Ua консолідований текст укладений за системою consleg офісу офіційних публікацій Європейських Співтовариств

Вид материала

Документы

Содержание Директива ради 95/18/єес Директива ради 95/18/єес Ухвалила цю директиву Прикінцеві положення

Подобный материал:

• Текст який підготовлено системою consleg бюро офіційних публікацій Європейської Співдружності, 1688.98kb.
• Анкета участника международной научно-практической конференции «актуальные проблемы, 62.51kb.
• Схематичний план офісу 24 2 Розрахунок мережі 24 Опис розробленої мережі, 443.76kb.
• Указ президента україни про Програму інтеграції України до Європейського Союзу, 14.47kb.
• Консолідований рейтинг вузів України 2011, 683.96kb.
• Колективний договір, укладений, 186.79kb.
• Редакційні вимоги до публікацій, 80.43kb.
• Консолідований рейтинг вузів України, 265.78kb.
• Рекомендації уєфа щодо використання офіційних знаків для змі до відома змі уєфа інформує, 69.25kb.
• Студії європейських справ у Крайовій школі публічної адміністрації (ksap), м. Варшава, 37.98kb.

UA


Консолідований ТЕКСТ

Укладений за системою CONSLEG

Офісу офіційних публікацій Європейських Співтовариств




CONSLEG: 1995L0018 – 15/03/2001


Кількість сторінок: 8



Офіс офіційних публікацій Європейських Співтовариств


Цей документ слугує інструментом документації та укладачі не несуть жодної відповідальності за його зміст

►B


ДИРЕКТИВА РАДИ 95/18/ЄЕС

від 19 червня 1995 року

щодо ліцензування залізничних підприємств


(ОВ L 143, 27.6.1995, С. 70)


Зі змінами, внесеними:

	Офіційний Вісник
	№	сторінка		дата
М1 Директивою 2001/13/EC Європейського Парламенту та Ради від 26 лютого 2001 року	L75	26	15.3.2001

▼B

ДИРЕКТИВА РАДИ 95/18/ЄЕС

від 19 червня 1995 року

щодо ліцензування залізничних підприємств


РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

Беручи до уваги Договір про заснування Європейського Співтовариства, і, зокрема, його статтю 75,

Беручи до уваги пропозицію Комісії (¹),

Беручи до уваги висновок Економічного-соціального комітету (²),

Діючи згідно з порядком, встановленим у статті 189c Договору (³),

Оскільки єдиний ринок повинен включати простір без внутрішніх перешкод, у якому забезпечується вільний рух товарів, осіб, послуг та капіталів;

Оскільки принцип свободи надання послуг повинен застосовуватися у залізничному секторі, враховуючи специфічні характеристики цього сектору;

Оскільки Директива Ради 91/440/ЄЕС від 29 липня 1991 року щодо розвитку залізниць Співтовариства(⁴) забезпечує певні права доступу до міжнародних залізничних перевезень для залізничних підприємств та міжнародних об’єднань залізничних підприємств;

Оскільки для того, щоб забезпечити застосування права на доступ до залізничної інфраструктури у рамках всього Співтовариства на єдиній та недискримінаційній основі, необхідно видавати ліцензію залізничним підприємствам, які надають послуги, згадані у статті 10 Директиви 91/440/ЄЕС;

Оскільки необхідно підтримувати сферу дії Директиви 91/440/ЄЕС, включаючи винятки, зроблені для регіональних, міських та приміських перевезень, та оскільки необхідно визначити, що транспортна діяльність у вигляді човникових перевезень через тунель під Ла-Маншем також виключена зі сфери дії зазначеної Директиви;

Оскільки ліцензія, видана державою-членом, повинна відповідним чином визнаватися діючою у Співтоваристві в цілому;

Оскільки умови Співтовариства щодо доступу до залізничної інфраструктури або її використання для транзиту, будуть регулюватися іншими положеннями законодавства Співтовариства;

Оскільки беручи до уваги принцип субсидіарності та з метою забезпечення необхідної єдності та прозорості, Співтовариство встановлює широкі принципи такої системи ліцензування, залишаючи за державами-членами відповідальність за надання та управління ліцензіями;

Оскільки для того, щоб забезпечити надійні та відповідні послуги, необхідно забезпечити постійну відповідність залізничних підприємств певним умовам, пов’язаним з доброю репутацією, фінансовою здатністю та професійною компетенцією;

Оскільки для захисту споживачів та третіх зацікавлених сторін важливо забезпечити належне страхування залізничних підприємств або наявність у них відповідних угод щодо ризиків відповідальності

Оскільки питання призупинення й анулювання ліцензій та надання тимчасових ліцензій повинні також розглядатися у цьому контексті;

Оскільки перед залізничним підприємством буде також поставлено вимогу дотримання національних стандартів та нормативних положень Співтовариства щодо послуги забезпечення залізничних перевезень, при застосування яких необхідно уникати дискримінації і які спрямовані на забезпечення здійснення підприємством своєї дільності на умовах цілковитої безпеки на визначених ділянкаї;

Оскільки для того щоб забезпечити ефективну діяльність міжнародного залізничного транспорту, необхідно, щоб залізничні підприємства поважали угоди, що діють у цій сфері;

▼B


Оскільки, на закінчення, процедури надання, підтримання та внесення змін до діючих ліцензій залізничних підприємств повинні відображати загальне прагнення до прозорості та недискримінації,

УХВАЛИЛА ЦЮ ДИРЕКТИВУ:

Розділ І

▼М1

Мета та сфера дії

Стаття 1

1. Ця Директива стосується критеріїв, що застосовуються Державою-членом під час видачі, поновлення або внесення змін до ліцензій для залізничних підприємств, які засновані або будуть засновані у Співтоваристві.
   
2. Держави-члени можуть вилучити зі сфери застосування цієї Директиви:
   

а) підприємства, які здійснюють пасажирські перевезення лише на місцевій або регіональній відокремленій інфраструктурі;


b) залізничні підприємства, які здійснюють лише міські або приміські пасажирські перевезення,


c) залізничні підприємства, діяльність яких обмежена здійснення регіональніх вантажних перевезень, що не підпадають під дію Директиви 91/440/ЄЕС;


d) залізничні підприємства, які здійснюють вантажні перевезення лише на залізничній інфраструктурі, яка є приватною власністю та існує виключно для використання власником інфраструктури для здійснення його власних вантажних перевезень

3. Підприємства, діяльність яких обмежена забезпеченням човникових перевезень автомобілів через тунель під Ла-Маншем, виключаються зі сфері дії цієї Директиви”

▼B

Стаття 2

Для цілей цієї Директиви:

▼М1

1. залізничне підприємство” означає будь-яке державне або приватне підприємство, основна підприємницька діяльність якого полягає у наданні послуг з перевезення вантажів та/або пасажирів залізницею, за умови, що підприємство само повинно забезпечити надання тяги; це визначення включає також підприємства, які надають виключно тягу
   

▼B

2. „ліцензія” означає дозвіл, виданий державою-членом підприємству, за яким воно визнається залізничним підприємством. Така правоздатність може обмежуватись положеннями про надання певних видів перевезень;
   
3. „орган ліцензування” означає орган, призначений державою-членом для видання ліцензій;
   
4. – „ міські та приміські перевезення” означають транспортні послуги, діють які здійснюються для забезпечення транспортних потреб міського центру або міста з передмістям, а також транспортного сполучення такого центру чи всього міста з навколишніми територіями;
   

- „регіональні перевезення” означають транспортні послуги, що здіснюються з метою забезпечення потреб регіону.

▼М1

Стаття 3

Кожна Держава-член призначає орган, який відповідає за видачу ліцензій і за виконання зобов’язань, покладених на нього цією Директивою. Задача надання ліцензій повинна виконуватися органом, який сам не не здійснює залізничних перевезень і є незалежним від органів чи підприємств, які цим займаються».

▼B

Розділ ІІ

Ліцензії

Стаття 4

1. Залізничне підприємство має право подавати заяви на отримання ліцензії у державі-члені, в якій воно засноване.
   
2. Держави-члени не видають ліцензії і не подовжують строк їх дії, у випадках коли не виконуються вимоги даної Директиви.
   
3. Залізничне підприємство, яке відповідає вимогам, закріпленим у цій Директиві, має право на отримання ліцензії.
   
4. Залізничне підприємство не має дозволу надавати залізничні перевезення, які входять до сфери дії цієї Директиви, якщо воно не отримало відповідну ліцензію на надання таких послуг.
   

▼М1

5. Ліцензія діє на всій території Співтовариства.
   

▼B

Стаття 5

1. Залізничне підприємство повинно засвідчити органам з ліцензування відповідної держави-члена до початку своєї діяльності, що воно зможе у будь-який час відповідати вимогам щодо доброї репутації, фінансової спроможності, професійної компетенції та покриття цивільної відповідальності, переліченим у статтях 6 - 9.
   
2. На виконання пункту 1 будь-який заявник повинен надавати усю необхідну інформацію.
   

Стаття 6

Держави-члени визначають умови, відповідно до яких виконується вимога доброї репутації, яка гарантує, що залізничне підприємство-заявник бо його відповідальні особи в його керівництві:

• Не визнані винними у здійсненні серйозних кримінальних злочинів, включаючи такі, що мають комерційний характер,
  
• Не були визнані банкрутами,
  
• Не визнані винними у здісненні серйозного злочину проти певного законодавства, яке застосовується до транспорту,
  

▼М1

не визнанийі винними у серйозних або повторних порушеннях зобов’язань щодо соціального або трудового права, в тому числі зобов’язань, передбачених законодавством з питань техніки безпеки таі охорони здоров’я, а також митних зобов’язань у випадку компаній, які прагнуть здійснювати транскордонне перевезення вантажів, що підлягають митним процедурам”;

▼B

Стаття 7

1.Вимоги, що стосуються фінансової спроможності, задовольняються, коли залізничне підприємство-заявник може продемонструвати, що воно зможе виконувати свої існуючі та потенційні зобов’язання, визначені на підставі реальних припущень, протягом дванадцяти місяців.

2. На виконання пункту 1, кожен заявник представляє як мінімум детальні звіти, зазначені у розділі І додатку.


▼B

Стаття 8

1. Вимоги, що стосуються професійної компетенції, виконуються, якщо:
   
   1. Залізничне підприємство-заявник має або матиме управлінську структуру, що має знання та/або досвід, необхідні для здійснення безпечного та надійного управління та контролю за типом діяльності, визначеним у ліцензії,
      
   2. Його персонал, відповідальний за безпеку, в першу чергу машиністи, мають повну кваліфікацію для виконання своєї діяльності,
      
   3. Його персонал, рухомий склад та організація можуть забезпечити високий рівень безпеки для перевезень, що надаються
      
2. На виконання пункту 1, кожен заявник повинен дати щонайменше детальні дані, зазначені у Розділі ІІ Додатку.
   

3. Необхідно подати відповідне письмове свідчення відповідності кваліфікаційним вимогам .
   

Стаття 9

Залізничне підприємство повинно бути відповідним чином застраховане або мати відповідні угоду домовленості про покриття, згідно з національним законодавством та міжнародним правом, його відповідальності при виникненні нещасних випадків, особливо стосовно пасажирів, багажу, рахту вантажів, пошти та третіх сторін.

Розділ ІІІ

Термін дії ліцензії

Стаття 10

1. Ліцензія повинна бути дійсною доти, доки залізничне підприємство виконує зобов’язання, визначені у цій Директиві. Однак орган ліцензування може встановити положення про проведення регулярної перевірки як мінімум раз на п’ять років.
   
2. Специфічні положення, що регулюють призупинення чи анулювання ліцензії, можуть бути включені у саму ліцензію.
   

Стаття 11

1. У разі серйозного сумніву, що залізничне підприємство, яке отримало ліцензію, відповідає вимогам цієї Директиви, і зокрема статті 5, орган ліцензування може у будь-який час перевірити, чи залізничне підприємство дійсно відповідає усім вимогам. Якщо орган ліцензування виявив, що залізничне підприємство не може більше відповідати вимогам цієї Директиви, і зокрема статті 5, він призупиняє або відкликає ліцензію.
   
2. Якщо орган ліцензування держави-члена підтвердив виявив серйозні сумніви щодо відповідності вимогам, встановленим у цій Директиві, тієї частини залізничного підприємства, на яку ліцензія була видана органом ліцензування іншої держави-члена, він негайно ставить останній до відома.
   
3. Не заперечуючи змісту пункту 1, у разі призупинення чи скасування ліцензії на підставах невідповідності вимогам фінансової спроможності, орган ліцензування може надати тимчасову ліцензію на час реорганізації залізничного підприємства за умови, що немає ризику для безпеки. Однак тимчасова ліцензія не повинна бути дійсною довше шести місяців з дня її видачі.
   
4. Якщо залізничне підприємство припинило перевезення на шість місяців або не розпочало діяльність через шість місяців після надання ліцензії, орган ліцензування може прийняти рішення про подання ліцензії на перегляд або її призупинення. Щодо початку діяльності залізничне підприємство може просити про визначення тривалішого терміну, враховуючи специфічний характер перевезень, що будуть надаватися.
   
5. У разі зміни, яка впливає на юридичній статус підприємства, і особливо у випадку злиття або поглинання, орган ліцензування може прийняти рішення про повторне подання ліцензії на затвердженням. Таке залізничне підприємство може продовжувати свою діяльність, якщо тільки орган ліцензування не бачить ризику для безпеки; у такому випадку, необхідно подати підстави для такого рішення.
   
6. Якщо залізничне підприємство збирається суттєво змінити або розширити свою діяльність, його ліцензія має бути повторно подана до органу ліцензування на перегляд.
   
7. Орган ліцензування не повинен дозволяти залізничному підприємству, щодо якого розпочата процедура про визнання банкрутства або інші подібні процедури, зберігати ліцензію, якщо цей орган переконаний, що не має реальних перспектив для фінансового реструктурування протягом обгрунтуваного проміжку часу.
   

▼М1

8. Якщо орган ліцензування видає, призупиняє, анулює або вносить зміни до ліцензії, зацікавлена держава-член повинна негайно повідомити про це Комісію. Комісія повинна повідомити про це інші держави-члени.
   

Стаття 12


1. Крім вимог цієї Директиви, залізничне підприємство повинно дотримуватись також національного законодавства та нормативно-правової бази, які є сумісними із законодавством Співтовариства і застосовуються у недискримінаційний спосіб, зокрема:


а) спеціальних технічних і експлуатаційних вимог до здійснення залізничних перевезень;


b) вимог з безпеки, що застосовуються до персоналу, рухомого складу і внутрішньої організації підприємства;


с) положень щодо здоров’я, безпеки, соціальних умов і прав працівників та споживачів:


d) вимог, що застосовуються до всіх підприємств у відповідному залізничному секторі, створених для надання послуг споживачам або для їх захисту.


2. Залізничне підприємство може у будь-який час звернутися до Комісії з питанням щодо сумісності вимог національного законодавства із законодавством Співтовариства, а також з питанням, чи дійсно такі вимоги застосовуються у недискримінаційний спосіб. Якщо Комісія вважає, що положення цієї Директиви не виконуються, вона, не заперечуючи і не відміняючи статтю 226 Договору, надає висновок щодо правильного тлумачення Директиви».

Стаття 13


Залізничні підприємства поважають угоди, що застосовуються до міжнародних залізничних перевезень, чинні у Державах-членах, де вони діють вони здійснюють ці перевезення. Вони також дотримуються відповідних митних і податкових положень.


▼B

Розділ IV

Перехідні положення

Стаття 14

1. Залізничним підприємствам, які здійснюють залізничні перевезення, надається перехідний період – дванадцять місяців – станом на останній день проведення змін, згаданих у статті 16(2) для того, щоб відповідати положенням цієї Директиви. Цей перехідний період не повинен стосуватися положень, що можуть вплинути на безпеку залізничних перевезень.
   

Розділ V

Прикінцеві положення

Стаття 15

1. Відповідна країна-член повинна зробити процес надання ліцензій відкритим і інформувати про це Комісію.
   
2. Орган ліцензування приймає рішення по заяві якомога швидше, але не більше ніж через три місяці після того, як була надана уся необхідна інформація, особливо деталі, згадані у Додатку, враховуючи всю доступну інформацію. Рішення повідомляється залізничному підприємству-заявнику. У випадку відмови подаються підстави для такого рішення.
   

▼B

3. Держави-члени вживають необхідних заходів для гарантування можливості судовому перегляду рішення органів ліцензування.
   

Стаття 16

1. Через два роки після введення цієї Директиви Комісія подає Раді звіт про її застосування, з наданням, у разі необхідності, пропозицій щодо подальших дій Співтовариства, особливо беручи до уваги можливість розширення сфери дії цієї Директиви.
   
2. Держави-члени приймають закони, регламенти та адміністративні положення, необхідні для забезпечення відповідності цій Директиві протягом двох років з дати набрання нею чинності. Про це вони невідкладно повідомляють Комісію.
   
3. Якщо держави-члени приймають зазначені положення, вони повинні містити посилання на цю Директиву або супроводжуватися такими посиланнями під час їх офіційного видання. Методи таких посилань встановлюються державами-членами
   

Стаття 17

Ця Директива набирає чинності з дня її опублікування в Офіційному віснику Європейських Співтовариств.

Стаття 18


Ця Директива адресується державам-членам.


▼B

ДОДАТОК

І. Детальна інформація, що згадується у статті 7(2)

1. Фінансова спроможність підтверджується за річною звітністю підприємства або у випадку неможливості надання підприємством річної звітності, за бухгалтерським балансом. Детальна інформація повинна бути представлена, особливо у наступних аспектах:
   
   1. Наявні ресурси, включаючи залишок у банку, резерви під заставою для овердрафту та позики;
      
   2. Фонди та активи, наявні для забезпечення
      
   3. Оборотний капітал;
      
   4. Пов’язані кошти, включаючи витрати на придбання для оплати рахунків на транспортні засоби, землю, будівлі, обладнання та рухомий склад;
      
   5. Платежі з активів підприємства.
      
2. Особливо заявник вважається фінансово неспроможним, якщо він має істотні заборгованості з виплати податків або соціального забезпечення, які сформувалися внаслідок діяльності підприємства.
   
3. Орган може, зокрема, вимагати представлення аудиторського звіту та супровідні документи від банку, ощадного банку, бухгалтера або аудитора. Ці документи повинні включати інформацію щодо питань, згаданих у пункті 1.
   

ІІ Детальна інформація, що згадується у статті 8 (2)

1. Детальна інформація стосовно характеру та технічного обслуговування рухомого складу, особливо стосовно стандартів безпеки.
   
2. Детальна інформація стосовно кваліфікації персоналу, відповідального за безпеку та детальна інформація про його навчання.