Ю.І. Палеха Менеджмент
| Вид материала | Документы |
- Основная образовательная программа по направлению подготовки: 080200 «Менеджмент», 406.62kb.
- Менеджмент общая характеристика основной образовательной программы, 149.15kb.
- Рабочая программа дисциплины теория менеджмента направление ооп 080200 Менеджмент, 274.54kb.
- Рабочая программа дисциплины современный менеджмент направление ооп: 080200 менеджмент, 305kb.
- Програма вступного фахового екзамену для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня "магістр", 403.15kb.
- Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності” Галузь знань: 0306 “Менеджмент І адміністрування”, 267.04kb.
- Методические рекомендации по подготовке и выполнению выпускной квалификационной работы, 401.02kb.
- Учебно-методический комплекс. Рабочая программа для студентов направления 080200., 315.96kb.
- Учебно-методический комплекс. Рабочая программа для студентов направления 080200., 215.87kb.
- Програма вступних випробувань за спеціальністю „ Менеджмент інноваційної діяльності", 293.1kb.
Європейський унІверситет
Ю.І. Палеха
Менеджмент
для початківців
3-тє видання, доповнене
Навчальний посібник
Рекомендовано Міністерством освіти і науки України
як навчальний посібник для студентів
вищих навчальних закладів.
Київ
Видавництво Європейського
університету
2003
ББК 65.290-2я73
П14
Рецензенти:
С.А. Ушацький, доктор економічних наук професор;
О.П. Закорко, кандидат економічних наук доцент
Рекомендовано Міністерством освіти і науки як навчальний посібник для студентів
(лист №14/18.2-1609 від 8 грудня 2001 р.)
ПАЛЕХА Ю.І.
Менеджмент для початківців:Навч. посібник.— К.: Вид-во Європ. ун-ту. Видання третє, доповнене. — 217с.— Бібліогр.: 215—216 с.
ISBN 966-7942-23-6
Мета навчального посібника — розкрити суть основних категорій менеджменту, розглянути менеджмент як систему і пояснити кожну її складову. Викладений тут матеріал допоможе студентам детальніше з’ясувати особливості сучасного процесу управління, його культури, оволодіти знаннями, необхідними для побудови ефективно діючої організації. Практичні завдання і тести дозволять проконтролювати ступінь засвоєння знань.
Для слухачів курсів початкової економічної освіти, університетських курсів у загальноосвітніх школах, студентів вищих навчальних закладів, усіх, хто хоче ознайомитись з основами менеджменту.
ББК 65.290-2я73
Автор щиро вдячний ректору Європейського університету професору Тимошенку Івану Івановичу
за підтримку цього видання
ЗмІст
Переднє слово 6
1. Менеджмент: суть і значення
1.1. Зародження теорії управління 7
1.2. Визначення менеджменту 10
1.3. Проблеми менеджменту в історії
суспільства 13
1.4. Школи та теорії менеджменту 17
2. Менеджер в організації
2.1. Менеджер і його місце в організації 26
2.2 Методи управління 30
2.3. Функції управління 32
2.4. Портрет сучасного менеджера 34
2.5 Робочий час менеджера 37
2.6. Ефективність роботи менеджера 40
3. Організація як система
3.1. Суть організації як об’єкта управління 43
3.2. Види організаційних структур 45
3.3. Концепція організації 50
3.4. Зовнішнє середовище 53
3.5. Вимоги до організації 56
4. Ефективність керівництва
4.1. Влада і лідерство 59
4.2. Мотивація діяльності 62
4.3. Теорії управління 68
4.4. Системи керівництва 69
4.5. Стилі управління 70
4.6. Моделі і принципи управління 74
5. Управлінська інформація
5.1. Інформація — важливий елемент бізнесу 79
5.2. Подання інформації 81
5.3. Види інформації 83
5.4. Організація і проведення ділових нарад 84
6. Ділові комунікації
6.1. Суть і види комунікацій .. 88
6.2. Комунікація як процес .. 92
6.3. Перешкоди в комунікаціях 94
6.4. Характеристики спілкування 97
7. Стратегія і тактика переговорів
7.1. Характеристики переговорів 100
7.2. Етапи проведення переговорів 101
7.3. Тактичні заходи та загальні правила в
переговорах............................................................. 105
8. Стратегічне планування
8.1. Визначення стратегії розвитку підприємства.......... 109
8.2. Стратегічне планування - основа управлінських
рішень 111
8.3. Характеристика етапів стратегічного
планування 113
9. Прийняття управлінського рішення
9.1. Види управлінських рішень 123
9.2. Етапи та варіанти прийняття рішень 126
9.3. Методи прийняття рішень 130
9.4. Правила і способи прийняття рішень 132
10. Управління персоналом
10.1. Людина як найвища цінність організації 136
10.2. Складові моделі управління персоналом 138
10.3. Удосконалення роботи з персоналом 143
11. Урегулювання конфліктів
11.1. Конфлікт як процес 147
11.2 Типологія конфліктів 150
11.3. Управління конфліктами 154
12. Управління виробництвом
12.1. Операційна система 159
12.2. Стратегія операційної діяльності 161
12.3. Управління запасами 164
12.4. Забезпечення якості продукції 165
12.5. Забезпечення росту продуктивності 168
13. Культура менеджменту
13.1. Визначення основних понять
культури управління 172
13.2. Ознаки та методологія культури управління 173
13.3. Формування культури управління 176
14. Модель спеціаліста-менеджера
14.1. Характеристика управлінської діяльності 181
14.2. Структура діяльності менеджера 183
14.3. Вимоги до сучасного менеджера 185
Практичні завдання для самостійної роботи 187
Тести для самоаналізу менеджерських якостей
Тест 1. Чи є Ви організованою людиною? 202
Тест 2. Чи є Ви лідером? 206
Тест 3. Чи конфліктна Ви людина? 208
Тест 4. Який Ваш тип темпераменту? 213
Використана і рекомендована література 215
І чужому научайтесь,
й свого не цурайтесь
Т. Шевченко
Переднє слово
Від керівників сучасних організацій вимагається більш високий, ніж раніше, рівень професійного уміння. Менеджмент став професією, досягти хороших результатів у якій можна тільки цілеспрямовано розвиваючи мистецтво керувати як робочим процесом, так і людьми, об’єктивно ставитися до впровадження нових методів роботи, прийняття своєчасних рішень. Усього цього і багато чого іншого покликаний навчити курс «Менеджмент для початківців».
Поняття «менеджмент», «менеджер» займають чільне місце в нашому мисленні. Головні вимоги до сучасного керівника — застосовувати нові методи управління, враховуючи ту чи іншу ситуацію, що складається на ринку. Гнучкість, інтуїція, рішучість, здатність працювати в кризових умовах — ось ті важливі якості, якими повинен володіти керівник будь-якої ланки управління, що має намір тривалий час діяти на ринку.
Ні екологічне багатство і не технічний прогрес були причиною стрімкого розвитку США, Японії та ряду інших країн, а тільки менеджмент і, перш за все, нова філософія управління стали усьому запорукою. Саме ефективний менеджмент, як один із найважливіших інструментів сучасного суспільства, в змозі забезпечити його екологічний і соціальний розвиток, який одночасно і є його результатом.
Мета навчального посібника — розкрити суть основних категорій менеджменту, розглянути менеджмент як систему і пояснити кожну її складову. Викладений тут матеріал допоможе студентам детальніше з’ясувати особливості сучасного процесу управління, його культури, оволодіти знаннями, необхідними для побудови ефективно діючої організації. Практичні завдання і тести дозволять проконтролювати ступінь засвоєння знань.
Поданий у навчальному посібнику матеріал є результатом синтезу існуючої інформації, напрацьованої вітчизняними і зарубіжними спеціалістами у галузі управління. Автор зосередив увагу лише на найважливіших питаннях менеджменту. Більш глибокі відповіді на конкретні питання можна знайти в рекомендованій літературі.
Мистецтво наукового управління —
це еволюція,а не винахід
Ф. Тейлор
1. Менеджмент: суть i знаЧеннЯ
1.1. Зародження теорії управління
Êîëî ïèòàíü: âèíèêíåííÿ óïðàâë³ííÿ, ô³ëîñîôñüêèé âíåñîê â òåð³þ óïðàâë³ííÿ, òåîðåòè÷í³ çàñàäè óïðàâë³ííÿ â ïåð³îä ñòàíîâëåííÿ êàï³òàë³çìó.
Виникнення управління
Управління з’явилося дуже давно. Письмові історичні свідчення вказують на те, що вперше цю проблему почали розв’язувати стародавні шумери, а згодом єгиптяни. Саме вони близько шести тисячоліть тому визнали за потрібне цілеспрямовано організовувати діяльність людей, планувати її i контролювати результати, а також порушили питання про децентралізацію управління. Вже в ті часи були застосовані для потреб управління письмові документи.
У давньоєгипетській пам’ятці писемності «Повчання Птаххотепа», вже були зазначені найважливіші питання управління державою. «Якщо ти керівник, зазначається в ній, то будь спокійним, коли слухаєш ти слова просителя: не відштовхуй його, перш ніж він облегшить душу від того, що хотів тобі сказати. Уражена нещастям людина хоче вилити тобі свою душу навіть більше ніж добитись сприятливого вирішення свого питання» [8].
Створення великих машиноподібних, бюрократично керованих людських спільнот (мегамашин) дозволило єгипетським фараонам вирішувати значні будівельні і військові завдання. Саме тоді було винайдено дрібний коопераційний підрозділ праці, командна ієрархія, стандартизація. В ці ж часи уперше були застосовані елементи контролю за діяльністю робітників. Це дало можливість значно підвищити продуктивність праці робочих, а також утримувати чималий клас людей, що не займались фізичною працею.
Філософський внесок в теорію управління.
Вагомий внесок у теорію управління в епоху античності зробили відомі філософи: Сократ (сформулював принцип універсальності управління), Кір (довів необхідність встановлення ділових контактів між людьми), Ксенофонт (назвав управління мистецтвом), Платон (ввів принцип спеціалізації).
Олександр Македонський у 325 р. до н. е. розвинув теорію і практику управління військами. Створений ним військовий штаб можна назвати першою організаційною структурою управління.
Досить грунтовно виклав проблеми управління Н. Макіавеллі (1469–1527 рр.), сформулювавши принципи, що істотно вплинули на розвиток менеджменту. Наведемо деякі з них:
— засадою авторитету або влади лідера є підтримка його прихильників, переможців не судять;
— підлеглі мають знати, чого чекати від свого лідера, і розуміти, чого чекає лідер від них;
— лідер повинен мати волю до влади;
— лідер — завжди взірець мудрості і справедливості для своїх підлеглих [2].
Певний вплив на формування науки про управління суспільством справили представники соціальної утопії Т. Мор і Т. Кампанелла. В своїй відомій праці Томас Мор виклав ідеальну на його погляд теорію соціально-політичного управління державою.
Певний внесок в наукові засади управління зробили також Роберт Оуен (1771—1858 рр.),Чарльз Баббедж (1792—1871рр.) та багато інших. В книгах Р. Оуена висвітлювалися соціальні питання виробництва, відносини керівника з працівником, правильна організація праці і виховання характеру людей. У 1824 ним було створене для безробітних кооперативне поселення «Нова гармонія», статусом якого передбачалась соціальна рівноправність усіх членів, виборність органів управління, колективна оплата праці,відмова від покарань тощо [39].
Новий стрибок в практиці управління в VI столітті зробила християнська церква на прикладі бенедиктських монастирів. Управління в них будувалось не на примусі, а на добровільних засадах, як моральний і релігійний обов’язок вільної людини за заповітом св. Бенедикта Нурійського. Порядок у монастирях був не менш суворий, а влада і субординація стали інтегральною частиною добровільного об’єднання людей. Значним досягненням в них стало чередування фізичних і інтелектуальних завдань, чітка їх організація протягом дня, а також створення машин, що полегшили фізичну працю людей.
Теоретичні засади управління в період
становлення капіталізму
До початку минулого сторіччя теорія управління як єдине ціле ще не склалась, адже в ній не було потреби. Вищі керівні посади в державних структурах обіймались частіше на правах сили або родинних зв’язків, а тому не було необхідності в наукових рекомендаціях. Приймаючи рішення, керівники покладалися на свою інтуїцію, минулий досвід та волю правителів.
В епоху рабовласництва переважали методи прямого примусу і покарання як головні фактори мотивації до праці.
У другій половині XIX ст. на Заході ринкові відносини поширились на всi сфери життя. Зросла кількість підприємств, які відчували потребу в керівниках, здатних приймати обгрунтовані реалістичні рішення i працювати з великою кількістю найманих працівників. Від управлінців уже вимагалися високий професіоналізм, компетентність, уміння діяти згідно з чинним законодавством. Вони стали більш детально досліджувати питання управлінської діяльності з метою ефективної організації керівництва виробництвом на наукових засадах.
Розвиток управління як науки відбувався поступово. Успіхи в теорії управління завжди залежали від досягнень в психології, соціології, математиці, антропології, педагогіці тощо. В міру розвитку цих наук дослідники у сфері управління все більш довідувались про фактори, які впливають на управлінські процеси в різного виду організаціях.
Сучасний менеджмент виник наприкінці позаминулого століття, коли в 1881 р. американець Джозеф Вартон розробив його перший систематичний курс для викладання в коледжі. Широко визнаним менеджмент став лише в 1911 р. після видання американським інженером Фредеріком Тейлором книги «Принципи наукового управління» i організацією Харлоу Персоном першої наукової конференції з менеджменту. Це дало змогу в 1916 р. Анрі Файолю порушити питання про його обов’язкове викладання у вищих навчальних закладах [21].
У XX ст. послідовно сформувались кілька шкіл та теорій менеджменту, досягнення яких широко використовуються i нині.
1.2. Визначення менеджменту
Êîëî ïèòàíü: ñåìàíòèêà òåðì³íà, âèäè ìåíåäæìåíòó ³íñòðóìåíòè óïðàâë³ííÿ.
Термін «менеджмент» не є синонімом «управління» оскільки в першому випадку мова йде лише про одну з форм управління,а саме управління соціально-економічними процесами. Управляти можна також технічними засобами, розвитком тварин, рослин тощо.
На батьківщині менеджменту — в США — менеджерами називають осіб, які згідно з чинним законодавством беруть на себе обов’язки здійснювати управління корпоративним бізнесом i майном. Термін «менеджмент» у американців означає процес, що забезпечує інтеграцію i найбільш ефективне використання матеріальних i людських ресурсів для досягнення цілей фірми.
З інформаційної точки зору менеджмент — це системати-зована сукупність теоретичних і практичних знань, що об’єднує досвід кращих підприємців світу і операційні дані,отримані соціальними, економічними і математичними науками.
Семантика терміна
В англійській мові семантика цього терміна досить складна: 1) спосіб, манера спілкування з людьми; 2) влада і мистецтво управління; 3) особливі вміння і адміністративні навички; 4) орган управління (Оксфордський словник англійської мови).
Взагалі термін «менеджмент» походить від латинського слова «манус» (рука) і означає уміння правити кіньми, мистецтво їх об’їжджати. Французьке слово «manage» означає буквально «домоведення». В англійській мові воно набуло сучасного значення — «управляти», «керувати», «стояти на чолі».
Пітер Друкер порівнював менеджмент з медициною,яка сама по собі не є наукою, а практичною діяльністю, сукупністю теоретичних і практичних знань і навичків, що операціоналізує на благо людей дані з біології, хімії, фармакології та інших наук, об’єднуючи їх з практичним досвідом кращих лікарів.
Серед учених поширена також думка, що менеджмент не тільки наука, а й мистецтво. Відомий фахівець менеджменту Р.Макнамара казав так: «Управління — найбільш творче мистецтво, мистецтво мистецтв, оскільки це мистецтво організовувати таланти» [1].
Будь-яке управління — це не тільки управління своїм часом,але й управління процесами. Відома формула Б. Франкліна «час— це гроші» на багато десятиріч стала досвідом капіталістичного господарювання та підприємництва. Цінність менеджменту як способу розуміння і вирішення соціально-економічних завдань полягає не в тому, що він пропонує досконалу теорію управлінських дій, а в тому,що він створює необхідні організаційні умови для об’єднання науки, практичних знань і навичок та мистецтва.
Согодні менеджмент — 1) специфічний орган функціонування комерційного підприємства; 2) уміння використовувати працю, інтелект, мотивацію поведінки людей для досягнення поставлених цілей; 3) функція (вид діяльності); 4) процес управління; 5) категорія (соціальний прошарок) людей [35].
Менеджмент, що функціонує відповідно до законів ринку, об’єктивний і прагматичний.Ризик і невизначеність сприяють розвиткові самостійності менеджера і відповідальності за свої дії. Водночас неврівноваженість ринкової кон’юнктури стимулює постійний пошук організаційно-управлінських і науково-технічних новацій.
Основним завданням менеджменту, як зазначав Ф. Тейлор,повинно стати «забезпечення найбільшого розквіту підприємця в поєднанні з максимумом достатку кожного працівника».
Види менеджменту
Аналізуючи менеджмент, слід розрізняти:
— менеджмент, метою якого, отже, i завданням управління, є виробництво товарів або надання послуг, тобто задоволення потреб клієнтів, або задоволення спеціальних потреб через ринок;
— менеджмент, який в усіх своїх діях повинен керуватись економічними міркуваннями. Ефективність такого менеджменту i діяльність менеджера можна виміряти лише за допомогою показників економічних успіхів та результатів роботи.
Уживається слово «менеджмент» у трьох значеннях:
1. Генеральний менеджмент (top manаgement), тобто вищий рівень управління);
2. Менеджмент на рiвнi відділу (middle manаgеment) — середній рівень управління;
3. Менеджмент на низовому рівні (lover manаgement).
Генеральний менеджмент включає усіх менеджерів (управляючих), які відповідають за постановку завдань і формування політики фірми, за питання, пов’язані з плануванням, органiзацiєю і контролем за роботою фірми. Частіше застосовують такі терміни, як «вище керівництво» або «вища адміністрація», під якими потрібно розуміти президента, директора, директора-розпорядника, головного (генерального) управляючого, а також інших вищих посадових осіб, які входять до складу ради директорів (правління).
Середній рівень управління — постановка завдань і цілей на рівні відділу згідно з головними завданнями i цілями організацій; організація роботи відділу (створення структури, розподіл обов’язків, урегулювання конфліктів); управління виробничою діяльністю щодо виконання плану, стимулювання якісної роботи спiвробiтникiв відділу, координація виробничого процесу, забезпечення надійного зв’язку з зовнішнім середовищем.
Менеджмент на низовому рівні —щоденні поточні дії та операції, безпосереднє здійснення перерахованих вище функцій; може виконуватись керівниками груп організації в межах своєї компетенції (інспектор, майстер, бригадир).
Інструменти управління
За свою історію людство виробило три принципово різних інструменти управління, тобто впливу на людей:
— iєрархiя: основний засіб дії — взаємини між владою і пiдлеглими, що здійснюються за допомогою примусу та завдяки контролю за розподілом матеріальних благ;
— ринок: мережа рівноправних стосунків по горизонталі, заснованих на купiвлi-продажу продукції i послуг, на відносинах власності, на рівновазі інтересів продавця i покупця;
— культура: створені i визнані суспільством соціальні норми, настанови, ритуали, шаблони поведінки людини.
До механізмів саморегулювання можна також віднести законодавчий орган колективу — загальні збори його членів, його виконавчий орган — раду директорів правління, а також внутрішні нормативні, організаційно-розпорядчі та довідково-інформаційні документи, що регулюють діяльність організації.
1.3. Проблеми менеджменту
в історії суспільства
Êîëî ïèòàíü: ìåíåäæåð-äèêòàòîð, ìåíåäæåð-ïàòåðíàë³ñò, ìåíåäæåð-ìàêëåð, ìåíåäæåð-îðãàí³çàòîð.
Бурхливий розвиток індустрії, промислового виробництва, збільшення його обсягів та номенклатури, особливо починаючи з кінця ХІХ ст., висунули чимало проблем в галузі управління і породили відповідні типи менеджерів.
Менеджер-диктатор
Перші промислові об’єднання зумовили появу постаті управлінця, яку можна назвати диктаторською. Уся система управління в період ранньої промислової революції грунтувалась на диктаторському принципі: «Працюй, не роздумуючи!» [66].
Така форма управління вимагала вольового, безкомпромісного і навіть жорстокого щодо підлеглих керівника. Відомо, що це управління формувалося в період усебічної залежності маси трудових людей від волі підприємця чи поміщика-латифундиста на селі. Превалюючим тип менеджера-начальника залишався сотні років — від першого промислового перевороту і майже до 20-х років XIX ст.
На межі ХІХ—ХХ ст. диктаторський принцип управління закріплювався у промисловому виробництві через систему нововведень, передусім через застосування конвеєрної системи виробництва.
Завдяки поділу складних операцій виробництва на простіші досягався високий рівень продуктивності праці, з одного боку, та посилювався безпосередній нагляд за працюючим — з іншого. Від працівника вимагалося лише виконання найпростішої операції. Внаслідок такої організації виробництва (та певною мірою і системи управління) робітники деградували як особистості.
Менеджер-патерналіст
Розвиток промисловості, ускладнення суспільних та виробничих відносин, виникнення великих промислових монополій, що почали переростати у транснаціональні конгломерати, зумовили якісні зміни як в організації праці, так і в її суті. Праця вимагала уже певної професійної підготовки. Постала потреба у знаннях, осмисленні працюючим вироблюваного продукту, поєднанні своїх трудових операцій з роботою інших.
Ускладнились вимоги до організації соціального управління та певної підготовки людей, які повсякчас керують роботою працюючих. Усе чіткіше проступала постать іншого типу менеджера, якому властиві патерналістичні нахили.У робітників пробуджувався інтерес до праці, а провідним принципом діяльності керівника став принцип справедливості за умов дотримання твердої дисципліни.
Такий тип управління вимагав певної поваги і уваги до працюючих, уміння прислуховуватись до їхньої думки, навіть враховувати окремі поради. Серед робітників заохочувався творчий підхід до праці, все більше відчувалася і певна увага управлінців до особистості кожного працюючого, його настрою, духовного стану тощо.
Появі типу менеджера-патерналіста сприяли відповідно зміни в ідеологічному житті країни. Найповнішого поширення він набув в американському суспільстві: в духовному житті його все більше почали переважати клерикалізм та протестантська етика з гаслом «рівних можливостей», почали заохочуватися індивідуалізм та нічим не регламентована особиста настирливість.
« Життя — це океан, твоє народження кидає тебе в нього, як і куди випливеш — то твоя собиста справа». По суті, тип людини-супермена почав утверджуватися засобами преси, мистецтва, способом самого життя. На певному етапі розвитку суспільства ці якості і властивості вважалися до певної міри позитивними. Проте згодом усе більше стає помітним їх негативний вплив на духовний стан людини.
Менеджер-маклер
Економічна криза, що охопила наприкінці 20-х — початку 30-х років минулого століття загал капіталістичних країн, породила новий тип управлінця — менеджера-маклера.
Характерним для такого типу менеджера, з одного боку, були такі риси, як спритність, уміння «добути» сировину чи матеріали, «збути» продукцію, «проштовхнути» вигідну справу, владнати спірні питання. З іншого боку, глибше утверджувалося уміння обдурити, обійти конкурента тощо, хоча головним принципом залишалося робити все можливе, аби пом’якшити невдоволення і уладнати справу.
З огляду на окремі психологічні властивості і якості, які вимагалися від такого типу управлінця, в нього були і позитивні риси. Адже людина, яка виконує функції менеджера-маклера, повинна бути зовні привабливою для інших, контактною, уміти схиляти на свій бік партнера по бізнесу, створювати атмосферу довіри тощо [29].
Однак функція такого менеджера-маклера — споживацька. Він має справу з уже створеними цінностями. І хоча головним завданням залишається прибуток, він отримує його завдяки перепродажу товарів, маніпулюванню цінами, штучним їх завищенням чи заниженням відповідно до ринкової кон’юнктури тощо. Отже, дія подібного типу менеджера не є створюючою. За звичайною термінологією, такий менеджер називався б не маклером, а звичайним спекулянтом.
Зрозуміло, що названі типи управлінців не слід розглядати у якомусь одномірному плані, тим більше, вони чітко не відмежовані один від одного. У процесі свого розвитку управління набуває спільних ознак свого виду, хоча зберігає провідні риси одного з означених типів.
Менеджер-організатор
Це сучасний тип управлінця, який, на відміну від дій і рішень своїх попередників, робить кваліфіковані висновки лише на підставі колегіального, всебічного обговорення і вивчення певної ситуації, зваженості оцінок, глибокого аналізу суті справи. Більше того, він може моделювати складну ситуацію і за допомогою сучасних комп’ютерних технологій її «програвати» для знаходження оптимального рішення.
До менеджера-організатора ставляться вищі, ніж до його попередників, вимоги. Він повинен мати талант керівника, бути певною мірою дипломатом, лідером, володіти здібностями педагога, мати високі етичні (моральні) риси, якості, зрештою, володіти високорозвиненим чуттям нового і вміти це нове застосовувати.
Сьогодні менеджер-організатор вищого рівня — це президент чи голова ради директорів, від його рішень і дій залежить успіх або провал величезних за своїми масштабами справ, доля сотень тисяч, а нерідко і мільйонів людей. Подібний тип менеджера соціолог Анрі Файоль характеризує таким чином: він має володіти даром передбачення, високими організаторськими здібностями, бути компетентним, мати міцне здоров’я, високорозвинений інтелект та рівень культури, знати етику ділової поведінки [44].
Цікаво зіставити якості і цінності сучасного управлінця, перелік яких пропонують американська і англійська концепції, та відповідне їх розташування щодо важливості.
Äóìêà àìåðèêàíö³â:
1. Ðîçâèíåí³ñòü ðîçóìó.
2. ×åñí³ñòü.
3. Ëîã³÷í³ñòü.
4. Òåõí³êîîçáðîºí³ñòü.
5. Øèðîòà êðóãîçîðó.
6. Ïåðñïåêòèâí³ñòü.
7. Êîìóí³êàáåëüí³ñòü.
8. Ö³ë³ñí³ñòü õàðàêòåðó.
9. ˳äåðñòâî.
10. Çäàòí³ñòü äåëåãóâàòè âëàäó.
11. Îðàòîðñüê³ çä³áíîñò³.
12. Óì³ííÿ ïðèéìàòè ð³øåííÿ.
13. Òâåðä³ñòü.
14. Óì³ííÿ çîñåðåäæóâàòèñÿ.
15. Óì³ííÿ âèõîâóâàòè.
16. Ïî÷óòòÿ ãóìîðó.
17. Óì³ííÿ ñëóõàòè ³íøèõ.
18. Áàæàííÿ ñëóõàòè.
19. Îá'ºêòèâí³ñòü.
20. Îðãàí³çàòîðñüê³ çä³áíîñò³
Äóìêà àíãë³éö³â:
1. Çäàòí³ñòü äåëåãóâàòè âëàäó.
2. Êîìóí³êàáåëüí³ñòü.
3. Äîñòóïí³ñòü.
4. Óì³ííÿ ñëóõàòè ³íøèõ.
5. Àâòîðèòåòí³ñòü.
6. Êîìïåòåíòí³ñòü.
7. Òåõí³êîîçáðîºí³ñòü.
8. ×åñí³ñòü.
9. Òâåðä³ñòü.
10. Çàö³êàâëåí³ñòü â ëþäÿõ.
11. Ïîçèòèâí³ñòü.
12. гøó÷³ñòü.
13. Ïî÷óòòÿ ãóìîðó.
14. Øèðîòà çä³áíîñòåé.
15. Ïðîäóêòèâí³ñòü.
16. Äðóæåëþáí³ñòü.
17. Ñòàðàíí³ñòü.
18. Óì³ííÿ ñï³ëêóâàòèñÿ.
19. Çíàííÿ ñïåö³àëüíîñò³.
20. ijëîâèò³ñòü.
Безумовно, перераховані якості і цінності стосуються не тільки менеджера зайнятого безпосередньо справою управління. Так чи інакше сучасний керівник сьогодні вступає в ділові стосунки в різних сферах. Менеджеру-початківцю необхідно добре засвоїти методи, правила і закони управління, особливо в галузі сучасного підприємництва, щоб діяти ефективно.