрою, лідерами паливно-енергетичного комплексу та лідерами якості (в 2008 році серед країн Центральної та Східної Європи).

Вирішальними в цей період для славутичан стали духовність, культура, Кодекс етики, доброзичливих, добропорядних, комфортних людських відносин, стосунків, умов для формування особистості на принципах загальнолюдських цінностей.

На засадах теорії з принципом рівних можливостей була відпрацьована система преференцій, яка вирівнювала можливості для підприємництва в тому ж м. Чернігові, великих і середніх містах, у Києві. Це принципово можна продемонструвати на такій схемі:

Умови для підприємництва

в інших містах, територіях України

Умови для підприємництва в

м. Славутичі із закритою ЧАЕС, у 4 зоні бідного Чернігівського регіону

Зона преференцій з метою реалізації принципу рівних можливостей

Рис. 1. Система вирівнювання можливостей для бізнесу

Рис. 2 Організаційно-економічний механізм підтримки підприємництва

Завдяки діючому організаційно-економічному механізму підтримки підприємництва, успішно реалізована на місцевому рівні економічна політика створення найсприятливіших конкурентних умов для залучення інвестицій, створення високотехнологічних високооплачуваних місць, впроваджено ефективну дозвільну систему, що сприяє розвитку початкового, малого і середнього бізнесу. Здійснено проект Спеціальної економічної зони (Указ Президента України від 18 червня 1998 року № 657 «Про спеціальну економічну зону «Славутич», Закон України «Про спеціальну економічну зону «Славутич» від 03 червня 1999 року № 721 XIV). Створена та діє комплексна система управління якістю надання соціальних послуг на основі міжнародного стандарту ISO 9001:2008.

Суб’єктами СЕЗ «Славутич», причому при постійному тиску на міську владу, на підприємницькі структури, при безлічі перевірок, державних «рекетів» стали 13 підприємств з 14 інвестиційними проектами, кошторисною вартістю 72886, 38 тис. дол. США.

З початку реалізації інвестиційних проектів на територію СЕЗ "Славутич" (без урахування інвестиційних проектів, по яких достроково розірвано договори) всього залучено інвестицій на суму 217 921,24 тис. грн., а саме:

завезено та змонтовано обладнання та устаткування на суму понад 63 131,35 тис. грн.;
закуплено сировину та матеріали для забезпечення виробництва на суму 66 585,76 тис. грн.;
залучено коштів понад 9 803,12 тис. грн.;
освоєні інші інвестиції на суму 78 401,01 тис. грн.

Створено 965 нових робочих місць.

З 25 березня 2005 року по теперішній час суб'єкти СЕЗ "Славутич" пільгами не користуються, але з початку функціонування СЕЗ "Славутич" загальна сума умовно нарахованих платежів (пільг), наданих суб'єктам СЕЗ "Славутич" (по всіх завершених та діючих проектах), склала 28 160,79 тис. грн., з них: ПДВ – 10 924,36 тис. грн., ввізного мита – 14 635,85 тис. грн., податку на прибуток – 2 532,33 тис. грн., інші платежі – 68,25 тис. грн.

Загальна сума надходжень до бюджетів (по всіх завершених проектах та проектах, реалізація яких продовжується, склала 48 821,05 тис. грн., із них:

ПДВ (як різниця між податковим зобов'язанням та кредитом) – 41 821,25 тис. грн.;
прибутковий податок з громадян – 5 718,47 тис. грн.;
податок на прибуток – 1 281,33 тис. грн.

Підприємствами СЕЗ "Славутич" (по всіх завершених проектах та проектах, реалізація яких продовжується) реалізовано продукції на суму 581 949,14 тис. грн., в т.ч. на експорт – 75 544,91 тис. грн.

Продукція підприємств-суб'єктів СЕЗ "Славутич" різноманітна: канцелярські товари, багата палітра поліграфічної продукції, будівельні матеріали, пакувальні матеріали виготовлені флексографським способом друку, кронен-корки, текстильно-галантерейні жакардові вироби, продукція деревообробного виробництва, декорований посуд, виробництво люмінесцентних світильників та ін.

Продукція, що виробляється в рамках СЕЗ "Славутич" експортується в Росію, Казахстан, Білорусь, Молдова, Італія, Німеччина.

Основні показники діяльності:

Сума інвестицій на душу населення міста Славутич становить 1,7 тис. дол. США/чол.
Обсяг реалізованої продукції на душу населення міста – 23,85 тис. грн./чол.
Вартість одного створеного робочого місця для підприємства – 225,42 тис. грн./чол. (співвідношення загального обсягу залучених інвестицій до загальної суми створених робочих місць).
Вартість одного створеного робочого місця для держави – 29,18 тис. грн./чол. (співвідношення загального обсягу наданих пільг до загальної суми створених робочих місць).

Без сумніву, проект вільної економічної зони «Славутич» є найуспішніший в українській невиправдано короткій історії вільних економічних зон.

Окрім того, з 1997 року в м. Славутичі успішно діє Агентство з розвитку бізнесу з відокремленим підрозділом «Бізнес-інкубатор». Агентство визнано одним із найкращих в Україні. За цей час використано на забезпечення діяльності бюджетних ресурсів 931 тис. грн. Разом з тим, господарська діяльність Агентства склала 2,4 млн. грн., залучено інвестицій на 2,2 млн. дол. США. Бізнес-інкубатор сприяв розвитку 104 компаніям і було створено 380 робочих місць.

Ці приклади переконують в абсолютній ефективності сучасних організаційно-економічних механізмів, що створюють найсприятливіші умови для розвитку підприємництва, малого і середнього, а особливо, початкового бізнесу.

На порядку денному в Україні термінова зміна економної політики з метою переходу на модель «економіки відкритих дверей», перетворення окремих територій, як депресивних, так і успішних у вільні економічні зони. Поки що, на жаль, все навпаки. Так, підприємству X держава винна близько 10 млн. гривень. відшкодування ПДВ, в той же час на митниці знаходиться обладнання західних технологій 2006 року з причини неможливості розмитнення, борг складає близько 1,5 млн. гривень. Важко в економічній науці знайти термін, який можна було б використати для оцінки цієї ситуації.

Визначальними чинниками стратегічного розвитку національної економіки, без сумніву, на погляд автора, повинна стати тріада ОСВІТА – НАУКА –ТЕХНОЛОГІЇ, а далі:

державна політика і ефективне державне управління;
ефективна результативна інноваційно-інвестиційна державна політика;
оптимальне, збалансоване на принципах рівних можливостей поєднання економічної лібералізації з державним регулюванням;
реалізація принципу субсидіарності та Європейської Хартії місцевого самоврядування в цілому в процесі становлення та розвитку місцевого самоврядування в Україні;
стандартизація послуг, запровадження системи якості в усі сфери життєдіяльності.

У м. Славутичі, як і в країні в цілому, через наслідки фінансово-економічної кризи, протягом 2009 року виробники промислової продукції, робіт та послуг здійснювали діяльність в умовах зменшення попиту на продукцію та браку обігових коштів для розширення виробництва, що призвело до зменшення обсягів виробництва продукції та кількості новостворених робочих місць.

За даними міського центру зайнятості, порівняно з початком року зменшився рівень безробіття, який на 01.01.2010 становив 2,1%, при 3,1% на початку року. Протягом 2009 року в місті створено 544 нових робочих місця.

Важливим чинником розвитку малого підприємництва є можливість отримання підприємцями додаткових фінансових ресурсів на початковому етапі господарської діяльності, тому, з метою мінімізації наслідків кризових явищ у фінансово-економічній сфері держави на економіку м. Славутича та зменшення фінансового навантаження на суб'єктів підприємницької діяльності, Славутицькою міською радою та її виконавчим комітетом прийняті такі рішення: від 22.12.2008 №781-28-V «Про підтримку підприємництва у період фінансово-економічної кризи в Україні», від 19.11.2008 «Про заходи щодо запобігання в м. Славутичі негативним наслідкам фінансової кризи в державі», від 11.02.2009 № 42 «Про підтримку підприємництва в сфері орендних відносин», від 28.09.2009 №1062-36-V, від 26.10.2009 №1080-38-V «Про підтримку підприємництва у період фінансово-економічної кризи в Україні».

Прийняті заходи в цілому стосуються можливості застосування комунальними підприємствами міста понижуючого коефіцієнта 0,8 при нарахуванні плати за оренду майна комунальної власності та плати за приміщення загального користування та можливості відстрочки внесення 50% місячної суми нарахованої орендної плати на період опалювального сезону 2009-2010 років, за умови сплати орендарями решти 50% місячної суми нарахованої орендної плати і 100% сплати вартості комунальних послуг та за умови відсутності заборгованості по орендній платі менше ніж за 2 місяці.

При цьому, за результатами діяльності у 2009 році, розрахункові показники Міністерства фінансів України дохідної частини місцевого бюджету було виконано на 112%.

Згідно з інформацією, наданою товаровиробниками (підприємствами основного кола) та статистичними спостереженнями, за 2009 рік обсяг реалізованої продукції по основному колу підприємств міста складав 232484,2 тис. грн. Дохід від надання послуг підприємств усіх форм власності, установ та організацій збільшився на 13,9% порівняно з показниками минулого року.

Головний висновок: фінансово-економічну кризу в цілому у суспільстві можливо подолати, працюючи в одній системі координат: від центральних органів державної влади до органів місцевого самоврядування, включаючи сільські ради самих неперспективних сіл України, які за наслідками кризи можуть стати більш перспективними.

Література:

Роль держави у довгостроковому економічному зростанні./За редакцією Б.Є.Кваснюка -К. –Х: Форт. 2003. – 423 с.
Артур М.Окун Рівність та ефективність: великий компроміс. Інститут Брукініза. Вашингтон. Переклад з англійської Олександра Лотоцького, 1996 рік, с. 149.
Карл Маркс «Капітал», Москва, 1983.
Дуглас К. Стівенсон. Життя та організації в США. Видавництво Ernst Klett Vereag.
Отримання дозволів: Крок за кроком. Посібник «Отримання дозволів: крок за кроком» розроблено в рамках реалізації проекту «Залучення громадськості до створення прозорих і спрощених процедур при отриманні дозволів на будівництво та землевідведення». Славутич, 2008. – с. 112.
Впровадження комплексної системи управління якістю соціальних послуг в м. Славутичі за стандартом ISO 9001:2000. За загальною редакцією В.П.Удовиченка.
В.П.Удовиченко. Організаційно-економічний механізм соціального розвитку міста в умовах формування ринкових відносин. Академія муніципального управління. – Славутич, 2000. – с. 83.
В.П.Удовиченко. Вічний пошук істини «Суспільство і влада». Славутицький центр вищої освіти, 2006. – 16 с.
В.І.Куценко, В.П.Удовиченко, Я.В.Остафійчук. Соціальна держава (проблеми теорії, методології, практики): Монографія./ «Заповіт» 2003. – 228 с.

Blog

Академія муніципального управління до 15-річчя Академії муніципального управління

Содержание