Методика обліку амортизації І зносу матеріальних необоротних активів підприємств будівельного комплексу
| Вид материала | Документы |
- Аудит необоротних активів підприємств, 54.61kb.
- Форма № вна-1 Відомість обліку нематеріальних активів, нарахованої амортизації (зносу), 25.75kb.
- Таблиця відповідності статей балансу, 369.64kb.
- Відомість №6 с г. нарахування амортизації основних засобів та інших необоротних активів, 119.37kb.
- Ення платниками податку І обліку приросту (убутку) балансової вартості покупних товарів, 29.26kb.
- Порівняльна відомість результатів інвентаризації інших необоротних матеріальних активів, 117.58kb.
- План Облік інших необоротних активів Особливості обліку малоцінних та швидкозношуваних, 116.2kb.
- Відомість №7 с г, 579.47kb.
- Державна архітектурно-будівельна інспекція україни інспекція державного архітектурно-будівельного, 9.68kb.
- Наказом Міністерства аграрної політики України від 4 червня 2009, 47.72kb.
УДК 657.421
УДК 657.421
Ткач Н.О., ст. викладач (Національний університет водного господарства та природокористування, м. Рівне)
МЕТОДИКА ОБЛІКУ АМОРТИЗАЦІЇ І ЗНОСУ МАТЕРІАЛЬНИХ
НЕОБОРОТНИХ АКТИВІВ ПІДПРИЄМСТВ БУДІВЕЛЬНОГО
КОМПЛЕКСУ
В статті розглянуті окремі проблеми формування ефективної
амортизаційної політики на підприємствах будівельного комплексу. Запропоновані можливі варіанти вирішення вказаних проблем.
In this article some problems of formation efficient depreciation policy at civil engineering complex enterprises are considered. Some possible variants of solving these problems are suggested.
На сучасному етапі управління формуванням та використанням амортизаційних відрахувань є важливою ланкою фінансового управління підприємством. На досліджуваних підприємствах будівельного комплексу матеріальні необоротні активи, що амортизуються, становлять значну частину всіх активів підприємств, тому амортизація може суттєво впливати на фінансовий стан та результати діяльності підприємств. Визначення реального розміру амортизаційних відрахувань – сьогодні одна з найгостріших проблем в Україні. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» передбачає такі заходи, але поки що окремі його положення надто повільно втілюються, оскільки не повною мірою висвітлені в літературі і апробовані в практичній діяльності підприємств. Указом Президента України «Про Концепцію амортизаційної політики» від 7.03.2001 року № 169/2001 значенню амортизаційної політики як важливого чинника активізації інвестиційної діяльності приділено значну увагу. Метою Концепції є визначення напрямів та механізмів удосконалення амортизаційної політики. Саме тому особливої актуальності набувають дослідження з питань удосконалення методики обліку і розрахунку амортизаційних відрахувань.
В сучасній економічній літературі дослідженням питань удосконалення амортизаційної політики докладно займалися Сопко В.В., Білуха М.Т., Бутинець Ф.Ф., Пархоменко В.М., Пушкар М.С.
На думку провідних вчених особливу увагу слід приділити забезпеченню своєчасності та правильності оформлення всіх операцій з обліку амортизації матеріальних необоротних активів на підприємстві.
В статті розглянуті окремі проблеми формування ефективної амортизаційної політики на підприємствах будівельного комплексу. Незважаючи на те, що в економічній науці питанню визначення напрямів та механізмів удосконалення амортизаційної політики приділяється значна увага, дослідження з питань удосконалення методики обліку і розрахунку амортизаційних відрахувань є актуальними.
Метою статті є аналіз понять «знос» і «амортизація», представлення авторського тлумачення цих понять, розгляд переваг і недоліків окремих методів нарахування амортизації. Запропоновані можливі варіанти удосконалення методики обліку і розрахунку амортизаційних відрахувань.
Необхідно розрізняти поняття «знос» і «амортизація». Хоча їх і використовують для пояснення одного і того ж явища, проте вони відображають різні процеси. В нормативних документах, сучасній економічній літературі наводяться різні визначення цих понять.
Професор Пушкар М.С. визначає знос як “втрату основними засобами фізичних якостей або техніко – економічних властивостей і, внаслідок цього, вартості”, в той же час “амортизація є систематичним розподілом первинної чи переоціненої вартості необоротних активів за мінусом їх ліквідаційної вартості протягом строку їх корисного використання” [1, с. 164 - 165]
Пархоменко В.М. визначає амортизацію як “поступове відшкодування підприємству вартості об’єктів, що перебувають на правах власності, фінансового лізингу, оренди цілісних майнових комплексів, у повному господарському віданні чи оперативному управлінні підприємства шляхом її включення до витрат діяльності підприємства. Відшкодування витрат відбувається через одержання виручки від реалізації продукції (робіт, послуг), плата за яку враховує всі витрати діяльності підприємства, включаючи амортизацію основних засобів.” [2, с. 21]
Професор В.Ф.Палій трактував амортизацію як ніщо інше, ніж “... спосіб повернення капіталу, затраченого власниками на створення чи придбання об’єктів, що амортизуються” [3, с. 5].
На наш погляд, знос означає поступову втрату вартості матеріальних необоротних активів в процесі їх експлуатації, амортизація показує поступове перенесення вартості основних засобів, інших матеріальних необоротних активів на собівартість продукції, робіт, послуг.
З липня 2000 р. із введенням в дію П(С)БО 7 «Основні засоби» у бухгалтерському обліку нараховують економічну амортизацію, яка суттєво відрізняється від амортизації, що визначають у податковому обліку.
Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» амортизацію визначено як систематичний розподіл вартості об’єкта матеріальних необоротних активів, що підлягає амортизації, протягом строку його корисного використання. Такий строк використання об’єктів матеріальних необоротних активів встановлюється підприємством самостійно з урахуванням чинників:
- умови експлуатації об’єкта з урахуванням планової кількості змін роботи, наявності агресивного середовища та інших чинників;
- очікувана продуктивність об’єкта з урахуванням його техніко-економічних показників;
- очікуваний строк корисного використання (з урахуванням фізичного та морального зносу);
- правові та інші обмеження щодо використання об’єкта (наприклад строк оренди, передбачений угодою або законодавством, що визначає граничний строк безпечної експлуатації певних об’єктів, тощо).
Отже, строк корисного використання відображає наміри керівництва підприємства щодо використання певного об’єкта матеріальних необоротних активів з урахуванням накопичуваного досвіду та оцінки ринкової ситуації.
Оскільки строк корисного використання (експлуатації) визначається виходячи з корисності об’єкта для конкретного підприємства, він може бути коротший, ніж нормативний (технічний, економічний) строк експлуатації. Слід зазначити, що абсолютно точно визначити строк корисного використання неможливо. Адже в такому випадку необхідно враховувати не тільки технічні характеристики об’єкта , а й інтенсивність його експлуатації на підприємстві й умови за яких він експлуатуватиметься. Необхідно врахувати і те , що згодом інтенсивність або умови експлуатації можуть змінитися, а також фактори функціонального знецінення. Передбачити з достатнім ступенем достовірності всі вище перелічені фактори неможливо, тому визначення строку корисного використання дає приблизний результат .
Вартість матеріальних необоротних активів, що підлягає амортизації, визначається як різниця між первісною вартістю об’єкта і його ліквідаційною вартістю .
На практиці досить важко передбачити ліквідаційну вартість об’єктів матеріальних необоротних активів в момент їх надходження. Оцінка ліквідаційної вартості може бути досить точно здійснена для матеріальних необоротних активів з відносно коротким строком служби. Однак у більшості випадків вона умовна. На наш погляд, можна рекомендувати для машин, обладнання, транспортних засобів, тощо, застосовувати оцінку ліквідаційної вартості об’єкта після закінчення строку його корисного використання, виходячи з ціни реалізації брухту та інших цінностей, які можна одержати після ліквідації об’єкта. Для визначення ліквідаційної вартості об’єктів матеріальних необоротних активів у складі яких є дорогоцінні метали, доцільно, застосовувати експертну оцінку.
На досліджуваних підприємствах будівельного комплексу ліквідаційну вартість матеріальних необоротних активів прийняли такою, що дорівнює нулю. На наш погляд, то є порушенням принципу достовірності . Отримана інформація в такому випадку не відповідає якісним характеристикам наведеним у П(С)БО 1.
Оскільки метод розрахунку амортизації матеріальних необоротних активів суттєво впливає на фінансові результати, що відображаються в фінансовій звітності, а відповідно і на рішення, які приймаються користувачами фінансової звітності, вважаємо доцільним , розглянути їх докладніше.
Розглянемо особливості нарахування амортизації матеріальних необоротних активів різними методами на прикладі досліджуваних підприємств будівельного комплексу.
Приклад. Первісна вартість придбаного Любомирським вапняно-силікатним заводом обладнання по виробництву цегли лицювальної – 120000 грн., очікуваний строк корисного використання – 4 роки, очікувана ліквідаційна вартість – 2 0000 грн. Розрахунок амортизації прямолінійним методом наведено в табл. 1.
Таблиця 1
Розрахунок амортизації прямолінійним методом
| Рік | Розрахунок річної суми амортизації, грн. | Річна сума амортизації, грн. | зація Накопи- чена аморти- | Залишкова вартість на кінець року |
| 0 | - | - | - | 120000 |
| 1 | 1/4х100000 = 25000 | 25000 | 25000 | 95000 |
| 2 | 1/4х100000 = 25000 | 25000 | 50000 | 70000 |
| 3 | 1/4х100000 = 25000 | 25000 | 75000 | 45000 |
| 4 | 1/4х100000 = 25000 | 25000 | 100000 | 20000 |
Перевагою прямолінійного методу нарахування амортизації є простота розрахунку і рівномірність розподілу суми амортизації між обліковим періодами, що забезпечує порівнянність витрат на виробництво продукції з доходами від її реалізації. Недоліком даного методу є те, що він не враховує моральний знос матеріальних необоротних активів, різну продуктивність їх у різні роки і необхідність збільшення витрат на ремонт в останні роки експлуатації.
Виробничий метод нарахування амортизації застосовується, як правило, до активної частини основних засобів, які експлуатуються нерівномірно. Він ґрунтується на тому, що величина амортизації є результатом експлуатації об’єкта і залежить від обсягу виробленої на ньому продукції. Тому для її визначення необхідно мати інформацію про розрахунковий обсяг продукції у натуральних вимірниках за весь строк корисного використання і фактичний обсяг одиниць продукції у конкретному періодії
Припустимо, що у нашому прикладі обладнання було придбано для виготовлення 200000 одиниць продукції. Протягом строку експлуатації планується виготовити продукції за роками (одиниць): 1 рік – 50000, 2 рік –
60000, 3 рік – 60000, 4 рік – 30000. Разом 200000 одиниць.
Виробнича ставка на одиницю продукції дорівнює:
(120000 – 20000) : 200000 = 0,5 грн/од.
Нарахування амортизації за весь період експлуатації обладнання характеризується такими даними (табл. 2).
Таблиця 2
Розрахунок амортизації виробничим методом
| Рік | Фактичний обсяг продукції, оди ниць | Розрахунок річної суми амортизації, грн. | Річна сума амортизації, грн. | Накопичена сума амортизації (знос) на кінець року, грн. | Залиш кова вартість на кінець року, грн. |
| 0 | - | - | - | - | 120 000 |
| 1 | 50000 | 50000 х 0,5 = 25000 | 25000 | 25000 | 95000 |
| 2 | 60000 | 60000 х 0,5 = 30000 | 30000 | 55000 | 65000 |
| 3 | 60000 | 60000 х 0,5 = 30000 | 30000 | 85000 | 35000 |
| 4 | 30000 | 30000 х 0,5 = 15000 | 15000 | 100000 | 20000 |
Виробничий метод застосовується, головним чином, на підприємствах промисловості будівельних матеріалів. Однак він не набув значного поширення в практиці обліку підприємств, оскільки важко встановити конкретний обсяг продукції, яка буде вироблена з використанням об’єкта основних засобів протягом строку його корисного використання. Цей метод виправдав себе переважно на підприємствах, що спеціалізуються на виробництві одного виду продукції або послуг.
Підприємства можуть застосовувати методи прискореної амортизації основних засобів, які передбачають більші розміри нарахованої амортизації у перші роки експлуатації активів, ніж в останні, із зменшенням амортизаційних відрахувань з періоду в період впродовж строку корисного використання об’єкта. Доцільність застосування методів прискореної амортизації ґрунтується на таких аргументах. З одного боку, в перші роки експлуатації актив є технічно і фізично новим, потребує незначних витрат на ремонт та утримання і може принести більший доход, ніж у наступні роки. Тому за принципом відповідності доцільно у ці роки більшу частину його первинної вартості відносити на поточні витрати. З іншого боку, ефективність використання основних засобів зменшується із року в рік, а витрати на ремонт відповідно зростають. Отже, загальна сума річних витрат, пов’язаних з експлуатацією основних засобів, залишається приблизно однаковою протягом строку експлуатації.
Застосування методів прискореної амортизації виправдано для активів, яким притаманний швидкий фізичний і моральний знос. Швидка заміна основних засобів зумовлена і потребами в оновленні продукції, зростанні її якості і збільшенні обсягів виробництва.
Сума амортизації, нарахована за податковим методом, значно менша, ніж при застосуванні прямолінійного та інших методів нарахування амортизації, передбачених П(С)БО 7. Крім того, такий метод прирівнює далеко неоднорідні об'єкти матеріальних необоротних активів, включаючи їх в одну групу. Застосування нарахування амортизації за податковим методом призводить до плутанини понять, що використовуються в бухгалтерському і податковому обліку, зокрема, щодо збільшення первісної вартості матеріальних необоротних активів, визначення їх груп, а також залишкової вартості матеріальних необоротних активів, переоцінка яких податковим законодавством не передбачена.
В результаті нарахування амортизації за методом, передбаченим податковим законодавством, перекручується реальна вартість матеріальних необоротних активів, що не відповідає вимогам ні бухгалтерського, ні податкового обліку.
Вважаємо за необхідне внести зміни в Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" щодо амортизації:
- надати підприємствам можливість одноваріантного вибору методу амортизації як в податковому, так і в бухгалтерському обліку;
- придбання матеріальних необоротних активів, пов'язане з матеріальними і грошовими витратами в податковому обліку вважати валовими витратами. Придбання матеріальних необоротних активів - це інвестиції у власне виробництво, які оподатковуватимуться поступово в міру одержання доходів від використання матеріальних необоротних активів.
Застосування методики нарахування амортизації передбаченої податковим законодавством не відповідає сучасному стану економіки України взагалі. Використання значно підвищених норм амортизації на об’єкти, що знаходяться в експлуатації, дещо поліпшить стан відновлення матеріальних необоротних активів, однак не повністю задовольнить потреби підприємств, особливо щодо об’єктів матеріальних необоротних активів груп 1 і 3, адже строки нарахування амортизації залишаються дуже розтягнутими, що робить інвестиційний процес неможливим. На нашу думку, слід розробити таку методику нарахування амортизації, яка була б проста в користуванні і визнавалася при складанні фінансової і податкової звітності.
1. Пушкар М.С. Фінансовий облік: Підручник.-Тернопіль: Карт-бланш, 2004.-628 с. 2. Пархоменко В. Облік амортизації / Бухгалтерський облік і аудит – 2006. - № 6 с. 21-22. 3. Палий В.Ф., Соколов Я.В. АСУ и проблемы теории бухгалтерського учета.- М.: Финансы и статистика, - 1998. – 224 с. 4. Національні стандарти бухгалтерського обліку// Все про бухгалтерський облік – 2007. - №18.