Клавдія Йосифівна Кілінська Фізична географія Карпато-Подільського регіону навчально-методичний посібник

Вид материала

Навчально-методичний посібник

Содержание 7.2. Геоботанічне й флористичне районування 7.3. Сучасний стан рослинного покриву Реліктові рослини 7.4. Лісові ресурси, їх відновлення й охорона

Подобный материал:

• Дидактичні матеріали для формування компетентності учнів з курсу «Фізична географія, 1072.29kb.
• Навчально-методичний посібник (друге видання), 1764.23kb.
• Навчально-методичний посібник Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України, 3103.88kb.
• Навчально-методичний посібник Донецьк 2010, 664.64kb.
• Навчально-методичний комплекс розроблено до програми курсу «Політична географія з основами, 2104.05kb.
• Навчально-методичний комплекс розроблено до програми курсу «Історична географія з основами, 1176.46kb.
• М. Б. та інші практикум з проходження практик студентами вищих навчальних закладів, 3048.19kb.
• Міністерство освіти І науки україни харківська національна академія міського господарства, 1693.26kb.
• Л. А. Родіонова економічна історія навчально-методичний посібник, 1216.83kb.
• Г. М. Лавренчук задачі з географії навчально-методичний посібник, 726.53kb.

7.2. Геоботанічне й флористичне районування

Основою геоботанічного й флористичного районування є виділення різних за рангом геоботанічних і флористичних районів й встановлення їх меж. На території КПР виокремлюється об­ласть, провінція, підпровінція, округ (табл. 7.1). Область виді­ляється за переважаючими плакорними зональними типами рос­линного покриву. Гірські геоботанічні області – за своєрідним по­єднан­ням рослинних поясів. Провінція виділяється за складом пла­корних формацій (видовим складом основних ценозоутворювачів плакорних і неплакорних фітоценозів). У її межах підпровінції ви­різняються за складом субдомінантних видів пла­корних формацій. Округ характеризується співвідношенням типоло­гічних одиниць (фор­мацій) рослинного покриву, поширення яких зумовлено грун­тово-геоморфологічними чинниками.

За схемою флористичного районування територія КПР входить до складу північно-палеарктичного підцарства, Європей­ської області, Центрально­європейської та Північно­європейської провінцій. Гірська частина регіону є під­провінцією Паннонсько-Причорноморсько-Прикаспійської області (Паннон­ська провінція із Закарпатським округом).

7.3. Сучасний стан рослинного покриву

Рослинний покрив зазнав значного господарського впливу. на місці дубо­вих, грабово-дубових інших лісів утворилися сіль­ськогоспо­дарські ландшафти.

На території Подільської височинної області невеликими ареалами зберег­лися букові, дубово-букові, грабово-букові, дубові із дуба звичайного ліси. На міс­ці степових рослинних угрупувань, лучних степів і степових луків зустрічаємо сільськогосподарські ландшафти. Тут нема лучних, дійсних різнотравно-типча­ково-ко­вилових і типчаково-ковилових степів. Природні лучні ландшафти практично втрачені, всі переважаючі типи луків змінені госпо­дар­ською діяльністю людини.

В Українських Карпатах високогірні території вкриті слабо зміненими (часом не зміненими) широколистяно-темнохвойними лісами (ялина європей­ська, модрина біла, бук лісовий). Закарпат­ська низовинна і Передкарпатська височинна області належать до областей зі змі­неним рослинним покривом: невеликі ареали дубо­вих лісів з дуба звичайного по­требують раціонального і природо­охоронного ставлення.

Територія КПР багата на реліктові, ендемічні та рідкісні види рослин. Реліктові рослини (меч-трава звичайна, жирянка зви­чайна, сверція багато­річна) поширені на території Подільської височинної області. В Українських Кар­па­тах зустрічається тис ягідний, сосна кедрова і європейська, бересклет низький. Ендемічні рослини (модрина польська, бузок східнокарпатський) дуже рідко по­ши­рені у високогір’ї. З рідкісних видів на півночі Подільської височинної області і на крайньому півдні Українських Карпат зустрічаються нарцис вузьколистий, вовчеягідник-боровик.

Природна флора залишається цінним джерелом фітосиро­винних ресурсів. Багато видів використо­вується як лікарська сиро­вина у народній і науковій медицині.

Заготівля дикорослих лікар­ських рослин проводиться на земельних угіддях із природною рос­линністю. Показово, що зі 100 видів лікарських рослин, що вико­ристовуються у лікарській практиці, 55 ростуть у лісах, 20 на су­ходолах і заплавних луках, 15 на пасовищах і вздовж автошляхів.

Рослинні ресурси утворюють вітамінну (шипшина, калина, дерен, смородина, кропива, сосна, ялина), дикорослу харчову (ліщина, су­ниця, брусниця, черешня, хміль, катран, іван-чай, щавель, куль­ба­ба), жиро-оливкову (катран, ліщина, бук), ефірооливкову (чеб­рець, полин, родо­дендрон, тисячолисник), медоносну (чебрець, ли­па, бу­зина, клен, калина, мали­на), дубильну (дуб, ялина, береза, дерен, го­рець), красильну (барбарис, бузина, крушина, вільха, хвощ, щавель, береза), гігієнічно-косметичну (барвінок, васи­льок, звіробій, бере­за, ромашка, липа, м’ята) групи. Окремої уваги заслуговують деко­ративні рослини. Це ранні весняні, літні, осінні та багаторічні рос­лини (під­сніжник, піон, крокус, тюльпан, бук, липа, клен).

7.4. Лісові ресурси, їх відновлення й охорона

Лісові ресурси - це сукупність лісових масивів, які викорис­товуються (чи можуть бути використаними) для задоволення пот­реб у дереви­ні й інших продуктах лісу. лісоме­ліоративні заходи (рубки головного користування , рубки догляду за лісом тощо) від­новлюють породний склад і зберігають лісові масиви.

Рубки догляду за лісом, здійснюються у районах, де під впливом вітру відбувається перенесення насін­ня, приживання його у районах із різновіковим і породним складом де­рев, високої зімкненості крон дерев (рис. 7.1). Сані­тарні заходи проводяться в осередках шкідни­ків (гризуни хвої, листя) і хвороб лі­су. Усі види рубок (рубки головного користування, рубки по­в'язані з веденням лісового господарства) привносять у господар­ський комплекс КПР від 45 до 55 % заготовленої деревини, обсяг якої щорічно зростає.

У лісах першої групи постійними та тимчасовими лі­со­користувачами зменшуються рубки, про­водиться посадка лісових куль­тур, збільшується заготівля насіння дерев­них і чагарникових порід, очищується ліс від захара­щеності (4-30 тис. га). Лісовід­нов­лю­вальні роботи, порівняно з поперед­німи роками, збільшуються на 10–15 %. Лише у Львівській області, де функціо­нує 16 держліс­госпів і 115 ліс­ництв, у 2003 р. заготовлено 468 т живиці, 5 т дико­рослих плодів, 8 т лікарських рослин, 7 т деревних соків, 1373 т сі­на, І6 тис. шт. ялинок. В останні роки значна увага приділяється заготівлі насін­ня деревних і чагарникових порід (зросла на 25 %).

Ліс є основним видом експорту. У Чер­нівецькій області обсяги експорту складають 23 % лісової деревини, що оцінюєть­ся у 17,7 млн. дол. США. Це майже 24 % від загальної кількості екс­портного товару області. Деревина вивозиться до країн Європи та Азії (93,9 % за­гального обсягу її експорту, вартість 16,7 млн. дол. США), до країн СНД (6,1 % та 1,1 млн. дол. США). Основними ім­портерами є Італія, Німеччина, Нідерланди, Ізраїль (10–21% від за­гального обсягу експорту). Суб'єкти під­приємницької ді­яльності країн СНД щорічно одержують деревини на 1,1 млн. дол. США. До Молдови, Білорусі, Росії та Вірменії експортуються розпилені лісо­матеріали, до Німеччини, Ізраїлю, Італії надходить 10-24 % дере­вини від за­гального обсягу експорту, відвантажуються необроб­лені лісоматеріа­ли. Угорщина, Румунія, Туреччина використовують від 12 до 44 % карпатської деревини. Експорт виробів із дере­ва, скла­дає 33,6 % - 56 % у загальному обсязі експорту.



Рис. 7.1. Рубки догляду за лісом (тис. га)


У КПР відбувається реалізація природоохоронних програм. Серед них програми "Діброва", "Ліси України", згідно яких про­водиться а) висадка лісових культур (дуб звичайний), б) від­творен­ня корінних дубових насаджень природним шляхом, в) створення лісових культур з дуба зви­чайного і за участю традиційних цінних лісоформуючих порід та інтродуцентів (горіха чорного, сосни Вей­мутової, модрини ін.).

Важ­ливими заходами ведення лісового господарства є пра­вильний підбір деревних порід, які відповідають лісовим, рос­лин­ним, грунтово-кліматичним умо­вам й умовам екологічного лі­со­вого вирощування.

Поліпшення стану лісового фонду можливе за допомогою а) відновлення лісу і підвищення його продук­тивності, заліснення непокритих лісовою рослинністю земель, реконструкції хвой­них монокультур і насаджень пошкоджених вітровалами, буреломами, сніго­вими лавинами, заліснення непридатних для сільсь­когоспо­дарського (чи іншого виду) природокористування земель, б) підви­щення повноти низькоповнотних і зріджених деревостанів, прове­дення реконструкції молодняків, в) по­ліпшення по­родного складу. Ці чинники сприятимуть формуванню екологічно збалан­сованого лісокористування, сутність якого укладена у проведенні екологіч­них рубок із за­стосуванням способів, механізмів і трелю­вання де­ревини. У горах застосовують по­вітряне і канатне трелю­вання де­ревини з максимальним збережен­ням дерев, підросту й ґрунтового покриву. З 2004 р. на території КПР заборонений метод трелюван­ня гусеничними тракторами. На пологих схилах дозво­ляється вико­ристовувати колісний трактор. Найприйнятніше кінне трелювання, особливо при вибіркових спо­собах рубки.


Практична робота

1. Охарактеризуйте основні типи рослинного покриву КПР.

2. Визначте сучасні особливості лісового природокорис­тування у КПР.

3. Оцініть сучасне лісовідновлення на тери­торії вашого населеного пункту.