Geum.ru

Клавдія Йосифівна Кілінська Фізична географія Карпато-Подільського регіону навчально-методичний посібник

Вид материалаНавчально-методичний посібник

Содержание


5.3. Термічний режим
5.4. Льодовий режим
1) період замерзан­ня
Подобный материал:
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   37

5.3. Термічний режим


Основними процесами, що впливають на температуру води річок і озер, є сонячне тепло (нагріває і прогріває верхні та середні шари водного потоку), температура ґрунтового покриву, циркуля­ційні атмосферні процеси, рослинний покрив тощо.

Перенесення тепла від поверхні до певних глибин водної маси відбувається через турбулентне перемішування. Важливу роль у розподілі тепла відіграє безпосереднє проникнення сонячної енергії у водні шари. На глибину 1,0 м проникає від 1 до 30 % про­менистої енергії, що попадає на поверхню води, на глибину до 5 м – від 0 до 5 %.

Тепловий потік зумовлює коливання температури води. Добовий хід температури чітко виражений у теплу пору року. Ос­новним чинником, що визначає добові коливання температури во­ди є водність річки: чим більша водність, тим менша амплітуда.

Річний хід температури води ха­рак­теризується такими особ­ливостями: 1) протягом зимових місяців температура води прирів­нюється до 0°С. У цей час річки покриті льодом і поверхня води майже не контактує з повітрям; 2) з під­вищенням темпе­ра­тури по­вітря і звільненням річок від льоду температура води підви­щується досягаючи максимуму у червні-серпні.

Встановлено, що окрім основних кліматичних чинників, найбільший вплив на формування термічного режиму річок мають ґрунтові води. Підвищене ґрунтове живлення на окремих ділянках річок понижує температуру води влітку і підвищує її взимку (до 7-8°С). Значно менше підвищене ґрунтове живлення проявляється у перехідні пори року (весна, осінь), коли температура ґрунтових вод майже збігається з температурою води.

Температура води змінюється вздовж течії річки. У верхів’ї річки, що живиться водами льодовика, температурні показники на­багато нижчі, ніж у середній течії. Найбільша різниця темпе­ратури води (0°С-8°С) виявлена у місцях витоку та впадіння у літньо-осін­ню пору року (серпень-листопад).

5.4. Льодовий режим


При охолодженні води до 0°С і тривалій віддачі тепла з водної поверхні річки вступають у фазу зимового режиму. За поча­ток зимового періоду приймають дату від’ємних температур по­вітря, що су­про­воджуєть­ся виникненням льодових утворень, за кі­нець час сходження льо­дових утворень (часом першу інтенсивну весняну по­вінь).

У “житті” річки виділяють три періоди: 1) період замерзан­ня, супроводжується формуванням заберегів, шуги, зажорів, торо­сів; 2) період льодоставу, утворюється коли швидкість перемі­щен­ня льодових утворень зменшується, а площі збільшу­ються; 3) пе­ріод скресання, розпочинається при надходженні теплих повіт­ря­них мас і при додатних температурних показниках.

На рівнинних річках КПР стійкі льодові явища утворюють­ся у кінці листо­пада і утримуються до початку грудня. На гір­ських річках льодостав практично відсутній, хоча деякі льодові явища мають місце.

Визначення початку стійких льодових явищ і очищення рі­чок від льоду складний процес, і тому таку характеристику вва­жа­ють приблизною. На річках з природним льодовим режимом і під­вищеним ґрунтовим живленням спостерігається невелике запіз­нен­ня дати по­чатку стійких явищ (2-4 тижні). Поясненням слугує ін­тенсивне „розвантаження” підземних вод, яке призводить до не­стійкого льодоставу, змен­шення (у 2-3 рази) товщі льоду, раннього очищення річок від льоду. Дата початку льодоставу на ділянках з природним льодо­вим режимом і середнім ґрунтовим живленням змінюються. Так, на річках північної й південної частини КПР стій­кий льо­достав формується у першій половині грудня, на інших (крім гір­ських) різниця у датах встановлення льодоставу складає 10-14 днів.

Морфометричні характеристики (кути нахилу, швидкість течії, кам’янисті днища) і кліматичні умови (нестійкий зимовий температурний режим) сприяють інтенсивному утворенню шуги. Шугу відносять до осінніх льодових явищ, на карпатських річках вона утворюється упродовж зими. Тривалість шугоходу коливаєть­ся від 1-2 днів до 2,5 місяців.

На допливах басейну р. Дністра найоптимальніші умови до виникнення шу­ги і зажорів утворюються у пересічні за суворістю зими з близькою до норми кількістю днів з відлигами (80-90 %). У прохолодніші зими прояв зажорів змен­шується.

Озера, водосховища, ставки. Озеро – замкнутий водний ланд­шафт, що зайнятий вологолюбною рослинністю, у ме­жах яко­го відбувається упо­вільнений обмін речовини й енергії. У виник­ненні озер важливу роль відіграють геологічні чинники (заглиб­лен­ня у земній поверхні, підвищення у вигляді колопо­діб­них валів) (див. дод. В, Е).

В Українських Карпатах поширені високогірні карові, за­вальні й вул­канічні, на території Подільської височинної області карстові озера. Озера у долині р. Дністра розміщуються у плавнях.

Водний режим озер визначається режимом річок, до гід­рографічних ба­сейнів яких вони належать. У річному ході рівня озер зафіксовані два максимуми (весняний і осінній) і два мінімуми (літній і зимовий). Навесні та під час паводків заплавні озера за­повнюються водою, до кінця літа міліють. Сезонні коли­вання рівня води у карстових озерах 0,3-0,5 м.

Термічний режим озер залежить від кліматичних умов, ха­рактеру живлення, рослинного покриву тощо. Процес льодоутво­рення починається у листопаді-грудні. Пере­січна тривалість льодо­ставу 40-50 днів. Порушення льодового покриву спостерігається у березні.

У зв’язку з необхідністю регулювання річкового стоку для господарських потреб створюються ставки та водосховища. За кількістю ставків і водосховищ виділяються басейни Південного Бу­гу, Дністра.