Міністерство освіти І науки україни донецький національний університет кафедра господарського права

Вид материала

Документы

Содержание ВСТУПАктуальність теми. Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Мета і завдання дослідження. Об’єктом дослідження Методи дослідження. Наукова новизна отриманих результатів Удосконалено положення щодо Дістало подальший розвиток положення щодо Практичне значення отриманих результатів Особистий внесок здобувачки. Апробація результатів дослідження. Правова характеристика діяльності по реалізації арештованого майна 1.2. Умови здійснення діяльності по реалізації арештованого майна 1.3. Законодавство щодо здійснення діяльності по реалізації арештованого майна Висновки до розділу 1 2.1. Суб’єкти здійснення діяльності по реалізації арештованого майна 2.2. Договори про реалізацію арештованого майна 2.3. Порядок реалізації арештованого майна Висновки до розділу 2 Правові наслідки порушень у сфері реалізації арештованого майна ... Полное содержание

Подобный материал:

• Національний університет внутрішніх справ, 324.82kb.
• Історія. України. Плани семінарів І завдання для самостійної роботи студентів-Донецьк,, 226.7kb.
• Міністерство освіти І науки україни донецький національний університет обліково-фінансовий, 232.71kb.
• Міністерство освіти І науки україни донецький національний університет економіки, 2069.58kb.
• Міністерство освіти І науки україни київський національний університет імені тараса, 994.2kb.
• Міністерство освіти І науки україни донецький університет економіки І права, 810.34kb.
• Міністерство освіти І науки України Донецький національний університет економіки, 2821.87kb.
• Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни уманський національний університет, 29.37kb.
• Міністерство освіти та науки україни національний технічний університет "Харківський, 375.28kb.
• Міністерство освіти І науки України Донецький державний університет управління Кафедра, 1256.36kb.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КАФЕДРА ГОСПОДАРСЬКОГО ПРАВА


На правах рукопису


ПАВЛЮЧЕНКО Юлія Миколаївна


УДК 346.5:347.952


Правове регулювання діяльності

по реалізації арештованого майна


Спеціальність 12.00.04 – господарське право,

господарсько-процесуальне право


ДИСЕРТАЦІЯ

на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук


Науковий керівник

Мамутов Валентин Карлович

доктор юридичних наук,

професор, академік НАН України


Донецьк – 2008

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………………….3

Розділ 1. Правова характеристика діяльності по реалізації арештованого майна 11

1. Поняття діяльності по реалізації арештованого майна 11
   
2. Умови здійснення діяльності по реалізації арештованого майна 27
   
3. Законодавство щодо здійснення діяльності по реалізації арештованого майна 43
   
   Висновки до розділу 1 65
   

Розділ 2. Суб’єкти і порядок здійснення діяльності по реалізації арештованого майна 69

2.1. Суб’єкти здійснення діяльності по реалізації арештованого майна 69

2.2. Договори про реалізацію арештованого майна 87

2.3. Порядок реалізації арештованого майна 110

Висновки до розділу 2 133

Розділ 3. Правові наслідки порушень у сфері реалізації арештованого майна 138

3.1. Визнання результатів прилюдних торгів/аукціону недійсними 138

3.2. Сутність та підстави відповідальності за порушення у сфері реалізації арештованого майна 157

3.3. Форми відповідальності за порушення у сфері реалізації арештованого майна 178

Висновки до розділу 3 193

Висновки 198

Список використаних джерел 203

Додатки 231

ВСТУП


Актуальність теми. Серед нових видів господарської діяльності слід виділити діяльність з реалізації арештованого майна. Це зумовлено тим, що примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), як правило, здійснюється шляхом звернення стягнення на майно та його реалізації, яку провадять спеціалізовані організації – суб’єкти господарювання, залучені у виконавче провадження. Отже, від успішного здійснення діяльності з реалізації арештованого майна значно залежить виконання виконавчого документу, яке є важливою гарантією прав і законних інтересів громадян і організацій, показником ефективності правозахисної функції держави.

Така господарська діяльність набирає обертів із року у рік, про що свідчать економічні показники її здійснення. Так, у 2006 р. у цій сфері діяло 3 спеціалізовані організації, яким на реалізацію було передано арештованого майна на загальну суму 583,5 млн.грн., а у 2007 р. діяло вже 6 організацій при обсязі переданого їм майна 746,3 млн.грн. Аналітиками прогнозується зростання обсягів цього ринку до 1,5-2 млрд.грн. за умови зняття мораторію на звернення стягнення на майно підприємств, у яких частка державної власності становить 25 і більше відсотків, узгодження питань виконавчого провадження і податкової застави, банкрутства тощо. Разом з тим показник реалізованого спеціалізованими організаціями майна складає приблизно половину від вартості переданого. Однією з причин низької ефективності цієї діяльності є недосконалість її правового регулювання, неврахування особливостей здійснення господарської діяльності у рамках виконавчого провадження.

Зазначена діяльність регламентується господарським законодавством з питань провадження господарської діяльності, а також спеціальним законодавством. До останнього відносяться Закон України «Про виконавче провадження», Інструкція про проведення виконавчих дій, Порядок реалізації арештованого майна, Тимчасове положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна тощо. При цьому застосування загального законодавства не дозволяє враховувати особливості здійснення господарської діяльності у рамках виконавчого провадження, тоді як спеціальне законодавство містить низку прогалин, колізій, спірних положень, на що вказує аналіз практики його застосування. Недоліки законодавчого регулювання діяльності з реалізації арештованого майна ускладнюють її здійснення, негативно позначаються на результатах діяльності суб’єктів господарювання та виконавчого провадження.

У науковій літературі дослідження питань діяльності з реалізації арештованого майна, як правило, відбувається опосередковано – при аналізі проблем виконавчого провадження. Зокрема, реалізація арештованого майна, як стадія виконавчого провадження, була предметом розгляду Б.М. Бачука, Ю.В. Білоусова, О.Р. Кузя, С.Я. Фурси, М. Й. Штефана, М.М. Шупені, С.В. Щербак та інших. З аналогічної позиції Н.В. Герасименком досліджено правовий статус спеціалізованої організації, Л.О. Новосьоловою – питання визнання прилюдних торгів недійсними, А.В. Казаковою - аналіз правової природи договору між органом примусового виконання та спеціалізованою організацією. Разом з тим комплексного дослідження питань діяльності з реалізації арештованого майна, як різновиду господарської, дотепер не було.

Викладене свідчить про актуальність обраної теми наукової роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Донецького національного університету МОН України за темою «Господарське-правове забезпечення стабілізації і розвитку економіки України (державна реєстрація № Г- 0101U005732)» та «Господарське-правове забезпечення розвитку економіки України (державна реєстрація № 0108U003267)», в межах якої авторкою проведено самостійний аналіз питань діяльності з реалізації арештованого майна, визначено напрями удосконалення її правового регулювання.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретичних положень щодо удосконалення правового регулювання діяльності по реалізації арештованого майна, підготовка пропозицій щодо змін та доповнень відповідного законодавства.

Для реалізації зазначеної мети у роботі вирішувалися такі завдання:

аналіз ознак діяльності з реалізації арештованого майна, визначення поняття цієї діяльності;

аналіз та систематизація умов здійснення діяльності з реалізації арештованого майна;

дослідження правового статусу спеціалізованої організації з реалізації арештованого майна;

аналіз договірних правовідносин між спеціалізованими організаціями та органами державної виконавчої служби (далі за текстом – орган ДВС), визначення виду договорів, їх змісту, порядку укладання та припинення;

дослідження порядку реалізації арештованого майна, виявлення проблемних питань і підготовка пропозицій по його вдосконаленню;

аналіз питань, пов’язаних з підставами і наслідками визнання прилюдних торгів/аукціону недійсними;

аналіз питань підстав та форм відповідальності за порушення у сфері реалізації арештованого майна з підготовкою пропозицій з їх конкретизації.

Об’єктом дослідження є комплекс суспільних відносин, пов’язаних із організацією та здійсненням діяльності з реалізації арештованого майна.

Предметом дослідження є правове регулювання діяльності з реалізації арештованого майна як різновиду господарської діяльності.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження становлять формально-логічний, історичний, системно-структурний методи, а також метод аналізу і синтезу та порівняльно-правовий. За допомогою формально-логічного методу проводився аналіз нормативно-правових актів, якими регулюються питання діяльності з реалізації арештованого майна. Із застосуванням історичного методу велося дослідження етапів розвитку законодавства України щодо здійснення виконавчого провадження і реалізації арештованого майна. Системно-структурний метод застосовувався для виділення та аналізу певних характеристик діяльності з реалізації арештованого майна. Розробка пропозицій з удосконалення нормативно-правової бази, яка регулює здійснення діяльності з реалізації арештованого майна відбувалася за допомогою методу аналізу і синтезу. Порівняльно-правовий метод використовувався при дослідженні вітчизняного й зарубіжного законодавства, яке регулює звернення стягнення на майно та його примусову реалізацію.

Сформульовані у дисертаційній роботі теоретичні висновки та практичні рекомендації ґрунтуються на наукових досягненнях українських і російських вчених в галузі загальної теорії права, господарського, цивільного права, виконавчого провадження, зокрема: М.І. Брагінського, О.А. Беляневич, А.Г. Бобкової, С.М. Братуся, О.М. Вінник, В.В. Вітрянського, Б.В. Деревянка, О.В. Дзери, Г.Л. Знаменського, В.В. Лаптєва, В.К. Мамутова, В.С. Мартем’янова, О.П. Подцерковного, Н.О. Саніахметової, О.Ф. Скакун, К.І. Скловського, А.М. Треушникова, В.С. Щербини, В.Ф. Хропанюка та інших.

Нормативно-правову базу роботи складають Господарський та Цивільний кодекси України, закони, акти Кабінету Міністрів України та Міністерства юстиції України. У процесі дослідження також використано законодавство Російської Федерації, Республіки Білорусь, Казахстану, Молдови, Узбекистану, інших країн. Емпіричну основу склала практика здійснення діяльності з реалізації арештованого майна спеціалізованими організаціями в Донецькій області і в Україні, а також судова практика.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що на основі вперше проведеного в Україні дослідження правового регулювання діяльності по реалізації арештованого майна, обґрунтовано нові теоретичні положення щодо правових аспектів такої діяльності як виду господарської, розроблені пропозиції з удосконалення законодавства, яке регулює її здійснення.

Уперше:

запропоновано визначення діяльності з реалізації арештованого майна як господарської діяльності спеціалізованих організацій, спрямованої на надання оплатних послуг з підготовки та проведення прилюдних торгів/аукціонів з продажу арештованого майна, яка здійснюється з метою забезпечення виконання рішень судових і несудових органів (посадових осіб) та отримання прибутку;

надано визначення поняттю порушення порядку реалізації арештованого майна як протиправного діяння спеціалізованої організації – організатора прилюдних торгів/аукціону, яке полягає у невиконанні чи неналежному виконанні своїх обов’язків при підготовці та проведенні прилюдних торгів/аукціону, спричиняє порушення прав і законних інтересів учасників виконавчого провадження, органу ДВС, переможця або учасників прилюдних торгів/аукціону;

аргументована господарсько-правова природа генерального договору про реалізацію арештованого майна, на яке звернено стягнення державними виконавцями при примусовому виконанні рішень, та його належність до організаційно-господарських договорів;

обґрунтована господарсько-правова природа договору про надання послуг з організації і проведення прилюдних торгів/аукціону з реалізації арештованого майна, який укладається між органом ДВС і спеціалізованою організацією, як посередницького;

запропоновано підстави застосування до спеціалізованої організації та види оперативно-господарських й адміністративно-господарських санкцій за порушення у сфері реалізації арештованого майна.

Удосконалено положення щодо:

обов’язків продавця арештованого майна шляхом уточнення, що такі обов’язки перед переможцем прилюдних торгів/аукціону поділяють між собою спеціалізована організація (оформлення протоколу та інших передбачених законодавством документів з продажу арештованого майна, передавання арештованого рухомого майна) та орган ДВС (складання акта про проведені прилюдні торги/аукціони, передавання майна набувачу);

способів реалізації арештованого майна шляхом запровадження комісійної торгівлі арештованим майном замість проведення аукціону, якщо продаж майна на аукціоні є економічно невигідним; конкурсного продажу арештованих цілісних майнових комплексів або земельних ділянок замість прилюдних торгів, з метою збереження цільового призначення вказаних об’єктів;

підстав визнання прилюдних торгів недійсними шляхом виключення з переліку цих підстав порушень державного виконавця при вчиненні ним виконавчих дій, оскільки дотримання черговості стягнення, накладення арешту на майно, проведення оцінки не відносяться до правил (порядку) проведення прилюдних торгів/аукціону і мають самостійний спосіб оскарження, передбачений Законом України «Про виконавче провадження», а також уточнення переліку цих підстав.

Дістало подальший розвиток положення щодо:

систематизації умов здійснення діяльності з реалізації арештованого майна шляхом виокремлення трьох груп, конкретизацією і уточненням їх змісту, а саме: організаційні, які представляють собою загальні вимоги до здійснення саме цієї діяльності; кваліфікаційні, тобто вимоги до наявності фахівців з певною освітою, знаннями та досвідом роботи; технічні, тобто вимоги до матеріально-технічної бази;

визначення поняття спеціалізованої організації з реалізації арештованого майна як господарської організації будь-якої форми власності, яка здійснює діяльність з продажу майна шляхом проведення прилюдних торгів/аукціонів і (або) операції з нерухомістю, наділена господарською компетенцією з реалізації арештованого майна, має мережу філій у більшості областей України, ліцензії, які надають право на реалізацію більшості майна, і несе відповідальність за своїми зобов’язаннями у порядку, визначеному законом;

вибору спеціалізованих організацій для реалізації арештованого майна на тендері (конкурсі) шляхом доповнення переліку критеріїв вибору переможців тендера критерієм оцінки ефективності діяльності спеціалізованих організацій у попередньому році та обґрунтування необхідності встановлення максимальної кількості його переможців;

договору про надання послуг з організації та проведення прилюдних торгів/аукціону з реалізації арештованого майна через обґрунтування доцільності визначення його істотних умов, встановлення строку розгляду спеціалізованою організацією проекту договору і доданих до нього документів, доповнення підстав припинення цього договору;

вимог до засобу масової інформації, в якому розміщуються повідомлення щодо реалізації нерухомого майна, зокрема, обґрунтована необхідність: конкретизації статусу ЗМІ, його тиражу, терміну «за місцем знаходження майна», кількості разів виходу повідомлення; надання права вибору ЗМІ (друковані, телебачення, радіо) спеціалізованій організації при розміщенні повідомлення з реалізації рухомого майна;

порядку реалізації арештованого майна шляхом аргументації доцільності закріплення меж кроку прилюдних торгів/аукціону та запровадження постійно діючого аукціону з продажу рухомого майна;

визнання прилюдних торгів/аукціону недійсними через обґрунтування наслідків, якими має бути повернення покупцю коштів, а спеціалізованій організації майна для підготовки нового торгу, окрім випадків наявності обставин, які виключають подальше звернення стягнення на це майно, й уточнення кола осіб, які мають право ініціювати визнання їх недійсними;

підстав відповідальності спеціалізованої організації та органу ДВС за порушення у сфері реалізації арештованого майна шляхом проведення класифікації цих підстав залежно від різних критеріїв, конкретизації договірних та позадоговірних підстав відповідальності у названій сфері;

форм господарсько-правової відповідальності за порушення у сфері реалізації арештованого майна, зокрема, розроблено пропозиції щодо визначення суми збитків, доопрацьовано підстави застосування штрафних санкцій до спеціалізованої організації та органу ДВС.

Практичне значення отриманих результатів полягає у тому, що сформульовані висновки та пропозиції доповнюють теорію господарського права щодо особливостей правового регулювання окремих видів господарської діяльності, можуть бути використані у практичній діяльності спеціалізованих організацій з реалізації арештованого майна, при подальшій розробці та удосконаленні законодавства, яким регулюються питання діяльності з реалізації арештованого майна. Дискусійні дисертаційні положення та висновки можуть стати підґрунтям для подальших наукових досліджень.

Окремі положення результатів дисертаційної роботи використовуються при викладанні навчальної дисципліни «Господарське право» (загальна частина) в Донецькому національному університеті МОН України (додаток А).

Результати дослідження використані при підготовці нової редакції Положення про відділ реалізації Донецької філії ТОВ «Мультисервіс» (додаток Б) та впроваджені у діяльність Донецької філії ТОВ «Гаста» (додаток В). Розроблені пропозиції по внесенню змін та доповнень до законодавства, яке регулює здійснення діяльності з реалізації арештованого майна взяті до уваги Центром законодавчих ініціатив при Донецькій обласній раді (додаток Д).

Особистий внесок здобувачки. Основні результати отримані авторкою самостійно на основі аналізу матеріалів наукових та періодичних публікацій, законодавства України та інших держав, правозастосовчої діяльності у сфері реалізації арештованого майна. Особистий внесок у публікацію, виконану у співавторстві, зазначено у списку праць, опублікованих за темою дисертації.

Апробація результатів дослідження. Окремі положення дисертаційного дослідження доповідалися на: Міжнародній науково-практичній конференції «Господарське законодавство України: практика застосування та перспективи розвитку в контексті європейського вибору» (Донецьк, 2004); IX Міжнародно-практичній конференції «Наука та освіта – ′2006» (Дніпропетровськ, 2006); III Міжнародній науково-практичній конференції «Дні науки - 2007» (Дніпропетровськ, 2007); підсумковій науковій конференції Донецького національного університету за період 2005-2006 рр. (Донецьк, 2007).

Публікації. За темою дисертації авторкою підготовлено 8 публікацій, з яких 5 – у фахових наукових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, загальним обсягом 3,3 д.а., з яких особисто здобувачці належать 3,0 д.а.

Розділ 1

ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ДІЯЛЬНОСТІ ПО РЕАЛІЗАЦІЇ АРЕШТОВАНОГО МАЙНА


1.1. Поняття діяльності по реалізації арештованого майна


Реалізація арештованого майна завжди була і залишається невід’ємною частиною виконавчого провадження. При цьому, з прийняттям у 1998 році Закону України «Про державну виконавчу службу» [1] і у 1999 році Закону України «Про виконавче провадження» [2] (далі за текстом – Закон) розпочався процес реформування здійснення виконавчого провадження в Україні, результатом якого стало залучення до реалізації арештованого майна спеціалізованих організацій – суб’єктів підприємницької діяльності.

Прийняті на виконання Закону Інструкція про проведення виконавчих дій, затверджена наказом Міністерства юстиції України (далі за текстом – Мінюст) від 15 грудня 1999 р. № 74/5 [3] (далі за текстом – Інструкція), Тимчасове положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна, затверджене наказом Мінюсту від 27 жовтня 1999 р. № 68/5 [4] (далі за текстом – Тимчасове положення), Порядок реалізації арештованого майна, затверджений наказом Мінюсту від 15 липня 1999 р. № 42/5 [5], зумовили становлення реалізації арештованого майна як окремого виду діяльності суб’єктів господарювання.

У пресі висловлюється думка стосовно того, що арештоване майно формує окремий ринок, обсяги якого вимірюються мільярдами гривень, а діяльність відноситься до підприємницької, комерційної, господарської, і, в силу неврегульованості деяких питань, вважається досить легким прибутковим заняттям для суб’єктів господарювання [6, 7, 8]. Насправді ж, у 2006 році на реалізацію було передано арештованого майна на загальну суму 583,5 млн.грн., продаж якого здійснювали 3 спеціалізовані організації, у 2007 році діяло вже 6 організацій, а обсяг переданого їм майна склав 746,3 млн.грн [9]. Аналітиками прогнозується зростання обсягів цього ринку до 1,5-2 млрд.грн. при умові зняття мораторію на звернення стягнення майна підприємств, в яких частка державної власності становить 25 і більше відсотків, узгодження питань виконавчого провадження і податкової застави, банкрутства [10]. Однак показник реалізованого спеціалізованими організаціями майна значно нижчий: у 2007 році усіма спеціалізованими організаціями було реалізовано арештованого майна на суму лише 215 млн.грн. [9]. Однією з причин цього є недостатнє правове регулювання реалізації арештованого майна.

З викладеного слідує, що реалізацію арештованого майна можна розглядати у двох аспектах. По-перше, як стадію виконавчого провадження, яка спрямована на примусове відчуження майна боржника з метою формування грошових коштів для погашення вимог стягувачів і витрат виконавчого провадження [11, с. 101]. По-друге, як предмет діяльності спеціалізованих організацій, оскільки відповідно до п. 3.1. Положення про умови і порядок проведення тендерів (конкурсів) з визначення спеціалізованих організацій для реалізації арештованого державними виконавцями майна, затвердженого наказом Мінюсту від 11 листопада 2003 р. № 136/5 [12] (далі за текстом – Положення про тендери), закріплення в установчих документах суб’єкта господарювання діяльності у сфері реалізації арештованого майна дає можливість претендувати на її здійснення.

Правові засади реалізації арештованого майна містяться в спеціальних нормативно-правових актах, що регулюють виконавче провадження в Україні. Серед них можна назвати Закон, Інструкцію та інші. При цьому аналіз їх норм дозволяє дійти висновку про відсутність чіткого розмежування дій по реалізації арештованого майна як стадії виконавчого провадження та як предмету діяльності суб’єктів господарювання. У перелічених нормативно-правових актах не міститься визначення поняття реалізації арештованого майна. Вказані недоліки законодавства тягнуть за собою виникнення проблем при організації та здійсненні діяльності з реалізації арештованого майна. Так, ускладнюється встановлення її виду, статусу суб’єктів, які нею займаються, вимог до її здійснення, наслідків порушень законодавства при її здійсненні. Крім того спірним є питання застосування норм господарського, цивільного та іншого законодавства при регулюванні діяльності спеціалізованих організацій з реалізації арештованого майна. Вирішенню проблем сприятиме закріплення у законодавстві визначення діяльності з реалізації арештованого майна.

Вырезано.

Для заказа доставки полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте ссылка скрыта

Ще однією ознакою господарської діяльності є господарське використання майна. При здійсненні діяльності, що розглядається, майно, закріплене за спеціалізованою організацією на різних правових титулах, використовується нею для підготовки та проведення прилюдних торгів/аукціонів з продажу арештованого майна, тобто суб’єкт господарювання реалізує право власності та інші речові права на майно для отримання прибутку від провадження діяльності з реалізації арештованого майна. З урахуванням цього можна стверджувати, що названа ознака господарської діяльності притаманна діяльності з реалізації арештованого майна.

Досліджуваній діяльності властива і така риса господарської діяльності, як організація виробництва на професійній основі. Спеціалізовані організації приймають господарські рішення з метою забезпечення здійснення даного виду діяльності. Ці рішення можуть мати організаційний, соціальний характер тощо, бути спрямованими як у сферу безпосереднього виробництва, так і у сферу встановлення відносин з іншими господарюючими суб’єктами, державними та недержавними органами. У будь-якому разі рішення спрямовуються на організацію процесу здійснення діяльності з реалізації арештованого майна. Прийняття рішень базується на певних знаннях та уміннях працівників суб’єктів господарювання у відповідній сфері. До суб’єктів господарювання на підставі п. 4.2. Положення про тендери висуваються кваліфікаційні вимоги, необхідні для здійснення діяльності з реалізації арештованого майна, які стосуються володіння їх працівниками певними знаннями, освіти, досвіду роботи. Крім того, для здійснення діяльності з реалізації певних видів майна потрібно мати ліцензії, наявність яких є свідченням професіоналізму працівників спеціалізованої організації у відповідній сфері. Все це підтверджує, що організація діяльності з реалізації арештованого майна здійснюється з використанням спеціальних знань та умінь, тобто на професійній основі.

При здійсненні цієї діяльності, як і при здійсненні будь-якої господарської діяльності, відбувається поєднання публічних та приватних інтересів. Розкриваючи сутність інтересу, потрібно виходити з того, що термін «інтерес» досить широко використовується у філософії, соціології, психології, економіці та юриспруденції, є загальнонауковою категорією, яка у кожній названій галузі має своє тлумачення, а у поєднанні з іншими термінами – й забарвлення. Інтерес – це участь у будь-якій події, вигода, користь, матеріальна або моральна [27]. Водночас, «публічний інтерес» в праві, на думку О.Тодики, – це суспільні інтереси, що визначені державою, врегульовані та забезпечені правовими нормами [28, с. 68]. О.М. Вінник, досліджуючи співвідношення публічного та приватного інтересу у господарській діяльності, зазначає, що прагнучи отримати певні блага, необхідно за це заплатити, обмежити власну свободу, підпорядкувати приватні інтереси інтересам системи [29, с. 42]. Публічний інтерес при здійсненні діяльності з реалізації арештованого майна має більш явний, ніж у інших видів господарської діяльності прояв, превалює над приватним інтересом суб’єкта господарювання. У широкому розумінні публічним інтересом буде виконання однієї з основних функцій держави – захист прав та інтересів фізичних та юридичних осіб. У вузькому – публічний інтерес проявляється у тому, що ця діяльність допомагає виконувати завдання органу ДВС, яке полягає у своєчасному, повному і неупередженому примусовому виконанні рішень, передбачених законом, задоволенні вимог стягувачів за рахунок коштів, отриманих в результаті продажу арештованого майна. В окремих випадках в результаті продажу арештованого майна задовольняються інтереси територіальної громади або значних прошарків населення (продаж арештованого майна великих підприємств - боржників). Одночасно із задоволенням публічних інтересів задовольняються власні інтереси суб’єкта господарювання. Приватним інтересом спеціалізованої організації виступає отримання прибутку від здійснення такої діяльності. З урахуванням положення ч. 2 ст. 3 ГК України, діяльність з реалізації арештованого майна потрібно відносити до підприємницької з обґрунтуванням цього твердження наступним. Суб’єкти господарювання, які нею займаються, створені, переважно у формі акціонерних товариств та товариств з обмеженою відповідальністю [30, 31], для яких отримання прибутку згідно зі ст. 1 Закону України «Про господарські товариства» є метою діяльності [32]. При цьому такі суб’єкти господарювання самостійно, з власної ініціативи вступають у сферу реалізації арештованого майна, усвідомлюючи, що у разі не реалізації арештованого майна, вони позбавляються права на оплату власних послуг, тобто приймають на себе підприємницькі ризики, несуть самостійну відповідальність за своїми зобов’язаннями. Для спеціалізованих організацій з реалізації арештованого майна чинним законодавством не передбачено додаткових джерел доходів або покриття збитків, як для суб’єктів некомерційного господарювання. Крім того сфера реалізації арештованого майна не віднесена до тих, де заборонено підприємництво.

Ознака вартісного характеру результатів господарської діяльності теж притаманна даному виду діяльності, бо діяльність з реалізації арештованого майна здійснюється за плату, розмір якої визначається за погодженням між спеціалізованою організацією та органом ДВС з урахуванням встановлених законодавством меж. Тобто послуги з організації та проведення прилюдних торгів/аукціонів з реалізації арештованого майна виступають товаром і мають цінову визначеність.

Вырезано.

Для заказа доставки полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте ссылка скрыта

Одночасно, є характеристики цієї діяльності, якими вона відрізняється від комерційного посередництва і які обумовлені її здійсненням стосовно арештованого майна. По-перше, послуги з реалізації арештованого майна надаються органу ДВС при здійсненні ним владних функцій, якими його наділила держава для забезпечення виконання судових і несудових рішень, тоді як при комерційному посередництві згідно ч. 1 ст. 295 ГК України послуги надаються суб’єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності. У розумінні ст. 55 ГК України орган ДВС не відноситься до суб’єктів господарювання. По-друге, певні дії при виконанні зобов’язань з організації і проведення прилюдних торгів/аукціонів спеціалізовані організації здійснюють від власного імені. Це стосується обов’язку спеціалізованої організації розмістити інформаційне повідомлення у ЗМІ, прийняти заяви від бажаючих узяти участь у прилюдних торгах/аукціонах, кошти, які сплачуються їх учасниками організації за участь у торгах та за придбане майно. Також спеціалізована організація виступає від власного імені при підписанні та затверджені протоколу, який оформлюється за результатами проведених торгів/аукціону (п. 4.8., 4.9. Порядку реалізації арештованого майна; п. 4.14., 4.15. Тимчасового положення), що суперечить положенню, закріпленому у ч. 3 ст. 295 ГК України, оскільки комерційним агентом не може бути особа, яка діє в чужих інтересах, але від власного імені.

Отже, у діяльності з реалізації арештованого майна знаходять прояв певні ознаки комерційного посередництва, однак на неможливість однозначного віднесення цієї діяльності до даного виду вказують наведенні відмінні риси.

Необхідно зазначити, що діяльності з реалізації арештованого майна притаманні й ознаки господарсько-торгівельної діяльності. Поняття останньої як роздрібної та оптової торгівлі, діяльності у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток закріплене у ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» [37]. Її визначення як ініціативної, самостійної діяльності юридичних осіб і громадян щодо здійснення купівлі і продажу споживчих товарів із метою отримання прибутку, – у п. 4.1. листа Міністерства зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі від 17 березня 1998 р. № 15-03/29-192 [38].

Більш розгорнуте визначення містить ГК України, згідно зі ст. 263 якого господарсько-торгівельною діяльністю є діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг. Ознаками цієї діяльності є: здійснення у вільному товарному обігу; спрямованість на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання; особливий суб’єктний склад; мета – відплатне відчуження товарів; опосередкування господарськими договорами поставки, купівлі-продажу, міни (бартеру), лізингу тощо; залежність обсягу прав та обов’язків суб’єктів такої діяльності від форм її здійснення [35, с. 407; 39, с. 492]. Серед них можна виділити спільні ознаки господарсько-торгівельної та діяльності з реалізації арештованого майна.

Спільною ознакою є сфера здійснення, до якої відноситься товарний обіг. При реалізації арештованого майна, як і при здійсненні торгівельної діяльності, відбувається рух товарів від продавця до покупців, а продаж арештованого майна здійснюється шляхом проведення прилюдних торгів/аукціонів.

Наступною спільною ознакою є спрямованість на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання, так як арештоване майно може бути представлене об’єктами виробничо-технічного призначення (якщо арешт накладено на майно юридичної особи – боржника, яке згідно ст. 64 Закону відноситься до третьої черги) і товарами народного споживання, поняття яких закріплено у ст. 262 ГК України.

Ще однією ознакою господарсько-торгівельної діяльності, притаманною діяльності з реалізації арештованого майна, є мета. Метою торгівельної діяльності визнається оплатне відчуження товарів. При реалізації арештованого майна відбувається перехід права власності на нього при умові зустрічного подання у вигляді грошових коштів, тобто така діяльність також здійснюється з ціллю оплатного відчуження товарів. При цьому отримані кошти спрямовуються на погашення заборгованості боржника.

Вырезано.

Для заказа доставки полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте ссылка скрыта

Взявши за основу загальне визначення господарської діяльності, а також виявлені ознаки діяльності з реалізації арештованого майна можна запропонувати її наступне визначення, яким варто доповнити чинне законодавство: «діяльність з реалізації арештованого майна – це господарська діяльність спеціалізованих організацій, спрямована на надання оплатних послуг з підготовки та проведення прилюдних торгів/аукціонів з продажу арештованого майна, яка здійснюється з метою забезпечення виконання рішень судових і несудових органів (посадових осіб) та отримання прибутку».