Geum.ru

Міністерство освіти І науки україни донецький національний університет кафедра господарського права

Вид материалаДокументы

Содержание


3.3. Форми відповідальності за порушення у сфері реалізації арештованого майна
Висновки до розділу 3
Список використаних джерел
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7

3.2. Сутність та підстави відповідальності за порушення у сфері реалізації арештованого майна


При здійсненні діяльності з реалізації арештованого майна особливої уваги заслуговують питання відповідальності як наслідок порушень у цій сфері, що обумовлено значущістю результатів цієї діяльності для виконавчого провадження. Досягнення правопорядку у сфері реалізації арештованого майна можливе за допомогою встановлення і застосування санкцій за порушення при здійсненні такої діяльності. Притаманність діяльності з реалізації арештованого майна ознак господарської дає право припустити, що за порушення у сфері її здійснення мають застосовуватися, переважно, санкції господарсько-правового характеру. За твердженням І.А. Селіванової застосування господарсько-правової відповідальності є дієвим інструментом забезпечення стабільності договірних зв’язків, захисту прав суб’єктів господарювання [224, с. 75].

Аналіз генерального договору та договору про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів/аукціонів з реалізації арештованого майна, які є основою здійснення такої діяльності суб’єктами господарювання, указує на закріплення в них певних господарських санкцій. Зокрема, у названих договорах передбачено відшкодування збитків та нарахування пені. Однак закріплення форм господарсько-правової відповідальності носить загальний характер, не встановлює конкретних підстав настання цієї відповідальності та порядку її застосування, не враховує особливостей ані діяльності, ані сфери виконання зазначених договорів. Це призводить до того, що на практиці заходи господарсько-правової відповідальності за порушення у сфері реалізації арештованого майна майже не застосовуються.

Така ситуація частково обумовлена недостатністю законодавчого регулювання питання відповідальності за порушення у цій сфері. Закон, Інструкція, Тимчасове положення встановлюють обов’язки учасників відносин з реалізації арештованого майна, зокрема, спеціалізованих організацій, однак вони не містять положень щодо відповідальності за їх порушення. У Порядку реалізації арештованого майна є розділ 9 «Відповідальність», однак його положення характеризуються загальністю, оскільки ними чітко не встановлені підстави та вид відповідальності. Застосування положень загального законодавства, яким встановлюється відповідальність за порушення у сфері здійснення господарської діяльності, ускладнюється дискусійністю питання виду діяльності з реалізації арештованого майна й тим, що таке законодавство не враховує особливості здійснення цієї діяльності у виконавчому провадженні.

Питання юридичної відповідальності були предметом розгляду багатьох дослідників у рамках загальної теорії права та галузевих наук. Певні доробки маються й щодо відповідальності за порушення при здійсненні виконавчого провадження. Так, Ю.В. Білоусов, узагальнивши положення чинного законодавства, вказує, що до осіб, які залучаються у виконавче провадження, залежно від характеру правопорушення може застосовуватися кримінальна, адміністративна, дисциплінарна та цивільно-правова відповідальність [11, с. 167]. Ретельному аналізу піддана адміністративна відповідальність за Законом «Про виконавче провадження» [225, с. 103-106]. Проблема відповідальності за порушення у сфері реалізації арештованого майна раніше вже була предметом дослідження авторки [226, с. 282-286], однак питання сутності та підстав цієї відповідальності потребують додаткової уваги.

Вырезано.

Для заказа доставки полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте ссылка скрыта

Наступним елементом правопорушення є причинний зв'язок між протиправним діянням та заподіяними збитками, щодо якого у юридичній науці існує теорія причинно-необхідних та причинно-випадкових зв’язків, прямого, адекватного та побічного причинного зв’язку [243, с. 509; 244, с. 43]. При цьому, як зазначає О.М. Вінник, враховується лише необхідний, а не випадковий причинний зв'язок [24, с. 322], тобто дії особи можуть вважатися причиною даного результату, якщо зв'язок між ними є проявом необхідності (закономірності), результат виникає прямо з поведінки особи [243, с. 510]. Отже, застосування відповідальності до спеціалізованої організації за знищення, втрату чи пошкодження арештованого майна, може бути у випадку, якщо безпосередньо її дії або бездіяльність спричинили вищеназвані наслідки.

Слід зазначити, що зобов’язання зі зберігання аукціонного майна виникає при виконанні спеціалізованою організацією договору про надання послуг з реалізації арештованого майна, а тому порушення цього зобов’язання повинно відноситися до договірних підстав відповідальності спеціалізованої організації.

Наступною підставою відповідальності спеціалізованої організації є невідповідність майна характеристиці, зазначеній в інформаційній картці (п. 9.2. Порядку реалізації арештованого майна). На майно, прийняте для продажу, уповноважені особи спеціалізованої організації складають інформаційні картки, які разом з майном розміщуються у спеціально відведеному приміщенні для демонстрації покупцям (п. 3.7 Порядку реалізації арештованого майна). Разом з тим, якщо майно фактично не передавалося спеціалізованій організації, то інформаційна картка слугує засобом ознайомлення з описом та характеристиками аукціонного майна. Аналогічну роль відіграє інформаційна картка, складена на нерухоме майно, заявлене для реалізації (п. 3.4. Тимчасового положення).

Склад названого правопорушення представляє собою наступне. Об’єктом є право кожного на повну, всебічну та правдиву інформацію про майно, яке передається для реалізації. Факт протиправної поведінки буде виражатися у занесенні в інформаційну картку відомостей, які не відповідають характеристикам майна, зазначеним у документах, доданих органом ДВС до заявки, а також фактичному стану майна. Така поведінка організатора прилюдних торгів/аукціону може ввести потенційних учасників, покупця в оману, спричинивши збитки, додаткові витрати або інші негативні наслідки.

Невідповідність майна характеристикам, зазначеним в інформаційній картці, потрібно відносити до договірних підстав відповідальності спеціалізованої організації, оскільки у попередніх пунктах обґрунтовується, що спеціалізована організація знаходиться у договірних відносинах і з учасниками прилюдних торгів/аукціону, і з їх переможцем.

Ще однією договірною підставою відповідальності спеціалізованої організації згідно з укладеним генеральним договором є порушення встановленого законодавством порядку реалізації арештованого майна. Поняття та ознаки такого правопорушення відсутні у законодавстві, у генеральному договорі, договорах, які укладаються між органом ДВС та спеціалізованою організацією, що вказує на необхідність уточнення його складу. У попередніх підрозділах роботи зазначалося, що порядок реалізації арештованого майна безпосередньо закріплений Тимчасовим положенням та Порядком реалізації арештованого майна і представляє собою дії спеціалізованої організації по організації та проведенню прилюдних торгів/аукціону.

Враховуючи зазначене, об’єктом такого правопорушення виступає закріплений законодавством порядок реалізації арештованого майна, виконання якого гарантує дотримання прав та інтересів стягувача і боржника, реалізацію державою правоохоронної функції. Протиправна поведінка спеціалізованої організації може виражатися у неналежному виконанні або невиконанні своїх обов’язків, що тягне порушення законодавчо встановлених вимог до процедури підготовки та проведення прилюдних торгів/аукціону. Це може бути порушення строків підготовки та проведення прилюдних торгів/аукціону, прав та законних інтересів боржника і стягувача бути присутніми при здійсненні виконавчих дій, інших осіб на участь у прилюдних торгах/аукціоні, що спричиняє збитки вказаним особам або тягне інші негативні наслідки.

Невиконання або неналежне виконання спеціалізованою організацією обов’язків, передбачених генеральним договором, наприклад, щодо розміщення у ЗМІ оголошення про реалізацію арештованого майна, інформування органу ДВС про не реалізацію арештованого майна після закінчення термінів реалізації, також можна розглядати об’єктивною стороною порушення порядку реалізації арештованого майна.

Між вказаними порушеннями та заподіяними збитками, іншими негативними наслідками має бути прямий причинний зв'язок.

Необхідно зазначити, що деякі з вказаних фактів протиправної поведінки спеціалізованої організації можуть одночасно виступати підставами відповідальності і підставами визнання прилюдних торгів/аукціону недійсними. Між такими наслідками порушень у сфері здійснення діяльності з реалізації арештованого майна немає неузгодженості, адже збитки та моральна шкода, завдані у зв’язку із вчиненням недійсного правочину, підлягають відшкодуванню (ч. 2 ст. 216 ЦК України).

Для забезпечення фактичного застосування відповідальності за перелічені правопорушення потрібно дати узагальнене визначення порушення встановленого законодавством порядку реалізації арештованого майна. Таке визначення має базуватися на загальнотеоретичному визначенні правопорушення з урахуванням суб’єкта такого правопорушення та змісту порядку реалізації арештованого майна, визначеного раніше у роботі. Виходячи з цього, порушення встановленого законодавством порядку реалізації арештованого – це протиправне діяння спеціалізованої організації – організатора прилюдних торгів/аукціону, яке полягає у невиконанні чи неналежному виконанні своїх обов’язків при підготовці та проведенні прилюдних торгів/аукціону, яке спричиняє порушення прав та законних інтересів учасників виконавчого провадження, учасників прилюдних торгів/аукціону чи органу ДВС.

З огляду на те, що порядок реалізації арештованого майна визначено нормативно-правовими актами, враховуючи значимість наслідків його порушення та з метою забезпечення застосування відповідальності за це пропонується доповнити Закон України «Про виконавче провадження» статтею «Порушення встановленого законодавством порядку реалізації арештованого майна», якою встановити, що вказане порушення є підставою господарсько-правової відповідальності спеціалізованої організації, а для уточнення його складу – закріпити вищенаведене визначення цього порушення.

Ще одним порушенням, як підставою договірної відповідальності спеціалізованої організації, є несвоєчасне проведення нею розрахунків. Протиправним буде порушення семиденного строку перерахування коштів, отриманих від реалізації арештованого майна, перебіг якого починається від дня надходження коштів. Негативні наслідки виражатимуться у неможливості органу ДВС здійснити виконавче провадження у встановлений законом строк, оскільки відсутня можливість проведення перерахування коштів стягувачу, а у разі достатності коштів для повного погашення заборгованості – закриття виконавчого провадження. Безумовно, несвоєчасне перерахування коштів спеціалізованою організацією спричиняє порушення прав боржника та стягувача, інших учасників виконавчого провадження (наприклад, експерт, спеціаліст, суб’єкт оціночної діяльності мають право на винагороду за послуги, надані ними при здійсненні виконавчого провадження, яка згідно ст. 43 Закону покривається з грошової суми, отриманої від реалізації майна).

Вырезано.

Для заказа доставки полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте ссылка скрыта

Отже, на підставі аналізу законодавства та практики його застосування, стану наукової розробки питань відповідальності за порушення у сфері реалізації арештованого майна обґрунтовано доцільність застосування господарсько-правової відповідальності за порушення у цій сфері, а також можливість класифікації підстав відповідальності на договірні та позадоговірні залежно від підстав виникнення, за суб’єктом – на порушення, допущені спеціалізованою організацією та органом ДВС, за потерпілою стороною – на порушення спеціалізованої організації та органу ДВС один перед одним, перед учасниками/переможцями прилюдних торгів/аукціону.

Конкретизовано договірні та обґрунтовано позадоговірні підстави відповідальності спеціалізованої організації за порушення у сфері реалізації арештованого майна.

Запропоновано визначення порушення встановленого законом порядку реалізації арештованого майна, як протиправного діяння спеціалізованої організації – організатора прилюдних торгів/аукціону, яке полягає у невиконанні чи неналежному виконанні своїх обов’язків при підготовці та проведенні прилюдних торгів/аукціону та спричиняє порушення прав та законних інтересів учасників виконавчого провадження, учасників прилюдних торгів/аукціону чи органу ДВС.

Конкретизовано перелік підстав відповідальності органу ДВС перед спеціалізованою організацією, запропоновано включити до підстав відповідальності органу ДВС порушення обов’язків перед переможцями прилюдних торгів/аукціону щодо передавання придбаного майна та складання акту проведення прилюдних торгів/аукціону.


3.3. Форми відповідальності за порушення у сфері реалізації арештованого майна


Метою застосування юридичної відповідальності є захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, забезпечення правопорядку у суспільних відносинах [39, с. 353]. У зв’язку з цим гостро стоїть проблема вибору форм відповідальності, які б дозволили ефективно захищати порушені права та законні інтереси осіб, які беруть участь у виконавчому провадженні та у відносинах з реалізації арештованого майна.

Для застосування відповідальності у сфері реалізації арештованого майна важливе чітке закріплення (законодавче, договірне) не лише підстав, а й форм такої відповідальності. Фактично у спеціальному законодавстві відсутнє таке закріплення. Застосовувати положення розділу 9 Порядку реалізації арештованого майна на практиці досить складно, оскільки не встановлено, яку саме відповідальність несе організатор аукціону за зберігання арештованого майна та невідповідність майна характеристиці, зазначеній в інформаційній картці (пп. 9.1., 9.2. Порядку реалізації арештованого майна).

Застосування форм відповідальності, закріплених загальним законодавством, ускладнюється тим, що чітко не визначено статус спеціалізованої організації у виконавчому провадженні, характер відносин, які виникають між нею та органом ДВС у ході реалізації арештованого майна, хто є продавцем арештованого майна тощо. Крім того, здійснення господарської діяльності у сфері реалізації майна, на яке звернене стягнення державними виконавцями, накладає свою специфіку на пов’язані з цим правовідносини, яка має прояв, у тому числі, й у відносинах відповідальності. Аналогічної думки дотримується М.Р. Загідуллін, зазначаючи, що загальногалузеві норми не можуть у повній мірі забезпечити охоронювальний вплив на відносини у сфері виконавчого провадження, у тому числі на стадії реалізації майна [250, с. 3].

Питання форм відповідальності за порушення у сфері реалізації арештованого майна не достатньо досліджені у науці. Здебільшого науковці приділяють увагу заходам відповідальності органу ДВС та інших учасників виконавчого провадження, передбачених спеціальним законодавством, намагаючись віднести такі заходи до процесуальної відповідальності або виділити у самостійний вид [225, с. 103-106; 251, с. 60-66; 252, с. 364]. При цьому зазначається, що правопорушення у виконавчому провадженні та при реалізації арештованого майна тягнуть, переважно, наслідки майнового характеру, що вказує на необхідність застосування таких форм відповідальності, які б були спрямовані на їх усунення [250, с. 5; 253, с. 81]. Певними дослідниками обґрунтовується можливість класифікації відповідальності у виконавчому провадженні на цивільно-правову, адміністративну, кримінальну, дисциплінарну та специфічну процесуальну та аналізується застосування їх форм [254, 255]. Однак уваги формам господарсько-правової відповідальності за порушення у сфері реалізації арештованого майна, яка, як уточнено у попередньому підрозділі, має характер господарсько-правової, майже не приділено.

Отже, проведений аналіз практики, законодавства, наукової літератури вказує на необхідність додаткового дослідження форм відповідальності спеціалізованої організації та органу ДВС за порушення у сфері реалізації арештованого майна.

Віднесення діяльності з реалізації арештованого майна до різновиду господарської, спеціалізованих організацій – до суб’єктів господарювання, договорів, які є підставами залучення суб’єктів господарювання до виконавчого провадження, – до господарських, майновий характер шкоди, яка спричиняється правопорушеннями, вказують на потребу розгляду форм господарсько-правової відповідальності за порушення у сфері здійснення діяльності з реалізації арештованого майна.

Свого часу В.К. Мамутов зазначав, що застосування різних форм господарсько-правової відповідальності стимулюють до належного виконання зобов’язань, компенсують збитки та сигналізують про правопорушення [256, с. 258]. При цьому науковець наголошував на тому, що їх застосування повинно забезпечувати цілісність системи економічних (господарських) санкцій [257, с. 248]. Цілком погоджуючись з наведеними висловами, можна припустити, що застосування форм господарсько-правової відповідальності за порушення у сфері реалізації арештованого майна при виборі їх оптимального співвідношення буде спонукати спеціалізовану організацію та орган ДВС виконувати свої зобов’язання належним чином і може виступати запорукою досягнення мети виконавчого провадження.

У науковій літературі існують різні підходи до форм господарсько-правової відповідальності, однак для проведення дослідження більш раціонально буде спиратися на класифікацію, запропоновану О.М. Вінник, оскільки ця класифікація відповідає переліку санкцій, закріплених ГК України. Так, О.М. Вінник зазначає, що ГК України закріпив чотири форми господарсько-правової відповідальності, назвавши їх господарсько-правовими санкціями, а саме: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські та адміністративно-господарські санкції [24, с. 327].

Аналіз положень генерального договору та договору про надання послуг з реалізації арештованого майна свідчить, що ними передбачені певні форми господарсько-правової відповідальності. У генеральному договорі закріплено такі форми відповідальності, як відшкодування збитків та пеня, встановлена повна матеріальна відповідальність за зберігання арештованого майна та порушення встановленого законодавством порядку реалізації арештованого майна. Оцінюючи положення генерального договору щодо повної матеріальної відповідальності, потрібно зазначити, що така конструкція використовується у ст. 134 Кодексу законів про працю і означає несення працівником відповідальності у повному розмірі шкоди, заподіяної з його вини підприємству, установі, організації [258]. Одночасно можна навести твердження В.С. Щербини, який наголошує на тому, що господарсько-правова відповідальність є матеріальною. Суб’єкти господарювання можуть нести лише матеріальні витрати як відповідальність (примусові виплати, зменшення майна внаслідок відшкодування збитків) [231, с. 315]. Отже, можна припустити, що повна матеріальна відповідальність означає обов’язок спеціалізованої організації відшкодувати збитки, спричинені нею, у повному обсязі. Однак у господарському законодавстві така термінологія не використовується, тому у генеральному договорі пропонується замінити словосполучення «повна матеріальна відповідальність» на «відшкодування збитків у повному обсязі».

Переходячи до безпосереднього розгляду форм господарсько-правової відповідальності за порушення у сфері реалізації арештованого майна, варто почати з відшкодування збитків.

Аналізу питань відшкодування збитків присвячені праці представників науки господарського, цивільного, адміністративного, фінансового та інших галузей права [234, с. 264]. При цьому дослідниками відшкодування збитків розуміється як міра, спрямована на відновлення майнового стану потерпілої особи за рахунок майна правопорушника, і підкреслюється, що вона є найбільш дієвим способом захисту потерпілої сторони у господарських правовідносинах [259, с. 452]. Згідно ч. 2 ст. 224 ГК України ця форма господарсько-правової відповідальності передбачена за порушення господарського зобов’язання або вимог щодо здійснення господарської діяльності. У науці господарського права прийнято вирізняти позитивні та негативні риси цієї санкції [24, с. 327]. До позитивних рис відшкодування збитків відносять, перш за все, його універсальний характер, який проявляється у тому, що збитки не є санкцією заздалегідь встановленого розміру (як правило), а також можуть застосовуватись до учасника господарських відносин за будь-яке господарське правопорушення, результатом якого є збитки [229, с. 9]. Ця санкція встановлена законом і не потребує спеціального відображення у договорі.

Універсальність відшкодування збитків, як форми господарсько-правової відповідальності, знайшло своє закріплення у генеральному договорі і дає можливість застосування цієї санкції до спеціалізованої організації або органу ДВС за будь-які правопорушення у сфері реалізації арештованого майна, якщо вони спричинили настання збитків. При здійсненні реалізації арештованого майна збитки можуть мати місце у названих суб’єктів, як сторін укладеного між ними договору. Враховуючи специфіку відносин у сфері здійснення діяльності з реалізації арештованого майна, потрібно зазначити, що порушення спеціалізованою організацією договірних зобов’язань, як правило, тягнуть настання збитків не у Мінюсту або органу ДВС, як сторони договору, а у боржника, стягувача, інших учасників виконавчого провадження, учасників або переможців прилюдних торгів/аукціону.

До негативних рис цієї форми господарсько-правової відповідальності відносять складність її застосування, оскільки важко довести факт наявності збитків, їх обсяги, необхідно доказати наявність вини порушника, якщо він доводить існування підстав, що виключають його відповідальність [24, с. 328]. Однак для нейтралізації негативних рис учасники господарських відносин мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків (ч. 5 ст. 225 ГК України).

У питаннях відшкодування збитків науковці застерігають від змішування понять шкоди та збитків. Шкода – це зменшення або знищення суб’єктивного права чи блага, яка може бути спричинена особі чи майну. Відповідно, шкода може мати матеріальний або нематеріальний вираз, матеріальний вираз шкоди і є збитками [243, с. 507]. О.С. Іоффе зазначав, що збитки, як юридична категорія, представляють собою спричинені неправомірною поведінкою негативні наслідки у майновій сфері потерпілої особи [260, с. 101]. Розвиваючи цю думку, А.В. Латинцев підкреслює, що сума збитків відображає від’ємну різницю між вартістю майна, яке належало потерпілій особі в реальній дійсності, і передбачуваною вартістю майна, яка могла б мати місце, якщо боржник належним чином виконав свої зобов’язання [261, с. 11]. Сума збитків представляє собою суму розмірів збитків кожного виду, які входять до закріпленого законодавством складу збитків. Він включає вартість утраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначену відповідно до вимог законодавства, додаткові витрати сторони, яка понесла збитки внаслідок порушення зобов’язання іншою стороною, неодержаний прибуток (втрачену вигоду), на який сторона могла розраховувати при належному виконанні зобов’язання іншою стороною, матеріальну компенсацію моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ст. 225 ГК України). При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачене законом або договором, враховуються ціни, які існували за місцем виконання зобов’язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду позову про стягнення збитків (ч. 3 ст. 225 ГК України).

Генеральним договором та договором про надання послуг з реалізації арештованого майна розмір збитків не визначається, тому проводити їх розрахунок потрібно, користуючись вищенаведеним правилом. При цьому вартість знищеного, втраченого чи пошкодженого арештованого майна, яке передане спеціалізованій організації на реалізацію, визначається за ціною, за якою воно було передане на реалізацію. Арештоване майно передається на реалізацію за оціночною вартістю, яка визначається державним виконавцем самостійно або із залученням оцінювача відповідно до вимог ст. 57 Закону.

Додаткові витрати, як складова збитків, можуть мати місце при невиконанні спеціалізованою організацією зобов’язання щодо організації та проведення прилюдних торгів/аукціону. У цьому разі орган ДВС може передоручити виконання іншій спеціалізованій організації та вимагати відшкодування збитків, завданих таким невиконанням (ч. 6 ст. 226 ГК України). До складу додаткових витрат можуть входити витрати, спрямовані на забезпечення реалізації арештованого майна, а саме, пов’язані із повторним залученням оцінювача, транспортними витратами, зменшенням вартості арештованого майна, більшим розміром винагороди іншої організації тощо.

При визначенні суми збитків складнощі можуть виникати при розрахунку упущеної вигоди, так як для визначення її розміру повинні враховуватися лише точні данні, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошової суми або майна, якщо б зобов’язання було б виконане належним чином [262]. Оскільки арештоване майно підлягає продажу на прилюдних торгах/аукціоні, то упущеною вигодою при розрахунку збитків у разі знищення, пошкодження чи втраті майна, порушення порядку реалізації арештованого майна, інших порушень спеціалізованої організації, в результаті яких майно не було реалізоване, може вважатися надбавка учасника торгів/аукціону до стартової ціни. Внесення пропонованих у попередніх розділах доповнень до Тимчасового положення та Порядку реалізації арештованого майна щодо можливості встановлення спеціалізованою організацією кроку торгів/аукціону, дає підстави вважати упущеною вигодою цей розмір кроку, бо при продажу арештованого майна розраховують на суму, яка буде складатися із стартової ціни та надбавки переможця торгів, однак яка не була отримана у зв’язку з допущеними порушеннями.

Автори Науково-практичного коментарю за загальною редакцією В.К. Мамутова, зазначають, що склад збитків і порядок їх розрахунку залежать не від правопорушення, а від характеру ситуації, яка виникла у потерпілого суб’єкта у зв’язку з правопорушенням [35, с. 365]. Вищенаведене стосується і розрахунку суми відшкодування збитків за порушення у сфері реалізації арештованого майна.

Генеральним договором встановлено, що заподіяні збитки відшкодовуються у порядку, визначеному чинним законодавством України. ГК України закріплює принцип повного відшкодування збитків, якщо законом щодо окремих видів господарських зобов’язань не встановлено інше. Оскільки спеціальним законодавством відповідальність у сфері реалізації арештованого майна у формі відшкодування збитків не обмежена, спеціалізована організація повинна відшкодовувати збитки у повному обсязі.

Вырезано.

Для заказа доставки полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте ссылка скрыта

Останньою формою господарсько-правової відповідальності є адміністративно-господарські санкції, які застосовуються до суб’єктів господарювання за порушення правил здійснення господарської діяльності (ст. 238 ГК України). Під адміністративно-господарськими санкціями розуміють заходи організаційно-правового або адміністративного характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб’єктом господарювання та ліквідацію його наслідків, які застосовуються уповноваженими органами державної влади та місцевого самоврядування у передбачених законом випадках [39, с. 451]. Метою застосування адміністративно-господарських санкцій є впорядкування й охорона господарських правовідносин, гарантування дотримання суб’єктами господарювання правил здійснення господарської діяльності [266, с. 181; 267, с. 82]. Оскільки адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами, можна констатувати, що безпосередньо за порушення у сфері реалізації арештованого майна до спеціалізованих організацій їх застосування не передбачено. Разом з тим публічний інтерес при здійсненні господарської діяльності у цій сфері значно перевищує приватний, її правомірність, чітке дотримання вимог законодавства, є запорукою законності відчуження арештованого майна, можливості спрямувати отримані кошти на погашення заборгованості боржника. Все це зумовлює обов’язковість дотримання суб’єктами господарювання правил її здійснення. Тому доцільно запровадити відповідальність за порушення правил здійснення господарської діяльності у сфері реалізації арештованого майна у формі адміністративно-господарських санкцій. Зокрема пропонується закріпити можливість застосування до спеціалізованої організації за продаж арештованого майна без проведення прилюдних торгів/аукціону або до укладання договору про надання послуг з реалізації арештованого майна, після закінчення строку реалізації арештованого майна чи під час відкладення/зупинення або закінчення виконавчого провадження адміністративно-господарського штрафу, як найбільш уживаного у практиці заходу майнового характеру, який виражається, як правило, у фіксованій сумі [268, с. 12]. Право застосування вказаної санкції варто покласти на Мінюст, оскільки до його повноважень (обов’язків) входить забезпечення належного виконання рішень судових й інших органів (посадових осіб), а перелічені можливі правопорушення спеціалізованої організації, тягнуть негативні наслідки, у першу чергу, для учасників виконавчого провадження. За для цього пропонується доповнити Закон України «Про виконавче провадження» окремою статтею, в якій встановити підстави, розміри та суб’єкта застосування адміністративно-господарського штрафу.

Таким чином, дослідження правових наслідків порушень у сфері реалізації арештованого майна дозволило зробити наступні пропозиції щодо:
  • розрахунку суми збитків, спричинених порушеннями спеціалізованої організації, а саме: вартість знищеного, втраченого чи пошкодженого арештованого майна, переданого спеціалізованій організації на реалізацію, запропоновано визначати за оціночною вартістю, встановленою державним виконавцем самостійно або із залученням оцінювача відповідно до вимог ст. 57 Закону; до складу додаткових витрат варто включати витрати, пов’язані із повторним залученням оцінювача, транспортними витратами, зменшенням вартості арештованого майна, більшим розміром винагороди тощо; упущеною вигодою може виступати крок прилюдних торгів/аукціону;
  • включення до підстав застосування до спеціалізованої організації пені за прострочення повернення гарантійного внеску учаснику прилюдних торгів, штрафу за порушення строків підготовки прилюдних торгів/аукціону, строків оформлення їх результатів і передавання відповідних документів (майна) покупцю, органу ДВС; включення до підстав застосування штрафних санкцій у певній грошовій сумі до органу ДВС за порушення ним обов’язку щодо належного оформлення заявки та документів до неї або порушення строків подання постанови про зупинення чи закінчення виконавчого провадження;
  • наділення органу ДВС правом застосування до спеціалізованої організації таких оперативно-господарських санкцій, як відмова від оплати неналежно виконаного зобов’язання чи перехід на післяплату наданих послуг;
  • доцільності застосування до спеціалізованої організації адміністративно-господарського штрафу у розмірах, встановлених Законом України «Про виконавче провадження» за продаж арештованого майна без проведення прилюдних торгів/аукціону або до укладання договору про надання послуг з організації та проведення прилюдних торгів/аукціону з реалізації арештованого майна, після закінчення строку реалізації, під час відкладення/зупинення або закінчення виконавчого провадження.


Висновки до розділу 3


Проведений аналіз дозволяє зробити наступні висновки.
  1. Встановлено, що до підстав визнання прилюдних торгів/аукціону з реалізації арештованого майна недійсними необхідно віднести: порушення правил проведення прилюдних торгів/аукціону, які є суттєвими і вплинули на формування результатів торгів, а також продаж майна, на яке відповідно до чинного законодавства не може бути звернене стягнення.
  2. З урахуванням запропонованих підстав визнання прилюдних торгів/аукціону недійсними визначено перелік осіб, які мають право ініціювати визнання прилюдних торгів/аукціону недійсними: орган ДВС, боржник, стягувач, спеціалізована організація, переможець та учасники прилюдних торгів/аукціону, особи, незаконно недопущені до участі у них.
  3. З урахуванням положень ГК та ЦК України щодо недійсності правочинів, конкретизовано, що наслідками визнання прилюдних торгів/аукціону недійсними має бути повернення переможцю торгів сплачених коштів, а спеціалізованій організації майна для підготовки нового торгу, окрім випадків наявності обставин, які виключають подальше звернення стягнення на це майно.
  4. Обґрунтовано доцільність застосування господарсько-правової відповідальності за порушення у сфері здійснення діяльності з реалізації арештованого майна, а також можливість класифікації її підстав на договірні та позадоговірні за підставою виникнення, за суб’єктом – на порушення, допущені спеціалізованою організацією та органом ДВС, за потерпілою стороною – на порушення спеціалізованої організації та органу ДВС один перед одним, перед учасниками/переможцями прилюдних торгів/аукціону.
  5. Конкретизовано договірні підстави відповідальності спеціалізованої організації, а саме: порушення обов’язку по зберіганню аукціонного майна, невідповідність майна характеристикам, зазначеним в інформаційній картці, порушення встановленого законом порядку реалізації арештованого майна, несвоєчасне проведення розрахунків з органом ДВС, несвоєчасне повернення гарантійного внеску учаснику прилюдних торгів/аукціону, порушення обов’язків по передаванню придбаного майна покупцю.
  6. Запропоновано визначення порушення встановленого законом порядку реалізації арештованого майна, як протиправного діяння спеціалізованої організації – організатора прилюдних торгів/аукціону, яке полягає у невиконанні чи неналежному виконанні своїх обов’язків при підготовці та проведенні прилюдних торгів/аукціону та спричиняє порушення прав та законних інтересів учасників виконавчого провадження, учасників прилюдних торгів/аукціону чи органу ДВС.
  7. Конкретизовано перелік підстав відповідальності органу ДВС перед спеціалізованою організацією, а саме: несвоєчасне відшкодування витрат спеціалізованої організації при реалізації арештованого майна, неправильне оформлення документів при передаванні майна на реалізацію, несвоєчасне направлення документів про зупинення/закінчення виконавчого провадження. Запропоновано включити до підстав відповідальності органу ДВС порушення обов’язків перед переможцями прилюдних торгів/аукціону щодо передавання придбаного майна та складання акту проведення прилюдних торгів/аукціону.
  8. Обґрунтовано, що до позадоговірних підстав відповідальності спеціалізованої організації необхідно відносити порушення нею умов здійснення діяльності з реалізації арештованого майна, а саме порушення встановлених законодавством вимог щодо договірного оформлення залучення спеціалізованої організації до реалізації арештованого майна, спеціального порядку та строків реалізації, здійснення реалізації у рамках дійсного виконавчого провадження.
  9. Аргументовано, що суму збитків, спричинених спеціалізованою організацією варто визначати з урахуванням наступного: вартість знищеного, втраченого чи пошкодженого арештованого майна, яке передане спеціалізованій організації на реалізацію, як складова частина збитків, визначається за оціночною вартістю, встановленою державним виконавцем самостійно або із залученням оцінювача відповідно до вимог ст. 57 Закону; додаткові витрати, тобто витрати, пов’язані із повторним залученням оцінювача, транспортними витратами, зменшенням вартості арештованого майна, більшим розміром винагороди тощо; упущеною вигодою може виступати крок прилюдних торгів/аукціону.
  10. Обґрунтовано доцільність застосування до спеціалізованої організації пені за прострочення повернення гарантійного внеску учаснику прилюдних торгів, штрафу за порушення строків підготовки прилюдних торгів/аукціону, строків оформлення їх результатів і передавання відповідних документів (майна) покупцю, органу ДВС; застосування до органу ДВС штрафних санкцій у певній грошовій сумі за порушення ним обов’язку щодо належного оформлення заявки та документів до неї або порушення строків подання постанови про зупинення чи закінчення виконавчого провадження.
  11. Аргументовано необхідність застосування до спеціалізованої організації таких оперативно-господарських санкцій, як відмова від оплати неналежно виконаного зобов’язання або перехід на післяплату наданих спеціалізованою організацією послуг.
  12. Запропоновано застосування до спеціалізованої організації адміністративно-господарського штрафу за продаж арештованого майна без проведення прилюдних торгів/аукціону або до укладання договору про надання послуг з організації та проведення прилюдних торгів/аукціону з реалізації арештованого майна, після закінчення строку реалізації, під час відкладення/зупинення або закінчення виконавчого провадження.
  13. На підставі проведеного дослідження розроблено наступні зміни та доповнення до законодавства:

главу 22 ГК України доповнити статтею 2081 та главу 53 ЦК України - статтею 6541, в яких закріпити, що до виконання, розірвання, визнання недійсними договорів, укладених на публічних торгах, біржах, аукціонах, конкурсах застосовуються загальні правила, встановлені до договорів, укладених на основі вільного волевиявлення, з урахуванням особливостей, встановлених відповідними нормативно-правовими актами;

главу 10 Закону України «Про виконавче провадження» доповнити статтями, у яких: встановити господарсько-правову відповідальність спеціалізованої організації та органу ДВС за порушення у сфері реалізації арештованого майна, обов’язок відшкодування збитків у повному обсязі, уточнити склад збитків, визначити співвідношення збитків із штрафними санкціями; закріпити визначення порушення встановленого законом порядку реалізації арештованого майна форми відповідальності за це правопорушення; закріпити підстави застосування та розміри штрафів до органу ДВС за порушення у сфері реалізації арештованого майна, встановити підстави, розміри та суб’єкта застосування адміністративно-господарського штрафу;

ст. 66 Закону України «Про виконавче провадження», п. 6.1 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, якого, та п. 4.9. Порядку реалізації арештованого майна доповнити встановленням строку складання акту про проведенні прилюдні торги/аукціон;

Тимчасове положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна та Порядок реалізації арештованого майна доповнити розділами, в яких закріпити запропоновані підстави та наслідки визнання прилюдних торгів/аукціону недійсними, а також перелік осіб, які мають право ініціювати розгляд справ про визнання торгів недійсними;

Тимчасове положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, п. 5.2. якого, та Положення про порядок проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна, п. 13 якого, доповнити реченням, що за порушення строків повернення гарантійного внеску (внеску учасника) спеціалізована організація несе відповідальність, встановлену законом;

розділ 7 «Перехід права власності» Порядку реалізації арештованого майна доповнити пунктом, в якому закріпити, що у разі продажу арештованого майна спеціалізована організація (при передаванні їй майна в натурі) набуває обов’язків продавця, за невиконання яких вона несе відповідальність згідно з чинним законодавством. В іншому разі обов’язок по передаванню майна покупцю, а також ризик неможливості передати продане майно повинні покладатися на орган ДВС.

ВИСНОВКИ


У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано вирішення наукового завдання, що полягає у визначенні напрямів розвитку правових засад здійснення діяльності по реалізації арештованого майна. Дисертанткою обґрунтовано нові наукові положення щодо нормативно-правового врегулювання діяльності по реалізації арештованого майна з метою підвищення ефективності її здійснення, стабільності її результатів, вирішення спірних питань, пов’язаних з залученням суб’єктів господарювання до продажу арештованого майна. У ході дослідження отримано такі основні результати:

1. Запропоновано визначення діяльності з реалізації арештованого майна, як господарської діяльності спеціалізованих організацій, спрямованої на надання оплатних послуг з підготовки та проведення прилюдних торгів/аукціонів з продажу арештованого майна, яка здійснюється з метою забезпечення виконання рішень судових і несудових органів (посадових осіб) та отримання прибутку.

Обґрунтовано, що умови провадження діяльності з реалізації арештованого майна можна об’єднати у три групи: організаційні, кваліфікаційні та технічні. Конкретизовано зміст кваліфікаційних, уточнено перелік технічних умов, запропоновано перелік організаційних умов провадження діяльності з реалізації арештованого майна.

2. Уточнено визначення спеціалізованої організації з реалізації арештованого майна, а саме: спеціалізована організація – це господарська організація будь-якої форми власності, яка здійснює діяльність з продажу майна шляхом проведення прилюдних торгів/аукціонів і (або) операції з нерухомістю, має господарську компетенцію з реалізації арештованого майна, мережу філій у більшості областей України, ліцензії, які надають право на реалізацію більшості майна, і несе відповідальність за своїми зобов’язаннями у порядку, визначеному законом. Аргументовано необхідність визначення максимальної кількості переможців та більш чіткого визначення критеріїв вибору на тендері спеціалізованих організацій для реалізації арештованого майна; конкретизовано перелік критеріїв вибору переможців тендеру.

3. Доводиться господарська-правова природа договорів, які укладаються зі спеціалізованими організаціями у рамках виконавчого провадження з уточненням, що генеральний договір про реалізацію арештованого майна, на яке звернене стягнення державними виконавцями при примусовому виконанні рішень, відноситься до організаційно-господарських договорів, а договір про надання послуг з організації та проведення прилюдних торгів/аукціону з реалізації арештованого майна – до змішаних посередницьких, що містить елементи надання послуг, комісії та агентського договору. Конкретизовано істотні умови договору про надання послуг з організації та проведення прилюдних торгів/аукціону з реалізації арештованого майна, запропоновано триденний строк розгляду спеціалізованою організацією проекту договору і доданих до нього документів та додаткові підстави припинення цього договору.

4. Обґрунтовано, що в результаті продажу майна з прилюдних торгів/аукціону зобов’язання продавця перед переможцем прилюдних торгів/аукціону поділяють спеціалізована організація та орган ДВС, який передав майно на реалізацію. Додатково обґрунтовано, що інформаційне повідомлення про арештоване майно представляє собою публічну пропозицію укласти договір про проведення прилюдних торгів/аукціону.

Розроблено та аргументовано напрями удосконалення порядку реалізації арештованого майна, зокрема, обґрунтовано доцільність закріплення у законодавстві мінімальних та максимальних меж кроку прилюдних торгів/аукціону, надання спеціалізованій організації права визначати крок прилюдних торгів/аукціону з продажу конкретного арештованого майна, запровадження можливості визначення іншого покупця арештованого майна, якщо переможець прилюдних торгів/аукціону відмовився від підписання протоколу або сплати за майно, введення постійно діючого аукціону з продажу арештованого рухомого майна, реалізації арештованого майна на комісійних засадах, продаж якого на аукціоні є економічно невигідним, реалізації арештованих цілісних майнових комплексів або земельних ділянок з метою збереження їх цільового призначення – на конкурсі. Уточнено підстави та наслідки визнання прилюдних торгів/аукціону недійсними, коло осіб, які мають право ініціювати визнання прилюдних торгів/аукціону недійсними.

5. Обґрунтовано пропозиції щодо удосконалення відповідальності за порушення законодавства та договірних зобов’язань при реалізації арештованого майна, зокрема: запропоновано визначення поняття «порушення порядку реалізації арештованого майна»; класифіковано та конкретизовано перелік підстав відповідальності спеціалізованої організації та органу ДВС за порушення у сфері реалізації арештованого майна; уточнено склад збитків, аргументовано розширення підстав застосування до спеціалізованої організації та органу ДВС штрафних санкцій; запропоновано у генеральному договорі закріплювати підстави та види оперативно-господарських санкцій і наділити орган ДВС правом передбачати певні з них у договорах про надання послуг з організації та проведення прилюдних торгів/аукціону з реалізації арештованого майна; обґрунтовано доцільність та запропоновано підстави застосування адміністративно-господарського штрафу.

6. Запропоновано основні напрями удосконалення законодавства, яке регулює здійснення діяльності з реалізації арештованого майна, а саме: усунення неузгодженостей між різними нормативно-правовими актами; конкретизація норм щодо поняття спеціалізованої організації, договірних засад здійснення діяльності з реалізації арештованого майна, порядку реалізації арештованого майна і повноважень спеціалізованої організації у цій сфері; доопрацювання положень щодо відповідальності за порушення при реалізації арештованого майна; доповнення законодавства нормами щодо підстав та наслідків визнання прилюдних торгів/аукціону недійсними.

Здійснене дисертаційне дослідження дозволило розробити пропозиції по внесенню змін і доповнень до чинного законодавства, а саме:

з метою врахування особливостей не лише укладання, а й виконання, розірвання, визнання недійсними договорів, які укладаються на аукціонах і прилюдних торгах, пропонується главу 22 ГК України «Виконання господарських зобов’язань. Припинення зобов’язань» доповнити статтею 2081 «Особливості виконання, розірвання, визнання недійсними господарських договорів, укладених на публічних торгах» наступного змісту: «До виконання, розірвання, визнання недійсними господарських договорів, укладених на публічних торгах, застосовуються загальні правила, встановлені до договорів, укладених на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється проведення публічних торгів»;

з ціллю зменшення вірогідності реалізації арештованого майна без законних підстав пропонується ч. 2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» доповнити словами «спеціалізованій організації, якій майно було передане на реалізацію»;

для більш чіткого врегулювання питань договірних відносин у сфері реалізації арештованого майна запропоновано ч. 1 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» викласти в наступній редакції: «Реалізація арештованого майна, за винятком майна, вилученого за законом з обігу та зазначеного в частині восьмій статті 55 цього Закону, здійснюється спеціалізованими організаціями – переможницями тендеру (конкурсу), з якими укладено генеральний договір про реалізацію арештованого майна, на яке звернене стягнення державними виконавцями при примусовому виконанні рішень. Реалізація арештованого майна, на яке звернене стягнення у відкритому виконавчому провадженні, шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах, здійснюється спеціалізованою організацією, з якою органом державної виконавчої служби, укладається договір про надання послуг з реалізації відповідного арештованого майна»;

для конкретизації правової регламентації питань господарсько-правової відповідальності за порушення у сфері реалізації арештованого майна главу 10 Закону України «Про виконавче провадження» доповнити такими статтями.

Стаття 881. Відповідальність за порушення у сфері реалізації арештованого майна. За порушення у сфері реалізації арештованого майна спеціалізована організація та орган державної виконавчої служби несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушника господарських санкцій: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Стаття 882. Відшкодування збитків за порушення у сфері реалізації арештованого майна. Орган державної виконавчої служби при порушенні зобов’язання перед спеціалізованою організацію або спеціалізована організація при порушенні зобов’язання у сфері реалізації арештованого майна чи встановлених вимог до здійснення діяльності з реалізації арештованого майна, повинні відшкодувати спричинені цим збитки у повному обсязі.

Стаття 883. Склад збитків. До складу збитків, які підлягають відшкодуванню особою, яка порушила зобов’язання у сфері реалізації арештованого майна, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена за оціночною вартістю, встановленою державним виконавцем самостійно або із залученням оцінювача; додаткові витрати, тобто це витрати, пов’язані із повторним залученням оцінювача, транспортними витратами, зменшенням вартості арештованого майна, більшим розміром винагороди тощо; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною (встановлений крок прилюдних торгів або аукціону, винагорода спеціалізованої організації та ін.).

Стаття 884. Адміністративно-господарські санкції. За вчинення спеціалізованою організацією таких правопорушень, як продаж арештованого майна без проведення прилюдних торгів/аукціону або до укладання договору про надання послуг з реалізації арештованого майна, після закінчення строку реалізації, під час відкладення, зупинення або закінчення виконавчого провадження, з неї стягується штраф у двократному розмірі отриманої за реалізацію винагороди.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Про державну виконавчу службу: Закон України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 36-37. – Ст. 243. – (зі змін. та допов.).
  2. Про виконавче провадження: Закон України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 24. – Ст. 207. – (зі змін. та допов.).
  3. Про затвердження Інструкції про проведення виконавчих дій: Наказ Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 51. – Ст. 2563.
  4. Про затвердження Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна: Наказ Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 44. – Ст. 2214.
  5. Про затвердження Порядку реалізації арештованого майна: Наказ Міністерства юстиції України від 15 липня 1999 року №42/5 // Офіційний вісник України. – 1999. - № 29. – Ст. 1511.
  6. Гончаренко Т. Оппоненты «Укрспецюста»: монополия еще жива / Татьяна Гончаренко // Юридическая практика. – 2002. – 12 нояб. (№ 46). – С. 1-2.
  7. Гудим С. Кто будет заниматься реализацией арестованной недвижимости [Электронный ресурс] / С. Гудим. – Режим доступа: ссылка скрыта.
  8. Опрышко О. Битва интересов / Оксана Опрышко // Бизнес. – 2001. – 7 мая (№ 19). – С. 14-15.
  9. Оніщук М. Державна виконавча служба: на шляху до реформ та ефективності / Микола Оніщук // Дзеркало тижня. – 2008. – 8-14 берез. (№ 9). – С. 6.
  10. Тимошевская А. Арестанты / Анна Тимошевская // Бизнес. – 2007. – 18 июня (№ 25 (752). – С. 28-29.
  11. Білоусов Ю.В. Виконавче провадження: [навч. посіб.] / Юрій Валерійович Білоусов. – К.: Прецедент, 2005. – 192 с.
  12. Про затвердження Положення про умови і порядок проведення тендерів (конкурсів) з визначення спеціалізованих організацій для реалізації арештованого державними виконавцями майна: Наказ Мінюсту від 11 листопада 2003 року № 136/5 // Офіційний вісник України. – 2003. - № 46. – Ст. 2414.
  13. Шупеня М. Шляхи удосконалення діяльності державної виконавчої служби / М. Шупеня, О. Кузь, Б. Бачук // Право України. – 2005. – № 5. – С. 36-38.
  14. Герасименко Н.В. Проблемы управления службой судебных приставов [Электронный ресурс] / Н.В. Герасименко // Третейский суд Фонда Юрбюро. – М., 2002. – Режим доступа: k-arbitr.ru/upload/idx/0/025/article/.
  15. Казакова А.В. Реализация арестованного имущества по договору комиссии [Электронный ресурс] / А.В. Казакова // ЗАО «Аудит Приват Сервис», 2000. – Режим доступа: ссылка скрыта.
  16. Теоретические проблемы хозяйственного права / [Т.Е. Абова, М.М. Богуславский, З.М. Заменгоф и др.]; под ред. проф. В.В. Лаптева. – М.: Наука, 1975. – 413 с.
  17. Про затвердження Порядку звернення стягнення на рухоме майно, що перебуває у податковій заставі, для погашення податкової заборгованості платника податків (крім фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності) та реалізації такого майна: Постанова Кабінету Міністрів України від 22 червня 1998 року № 941 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 25. – Ст. 926. – (втратила чинність).
  18. Зобов’язальне право: теорія і практика / [О.В. Дзера, Н.С. Кузнецова, В.В. Луць та інші]; за ред. О.В. Дзери. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 912 с.
  19. Вилесова О. Некоторые вопросы обращения взыскания на имущество организации – должника в рамках исполнительного производства / О. Вилесова, А. Казакова // Приложение к журналу «Хозяйство и право». – 2001. – № 2. –64 с.
  20. Советский энциклопедический словарь [гл.ред. А.М. Прохоров]. – изд. 4-е. – М.: Сов.энцикл., 1987. – 1600 с.
  21. Головин В.В. Административно-правовое регулирование реализации арестованного имущества: автореф. дис. на соиск. науч. степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.02 «Конституционное право; государственное управление; административное право; муниципальное право» / В.В. Головин. – Омск, 2000. – 20 с.
  22. Малешин Д.Я. Движение дела по стадиям в исполнительном производстве / Д.Я. Малешин // Исполнительное право. – 2006. – № 1. – С. 29-35.
  23. Господарський кодекс України: Закон України від 16 січня 2003 р. № 436-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18-22. – Ст. 144. – (зі змін. та допов.).
  24. Вінник О.М. Господарське право: [курс лекцій] / Оксана Мар’янівна Вінник. – К.: Атака, 2004. – 624 с.
  25. Знаменский Г.Л. Хозяйственная деятельность как предмет хозяйственного права / Г.Л. Знаменский // Хозяйственное право: учебник / В.К. Мамутов, Г.Л. Знаменский, В.В. Хахулин и др.; под ред. В.К.Мамутова – К.: Юринком Интер, 2002. – С. 9-19.
  26. Щербина В.С. Господарське право України: [навч. посіб.] / Валентин Степанович Щербина. – 2-е вид., перероб. і доп. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 256 с.
  27. Малый энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: всего статей – 44196. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: ссылка скрыта=.
  28. Тодика О. Категорія «публічний інтерес» у конституційному праві та проблеми здійснення народовладдя / О. Тодика // Вісник академії правових наук. – 2006. - № 1 (44). – С. 67-75.
  29. Вінник О.М. Системний підхід до розв’язання проблеми гармонізації публічних і приватних інтересів у господарській діяльності / О.М. Вінник // Юридична Україна. – 2003. – № 1. – С. 37-45.
  30. Минюст определит, кто будет продавать конфискованное имущество [Электронный ресурс]: інформаційний портал proUA.com – Режим доступа: ссылка скрыта.
  31. Демократическая власть «прибрала к рукам» весь рынок реализации арестованного имущества Украины / Э.М. Грамацкий, В.И. Цоклан, Г.В. Стадник // Контракты: портал для бизнеса. – 2008. – 28 марта. – Режим доступа: ссылка скрыта.
  32. Про господарські товариства: Закон України від 19 вересня 1991 р. № 1576-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 49. – Ст. 682. – (зі змін. та допов.) . – (зі змін. та допов.).
  33. Павлюченко Ю.М. Щодо правової природи діяльності з реалізації арештованого майна / Ю.М. Павлюченко // Економіка і право. – 2006. – № 1. – С. 29-33.
  34. К какому виду деятельности (при выборе ставки единого налога для частного предпринимателя) относится продажа товаров по договору комиссии: к торговле или посредническим услугам? // Все для бухгалтера в торговле. – 2004. – № 45 (87). – С. 47.
  35. Науково-практичний коментар Господарського кодексу України / Г.Л. Знаменський, В.В. Хахулін, В.С. Щербина та ін.; за заг. ред. В.К. Мамутова. – К.: Юрінком Інтер,2004. – 688 с.
  36. Погребняк А. Как посредничать в новом тысячелетии / Алла Погребняк // Бухгалтер. –2004. – № 4. – С. 45-48.
  37. Про патентування деяких видів підприємницької діяльності: Закон України від 14 травня 1996 р. № 98/96-ВР // Відомості Верховної Ради України – 1996. – № 20. – Ст. 82. – (зі змін. та допов.).
  38. Роздрібна, оптова торгівля. Основні поняття. Терміни і визначення: Лист Міністерства зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі України від 17 березня 1998 року № 15-03/29-192 // Атланта - налоги и бухгалтерский учет. – 1998. – 29 мая (№ 22).
  39. Господарський кодекс України: науково-практичний коментар / О.І.Харитонова, О.Є. Харитонов, В.М. Коссак та ін.; за ред. О.І. Харитонової. –Х.: Одіссей, 2006. – 832 с.
  40. Цивільний кодекс України: Закон України від 16 січня 2003 р. № 435-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40-44. – Ст. 356. – (зі змін. та допов.).
  41. Гончаренко Т. Повлияет ли проведение тендеров на «монополию» «Укрспецюста»? Тендеры не решат проблем на рынке реализации арестованного имущества / Татьяна Гончаренко // Юридическая практика. – 2003. – 4 марта (№ 9). – С. 8.
  42. «Укрспецюст» нигде не будет работать один [Интервью с Министром юстиции Александром Лавриновичем] // Инвест-Газета. – 2003. – 20-26 мая. – (№ 20). – С. 5.
  43. Глод Є.А. В Україні створено дієвий механізм обкрадання порядних підприємців їх боржниками / Є.А. Глод // Бизнес. – 2005. – 18 янв. - № 1-2. – С. 18-19.
  44. Ожегов С.И. Словарь русского языка: Ок. 57 000 слов / Под ред. чл.-корр. АН СССР Н.Ю. Шведовой. – 18-е изд., стереотип. – М.: Рус. яз., 1986. – 797 с.
  45. Хозяйственное право: учеб. пособие / под общ. ред. проф. Н.А. Саниахметовой. – Х.: Одиссей, 2004. – 640 с.
  46. Кущ Л.И. Хозяйственно-правовое регулирование производства и торговли лекарственными средствами: [моногр.] / Любовь Ильинична Кущ. – Донецк: Норд-Пресс, ДонНУ, 2004. – 189 с.
  47. Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності із збирання, заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини: Наказ Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства екології та природних ресурсів України від 19 березня 2001 року № 52/105 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 15. – Ст. 674.
  48. Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України "Про автомобільний транспорт": Наказ Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства транспорту України від 1 лютого 2008 року № 140/14831 // Офіційний вісник України. – 2008. - № 16. – Ст. 420.
  49. Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з виробництва тютюнових виробів, оптової, роздрібної торгівлі тютюновими виробами: Наказ Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства фінансів України від 16 січня 2001 року № 4/14 // Офіційний вісник України. – 2001. - № 6. – Ст. 257.
  50. Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва, зберігання і реалізації племінних (генетичних) ресурсів, проведення генетичної експертизи походження та аномалій тварин: Наказ Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства аграрної політики України від 26 лютого 2004 року № 25/52 // Офіційний вісник України. – 2004. - № 11. – Ст. 699.
  51. Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з випуску та проведення лотерей і Порядку контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з випуску та проведення лотерей: Наказ Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства фінансів України від 12 грудня 2002 року N 128/1037 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 52. – Ст. 2427.