Міністерство освіти І науки України Національний транспортний Університет
| Вид материала | Документы |
- Міністерство освіти І науки україни національний транспортний університет волинець, 356.24kb.
- Міністерство освіти І науки україни національний транспортний університет кафедра, 350.54kb.
- Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни, 59.16kb.
- Міністерство освіти І науки україни національний університет «львівська політехніка», 208.38kb.
- Міністерство науки І освіти україни національний транспортний університет, 787.42kb.
- Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни уманський національний університет, 29.37kb.
- Міністерство освіти І науки україни донецький національний університет кафедра господарського, 1513.04kb.
- Міністерство освіти І науки україни вінницький національний технічний університет вінниця, 55.43kb.
- Міністерство освіти І науки україни східноукраїнський національний університет імені, 118.6kb.
- Міністерство освіти І науки україни національний університет водного господарства, 445.33kb.
4.2. Укладання договорів
Організація перевезення небезпечних вантажів починається із стадії укладання договорів на перевезення вантажів автомобільним транспортом.
Коли перевозяться такі вантажі для власних потреб і власним автотранспортом, наприклад, автобензин, то договори не укладаються.
У залежності від кількості і інтенсивності перевезення небезпечних вантажів договори укладаються строком до 1 року, а у випадках пред'явлення вантажу до 25 тонн на місяць, або при пред'явленні його епізодично дрібними партіями — можуть укладатися разові договори.
У існуючому порядку укладання договорів на перевезення небезпечних вантажів немає суттєвої різниці від укладання таких договорів на перевезення звичайних вантажів (тарних, штучних, контейнерів, навалочних тощо).
Питанням укладання договорів на перевезення вантажів присвячений розділ 3 "Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні", затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.97 №367 та від 23.03.98 №90. Таким чином, ці Правила обов'язкові до виконання усіма власниками автотранспорту (за винятком Міноборони України. МВС України, СБУ та МЧС України) — фізичними і юридичними особами, вантажовідправниками і вантажоодержувачами незалежно від форм їх власності та роду діяльності.
Договори (річні і разові) потінні укладатися у відповідності до затверджених форм (додаток 1 та 2 до згаданих Правил перевезення вантажів).
Ініціативу про встановлення договірних стосунків на перевезення небезпечних вантажів може виявити як власник автотранспорту, так і вантажовідправник або вантажоодержувач — майбутній замовник автотранспорт). Такі договори можуть укладатися власником автотранспорту також з посередницькою організацією (біржею), яка не є ні вантажовідправником, ні вантажоодержувачем. У такому випадку посередницька організація (біржа) па підставі статті 34 Статуту автомобільного транспорту УРСР (діючий підзаконний нормативний акт) та пункту 3.2. згаданих Правил перевезення вантажів користується правами, несе зобов'язання і відповідальність, передбачені для вантажовідправників і вантажоодержувачів.
Договір на перевезення небезпечних вантажів нарівні із загальноприйнятими положеннями (уточнення об'єкту перевезення, строків перевезення, режиму роботи, пунктів виконання навантажувальних і розвантажувальних робіт, наявність і готовність до роботи засобів механізації для навантаження і розвантаження, наявність електричного освітлення у темний час у місцях навантажувальних і розвантажувальних операцій, стан дорожнього покриття, де буде виконуватись навантаження і розвантаження, вартості перевезення та строків і порядку розрахунків і інше) повинен містити цілий ряд специфічних умов, характерних для нього пішу перевезення:
1. Повний перелік фізико-хімічних характеристик, які визначають небезпечні властивості вантажу, то перевозиться;
2. Переобладнання автотранспорту і вантажопід’ємних механізмів;
3. Заходи щодо організації спеціального оброблення транспортних засобів та одягу обслуговуючого персоналу, зайнятого на перевезеннях;
4. Заходи по організації супроводження небезпечного вантажу експедиторами і охороною;
5. Організація підготовки (нявчання, інструктаж) водіїв і обслуговуючого персоналу;
6. Порядок забезпечення засобами індивідуального захисту, включаючи і медикаменти, водіїв і обслуговуючого персоналу;
7. Створення аварійних бригад по ліквідації наслідків інцидентів, у разі їх виникнення;
8. Виготовлення елементів системи інформації про небезпеку;
9. Надання додаткових засобів пожежогасіння та спеціальних інструментів, пристроїв, приладів, які необхідно використовувати для запобігання інцидентів або ліквідації його наслідків;
10. Очищення (дезинфекція, дегазація, дезактивація, миття) автотранспорту після перевезення, та тари, у якій перевозився небезпечний вантаж.
Цей перелік не є вичерпаним. По умовам договору перелічене повинно покладатися на вантажовідправника, вантажоодержувача, але не виключається можливість виконання окремих заходів силами і засобами власника автотранспорту та рахунок замовника.
При перевезеннях особливо небезпечних вантажів, коли необхідно проводити значні роботи по забезпеченню безпеки у вантажовідправника, вантажоодержувача і власника автотранспорту, доцільно укладати між цими суб'єктами тристоронні договори. У цьому випадку у пункті 2.7. "Додаткові умови" розділу другого "Умови перевезень" у договорі, що укладається, повинні бути визначені конкретні обов'язки кожної із договірних сторін.
У разі необхідності, коли специфіка організації безпечного перевезення по тристоронньому договору буде вимагати детального викладення обов'язків договірних сторін, ці умови знаходять відображення у самостійному документі, який додається до пункту 2.7. "Додаткових умов" договору. Як і договір, детальне викладання підписується договірними сторонами і скріплюється печатками.
У разі виникнення між сторонами розбіжностей при укладанні договору, вони вирішуються у загальному порядку, визначеному пунктами "3.5.2. — 3.5.3." згаданих Правил перевезення вантажів та статті 10 Арбітражного процесуального кодексу України. Якщо власник автотранспорту, який отримав протокол розбіжностей відносно умов договору, заснованого на державному замовленні, у 20-денний строк не передасть розбіжності, що залишились неврегульованими, на вирішення арбітражного суду, то пропозиції замовника автотранспорту вважаються прийнятими. В інших випадках договір вважається не укладеним.
На укладеному договорі (дво чи тристоронньому) на його першій сторінці праворуч червоним кольором робиться напис "Небезпечний вантаж".
Для здійснення перевезення вантажовідправник або вантажоодержувач — замовник автотранспорту на підставі укладеного договору подає власнику автотранспорту заявку у порядку і строки, визначені пунктом 2.1. договору. На заявці також червоним кольором зліва зверху робиться надпис "Небезпечний вантаж".
Отримавши, заявку, власник автотранспорту визначає типи і кількість автомобілів, що мають відповідні свідоцтва на перевезення небезпечних вантажів. Крім того, виділяє для перевезення небезпечного вантажу автомобілі (автопоїзди), як того вимагає стаття 44 Статуту автотранспорту, пункт 2.2.3. договору та пункт 8,2. Правил перевезення вантажів автотранспортом, повинні бути у технічно справному стані і придатними для виконання заявки замовника автотранспорту.
У частині другій статті 44 Статуту автотранспорту і частині другій пункту 8.2. Правил перевезення вантажів сказано про те, якщо поданий для перевезення автотранспорт буде визнаний вантажовідправником непридатним для перевезення заявленого небезпечного вантажу, то такий автотранспорт не може вважатися поданим під навантаження. Наслідки цього — невиконання договірних зобов'язань з вини власника автотранспорту.
Крім того, замовник автотранспорту відповідно до умов договору зобов'язаний до прибуття автотранспорту під навантаження повністю підготувати вантаж до перевезення (затарити, замаркувати, підгрупувати і т. інше), а також оформити усі супровідні транспортні документи (товарно-транспортні накладні, сертифікати на небезпечні вантажі, інструкції з організації безпеки та інше), а також засоби навантаження і кріплення вантажу. Коли автотранспорт прибув під навантаження, замовник перевіряє у водія документи, які посвідчують його право на виконання конкретного перевезення (подорожній лист, документ, то засвідчує особу водія, свідоцтво про допуск водія до перевезення небезпечного ватажу). Визначає замовник автотранспорту і комерційну придатність автотранспортного засобу для перевезення заявленого вантажу. Визнавши придатним автотранспорт у комерційному відношенні, у разі незабезпеченості збереження вантажу від псування, пошкодження або втрати при перевезенні, власник автотранспорту за ці негативні наслідки відповідальності не несе.
Під комерційною придатністю автотранспорту (контейнера) для перевезення конкретного вантажу взагалі, у тому числі і небезпечного, треба розуміти такий технічний і фізичний стан автотранспортного засобу (контейнера) від якого залежить забезпечення не тільки фізичного збереження вантажу, але і його якісних властивостей. Якщо замовник автотранспорту, оглядаючи транспортний засіб (контейнер) на предмет визначення його комерційної придатності не виявить прихованої несправності, а у путі через цю несправність вантаж чи його частина буде пошкоджений, відповідальність за такі наслідки буде нести власник автотранспорту.
Таким чином, власник автотранспорту і його замовник повинні знати, що для кожного виду вантажних перевезень небезпечних вантажів повинен виділятися автотранспорт з такими технічними характеристиками, які відповідали б властивостям вантажу і характеру перевезення.
Сторонам по договору перевезення небезпечних вантажів по укладеному між ними договору у відповідності із статтею 11 Арбітражного процесуального кодексу України надано право у любий час виконання договірних зобов'язань ставити питання про доповнення договору новими умовами, виключення якихось діючих умов, або навіть про розірвання договору. Заінтересована сторона у такому випадку направляє іншій свою пропозицію з цього приводу. Якщо на протязі 20 днів відповідь на пропозицію не буде отримана, або надійде відповідь, яка не задовольняє ініціатора, останній свою пропозицію виносить на вирішення арбітражного суду. Статутом автомобільного транспорту і Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні питання змін умов договору або його розірвання не врегульовані.
За бажанням сторін, коли річний строк дії договору закінчується, строк його дії може бути продовжено (пролонговано) на новий строк. У цьому випадку окремі умови такого договору, наприклад, об'єми (кількість) перевезення вантажу, питання розрахунків тощо можуть бути змінені або доповнені. Факт згоди сторін на продовження (пролонгацію) засвідчується у їх листах, факсограмах або інших фіксованих засобах. Для цього необхідна пропозиція однієї сторони і згода з пропозицією другої. При тристоронніх договорах згода потрібна усіх договірних сторон без застережень.
4.3. Вибір і узгодження маршруту перевезення небезпечних
вантажів
1. Підготовку і узгодження з ДАІ маршруту перевезення небезпечних вантажів здійснює перевізник.
2. При виборі маршруту виконати вимоги:
маршрут по можливості не повинен проходити через населенні пункти, поблизу промислових об'єктів, зон відпочинку, природних заповідників, пам'ятників архітектури;
у випадку перевезення через великі населенні пункти маршрут не повинен проходити поблизу видовищних, навчальних, дошкільних, лікувальних закладів, місць великого скопичення людей.
3. Визначити місця зупинок та стоянок, заправки транспортних засобів, небезпечні ділянки дороги. Передбачити адреси проміжних пунктів, куди при необхідності можна здати вантаж.
4. Перевізник за 10 днів до перевезення небезпечного вантажу подає в регіональний орган ДАІ документи для узгодження маршруту:
маршрут;
дозвіл органів внутрішніх справ та охорони праці (для небезпечних вантажів 1, 6, 7 класів);
відомості, які подає замовник;
свідоцтво про допуск транспортного засобу для перевезення небезпечного вантажу;
технічні умови безпечного перевезення небезпечного вантажу;
аварійну картку.
5. ДАІ в 10-денний термін узгоджує маршрут з іншими регіонами і надсилає перевізникові підтвердження маршруту.
6. Перевізник оформляє маршрут в 3-х примірниках і разом з додатками (документами) подає в ДАІ для узгодження.
Перший примірник маршруту разом з підтвердженням ДАІ інших регіонів зберігається в ДАІ; другий — в автопідприємстві; третій — під час перевезення у особи, яка супроводжує небезпечний вантаж, або у водія.
Маршрут погоджується на 12 місяців.
Зміни маршруту узгоджуються таким же порядком.
При необхідності внесення змін в маршрут, це дозволяється працівникам ДАІ, зміни підтверджуються підписом і печаткою попутної ДАІ, яка інформує інші ДА1 про внесені зміни.
7. При перевезенні моторного пального і легкозаймистих газів в автоцистернах маршрут не може проходити по дорогах, де мінімальна швидкість руху перевищує максимальну швидкість перевезення цих речовин (60 км/год.).
8. Якщо габарити та вага транспортного засобу перевищують: ширина — 2,5 м; висота — 4м; довжина — 22 м; навантаження на вісь — 10 т; подвоєні вісі —16т; потроєні вісі — 22 т; фактична вага — 36 т, необхідне погодження маршруту з дорожніми службами.
При терміновому перевезенні незначної кількості небезпечного вантажу (згідно переліку) маршрут аз ДАІ не узгоджується, затверджується перевізником автопідприємства в 2-х примірниках: І — в підприємстві, II — у водія. В цих випадках слід інформувати по телефону ДАІ для сприяння безпеки проїзду.
4.4. Додаткові вимоги до транспортних засобів
1. Транспортні засоби мають відповідати вимогам технічних умов перевезення конкретного небезпечного каптажу.
2. При перевезенні вибухових та легкозаймистих речовин вихлопну трубу двигуна винести перед радіатор в правий бік, обладнати іскрогасником.
3. Паливний бак обладнати захисними металевими щитками збоку, спереду і ззаду, а піл лишнем — металева сітка з вічком 10 10 мм. Відстань захисного обладнання до бака не менше 20 мм.
4. Для транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі класів 1, 2. З, 4, 5 електрообладнання має відповідані вимогам:
напруга — не більше 24 вольт, запобіжники (автоматичні, або легкоплавкі);
електроланцюги мають розмикатись вимикачем з кабіни водія та зовнішні вимикачі (окремо для освітлення і сигналізації);
електричні лампи не з різьбовим цоколем;
освітлювальні ліхтарі в кузові транспортного засобу закрити металевим сітчастим ковпаком.
5. Фургон для 1, 2, 3, 4, 5, 7 класів небезпечних вантажів має бути щільно закритим, без щілин: на відстані віл кабіни не менше 150 мм. Якщо передбачено технічними умовами вентиляція кузова для небезпечних вантажів 2, 5, 6 класів — вентиляція обов'язкова. Пристрої для замків і пломб.
6. При перевезенні небезпечних вантажів 7 класу (II, III, IV транспортних категорій упаковки) додатково обладнується екран радіаційного захисту (сталевий або свинцевий) між кабіною і кузовом.
7. Тентове покриття кузова має бути непромокальним, труднозаймисте, добре натягнуте і перекривати борти кузова не менше ніж на 200 мм.
8. При перевезенні вибухових та легкозаймистих речовин дерев'яні частини кузова покривати вогнезахистними сумішами;
Металевий кузов покрити матеріалом, який запобігає іскроутворення.
Для закріплення вантажу в кузові не використовувати матеріали, які сприяють утворенню небезпечних сполук при взаємодії з вантажем, та легкозаймисті матеріали.
Акумуляторні батареї, які розташовані не під капотом двигуна закрити вентильованим ящиком, або клеми ізольовані кришкою, або ковпаками з діелектричних матеріалів.
9. Для автоцистерн, які перевозять легкозаймисті рідини та гази необхідна система відводу статичної електрики (ланцюг, який торкається дороги на 200 мм та електричний дріт з штирком для заземлення транспортного засобу).
Зливні шланги, крани не повинні допускати протікання. Наконечники з'єднати дротом з рамою транспортного засобу.
Корпус цистерни повинен бути закріплений до рами надійно, щоб при перекиданні бак не відірвався від рами. Люки закриті надійно і герметично, обладнані засобами регулювання надмірного тиску в резервуарі.
Резервуар має бути з'єднаний електричним дротом діаметром 5 мм з рамою транспортного засобу.
10. На кузові з влаштованими або з'ємними цистернами, цистернами-контсйнерами, батареях судин ємністю понад 3000 л мас бути ззаду додатковий металевий бампер із швелера № 20 по всій ширині кузова на відстані не менше 100 мм від цистерни.
11. На автоцистернах мають бути таблички з матеріалів стійких до корозії, прикріплені в легкодоступному місці. На таблиці нанесене клеймо:
назва або товарний знак заводу-виробника;
заводський номер;
рік випуску;
пробний тиск в кг/см2 (манометричний тиск);
ємність в літрах (кожного відсіку, елементу);
розрахункова температура (якщо вона вища +50о, або менша –20 оС);
дата (місяць, рік) початкового та послідуючих періодичних випробувань;
клеймо експерта, який проводив випробування;
для цистерн, які спорожнюються під тиском, максимальний допустимий тиск.
На автомобілі-цистерні на табличці має бути:
назва власника або користувача;
ємність резервуару;
вага тари;
максимально допустима вага з повним навантаженням;
назва вантажу, який перевозиться;
ярлик, знак небезпеки;
номер свідоцтва про допуск транспортного засобу для перевезення даного ватажу.
12. Порожні цистерни (не промиті) перевозяться з закритими люками, кранами, забезпечивши повну герметичність.
13. Транспортний засіб для перевезення небезпечного вантажу додатково комплектується:
набір інструменту для аварійного дрібного ремонту (із матеріалу, який запобігає іскроутворенню);
вогнегасники ємністю 5 л (маркіровка, пломба, дата перевірки); один — в кабіні і по одному на кожен транспортний засіб;
противідкатний упор (башмак) і по одному на причіп, напівпричів;
миготливий ліхтар червоного кольору, знак аварійної зупинки;
2 миготливих ліхтарі жовтого кольору з монопольним живленням;
аптечка, комплект засобів нейтралізації отруйних речовин та індивідуальних заходів захисту водія та осіб, які супроводжують небезпечні вантажі (згідно з аварійною карткою);
при перевезенні небезпечних вантажів 1, 2, 3, 6, 7 класів — 2 знаки "В'їзд заборонено", триноги для встановлення знаків;
2 інформаційні таблиці СІН.
14. Автоцистерни, які перевозять моторне пальне та легкозаймисті гази крім перерахованого комплектуються:
електричним проводом діаметром 5 мм, довжиною 20 м з вилками на кінцях для підключення до контуру заземлення;
табличкою 800 100 мм з світловідбивними смугами червоного та білого кольору шириною 100 мм під кутом 45о, що чергуються;
молоток або кувалда;
буксир (м'який або жорсткий);
комплект ланцюгів проти ковзання (з 1.10 по 1. 04) якщо шини не шиновані;
жилет з натуральної тканини оранжевого кольору зі світловідбивними елементами;
8 конусів із горизонтальними світловідбивними смугами білого та червоною кольору, то чергуються (висота — 600 мм. ширина смуг — 150 мм);
2 лопати;
ящик з піском на 25 кг;
5 подвійних поліетиленових мішки ємністю не менше 25 кг;
знаки: "Об'їзд перешкоди з правого боку", "Об'їзд перешкоди з лівого боку" — діаметром 600 мм з світловідбивного матеріалу;
4 розкладні триноги для встановлення знаків;
протигаз, вазелінове масло;
повний комплект захисного одягу (комбінезон х/б, рукавиці комбіновані двопалі з брезентовою долонею, фартух гумовий, рукавички гумові, нарукавники хлорвінілові).
15. Транспортні засоби для псревезення моторного палива (бензин, дизпальне) та зрідженого газу пропан-бутан повинні бути обладнані антиблокувальною гальмовою системою при масі транспортного засобу (з вантажем) більш як 16 т та приладом обмеження швидкості (85 км/год) при масі транспортного засобу понад 12 т.
16. Транспортний засіб, підготовлений для перевезення конкретного небезпечного вантажу подається в орган ДАІ для огляду і видачі свідоцтва про допущення транспортного засобу для перевезення небезпечного вантажу (додаток № 4).
Свідоцтво видається на 12 місяців, а на автоцистерни та транспортні засоби, які перевозять вибухові матеріали — на 6 місяців. Свідоцтво поновлюється при зміні власника (користувача) транспортного засобу, або класу, підкласу небезпечного вантажу.
4.5. Додаткові вимоги до водіїв
1. Безперервний стаж роботи не менш, як 3 роки відповідної категорії, додатковий медичний огляд, спеціальну підготовку що до перевезення відповідного небезпечного вантажу.
2. При перевезенні небезпечних вантажів водію заборонено:
різко рушати транспортним засобом з місця;
різко гальмувати без особливої потреби;
їздити з вимкненим зчепленням, коробкою передач та двигуном;
при перевезенні вибухових та легкозаймистих речовин — курити ближче як 50 м та розводити вогонь ближче як 100 м від транспортного засобу, зупинятись під лініями електропередач, на мостах, під мостами, в тунелях, ближче 100 м від житлових будівель;
залишати транспортний засіб без нагляду;
відхилятись від маршруту;
перевозити інші вантажі та сторонніх осіб, не пов'язаних з перевезенням небезпечного ватажу.
3. Якщо тривалість перевезення небезпечного вантажу перевищує 12 годин, направляється 2 водія
4. Дії водія при вимушеній зупинці транспортного засобу з вибуховими, легкозаймистими, отруйними, токсичними речовинами:
вимкнути електромережу (крім габаритних вогнів, аварійної сигналізації, маячка);
одягнути жилетку оранжевою кольору;
позначити місце зупинки транспортного засобу знаками: ''Об'їзд перешкоди з правого боку", та "Об'їзд перешкоди з лівого боку" на відстані 10 — 20 м спереду і позаду транспортного засобу. На відстані 3 м від знаків в бік транспортного засобу встановити по 4 конуси по ширині дороги на відстані 1м між ними;
заземлити транспортний засіб за допомогою штиря;
повідомити ДАІ або органи внутрішніх справ.
5. У випадку неможливості ліквідувати силами подія технічну несправність транспортного засобу на протязі 2 годин — викликати технічну допомогу з АТП.
6. У випадку пошкодження тари, виливання або висипання небезпечної речовини і неможливості евакуювати транспортний засіб за межі дороги:
вимкнути електромережу (крім сигналізації);
одягнути захисний одяг (протигаз) та жилетку оранжевого кольору;
позначити місце зупинки двома знаками "В'їзд заборонено" на 100м від транспортного засобу спереду і позаду. На відстані 1м від знаків в бік транспортного засобу встановити по 4 конуси по ширині дороги на відстані 1 м між ними;
встановити противідкатні упори;
вжити заходів що до припинення витікання, висипання речовини та ліквідації наслідків (засипати піском, зібрати в мішки);
не допускати сторонніх осіб в зону витікання, висипання речовини;
повідомити ДАІ або ОВС.
У випадку ДТП (окрім заходів п. 6):
заземлити транспортний засіб за допомогою штиря;
надати першу медичну допомогу потерпілим та евакуювати їх з зони ураження на відстань не менш як 100 м;
попередити сторонніх осіб на місці ДТП про можливу небезпеку;
викликати медичну та пожежну допомогу (при необхідності);
проінформувати працівників ДАІ, ОВС про вжиті заходи.
7. Водії, які постійно працюють на перевезенні небезпечних вантажів 1 раз на 3 місяці проходять періодичний інструктаж. Якщо у водія була перерва в роботі на цих перевезеннях більше ніж 5 днів, проводиться додатковий інструктаж при поновленні перевезень небезпечних вантажів.
8. При автоматичному заливі цистерн моторним пальним водій повинен знаходитись біля пункту аварійної зупинки наливу.
9. Водію забороняється приймати участь у навантажувально-розвантажувальних роботах при перевезенні небезпечних вантажів за винятком зливу речовини з цистерни насосом з приводом від двигуна автомобіля.
При перевезенні отруйних, токсичних речовин класів 2, 3, 4, 5, 6, 8 водій та особи, які супроводжують ці речовини мають виконувати вимоги особистої гігієни харчування. Харчі, які водій бере з собою в дорогу мають бути запаковані в подвійні поліхлорвінілові пакети, рідкі харчові продукти — в скляних банках (термосах) щільно закриті кришками, корками і також запаковані в поліхлорвінілові пакети.
Харчі вживати належить за межами транспортного заходу. Перед розпакуванням і підготовкою харчів до вживання — необхідно ретельно вимити руки з милом, а, при можливості, продизенфікувати спеціальним розчином.
4.6. Транспортно-супровідні документи
1. Дорожній лист з написом в верхній частині зверху червоним кольором: "Небезпечний вантаж".
2. Транспортна накладна (з таким же написом, що і на дорожньому листі).
3. Свідоцтво про допуск транспортного засобу до перевезення даного небезпечного вантажу.
4. Свідоцтво по допуск водія до перевезення даного небезпечного вантажу.
5. Сертифікат про підготовку небезпечного вантажу до перевезення.
6. Інформаційна картка СІН.
7. Аварійна картка СІН.
В транспортній накладній замовник вказує на лівому боці № небезпечного вантажу по списку ООН; клас, підклас; температуру займання.
в графі "супровідні документи" — дату видачі сертифікату;
в розділі "про навантажувальні роботи" — спосіб виконання розвантажувальних робіт;
в розділі "транспортні послуги" — всі додаткові послуги (експедиторські, спец транспорт, автомобіль-прикриття, резервний автомобіль та інші).
Транспортні накладні випускається на кожен автомобіль та кожну партію вантажу на одному автомобілі (на різні підкласи, групи небезпечного вантажу).
Приймати для перевезення небезпечних вантажів під загальною назвою ("легкозаймисті'', "хімікати" та інші) заборонено.
В транспортній накладній забороняється робити виправлення, пов'язані з переадресуванням небезпечного вантажу.
Аварійна картка та інформаційна картка СІН при міжнародних перевезеннях небезпечних вантажів додатково виписується на мовах країн, через які проходить маршрут перевезення.
Транспортно-супровідні документи мають зберігатися в кабіні водія в легкодоступному місці. На випадок інциденту подій, виходячи з кабіни, забирає з собою папку з документами і ящик з захисними засобами.
В транспортній накладній вантажовідправник вчиняє запис:
Наприклад: "Відходи, що утримують 1381 фосфор білий, покритий водою, 4.2, 11о а) Допог."
При перевезенні неочищеної тари після перевезення класу 4.2. "Порожня тара. 4.2, 41о, ДОПНВ".
При поверненні транспортного засобу неочищеного після перевезення 4.2. "Вантаж, який перевозився востаннє: 1381 фосфор білий, сухий 4.2. 11о а) ДОПВН".
4.7. Пакування та маркування вантажу
1. Вимоги до пакування — забезпечення збереження небезпечної речовини, запобігти витіканню, висипанню при зміні температури, вологості, тиску, механічних ударах. Тара має бути стійкою до хімічної взаємодії з речовиною, яка перевозиться (при необхідності на тару наноситься додаткове покриття).
2. Рідина заливається в тару (пляшки, колби) з недоливом на 10-15% з розрахунком, що ємність буде заповнена повністю при t = + 55°С і вище.
3. Пакування подвійне, потрійно до транспортного пакування (ящик, короб, корзина).
4. Пакувальні комплекти з різними речовинами, які можуть небезпечно реагувати між собою, не можуть перевозитись в одній транспортній упаковці.
5. Для речовин, що виділяють гази при підвищенні температури, можуть влаштовуватись в пакуваннях вентиляційні клапани.
6. Пакувальні комплекти перед використанням мають бути випробуванні з видачею сертифікату на тару.
7. Властивості та товщина зовнішньої тари мають запобігати нагріванню від тертя при перевезенні.
8. Кожна транспортна упаковка повинна мати транспортyу маркіровку: інформаційна таблиця (знак небезпеки, К.Е.З., № речовини по списку ООН), класифікаційний шифр та маніпуляційні знаки ("верх"; "боїться тепла"; "боїться холоду" та інші). Квадрат знака небезпеки 100100 мм, можна 5050. Для контейнерів — 250250; для автомобіля —190190 мм (в нижньому куті № класу, підкласу небезпечного вантажу. Для небезпечних вантажів 1 класу — № підкласу та група сумісності).
Маркіровка наноситься на бокових стінках транспортної упаковки:
на контейнер — на бокову стінку, двері, на покрівлю;
на контейнер-цистерну — на днище, обичайну (зверху та збоку).
На ящики, коробки маркіровку можна наклеювати.
10. Контейнер або транспортна одиниця, завантажена небезпечними речовинами різни класів, повинні мати маркіровку, яка характеризує вид небезпеки кожної речовини.
11. Неочищена тара маркірується як небезпечний вантаж, який в ній перевозився.
В транспортній накладній вчиняється запис "Порожня тара, 4.2, 41, ДОПНВ"
12. Маркіровка може наноситись на транспортну упаковку, якщо на упаковках (коробах, ящиках) чітко видна Маркіровка про транспортну небезпеку.
13. Додаткові вимоги до тари та пакування небезпечних речовин класу 6.1 по групі G — нікотин та його сполуки: рідини пакуються не більш як 500 мл на внутрішню упаковку і не більш як 2 літри на вантажне місце; тверді речовини — не більш як 1 кг на внутрішню упаковку і не більш як 4 кг на вантажне місце; G —алкоїди та їх сполуки: рідина — не більш як 3 л на внутрішню упаковку і не більш як 12 л на вантажне місце; тверді речовини — не більш як 6 кг на внутрішню упаковку і не більш як 24 кг на транспортну упаковку.
Розчин ціанистого водню перевозиться в скляній запаяній упаковці по 50 г, або в закупорених скляних пляшках по 250 г. Ампули і пляшечки перекладають поглинаючими прокладками в герметичну тару із сталі або алюмінію вагою вантажної упаковки не більш як 15кг. В ящиках із деревини з герметичним внутрішнім олов'яним покриттям. Вага транспортної упаковки (ящика) не більш як 75 кг.
4.8. Система інформації про доставку небезпечних вантажів (СІН)
1. До складу СІМ належать:
інформаційна таблиця для позначення транспортних засобів (додаток № 9);
аварійна картка СІП (додаток №7);
інформаційна картка СІМ (додаток №10).
2. Інформаційна таблиця виготовляється замовником, або перевізником. Вона містить в собі: знак небезпеки, серійним № по списку ООН; код експертних заходів (КЕЗ). Розмір таблиці 690300 мм; або 350150 мм. Знак небезпеки — квадрат 190190 мм. з зазначенням класу і підкласу небезпечного вантажу. Таблиця виготовлюється з термостійкого матеріалу, напис здійснюється термостійкими фарбами, які відповідають вимозі — після перебування в полум’ї 15 хв. можливо прочитати написи. Інформаційна таблиця закріплюється спереду на бампері автомобіля праворуч. На задньому борту, дверях фургону; на цистерні де відсутні кронштейни для закріплення таблиці дозволяється наносній фарбами інформаційну таблицю на боку цистерни. Після перевезення небезпечного вантажу таблицю належить зняти, а на цистерні зафарбувати. Порожня, непромита цистерна перевозиться за тими ж правилами, що й небезпечна речовина, яка перевозилась в цистерні.
3. В коді екстрених заходів цифрами визначаються заходи подолання наслідків інциденту (займання, виливання, висипання небезпечною вантажу; а буквами — заходи щодо захисту людей.
4. Аварійна картка СІН заповнюється вантажовідправником згідно з технічними умовами па перевезення конкретного небезпечного вантажу.
4.9. Організація руху транспортних засобів
1. Технічними умовами і маршрутом передбачається швидкість руху транспортного засобу.
2. При перевезенні небезпечних вантажів колоною між транспортними засобами необхідно дотримуватись дистанції:
по горизонтальній ділянці — 50 м;
в гірській місцевості — не менше 300 м.
3. Особа, відповідальна за перевезення має знаходитись в передньому транспортному засобі, а охоронник — в останньому.
4. При перевезенні вибухових речовин та легкозаймистих матеріалів транспортний засіб забезпечується моторним паливом на весь маршрут. При необхідності дозаправки на АЗС — на площадці не ближче 25 м від АЗС спец. паливозаправником, або металевими каністрами паливом придбаним на АЗС.
Транспортний засіб при заправці необхідно заземлити, включити аварійну сигналізацію.
5. Рухатись з увімкненим ближнім світлом фар і з миготливими маячками жовтого кольору.
6. Порядок зупинок, стоянок, а також для нічлігу встановлюється маршрутом.
При зупинці, стоянці увімкнути стояночне гальмо, а на ухилі — встановлений противідкатний упор (башмак) під кожний транспортний засіб. Стоянка — не ближче 200 м від житлових будівель і скупчення людей.
7. Перед початком руху (після кожної зупинки) перевірити гальмову систему (на швидкості 5 км/год різко загальмувати).
8. При перевезенні небезпечних вантажів класів 1, 6, 7 в складі 5 і більше транспортних засобів — обов'язково передбачати автомобіль-прикриття і резервний автомобіль.
Автомобіль-прикриття рухається спереду колони уступом в лівий бік, наполовину перекриваючи габарит транспортних засобів в колоні з увімкненим проблисковим маячком жовтого кольору і ближнім світлом фар. Резервний автомобіль обладнаний для перевезення даного небезпечного вантажу, рухається в кінці колони.
9. При перевезенні моторного палива та скрапленого газу пропан-бутан, в автоцистернах зупиняти транспортний засіб через кожних 2 години (60-80 км) для перевірки технічного стану транспортного засобу. Рух транспортних засобів при обмеженій видимості (менше 300 м) заборонено. При ожеледиці або слизькій дорозі — необхідні шиповані шини, або ланцюги проти ковзання.
Забороняється зупиняти транспортний засіб ближче 100 м від відкритого вогнища, джерел електричної енергії (трансформаторних підстанцій, ТЕЦ та інші).
Забороняється проїзд ближче 300 м від пожеж та ближче 500 м від факелів на промислових підприємствах.
Під час грози зупинити транспортний засіб за межами дороги на відкритому місті, заземлити, увімкнути аварійну сигналізацію.
Забороняється зупиняти транспортний засіб під лініями електропередач, на мостах, під мостами, в тунелях, на небезпечних ділянках доріг.
4.10. Особливі вимоги при перевезенні небезпечних
вантажів (на прикладі перевезень бензину, моторного та
дизельного пального)
1. Характеристика дизельного пального
Температура самозаймання не нижче 300 оС.
Вибухонебезпечна концентрація суміші, його парів з повітрям 2+5% об'ємних.
Температура кипіння: початок— по нижча 160 °С, закінчення —не вища 360 оС.
Густина не більш як 0,86 т/м3.
Тиск насиченої пари 5 мм ртутного стовпа.
Температура початку кристалізації — 10 оС.
Температура спалаху — не нижча 40 оС.
Температура самозаймання — не нижча 300 оС.
Дизельне пальне токсичне. При вдиханні викликає головний біль, кашель, подразнення слизової оболонки носа, очей, запаморочення, можливе отруєння при попаданні в кишечник.
Дизельне пальне відноситься ло класу 3.3. по списку ООН №1202. КЕЗ-І45КЕ.
Вибух можливий при загоранні, нагрітого до температури самозаймання, при контакті з нагрітими поверхнями до температури вищої самозаймання дизельного пального, а також від електричного розряду.
Характеристика бензинів автомобільних
Бензин автомобільний легкозаймиста рідина з температурою самозаймання 380 + 475°С.
Вибухонебезпечна концентрація суміші його пари з повітрям 6% об'ємних.
Температура кипіння: початок не вище 35 оС, кінець — не вище 200 оС.
Густина — не більше 0.750 г/см3.
Тиск насиченої пари — 500 — 700 мм ртутного стовпа
Температура початку кристалізації — не вище 8°С
Температура спалаху — мінус 27о — мінус 39 оС
Температура самозаймання 380о — 475°С
Температура межі займання: нижня мінус 27о — мінус 39°С, верхня: мінус 8°С — мінус 27 оС.
Токсична рідина, при концентрації 5 — 10 тис мг/м3 виникає головний біль, кашель, подразнює слизову оболонку носа, очей. При тривалому перебуванні у забрудненому середовищі виникає роздратування, слабкість, запаморочення, а іноді і отруєння.
Згідно Держстандарту 14433-88 бензин відноситься до класу 3.1, номер по списку ООН- 1203, код екстрених заходів — 345КЕ.
Самозаймання пари можливе в наслідок сильного нагріву під час дегазації етилірованих бензинів сухим хлорним вапном.
Спалах пари можливий при контакті із синтетичними матеріалами.
При завантаженні (заливі цистерни на нафтоналивних базах) та розвантаженні (зливі) дизельного палива та бензину на АЗС:
двигун автомобіля повинен бути зупиненим;
транспортний засіб необхідно приєднати до загального контуру заземлення на базах та АЗС;
електрична система транспортного засобу відключена;
включена аварійна сигналізація з автономним живленням.
При роботі з дизельним пальним та бензином використовувати індивідуальні засоби захисту водія, забороняється використовувати одяг з синтетичних тканин.
Спільне збереження та транспортування дизельного пального та бензину з небезпечними речовинами інших класів забороняється.
Люки, зливні прилади автоцистерни повинні бути герметично закриті (у випадку перевертання автомобіля при ДТП пальне не повинно виливатись з цистерн).
Бак цистерни повинен бути приєднаний до рами транспортного засобу дротом діаметром не менш, як 5 мм.
Вимоги технічних умов не розповсюджуються на:
дизельне пальне та бензин, кількість якого на одному транспортному засобі не перевищує 333 кг;
пальне, яке знаходиться у паливних баках транспортного засобу і використовується для забезпечення руху або функціонування спеціального обладнання, яке розміщується на автомобілі.
Цистерна заповнюється повністю.
Транспортування дизельного пального та бензину напівпорожніми цистернами заборонено.
Перевезення порожньої цистерни після зливу пального повинно здійснюватись з виконанням всіх вимог, викладених в технічних умовах, як для перевезення небезпечного вантажу, який перевозився.
Вибір і узгодження маршруту перевезення дизельного пального та бензину такий, як і для перевезення зрідженого газу пропан-бутан.
Рух транспортних засобів з пальним дозволяється з увімкненим проблисковим маячком жовтого кольору, швидкість руху не повинна перевищувати 60 км/год., а в населених пунктах — 40 км/год. Рух під час туману, обмеженої видимості, вночі та у сутінках заборонено.
Решта вимог при транспортуванні дизельного пального та бензину такі ж, як і при перевезенні легкозаймистих рідин 3 класу.
Вимоги до гальмівної системи такі як для перевезення зрідженого газу Пропан-бутан.
Інформаційна таблиця СІН встановлюється спереду, позаду транспортного засобу та на бокових поверхнях цистерни.
Решта вимог до обладнання транспортного засобу до водія такі як для перевезення небезпечних речовин 3 класу.
Кожен транспортний засіб при перевезенні дизельного пального і бензину повинен укомплектовуватись:
одним справним вогнегасником у кабіні та по два вогнегасника на кожну автоцистерну та причіп автопоїзда, місткістю 5 л кожний. Вогнегасники закріплюються ззовні цистерни у максимально доступних її місцях;
засобами відведення статичної електрики, опис яких наведений вище;
жовтим маячком з автономним живленням. Встановлення маячка узгоджується з органами Державтоінспекції, згідно п.3.2.1.к) Правил дорожнього руху України;
розпізнавальними знаками транспортного засобу у вигляді табличок з нанесеними на них під кутом 45о червоними та білими світлоповертаючими смугами, що чергуються;
молотком або кувалдою;
м'яким або жорстким буксиром;
набором інструментів для дрібного, аварійного ремонту, які виключають можливість іскроутворення;
миготливим ліхтарем червоного кольору або знаком аварійної зупинки;
аптечкою;
комплектом ланцюгів протиковзання (в період з 1 жовтня до 1 квітня);
не менше ніж двома противідкатними упорами, розміри упорів повинні відповідати типу рухомого склад;
жилетом з натуральної тканини оранжевого кольору зі світлоповертаючими елементами;
8-ми конусами із горизонтальними світловідбивними стрічками білого та червоного кольору, що чергуються (висота конусів — 600мм, ширина білих та червоних стрічок — 150 мм);
двома лопатами;
ящиком з піском, маса якого складає не менше — 25 кг;
5 подвійними поліетиленовими мішками місткістю не менше 25 кг для видалення забрудненого піску або іншого матеріалу;
повним комплектом захисного одягу для водія: комбінезон х/б; рукавиці комбіновані двопалі з брезентовою долонею; фартух гумовий; рукавички гумові; нарукавники хлорвінілові;
протигазом;
вазеліновим маслом;
двома інформаційними табличками про небезпеку вантажу, які відповідають опису, наведеному вище;
двома знаками "В'їзд заборонено", знаками "Об'їзд перешкоди з правого боку" та "Об'їзд перешкоди з лівого боку". Зазначені знаки повинні мати діаметр 600 мм, бути виготовлені із світлоповертаючого матеріалу та відповідати вимогам ДСТУ 2586-94 "Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила використання";
чотирма розкладними триногами для тимчасового встановлення вищевказаних знаків (висота триніг підбирається таким чином, щоб знаки були розташовані на відстані 0.6 —1,5 м. від поверхні проїзної частини).
АВАРІЙНА КАРТКА
системи інформації про небезпеку
Технічне найменування небезпечної речовини: дизельне паливо.
Клас і підклас небезпечного вантажу: 3.3.
Код екстрених заходів: 145 КЕ (воду не застосовувати, застосовувати сухі вогнегасні засоби, застосовувати пінні вогнегасники на основі хладонів, не допускати попадання речовини у стічні воли та водоймища, необхідний повий комплект захисного одягу та протигаз, необхідна евакуація людей).
Ідентифікаційний номер речовини згідно зі списком ООН: 1202.
Максимальна маса речовини брутто або маса однієї упаковки та її максимальна кількість, що можна перевозити одним транспортним засобом визначається місткістю транспортного засобу.
Вибухонебезпечнісгь речовини: вибухонебезпечні, чутливі до вогню.
Пожежонебезпечність речовини: пожежонебезпечні, чутливі до огню.
Небезпечність для живих організмів: токсичні, можуть викликати отруєння, при тривалому вдиханні — втрачання свідомості.
Вогнегасні засоби, що рекомендуються при пожежі: піна, вуглекислий газ, хладони.
Індивідуальні засоби захисту: органів дихання — протигаз, шкіри — комбінезон х/б, рукавиці комбіновані двопалі з брезентовою долонею, фартух гумовий, рукавички гумові, нарукавники хлорвінілові.
Заходи першої допомоги
При вдиханні: винести потерпілого на свіже повітря.
При зупинці дихання: зробити штучне дихання.
При попаданні в очі і на шкіру: промити теплою мильною водою.
При проковтуванні: прийняти 2 — 3 столові ложки вазелінового масла, промити шлунок до зникнення запаху дизельного палива у воді, якою здійснюється промивання.
Дії водія у випадку пошкодження нисіерни та інших можлшшх аварйішіх ситуаціях: При пошкоджені тари або зливної апаратури та при відсутності можливості евакуювати транспортний засіб за межі дороги, водієві необхідно негайно відключити електромережу автомобіля-бензовозу за допомогою вимикача, який знаходиться у кабіні, при цьому сигнальним маячок продовжує працювати у режимі автономного живлення. Крім нього, у випадку витікання дизельного палива водієві необхідно одягнути комплект захисного одягу та протигаз. Після чого зверху на комплект захисного одягу одягнути жилетку з натуральної тканини зі світлоповертаючими елементами, місце зупинки невідкладно позначити двома знаками "В'їзд заборонено", які встановлюються на відстані 100 м. попереду і позаду транспортного засобу та на відстані одного метру за ними, ближче до транспортного засобу, 8 конусами (чотири конуса з одного напрямку та чотири з протилежного), які встановлюються поперек проїзної частини на всю її ширину. Крім цього, установити противідкатні упори та заземлити транспортний засіб за допомогою металевого штиря, як було наведено вище. Вжити заходи щодо припинення витікання дизельного палива та локалізації наслідків такого витікання. При цьому використовувати також матеріали, якими укомплектований автомобіль (пісок, лопати, поліетиленові мішки). Про місце такої вимушеної зупинки та її причини сповістити ДАІ або орган внутрішніх справ. Вжити заходи щодо недопущення сторонніх осіб у зону витікання дизельного палива.