Національний університет водного господарства та природокористування В. П. Окорський Основи менеджменту Навчальний посібник Рівне 2009
| Вид материала | Документы |
- Затверджую міністерство освіти І науки україни ректор національний університет водного, 1187.18kb.
- Методика обліку амортизації І зносу матеріальних необоротних активів підприємств будівельного, 119.18kb.
- The particular qualities of organization of accounting on public enterprises on their, 222.02kb.
- Ліхо О. А., к с-г н., доцент, Веремійчик І. А., аспірант, Волощук В. П., студент, 76.4kb.
- Удк 631. 468: 631. 81 Гаврилюк В. А., к с. г н.,, 157.57kb.
- Міністерство освіти І науки України Національний університет водного господарства, 418.14kb.
- Міністерство освіти І науки України Національний університет водного господарства, 250.93kb.
- Удк 658. 589 Сіпайло Л. Г., асистент, 133.64kb.
- Удк 631. 164. 23 Немкович О. Б., здобувач, 124.73kb.
- Сівак В. М., к т. н., доцент, 133.26kb.
Основні питання: 13.1. Сутність та вимоги до управлінських рішень. 13.2. Умови розробки та прийняття управлінських рішень. 13.3. Аналіз факторів, що впливають на процес, якість та ефективність управлінських рішень. 13.4. Сутність оптимізації управлінських рішень у менеджменті. 13.5. Методи і моделі пошуку та прийняття управлінських рішень. 13.6. Оцінка результатів пошуку управлінських рішень.
13.1. Сутність та вимоги до управлінських рішень
Прийняття рішень, як і обмін інформацією є складовою частиною будь – якої управлінської функції.
Менеджером можна назвати людину тільки тоді, коли вона приймає організаційні рішення та реалізує їх за допомогою інших людей.
Поняття “рішення” в сучасному житті є дуже багатозначним. Частіше усього під рішенням розуміють або процес вибору найкращого (ефективного, оптимального) варіанта дій із багатьох можливих, або ж самий результат цього вибору.
Відповідно, під управлінським рішенням (УР) розуміється: 1) пошук найбільш ефективного, найбільш раціонального або оптимального варіанта дій керівника; 2) кінцевий результат постановки і прийняття УР.
Управлінські рішення - це сукупний результат творчого процесу (суб'єкта) та дій колективу (об’єкта управління) для вирішення конкретної ситуації, що виникла у зв’язку з функціонуванням системи.
Управлінські рішення є соціальним аспектом, що організовує і спрямовує в певне русло діяльність трудового колективу та виконує роль засобу, який сприяє досягненню мети, поставленої перед підприємством.
До управлінського рішення висувається ряд загальних вимог, серед яких слід відмітити: а) всебічну обґрунтованість рішення; б) своєчасність; в) необхідну повноту змісту; г) повноваження; д) узгодженість із прийнятими раніше рішеннями.
Всебічна обґрунтованість рішення означає, насамперед, необхідність прийняття його на основі максимально повної і достовірної інформації. Для цього необхідно знання особливостей, шляхів розвитку керованих, керуючих систем і навколишнього середовища. Потрібно здійснити ретельний аналіз ресурсного забезпечення, науково-технічних можливостей, цільової функції розвитку, економічних і соціальних перспектив підприємства, регіону, галузі, національної і світової економіки.
Своєчасність - УР приймаються за умов дефіциту часу та певних обставин, що склались і повинні бути прийняті з випередженням, з тим, щоб забезпечити необхідну його цінність та ефективність.
У найбільш загальній формі управлінське рішення повинно охоплювати: а) ціль (сукупність цілей) функціонування і розвитку системи; б) засоби і ресурси, використовувані для досягнення цих цілей; в) основні шляхи і засоби досягнення цілей; г) терміни досягнення цілей; д) порядок взаємодії між підрозділами та виконавцями; е) організацію виконання робіт на всіх етапах реалізації рішення.
Важливою вимогою управлінського рішення є повноваження рішення – суворе дотримання об’єктом управління тих прав і повноважень, що йому надані вищим рівнем управління.
Прийняття і реалізація управлінського рішення потребує високого рівня професіоналізму і наявності визначених соціально – психологічних якостей особистості, чим володіють не всі спеціалісти, що мають фахову освіту, а всього 5-10 % із них.
Узгодженість із прийнятими раніше рішеннями часто вимагає прийняття наступних рішень, що будуть спрямовані на те, щоб реалізувати попереднє якнайкраще. Але ухвала такого рішення може бути частиною вирішення загальної проблеми, яка спрямована на успішну реалізацію прийнятого рішення.
У кінцевому підсумку управлінські рішення є результатом управлінської діяльності. У більш широкому розумінні управлінські рішення розглядають як основний вид управлінської праці, сукупність взаємопов’язаних, цілеспрямованих і логічно послідовних управлінських дій, які забезпечують реальність управлінських завдань.
Класифікують управлінські рішення за кількома ознаками (рис. 13.1).
За функціональним призначенням управлінські рішення поділяються на планові, прогнозні, регулюючі, контролюючі, організаційні та ін.
За характером розв’язуваних задач виділяються економічні, технологічні, технічні та екологічні управлінські рішення.
За рівнем прийняття УР бувають:
- прийняті на вищому рівні управлінської ієрархії;
- рішення на середньому рівні управління приймаються відповідними менеджерами і відносяться до рівня підсистем;
- рішення прийняті менеджерами технічного рівня управління забезпечують функціонування підсистем на елементарному рівні.
За характером прийняття управлінські рішення бувають: одноособові, колегіальні та колективні.
Управлінські рішення, які характеризують цілі організації поділяються на: поточні, тактичні і стратегічні.
За причинами виникнення управлінські рішення поділяються на: ситуаційні, за розписом, програмні, ініціативні, епізодичні та періодичні.
За способом обґрунтування УР бувають:
- інтуїтивні рішення, які базуються на відчуттях менеджера у правильності вибору. Вони ґрунтуються на припущенні та засновані на „шостому почутті” і приймаються за умови, що у менеджера є необхідний досвід роботи, а також відсутність достатнього часу для обґрунтування рішення;
- організаційні рішення - це вибір, який повинен зробити керівник, щоб виконати обов’язки, зумовлені посадою. Мета організаційного рішення - забезпечення руху до поставлених перед організацією завдань. Ці рішення поділяються на дві групи: а) запрограмовані - це такі рішення, які однозначно диктуються обставинами, постійно повторюються: б) незапрограмовані рішення пов’язані з виникненням нестандартних ситуацій та потребують відповідних рішень;
- раціональні (аналітичні) рішення ґрунтуються на всестороньому науковому аналізі, наявності можливостей дослідження проблеми.
За організаційним оформленням УР бувають: жорсткі, орієнтуючі, гнучкі та нормативні.
Рис. 13.1. Класифікація управлінських рішень
13.2. Умови розробки та прийняття управлінських рішень
Процес прийняття рішень складний і багатосторонній. Він включає цілий ряд стадій і операцій. Питання, скільки і які стадії повинен пройти процес прийняття рішень, який конкретний зміст кожного з них, суперечливі і неоднаково вирішуються менеджерами. Це залежить від кваліфікації керівника, ситуації, стилю керівництва і культури організації. Важливо, щоб кожен менеджер розумів сильні сторони й обмеження кожного підходу та процедуру прийняття рішення і вмів вибирати кращий варіант з урахуванням ситуації і власного стилю управління.
Оптимальний варіант процесу підготовки раціональних управлінських рішень включає такі етапи:
- виникнення ситуації, яка потребує прийняття рішення;
- збір і обробка інформації щодо наявних методів менеджменту;
- виявлення та оцінювання альтернатив, які можливо вирішувати за допомогою наявних в арсеналі менеджера методів;
- підготовка та оптимізація управлінського рішення, яке приймається (вибір альтернативного варіанта дій);
- прийняття управлінського рішення (узаконення альтернативи);
- реалізація управлінського рішення та оцінювання результатів.
Кожний етап реалізується через відповідні процедури. Схема процесу підготовки раціональних УР представлена на рис. 13.2. Така технологія вироблення управлінського рішення є логічним продовженням процесу менеджменту, оскільки прийняття УР завершують процедури формування інструментів впливу керуючої системи на керовану.
Рис. 13.2. Процес вироблення управлінських рішень
В таблиці 13.1 наведено аналіз основних операцій щодо підготовки, формування, прийняття та реалізації управлінських рішень і виконано аналіз процедур, які супроводжують цей процес на усіх етапах його реалізації.
Таблиця 13.1
Типові операції і процедури прийняття управлінських рішень
| Операції | Процедури |
| 1 | 2 |
| Підготовка до роботи |
|
| Виявлення проблем |
|
| Пошук інформації |
|
| Обробка інформації |
|
| Встановлення можливостей ресурсного забезпечення |
|
продовження табл. 13.1
| 1 | 2 |
| Ранжування цілей |
|
| Формулювання планових завдань |
|
| Оформлення планових документів |
|
| Реалізація рішень, контролювання їх виконання і мотивування |
|
13.3. Аналіз факторів, що впливають на процес, якість та ефективність управлінських рішень
Під якістю УР варто розуміти ступінь його відповідності характеру розв’язуваних задач, функціонування і розвитку виробничих систем. Інакше кажучи, у якому ступені УР забезпечує подальші шляхи розвитку виробничої системи за умов формування ринкових відносин.
Чинники, що визначають якість і ефективність управлінських рішень, можуть класифікуватися за різноманітними ознаками – як чинники внутрішньої природи (пов’язані з керуючими і керованими системами), так і зовнішні чинники (вплив навколишнього середовища). До числа цих чинників варто віднести:
- чітке формулювання цілі – для чого приймається УР, які реальні результати можуть бути досягнуті, як виміряти, співвіднести поставлену ціль і досягнуті результати;
- обсяг і цінність інформації – для успішного прийняття УР головним є не обсяг інформації, а цінність обумовлена рівнем професіоналізму, досвіду, інтуїцією менеджера;
- час розробки управлінського рішення – як правило, УР завжди приймається в умовах дефіциту часу і надзвичайних обставин (дефіциту ресурсів, активності конкурентів, ринкової кон’юнктури, непослідовної поведінки політиків);
- організаційні структури управління;
- форми і методи здійснення управлінської діяльності;
- методи і методики розробки і реалізації УР (наприклад, якщо фірма лідирує – методика одна, якщо йде за іншими - інша);
- суб’єктивність оцінки варіанту вибору рішення. Чим більш неординарним є управлінське рішення, тим суб’єктивніше оцінка;
- стан керуючої і керованої систем (психологічний клімат, авторитет керівника, професійно – кваліфікаційний склад кадрів тощо);
- систему експертних оцінок рівня якості і ефективності УР.
При цьому завжди необхідно пам’ятати, що навіть старанно продумані рішення можуть виявитися неефективними, якщо вони не зможуть передбачити можливих змін у ситуації, стані виробничої системи.
Фактори, які необхідно враховувати при прийнятті управлінських рішень:
- Людський фактор – сукупність якостей людини (здоров'я, освіта, активність), що впливають на результативність його діяльності.
- Мотивування.
- Відбір, навчання, атестація – підвищення якості персоналу на основі конкурсного відбору при влаштуванні на роботу.
- Планування чисельності – встановлення затрат часу, фондів часу, аналізу ринку праці, що дозволяє зберегти раціональний склад колективу.
- Взаємовідносини в трудовому колективі – процес створення і функціонування формальної організації з її можливими протиріччями і конфліктами. Влада і вплив особистості, концепція керівництва і управління конфліктами, перемінами і стресами дозволить знайти підходи до ефективного управління організацією.
- Організація управління персоналом – вивчення форм, методів і процедур, що забезпечують результативну роботу колективу.
На процес прийняття управлінських рішень впливають такі фактори:
- особисті якості менеджера (освіта, знання, вік, досвід, характер та ін.);
- поведінка менеджера (звички, темперамент, конфліктність тощо);
- середовище прийняття рішення:
- визначеність (керівник усвідомлює очікувані наслідки реалізації всіх можливих альтернативних рішень);
- невизначеність (неможливість з'ясувати ймовірні наслідки реалізації будь-яких альтернативних рішень);
- ризик (менеджеру відомі ймовірні результати реалізації кожної альтернативи);
- інформаційні обмеження (обумовлені зростанням витрат на отримання додаткової інформації);
- взаємозалежність рішень;
- очікування можливих негативних наслідків;
- можливість застосування сучасних технічних засобів;
- наявність ефективних комунікацій;
- відповідність структури управління цілям і місії організації тощо.
Згідно із законами вихідних даних Г. Спенсера кожен може прийняти ефективне рішення, володіючи достатньою інформацією. Компетентний менеджер здатний прийняти оптимальне рішення і в разі існування інформаційних обмежень. Однак тільки талановитий менеджер здатний результативно діяти навіть за повної відсутності необхідної інформації.
13.4. Сутність оптимізації управлінських рішень у менеджменті
Ефективність та якість управлінських рішень досягається лише у тому випадку, коли дотримується технологія прийняття, реалізації управлінських рішень і процес здійснюється у визначеній послідовності. У практиці управління прийнято виділяти два основних блоки: блок прийняття і блок реалізації рішення.
Реалізація рішень включає:
- організацію та виконання робіт як єдиного комплексу з виділенням індивідуальних виконавців;
- підбиття результатів діяльності, аналіз отриманих результатів і стимулювання виконавців.
Співвідношення витрат ресурсів на прийняття і реалізацію рішень звичайно оцінюється як 1:9.
Послідовність прийняття і реалізації рішень може бути подано блок-схемою (рис. 13.3).
Рис. 13.3. Блок – схема процесу прийняття і реалізації управлінських рішень
Основними методами прийняття рішень є:
а) неформальні, що базуються на інтуїції менеджера;
б) колективні, що базуються на використанні “мозкового штурму” колективу;
в) кількісні методи, в основі яких лежить науково – практичний підхід, що передбачає вибір оптимальних рішень шляхом обробки інформації на ПЕОМ.
Аналіз цілі й аналіз ситуації дозволяють виявити проблему і проаналізувати її. Проблеми можуть бути класифіковані в такий спосіб:
- стандартні проблеми, що мають чітку структуру, причинно – наслідкові зв’язки, аналоги;
- добре структуровані проблеми, що можуть бути розчленовані на підпроблеми, блоки питань, для кожного з яких звичайно є набір рішень;
- слабко структуровані проблеми, у яких далеко не завжди проглядаються напрямки причинно – наслідкових зв’язків; самі проблеми не окреслюються достатньо чітко;
- структуровані проблеми, що звичайно не мають аналогів, причинно – наслідкові зв’язки не завжди ясні, засоби рішення не визначені. Класичний приклад – катастрофи природні і техногенні з великими соціальними наслідками.
До методів аналізу і вирішення проблем можуть бути віднесені:
- інструкції і посібники, чітко та ясно обгрунтовуючі послідовність аналізу системи і вирішення проблем;
- економіко – математичні моделі і методи, що формалізують взаємозв’язки процесів і явищ;
- системний аналіз, що дозволяє виявити напрямки взаємодії підсистем, стратегію їхнього розвитку;
- експертні оцінки і судження, що дозволяють авторитетним спеціалістам оцінити питому вагу подій, явищ, чинників, прогнози розвитку систем і підсистем, співвідношення детермінованих і ймовірних чинників.
13.5. Методи і моделі пошуку та прийняття управлінських рішень
Вибір управлінського рішення має проводитись на основі інформації, одержаної в процесі управлінської діяльності.
Класична модель ухвалення рішення – це сукупність підходів, якими керується менеджер у процесі ухвалення рішення. Вони ґрунтуються на припущенні, що менеджери повинні діяти логічно й раціонально та ухвалювати рішення, що дадуть користь організації.
Рис. 13.4. Класична модель ухвалення рішення
Однією з моделей ухвалення рішення є адміністративна, яка ґрунтується на тому, що: по-перше, менеджери мають неповну і недосконалу інформацію; по-друге, обмежені вимушеною раціональністю; по-третє, задовольняються першим – ліпшим рішенням.
Вимушена раціональність означає, що менеджери мають певні обмеження, такі як власні цінності, підсвідомі рефлекси, навики та звички. Їх обмежують також недостатня поінформованість та відсутність потрібних знань.
Групи взаємодії – це форма групового ухвалення рішення, за якої новоствореній групі ставиться завдання розробити та ухвалити рішення. Наявною групою може бути функціональний відділ, постійна робоча група або постійний комітет. Перевага цього методу полягає в тому, що взаємодія працівників часто приводить до появи нових ідей та сприяє порозумінню. Головний недолік той, що чиїсь інтереси можуть відігравати у цьому процесі надто важливу роль.
Групи “дельфі”. Таку групу деколи створюють для досягнення консенсусу в експертних оцінках. Метод “дельфі” передбачає надання можливості висловити свої думки групі експертів, що працюють індивідуально в різних місцях, результати яких усереднюються.
Номінальні групи – це створення групи, члени якої працюють разом, однак вони не обмінюються інформацією, як члени групи взаємодії. Номінальну групу використовують для розробки творчих, інноваційних альтернативних ідей. Спочатку менеджер збирає групу спеціалістів необхідного напрямку та ставить їм завдання, після чого, члени групи описують якомога більше альтернативних варіантів рішень. Рішення, запропоновані кожним, оголошуються усій групі, їх обговорюють та голосують щодо кожного з них. Рішення чи ідея, яка має найвищий рейтинг, є рішенням, що його пропонує група. Звичайно, негативним є те, що менеджер може скористатися своїм авторитетом і підтримати або відхилити конкретне рішення.
На рис. 13.5 наведено розгорнуту класифікацію методів прийняття управлінських рішень.
Рис. 13.5. Класифікація методів прийняття управлінських рішень
13.6. Оцінка результатів пошуку управлінських рішень
Останній етап процесу ухвалення рішення передбачає, що менеджер повинен оцінити ефективність прийнятого рішення, тобто переконатися, що обране альтернативне рішення слугує інтересам організації. Коли виявиться, що це рішення неефективне, менеджер має кілька можливих варіантів виходу з ситуації, що склалася: він може застосовувати інше рішення, яке раніше обговорювалось. З іншого боку, менеджер може визнати, що ситуацію оцінено неправильно і розпочати весь процес пошуку управлінського рішення спочатку. Зрештою, він може зробити висновок, що рішення ще не виявило себе або не потребує інших підходів до його реалізації.
Помилка у разі оцінки ефективності ухваленого рішення може коштувати дорого. Класичним прикладом неправильного рішення є випадок з Coca – Cola, менеджери якої вирішили змінити складники цього напою. Реакція покупців була вкрай негативною. Однак фірма негайно відреагувала: за три місяці почали виготовляти напій з попередніми показниками Coca – Cola Сlassic. Якщо менеджери “зациклюються” на рішенні та не оцінюють його ефективності, то результати будуть негативними.
В міру реалізації управлінського рішення досягаються визначені результати. Їхня оцінка повинна бути систематичною, зваженою, не упередженою, всебічною. У кожному результаті акумулюються багато складових: якість УР, реакція керованої системи на управлінський вплив, кваліфікація кадрів, ефективність використання ресурсів. У залежності від характеру УР, об’єкта управління можуть аналізуватися результати щохвилинні (космічні експедиції, стикування космічних апаратів, вихід у відкритий космос), щогодинні (виробничі і транспортні системи), змінні, добові, місячні, квартальні та ін.
Аналіз і оцінка конкретних результатів та висновків, що досягаються при цьому, є кінцевою ланкою зворотнього зв'язку для коригування в ній системи прийняття і реалізації управлінських рішень. Експертиза, звичайно здійснювана на рівні аналізу результатів реалізації управління рішеннями, висновків і пропозицій, повинна здійснюватися також на всіх рівнях і стадіях прийняття і реалізації управлінських рішень.
Оцінку економічних результатів прийнятих управлінських рішень необхідно виконувати згідно алгоритму наведеного в таблиці 13.2.
Таблиця 13.2
Організація пошуку управлінських рішень та оцінка їх результатів
| Ефект | Являє собою результат впровадження заходів, направлених на вдосконалення виробництва і бізнесу в цілому |
| Ефективність | Економічний ефект виражається показниками: збільшення прибутку; зниження собівартості |
| Абсолютна економічна ефективність | Відношення отриманого ефекту за плановий період до суми інвестицій, необхідних для отримання цього ефекту |
| Відносна економічна ефективність | Характеризує перевагу одного із можливих варіантів вирішення задачі, вона показує, наскільки один варіант ефективніше від іншого |
| Собівартість робіт | Складається з двох груп витрат: 1) прямі витрати – матеріали, сировина, витрати на енергію, утримання автотранспорту, зарплата; 2) накладні витрати – затрати на управління, утримання соціальної та виробничої інфраструктури |
| Прибуток | Різниця між усіма надходженнями фірми та витратами, пов’язаними з виробництвом і продажем товарів або послуг |
| Вплив фактора часу | Приведення інвестицій до фактору Кві будь – якого і-го року їх вкладення до року їх використання τ, можна виконати за формулою: Кві = Кі (1+Ен)τ-1, де τ – період використання інвестицій; Ен – нормативний коефіцієнт приведення; Кі – розмір інвестицій в і-му році |
Запитання для повторення і обговорення
- Дати визначення поняттю “рішення” у сучасному житті менеджера.
- Які загальні вимоги висуваються до управлінського рішення?
- Що являється самою важливою вимогою управлінського рішення?
- Навести характеристику трьох основних видів рішень за способами їх прийняття.
- Описати суть процесу ухвалення управлінського рішення.
- Дати характеристику управлінських рішень за способом їх обґрунтування.
- Навести класифікацію управлінських рішень за різними ознаками.
- Навести відмінності у прийнятті управлінських рішень і рішень у повсякденному житті.
- Навести характеристику факторів, які необхідно враховувати при прийнятті управлінських рішень.
- Оптимальний варіант процесу підготовки раціональних управлінських рішень включає такі етапи …
- Навести схему процесу підготовки раціональних управлінських рішень.
- Визначити і проаналізувати операції та процедури, за яких ухвалюються більшість рішень.
- До основних факторів, що впливають на прийняття управлінських рішень відносяться...
- Навести відмінності між рішеннями, основаними на судженнях і раціональними рішеннями.
- Зробити коротку характеристику типовим операціям і процедурам прийняття управлінських рішень.
- Навести класифікацію чинників, які визначають якість та ефективність управлінських рішень.
- Використовуючи класифікацію навести основні методи прийняття управлінських рішень.
- Які головні етапи класичної та адміністративної моделей ухвалення рішення?
- Які відомі методи групового ухвалення рішення?
- Описати поведінковий аспект процесу ухвалення рішення.
- Навести конкретні приклади впливу політичних чинників, схильності до ризику, етики та дотримання обраного напрямку поведінки на ухвалення рішення.
- За якими економічними показниками оцінюється ефективність прийняття управлінських рішень?