Geum.ru

Текст який підготовлено системою consleg бюро офіційних публікацій Європейської Співдружності

Вид материалаДокументы
Практика тваринництва
Кількість голів на одиницю площі та уникнення надмірної потрави
С. бджільництво та продукти бджільництва
Розташування пасік
Varroa jacobsoni
Додаток іі
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Практика керування тваринництвом; перевезення та ідентифікація продуктів тваринництва
    1. Практика тваринництва
      1. У принципі, репродукція поголів’я худоби, яке утримувалось органічними методами, має ґрунтуватися на природних методах. Незважаючи на це, дозволяється штучне запліднення. Інші форми штучної або примусової репродукції (наприклад, перенесення ембріона) забороняються.
      2. У органічному землеробстві забороняється регулярно проводити операції на зразок кріплення еластичних бандажів до хвостів овець, обрізання хвостів, підрівнювання зубів, обрізання дзьобів та видалення рогів. Деякі з цих операцій, однак, можуть дозволятися контрольною інстанцією або контрольним органом з міркувань безпеки (наприклад, видалення рогів у молодих тварин) або з метою поліпшення здоров'я, благополуччя чи гігієни поголів’я худоби. Такі операції мають виконуватися у найбільш прийнятному віці кваліфікованим персоналом, а будь-які страждання тварин мають зводитися до мінімуму.
      3. Фізична кастрація дозволяється з метою підтримки якості продуктів та традиційної практики виробництва (м’ясних свиней, бичків, каплунів та ін.), але лише за умов, викладених в останньому реченні пункту 6.1.2.
      4. Забороняється утримання тварин на прив’язі чи спутаними. Однак, частково відступаючи від цього принципу, контрольна інспекція чи контрольний орган можуть дозволити таку практику для окремих тварин з обґрунтуванням з боку оператора необхідності цього з огляду на безпеку чи благополуччя, та якщо утримання тварин на прив’язі чи спутаними застосовується лише протягом обмеженого часу.
      5. Частково відступаючи від положень, викладених в пункті 6.1.4, дозволяється утримання великої рогатої худоби на прив’язі у будівлях, що вже існували до 24 серпня 2000 року, за умови забезпечення регулярного моціону та утримання на рівні вимог благополуччя тварин, за наявності комфортних зон з підстилками, а також індивідуального ставлення. Таке часткове скасування, яке має затверджувати контрольна інстанція або контрольний орган, застосовується до перехідного періоду, який закінчується 31 грудня 2010 року.
      6. Додатково частково відступаючи від наведених вище положень, дозволяється тримати на прив’язі велику рогату худобу в невеликих господарствах, якщо немає можливості утримувати худобу групами, достатніми для задоволення вимог їхньої поведінки, за умови надання їм принаймні двічі на тиждень доступу до пасовищ, загонів на відкритому повітрі або площадок для вигулу. Згаданий частковий відступ, який має затверджувати контрольна інстанція або контрольний орган, стосується господарств, які відповідають вимогам природних правил, що стосуються органічного виробництва поголів’я худоби, що є чинними до 24 серпня 2000 року, а за відсутності таких правил – вимогам приватних стандартів, які прийнято чи які визнаються країнами-учасницями.
      7. До 31 грудня 2006 року Комісія зобов’язана надати звіт про втілення в життя положень пункту 6.1.5.
      8. Якщо поголів’я худоби утримується групами, розмір групи має залежати від ступеня розвитку та поведінкових потреб відповідних різновидів. Забороняється тримати поголів’я худоби в умовах чи на харчуванні, які можуть викликати анемію.
      9. Для птиці мінімальний вік забою становить:

81 день для курчат,

150 днів для каплунів,

49 днів для пекінських качок,

70 днів для самиць мускусної качки,

84 дня для селезнів мускусної качки,

92 дня для диких качок;

94 дня для цесарок;

140 днів для індиків та гусей на смаження.

Якщо виробники не додержують наведені вище мінімальні показники віку для забою, вони мають використовувати різновиди, що повільно ростуть.
    1. Перевезення
      1. Перевезення поголів’я худоби має здійснюватися так, щоб обмежити стрес, якого зазнають тварини, згідно з відповідним чинним національним законодавством чи законодавством Співдружності. Завантаження та вивантаження має провадитися обережно та без застосування електричних стимуляторів будь-якого роду для примушення тварин. Забороняється застосування алопатичних транквілізаторів до транспортування та після нього.
      2. Протягом часу, що передує забою, та під час нього, з поголів’ям худоби слід повадитися так, щоб звести до мінімуму стресовий стан тварин.



    1. Ідентифікація продуктів тваринництва
      1. Поголів’я худоби та продукти тваринництва мають ідентифікуватися на всіх стадіях їхнього виробництва, підготовки та реалізації.



    1. Тваринне добриво
    1. Загальна кількість добрива, згідно з визначенням Директиви 91/676/ЕЕС(1), яка вноситься у господарстві, не має перевищувати 170 кг азоту на рік/гектар сільськогосподарської площі, що використовується; ця цифра визначена в Додатку ІІІ до наведеної вище Директиви. За необхідності, загальна кількість тварин на одиницю площі має зменшуватися так, щоб не перевищити наведену вище межу.
    2. Для визначення відповідної кількості тварин на одиницю площі, згадану вище, тваринницькі підрозділи, що відповідають величині 170 кг азоту на рік/гектар сільськогосподарської площі, що використовується для різних категорій тварин, визначаються компетентними інстанціями країн-учасниць, які керуються при цьому цифрами, наведеними в Додатку VII.
    3. Країни-учасниці доводять до відома Комісії та інших країн-учасниць будь-які відхилення від згаданих цифр та наводять підстави на обґрунтування таких змін. Ця вимога стосується лише обчислення максимального поголів’я худоби для цілей не перевищення межі у 170 кг азоту від добрив на рік/гектар. Це має робитися без шкоди для параметрів кількості тварин на одиницю площі з огляду на здоров'я та благополуччя поголів’я худоби, викладені в Розділі 8 та Додатку VIII.
    4. Господарства органічного виробництва можуть вдатися до кооперації М22 виключно з іншими господарствами та підприємствами, які відповідають положенням цієї Постанови, для розподілу надлишкового добрива від органічного виробництва. Максимальна цифра 170 кг азоту від добрив на рік/гектар сільськогосподарської площі, що використовується, обчислюється на базі всіх підрозділів органічного виробництва, що беруть участь у такій кооперації.
    5. Країни-учасниці мають право запровадити нижчі межі у порівнянні з наведеними в пунктах 7.1 – 7.4, враховуючи характеристики відповідного району, внесення в землю інших азотних добрив, а також надходження азоту до культур з ґрунту.
    6. Об’єкти зберігання тваринного добрива мусять виключати забруднення води як безпосереднім скиданням, так і поверхневими водами чи інфільтрацією через ґрунт.
    7. Для забезпечення правильного використання добрив, місткість згаданих об’єктів для зберігання тваринного добрива має перевищувати місткість, необхідну максимум для зберігання протягом року, в якому будь-яке внесення добрива в ґрунт або не вимагається (згідно з правилами правильної сільськогосподарської практики, запровадженої країнами-учасницями), або коли внесення забороняється – для тих випадків, коли виробничий підрозділ знаходиться в визначеному районі, критичному щодо нітратів.


    1. Райони вільного випасу та стійла для худоби
    1. Загальні принципи
      1. Умови стійлового утримання поголів’я худоби мають відповідати біологічним та етологічним потребам (тобто, поведінковим потребам щодо відповідної свободи пересування та зручності). Тварини мусять мати вільний доступ до корму та питної води. Ізоляція, обігрів та вентиляція будівлі має забезпечити циркуляцію повітря, рівень пилу, температуру, відносну вологість повітря та концентрацію в межах, що не є шкідливими для тварин. Будівля має дозволяти якомога вищий обсяг природної вентиляції та природного освітлення.
      2. Неогороджені райони вигулу на відкритому повітрі, або загони на відкритому повітрі, за необхідності, мають забезпечувати достатній захист від дощу, вітру, сонця та крайніх значень температури, в залежності від місцевих погодних умов та породи тварин.


    1. Кількість голів на одиницю площі та уникнення надмірної потрави
      1. Стійла для поголів’я худоби не вимагаються в районах з відповідними кліматичними умовами, які дозволяють тваринам перебувати на відкритому повітрі.
      2. Кількість голів на одиницю площі в будівлях має забезпечувати зручність та благополуччя тварин; ці параметри, зокрема, залежать від різновиду, породи та віку тварин. Слід також брати до уваги поведінкові потреби тварин, які залежать, зокрема, від розміру групи та статі тварин. Оптимальна кількість голів на одиницю площі має забезпечувати благополуччя тварин, надаючи їм досить місця для того, щоб природно стояти, зручно лежати, повертатися, чиститися, прибирати будь-яких природних поз та робити будь-які природні рухи на зразок потягування та вимахування крильми.
      3. Мінімальна площа поверхні для утримання в приміщеннях та площі для вигулу на відкритому повітрі, а також інші характеристики приміщення для різних видів та категорій тварин викладено в Додатку VIII.
      4. Кількість голів худоби на одиницю площі, які утримуються на пасовищі, на інших трав’яних угіддях, пустищах, заболочених землях, вересових пустищах та інших природних чи напівприродних середовищах існування, має бути досить низькою, щоб уникнути стоптування ґрунту та надмірної потрави рослинності.
      5. Стійла, загони, обладнання та реманент мають належним чином чиститися та піддаватися дезинфекції з метою уникнути перехресних інфекцій та накопичення організмів, що переносять хворобу. Для згаданого чищення та дезинфекції будівель для худоби та приміщень можуть використовуватися лише продукти, перелічені а Частині Е Додатка ІІ. Фекалії, сеча та рештки корму чи розсипаний корм мають видалятися так часто, як це необхідно для зведення до мінімуму запаху та запобігання привабленню комах та гризунів. Для знищення комах та інших шкідників у будівлях та інших спорудах, де тримають поголів’я худоби, можуть використовуватися лише продукти, перелічені в Частині В, Розділі 2 Додатка ІІ.
    2. Ссавці
      1. Враховуючи положення пункту 5.3, всі ссавці мусять мати доступ до пасовища чи площадок для вигулу на відкритому повітрі, або до загонів на відкритому повітрі, які можуть мати частковий дах, і у них має бути можливість користуватися згаданими площами тоді, коли цього вимагають чи дозволяють фізіологічний стан тварини, погодні умови та стан ґрунту, якщо тільки немає вимог Співдружності чи національних вимог, пов’язаних з конкретними проблемами зі здоров'ям тварин, які це забороняють. Жуйні тварини мусять мати доступ до пасовища в будь-який момент, коли цього дозволяють обставини.
      2. У тих випадках, коли жуйні тварини мають доступ до пасовища під час періоду випасу, а система зимового утримання забезпечує тваринам свободу пересування, можна відмовитися від зобов’язання забезпечити площадки вигулу на відкритому повітрі чи загони на відкритому повітрі протягом зимових місяців.
      3. Незважаючи на останнє речення пункту 8.3.1, бички віком понад один рік мусять мати доступ до пасовищ чи відкритого майданчику для вигулу, чи до загону на відкритому повітрі.
      4. Частково скасовуючи пункт 8.3.1, остання стадія відгодовування великої рогатої худоби, свиней та овець на м’ясо може провадитися у приміщеннях, за умови, що згаданий період у приміщеннях не перевищує однієї п’ятої терміну життя таких тварин, і в жодному разі не перевищує максимального періоду у три місяці.
      5. Стійло для утримання поголів’я худоби мусить мати гладеньку, але не слизьку підлогу. Принаймні половина загальної площі підлоги має бути суцільною, тобто, не складатися з планок або з решітчастої структури.
      6. Стійло має забезпечуватися комфортабельною, чистою та сухою площадкою для лежання/відпочинку достатнього розміру з суцільним покриттям, яке не створюється планками. На площадці для відпочинку слід забезпечити цілком достатню кількість сухої підстилки для худоби, посипаної соломою. Верхня підстилка має складатися з соломи або з іншого відповідного природного матеріалу. Підстилку можна поліпшити та збагатити будь-якими мінеральними продуктами, дозволеними для використання в якості добрива в органічному виробництві згідно з Частиною А Додатка ІІ.
      7. Що стосується утримання телят, то з 24 серпня 2000 року, всі без винятку господарства мають виконувати Директиву 91/629/ЕЕС(1), в якій викладено мінімальні вимоги до захисту телят. Утримання телят в окремих боксах забороняється після досягнення ними віку в один тиждень.
      8. Що стосується утримання свиней, то з 24 серпня 2000 року, всі без винятку господарства мають виконувати Директиву Ради 91/630/ЕЕС(2), в якій викладено мінімальні вимоги до захисту свиней. Однак, свиноматок слід утримувати у групах, за винятком останніх стадій вагітності, та під час годування поросят молоком. Поросят забороняється тримати на плоских настилах чи у сажах. Площадки для вигулу мають дозволяти випорожнення тварин та риття ними землі. Для забезпечення риття землі можуть використовуватися різні речовини.



    1. Птиця
      1. Птицю слід утримувати в умовах відкритих площадок; забороняється утримувати її в клітках.
      2. Водяна птиця мусить мати доступ до потоку води, ставка чи озера, якщо це дозволяють погодні умови, для задоволення вимог до благополуччя птиці чи підтримки її гігієнічних потреб.
      3. Будівля для птиці мають відповідати наступним мінімальним вимогам:
  • Принаймні третина будівель мають бути суцільними, тобто, не з планок чи решітки, та мають засипатися матеріалом для підстилки на зразок соломи, деревних стружок, піску чи торфу.
  • У пташниках для курей-несучок досить значна частина поверхні підлоги, доступна курям, має бути пристосована для збирання пташиного посліду;
  • В будівлях мають бути сідала, розмір та кількість яких мають відповідати розмірові групи та птахів згідно з визначенням Додатка VIII;
  • Будівлі мають обладнуватися отворами для входу/виходу відповідного для птахів розміру; згадані отвори мусять мати сукупну довжину принаймні 4 м на 100 м2 площі будівлі, доступної для птиці.
  • Кожен пташник може вміщувати не більше:

4800 курчат,

3000 несучок

5200 цесарок

4000 мускусних чи пекінських качок, або 3200 мускусних селезнів або пекінських селезнів, чи інших качок;

2500 каплунів, гусей або індиків
  • Загальна корисна площа пташників для виробництва м'яса в будь-якому виробничому підрозділові не має перевищувати 1600 м2
      1. У випадку курей-несучок природне освітлення має доповнюватися штучним, забезпечуючи принаймні 16 годин світла на день, з безперервним періодом нічного відпочинку без штучного освітлення протягом принаймні восьми годин.
      2. Птиця мусить мати доступ до загонів на відкритому повітрі тоді, коли це дозволяють погодні умови, та, за можливості, мусить мати доступ принаймні третину свого життя. Такі загони на відритому повітрі мусять покриватися в основному рослинністю, мають обладнуватися засобами захисту, та забезпечувати птахам вільний доступ до відповідної кількості годівниць з кормом та водою.
      3. З міркувань забезпечення здоров'я, будівлі мають звільнятися від птиці у проміжках між утриманням кожної партії. Протягом цього часу будівлі та пристосування дезінфікуються. Окрім того, після закінчення відгодівлі кожної партії птиці порожніми мають залишатися і загони з тим, щоб піднялася рослинність та з міркувань забезпечення здоров'я. Країни-учасниці встановлюють період, протягом якого загони мають бути порожніми; про свої рішення вони повідомляють Комісію та інші країни-учасниці. Ці вимоги не застосовуються до незначної кількості птиці, яка не утримується в загонах, а вільно гуляє протягом всього дня.
    1. Загальні часткові відступи щодо утримання поголів’я худоби
      1. Частково відступаючи від вимог, викладених в пунктах 8.3.1., 8.4.2, 8.4.3 та 8.4.5, а також від кількості голів худоби, наведеної в Додатку VIIІ, компетентні інстанції країн-учасниць мають право дозволити частковий відступ від вимог згаданих пунктів та Додатка VIII для перехідного періоду, який закінчується 31 грудня 2010 року. Згаданий частковий відступ застосовується лише до тваринницьких господарств з наявними будівлями, спорудженими до 24 серпня 1999 року, і лише тією мірою, якою згадані будівлі для утримання худоби відповідають національним правилам стосовно органічного тваринництва, чинним до зазначеної дати, а за відсутності таких правил – приватним стандартам, які прийняли чи які визнають країни-учасниці.
      2. Оператори, яким вигідне таке часткове скасування, зобов’язані надати контрольній інстанції або контрольному органові план, що міститиме положення, які забезпечать наприкінці періоду часткового скасування відповідність положенням цієї Постанови.
      3. До 31 грудня 2006 року Комісія зобов’язана подати звіт щодо втілення в життя положень пункту 8.5.1.


С. БДЖІЛЬНИЦТВО ТА ПРОДУКТИ БДЖІЛЬНИЦТВА
    1. Загальні принципи
    1. Бджільництво є важливим видом діяльності, що допомагає захистові навколишнього середовища, сільського господарства та лісного господарства завдяки запиленню їх бджолами.
    2. Кваліфікація продуктів бджільництва як продуктів органічного виробництва тісно пов’язана як з характеристиками обробки вуликів, так і з якістю середовища, що їх оточує. Ця кваліфікація також залежить від умови добування, обробки та зберігання продуктів бджільництва.
    3. Якщо оператор триває кілька бджільницьких одиниць в одному районі, всі вони мають відповідати вимогам цієї Постанови. Частково відступаючи від згаданого принципу, оператор може утримувати господарські одиниці, що не відповідають вимогам цієї Постанови, за умови, що всі вимоги цієї Постанови виконуються, за винятком положень, викладених в параграфі 4.2 щодо розташування пасік. В цьому випадку продукт забороняється продавати з посиланням на методи органічного виробництва.



    1. Період конверсії
    1. Продукти бджільництва можуть продаватися з посиланням на методи органічного виробництва лише тоді, коли положення, викладені в цій Постанові, виконуються на протязі принаймні одного року. Під час періоду конверсії віск має замінюватися згідно з вимогами, викладеними в пункті 8.3.



    1. Походження бджіл
    1. Вибираючи породу, слід враховувати здатність комах пристосуватися до місцевих умов, їхню життєздатність та опір хворобам. Перевагу слід віддавати використанню європейських порід Apis melifera та їхнім місцевим екотипам.
    2. Пасіки мусять формуватися шляхом поділу сімей чи набування бджолиних роїв чи вуликів з підрозділів, які виконують умови, викладені в цій Постанові.
    3. Вперше частково відступаючи від цих умов, та за умови попереднього затвердження контрольною інстанцією або контрольним органом, дозволяється конвертувати наявні пасіки у виробничій одиниці, якщо вони не відповідають правилам цієї Постанови.
    4. Вдруге частково відступаючи від цих умов, дозволяється набувати бджолині рої у пасічників, які не виробляють продукцію згідно з цією Постановою, протягом перехідного періоду, що закінчується 24 серпня 2002 року, з врахуванням періоду конверсії.
    5. Втретє частково відступаючи від цих умов, відновлення пасік має дозволятися контрольною інстанцією або контрольним органом, за відсутності пасік, що відповідають цій Постанові, у випадку високої смертності комах, спричиненою станом здоров'я чи катастрофічними обставинами, з врахуванням періоду конверсії.
    6. Вчетверте частково відступаючи від цих умов, під час відновлення пасік дозволяється вводити до складу пасік 10% на рік бджолиних маток та бджолиних роїв, які не відповідають цій Постанові, за умови, що бджолині матки та рої розміщаються у вуликах з стільниками чи рамами стільників, що надходять з господарських одиниць органічного виробництва. В цьому випадку період конверсії не застосовується.


    1. Розташування пасік
    1. Країни-учасниці мають право визначити регіони або райони, де практично неможливе бджільництво, яке б відповідало цій Постанові. Пасічник зобов'язаний надати контрольній інстанції або контрольному органові карту відповідного мірила з розташуванням вуликів згідно з вимогами Додатка ІІІ, Частина А1, розділ 2, перший абзац. Якщо такі райони не визначено, пасічник зобов'язаний надати контрольній інстанції або контрольному органові відповідну документацію та докази (включаючи, за необхідності, відповідні аналізи) того, що райони, доступні його бджолиним сім’ям, відповідають умовам, що їх вимагає ця Постанова.
    2. Розташування пасік мусить:
      1. Забезпечити достатню кількість природного нектару, медвяної роси та джерел пилку для бджіл, та доступ до води;
      2. Бути таким, щоб в межах радіусу в 3 км від місця розташування пасіки джерела нектару та пилку складалися в основному з органічно вирощених культур та/або випадкової рослинності згідно з вимогами Статті 6 та Додатка І цієї Постанови, а культури можуть не підпадати під положення цієї Постанови, але мають оброблятися методами слабкого впливу на навколишнє середовище на зразок описаних в програмах, які розроблено згідно з Постановою (ЕЕС) №2078/92(1) та які не можуть суттєво вплинути на кваліфікацію продуктів бджільництва, як продуктів органічного виробництва.
      3. Забезпечити достатню відстань від будь-яких не сільськогосподарських виробничих джерел, які можуть викликати забруднення, наприклад: міські центри, автостради, промислові зони, звалища сміття, спалювані сміття та ін. Інспекційні інстанції та органи мають запровадити заходи на забезпечення цієї вимоги.

Наведені вище вимоги не застосовуються до районів, де не відбувається квітіння або де вулики “сплять”.


    1. Годування
    1. Наприкінці продуктивного сезону у вуликах слід залишати запаси меду та пилку, достатні для того, що пережити зиму.
    2. Штучне годування бджолиних сімей дозволяється, якщо виживанню вуликів загрожують несприятливі погодні умови. Штучне годування слід робити медом органічного виробництва, бажано від того ж підрозділу органічного виробництва.
    3. Вперше частково відступаючи від пункту 5.2, компетентні інстанції країн-учасниць можуть дозволити використання цукрового сиропу органічного виробництва замість меду органічного виробництва, або використання цукрової меляси органічного виробництва замість меду органічного виробництва у штучному годуванні, зокрема, коли цього вимагають кліматичні умови, що викликають кристалізацію меду.
    4. Вдруге частково відступаючи від наведених вище умови, використання цукрового сиропу, цукрової меляси та меду, на які не поширюється ця Постанова, може дозволити контрольна інстанція або контрольний орган для штучного годування протягом перехідного періоду, який закінчується 24 серпня 2002 року.
    5. Наведену далі інформацію слід ввести до реєстру пасік щодо використання штучного годування: тип продукту, дати, кількості та вулики, де воно застосовується.
    6. Інші продукти, відмінні від вказаних в пунктах 5.1 – 5.4, забороняється використовувати у бджільництві, яке відповідає вимогам цієї Постанови.
    7. Штучне годування може здійснюватися лише між останнім медозбором та 15 днями до початку наступного періоду утворення нектару чи медвяної роси.



    1. Профілактика хвороб та ветеринарне лікування
    1. Профілактика хвороб у бджільництві має ґрунтуватися на наступних принципах:
  1. Вибором відповідних морозостійких порід бджіл;
  2. Застосовуванням певних практичних методів, які підтримують сильний опір хворобам та профілактику інфекцій на зразок регулярної заміни бджолиних маток, регулярної перевірки вуликів на предмет виявлення аномалій здоров'я, контроль за трутнями у вуликах, регулярна дезинфекція матеріалів та обладнання, знищення забрудненого матеріалу чи джерел, регулярне поновлення бджолиного воску та достатні запаси пилку та меду в вуликах.
    1. Якщо, не зважаючи на всі наведені вище профілактичні заходи, бджолині сім’ї хворіють або підхоплюють інфекцію, їх слід негайно лікувати та, за необхідності, бджолині сім’ї слід переносити на ізольовані пасіки.
    2. Застосування ветеринарних медичних продуктів у бджільництві, яка відповідає цій Постанові, має ґрунтуватися на наступних принципах:
  1. Згадані продукти можуть використовуватися тією мірою якою їх використання дозволено країнами-учасницями згідно з відповідними положеннями Співдружності чи національними положеннями що відповідають законам Співдружності;
  2. Використанню фітотерапевтичних та гомеопатичних продуктів слід віддавати перевагу перед хімічно синтезованими алопатичними медичними продуктами, за умови, що терапевтична дія таких продуктів є ефективною за тих умов, для яких призначено лікування;
  3. Якщо використання наведених вище продуктів виявиться неефективним чи малоймовірно ефективним для боротьби з хворобою чи інвазією, які можуть зруйнувати бджолину сім’ю, дозволяється застосування хімічно синтезованих алопатичних медичних продуктів під відповідальність ветеринара чи інших осіб, вповноважених країнами-учасницями, без шкоди для принципів, викладених в пунктах (а) та (b) вище;
  4. Забороняється використання хімічно синтезованих алопатичних медичних продуктів для профілактичного лікування;
  5. Без шкоди для принципів, викладених у пункті (а) вище, для боротьби з шкідниками у випадку інвазії Varroa jacobsoni дозволяється застосовувати мурашину кислоту, молочну кислоту, оцтову кислоту та щавлеву кислоту та наступні речовини: ментол, тимол, евкаліпт чи камфору.
    1. На додаток до викладених вище принципів, дозволу вимагають: ветеринарне лікування або обробка вуликів, стільників та ін., які є обов’язковими за національним законодавством чи законодавством Співдружності.
    2. Якщо лікування провадиться з застосуванням хімічно синтезованих алопатичних продуктів, то протягом часу лікування бджолині сім'ї, що лікуються, мають розташовуватися в ізольованих вуликах, а весь віск має замінюватися воском, який відповідає вимогам, викладеним у цій Постанові. Відповідно, до таких бджолиних сімей застосовується період конверсії у 1 рік.
    3. Вимоги, викладені в попередньому абзаці, не застосовуються до продуктів, згаданих в пункті 6.3(е).
    4. Якщо мають застосовуватися ветеринарні медичні продукти, тип продукту (включаючи вказівку на активну фармакологічну речовину) разом з детальним діагнозом, помологією, способом вживання, тривалістю лікування та офіційним періодом виходу з лікування має чітко реєструватися та оголошуватися контрольній інстанції або контрольному органові перед тим, як продукти з’являться на ринку у вигляді продуктів органічного виробництва.



    1. Практика бджільництва та ідентифікація
    1. Забороняється знищення бджіл у стільниках, як спосіб, пов’язаний зі збиранням продуктів бджільництва.
    2. Забороняється калічення бджолиних маток на зразок підрізання крилець.
    3. Дозволяється заміна бджолиної матки вбиванням старої бджолиної матки.
    4. Практика знищення трутнів дозволяється лише у випадку їх зараження Varroa jacobsoni.
    5. Під час викачування меду забороняється застосування хімічних репелентів.
    6. Зона розташування пасіки має реєструватися разом з зазначенням вуликів. Контрольна інстанція або контрольний орган мають одержати інформацію про перенесення пасік у термін, погоджений з інспекційним органом чи інстанцією.
    7. Особливого піклування заслуговує забезпечення відповідного добування, обробки та зберігання продуктів бджільництва. Будь-які заходи, спрямовані на виконання цих вимог, мають документуватися.
    8. Видалення магазинів вуликів та викачування меду мають заноситися до журналу пасіки.


    1. Характеристика вуликів та матеріалів, які використовуються в бджільництві
    1. Вулики мають виготовлятися в основному з природних матеріалів, які не загрожують забрудненням навколишнього середовища або продуктів бджільництва.
    2. За винятком продуктів, згаданих у пункті 6.3(е), у вуликах можуть використовуватися лише натуральні продукти на зразок прополісу, воску та рослинних олій.
    3. Бджолиний віск для нових обсягів вощини має братися з виробничих підрозділів органічного виробництва. Частково відступаючи від цієї вимоги, зокрема, у випадку нових установок чи протягом періоду конверсії, інспекційна агенція або орган за виняткових обставин, коли бджолиного воску органічного виробництва немає на ринку, можуть дозволити використання бджолиного воску з підрозділів неорганічного виробництва, за умови, що такий віск береться з верхньої частини.
    4. Використання стільників з бджолиними дітками для викачування меду забороняється.
    5. Для захисту матеріалів (рамок, вуликів та стільників), зокрема, від шкідників, дозволяються лише відповідні матеріали, наведені в Частині В Розділу 2 Додатка ІІ.
    6. Дозволяється фізична обробка на зразок струменю пари чи полум’я.
    7. Для чищення та дезинфекції матеріалів, будівель, обладнання, пристосувань або продуктів, які використовуються у бджільництві, дозволяються лише відповідні речовини, перелічені в Додатку ІІ, Частина Е.


М7

ДОДАТОК ІІ