Психіатрія, наркологія. Лікарські засоби засоби, що застосовуються в психіатрії

Вид материала

Содержание

Подобный материал:

1 ... 4 5 6 7 8 9 10 11 ... 17

Спосіб застосування та дози ЛЗ: добові дози слід визначати індивідуально, залежно від важкості та природи симптомів; як і в випадку інших антидепресантів, для досягнення адекватного терапевтичного ефекту потрібен, щонайменше, 2-4-тижневий курс лікування; у деяких випадках потрібен курс тривалістю 6-8 тижнів; рекомендовано починати лікування з низьких доз препарату й поступово підвищувати добову дозу до досягнення підтримуючої дози; у процесі лікування потрібно також визначити найнижчу дозу, що справляє ефект - обережність є виправданою при визначенні дози для літніх хворих і пацієнтів підліткового віку (тобто молодших за 18 років); при депресії у дорослих лікування амбулаторних пацієнтів можна починати з добової дози 25 мг 1-3 р/добу, цю дозу можна впродовж тижня поступово підвищити до 150-200 мг/добу; підтримуюча доза становить 50-100 мг/добу; у важких госпіталізованих хворих можна починати з добової дози 75 мг/добу, цю дозу можна поступово підвищувати, додаючи щоразу по 25 мг, до досягнення добової дози 200 мг/добу; у дуже виняткових випадках добова доза може бути ще вищою – до 300 мг/добу; літні хворі (старші за 60 років) і підлітки (молодші за 18 років) можуть бути більш сприйнятливими до препарату та виявляти серйозні реакції в відповідь на стандартні дози для дорослих, тому лікування таких хворих слід починати з найнижчої дози, що спроможна контролювати симптоми; далі можна почати поступове підвищення дози, з досягненням добової дози в 50-75 мг; рекомендовано досягати оптимальної дози впродовж 10 днів і на такій дозі продовжувати лікування; пацієнти з панічним розладом більш схильні до розвитку побічних ефектів, і лікування потрібно починати з найнижчої дози; минущі напади більш сильної тривожності, які можна спостерігати на самому початку терапії, можна контролювати за допомогою призначення похідних бензодіазепіну; цю допоміжну терапію можна поступово зняти в міру того, як симптоми тривожності зникають; добову дозу можна поступово підвищувати до межі 75-100 мг/добу (тільки у винятках - до 200 мг/добу); потрібен курс лікування тривалістю, щонайменше, 6 місяців; курс завершують шляхом поступового зняття препарату; для дітей рекомендовані такі схеми лікування - діти віком 6-8 років (маса тіла 20-25 кг) - 25 мг/добу; діти віком 9-12 років (маса тіла 25-35 кг) - 25-50 мг/добу; діти, старші за 12 років (маса тіла > 35 кг) - 50-75 мг/добу; якщо низька початкова доза не дає ефекту, для досягнення адекватного терапевтичного ефекту можна застосовувати більш високі дози, але в межах схеми, що обирається відповідно до віку дитини; при лікуванні дітей треба слідкувати за тим, щоб добова доза не перевищувала 2,5 мг/кг маси тіла/добу; у кожній схемі потрібно застосовувати найнижчу ефективну дозу зі вказаного інтервалу; добова доза може призначатися в один прийом перед сном; якщо ж енурез має місце рано ввечері, добову дозу рекомендовано розділити (одна частина дається дитині вдень у післяобідній час, тоді як інша – перед сном); тривалість курсу лікування не повинна перевищувати 3 місяці; підтримуючу дозу слід підбирати в міру того, як зменшується вираженість симптомів; перед повним зняттям препарату рекомендоване поступове зменшення добової дози; парентерально препарат застосовується для лікування хворих на депресію у стані сильного збудження чи тоді, коли пероральний спосіб не є можливим; лікар залежно від стану хворого може призначити введення р-ну для ін’єкцій тільки протягом короткого часу, а потім запропонувати перейти на приймання табл..; при тяжких депресіях в умовах стаціонару призначають по 25 мг (2 мл р-ну), 1 – 3 р/добу в/м; МДД при такому способі введення - 100 мг, далі лікування можна проводити за допомогою табл..

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: сонливість, постуральна гіпотензія, тахікардія та симптоми, схожі на дію атропіну (сухість у роті, констипація, затримка сечі, нечіткість зору, порушення акомодації, підвищення t° та внутрішньоочного тиску); неврологічні - головний біль, периферична невропатія, шум у вухах, екстрапірамідні симптоми - тремор, атаксія, утруднення мови, особливо у людей похилого віку (сплутаність свідомості, делірій); епілептогенний ефект - у першу чергу, у хворих на епілепсію або при схильності до конвульсій; серцево-судинна система - аритмія, сильна гіпотензія та/або болісний вазоспазм, що проявляється в посинінні пальців; ШКТ - гепатит з порушенням функції печінки, пожовтінням шкіри та склер, біль, металевий присмак у роті, запалення внутрішньої слизової оболонки рота (стоматит), нудота, блювання та, у виняткових випадках – паралітична непрохідність кишок; алергічні шкірні реакції (через 14 - 60 днів після початку лікування) – кропив’янка, ангіоедема, фоточутливість; ендокринна система - збільшення молочних залоз, галакторея, ускладнення ЦД, зниження переносимості глюкози, зниження продукування антидіуретичного гормону; сексуальні розлади - зниження лібідо, імпотенція, болісна еякуляція, порушення оргазму, у людей похилого віку, можуть при проведенні лабораторних досліджень виявлятися зміни показників крові.

Протипоказання до застосування ЛЗ: вагітність, лактація; алергія до іміпраміну або інших інгредієнтів, що входять до складу препарату, до інших трициклічних антидепресантів дибензоазепінового ряду; лікування інгібіторами моноаміноксидази; наявності в минулому серцевих нападів (ІМ) або нерегулярного скорочення серця (аритмії); тяжкого захворювання нирок та/або печінки; затримки сечі (гіпертрофія простати); наявності вузькокутової глаукоми; діти віком до 6 років.

Форми випуску ЛЗ: драже по 25 мг; р-н для ін`єкцій по 2 мл (25 мг) в амп..

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° 15ºС - 25ºС; термін зберігання – 3 роки.

Торгова назва ЛЗ:

ІІ. Меліпрамін®, EGIS Pharmaceuticals PLC, Угорщина

Кломіпрамін (Clomipramine)*

Фармакотерапевтична група: N06AA04- антидепресанти

Основна фармакотерапевтична дія: вплив на депресивний с-м у цілому, в тому числі на такі його типові прояви, як психомоторна загальмованість, пригнічений настрій і тривожність; лікувальна дія кломіпраміну здійснюється за рахунок його здатності інгібувати зворотне нейрональне захоплення норадреналіну (НА) і серотоніну (5-НТ), причому найважливішим є пригнічення зворотного захоплення серотоніну.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: лікувальна дія кломіпраміну здійснюється за рахунок його здатності інгібувати зворотне нейрональне захоплення норадреналіну (НА) і серотоніну (5-НТ), причому найважливішим є пригнічення зворотного захоплення серотоніну; кломіпраміну властивий широкий спектр інших фармакологічних дій: альфа₁-адренолітична, антихолінергічна, антигістамінна та антисеротонінергічна (блокада 5-НТ-рецепторів); впливає на депресивний с-м у цілому, в тому числі здебільшого на такі його типові прояви, як психомоторна загальмованість, пригнічений настрій і тривожність; клінічний ефект відмічається звичайно через 2 – 3 тижні лікування; має також специфічний вплив при обсесивно-компульсивних розладах, який відрізняється від його антидепресивного ефекту; дія кломіпраміну при хр. больових с-мах, зумовлених або не зумовлених соматичними захворюваннями, пов’язана з полегшенням передачі нервового імпульсу, опосередкованої серотоніном і норадреналіном; повністю всмоктується із ШКТ; системна біодоступність незміненого препарату становить приблизно 50%, це пов’язано з вираженим метаболізмом при першому проходженні через печінку, що призводить до утворення активного метаболіту, N-десметилкломіпраміну; після прийому постійної дози препарату внутрішньо рівноважні концентрації кломіпраміну у плазмі крові в окремих пацієнтів значною мірою варіюють; при щоденному застосуванні препарату у дозі 75 мг/добу рівноважна концентрація препарату в плазмі встановлюється у діапазоні 20 - 175 нг/мл; значення рівноважної концентрації активного метаболіту N-десметилкломіпраміну знаходяться в аналогічному діапазоні; однак при прийомі кломіпраміну по 75 мг/добу ці значення на 40 – 85% вищі, ніж концентрація кломіпраміну; зв’язування кломіпраміну з білками плазми крові досягає 97,6%; уявний об’єм розподілу становить приблизно 12–17 л/кг маси тіла; концентрації препарату у спинномозковій рідині дорівнюють приблизно 2% від рівня його у плазмі крові; кломіпрамін проникає у материнське молоко, де виявляється у концентраціях, близьких до концентрацій у плазмі крові; основний шлях метаболізму кломіпраміну - деметилювання з утворенням активного метаболіту, N-десметилкломіпраміну; N-десметилкломіпрамін може бути сформований декількома ферментами P450, в основному CYP3A4, CYP2C19, і CYP1A2; кломіпрамін і N-десметилкломіпрамін гідроксилюються з утворенням 8-гідроксикломіпраміну або 8-гідрокси-N-десметилкломіпраміну; активність 8-гидроксиметаболітів не визначена in vivo; кломіпрамін також гідроксилюється по 2 позиції і N-десметилкломіпрамін може надалі деметилюватися з утворенням дидесметилкломіпраміну. 2- і 8-гідроксиметаболіти виділяються як глюкороніди із сечею; виведення активних компонентів, кломіпраміну і N-десметилкломіпраміну, утворюючи 2- і 8-гідроксикломіпрамін, каталізує CYP2D6; після прийому препарату внутрішньо T_1/2 кломіпраміну становить у середньому 21 год (діапазон коливань - від 12 до 36 год), а десметилкломіпраміну – в середньому 36 год; приблизно 2/3 від одноразової дози кломіпраміну виводиться у вигляді водорозчинних кон’югатів із сечею і приблизно 1/3 дози – з калом; у незміненому стані із сечею виводиться приблизно 2% від прийнятої дози кломіпраміну і приблизно 0,5% - десметилкломіпраміну; у пацієнтів похилого віку, незалежно від прийнятої дози кломіпраміну, внаслідок зниження інтенсивності метаболізму кломіпраміну концентрації його у плазмі вищі, ніж у пацієнтів молодшого віку; вплив порушень функції печінки і нирок на фармакокінетику кломіпраміну поки що не вивчений.

Показання для застосування ЛЗ: депресивні стани різної етіології, що перебігають з різною симптоматикою - ендогенні, реактивні, невротичні, органічні, замасковані, інволюційні форми депресії; депресія у хворих на шизофренію і психопатії; депресивні с-ми, що виникають у старечому віці; депресивні стани, зумовлені хр. больовим с-мом або хр. соматичними захворюваннями, депресивні порушення настрою реактивної, невротичної або психопатичної природи; обсесивно-компульсивні с-ми; фобії і панічні розлади (напади); катаплексія, що супроводжує нарколепсію; хр. больовий с-м; нічний енурез (тільки у пацієнтів старше 5 років і за умови виключення органічних причин захворювання).

Спосіб застосування та дози ЛЗ: тактика лікування полягає у досягненні оптимального ефекту на фоні застосування найменших доз препарату, а також в обережному їх збільшенні, особливо для пацієнтів похилого віку і підлітків, які більш чутливі до препарату, ніж пацієнти проміжних вікових груп; розпочинають лікування із в/м введення 25 - 50 мг (вміст 1 - 2 амп.), потім щоденно підвищують дозу на 25 мг (1 амп.) до досягнення добової дози 100 - 150 мг (4 - 6 амп.); після того, коли буде відзначено поліпшення стану, число ін’єкцій поступово зменшують, замінюючи їх підтримуючою терапією, пероральними формами препарату; лікування можна розпочинати з в/в краплинного введення 50 - 75 мг (вміст 2 - 3 амп.) 1 р/добу; для приготування інфузійного р-ну використовують 250 - 500 мл ізотонічного р-ну натрію хлориду або р-ну глюкози; тривалість інфузії 1,5 – 3 год; особливу увагу необхідно приділяти контролю АТ, оскільки може розвинутися ортостатична гіпотензія; якщо вдалось досягнути чіткого покращання стану пацієнта, лікування за допомогою інфузій слід продовжувати ще протягом 3 - 5 днів; потім для підтримання досягнутого ефекту переходять на прийом препарату внутрішньо; 2 табл. по 25 мг еквівалентні 1 амп., що містить 25 мг препарату; з метою поступового переходу від інфузійної терапії до підтримуючого перорального прийому препарату можна також спочатку перевести хворого на в/м введення; дітям парентеральне введення препарату не рекомендується.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: загальна слабкість, порушення сну, хвилювання, відчуття тривоги, запор, сухість у роті; психічна сфера – сонливість, загальна слабкість, занепокоєння, підвищення апетиту, розгубленість, дезорієнтація, галюцинації (особливо у пацієнтів похилого віку та у пацієнтів з хворобою Паркінсона), відчуття тривоги, збудження, порушення сну, маніакальний стан, гіпоманіакальний стан, агресивність, порушення пам’яті, деперсоналізація, посилення депресії, порушення концентрації уваги, безсоння, нічні кошмари, позіхання, активація симптомів психозу; нервова система - запаморочення, тремор, головний біль, міоклонус, делірій, порушення мови, парестезії, м’язова слабкість, підвищення тонусу м’язів, судоми, атаксія; зміни на ЕЕГ, гіперпірексія; антихолінергічні ефекти – сухість у роті, пітливість, запори, порушення акомодації, нечіткість зору, порушення сечовипускання, припливи, мідріаз, глаукома, затримка сечі; серцево-судинна система – синусова тахікардія, серцебиття, ортостатична гіпотензія, клінічно незначущі зміни на ЕКГ (наприклад інтервал ST або зубця Т) у пацієнтів, які не мають захворювань серця, аритмії, підвищення АТ, порушення внутрішньосерцевої провідності (наприклад розширення комплексу QRS, збільшення інтервалу QT, зміни інтервалу PQ, блокада ніжок пучка Гіса, двонаправлена шлуночкова тахікардія, особливо у пацієнтів з гіпокаліємією); ШКТ – нудота, блювання, дискомфорт у животі, діарея, анорексія; печінки – підвищення рівня трансаміназ у крові, гепатит з жовтухою чи без неї; дерматологічні реакції – шкірні АР (висип, кропив’янка), фотосенсибілізація, свербіж, набряки (місцеві або загальні), випадання волосся; ендокринна система та обмін речовин – збільшення маси тіла, порушення лібідо і потенції, галакторея, збільшення молочних залоз, с-м неадекватної секреції антидіуретичного гормону; реакції гіперчутливості – алергічний альвеоліт (пневмоніт) з еозинофілією або без неї, системні анафілактичні/анафілактоїдні реакції, включаючи гіпотензію; система кровотворення – лейкопенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, еозинофілія, пурпура; органи чуття – порушення смакових відчуттів, шум у вухах.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до кломіпраміну або будь-яких інших інгредієнтів препарату, перехресна підвищена чутливість до трициклічних антидепресантів групи дибензазепіну; одночасне застосування інгібіторів МАО, таких як моклобемід, а також період менше 14 днів до і після їх застосування; недавно перенесений ІМ; уроджений с-м подовженого інтервалу QT.

Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті цукровою оболонкою, по 25 мг; р-н для ін'єкцій,25 мг/2 мл по 2 мл в амп. .

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати у захищеному від вологи місці; термін придатності – 5 років.

Торгова назва ЛЗ:

ІІ. Анафраніл, Novartis Pharma S.p.A. для "Novartis Pharma AG", Італія/Швейцарія

Анафраніл®, Nycomed Austria GmbH для "Novartis Pharma AG", Австрія/Швейцарія

Анафраніл®, Novartis Pharma Stein AG для "Novartis Pharma AG", Швейцарія

Клофраніл, Sun Pharmaceutical Industries Ltd, Індія

Амітриптилін (Amitriptyline)*

Фармакотерапевтична група: N06AA09- антидепресанти

Основна фармакотерапевтична дія: має виражену тимолітичну та седативну дію; справляє центральну седативну дію; виявляє центральну антихолінергічну та антигістамінну активність.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: належить до групи трициклічних антидепресантів; має виражену тимолітичну та седативну дію; справляє центральну седативну дію; виявляє центральну антихолінергічну та антигістамінну активність; механізм дії препарату полягає у пригніченні зворотного нейронального захоплення норадреналіну та серотоніну, що веде до накопичення цих медіаторів і посилення адренергічних і серотонінергічних ефектів; не інгібує МАО; підвищує патологічно знижений настрій; найбільш виражений ефект досягається при ендогенній депресії, але реакція на препарат досягається також і у пацієнтів з іншими депресивними станами; завдяки седативній дії амітриптилін має особливе значення при депресивних станах, які супроводжуються тривогою, збудженням і порушенням сну. швидко адсорбується при внутрішньому прийомі; основними органами-мішенями для розподілу амітриптиліну є мозок, нирки та серце; основними метаболітами препарату є нортриптилін, 10-гідроксинортриплін та амітриптилін-N-оксид; біодоступність після перорального введення амітриптиліну становить у середньому 40%; сильно деметилюється у печінці до його первинно активного метаболіту, нортриптиліну; виводиться із сечею, головним чином, у вигляді метаболітів; біологічний T_1/2 становить 12 - 24 год; амітриптилін і нортриптилін проникають через плацентарний бар’єр і виділяються з грудним молоком у концентраціях, близьких до таких як у сироватці.

Показання для застосування ЛЗ: депресії різної етіології (ендогенні, інволюційні, реактивні, невротичні, медикаментозні); невротичні стани з переважною депресивною симптоматикою; депресивні стани у хворих на шизофренію у комбінації з нейролептиком; больовий с-м; нічний енурез.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: при депресії необхідно починати лікування з використанням низьких доз з поступовим їх збільшенням при постійному спостереженні за клінічним ефектом і переносимістю; дози вище 150 мг/добу призначають переважно госпіталізованим пацієнтам; дорослим спочатку 25 мг 3 р/добу з поступовим підвищенням, за необхідності, кожного наступного дня на 25 мг до рівня 150 мг (у деяких випадках – до 25 мг/добу госпіталізованим пацієнтам); додаткові кількості препарату призгачають в основному у вечірній час; підтримуюча доза відповідає оптимальній терапевтичній; підліткам і пацієнтам старше 65 років - спочатку 10 мг 3 р/добу з поступовим підвищенням, за необхідності, кожного наступного дня до рівня 100 - 150 мг/добу; додаткові кількості препарату призначають в основному у вечірній час; підтримуюча доза відповідає оптимальній терапевтичній; лікування дітей допускається тільки в умовах стаціонару, для лікування енурезу у дітей дозу підбирають індивідуально; початкова доза – 1,5 мг/кг/добу з підвищенням кожного тижня на 1,5 мг/кг/добу до МДД – 5 мг/кг/добу; антидепресивний ефект розвивається протягом 2 - 4 тижнів; лікування антидерпесантами носить симптоматичний характер і тому повинно проводитись протягом певного проміжку часу, як правило – до 6 місяців, з метою профілактики рецидиву після одужання; хворим на уніполярну депресію підтримуюча терапія може бути необхідною протягом кількох років для запобігання новим епізодам; тривалість курсу лікування та підтримуючу дозу визначають індивідуально для кожного пацієнта, з урахуванням характеру, ступеня тяжкості та особливостей перебігу захворювання, стабільності досягнутого лікувального ефекту та переносимості препарату; при припиненні лікування препарат потрібно відміняти поступово, протягом кількох тижнів; при хр. болю дорослим - 25 мг на ніч; пацієнти похилого віку повинні починати лікування з половини вказаної вище рекомендованої дози; найвище дозування- дорослим 100 мг/добу; нічний енурез у дітей 7-12 років - 25 мг за 0,5-1 год перед сном; діти старше 12 років - 50 мг за 0,5-1 год перед сном; хр. больовий с-м у дорослих - спочатку 25 мг увечері, МДД – 100 мг ввечері; збільшувати поступово з огляду на ефективність терапії; пацієнти похилого віку повинні починати лікування з приблизно половинної рекомендованої дози; при нічному енурезі дітям 7 - 12 років – 25 мг, старшим 12 років – 50 мг за 0,5 - 1 год до сну; тривалість терапії – не більше 3 місяців; в/м вводять дозу 10, 20 або 30 мг до 4 р/добу, збільшення дози необхідно проводити поступово, МДД становить 150 мг, через 1-2 тижні ін’єкцій переходять на пероральне застосування препарату.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: ЦНС та периферична нервова система - тремор, запаморочення, головний біль, парестезія, атаксія; органи зору - розлади акомодації, мідріаз; розлади психіки - сонливість, порушення орієнтації, послаблення концентрації, зниження лібідо; шкіра та придатки - підвищена пітливість; ШКТ - сухість у роті, нудота, розлади смакових відчуттів; серцево-судинна система - тахікардія, постуральна гіпотензія, зміни ЕКГ - збільшення ОТ, розширення ORS (блокада внутрішньошлунковочкової провідності), зміни в атріовентрикулярній провідності, атріовентрикулярна блокада; метаболізм - збільшення маси тіла, ожиріння; порушення репродуктивної функції - імпотенція у чоловіків.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до будь-якого компонента препарату; г. ІМ; будь-який ступінь серцевої блокади або розлади серцевого ритму та ІХС; сумісний прийом інгібіторів МАО; періоди вагітності та годування груддю.

Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті оболонкою, по 0,010 мг, по 0,025 г; драже по 10 мг, по 25 мг; р-н для ін'єкцій, 10 мг/мл або 20 мг/2 мл по 2 мл в амп; капс. по 25 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 25°С; термін придатності - 5 років.

Торгова назва ЛЗ:

І. Амітриптилін, Філія ТОВ "Дослідний завод "ГНЦЛС" для ТОВ "Дослідний завод "ГНЦЛС"

Амітриптилін, ЗАТ "Технолог"

Амітриптиліну Гідрохлорид, ТОВ "Харківське фармацевтичне підприємство "Здоров'я народу"

Амітриптиліну Гідрохлорид-ОЗ, ТОВ "Дослідний завод "ГНЦЛС" м. Дніпропетровськ для "Філія ТОВ "Дослідний завод "ГНЦЛС"

ІІ. Амітриптилін, IСN Polfa Rzeszow S.A., Польща

Амітриптилін Зентіва, Zentiva a.s., Словацька Республіка

Саротен, Саротен Ретард, H.Lundbeck A/S для "Lundbeck Export A/S", Данія

Доксепін (Doxepin)

Фармакотерапевтична група: N06AA12 - антидепресанти. Неселективні інгібітори зворотного нейронального захвату моноамінів.

Основна фармакотерапевтична дія: антидепресивна дія поєднується з анксіолітичною і седативною, також чинить антигістамінну, холінолітичну та a1-адреноблокуючу дії.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: належить до групи трициклічних антидепресантів; гальмує зворотне захоплення біогенних амінів (норадреналіну та серотоніну) в синаптичних структурах; не спричиняє ейфорії, психомоторного збудження; добре всмоктується з ШКТ, швидко (через 2 - 4 год після прийому) досягає С_макс; стійка терапевтична концентрація в крові досягається приблизно через 2 тижні після початку лікування; метаболізується в печінці, головним чином, шляхом деметилування з утворенням основного активного метаболіту – десметилдоксепіну (нордоксепін); зв’язування доксепіну та його метаболітів з білками плазми становить близько 76 %; об’єм розподілу – приблизно 20 л/кг; T_1/2 - 8 - 24 год, головного активного метаболіту – 33 - 80 год; проходить через плаценту та гематоенцефалічний бар’єр і виділяється з грудним молоком.

Показання для застосування ЛЗ: невротичні розлади із симптомами депресії або тривоги; органічні неврози, асоційовані з безсонням; депресивні та тривожні стани при алкоголізмі; депресія та тривожні стани, асоційовані із соматичними розладами та захворюваннями; депресія, що супроводжується страхом і тривогою на тлі психозів, включаючи інволюційну депресію та депресивну фазу біполярних розладів.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: внутрішньо призначають дорослим і дітям старше 12 років; доза становить 30 - 300 мг/добу; дозу до 100 мг можна застосовувати як окрему одноразову або розділену; дози, що перевищують 100 мг, слід застосовувати у 3 прийоми; МДД - 100 мг (застосовувати перед сном); при помірних або тяжких симптомах звичайна початкова доза становить 75 мг щоденно; у більшості пацієнтів ця доза є задовільною; при тяжких формах захворювання добову дозу збільшують до 300 мг (у 3 прийоми); після досягнення задовільного терапевтичного ефекту дозу препарату коригують до мінімальної підтримуючої; протитривожний ефект доксепіну досягається раніше, ніж антидепресивний; антидепресивна дія проявляється через 2 - 3 тижні лікування; пацієнтам літнього віку з помірними симптомами рекомендується половина дози доксепіну; задовільні клінічні ефекти були отримані після застосування в дозі 30 мг/добу; пацієнтам із порушеннями функції печінки слід зменшувати дози.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: сонливість, безсоння; сухість слизових оболонок рота та носа, пітливість, лабільність АТ, тахі- або брадикардія, головний біль та запаморочення, схильність до запору, нудота та інші диспептичні явища; м’язове тремтіння у пацієнтів літнього віку та хворих на алкоголізм, порушення акомодації, загальна слабкість, підвищена втомлюваність, збільшення маси тіла, озноб, алопеція, відчуття припливів до обличчя, загострення БА та гіперпірексія (у пацієнтів, які приймають хлорпромазин), у поодиноких випадках спостерігаються жовтяниця та шум у вухах; ЦНС - загальмованість або надмірна збудливість, дезорієнтація, сплутаність свідомості, парестезії, атаксія, екстрапірамідні симптоми; АР - шкірні висипи, свербіж; система крові – еозинофілія та порушення функції кісткового мозку (агранулоцитоз, лейкопенія, тромбоцитопенія, гемолітична анемія); ендокринна система - зміни лібідо, набряки яєчок, гіперглікемія, порушення секреції антидіуретичного гормону, гінекомастія, збільшення грудних залоз, галакторея у жінок.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату, перехресна чутливість до інших дибензоксепінів; маніакальний с-м; тяжкі порушення функції печінки; глаукома; затримка сечі; одночасне застосування з інгібіторами МАО.

Форми випуску ЛЗ: капс. по 10 мг, по 25 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 25 °С; термін придатності - 4 роки.

Торгова назва:

ІІ. Доксепін, Pliva Krakow Pharmaceutical Compani S.A., Польща

Тіанептин (Tianeptine)*

Фармакотерапевтична група: N06AX14 - антидепресанти.

Основна фармакотерапевтична дія: підвищує спонтанну активність пірамідних клітин гіпокампу та прискорює їх відновлення після функціонального пригнічення; тіанептин підвищує зворотне захоплення серотоніну нейронами кори головного мозку та гіпокампу.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: впливає на зміни настрою, займаючи проміжну позицію між седативними антидепресантами i стимулювальними антидепресантами за бiполярною класифікацією; на соматичні явища, особливо шлунково-кишкові розлади, пов’язані з тривогою i змінами настрою; на розлади характеру i поведінки алкоголіків у період абстиненції. не впливає: на сон i уважність; серцево-судинну систему; холiнергiчну систему (відсутність антихолiнергiчних симптомiв); не призводить до звикання; швидко та повністю всмоктується у ШКТ; швидко розподіляється в організмі, зв’язування з протеїнами плазми - приблизно 94%; екстенсивно метаболiзується у печінці шляхом бета-окислення та N-деметиляцiї; T_1/2 становить 2,5 години; виводиться з організму із сечею: основна частина у вигляді метаболітів, 8% - в незміненому вигляді; у хворих старше 70 років, які постійно отримують лікарські засоби, та з нирковою недостатністю T_1/2 збільшується на годину; фармакокінетичні параметри залишаються практично незміненими навіть за наявності цирозу печінки у хворих на хронічний алкоголізм.

Показання для застосування ЛЗ: лікування незначних, помірних і серйозних депресивних станів

Спосіб застосування та дози ЛЗ: перорально,дорослим, рекомендована терапевтична доза - 3 табл./добу в три прийоми, перед їдою; для хворих літнього віку та з тяжкою нирковою недостатністю доза становить 2 табл./добу в два прийоми перед їдою; хворі на хр. алкоголізм (з цирозом печінки або без) не потребують корекції дози; тривалість лікування залежить від тяжкості та перебігу захворювання.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: ШКТ - біль в епігастральній ділянці та животі, сухість у роті, анорексія, нудота, блювання, запор, метеоризм; ЦНС - безсоння, сонливiсть, жахливі сновидiння, астенія, запаморочення, головний біль, тремор, почервонiння обличчя; серцево-судинна система - тахікардія, екстрасистолія, бiль у дiлянцi серця; дихальна системи - респіраторний дискомфорт, відчуття “клубка” у горлі; інші - біль у м’язах, біль у спині

Протипоказання до застосування ЛЗ: діти та підлітки до 15 років; одночасне застосування з інгібіторами МАО; період вагітності та годування груддю

Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті оболонкою, по 12,5 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° до 30°C, термін придатності – 3 роки.

Торгова назва:

ІІ. Коаксил®, Les Laboratoires Servier Industrie для "Les Laboratories Servier", Франція

Коаксил®, Les Laboratories Servier, Франція

Агомелатин (Agomelatine)*

Фармакотерапевтична група: N06AX22 - антидепресанти.

Основна фармакотерапевтична дія: агоніст MT₁-та MT₂ рецепторів і антагоніст 5-HT_2c-рецепторів; антидепресант, ефективність якого доведена у експериментальних дослідженнях на різних валідованих моделях депресії, а також на моделях з десинхронізацією циркадних ритмів та при моделюванні стресу або тривожності; агомелатин не впливає на захоплення моноамінів і не має спорідненості з α-, та β-адренергічними, гістамінергічними, холінергічними, допамінергічними, бензодіазепіновими рецепторами; це пояснює відсутність розвитку небажаних реакцій з боку ШКТ, серцево-судинної системи та порушень сексуальної функції при застосуванні агомелатину порівняно з іншими антидепресантами.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: блокує 5-HT_2c рецептори та завдяки цьому підвищується вивільнення допаміну та норадреналіну специфічно у корі фронтальній долі головного мозку; за рахунок стимуляції мелатонінових рецепторів агомелатин ресинхронізує циркадні ритми на моделях з наявністю синдрому відстроченої фази сну, процесів старіння та сліпоти; агомелатин перешкоджає фрагментації сну, що спричинена стресом, зберігає структуру сну у здорових добровольців та нормалізує сон у хворих на депресію, зберігає уважність і пам’ять у здорових добровольців після прийому лікарського препарату; застосування агомелатину не призводить до звикання (за результатами досліджень за участю здорових добровольців при проведенні тестів з використанням візуально-аналогової шкали та анкети ARCI); при раптовому припиненні лікування агомелатином с-му відміни не спостерігається (за результатами дослідження на пацієнтах з депресією за результатами анкети DESS); агомелатин не впливає на масу тіла (за результатами клінічних та доклінічних досліджень); ефективний і безпечний у пацієнтів з наявністю депресивних епизодів та рекурентних депресивних розладів; терапевтичний ефект (покращення) відмічався вже через 2 тижні після початку лікування; докази ефективності агомелатину були також отримані у пацієнтів з тяжкими депресивними епізодами (перед лікуванням ступінь тяжкості депресії відповідав за шкалою Гамільтона (HAM-D) ≥ 25); агомелатин довів свою ефективність також у депресивних пацієнтів з наявністю високого початкового ступеня тривоги та у пацієнтів з симптомами тривоги, які притаманні депресивним пацієнтам; агомелатин не викликає порушень сексуальної функції; у хворих на депресію, після першого тижня лікування агомелатин значно поліпшував процес засинання та якість сну, без наявності денного стану сонливості (за результатами анкети оцінки якості сну LEEDS); швидко й добре всмоктується (≥ 80%) після перорального застосування; С_макс досягається протягом 1–2 год після прийому агомелатину; абсолютна біодоступність - близько 3%; її величина варіює у зв’язку з ефектом первинного проходження через печінку, а також у зв’язку з індивідуальними особливостями активності ферменту CYP 1A2; приймання їжі (при збалансованому харчуванні або дієті з підвищеним вмістом жирів) не впливає на величину біодоступності або швидкість всмоктування агомелатину; зв’язування з білками плазми крові становить 95% незалежно від концентрації активної речовини, цей показник не змінюється з віком і навіть у пацієнтів з порушеною функцією нирок; після застосування агомелатин швидко окислюється, переважно печінковими ферментами CYP 1A2 (90%) та CYP 2C9 (10%); основні метаболіти (у вигляді гідроксильованого і деметильованого агомелатину) є неактивними і швидко кон’югуються і виводяться із сечею; агомелатин характеризується швидким виведенням з організму; T_1/2 становить у середньому 1–2 год; кліренс високий (близько 1 100 мл/хв) і переважно пов’язаний з виведенням метаболітів; виводиться переважно із сечею (80%) у вигляді метаболітів; кількість виведеної із сечею активної речовини в незміненому вигляді є незначною; параметри фармакокінетики не змінюються залежно від віку; фармакокінетика агомелатину не змінюється у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок, отже, немає необхідності в корекції дози; у пацієнтів з хр. порушенням функції печінки легкого і помірного ступеня тяжкості концентрація агомелатину (при застосуванні у дозі 25 мг) у плазмі крові дещо підвищується, але це не призводить до розвитку непередбачених побічних явищ.

Показання для застосування ЛЗ: лікування депресивних епізодів та рекурентних депресивних розладів.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: застосовувати перорально незалежно від приймання їжі або під час їди; рекомендована доза становить для дорослих 25 мг одноразово, ввечері; через два тижні за необхідності подальшого покращення клінічного стану дозу можна збільшити до 50 мг одноразово, ввечері; згідно з рекомендаціями ВООЗ слід продовжувати лікування не менше 6 місяців після закінчення депресивного епізоду або рекурентного депресивного розладу (нормалізації стану); при раптовому припиненні лікування агомелатином с-му відміни не спостерігається.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: нудота та запаморочення; головний біль; ЦНС – запаморочення, парестезія; ШКТ - нудота, сухість у роті, діарея, біль в епігастральній області; шкіра й підшкірні тканини – свербіж, дерматит, екзема, еритематозний висип; орган зору - затуманення зору; показники лабораторних досліджень - оборотне підвищення значень АСТ (у 3 рази вище верхньої границі нормальних значень) — у 0,5% пацієнтів, яких лікували агомелатином у дозах 25 або 50 мг (у порівнянні з 0,2% при прийомі плацебо).

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; тяжке порушення функції печінки.

Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті оболонкою, по 25 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° 18ºС - 25°C, термін придатності – 3 роки.

Торгова назва:

ІІ. Мелітор, Les Laboratoires Servier Іndustrie;"Servier (Ireland) Industries Ltd." для "Les Laboratories Servier", Франція/Ірландія/Франція

Циталопрам (Citalopram)*

Фармакотерапевтична група: N06A B04 - антидепресанти.

Основна фармакотерапевтична дія: антидепресантом, селективним інгібітором зворотного захоплення серотоніну; не має або має дуже слабку здатність зв’язуватися з цілим рядом інших рецепторів, включаючи гістамінові, мускаринові та адренорецептори, що значною мірою зумовлює відсутність кардіотоксичності та побічної дії у вигляді ортостатичної гіпотензії, седативного ефекту, сухості у роті; циталопрам лише дуже незначною мірою інгібує цитохром Р450IID6, тому він не взаємодіє з ЛЗ, які метаболізуються цим ферментом.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: антидепресивний ефект звичайно досягається після 2 - 4 тижнів лікування; не впливає на провідну систему серця та АТ, на гематологічні показники, функцію печінки і нирок, не призводить до збільшення маси тіла; в експериментальних умовах у препарата не знайдено тератогенної дії, впливу на репродуктивну функцію та перинатальний розвиток.; біодоступність при прийомі внутрішньо становить близько 80%; С_макс досягається через 2 - 4 год після прийому; зв’язування з білками - менше 80%; метаболізм відбувається шляхом деметилювання, дезамінування та окислення; кінетика є лінійною; постійна концентрація у плазмі досягається через 1 - 2 тижні після початку лікування; T_1/2 становить 1,5 доби; виведення здійснюється з сечею та калом.

Показання для застосування ЛЗ: лікування депресії різної етіології та виду; панічних розладів з або без агарофобії.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: приймають щоденно 1 р/добу; на початку лікування депресії дорослим потрібно приймати 20 мг препарату перорально 1 р/добу; залежно від гіперчутливості та тяжкості захворювання доза може бути збільшена до 60 мг/добу; антидепресивний ефект звичайно настає через 2 - 4 тижні; лікування депресії є симптоматичним, а тому тривалим і повинно продовжуватися звичайно протягом 6 місяців з метою запобігання рецидиву захворювання; прир панічних розладах на початку лікування дорослим рекомендується приймати 10 мг препарату перорально, 1 р/добу протягом першого тижня, збільшуючи дозу до 20 мг перорально 1 р/добу; доза може бути в подальшому збільшена до 60 мг/добу, залежно від індивідуальної чутливості пацієнта; у деяких пацієнтів спостерігались посилення симптомів тривоги на початку терапії антидепресантами - парадоксальна реакція з часом проходила протягом 2 тижнів безперервного лікування; початкова мала доза рекомендується для зменшення ймовірності появи парадоксальної тривожної реакції; терапевтична ефективність циталопраму в лікуванні панічних розладів досягається після 3 місяців безперервного лікування; рекомендована щоденна доза для людей літнього віку дорівнює 20 мг; залежно від індивідуальної чутливості та тяжкості депресії доза може бути збільшена до максимальної - 40 мг/добу; за наявності печінкової недостатності доза може бути зменшена до нижньої межі щоденної дози.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: сухість у роті, нудота, сонливість, підвищене потовиділення і тремор; незначне зниження ЧСС (у пацієнтів з існуючою до цього зниженою ЧСС це може призводити до брадикардії); застосування препарату треба припинити, якщо пацієнт знаходиться у маніакальній стадії основного захворю

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; нестабільна епілепсія; хворі з нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 20 мл/хв); пацієнти, які отримують супутню терапію інгібіторами МАО, включаючи селегілін, що перевищують 10 мг/добу; вагітність, період лактації (на період лікування годування груддю припиняють); діти до 18 років.

Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті оболонкою, по 10 мг, 20 мг, 40 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 25°С; термін придатності - 5 років.

Торгова назва:

ІІ. Оропрам, Actavis hf., Ісландія/Болгарія

Ципраміл, H.Lundbeck A/S для "Lundbeck Export A/S", Данія

Цитагексал®, Salutas Pharma GmbH підприємство компанії "Hexal AG", Німеччина

Циталам, Cadila Healthcare Ltd, Індія

Циталостад, Stada Arzneimittel AG, Німеччина

Цитол, ABDI IBRAHIM Ilac Sanayi ve Ticaret A.S. для "Tripharma IIac Senayi ve Ticaret A.S, Туреччина

Сертралін (Sertralin)*

Фармакотерапевтична група: N06AB06 - антидепресанти. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну

Основна фармакотерапевтична дія: потужним та специфічним інгібітором нейронального захоплення серотоніну (5-НТ) in vitro, яке призводить до посилення ефектів 5-НТ у тварин; має дуже слабкий вплив на процеси зворотного захоплення норадреналіну та дофаміну; блокує процеси захоплення серотоніну в тромбоцитах людини.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: не чинить стимулювальної, седативної, антихолінергічної або кардіотоксичної дії в експериментах на тваринах; не чинить седативної дії та не впливає на психомоторні функції; відповідно до своєї селективності щодо пригнічення зворотнього захоплення 5-НТ, сертралін не стимулює катехоламінергічну активність; не має спорідненості до мускаринових (холінергічних), серотонінергічних, дофамінергічних, адренергічних, гістамінергічних, ГАМК- чи бензодіазепінових рецепторів; тривалий прийом сертраліну у тварин призводить до зменшення активності адренорецепторів мозку, що спостерігається і при прийомі інших ефективних у клінічній практиці антидепресантів та антиобсесивних засобів; не викликає розвитку лікарської залежності; не має стимулюючого та тривожного ефекту характерного для d-амфетаміну або седативної дії та психомоторних порушень характерних для алпразоламу; фармакокінетичні параметри сертраліну мають дозозалежний характер у діапазоні доз 50-200 мг; протягом 14-денного прийому сертраліну в дозі 50-200 мг (перорально, 1 р/добу), С_макс спостерігається в інтервалі 4,5-8,4 год після прийому; фармакокінетична характеристика сертраліну у дітей та осіб літнього віку достовірно не відрізняється від такої у дорослих віком 18-65 років; середній T_1/2 для сертраліну в чоловіків та жінок (як молодого, так і літного віку) коливався від 22 до 36 год; відповідно до показників кінцевого T_1/2 спостерігається подвоєна акумуляція при досягненні рівноважних концентрацій, які спостерігаються після застосування в дозі 1 р/добу протягом одного тижня; приблизно 98 % циркулюючого сертраліну зв’язано з білками; дослідження на тваринах продемонстрували наявність великого уявного об’єму розподілу у сертраліну; фармакокінетика сертраліну в дітей з ОКР аналогічна такій у дорослих (хоча у дітей метаболізм сертраліну дещо інтенсивніший); однак у дітей доцільно застосовувати менші дози, зважаючи на меншу вагу та необхідність запобігання надмірних концентрацій у плазмі; сертралін проходить першу активну фазу біотрансформації в печінці; його основним метаболітом у плазмі є N-дезметилсертралін, що має значно нижчу активність (приблизно у 20 разів), ніж сертралін in vitro, та не виявляє активності на моделях депресії in vivo; T_1/2 для N-дезметилсертраліну – 62 -104 год; сертралін та N-дезметилсертралін підлягають інтенсивній біотрансформації в організмі людини, а кінцеві метаболіти виводяться з фекаліями та сечею в еквівалентній кількості; тільки дуже незначна частина (< 0,2 %) сертраліну виводиться із сечею в незміненому вигляді; їжа суттєво не змінює біодоступність препарату.

Показання для застосування ЛЗ: депресія, в тому числі та її форма, яка супроводжується відчуттям тривоги, за наявності чи відсутності манії в анамнезі; обсесивно-компульсивний розлад (ОКР) у дорослих та дітей; панічні розлади з наявністю або відсутністю агорафобії; посттравматичний стресовий розлад (ПТСР); соціальна фобія (соціальний тривожний розлад); при задовільному результаті на лікування продовження терапії сертраліном є ефективним засобом запобігання рецидиву початкового епізоду депресії та його появи в майбутньому; рецидиву початкового епізоду ОКР; панічного розладу, початкового епізоду ПТСР, соціальної фобії.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: приймають 1 р/добу (вранці по можливості або ввечері), незалежно від вживання їжі; при депресії та ОКР лікування сертраліном слід розпочинати з дози 50 мг/добу; при панічних розладах, ПТСР та соціальній фобії лікування слід починати із застосування відповідної дози сертраліну гідрохлориду 25 мг/добу; через 1 тиждень дозу слід підвищити до 50 мг 1 р/добу; такий дозовий режим знижує частоту розвитку побічних ефектів на початковому етапі лікування панічних розладів; титрування дози при депресії, ОКР, панічні розлади, ПТСР та соціальна фобія - якщо ефект від застосування дози 50 мг не достатній дозу можна підвищувати; корекцію дози слід починати не раніше ніж через 1 тиждень лікування, титраційна доза становить на 50 мг на тиждень; доза не повинна перевищувати 200 мг/добу; корекцію дози слід проводити не частіше ніж 1 раз на тиждень, зважаючи на T_1/2 сертраліну, що становить 24 год; перші прояви клінічного ефекту спостерігаються протягом 7 днів лікування; однак для повного його розвитку потрібен довший період, особливо при ОКР; дозування протягом довготривалої терапії слід утримувати на найнижчому ефективному рівні з наступним корегуванням залежно від реакції на лікування; безпека та ефективність сертраліну були продемонстровані в дітей з ОКР віком від 13 до 18 років; досвід щодо застосування сертраліну гідрохлориду у дітей віком до 6 років, а також при інших патологіях відсутній; при застосуванні сертраліну в дітей з ОКР (вік 13-18 років) слід застосовувати дозу 50 мг/добу; у випадку відсутності ефекту при прийомі препарату в дозі 50 мг/добу при необхідності можливе її подальше підвищення до 200 мг/добу; у дітей віком від 13 до 18 років із депресією чи ОКР, фармакокінетична характеристика сертраліну аналогічна такій у дорослих, однак при підвищенні дози більше 50 мг у педіатрії слід враховувати нижчу вагу тіла дітей в порівняно з дорослими; титрування дози в дітей- T_1/2 сертраліну - близько 1 доби; не слід проводити корекцію дози частіше ніж 1 раз на тиждень; у пацієнтів літнього віку (старше 65 років) можна застосовувати ті ж самі дозові режими, що й у молодшому віці (до 65 років); спектр та частота побічних ефектів у цій популяції були аналогічні таким у хворих молодшого віку; слід бути обережними при застосуванні сертраліну у хворих з патологією печінки; при порушеннях функції печінки необхідно зменшити дозу або приймати препарат рідше; сертралін інтенсивно біотрансформується в організмі; із сечею в незміненому вигляді виводиться лише незначна частина препарату ;зважаючи на низькі показники виведення сертраліну нирками, дози препарату можна не корегувати при порушеннях функції нирок.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: ШКТ - діарея/нетримання стулу, сухість у роті, диспепсія та нудота; біль у животі, запор, панкреатит, блювання; метаболізмм- анорексія, підвищення апетиту, гіпонатріємія; ЦНС та периферична нервова система - запаморочення, сонливість та тремор, кома, судоми, головний біль, гіпоестезія, мігрень, рухові розлади (включаючи екстрапірамідні симптоми, в тому числі гіперкінезія, гіпертонія, спазми щелепи або порушення ходи), мимовільні м’язові контрактури, парестезії та непритомність, розвиток проявів серотонінергічного с-му, в деяких випадках пов’язаних із прийомом серотонінергічних засобів (ажитації, сплутаність свідомості, потовиділення, діарея, гарячка, гіпертензії, ригідності та тахікардії); психіка - безсоння; агресивні реакції, ажитація, тривожність, депресивні симптоми, ейфорія, галюцинації, зниження лібідо в чоловіків та жінок, нічні жахи та психози; репродуктивна система - сексуальні дисфункції (передусім, затримка еякуляції в чоловіків); галакторея, гінекомастія, нерегулярний менструальний цикл та пріапізм; шкіра і підшкірні тканини - посилене потовиділення, алопеція, ангіоневротичний набряк, набряк обличчя, періорбітальний набряк, шкірні фоточутливі реакції, свербіж, висипи (в тому числі поодинокі випадки ексфоліативних ураженнь шкіри – с-м Стівенса-Джонсона та епідермальний некроліз), кропив’янка; система крові - лейкопенія і тромбоцитопенія; серцево-судинна система - пальпітації і тахікардія, патологічні кровотечі (наприклад, носова кровотеча, шлунково-кишкова кровотеча або гематурія), припливи крові (раптове почервоніння шкіри) та АГ; орган слуху/вестибулярний апарат - дзвін у вухах; ендокринна система - гіперпролактинемія, гіпотиреоїдизм, с-м гіпоальдостеронізму; орган зору - мідріаз і порушення зору; організм у цілому - астенія, біль у грудях, периферичний набряк, втома, гарячка, нездужання; гепатобіліарна система - тяжкі порушення функцій печінки (гепатит, жовтяниця, печінкова недостатність) та безсимптомне підвищення рівнів трансаміназ у плазмі (АЛТ та АСТ); імунна система - АР, анафілактичні реакції; лабораторні показники - хибні результати клінічних лабораторних аналізів, зміна функції тромбоцитів, підвищення концентрації холестерину в сироватці крові, збільшення або зменшення ваги; м’язово-скелетна система та сполучна тканина - артралгія та м’язові спазми; сечовидільна система - нетримання сечі, затримка сечі; респіраторна система - бронхоспазм та позіхання; спектр побічних ефектів, які найчастіше спостерігаються в дослідженнях у хворих з ОКР, панічними розладами, ПТСР та соціальною фобією, був аналогічний тим, які спостерігаються в клінічних дослідженнях у хворих із депресіями; інші - прояви с-му відміни при припиненні лікування сертраліном, зокрема ажитація, тривожність, запаморочення, головний біль, нудота та парестезії.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до сертраліну; одночасно з інгібіторами МАО та сумісне застосування сертраліну й пімозиду.

Форми випуску ЛЗ: таб., вкриті плівковою оболонкою, по 50 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° нижче 30°С; термін придатності - 5 років.

Торгова назва:

І. Сертралофт, ТОВ "Фармацевтична компанія "Здоров'я"

Сертралофт 25, Сертралофт 50, Сертралофт 100, ТОВ "Фармацевтична компанія "Здоров'я"

ІІ. Асентра®, KRKA d.d., Novo mesto, Словенія

Залокс, Pharmascience Inc., Канада

Золофт®, Pfizer Italia S.r.l. Latina, Італія

Золофт®, Pfizer Italia S.r.l для "Pfizer Inc.", Італія/США

Сералін, EIS Eczacibasi Ilac Sanay ve Ticzaret A.S., Туреччина

Серліфт, Ranbaxy Laboratories Limited, Індія

Сертралюкс, Novartis Ltd. для "Sandoz Pharmaceuticals d.d", Бангладеш/Словенія

Солотік®, Al-Hikma Pharmaceuticals, Йорданія

Стимулотон®, EGIS Pharmaceuticals PLC, Угорщина

Стимулотон®, EGIS Pharmaceuticals works Ltd, Угорщина

Стимулотон®, Egis Pharmaceutical Ltd, Угорщина

Пароксетин (Paroxetine) *

Фармакотерапевтична група: N06A B05 – антидепресанти.

Blog

Психіатрія, наркологія. Лікарські засоби засоби, що застосовуються в психіатрії

Содержание