Міністерство освіти І науки України Національний транспортний Університет

Вид материала

Документы

Содержание 4.1. Класіфікація небезпечних вантажів

Подобный материал:

• Міністерство освіти І науки україни національний транспортний університет волинець, 356.24kb.
• Міністерство освіти І науки україни національний транспортний університет кафедра, 350.54kb.
• Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни, 59.16kb.
• Міністерство освіти І науки україни національний університет «львівська політехніка», 208.38kb.
• Міністерство науки І освіти україни національний транспортний університет, 787.42kb.
• Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни уманський національний університет, 29.37kb.
• Міністерство освіти І науки україни донецький національний університет кафедра господарського, 1513.04kb.
• Міністерство освіти І науки україни вінницький національний технічний університет вінниця, 55.43kb.
• Міністерство освіти І науки україни східноукраїнський національний університет імені, 118.6kb.
• Міністерство освіти І науки україни національний університет водного господарства, 445.33kb.

4.1. Класіфікація небезпечних вантажів

Для автомобільного транспорту класифікація вантажів, у тому числі небезпечних, грунтується на параметрах, або групі параметрів, які визначають транспортну характеристику вантажу. Ця характеристика містить у собі фізико-хімічні властивості вантажу, експлуатаційні параметри тари і упаковки, режим перевезення, ступінь небезпечності, а також умови, якими визначаються специфічні властивості вантажу.

На протязі багатьох років класифікація усіх небезпечних вантажів наводилась у ГОСТах (19433-74, 19433-81, 19433-88). У прийнятому новому Законі "Про перевезення небезпечних вантажів" ця класифікація дещо відрізняється від ГОСТ 19433-88 «Грузы опасные. Классификация и маркировка».

У абзаці другому статті 1 названого Закону класифікація має такий вигляд: "небезпечні речовини — речовини віднесені до таких класів: 1 — вибухові речовини та вироби; клас 2 — гази; клас 3 — легкозаймисті розчини; клас 4.1 — легкозаймисті тверді речовини; клас 4.2 — речовини, схильні до самозаймання; клас 4.3 — речовини, то виділяють легкозаймисті гази при стикянні з волою; клас 5.1 — речовини, що окислюють; 5.2 — органічні перекспди; клас 6.1 — токсичні речовини; клас 6.2 — інфекційні речовини; клас 7 — радіоактивні матеріали; клас 8 — корозійні речовини; клас 9 — інші небезпечні рсчошпш та вироби".

Класифікація, наведена у Законі, зберігаючи усі 9 класів найменувань небезпечних вантажів, що перевозяться автомобільним транспортом, "виключила" багато підкласів. Наприклад підкласи від 1.1 до 1.5, які характеризують ступінь небезпечності вибухових речовин та виробів. Це ж саме стосується підкласів 2.1 — 2.4 щодо характеристики газів. Є і інші суттєві відмінності.

Відповідь на запитання “якою ж класифікацією треба користуватись” міститься у пункті 2 розділу п'ятого "Прикінцеві положення" Закону України "Про перевезення небезпечних вантажів", яка (відповідь) чітко і твердо визначила: "До приведення законів України, інших нормативно-правових (виделено авт.) у відповідність з цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону".

ГОСТ 19433-81 є підзаконним нормативним актом і згідно з Постановою Верховної Ради України від 13.09.91 щодо дії на території України нормативних актів Союзу РСР, не може суперечити Закону України.

Якщо згрупувати небезпечні вантажі за їх властивостями відповідно до існуючої класифікації, то можна виділити шість основних видів небезпечності: вибухонебезпечні, Пожежонебезпечні, корозійні речовини і речовини, що окислюють, радіоактивні матеріали, токсичні і інфекційні речовини.

Вибухонебезпечні вантажі мають досить, велику номенклатуру і значні обсяги при перевезенні їх автотранспортом. Ця обставина робить вибухонебезпечність одним із найбільш поширених видів небезпеки.

Вибух — надзвичайно швидке фізичне чи хімічне перетворення речовини чи суміші речовин із одного стану в інший з переходом потенційної енергії в кінетичну енергію газоподібних продуктів і різким підвищенням тиску в оточуючому просторі.

Пажєжонебезпечні вантажі — найбільш поширений на автомобільному транспорті, вид небезпеки. Це обумовлено тим, що на сьогоднішній день перевозиться велика як номенклатура, так і кількість вогненебезпечних вантажів, здатних викликати спалах або підтримувати горіння. Небезпека при перевезенні цього виду небезпечного вантажу обумовлена ще й тим, що автомобілі працюють на легкозаймистому паливі, яке може призвести у тому числі і до вибуху.

Вогненебезпечність тісно пов'язана з вибухонебезпечністю і, як правило, ці два поняття проявляються одночасно. Про це завжди треба пам'ятати.

Корозійні речовини, і речовини, що окислюють займають особливе місце при перевезеннях небезпечних вантажів автомобільним транспортом. Ці речовини на відміну від вогненебезпечних не вимагають присутності кисню для горіння, бо мають його у надлишку і можуть віддавати іншим речовинам. Як наслідок цього — буде підтримуватись горіння, або виникнення горіння.

Під окислюванням проходять процеси приєднання кисню, або піднімання водню. Окислювальні процеси супроводжуються одночасним відновлюванням іншої речовини (окислювач).

Радіоактивні матеріали являють собою найбільш складну проблему для забезпечення безпечного перевезення цього вантажу і особливо автомобільним транспортом, коли маршрут перевезення пролягає у великих містах, поблизу промислових об'єктів, зон відпочинку тощо.

Радіаційна небезпека вимагає великих затрат на технічні і організаційні заходи при підготовці до перевезення радіоактивних матеріалів і власно процесу перевезення.

Основний фактор, який визначає радіаційну небезпеку, с іонізуюче випромінювання.

Токсичні і інфекційні речовини при перевезеннях автомобільним транспортом мають потенційну небезпеку для здоров'я людей, а також можуть викликати значні ураження оточуючого середовища. Особливістю токсичності є те, що об'єктом впливу, коли виник інцидент при перевезенні, будуть люди і оточуюче середовище, а не технічні засоби. До особливо небезпечних токсичних речовин відносяться задушливі і нервові гази.

Інфекційні речовини — різні бактеріологічні препарати, продукція та відходи м'ясного виробництва, гній, фекальні маси, порожня тара, мішки, брезент, у яких перевозились названі речовини. Ця категорія вантажу має дуже велику інфекційну небезпеку і, перш за все, для людини.

Треба відмітити, що у розробленій "номенклатурі небезпечних вантажів, рекомендованих до перевезення автомобільним транспортом", інфекційні речовини (клас 6.2 Закону України "Про перевезення небезпечних вантажів; підклас 6.2 по класифікації ГОСТ 19433-88), так як і радіоактивні матеріали (клас 7) не наводяться.

Особливу групу небезпечних речовин складають ті, які відносяться до канцерогенних, тобто таких, які при попаданні в організм викликають виникнення і розвиток пухлин. До цієї категорії відносяться різні хімічні речовини типу бензидина, неорганічні солі, ароматичні аміносполуки та інші.

Неважко побачити, що канцерогенною небезпекою можуть бути наділені великі групи небезпечних вантажів, віднесених до різних класів. Для проявлення канцерогенності потрібні систематичні контакти з таким вантажем однієї і тієї ж групи обслуговуючого персоналу на протязі трипалого часу, що є нетиповим для роботи автомобільного транспорту.


    