Міністерство освіти І науки України Національний транспортний Університет

Вид материала

Содержание

3.7. Державний санітарно-епідеміологічний нагляд
3.9. Екологічний контроль у пунктах пропуску через державнийкордон та в зоні діяльності регіональних митниць і митниць

Подобный материал:

1 ... 6 7 8 9 10 11 12 13 ... 20

3.7. Державний санітарно-епідеміологічний нагляд

Це Положення визначає мету, основні завдання та порядок здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду в Україні.

Основними завданнями державного санітарно-епідеміологічного нагляду є:

 контроль за виконанням санітарного законодавства, санітарних та протиепідемічних (профілактичних) заходів, а також приписів, постанов і вимог, викладених у висновках, що видаються головним державним санітарним лікарем;

 санітарно-карантинний контроль у пунктах пропуску через державний кордон;

 контроль за санітарною та епідемічною ситуацією на території України;

 проведення санітарних та епідеміологічних розслідувань, спрямованих на встановлення причин та умов виникнення і розповсюдження інфекційних хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань (отруєнь) та радіаційних уражень людей;

 розроблення пропозицій щодо проведення санітарних та протиепідемічних (профілактичних) заходів: здійснення державного санітарно-епідеміологічного нормування;

 проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи; державна реєстрація небезпечних для здоров’я і життя людини факторів середовища життєдіяльності;

 статистичне спостереження у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, державний облік інфекційних хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань (отруєнь) та радіаційних уражень людей у зв’язку із шкідливим впливом факторів середовища життєдіяльності;

 вжиття заходів для припинення порушень санітарного законодавства та притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні таких правопорушень.

Посадові особи державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ здійснюють нагляд у межах відповідних адміністративних територій, на транспорті та на інших об’єктах, а посадові особи державної санітарно-епідеміологічної служби інших органів виконавчої влади – на територіях, на які поширюється їх діяльність, підпорядкованих їм об’єктах, у підрозділах.

Головні державні санітарні лікарі Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, міст, районів та їх заступники, головні державні санітарні лікарі на водному, залізничному, повітряному транспорті та їх заступники, а також головні державні санітарні лікарі об’єктів з особливим режимом роботи у межах відповідних адміністративних територій (об’єктів) мають право:

1) здійснювати нагляд за дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами санітарного законодавства, а також контроль за проведенням санітарних та протиепідемічних (профілактичних) заходів, виконанням програм охорони здоров’я населення;

2) розслідувати причини та умови виникнення інфекційних хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань (отруєнь), радіаційних уражень людей;

3) безоплатно отримувати від юридичних і фізичних осіб, у тому числі іноземних, які перебувають або провадять діяльність на відповідній території України, матеріали і відомості, статистичні та інші дані, що характеризують санітарно-гігієнічний та епідемічний стан об’єктів і здоров’я людей;

4) призначати державну санітарно-епідеміалогічну експертизу, а в разі потреби визначати склад комісії для її проведення;

5) погоджувати:

 проекти місцевих програм соціально-економічного розвитку;

 схеми передпроектної документації, що стосується районного планування і забудови населених пунктів, курортів тощо;

 документи про надання земельних ділянок під будівництво та інші види землекористування, місця водозаборів і скидання стічних вод, розміщення промислових та інших об’єктів;

 проектну та технічну документацію на бу-дівництво, реконструкцію, введення в експлуа-тацію нових і реконструйованих об’єктів виробничого, соціально-культурного та іншого призначення;

 документацію на розроблення, виготовлення і використання нових машин, механізмів, устаткування, інших засобів виробництва, нових технологій, виробничих процесів;

6) визначати необхідність профілактичних щеплень та інших заходів профілактики у разі загрози виникнення епідемій інфекційних хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань (отруєнь), радіаційних уражень людей;

7) вимагати проведення регламентованих МОЗ, а у разі потреби позачергових медичних оглядів згідно із законодавством;

8) проводити перевірку та видавати висновки на відповідність об’єктів і споруд, що вводяться в експлуатацію, санітарним нормам;

9) затверджувати висновки;

10) видавати відповідно до законодавства дозволи на:

 ввезення з-за кордону сировини, продукції (вироби, обладнання, технологічні лінії тощо) та реалізацію і використання їх в Україні;

 розроблення та виробництво нових видів продуктів харчування, впровадження нових технологічних процесів виробництва та оброблення нових видів матеріалів, що контактують з продовольчою сировиною чи продуктами харчування у процесі їх виготовлення, зберігання, транспортування та реалізації;

 проведення будь-яких діагностичних, експериментальних, дослідницьких, випробувальних, вимірювальних робіт на підприємствах, в установах і організаціях, діяльність яких пов’язана з використанням біологічних агентів, хімічної сировини, продукції та речовин з джерелами іонізуючих та неіонізуючих випромінювань і радіоактивних речовин, у тому числі на право роботи із збудниками I–IV групи патогенності (небезпечності), токсинами, рекомбінантними молекулами ДНК;

 виробництво, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення та утилізацію отруйних речовин, у тому числі токсичних промислових відходів, продуктів біотехнології та інших біологічних агентів;

 транзит через територію України хімічних, біологічних, радіоактивних, інших небезпечних для здоров’я населення видів сировини, корисних копалин, речовин та матеріалів (у тому числі нафти і нафтопродуктів, природного газу);

 виробництво, переробку та реалізацію продуктів харчування і харчових добавок, предметів гігієни та санітарії, косметично-парфумерних виробів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, товарів побутової хімії та дитячого асортименту:

 комунально-побутове та медичне обслуговування населення, навчання та виховання дітей і підлітків;

 іншу діяльність, для провадження якої відповідно до законодавства видаються дозволи державної санітарно-епідеміологічної служби;

11) безперешкодно входити на територію і в приміщення всіх об’єктів нагляду за службовим посвідченням;

12) безоплатно вилучати зразки сировини, продукції, матеріалів для проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи і необхідних видів лабораторного дослідження;

13) вносити обов’язкові для виконання пропозиції щодо усунення виявлених порушень санітарного законодавства, здійснювати в установленому законом порядку провадження у справах про порушення санітарного законодавства;

14) видавати постанови про накладення штрафу та у передбачених законом випадках застосовувати фінансові санкції за порушення санітарного законодавства;

15) у порядку, встановленому головним державним санітарним лікарем України:

а) складати акти і протоколи про порушення санітарного законодавства;

б) видавати приписи, постанови, а також вносити пропозиції власникам підприємств, установ і організацій або уповноваженим ними особам:

 про відсторонення від будь-яких видів діяльності, робіт, навчання, відвідування дошкільних закладів осіб, які страждають на інфекційні хвороби або є носіями збудників інфекційних захворювань чи були в контакті з такими хворими, а також осіб, які ухиляються від обов’язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється МОЗ;

 про приведення нормативно-технічних, розпорядчих та інших документів у відповідність з вимогами санітарного законодавства;

 про обмеження діяльності об’єкта нагляду у разі виявлення порушення санітарного законодавства, що безпосередньо не впливає негативно на стан здоров’я людей, але може зумовлювати такий вплив;

в) видавати постанови про:

 обмеження, тимчасову заборону чи припинення діяльності підприємств, установ і організацій, об’єктів будь-якого призначення, технологічних ліній, машин і механізмів, виконання окремих технологічних операцій, користування плаваючими засобами, рухомим залізничним складом і літаками у разі невідповідності їх вимогам санітарних норм:

 обмеження, тимчасову заборону або припинення будівництва, реконструкції та розширення об’єктів за проектами, що не мають позитивного висновку за результатами державної санітарно-епідеміологічної експертизи, та у разі відступу від затвердженого проекту;

 тимчасову заборону виробництва, заборону використання та реалізації хімічних речовин, продуктів харчування, технологічного устаткування, будівельних матеріалів, біологічних засобів, товарів широкого вжитку, джерел іонізуючого випромінювання у тому разі, коли не здійснено їх гігієнічну регламентацію та державну реєстрацію, а також коли їх визнано шкідливими для здоров’я людей;

 обмеження, зупинення або заборону проведення викидів (скидів) забруднюючих речовин у разі порушення санітарних норм;

 зупинення або припинення інвестиційної діяльності у випадках, встановлених законодавством;

 вилучення з реалізації (конфіскацію) небезпечних для здоров’я продуктів харчування, хімічних та радіоактивних речовин, біологічних матеріалів у порядку, що встановлюється законодавством;

г) вносити пропозиції органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування про запровадження на відповідних територіях чи об’єктах особливих умов та режиму праці, навчання, пересування і перевезення, спрямованих на запобігання виникненню та лікві-дацію захворювань;

г) скасовувати рішення нижчестоящих головних державних санітарних лікарів чи посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби.

Рішення і дії посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби, які здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, можуть бути оскаржені у термін, встановлений законодавством.

Оскарження прийнятого рішення не припиняє його дії.

    

3.8. Розгляд заявок та надання дозволів на виробництво,
зберігання, транспортування, використання, захоронення,
знищення та утилізацію отруйних речовин, у тому числі
продуктів біотехнології та інших біологічних агентів

Ця Інструкція розроблена Міністерством екології та природних ресурсів України (Мінекоресурсів). Її дія поширюється на суб'єктів підприємницької діяльності усіх форм власності і не поширюється на установи Наці-ональної академії наук та Академії медичних наук України, Міністерства освіти України, наукові та спеціалізовані установи Мінеко-ресурсів, МОЗ, інших міністерств і організацій, які використовують, виробляють, зберігають отруйні речовини та продукти біотехнології з некомерційною метою для науково-дослідних, контрольно-аналітичних робіт, в навчальному процесі, для ідентифікації невизначених речовин і препаратів за умови додержання санітарних норм і правил техніки безпеки поводження з ними, за винятком хімічних речовин, визначених Особливим переліком отруйних речовин, виробництво, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення та утилізація яких при проведенні науково-дослідних, контрольно-аналітичних робіт, ідентифікації невизначених речовин і препаратів та в навчальному процесі здійснюється при наявності дозволу Мінекоресурсів.

Дія цієї Інструкції не поширюється:

 на транспортування отруйних речовин та продуктів біотехнології окремими партіями, призначених для проведення наукових досліджень та контрольно-аналітичних робіт, у таких обсягах, в яких вони не зможуть вплинути на здоров'я людини або довкілля, з обов'язковим додержанням вимог технічних умов безпечного перевезення небезпечних вантажів згідно з ГОСТ 19433-88, за винятком речовин, визначених Особливим переліком отруйних речовин;

 на медичні та ветеринарні установи (лікарні, аптеки, аптечні пункти та кіоски), що здійснюють роздрібну торгівлю антибіотиками через аптечну мережу;

 на поводження з радіоактивними матеріалами та препаратами, відходами, фармацевтичними препаратами, у т. ч. ліками для людей та вете-ринарними засобами, хімічними речовинами, які використовуються як харчові добавки.

Дозвіл Мінекоресурсів може бути виданий на кожний вид діяльності окремо (виробництво, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення або утилізацію) або на суміжні види діяльності:

 транспортування/зберігання;

 зберігання/використання;

 виробництво/зберігання;

 зберігання/утилізація/захоронення/знищення.

Д о з в і л видається тільки на поводження з однією окремою отруйною речовиною або продуктом біотехнології, іншим біологічним агентом згідно з Переліком отруйних речовин, у тому числі продуктів біотехнології та інших біологічних агентів, виробництво, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення та утилізація яких здійснюється за наявності дозволу.

З м і н и до Переліку отруйних речовин, у тому числі продуктів біотехнології та інших біологічних агентів, виробництво, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення та утилізація яких здійснюються за наявності дозволу, вносяться та затверджуються Мінекоресурсів відповідно до чинного законодавства України.

Р о з г л я д заявок та надання дозволів щодо діяльності у межах двох або більше адміністративних територій, у тому числі пов'язаної з перетином державного кордону України або межі підпорядкованих територій та об'єктів Державних інспекцій охорони Чорного і Азовського морів, а в особливих випадках і в межах окремих адміністративних територій, здійснюється Департаментом регулювання екологічної безпеки Мінекоресурсів.

Департамент регулювання екологічної безпеки має право приймати в межах своєї компетенції рішення щодо оперативного врегулювання питань, пов'язаних із затриманням у пунктах пропуску через державний кордон вантажів з отруйними речовинами, у тому числі продуктами біотехнології або іншими біологічними агентами, щодо здійснення екологічного контролю цих небезпечних вантажів за місцем їх розмитнення.

Р і ш е н н я про видачу або відмову у видачі дозволу приймається протягом 60 днів з дня отримання дозвільним органом заявки з усіма необхідними документами.

Розгляд заявки

Суб'єкт підприємницької діяльності, який подає заявку на одержання дозволу на виробництво, зберігання, використання, захоронення, знищення та утилізацію отруйних речовин, у тому числі продуктів біотехнології та інших біологічних агентів (заявник), повинен подати її до дозвільного органу та вказати в ній такі дані:

 для юридичних осіб – найменування та організаційно-правову форму підприємства, місцезнаходження, номер поточного рахунку і назву банку, МФО банку, код платника ПДВ;

 для підприємців – прізвище, ім'я та по батькові, паспортні дані (серія, номер, де та ким виданий), місце проживання, відомості щодо державної реєстрації, ідентифікаційний код;

 вид (види) діяльності, на який (які) надається дозвіл (виробництво, зберігання, використання, захоронення, знищення або утилізація), хімічну та торгову назву отруйної речовини або продукту біотехнології, щодо яких ця діяльність повинна здійснюватися, код продукції за УКТ ЗЕД (Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності), клас небезпеки за міжнародною класифікацією, реєстраційний номер CAS (Chemical abstract service – Служба реферування хімічної інформації), номер сертифіката (свідоцтва) державної реєстрації небезпечного фактора (номер держреє-страції);

 місце (територія), де планується здійснювати діяльність, на яку необхідний дозвіл;

 термін дії дозволу.

Заявка підписується відповідальною особою підприємства, особистий підпис якої завіряється печаткою підприємства.

До заявки додаються:

 Копії статутних документів (при першому зверненні вітчизняних підприємств-заявників): ліцензії на здійснення певного виду господарської діяльності, свідоцтва про державну реєстрацію, довідки з управління статистики (код за ЄДРПОУ), довідки про реєстрацію платника ПДВ; витяги із статуту щодо мети та предмету діяльності (для представництв іноземних фірм – копії свідоцтва про реєстрацію).

 Гарантійний лист щодо сплати за здійснення експертизи (дослідження) матеріалів (документів) дозвільним органом.

 Позитивні експертні висновки, погодження МОЗ, МВС, Мінтрансу або Мінпраці.

 Документи щодо достовірності інформації про речовину: країна походження, дата виготовлення, виробник; відомості щодо якості речовини (сертифікат якості, паспорт якості, сертифікат аналізу тощо), кількості речовини; копії сертифіката (свідоцтва) державної реєстрації небезпечного фактора та висновку державної санітарно-гігієнічної експертизи; копія свідоцтва про реєстрацію лікарських форм вакцин, амінокислот, антибіотиків, ферментів, вітамінів; копія посвідчення про державну реєстрацію пестициду.

 Копія документа, що підтверджує страхування відповідальності суб'єкта підприємницької діяльності на випадок негативних наслідків діяльності на об'єктах підвищеної небезпеки, яка становить чи може становити небезпеку для довкілля та здоров'я людини і може призвести до аварій екологічного та санітарно-епідеміологічного характеру.

Документи, які надаються у вигляді ксерокопій, завіряються печаткою підприємства.

З а я в н и к, який подає заявку на одержання дозволу на транспортування (перевезення), повинен подати її до Департаменту регулювання екологічної безпеки.

До заявки додаються заверені копії різних документів, в тому числі:

 Нотаріально завірена копія договору обов'язкового страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків перевезення небезпечних вантажів для довкілля та здоров'я людини.

 Погодження Головного Управління Державтоінспекції МВС України щодо перевезення отруйної речовини або продукту біотехнології автомобільним транспортом (при наявності свідоцтв про допуск водія та транспортного засобу до перевезення небезпечного вантажу конкретного класу небезпеки, аварійних карток системи інформації про небезпеку, для вітчизняних перевізників – Технічних умов безпечного перевезення небезпечних речовин, узгоджених з Державтоінспекцією МВС України).

 Погодження Мінтрансу щодо надання транспортних послуг з перевезення, щодо виду та оренди транспортного засобу для транспортування отруйної речовини або продукту біотехнології залізничним, морським/річковим, авіаційним транспортом (за наявності сертифікатів відповідності на упаковку (тару), контейнери, цистерни тощо, копій свідоцтв про завантаження контейнера та про проходження спеціальних навчань).

 Копії дозволів щодо поводження з отруйною речовиною або продуктом біотехнології, виданих заявнику Рескомприроди АР Крим, Державними управліннями екології та природних ресурсів відповідних адміністративних територій, державними інспекціями охорони Чорного та Азовського морів;

 Копія посвідчення про державну реєстрацію пестициду.

 Копія сертифіката (свідоцтва) державної реєстрації небезпечного фактора.

 Копія висновку державної санітарно-гігієнічної експертизи.

 Копія свідоцтва про державну реєстрацію вакцин, амінокислот, антибіотиків, ферментів, вітамінів.

Дозвільний орган має право вимагати надання інших документів для одержання повної інформації щодо маловідомої або нової речовини та додаткової інформації у разі змін законодавства.

Експертиза (дослідження) матеріалів (документів) щодо надання дозволу та погоджень здійснюється на госпрозрахункових засадах. Плата встановлюється експертними підрозділами на кожний вид діяльності, виходячи з витрат експертного підрозділу на проведення експертизи.

Надання дозволу

Дозвіл видається на термін, зазначений у заявці, але не більше ніж на три роки. Термін дії дозволу не повинен перевищувати терміну дії свідоцтва (сертифіката) державної реєстрації небезпечного фактора.

Дозвіл на транспортне перевезення отруйної речовини або продукту біотехнології може бути виданий на перевезення одним видом транспорту або на транспортування у змішаному варіанті, що здійснюється одноразово або багаторазово, на строк дії контракту (договору), але не більше ніж на 2 роки.

Подовження терміну дії дозволу у разі його тимчасового призупинення здійснюється у порядку, встановленому для його одержання, без додаткової оплати.

Термін або умови дії дозволу можуть бути змінені дозвільним органом без додаткової сплати за експертизу документів у разі непередбачених змін щодо поводження з небезпечною речовиною за умови, якщо заявник звернувся до дозвільного органу протягом тижня з дня одержання дозволу.

Передача дозволу іншому суб'єкту підприємницької діяльності забороняється. У разі ліквідації суб'єкта підприємницької діяльності або скасування свідоцтва про державну реєстрацію громадянина-підприємця виданий дозвіл втрачає юридичну силу.

    

3.9. Екологічний контроль у пунктах пропуску через державний
кордон та в зоні діяльності регіональних митниць і митниць

Положення про екологічний контроль у пунктах пропуску через державний кордон та в зоні діяльності регіональних митниць і митниць (Положення) розроблено з метою встановлення загальних вимог здійснення екологічного контролю:

 транспортних засобів, у тому числі автомобілів, літаків, суден, військових кораблів, паромів та інших плавучих засобів;

 вантажів, що містять промислову сировину, відходи виробництва, хімічні сполуки, токсичні хімічні, радіоактивні та інші небезпечні для навколишнього природного середовища і здоров’я людей речовини;

 засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, добрив;

 усіх видів диких тварин, водних живих ресурсів і рослин, зоологічних, ботанічних, мінералогічних колекцій, мисливських трофеїв.

Чинність Положення поширюється на всі ті транспортні засоби і вантажі, які підлягають екологічному контролю і які переміщуються через митний кордон України залізничним, автомобільним, морським, річковим, повітряним та трубопровідним транспортом. Перелік товарної продукції, яка підлягає екологічному контролю, визначено постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.99 № 1034 “Про впорядкування справляння зборів у пунктах пропуску через державний кордон”.

Положення регламентує діяльність державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища (далі – держекоінспектори) територіальних органів Міністерства екології та природних ресурсів під час здійснення екологічного контролю транспортних засобів і вантажів у пунктах пропуску через державний кордон та в зоні діяльності регіональних митниць і митниць.

З а б е з п е ч е н н я екологічного контролю у пунктах пропуску через державний кордон та в зоні діяльності регіональних митниць і митниць покладено на Державну екологічну інспекцію та територіальні органи Мінекоресурсів постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.95 № 198 “Про здійснення екологічного контролю в пунктах пропуску через державний кордон”.

Екологічний контроль на державному кордоні та в зоні діяльності регіональних митниць і митниць здійснюють:

 відділ екологічного контролю на державному кордоні Державної екологічної інспекції Мінекоресурсів;

 відділи екологічного контролю на мит-ному кордоні Рескомресурсів Автономної Республіки Крим, державних управлінь екології та природних ресурсів в областях, містах Києві та Севастополі, держінспекцій охорони Чорного і Азовського морів;

 пости екологічного контролю територіальних органів Мінекоресурсів у пунктах пропуску через державний кордон та в зоні діяльності регіональних митниць та митниць.

Методичне та організаційне керівництво підрозділами територіальних органів, що здійснюють екологічний контроль на державному кордоні та в зоні діяльності регіональних митниць та митниць, забезпечує Державна екологічна інспекція Мінекоресурсів України, яка:

 організовує і здійснює методичне забезпечення та професійну перепідготовку кадрів територіальних органів Мінекоресурсів;

 координує роботу з питань виконання загальнодержавних, регіональних та галузевих програм і заходів у частині дотримання законо-давства з охорони навколишнього природного середовища;

 надає допомогу територіальним органам Мінекоресурсів при виникненні надзвичайних екологічних ситуацій у зоні митного контролю, у разі необхідності самостійно здійснює еко-логічний контроль вантажів і транспортних засобів;

 у встановленому порядку сприяє забезпеченню працівників територіальних органів Мінекоресурсів форменим одягом, приладами і обладнанням, засобами самооборони;

 перевіряє роботу підрозділів територіа-льних органів Мінекоресурсів, які здійснюють екологічний контроль у пунктах пропуску через державний кордон та в зоні діяльності регіональних митниць і митниць;

 виступає представником з питань здійснення екологічного контролю у пунктах пропуску через державний кордон та на митному кордоні України у всіх державних і громадських установах та судових органах.

Головними завданнями підрозділи територіальних органів Мінекоресурсів, що здійснюють екологічний контроль у пунктах пропуску через державний кордон та в зоні діяльності регіональних митниць і митниць є:

 контроль за додержанням норм і вимог чинного природоохоронного законодавства під час переміщення через митний кордон України транспортних засобів та вантажів;

 попередження незаконного ввезення, вивезення або транзиту територією України вантажів, що містять промислову сировину, відходи виробництва, хімічні сполуки, ток-сичні хімічні, радіоактивні та інші небезпечні для навколишнього природного середовища і здоров’я людей речовини, пестициди і агрохімікати, а також забрудненого баласту на суднах;

 забезпечення контролю за виконанням міжнародних зобов’язань України щодо торгівлі тими видами дикої фауни і флори, які перебувають під загрозою зникнення;

 забезпечення контролю за перевезенням радіоактивних речовин і ядерних матеріалів та проведенням хіміко-аналітичного контролю речовин;

 контроль за дотриманням вимог чинного законодавства і правил ввезення в Україну і вивезення з України рослинних ресурсів та тварин і рослин, занесених до Червоної книги України, зоологічних, ботанічних, мінерало-гічних колекцій та мисливських трофеїв;

 контроль за додержанням вимог екологічних норм і правил транспортними засобами, що перетинають митний кордон України;

 контроль експортних та імпортних партій брухту чорних і кольорових металів на предмет відсутності хімічного чи радіоактивного забруднення та оформлення Сертифікатів екологічного контролю (при експорті);

 забезпечення контролю вантажів і транспортних засобів, що надійшли до митниці призначення без відмітки в товаротранспортних документах про здійснення екологічного контролю в пунктах пропуску через державний кордон або з відміткою у товаросупровідних документах “Підлягає екологічному контролю за місцем надходження”;

 контроль експортних, імпортних та транзитних вантажів, перевезення яких через державний кордон України потребує спеціального дозволу Мінекоресурсів.

Рішення начальника посту екологічного контролю в межах наданих йому повноважень є обов’язковими для виконання всіма особами, відповідальними за вантаж.

Оскарження дій працівників підрозділи територіальних органів Мінекоресурсів, що здійснюють екологічний контроль у пунктах пропуску через державний кордон та в зоні діяльності регіональних митниць і митниць здійснюється згідно з чинним законодавством України.

Екологічний контроль транспортних засобів

Екологічний контроль автомобільного транспорту

У пунктах пропуску через державний кордон України перевірці підлягають транспортні засоби, за винятком тих, що транспортуються як вантаж (у морських контейнерах, на автотрейлерах, у розібраному вигляді тощо).

При екологічному контролі автомобільного транспорту здійснюється перевірка:

 наявності забруднення, підтікання пально-мастильних матеріалів, охолоджувальних речовин тощо, які можуть спричинити забруднення навколишнього природного середовища;

 наявності табличок системи інформування про небезпеку національного або європейського зразка, іншого додаткового обладнання транспортних засобів, що перевозять небезпечний вантаж, – згідно з вимогами Європейської угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів та ГОСТа 19433-88 “Грузы опасные. Классификация и маркировка”, та додатково для вітчизняних перевізникі – вумов (технічних умов, правил, стандартів) безпечного перевезення небезпечного вантажу автомобільним транспортом, погоджених у встановленому порядку Управлінням ДАІ МВС України;

 радіаційного стану;

 вмісту оксиду вуглецю та вуглеводнів, рівня димності у відпрацьованих газах двигунів автомобілів.

П о р я д о к проведення контролю токсичності відпрацьованих газів автомобілів з карбюраторними двигунами внутрішнього згоряння регламентований ГОСТ 17.2.2.03-87 “Охрана природы. Атмосфера. Нормы и методы измерений содержания окиси углерода и углеводородов в отработавших газах автомобилей с бензиновыми двигателями. Требования безопасности”.

П о р я д о к проведення контролю димності дизельних двигунів автомобілів регламентований ГОСТ 21393-75 “Автомобили с дизелями. Дымность отработавших газов. Нормы и методы измерений. Требования безопасности”.

У разі перевищення вказаних рівнів вмісту оксиду вуглецю, вуглеводнів та димності автомобіль вважається екологічно небезпечним і держекоінспектор діє згідно з вимогами чинного законодавства України.

Вимоги до автотранспортних засобів у разі перевезення небезпечних вантажів

У разі перевезення небезпечних вантажів автотранспортними засобами слід забезпечити дотримання головних умов, а саме:

 використовувати тільки спеціалізовані автомобілі або автомобілі загального призначення, що пристосовані для такої мети;

 на транспортний засіб мають бути прикріплені інформаційні таблиці, на яких позначено знак небезпеки, серійний номер ООН і код екстрених заходів (спереду і ззаду), а для іноземних перевізників – інформаційні таблиці міжнародного зразка;

 кожний транспортний засіб, що перевозить небезпечні вантажі, має бути оснащений вогнегасниками, згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1997 р. № 1128 “Про забезпечення транспортних засобів первинними засобами пожежогасіння”. Вогнегасники повинні мати пломбу, яка свідчить про те, що вони не були використані раніше, маркування про відповідність стандарту та напис, що вказує на дату наступної перевірки;

 кузови транспортних засобів, які перевозять небезпечні вантажі навалом, не повинні мати механічних пошкоджень та покриття, що взаємодіє з вантажем;

 кузов типу “фургон” обов’язково повинен мати замковий пристрій, що забезпечує замикання дверей кузова й дозволяє їх опломбувати;

 у разі перевезення небезпечних вантажів у транспортних засобах, що вкриті брезентом, останній повинен бути водонепроникний та виготовлений з вогнетривкого матеріалу, або просочений вогнетривкою речовиною;

 на кожний транспортний засіб, що пройшов державний технічний огляд за місцем реєстрації, компетентний орган видає свідоцтво про допуск транспортного засобу до перевезення небезпечного вантажу.

А в т о м о б і л ь, який перевозить небезпечний вантаж, повинен бути забезпечений засобами пожежогасіння, усунення можливих аварій та наслідків забруднення навколишнього природного середовища, надання першої медичної допомоги потерпілим, індивідуального захисту, спецодягом.

Перелік потрібних документів, які повинен мати водій:

 погоджений з УДАІ МВС України маршрут перевезення небезпечного вантажу;

 транспортна накладна;

 шляховий лист (з написом червоного кольору на лицьовій стороні “Небезпечний вантаж”) для вітчизняних перевізників;

 свідоцтво про допуск транспортного засобу до перевезення небезпечних вантажів національного або міжнародного зразка;

 аварійна картка системи інформації про небезпеку.

На випадок надзвичайної ситуації, що може виникнути при перевезенні небезпечного вантажу, водій повинен мати письмову Інструкцію з організації безпеки перевезення.

Екологічний контроль вантажів

Основними завданнями екологічного контролю вантажів є:

 виявлення фактів несанкціонованого ввезення, вивезення та транзитного перевезення підконтрольних вантажів територією України;

 державний контроль за виконанням вимог природоохоронного законодавства та норм і правил екологічної безпеки при санкціонованому перевезенні вантажів територією України;

 забезпечення пропуску на територію України належно оформлених, позначених,

 упакованих та обладнаних небезпечних вантажів.

Екологічний контроль вантажів передбачає два послідовних етапи контролю:

 перевірка товаросупровідних документів на вантажі, які перетинають кордон;

 безпосередній екологічний контроль вантажів.

П і д ч а с здійснення екологічного контролю вантажів перевірці підлягають документи, наявність яких передбачена відповідними постановами Кабінету Міністрів України та міжнародними угодами для перевезень будь-яким видом транспорту, а саме:

 транспортна накладна для відповідного виду транспорту – міжнародна товаротранспортна накладна (CMR), залізнична накладна, авіанакладна, коносамент, товаротранспортна накладна (ТТН) тощо;

 контракт (тільки у випадку здійснення екологічного контролю в зоні діяльності регіональних митниць і митниць);

 рахунок-фактура ;

 дозвіл (ліцензія) на ввезення, вивезення, транзит екологічно-небезпечних вантажів або відходів;

 сертифікат якості (за умови імпорту);

 сертифікат відповідності (за умови імпорту);

 сертифікат екологічного контролю (для металобрухту, що експортується);

 карантинний (фітосанітарний) сертифікат (для деревини та виробів з неї).

Дублікат сертифіката повинен бути завірений в установленому порядку.

Б е з п о с е р е д н і й екологічний контроль вантажу включає три види контролю: оглядовий; радіаційний; хіміко-аналітичний (при потребі).

О г л я д о в и й контроль під час здійснення екологічного контролю у пунктах пропуску через державний кордон здійснюється у разі виникнення підозри на невідповідність ван-тажу товарно-супровідним документам. У зоні діяльності внутрішніх регіональних митниць оглядовий контроль є обов’язковим. При цьому перевіряються фізичний стан речовини (рідина, порошок, кристалічна чи гранульна форма, у вигляді брил чи суцільної маси та інше), її забарвлення, запах, термін придатності тощо. Особливу увагу слід звернути на відповідність пакувальних матеріалів, ємкостей та тари сертифікаційним вимогам.

П р и з д і й с н е н н і екологічного контролю вантажів, що можуть становити загрозу або небезпеку для навколишнього природного середовища, слід керуватися Європейською угодою про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів, ГОСТ 19433-88 “Грузы опасные. Классификация и маркировка”, ГОСТ 26319 “Грузы опасные. Упаковка”, Положенням про порядок підготовки та подання інформації про вантаж для його безпечного морського перевезення, затвердженого наказом Мінтрансу від 14.12.98 № 497 та умовами (технічними умовами, правилами, стандартами) безпечного перевезення небезпечних вантажів автомобільним транспортом, дот-римання яких забезпечує повне запобігання будь-якій втраті вмісту вантажу (просочуванню, висипанню або випаровуванню) на весь період його транспортування чи зберігання.

Пакувальні матеріали, які перебувають у безпосередньому контакті з речовинами, що транспортуються, повинні бути інертними до останніх, стійкими до хімічного та механічного впливу.

Т а р а з небезпечним вантажем повинна мати маркування, що характеризує небезпеку вантажу відповідно до ГОСТ 19433-88.

Маркування упаковки або транспортного пакета повинно мати знаки небезпеки, транспортне найменування вантажу, серійний номер за класифікацією ООН, класифікаційний шифр.

    

Blog

Міністерство освіти І науки України Національний транспортний Університет

Содержание