Міністерство освіти І науки України Національний транспортний Університет

Вид материала

Документы

Содержание 3.10. Тимчасова методика визначення очікуваних збитків від забруднення довкілля при транспортуванні небезпечних речовин та відхо 3.11. Державний нагляд і контроль за додержанням законодавства про пестициди і агрохімікати Міністерство аграрної політики Міністерство охорони здоров’я Міністерство екології та природних ресурсів Державний комітет лісового господарства Державний комітет стан­дартизації, метро­логії та сертифікації Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики 3.12. Надання дозволу на ввезення та застосуваннянезареєстрованих пестицидів і агрохімікатів іноземного виробництва 3.13. Визначення рівня фізичного захисту ядерних установок і матеріалів I категорія II категорія I категорія (низькоактивні) II категорія (середньоактивні) III категорія (високоактивні) I категорія (потужні) II категорія (слабопотужні) 3.14. Страхування відповідальності суб’єктів перевезення небезпечних вантажів Страховий випадок 3.15. Оцінка збитків від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру ... Полное содержание

Подобный материал:

• Міністерство освіти І науки україни національний транспортний університет волинець, 356.24kb.
• Міністерство освіти І науки україни національний транспортний університет кафедра, 350.54kb.
• Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни, 59.16kb.
• Міністерство освіти І науки україни національний університет «львівська політехніка», 208.38kb.
• Міністерство науки І освіти україни національний транспортний університет, 787.42kb.
• Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни уманський національний університет, 29.37kb.
• Міністерство освіти І науки україни донецький національний університет кафедра господарського, 1513.04kb.
• Міністерство освіти І науки україни вінницький національний технічний університет вінниця, 55.43kb.
• Міністерство освіти І науки україни східноукраїнський національний університет імені, 118.6kb.
• Міністерство освіти І науки україни національний університет водного господарства, 445.33kb.

3.10. Тимчасова методика визначення очікуваних збитків
від забруднення довкілля при транспортуванні
небезпечних речовин та відходів


Методика визначає орієнтовні розрахунки розмірів відшкодування шкоди, завданої юридичними та фізичними особами при здійснені ними діяльності з транспортування небезпечних речовин та відходів унаслідок аварійного забруднення природних ресурсів небезпечними речовинами та відходами, та застосування цих орієнтовних розрахунків при визначенні страхових сум, страхових тарифів при страхуванні відповідальності при транс­портуванні небезпечних речовин та відходів при укладенні договорів страхування.

Ця Методика може бути використана для визначення розміру очікуваних збитків, що завдані суб’єктами підприємницької діяльності при перевезенні небезпечних речовин та відходів природним ресурсам, фізичним та юридичним особам унаслідок аварійного забруднення довкілля при транспортуванні небезпечних речовин та відходів.

С т р а х о в а сума визначається на підставі статистичних даних про збитки, завдані внаслідок аварійного забруднення довкілля при транспортуванні небезпечних речовин та відходів за попередні роки, які можуть значно відрізнятися від збитків наступного року.

С т р а х о в а сума встановлюється в договорі страхування, за згодою сторін.

У разі заподіяння збитків на суму, що перевищує страхову суму, страховик від­шкодовує кожній з потерпілих осіб суму, пропорційну обсягові збитків, завданих кожній третій особі в межах, установлених цією страховою сумою.

При визначенні страхової суми зі страхування відповідальності при транс­­портуванні небезпечних речовин та відходів використовуються статистичні дані за по­передні роки про розміри збитків, завданих третім особам та довкіллю через аварійні забруднення довкілля.


    


3.11. Державний нагляд і контроль за додержанням
законодавства про пестициди і агрохімікати


Відповідно до постанов Кабінету Міністрів України державний нагляд і державний контроль за додержанням зако­нодавства про пестициди і агрохімікати здійснюють:

Міністерство аграрної політики – за про­веденням підприємствами, установами, організаціями та громадянами заходів щодо збереження і підвищення родючості грунтів, захисту рослин від шкідників, хвороб і бур’янів; за додержанням правил їх транс­пор­тування, зберігання та застосування товаро­виробниками; за вмістом залишкових кіль­костей пестицидів, агрохімікатів і важких металів у поверхневих водах, призначених для сільськогосподарських потреб, грунті на землях сільськогосподарського призначення, кормах, а також у сільськогосподарській продукції та сировині, що надходять до державних ресурсів, у тому числі під час експортно-імпортних операцій;

Міністерство охорони здоров’я – за додер­жанням під­при­ємствами, установами, орга­нізаціями та громадянами державних сані­тарних норм і правил, гігієнічних нормативів щодо безпеч­ного виробництва, транс­пор­тування, зберігання і використання пестицидів і агрохімікатів у різних галузях економіки, за вмістом зали-шкових кількостей пестицидів і агрохімікатів у харчових продуктах, у тому числі імпор­то­ваних, лікарсь­ких травах, питній воді і водних об’єктах, віднесених до категорії лікувальних, ліку­вальних грязях, грунтах на землях населених пунктів, оздоровчого та рекреа­ційного призначення, повітрі робочої зони;

Міністерство екології та природних ресурсів – за додержанням підприємствами, уста­новами, організаціями всіх форм власності та грома­дянами норм і правил екологічної безпеки під час транспортування, застосування, зберігання, утилізації, знешкодження, зни­щення і захоронення пестицидів та агро­хімікатів, у тому числі непридатних або заборонених до використання, за вмістом залишкових кількостей пестицидів, агро­хімікатів і важких металів в атмосферному повітрі (крім повітря робочої зони) морських, поверхневих (крім поверхневих вод, приз­начених для сільсько­господарських потреб) та підземних водах, грунтах і землях природо­охоронного приз­начення;

Державний комітет лісового господарства – за додержанням регламентів застосування пестицидів і агрохімікатів під час захисту лісів, підвищення родючості грунтів і продуктивності земель лісового фонду, вмістом їх залишкових кількостей у цих грунтах;

Державний комітет стан­дартизації, метро­логії та сертифікації – за додержанням обов’язкових вимог стандартів, норм і правил, іншої нормативної документації під час розроблення та виробництва пестицидів та агрохімікатів, проведенням їх обов’язкової сертифікації, здійсненням контролю за вмістом залишкових кількостей пестицидів та агро­хімікатів у харчових продуктах, що реалі­зуються підприємствами торгівлі і громадсь­кого харчування незалежно від форми влас­ності і громадянами, та державного метро­логічного нагляду за роботою хіміко-аналі­тичних лабораторій, які визначають вміст залишкових кількостей пестицидів та агро­ хімікатів у сільськогосподарській сировині, продуктах харчування, кормах, воді, грунті, повітрі, біосередовищах, за реалізацією населенню пестицидів та агрохімікатів.

Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики – за вмістом залишкових кількостей пести­цидів і агрохімікатів у стічних водах міської каналізаційної мережі та додержанням регламентів під час застосування на під­приємствах квітникарства, у зелених насад­женнях міст і селищ міського типу.


    


3.12. Надання дозволу на ввезення та застосування
незареєстрованих пестицидів і агрохімікатів
іноземного виробництва


Відповідно до діючого однойменного Порядку дозвіл на ввезення та застосування незареєстрованих пестицидів і агрохімікатів іноземного виробництва (препаратів) надається Мінекоресурсів за умови, що препарат: є митним вантажем і перебуває під митним наглядом; використовується для наукових і дослідницьких цілей; ввозиться під час виникнення загрози масових вогнищ роз­множення окремих шкідливих організмів за умови запровадження особливого режиму захисту рослин, якщо вже зареєстровані препарати, що застосовуються у боротьбі проти даного шкідника або хвороби відсутні, або якщо компанія-постачальник не може пос­тавити його в необхідні терміни та в необхідній кількості; призначається для боротьби з рослинними мікроорганізмами в замкнених просторах або трубопровідних системах на підприємствах, в установах і організаціях гірничорудної, атомної та медичної промис­ловості; ввозиться разом з насіннєвим мате­ріалом, обробленим захисно-стимулюючими речовинами, які за хімічним складом і своєю дією відповідають аналогам, зареєстрованим в Україні. Дозвіл на ввезення чи застосування препарату, що викорис­товуватиметься для наукових і дослідницьких цілей, надається лише у разі, коли цей препарат включено до плану державних випробувань, затвердженого Мінекоресурсів, або до науково-дослідницьких планів наукових установ та організацій.

Для розгляду питання про надання дозволу на ввезення та застосування препарату Мінекоресурсів подаються такі документи: клопотання міністерства чи відомства, що здійснює контроль за застосуванням препарату, з обгрунтуванням необхідності надання дозволу на ввезення та застосування його, вибору препарату та його кількості; документальне підтвердження використання препарату в країні, листок безпеки; довідка Головної державної інспекції захисту рослин Мінагрополітики (щодо пестицидів) та Державного техно­логічного центру охорони родючості грунтів Мінагрополітики (щодо агрохімікатів) про відсутність в країні аналогічних препаратів у необхідній кількості в разі ввезення препарату під час виникнення загрози масових вогнищ розмноження окремих шкідливих організмів.

Клопотання про надання дозволу на ввезення та застосування препарату розгля­дається протягом 10 днів. У разі надання дозволу на ввезення та застосування препарату оригінали дозволу, форма якого затверд­жується Мін­екоресурсів, надаються юри­дичним і фізичним особам – суб’єктам підприємницької діяльності, які ввозять і застосовують препарат, та митниці, яка здійснює пропуск препарату на митну тери­торію України. Копії дозволів надсилаються до МОЗ та органу, який подав клопотання. Рішення про відмову в наданні дозволу на ввезення та застосування препарату може бути оскаржене протягом 30 днів відповідно до законодавства. Юридичні і фізичні особи – суб’єкти під­приємницької діяльності, яким надано дозвіл на застосування незаре­єстрованих препаратів, подають звіт про їх використання до Мін­екоресурсів до 31 грудня поточного року та до Головної державної інспекції захисту рослин Мінагрополітики – щодо пестицидів – до 30 червня та 31 грудня поточного року і до Державного технологічного центру охорони родючості грунтів Мінагро­політики – щодо агрохімікатів – щомісяця. Разом з партією препарату повинні надаватися стандартні зразки та інформація про методи визначення залишкових кількостей діючих речовин препарату. Забо­роняється надавати дозвіл на ввезення і використання пестицидів та агрохімікатів, термін зберігання яких закін­чився. Дозвіл на ввезення і використання препаратів, які належать до 1 чи 2 класу небезпеки, у випадках, визначених в абзацах четвертому-шостому пункту 2 цього Порядку, надається виключно за погодженням з МОЗ.


    


3.13. Визначення рівня фізичного захисту ядерних
установок і матеріалів


Порядок визначення рівня фізичного захисту ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання відповідно до їх категорії встановлює механізм (методику та послідовність здійснення заходів) визначення рівня фізичного захисту ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випро­мінювання та об’єктів поводження з радіоак­тивними відходами.

Цей Порядок є обов’язковим для виконання всіма центральними органами виконавчої влади, до сфери управління яких належать об’єкти, на яких використовуються ядерні установки, ядерні матеріали, радіоактивні відходи, інші джерела іонізуючого випро­мі­нювання та об’єкти поводження з радіоак­тивними відходами, а також суб’єктами гос­подарювання, які провадять діяльність у сфері використання ядерної енергії.

Рівень фізичного захисту – це сукупність регламентованих мінімально необхідних умов щодо проектування, створення чи модернізації системи фізичного захисту ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання та об’єктів поводження з радіоактивними від­ходами, яка гарантує відповідність цієї системи нормативним вимогам, унеможливлює акти ядерного тероризму, викрадення або будь-яке інше незаконне вилучення ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання.

Рівень фізичного захисту встановлюється після визначення категорії ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання та об’єктів поводження з радіоактивними від­ходами відповідно до їх потенційної небезпеки.

Визначення рівня фізичного захисту здійснюється на всіх етапах життєвого циклу ядерних установок та об’єктів поводження з радіоактивними відходами починаючи з етапу проектування.

Категорії ядерних установок, ядерних матеріалів

I категорія: ядерні установки, в складі яких є реакторна установка, завантажена ядерним паливом та оснащена засобами управління ланцюговою реакцією; ядерні матеріали I категорії згідно з Конвенцією про фізичний захист ядерного матеріалу, рати­фікованої Верховною Радою України 5 травня 1993 року; відпрацьоване ядерне паливо.

II категорія: ядерні установки, які не підпадають під I категорію; ядерні матеріали II категорії згідно з тією ж Конвенцією.

III категорія: ядерні матеріали III категорії згідно з Конвенцією.

Категорії радіоактивних відходів та об’єктів поводження з ними

I категорія (низькоактивні): радіоактивні відходи, які мають потужність поглиненої дози в повітрі на відстані 0,1 метра більш як 1 та менш як 10 (в ступ. (2)) кГр/год.; рідкі радіоактивні відходи з питомою активністю більш як 1 та менш як 10 (в ступ. (2)) PCB (в ступ. (ing)); об’єкти поводження з радіоак­тивними відходами I категорії.

II категорія (середньоактивні): радіоак­тивні відходи, які мають потужність пог­линеної дози в повітрі на відстані 0,1 метра більш як 10 (в ступ. (2)) та менш як 10 (в ступ. (4)) мкГр/год.; рідкі радіоактивні відходи з питомою активністю більш як 10 (в ступ. (2)) та менш як 10 (в ступ. (6)) PCB (в ступ.(ing)); об’єкти поводження з радіоак­тивними від­ходами II категорії.

III категорія (високоактивні): радіо­активні відходи, які мають потужність пог­линеної дози в повітрі на відстані 0,1 метра більш як 10 (в ступ. (4)) мкГр/год.; рідкі радіоактивні відходи з питомою активністю більш як 10 (в ступ. (6)) PCB (в ступ.(ing)); об’єкти поводження з радіоактивними відходами III категорії.

Рідкі радіоактивні відходи – це розчини неорганічних речовин, органічні рідини, у яких вміст радіонуклідів чи їх сумішей перевищує допустимі концентрації. Значення питомої активності рідких радіо­активних відходів подаються в одиницях кратності PCB (в ступ.(ing)).

Категорії джерел іонізуючого випромінювання

I категорія (потужні): джерела іоні­зуючого випромінювання, мобільні установки та переносні прилади з джерелами іонізуючого випромінювання, активність яких у місці зберігання перевищує 3,7 х 10 (в ступ. (13)) Бк, та джерелами іонізуючого випромінювання з радіоізотопом, період напіврозпаду якого перевищує 5 років.

II категорія (слабопотужні): джерела іонізуючого випромінювання, мобільні установки та переносні прилади, активність яких у місці зберігання не досягає 3,7 х 10 (в ступ. (13)) Бк, або з радіоізотопом, період напіврозпаду якого менше ніж 5 років, крім нерадіонуклідних джерел іонізуючого випро­мінювання; джерела іонізуючого випро­мінювання, діяльність з якими не підлягає ліцензуванню; джерела іонізуючого випро­мінювання, які звільня­ються від регу­люючого контролю.


    


3.14. Страхування відповідальності суб’єктів перевезення
небезпечних вантажів


Обов’язкове страхування відпо­ві­дальності суб’єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів про­водиться з метою забезпечення від­шкодування шкоди, заподіяної життю і здоров’ю фізичних осіб, навколишньому природному середовищу, майну фізичних та юридичних осіб під час перевезення небез­печних вантажів і затверджене постановою КМУ.

Суб’єктами страхування відповідальності суб’єктів перевезення небезпечних вантажів є страхувальники, страховики та треті особи, яким заподіяна шкода під час перевезення небезпечних вантажів.

Страхувальники – це суб’єкти перевезення небезпечних вантажів, а саме:

відправник небезпечного вантажу – зазначена в перевізних документах юридична (резидент і нерезидент) або фізична особа (громадянин України, іноземець, особа без громадянства), яка готує та подає цей вантаж для перевезення;

перевізник небезпечного вантажу – юри­дична (резидент і нерезидент) або фізична особа (громадянин України, іноземець, особа без громадянства), яка здійснює перевезення небезпечного вантажу;

одержувач небезпечного вантажу – заз­начена в перевізних документах юридична (резидент і нерезидент) або фізична особа (громадянин України, іноземець, особа без громадянства), яка одержує небезпечний вантаж від перевізника.

Страхувальником може виступати особа, що виконує експедиторські функції в разі згоди на це перевізника. Страховиками є юридичні особи – резиденти України, які отримали в установленому порядку ліцензію на проведення страхування відповідальності суб’єктів переве­зення небезпечних вантажів. Треті особи – фізичні та юридичні особи, яким заподіяна шкода у зв’язку з настанням негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів.

Об’єктом страхування відповідальності суб’єктів перевезення небезпечних вантажів є майнові інтереси, що не суперечать зако­нодавству, пов’язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди життю, здоров’ю фізичних осіб, нав­ко­лишньому природному середовищу, майну фізичних та юридичних осіб під час переве­зення небезпечних вантажів у порядку, визначеному законодавством.

Страховими ризиками, з настанням яких виникає цивільно-правова відповідальність страхувальника, є шкода, заподіяна життю, здоров’ю фізичних осіб, навколишньому природному середовищу, майну фізичних та юридичних осіб під час перевезення небез­печних вантажів.

Страховий випадок – будь-яка подія під час перевезення небезпечних вантажів, внаслідок якої заподіяна шкода життю, здоров’ю фізичних осіб, навколишньому природному середовищу, майну фізичних та юридичних осіб і виникла цивільно-правова відповідальність страхувальника щодо відшко­дування цієї шкоди.

Усі майнові претензії чи позови щодо збитків, завданих однією подією, вважаються одним страховим випадком.

Відповідальність страховика починається з початком діяльності суб’єкта перевезення, пов’язаної з перевезенням небезпечного вантажу від місця його виготовлення до місця призначення, з підготовкою вантажу, тари, транспортних засобів та екіпажу, з прий­манням вантажу, здійсненням вантажних операцій та короткотерміновим зберіганням вантажу на всіх етапах перевезення, і закінчується після завершення процесу перевезення.

Страховою сумою за страхуванням відповідальності суб’єктів перевезення небезпечних вантажів є сума, в межах якої страховик зобов’язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або за його дору­ченням потерпілій третій особі.

Страхова сума за кожну тонну небезпечного вантажу встановлена залежно від класу небезпеки вантажу:


    


3.15. Оцінка збитків від наслідків надзвичайних ситуацій
техногенного і природного характеру


Цю Методику розроблено з метою виз­начення розмірів збитків від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і при­родного характеру (НС), завданих здоров’ю людей та об’єктам національної економіки.

Усі збитки поділяються на види залежно від завданої фактичної шкоди, зокрема від:

 втрати життя та здоров’я населення;

 руйнування та пошкодження основних фондів, знищення майна та продукції;

 невироблення продукції внаслідок при­пинення виробництва;

 вилучення або порушення сільсько­гос­подарських угідь;

 втрат тваринництва;

 втрати деревини та інших лісових ресурсів;

 втрат рибного господарства;

 знищення або погіршення якості рекреа­ційних зон;

 забруднення атмосферного повітря;

 забруднення поверхневих і підземних вод та джерел, внутрішніх морських вод і терито­ріального моря;

 забруднення земель несільськогосподарсь­кого призначення;

 а також збитки, заподіяні природно-заповідному фонду.

Відповідно до територіального поширення та обсягів запо­діяних або очі­куваних еко­номічних збитків, кількості людей, які загинули, за класи­фікаційними ознаками визначаються чотири рівні НС – державний, регіональний, місцевий та об’єктовий.

Загальний обсяг збитків від наслідків НС розраховується як сума основних локальних збитків.

Для усіх типів НС згідно з класи­фікатором встановлюється перелік основних характерних збитків щодо кожного рівня НС залежно від масштабів шкідливого впливу. Основні типи НС визначені постановою Кабінету Міністрів України “Про порядок класифікації надзвичайних ситуацій”. Для кожного типу та виду НС залежно від їх рівня визначаються основні види збитків.


    

3.16. Контрол за експортом, імпортом та транзитом товарів


Загальні положення

Цей Порядок визначає особливості державного контролю за міжнародними передачами товарів, що можуть бути вико­ристані у створенні хімічної, бактеріологічної (біологічної) та токсинної зброї, незалежно від умов поставки, характеру угод, митного режиму та інших особливостей переміщення цих товарів.

Експорт (імпорт) – вивезення (ввезення) через митний кордон України товарів, що можуть бути використані у створенні хімічної, бакте­ріологічної (біо­логічної) та токсинної зброї. В цьому Поло­женні терміни експорт (імпорт) передбачають продаж, купівлю або передачу зазначених товарів як з комерційною, так і з не­комерційною метою (в тому числі передачу цих товарів для демонстрації на виставках, ярмарках), а також виконання будь-яких робіт або надання послуг, пов’язаних із зазначеними товарами.

Реекспорт – вивезення через митний кордон України як з комерційною, так і некомер­ційною метою раніше імпортованих в Україну товарів, що можуть бути використані у створенні хімічної, бактеріологічної (біо­логічної) та токсинної зброї.

Товари – товари (токсичні хімікати, прекурсори, обладнання та технології), що можуть бути використані у створенні хімічної зброї, або товари (збудники захворювань, токсини та технології), що можуть бути використані у створенні бактеріологічної (біологічної) та токсинної зброї:

 товари, що можуть бути використані у створенні хімічної зброї – хімікати, обладнання та технології мирного призначення та пов’язані з ними послуги, які можуть бути використані у створенні хімічної зброї;

 хімічна зброя у сукупності чи зокрема означає:

а) токсичні хімікати та їх прекурсори, за винятком, коли вони призначені для цілей, визначених у пункті 6 цього Положення, за умови, що їх види та кількість відповідають таким цілям:

б) боєприпаси та пристрої, спеціально призначені для смертельного ураження або заподіяння іншої шкоди за рахунок токсичних влас­тивостей, зазначених у підпункті “а” токсичних хімікатів, які утворюються внас­лідок вико­ристання таких боєприпасів та при­строїв;

в) будь-яке обладнання, спеціально призна­чене для використання безпосередньо у зв’язку із застосуванням боєприпасів та пристроїв, зазначених у підпункті “б”;

 токсичні хімікати – будь-які хімікати, які внаслідок свого хімічного впливу на життєві процеси можуть призвести до смерті, тим­часової недієздатності або заподіяти довго­тривалу шкоду людині чи тваринам. До них належать усі подібні хімікати, незалежно від їх походження чи способу виробництва та незалежно від того, вироблені вони на об’єктах або знаходяться у боєприпасах чи десь в іншому місці;

 прекурсор – будь-який хімічний реагент, що бере участь у будь-якій стадії виробництва токсичного хімікату і будь-яким чином. Сюди входить будь-який ключовий компонент бі­нарної чи багатокомпонентної хімічної сис­теми;

 ключовий компонент бінарної чи багато­компонентної хімічної системи – прекурсор, що має істотне значення у визначенні хімічних властивостей кінцевого продукту і який швидко реагує з іншими хімікатами бінарної чи багатокомпонентної системи;

 хімічний засіб боротьби з заворушеннями – будь-який не включений до Списків хімікатів, здатний швидко викликати в організмі людини подразнення органів чуття або фізичні розлади, які зникають через короткий відрізок часу після закінчення його дії;

 товари, що можуть бути використані у створенні бактеріологічної (біологічної) та токсинної зброї, – збудники захворювань (патогени) людини, тварин та рослин, їх генетично змінені форми, фрагменти гене­тичного матеріалу, токсини, обладнання, технології та пов’язані з ними послуги, які можуть бути використані у створенні бактеріо­логічної (біологічної) та токсинної зброї;

 збудники захворювань (патогени) – мікро­організми, небезпечні для людини та тварин;

 мікроорганізми, небезпечні для тварин; мікроорганізми, небезпечні для рослин, їх генетично змінені форми та фрагменти генетичного матеріалу.

Дія цього Положення поширюється на всі суб’єкти підприємницької діяльності, що здійснюють експорт, імпорт, транзит та будь-які інші види зовнішньоекономічної діяль­ності, включаючи виробничі та науково-технічні зв’язки, демонстрацію експонатів на міжнародних виставках та ярмарках, прибе­режну і прикордонну торгівлю та операції обміну товарами, які можуть бути використані у створенні хімічної, бактеріологічної (біологічної) та токсинної зброї.

Товари, експорт, імпорт та транзит яких контролюється згідно з цим Положенням, перелічені у Списках хімікатів, обладнання та технологій, що можуть бути використані у створенні хімічної зброї та у Списку збудників зах­ворювань (патогенів) людини, тварин і рослин, їх генетично змінених форм, фрагментів генетичного матеріалу та обладнання і технологій, які можуть бути використані у створенні бактеріологічної (біологічної) та токсинної зброї.

Переговори, пов’язані з укладенням зовнішньоекономічних договорів (контрактів) про здійснення міжнародних передач товарів, що можуть бути використані у створенні хімічної, бактеріологічної (біологічної) та токсинної зброї, до держав, щодо яких встановлено обмеження на поставки таких товарів, а також подання Держекспорт­конт­ролю звіту про їх підсумки здійснюються суб’єк­тами зовнішньоекономічної діяльності відповідно до Положення про порядок державного контролю за проведенням пере­говорів, пов’язаних з укладенням зовнішньо­економічних договорів (контрактів) про здійснення міжнародних передач товарів військового призначення та подвійного використання, затвердженого відповідною постановою Кабінету Міністрів України.

Експорт з України, імпорт в Україну та транзит через територію України зазначених у Списку товарів допускається лише у випадках, якщо ці товари використовуються у таких цілях:

а) промислові, сільськогосподарські, дослідні, медичні, фармацевтичні або інші мирні цілі;

б) захисні цілі, а саме ті, що безпосередньо пов’язані із захистом від токсичних хімікатів та захистом від хімічної зброї;

в) військові цілі, які не пов’язані із застосуванням хімічної зброї і не залежать від використання токсичних властивостей хіміка­тів як засобів ведення війни;

г) правоохоронні цілі, в тому числі для боротьби з заворушеннями в країні;

Інші цілі, ніяк не пов’язані з придбанням, створенням, накопиченням або застосуванням хімічної зброї як засобу ведення війни.

У списках хімікатів Положення містяться такі відомості.

Список 1 включає токсичні хімікати, які розроблялися, вироб­лялися, накопичувалися чи використовувалися як хімічна зброя (або можуть бути використані як хімічна зброя), а також прекурсори, що можуть бути вико­ристані на кінцевій одиничній стадії виго­товлення токсичного хімікату, внесеного до Списку 1. Наявні в цьому Списку токсичні хімікати та прекурсори мало використовуються або не використовуються в цілях, зазначених у Положенні.

Список 2 включає токсичні хімікати, які не можуть бути використані як хімічна зброя, але можуть бути використані як компоненти хімічної зброї, а також прекурсори, що можуть бути використані на кінцевій стадії виго­товлення хімікату, який внесено до Списку 2 або до Списку 1. Токсичні хімікати та прекурсори, включені до Списку 2, не виробляються у великих комерційних кіль­костях для цілей, зазначених у Положення.

Список 3 включає токсичні хімікати та прекурсори, які використовуються промис­ловістю у великих комерційних кількостях для цілей, зазначених у Положенні. Деякі з токсичних хімікатів, включених до цього Списку, вироблялися, накопичувалися чи використовувалися як хімічна зброя (або можуть бути використані як хімічна зброя), а прекурсори, включені до цього Списку, мають важливе значення для виробництва одного або декількох хімікатів, включених до Списку 1, чи токсичних хімікатів, включених до Списку 2.

Експорт з України, імпорт в Україну та транзит через територію України товарів, зазначених у Положенні, допускається лише у випадках, коли вони призначені для профілактичних, захисних та інших мирних цілей і ніяк не пов’язані з придбанням, створенням, накопиченням або застосуванням збудників захворювань (пато­генів) та токсинів як бактеріологічної (біологічної) та токсинної зброї або складових частин такої зброї.

Порядок, передбачений цим Поло­женням, виконується таким чином, щоб уникнути створення перешкод для еконо­мічного та технічного розвитку України і міжнародного співробітництва в цілях, ніяк не пов’язаних з придбанням, створенням, накопиченням або застосуванням товарів, наведених у додатках до цього Положення, як хімічної, бактеріологічної (біологічної) та токсинної зброї (включаючи міжнародний обмін науково-технічною інформацією та товарами в цілях, не пов’язаних з хімічною, бактеріологічною (біологічною) та токсинною зброєю як засобами ведення війни).

Вивезення за митний кордон України товарів, зазначених у додатках Положення, які містять відомості, що становлять державну таємницю, здійснюється з урахуванням вимог діючого порядку захисту відомостей, щодо яких встановлено відповідний режим таємності.

Під час укладення суб’єктами зовнішньо­економічної діяльності зовнішньоекономічних договорів (контрактів) про здійснення експорту технологій, у тому числі як результатів відповідних науково-дослідних, дослідно-конструкторських та інших видів робіт, до їх змісту в обов’язковому порядку вносяться положення про охорону прав інтелектуальної власності експортера або положення, що визначають обсяги і порядок переходу права цієї власності до іншої особи.

Зазначені у додатках товари у разі їх переміщення через митний кордон України підлягають обов’язковому митному оформ­ленню у порядку, встановленому законо­давством України.

Під час митного оформлення товару екс­портер (імпортер) зобов’язаний подати до митних органів дозвіл або висновок Державної служби експортного контролю України (Держекспортконтроль), який є підставою для прийняття цих товарів для митного оформ­лення.

У разі тимчасового вивезення за межі України або ввезення на територію України зазначених у додатках товарів як експонатів та експозиційних матеріалів для демонстрації на виставках, ярмарках з метою реклами та з іншою подібною метою підставою для митного оформлення цих товарів є висновок Дєрж­експортконтролю.

Дозвіл Держекспорт­контролю на право здійснення експорту будь-якого виробу чи обладнання, передбаченого Списком, надає право на передачу тому самому імпортеру (кінцевому споживачеві) комплекту технічної документації (технічних даних), необхідної для налагодження, експлуатації та використання цього виробу за цільовим призначенням в обсягах, визначених цим дозволом.

Особи, які порушують встановлений цим Положенням порядок здійснення експорту, імпорту та транзиту, несуть відповідальність згідно з законодавством України.


    


3.17. Транспортування, зберігання та застосування пестицидів



Державна політика України в сфері діяльності, пов’язаної з пестицидами, базується на:

– пріоритетності збереження здоров’я людини і охорони навколишнього середовища по відношенню до економічного ефекту від застосування пестицидів;

– безпеці для здоров’я людини і навко­лишнього середовища під час виробництва, випробування і застосування пестицидів за умови дотримання вимог, встановлених дер­жавними стандартами, санітарними нор­мами, регламентами та іншими норма­тивними документами.

Правила транспортування, зберігання та застосування пестицидів у народному господарстві України є частиною санітарного законодавства та обов’язкові для дотримання всіма підприємствами, установами і органі­заціями, приватними господарствами та особами, що проводять будь-які дії з пести-цидами.

Порушення цих правил тягне за собою цивільно-правову, дисциплінарну, адмі­ністративну або кримінальну відповідальність відповідно до чинного Законодавства.

На території України дозволяється транспортування, зберігання і застосування тільки зареєстрованих Укрдержхімкомісією пестицидних препаратів за винятком випадків, зазначених у “Порядку надання дозволу на ввезення та застосування незареестрованих пестицидів і агрохімікатів іноземного вироб­ництва”. Державні випробування незареєстрованих у країні пестицидних препаратів проводяться відповідно до “Порядку проведення державних випробувань, державної реєстрації та пере­реєстрації, ведення переліків пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні”.

Щорічно до початку робіт із пести­цидами плани їх використання різними підприємствами, установами та організаціями, складені з урахуванням прогнозу видового складу і поширеністю шкідливих комах, хвороб сільськогосподарських рослин, тварин і птиць, бур’янів, повинні бути погоджені санітарно-епідеміологічною службою. Ведення балансу потреби і надходження в Україну пестицидів здійснює Міністерство АПК. Координацію виробництва, закупівлі, обсягів і асортименту застосування пестицидів здійснює Міністерство АПК за узгодженням із Міністерством охорони здоров’я і Мін­екобезпеки.

Державний нагляд і державний контроль за транспортуванням, зберіганням, реалізацією, застосуванням пестицидів, вмістом їх залишкових кількостей у сільсько­господарській продукції, кормах та об’єктах навколишнього природного середовища здійснюються державними органами, установами і орга­нізаціями в межах їх повноважень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про державний нагляд і державний контроль за додержання законодавства про пестициди і агрохімікати” і в порядку, передбаченому законодавством.

Використання пестицидів в окремих галузях народного господарства, у колективних та індивідуальних садах і городах, в охороні здоров’я і побуті, а також продаж їх населенню повинен здійснюватись тільки у відповідності з “Переліком пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні” і доповненнями до нього. Вказані документи з зазначенням науково обгрунтованих регламентів застосування (норм витрат, кратностей обробок, обмежень щодо способу, періоду обробок, строків останньої обробки до збирання урожаю) повинні бути погоджені Міністерством охорони здоров’я і € обов’язковими до дотримання на території країни.

Пестициди підвищеної небезпеки застосовуються тільки за спеціальним дозволом Міністерства охорони здоров’я і Мін­еко­безпеки, їх перелік визначається Кабінетом Міністрів України.

Сільськогосподарська сировина для виготовлення продуктів дитячого і дієтичного харчування виробляється в спеціальних сировинних зонах. Їх правовий режим і порядок надання статусу визначається “Положенням про спеціальні сировинні зони для виробництва сільськогосподарської продукції”. Застосування пестицидів у спеціальних сировинних зонах забороняється.

Застосування пестицидів на території, що зазнала радіоактивного забруднення, а також у зонах надзвичайних екологічних ситуацій обмежується і проводиться відповідно до “Порядку застосування пестицидів і агрохімікатів на територіях, що зазнали радіо­активного забруднення, та в зонах над­звичайних екологічних ситуацій”.

Всі відомчі інструкції по виконанню будь-яких дій з пестицидами повинні грунту­ватися на цих санітарних правилах.

До роботи з пестицидами допускаються особи, що пройшли медичний огляд, спеціальну підготовку та мають відповідні посвідчення, допуск та наряд на виконання робіт з пестицидами відповідно до “Порядку одержання допуску (посвідчення) на право роботи, пов’язаної з транспортуванням, зберіганням, застосуванням та торгівлею пестицидами і агрохімікатами”

Адміністрація підприємства, установи, організації, господарства зобов’язані надавати в розпорядження працюючих з пестицидами засоби механізації, спеціальний одяг і спец­взуття, засоби захисту рук, органів дихання, зору, проводити навчання правилам техніки безпеки відповідно до вимог ГОСТ 12.0.004-90. Тривалість роботи з пестицидами першого і другого класів небезпеки не повинна пере­вищувати 4 години, з іншими – 6 годин на добу (з доробкою іншої частини робочого дня на операціях, не пов’язаних із застосуванням пестицидів). До роботи з пестицидами не допускаються особи, які не досягли 18-річного віку, вагітні і жінки, що годують груддю. Діти шкільного та дошкільного віку не допускаються до роботи з пестицидами і на оброблених ними площах.

В етикетках на упаковках пестицидів повинні бути зазначені:

 клас небезпечності та лімітуючий показ­ник по кожній з трьох груп критеріїв за діючою гігієнічною класифікацією пестицидів (ток­сичність препаративної форми, віддалені ефекти діючої речовини, гігієнічна харак­теристика діючої речовини);

 рекомендації по транспортуванню, збері­ганню, застосуванню та знешкодженню, індивідуальній і громадській безпеці, охороні навколишнього середовища при виконанні дій з препаратами (вимоги щодо безпеки працю­ючих та населення, охорони сільськогос-подарської сировини, харчових продуктів, кормів, повітря, водних джерел з урахуванням їх призначення, нецільової флори і фауни, грунту), першій допомозі при отруєнні.

Інформація на етикетці повинна бути зрозумілою для користувача.


    


3.18. Ядерна та радіаційна безпека при перевезенні радіоактивних
матеріалів


Загальні положення

Правила ядерної та радіаційної безпеки при перевезенні радіоактивних матеріалів (Правила), підготовлені в рамках Програми інтеграції України до Європейського Союзу і відповідають вимогам МАГАТЕ.

Вони встановлюють норми безпеки, що забезпечують прийнятний рівень контролю за радіаційною, а також пов’язаною з критичністю і тепловиділенням небезпекою для населення, персоналу, майна і нав­колишнього середовища при перевезенні радіоактивного матеріалу.

Цей документ серії “Норми безпеки” доповнюється ієрархією керівництв з безпеки і документів з практики забезпечення безпеки, що включають “Довідковий матеріал до Правил МАГАТЕ з безпечного перевезення радіоактивних матеріалів”.

У деяких розділах цих Правил приписується здійснення конкретних заходів, проте відповідальність за їх здійснення не покладається на будь-яку певну юридичну особу. Розподіл такої відповідальності може варіюватися в залежності від законодавства та практики різних країн і у відповідності до міжнародних конвенцій, учасниками яких є ці країни. Для цілей цих Правил не вима­гається указувати відповідальну особу, а необхідно визначити тільки самі заходи. Рішення про те, хто буде відповідальним, залишається прерогативою кожного уряду.

Мета цих Правил – забезпечити захист осіб, майна і навколишнього середовища від впливу випромінювання під час перевезення радіоактивного матеріалу. Цей захист дося­гається обов’язковим застосуванням:

a) захисної оболонки (герметизації) для радіоактивного вмісту;

b) контролю за зовнішніми рівнями випромінювання;

c) заходів запобігання критичності;

d) заходів запобігання пошкодженню в результаті теплового впливу. Виконання цих вимог забезпечується, по-перше, шляхом застосування ступінчастого підходу до меж вмісту упаковок і засобів перевезення, а також до нормативних характеристик конструкцій упаковок у залежності від небезпеки, яку становить радіоактивний вміст. По-друге, воно досягається шляхом установлення вимог стосовно конструкції і експлуатації упаковок, а також обслуговування пакувальних ком­плектів, у тім числі з урахуванням характеру радіоактивного вмісту. Нарешті, вимоги виконуються шляхом обов’язкового засто­сування заходів адміністративного контролю, включаючи, коли це треба, процедури затвердження компетентними органами.

При перевезенні радіоактивних матеріалів безпека окремих людей, що є населенням або професійними робітниками (персоналом), забезпечується шляхом дот­римання цих Правил. Упевненість щодо цього досягається шляхом програм забезпечення якості і забезпечення дотримання Правил.

Ці Правила застосовуються до пере­везення радіоактивного матеріалу всіма видами наземного, водного або повітряного транспорту, включаючи перевезення, пов’язане з вико­ристанням радіоактивного матеріалу. Пере­везення включає всі операції і умови, що пов’язані з переміщенням радіоактивного матеріалу і складають цей процес, зокрема проектування, виготовлення, обслуговування і ремонт пакувального комплекту, а також підготовку, завантаження, відправлення, транспортування, включаючи транзитне зберігання, розвантаження і приймання в кінцевому пункті призначення вантажів радіоактивних матеріалів і упаковок. До нормативів функціонування в цих Правилах застосовується ступінчастий підхід, три загальних рівня якого можна за складністю охарактеризувати таким чином:

a) звичайні умови перевезення (без будь-яких інцидентів);

b) нормальні умови перевезення (незначні пригоди);

c) аварійні умови перевезення.

Ці Правила не поширюються на:

a) радіоактивні матеріали, що є невід’ємною частиною транспортних засобів;

b) радіоактивні матеріали, що пере­міщуються в межах будь-якої установи і підпадають під чинність відповідних правил безпеки, які діють у цій установі, коли переміщення не передбачає використання автомобільних шляхів або залізниць загального користування;

c) радіоактивні матеріали, імплантовані або введені в організм людини або тварини з метою діагностики або лікування;

d) радіоактивні матеріали, що містяться в споживчих товарах, які допущені регулюючим органом до використання, після їхнього продажу кінцевому користувачу;

e) природні матеріали і руди, що містять природні радіонукліди, які не передбачається переробляти з метою використання цих радіонуклідів, за умови, що питома активність таких матеріалів не перевищує більш ніж у 10 разів значення.

Ці Правила не передбачають таких заходів контролю, як вибір маршруту або забезпечення фізичного захисту, що можуть установлюватися з причин, не пов’язаних з радіаційною безпекою. Будь-які такі заходи контролю повинні враховувати радіаційні і нерадіаційні небезпеки без відступу від норм безпеки, що приписуються цими Правилами.

Щодо радіоактивних матеріалів, пов’язаних з додатковими небезпеками, а також щодо перевезення радіоактивного матеріалу разом з іншими небезпечними вантажами в доповнення до цих Правил повинні застосовуватися відповідні правила перевезення небезпечних вантажів, що діють у кожній з країн, через територію або на територію яких ці матеріали будуть транс­портуватися.

Забороняється зберігати в одному склад­ському приміщенні та перевозити на одному повітряному судні, автомобілі, напівпричепі, у одному вагоні, відсіку судна, а також в одному транспортному пакеті, вантажному контейнері радіоактивні матеріали з іншими небезпечними вантажами – вибуховими речо­винами, речовинами, що можуть утво­рювати вибухові суміші, стисненим та скрапленим газами, самозаймистими речо­винами, речо­винами, які займаються від дії води, легко­займистими речовинами, їдкими речовинами, а також з вантажами вибухових, легко­займистих або самозаймистих у повітрі радіоактивних матеріалів, які в аварійній ситуації можуть спричинити пошкодження упаковок.

Крім першого Правила мають ще сім розділів, де послідовно наведено визначення термінів, межі активності і обмеження, вимоги і заходи контролю для перевезень; вимоги до радіоактивних матеріалів, пакувальних комплектів і упаковок, а також випробувань і адмініс­тра­тив­ного контролю.


    


3.19. Перевезення зброї, боєприпасів та вибухових матеріалів


П е р е в е з е н н я зброї, боєприпасів та вибухових матеріалів регламентовано “Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів”, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від21 серпня 1998 р. № 622 і змінами до неї.

В і д п о в і д н о до Інструкції рішення МВС України з питань здійснення дозвільної системи є обов'язковими для органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, а також підприємств, установ, організацій і громадян.

О с н о в н и м и завданнями органів внутрішніх справ є запобігання порушенням порядку виготовлення, придбання, зберігання, обліку, охорони, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної калібру понад 4,5 мм та швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду зброї і холодної зброї (арбалети, мисливські ножі тощо, надалі), пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, боєприпасів до зброї і вибухових матеріалів, попередження випадків їх втрат, крадіжок, використання не за призначенням та з протиправною метою.

К о н т р о л ь за дотриманням посадовими особами міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій, господарських об'єднань та громадянами правил дозвільної системи органи внутрішніх справ здійснюють шляхом обстеження таких об'єктів, перевірки й надання згоди керівникам підприємств, установ і організацій та господарських об'єднань на укладення трудових договорів з громадянами на виконання робіт, пов'язаних з виготовленням придбанням, зберіганням, обліком, охороною, перевезенням і використанням спеціально визначених предметів і матеріалів, проведення профілактичних заходів щодо попередження та припинення порушень правил дозвільної системи, а також притягнення порушників до відповідальності в порядку, встановленому законодавством України.

П р и й о м г р о м а д я н, представників підприємств, установ, організацій та господарських об'єднань в органах внутрішніх справ здійснюється відповідно до розпорядку, погодженого з місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування не менше трьох раз на тиждень, у робочі, післяробочі години та в один із вихідних днів. Прийом громадян та представників підприємств, установ, організацій, а також надання їм консультацій та послуг з питань дозвільної системи реєструються в книзі обліку прийому громадян, представників підприємств, установ, організацій з питань дозвільної системи (додаток 1).

У с я д і я л ь н і с т ь органів внутрішніх справ щодо здійснення дозвільної системи грунтується на суворому дотриманні законності. Посадові особи, які виконують ці функції, організовують свою роботу відповідно до законодавства, нормативних актів МВС України, а також згідно з цією Інструкцією.

І н с т р у к ц і я регламентує питання видача дозволів на придбання, зберігання, перевезення і використання вогнепальної зброї, боєприпасів до неї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів та вибухових матеріалів, відкриття і функціонування об'єктів дозвільної системи; контроль за об'єктами дозвільної системи; права органів внутрішніх справ у разі виявлення порушень правил дозвільної системи; надання згоди на укладення трудових договорів на виконання робіт, пов'язаних з виготовленням, ремонтом, придбанням, зберіганням, обліком, охороною, перевезенням і використанням

предметів, на які поширюється дозвільна система; облік предметів і матеріалів, підприємств і майстерень, на які поширюється дозвільна система (об'єктів дозвільної системи); облік власників вогнепальної зброї та інш.


    

Розділ 4. Умови і практика перевезень
небезпечних вантажів