Клавдія Йосифівна Кілінська Фізична географія Карпато-Подільського регіону навчально-методичний посібник

Вид материала

Навчально-методичний посібник

Содержание 5.5. Водний баланс і водні ресурси 6. Ґрунтовий покрив 6.1. Історико-географічні аспекти господарського використання ґрунтового покриву та розвитку землеробства Перше тисячоліття нашої ери

Подобный материал:

• Дидактичні матеріали для формування компетентності учнів з курсу «Фізична географія, 1072.29kb.
• Навчально-методичний посібник (друге видання), 1764.23kb.
• Навчально-методичний посібник Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України, 3103.88kb.
• Навчально-методичний посібник Донецьк 2010, 664.64kb.
• Навчально-методичний комплекс розроблено до програми курсу «Політична географія з основами, 2104.05kb.
• Навчально-методичний комплекс розроблено до програми курсу «Історична географія з основами, 1176.46kb.
• М. Б. та інші практикум з проходження практик студентами вищих навчальних закладів, 3048.19kb.
• Міністерство освіти І науки україни харківська національна академія міського господарства, 1693.26kb.
• Л. А. Родіонова економічна історія навчально-методичний посібник, 1216.83kb.
• Г. М. Лавренчук задачі з географії навчально-методичний посібник, 726.53kb.

5.5. Водний баланс і водні ресурси

Основними характеристиками водного балансу є опади, природний (поверхневий, підземний) стік. Абсолютні величини водного балансу поступово зменшуються з півночі на південь відповідно до зміни кліматичних чинників. Так, показники по­верхневого стоку коливаються від 50 на півночі до 10 мм на півд­ні Подільської височини. Значними величинами по­верхневого стоку характеризуються Українські Карпати (400-500 мм) через поглинання його карстовими порожнинами і тріщинами. Вели­чини підземного стоку змінюються у вказаному південному напрямку: від 40-50 мм (Подільська височина) до 100-120 мм (Українські Карпати).

Річки КПР характеризуються величезною енергетичною потужністю. Практично на всіх великих річках можливе будів­ництво гідроелектростанцій. Суттєве значення мають річки для промислового і побутового водопостачання, рибальства. У лісо­комбінатах і лісгоспах створені форелеві господарства. До 1978 р. карпатські річки інтенсивно використовувалися для лісосплаву, тут діяли гідротехнічні споруди: плотини, водо­пропускні шлюзи. Після 1978 р. транспортування лісу прак­тично відбувається за допомогою транспорту.


Практична робота

1. Охарактеризуйте забезпеченість вод­ними ресур­сами території КПР.

2. складіть характеристику водних басейнів КПР.

3. Виявіть природоохоронні заходи на великих і малих річ­ках КПР.


Самостійна робота

1. Проаналізуйте схему гідрологічного районування тери­торії КПР.

2. Визначте загальну кількість лівих і правих допливів основних водних артерій КПР (див. дод. Г).

3. Охарактеризуйте види господарювання на річках КПР.


Теми рефератів

1. Водна різноманітність території КПР.

2. Оцінка екологічного стану водних ресур­сів КПР.

3. Водні басейни КПР.


Контрольні запитання та завдання

1. Охарактеризуйте термічний режим поверхневих вод КПР.

2. Опишіть льодовий режим гірсь­ких і рівнинних річок.

3. Виявіть основні види живлення гірських річок КПР.


Література

1. Железняк И.А., Левковский С.С. Водные ресурсы и вод­ный ба­ланс // Украина и Молдавия. – М.: - Наука, 1972. – С. 12-16.

2. Кілінська К. Еколого-прогнозна оцінка природно-гос­подарської різноманітності Карпато-Подільського регіону України. – Чернівці. – Рута. – 2007. – С. 119-130, 289-291.

3. Левковский С.С. Водные ресурсы Украины. – К.: Выща школа, 1979. – С.36.

4. Маринич О.М., Шищенко П.Г. Фізична географія Ук­раїни. К.: Знання. – 2003. – с. 130-146.

5. Яцык А.В. Экологические основы рационального приро­до­пользования. – К.: Генеза, 1997.– 628 с.


6. ҐРУНТОВИЙ ПОКРИВ

Поширення ґрунтів на території КПР підпорядковується закону горизонтальної зональності на рівнинах і вертикальної по­ясності у горах. На Поділлі поширені чорноземні, сірі лісові, лучні, лучно-чорноземні, болотні ґрунти. В Українських Карпатах, у Пе­редкар­патті пе­ре­важають дерново-підзолисті, лучні і опідзолені чорноземи, у долинах річок (рр. Сірет, Черемош, Міхідра, Міхо­дер­ка) зустрічаються болотні ґрунти. У гірській частині Україн­ських Кар­пат (висота 1000 і > мет­рів) переважають бурі гірські лі­сові ґрун­ти (буроземи). Ґрунтовий покрив Закарпатської низовини представ­ле­ний дерново-підзолис­тими і дерново-чорноземними ґрунтами.

6.1. Історико-географічні аспекти господарського використання ґрунтового покриву та розвитку землеробства

Вико­ристання земельних ресурсів запо­чатковувалося у VІ - V тися­чолітті до н. е. (кам’яний вік – нео­літ). Епоха неоліту при­звела до появи скотарства та землеробства. Перши­ми злака­ми, що проникли з Близького Сходу до КПР бу­ли яч­мінь і пшениця (VІІ - ІV тис. до н. е.). Мотичне зем­леробст­во ба­зувалося на вико­ристанні невели­ких за площею (0,2-1,5 га) родючих заплав­них земель.

У процесі розвитку трипільської культури (ІV – ІІІ тис. до н. е.) зростає роль орного землеробства, що стає голов­ним заняттям племен трипільської куль­тури (С. Бібіков, 1953, 1965; З. Янушевич, 1980). У ІІІ тис. до н. е. – середині І ст. н. е. (зарубинецька культу­ра) набуває розвитку приселищне скотарство. Територіальне розта­шу­вання зару­бинецьких поселень засвідчує, що під ланами були зайняті безлісі ділянки й річкові долини з родю­чими та легкими для обробітку ґрунтами.

Перше тисячоліття нашої ери знаменується новими ме­тодами обробітку ґрунту: у господарський обіг входять залізні зна­ряддя праці, вико­ристовується техніка орного землеробства, засто­совується залізне рало (І. Вино­кур, 1985). Сільськогосподарські угіддя виникають у районах з найменшим поширенням не­сприят­ливих природних явищ. Землеробський напрям господарст­ва та ви­со­кий рі­вень його розвитку у черняхівських племен (ІІ - ІV ст. н. е.) ви­світ­лений у землеробських календарях ІІ – ІV ст. н. е. (Б. Ри­бак, 1965).

у Середньому та Верхньому Придністер’ї землеробство існувало у складних умо­вах гунських і аварських руй­націй (V – VІІІ ст. н. е.). Однак у цей час продовжує розвиватися черняхів­сь­кий осілий землероб­ський уклад.

Татаро-монгольське нашестя (ХІІІ – ХІV ст.) перетворило сіль­ськогосподарські угіддя у пустирі. Після нашестя сільське гос­подарство продовжує розвиватися: у лісових ра­йонах і горах вико­рис­то­вуються безвідвальні рала, у лісо­степових залізний плуг, у пів­ніч­но-степових плуг-сабан. Суціль­не розорювання і низька агро­техніка призвели до помітної дегра­дації ґрунтів. На початку Х1Х ст. їх називали “зіп­совані ґрунти” і вико­ристовували під сади, пасіки, виноградники, сіножаті тощо.