Клавдія Йосифівна Кілінська Фізична географія Карпато-Подільського регіону навчально-методичний посібник

Вид материала

Навчально-методичний посібник

Содержание 4.3. Несприятливі кліматичні явища 1) у горах швидкість вітру сягає 40 м/сек. Сильні вітри тривають до 80 днів на рік; 2 4.4. Кліматичне районування 5. Внутрішні води

Подобный материал:

• Дидактичні матеріали для формування компетентності учнів з курсу «Фізична географія, 1072.29kb.
• Навчально-методичний посібник (друге видання), 1764.23kb.
• Навчально-методичний посібник Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України, 3103.88kb.
• Навчально-методичний посібник Донецьк 2010, 664.64kb.
• Навчально-методичний комплекс розроблено до програми курсу «Політична географія з основами, 2104.05kb.
• Навчально-методичний комплекс розроблено до програми курсу «Історична географія з основами, 1176.46kb.
• М. Б. та інші практикум з проходження практик студентами вищих навчальних закладів, 3048.19kb.
• Міністерство освіти І науки україни харківська національна академія міського господарства, 1693.26kb.
• Л. А. Родіонова економічна історія навчально-методичний посібник, 1216.83kb.
• Г. М. Лавренчук задачі з географії навчально-методичний посібник, 726.53kb.

4.3. Несприятливі кліматичні явища

Із усіх несприятливих явищ найбільший вплив на стан НПС має посуха.

Посуха – складне і багатогранне явище, зумовлене трива­лим дефіцитом вологи. На території КПР посуха спостерігається один раз у 10-12 років. Віро­гідність охоплення нею території скла­дає 40 %. Імо­вірність поширення у теплу пору року (квітень-жов­тень) складає 1-10 % (пів­день Подільської височинної області). Найдоступнішим заходом змен­шення негативної дії посухи є ви­користання запасів ґрунтової вологи. Рослинний покрив вико­рис­товує близько 50 % атмосферної вологи, яка надходить у виг­ляді опадів. Отож є пев­ний резерв вологи.

Суховії – це сухий і спекотний вітер, який призводить до по­рушення вод­ного балансу довкілля. За основні показники прояву суховіїв прийняті: 1) відносна вологість повітря < 30 %; 2) темпе­ратура повітря > 25°С; 3) швидкість вітру 5 і > м/сек. Повітряні маси, які формують суховії, надходять на те­риторію КПР з півночі і північного заходу. Суховії найчастіше про­являються на території Подільської височинної області. В окремі роки тривають від 1 до 3 днів, виникають при пересічній швид­кості вітру від 6 до 9 м/сек. У горах їх тривалість складає один день.

Гроза – атмосферне явище, зумовлене виникненням елект­ричних розрядів між хмарами (або між хмарами і земною поверх­нею). Виникає гроза через циркуляційні процеси. на гро­зову діяль­ність впливає рельєф місцевості. Найчастіше грози відбуваються в Українських Карпатах (30-40 днів, максимальна тривалість гро­зо­вих днів - 64). На більшій частині Подільської височинної області пересічний показник днів з грозами становить 25-35 днів на рік. Уздовж долин великих річок і водойм простежується зменшення грозових днів.

Грозова діяльність починається у квітні-першій половині травня і закін­чується у вересні. За останні 10 років кількість днів з грозами в Українських Кар­патах прирівнюється до 8-ми, на По­дільській височині до 6-ти. Най­більшого розвитку грозо­ва діяль­ність спостерігається у червні-липні (від 10 до 12 днів), у вересні - 9 днів.

Найбільша сумарна річна тривалість грози (160 годин) спо­стерігається у високогірних районах Українських Карпат. Грози на схилових поверхнях тривають 100-110 годин, на Поділлі 60-90 годин. Пересічна тривалість грози в Українських Кар­патах пере­вищує 3 години, на іншій території 1,5-2 години. Максимальна тривалість грози в Українських Карпатах досягає 40 годин, на реш­ті території 10-15 годин. Грози часто супроводжуються градом.

Град – це частинки щільного льоду, що випадають у теплу пору року з до­щових хмар. Основною причиною утворення градо­вих хмар є конвекційні (щільнісні) потоки повітря, що зумовлені різ­ницею температури між НПС і повітрям, що поступово підні­мається.

На території КПР випадання граду пов’я­зане з проход­женням атмосферних фронтів. Найчастіше град випадає в Україн­ських Карпатах. Число днів з градом пере­січно за рік прирів­нюється до 4-6-ти. Максимальна кількість (червень-липень) днів з градом за рік на цій території складає 12-13, на Поділлі 7-9, у Закарпатській низовині 6-8.

Найчастіше град випадає у травні-червні ра­зом із грозами і зливами. Найнебезпечніший град у Закарпатській низовині, цент­ральній і східній частині Подільської височинної області.

Сильний вітер зі швидкістю 15 м /сек і > небезпечний, а вітер зі швидкістю > 25 м/сек належить до категорії особливо не­безпечних явищ. Найнебезпечніші південно-західні й західні вітри. На станції Пожижевська зафік­совано до 100 днів на рік із сильним вітром.

На території КПР часті вітри великої швидкості: 1) у горах швидкість вітру сягає 40 м/сек. Сильні вітри тривають до 80 днів на рік; 2) у передгірських районах сильний вітер (35-40 м/сек ) триває 50-80 днів; 3) на території Подільської висо­чинної області мак­симальна швидкість вітру (28-35 м/сек) утримується 30-50­днів. У теплу пору року, при грозах і зливах часто відбувається шква­листий вітер.

Пилові, або чорні бурі виникають через сильний вітер, що переносить пил, пісок, верхній шар ґрунту. Утворення цього явища насамперед пов’язане з орогра­фічними особливостями території, зі структурою і ступенем зволоження ґрунту, рослинним покривом. Пилові бурі виникають навесні і періодично тривають до вересня.

Хуртовина – це перенесення сильним вітром (4-5 балів) снігу над земною поверхнею. Розрізняють загальну й низову хур­товини. Перша утворюється при сильному вітрі з випаданням сні­гу. Друга пов’язана з переносом сухого снігу, що піднімається з земної поверхні до висоти у декілька метрів. Найчастіше хурто­вини спостерігаються у гірських районах, їх повторюваність 50-70 днів. Перші хуртовини формуються у вересні, на рівнині - у жовтні-листопаді, найбільша ймовірність прояву - січень, лютий. Найважливішою характеристикою хуртовин є їх тривалість: від 10-15 хвилин до 1-4 діб.

Туман – це сукупність зважених біля приземного шару по­вітря крапель води (чи кришталиків льоду), які погіршують гори­зонтальну видимість до 1 км і <. За інтенсивністю тумани діляться на дуже сильні (видимість складає менше 50 м), сильні (50-200 м) і слабі (500-1000 м). Виникають із-за високої відносної вологості повітря і насиченості його водяною парою. Зростання відносної вологи повітря зумов­люється підви­щенням абсолютної вологості, часом пониженням температури по­вітря. У горах тумани часті. На станції Пожижевська від­мі­чено пересічно 118 днів за рік із туманами. При проходженні теп­лих повітряних мас із півдня збільшується повторюваність туманів на рівнинній частині КПР (70-80 днів на рік). На тери­торії КПР пересічний показник днів з туманами на рік сягає 80-100, найбільший – 110-200. Сумарний показник тривалості туману - 800-1700 годин.

У глибоких долинах Українських Карпат спосте­рі­гається найбіль­ша (липень-вересень) кількість днів з туманами. Найменше тумани утворю­ються у січні-лютому (рис. 4.4.).

Ожеледиця – це щільний шар льоду, що утворюється че­рез намерзання переохолоджених крапель дощу і туману. Відно­ситься до особливо не­безпечних кліматичних явищ. Найчастіше ожеледиця спостерігається на території Подільської височинної об­ласті (30-40 і > днів на рік). У гірських районах, на пів­нічно-схід­них високогірних схилах ожеледиця триває від 10 до 40 днів на рік. Ос­новною умовою її виникнення є різке зниження температури по­вітря.

Снігові лавини проявляються у гірських районах. Шлях лавини коливається від кількох метрів до кількох кілометрів, швид­кість змінюється від 1 м/сек до 80-100 м/сек. В Українських Кар­па­тах ла­вини утворюються щороку: зафіксовано близько 400 лави­нонебез­печних районів, серед яких особливо небезпечні масиви Чорногора, Свидівець, Горгани, Полонинський хребет, інші висо­когір’я. Тут виділяються лавинонебезпечні райони: 1) високої лави­нонебез­печності (режим сходу лавин осінньо-зимово-весняний); 2) серед­ньої лавиноне­безпечності (зимово-весняний режим сходу); 3) слаб­кої лавинонебезпечності (рід­ко проявляються пересічні й малопо­тужні лавини, які сходять у багатосніжні ро­ки); 4) потен­ційної лавинонебезпечності; 5) райони, в яких лавини не утво­рюють­ся.



Рис. 4.4. Грози та тумани

Сходження лавин відбувається у холодну пору ро­ку (лю­тий, бере­зень), коли схили вкриті потужним сніговим покривом. Основною причиною їх виникнення є метеорологічні (опади, воло­гість повітря, вітер тощо), геоморфологічні (крутизна схилів, розч­ленування, глибина урізу), геоботанічні (безлісі альпійські та суб­альпійські луки) й антропогенні (інтенсивне лісокористування) чинники.


4.4. Кліматичне районування

Кліматичні пояси і області виділяються на основі а) даних про співвідношення між повітряними масами різних типів, б) ін­тен­сивності їх переміщення, в) трансформації, г) відомостей про радіаційний режим і тепловий баланс.

За схемою кліматичного районування Б.П. Алісова КПР знаходиться у кліматичному поясі помірних широт. У межах по­мірного поясу упродовж року переважають повітряні маси помір­них широт (континентальні й морські). Узимку і рано навесні у ме­жах поясу бувають повітряні маси арктичного походження, а вліт­ку і на початку осені – тропічне повітря. Подільська височина зна­хо­диться у континентальній області помірного поясу. Українські Карпати мають своєрідний гірський клімат, причому вони впли­ва­ють значною мірою також на формування клімату Закарпаття. То­му тут виділяються дві кліматичні області – карпатська і закар­патська.


Практична робота

1. Охарактеризуйте основні несприятливі кліматичні явища і процеси у КПР.

2. Обгрунтуйте вплив атмосферної циркуляції на тери­торію КПР.

3. Складіть порівняльну характеристику метеороло­гічних явищ Українських Карпат і Подільської висо­чинної області.


Самостійна робота

1. Проаналізуйте кліматичні карти та з’ясуйте роль кліма­тичних чинників у формуванні погоди.

2. Обґрунтуйте схему кліматичного районування території КПР.

3. Охарактеризуйте основні типи погоди, що проявляються на території вашого населеного пункту.


Теми рефератів

1. Характеристика кліматотвірних чинників території КПР.

2. Несприятливі кліматичні явища і процеси на території КПР.

3. Кліматична меліорація: роль і значення для розвитку процесів господа­рювання.


Контрольні запитання та завдання

1. Назвіть основні кліматоутворюючі чинники.

2. У чому полягає роль радіаційного чинника на території КПР?

3. Дайте визначення прямої та розсіяної сонячної радіації, визначте їх хід на території КПР.

4. Назвіть прояв атмосферної циркуляції за порами року.

5. Які типи повітряних мас впливають на територію КПР?

6. Визначте, як земна поверхня впливає на клімат КПР.

7. Охарактеризуйте метеорологічні явища КПР.

8. Визначте вплив несприятливих кліматичних явищ, що проявляються на території КПР.


Література

1. Бучинский И.Е. Климат // Атлас природных условий и естественных ресурсов Украинской ССР. – М.: - 1978. – С. 77-100.

2. Бучинський І.О., Волеваха М.М., Коржов В.О. Клімат Українських Карпат. - К.: - Наук. думка, 1971. – 172 с.

3. Бучинский І.О. Чи змінюється клімат України? – К.: Знання. - 1957. – 32 с.

4. Воропай Л.І., Куниця М.О. Українські Карпати. – К.: Рад. Школа. - 1966. – С. 54-64.

5. Денисик Г.І. Природнича географія Поділля. – Вінниця: ЕкоБізнесЦентр. – 1998. – 183 с.

6. Кілінська К. Еколого-прогнозна оцінка природно-господарської різноманітності Карпато-Подільського регіону України. – Чернівці. – Рута. – 2007. – С. 115-119.

7. Національний атлас України. (За ред Л.Г. Руденка). К.: - Державне науково-виробниче підприємство „Картографія”. - 2007 - С. 164-174.

8. Украинские Карпаты. Природа. – К.: Наук. думка, 1988. – С. 25-56.


5. ВНУТРІШНІ ВОДИ та ЇХ РЕСУРСИ


Водні ресурси, у широкому розумінні цього поняття, - це во­да у вільному стані (поверхневий і підземний стік, ґрунтова во­лога, води гірських льодовиків, атмосферні води і води штучних водних об’єктів). Водні ресурси - це придатні для господарського використання запаси поверхневих і підземних вод, що розміщують­ся на певній території.

Основною причиною нерівномірного розподілу водних ресурсів є широт­на зональність і висотна поясність. При фор­муванні різноманітних господарських об’єктів ця обставина займає найголовніше місце. Виходячи з господарської значимості водні ресурси поді­ляються на дві групи: перша – це природні чи потен­ційні ресур­си (поверхневі й підземні води, що забезпечують при­род­ні проце­си); друга - експлуатаційні ресурси (об’єм води, що використову­ється за одиницю часу із поверхневих водостоків, во­дойм і водо­носних горизонтів без зменшення показників водо­забору і якості води за весь час експлуатації).