Клавдія Йосифівна Кілінська Фізична географія Карпато-Подільського регіону навчально-методичний посібник

Вид материала

Навчально-методичний посібник

Содержание 10. Фізико-географічне районування 10.1. Принципи районування 10.2. Ландшафтна структура Карпато-Подільського регіону Розтоцько-Опільська горбогірна область Західно-Подільська височинна область Збаразько-Смотрицький (Товтровий) Середньо-Подільська височинна область: з її 1) лесові височини з сірими і темно-сірими ґрунтами, гра­бовими дібровами, сільськогосподарсько-поселенсько-водною ПГР (Кременец Прут-Дністерська височинна область Придністерсько-Східно-Подільська область Середньобузька височинна область Південно-Подільська височинна область Передкарпатська височинна область Вододільно-Верховинська область Полонинсько-Чорногірська область Мармароська область Вулканічно-міжгірно-улоговинна область Закарпатська низовинна область

Подобный материал:

• Дидактичні матеріали для формування компетентності учнів з курсу «Фізична географія, 1072.29kb.
• Навчально-методичний посібник (друге видання), 1764.23kb.
• Навчально-методичний посібник Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України, 3103.88kb.
• Навчально-методичний посібник Донецьк 2010, 664.64kb.
• Навчально-методичний комплекс розроблено до програми курсу «Політична географія з основами, 2104.05kb.
• Навчально-методичний комплекс розроблено до програми курсу «Історична географія з основами, 1176.46kb.
• М. Б. та інші практикум з проходження практик студентами вищих навчальних закладів, 3048.19kb.
• Міністерство освіти І науки україни харківська національна академія міського господарства, 1693.26kb.
• Л. А. Родіонова економічна історія навчально-методичний посібник, 1216.83kb.
• Г. М. Лавренчук задачі з географії навчально-методичний посібник, 726.53kb.

10. Фізико-географічне районування

10.1. Принципи районування

Фізико-географічного районування ґрунтується на вияв­ленні, вивченні і картографуванні об’єктивно існуючих фізико-гео­графічних комплексів регіонального рівня, що утворилися у проце­сі історичного розвит­ку географічної обо­лонки. Перші праці з ра­йонування належать П.А. Тутковському (“Природна районізація України”, 1922), Б.Л. Лічкову (“Природні райони України”, 1922), С.Л. Рудницькому (“Фізична географія України”, 1925), В.П. Попо­ву, В.Л. Семиренку („Природно-істо­ричне районування України, 1928). Більш детальні дослідження з фізико-географічного райо­ну­вання проводилися у 1957-1967-их рр. (“Фізико-географічне райо­нування Української РСР”, 1968).

Фізико-географічне районування ґрунтується на ланд­шафтно-генетичному принципі, що враховує взаємо­зв’язки і взає­модію основних ландшафтоутворюючих чинників, компонентів НПС, історію розвитку ландшафтів, ступінь госпо­дарського ос­воєння території. Основними так­сономічними одиницями райо­ну­вання є фізико-географічна країна, фізико-геогра­фіч­ний пояс, фізи­ко-географічна зона, фізико-географічний край, фізи­ко-географічна область, фізико-географічний район.

Фізико-географічна країна визначається своєрідною зо­наль­ною структурою, яка зумовлюється географічним поло­жен­ням і розміщенням у межах вели­ких геоструктурних одиниць, за­галь­ними крупними рисами будови поверх­ні, умовами атмосферної циркуляції та тепло- і вологообміну. Рів­нинна країна характери­зується горизонтальною зо­нальністю ланд­шафтів, гірська країна – вертикальною поясністю ландшафтів. Подільська височина розта­шована у межах Східноєвропейської рівнинної фізико-географіч­ної країни з вираженою біокліматичною і горизонталь­ною ланд­шафтною зо­нальністю. Україн­ські Карпати характеризуються ви­сотною пояс­ністю ландшафтів, з відмінними (від рівнинних) умо­вами прояву ландшафтоутворюючих чинників і протіканням фізи­ко-гео­графічних проце­сів.

Фізико-географічний пояс виділяється на основі показни­ків радіа­ційного балансу і термічного режиму, типів атмосферної циркуляції, які визначають ха­рактер, інтенсивність і спрямованість геохімічних і біологічних процесів, вивітрю­вання. КПР розмі­щу­ється у помірному фізико-геогра­фічному поясі.

Фізико-географічна зона характеризується однаковим ба­лансом тепла і вологи, що зумовлює формування зональних типів ґрунтового і рослинного покриву. Кожній зо­ні відповідає певний тип ландшафтів, підзоні – підтип ландшафтів. По­дільська ви­сочина знаходиться у зоні широколистяних лісів, лісо­степовій зо­ні.

Фізико-географічний край (провінція) виділяється як час­тина зони (підзони) за ступенем континентальності, що позначаєть­ся на розвитку геохі­мічних і біологічних процесів і зумовлює внут­рішні зональні відміни ландшафтів довготно-клі­матичного харак­теру. Рівнинна частина КПР входить до Західно­українського і По­дільсько-Придніпровського фізико-географічних країв (провін­цій).

Фізико-географічна область характеризується геолого-геоморфологічними відмінностями, виокремлюється у межах фізи­ко-географічного краю (провінції), зумовлена оротектонікою і внутрішньо-провінціальними фізико-географічними процесами. На території КПР виявлені 14 фізико-географічних областей (7 у ме­жах Подільської височинної області й 7 в Українських Карпа­тах).

Фізико-географічний район – най­менша регіональна оди­ниця, частина фізико-географічної області. Виокремлюється за особливостями ландшафтної структури, місцевими відмінами у ха­рактері, інтен­сивності й спрямованості природних проце­сів (ерозія, акумуляція, забо­лочування тощо). До складу КПР вхо­дять 70 фізи­ко-географічних районів (див. дод. М).

Одним із інформаційних складових фізико-географічного районування є аналіз природно-господарської різноманітності (ПГР), що дозволяє виявити ПК з переважаючими видами госпо­да­рювання. Природно-господарська різноманітність – це історично сформоване та взаємопов’язане речовинно-енергетичними пото­ками співіснування на тлі природних умов об’єктів господарської діяльності, що сформовані історичними процесами розвитку НПС та сучасними функціональними видами природокористування.


10.2. Ландшафтна структура Карпато-Подільського регіону

За Удосконаленою схемою фізико-географічного району­вання України (2003 р.) Подільська височинна область складається з 35-и ландшафтних районів, 7-ми ландшафтних областей, 2-х ландшафтних країв зони широколистяних лісів і лісостепової зони.

У зоні широколистяних лісів виділяється Західноукраїн­ський край і Розтоцько-Опільська горбогірна, Західно-Поділь­ська, Середньо-Поділь­ська і Прут-Дністерська височинні області.

1. Розтоцько-Опільська горбогірна область харак­тери­зуєть­ся поєднанням рівнинного і горбистого рельєфу, розвитком карс­то­вих процесів (близь­ке залягання тортонських гіпсів), м’якою зи­мою (-5⁰С), помірно теплим лі­том, значними сумами опадів (700 мм/рік), глибокими річковими долинами (80-100 м), лі­совою (граб, дуб, бук з домішками клена гостролистого, явора, ли­пи), лі­со-болотною і лучно-степовою рослинністю, дерно­во-опідзо­ле­ни­ми, тем­но-сірими лісовими і чорноземними ґрунта­ми, заплавними злаково-різнотравними, низинними різнотравно-осоковими, часом (на місці вирубаних лісів) суходільними луками, пасовищами і тор­фовищами.

У межах Розтоцько-Опільської горбогірної області виявле­ні наступні ландшафтні райони:

1) Городецько-Ширецький, з переважаючими місцевостями лесових висо­чин, сірими і темно-сірими ґрунтами, грабовими діб­ровами, сільськогосподар­сько-поселенсько-рекреаційною ПГР;

2) Миколаївсько-Бережанський, з акумулятивно-денуда­ційними височи­нами, сірими і темно-сірими лісовими ґрунтами, грабо­вими і буковими дібровами, сільськогосподарсько-посе­лен­сько-лісовою ПГР;

3) Гологірський, структурно-денудаційний, дуже розчле­но­ваний з сірими і темно-сірими лісовими ґрунтами, сільсько­госпо­дарсько-поселенсько-лісовою ПГР;

4) Ходорівський, з високими дністерськими терасами, чор­ноземами опідзо­леними та темно-сірими лісовими ґрунтами, ост­рівними дубовими дібровами, сільськогосподарсько-поселенсько-водно-лісовою ПГР.

2. Західно-Подільська височинна область (Подільське пла­то), з пересічними висотами 150-320 м (долина р. Дністра) – 350-400 м (центральна і північна частини), характеризується пологими рівнобіжними вододільними місце­вос­тями, що простягаються за напрямом течій річок і каньйоноподібних долин, з річ­ною сумою опадів 570-700 мм/рік, пересічною температурою повітря у січні -5,4⁰С, у лип­ні +18,5⁰С, тривалим (порівняно зі сусідніми облас­тями) безморозним періо­дом, переважан­ням опідзолених малогу­мусних, ча­сом лучних чорноземів у комп­лексі з сірими лісовими ґрунтами, неве­ликими ареалами суходіль­них луків (6 % площі об­ласті) і лісових площ (10 %). переважає (70–80 % площі) сільсько­господарське природо­користування.

Західне Поділля характеризується унікальним Товтровим кряжем (Медобори), Вороняками, які у минулому були зайняті діб­ро­вами передкарпатського типу (дуб звичайний з домішкою дуба скельного, бук, граб, явір, липа, ясень). Лісові масиви річкових до­лин складаються з граба, берес­ти, калини, клокички, липи. Їх круті схили називають „стінками”.

У Західно-Подільській височинній області виділяються:

1) Вороняцький ландшафтний район зі структурно-дену­да­ційними дуже розчленованими височинами, сірими і темно-сірими лісовими ґрунтами, грабо­ви­ми та буковими дібровами, сільсько­гос­подарсько-поселенсько-водно-лісовою ПГР;

2) Зборівсько-Теребовлянський акумулятивно-денудацій­ний, височинний ра­йон, з сірими й темно-сірими лісовими ґрунта­ми, грабовими і буковими дібро­вами, з сільськогосподарсько-посе­ленсько-лісовою ПГР;

3) Гримайлівсько-Гусятинський лісовий височинний район, розч­ленований річко­вими долинами, з чорноземами типовими ма­ло­гумусними й опідзоленими, острівними дібровами і сільськогос­по­дарсько-поселенсько-лісовою ПГР;

4) Збаразько-Смотрицький (Товтровий) височинний ра­йон, пасмово-гор­бистий, закарстований, складений рифовими вап­няка­ми з сірими ґрунтами та чор­ноземами карбонатними, грабо­ви­ми дібро­вами, з сільськогосподарсько-поселен­сько-лісовою ПГР;

5) Чортківсько-Кам‘янець-Подільський ра­йон, з високими дністерськими терасами, розчленованими долина­ми, що врізають­ся у палеозойські відклади, сірими і темно-сірими лісовими ґрунта­ми, чорноземами глибокими, гра­бовими діброва­ми, із сільсько­гос­подарсько-поселенсько-лісовою ПГР.

3. Середньо-Подільська височинна область: з її території беруть по­чаток допливи річок Дністра (рр. Збруч, Смотрич) і Пів­денного Бугу (рр. Буг, Бужок, Вовк). Рівнинний (абсо­лютні висоти 300 м) розчлено­ва­ний і хвилястий рельєф у притовтровій смузі, не­глибокі часто заболочені річкові долини, пологі ме­жиріччя, прохо­лодні зими (пересічні температури січня 5,1-5,5⁰С, липня +18,3⁰С), значні опади (500-540 мм/рік), тривалий період з температурою > 10⁰С (155 днів), площинна ерозія, торфовища, невелика (на відміну від Східного По­ділля) корінна залісненість, опідзо­лені чорноземи під багатою тра­в‘янис­тою рослинністю на легких лесових суглин­ках сприяли ут­воренню пологих (плакорних) місцевостей з блюд­цеподібними мо­чарними пониженнями, що навесні і восени запов­нюються атмо­сферними опадами. Пологі та хвилясті балкові міс­цевості заліс­нені. На горбогір’ях (Кременецькі гори, Вороняки), збереглися бу­кові ліси. Еталоном природних умов середньо-По­дільської висо­чинної області є Підволочисько-Авратинський ра­йон: характери­зується рівнинно-хвилястим і хвилястим рельєфом, що на 80 % ви­користовується під посіви озимої пшениці, цукрових буряків, куку­рудзи, ячменю, овочевих культур, зайнятий садами та ягідниками.

Середньо-Подільська височинна область представлена 10 ландшафтни­ми районами. Переважають:

1) лесові височини з сірими і темно-сірими ґрунтами, гра­бовими дібровами, сільськогосподарсько-поселенсько-водною ПГР (Кременецький район);

2) розчленовані долинами лесові височини, врізані у палео­зойські відк­лади, з чорноземами типовими малогумусними і чорно­земами опідзоленими, острівними дубовими дібровами з сільсько­господарсько-поселенсько-лісо-водно-рек­реаційною ПГР, (Вілійсь­ко-Ізяславський район) і Грицівсько-Любарський район із сільсько­господарсько-поселенсько-лісо-рекреаційною ПГР, Ланівецько-Тео­фіпольський з сільськогосподарсько-поселенсько-лісо­вою ПГР, Під­волочисько-Авратинський район із сільськогосподар­сько-поселен­сько-рекреаційною ПГР, Краси­лівсько-Ярмолинецький район зі сіль­ськогосподарсько-поселенсько-лісо-водною ПГР, Мед­жибізько-Де­режнянський район із сільськогосподарсько-лісо-по­селен­ською ПГР, Верхньоушицький район із сільськогосподарсько-поселен­сь­ко-лісовою ПГР;

3) лесові денудаційні височини, з чорноземами типовими малогумусними, сірими лісовими ґрунтами, дубово-грабовими діб­ровами, лучними степами (Староконстянтинівський район із сіль­ськогосподарсько-поселенсько-лісо-рекреацій­ною ПГР;

4) високі дністерські тераси, розчленовані долинами, що врізаються у палео­зойські відклади, з сірими і темно-сірими лісо­вими ґрунтами, чорноземами глибо­кими, грабовими дібровами (Нижньоушицький район із сільськогосподарсько-водно-лісо-посе­ленською ПГР.

4. Прут-Дністерська височинна область є перехідною від широко­листяних до лісостепових областей. Розміщується на ме­жі Подільської і Передкарпатської височин, має ознаки підвищеної хвилястої рівнини з абсолютними відмітками висот від 200 до 480 м (Хотинська височина). Розчленована допливами рр. Дністра і Пруту. Пересічні показники глибини річ­кових долин коливаються від 10-15 м (долина р. Пруту) до 100-150 м (долина р. Дністер). До­мінують височинні комплекси з сірими і темно-сірими лісовими ґрунтами, залишками грабових, дубово-грабових і букових лісів (Хотинська і Бистрицько-Тлумацька височини).

Прут-Дністерська область відноситься до зони помірного зволоження (пересічна температура повітря складає 7,7⁰С, річна су­ма атмосферних опадів 600-700 мм/рік; найбільша тривалість днів з температурою > 0⁰С – 255-270, і > 5⁰С – 205-215). Природні умови до­зволяють проводити сільськогосподарські роботи з ранньої вес­ни (друга половина березня) до пізньої осені (жовтень). Рос­линний покрив характеризується поєднанням природних лісів (грабові, ду­бові, до­линні вільхові та в‘язові), луків (заплавні і верхньотера­сові) і невеликих ділянок степів на опідзолених чорноземах, сірих лісо­вих і дерново-підзолистих ґрунтах. У межах Прут-Дністерської ви­сочинної області виділяються наступні ландшафтні райони:

1) Тлумацько-Городенківський акумулятивно-денудацій­ний, височинний, закарстований з темно-сірими лісовими ґрун­та­ми, чорноземами опідзоленими, острівними буковими лісами, зі сільсько­господарсько-поселенсько-водно-лісовою ПГР;

2) Заставнівсько-Хотинський акумулятивно-денудаційний височинний з сі­рими і темно-сірими ґрунтами, грабовими і буко­ви­ми лісами, зі сільськогоподар­сько-поселенсько-лісовою ПГР;

3) Кельменецько-Сокирянський сформувався на лесових ви­со­чинах із сіри­ми і темно-сірими ґрунтами, грабовими дібровами із сільськогосподарсько-посе­ленсько-лісо-рекреаційною ПГР.

Подільсько-Придніпровський край і Придністерсько-Схід­но-Подільська, Середньобузька і Південно-Подільська висо­чинні області розміщуються у лісостеповій зоні.

5. Придністерсько-Східно-Подільська область характери­зу­ється глибоким розчленуванням рельєфу. Ви­со­кі суми активних температур, майже степові літні умови (пере­січна температура липня > +20⁰С), теплі зими (4⁰С), сірі лісові ґрунти і опідзолені чорноземи сприяють веденню сіль­сько­госпо­дарського природоко­ристування (рілля – 70-75 %, ліси – 15 %, луки – 3 % площі). Тут ви­рощують зернові, технічні, овочеві, садово-ягідні культури. Пере­важають:

1) лесові височини з глибокими долинами, врізаними у па­леозойські відк­лади, сірими лісовими ґрунтами, острівними дубо­во-грабовими дібровами (Ял­тушківсько-Копайгородський район із сільськогосподарсько-лісо-водною ПГР; Митківсько-Клембівський район зі сільськогосподарсько-водно-лісовою ПГР; Жмеринсько-Шаргородський район зі сільськогосподарсько-лісо-поселенсько-водно-рекреаційною ПГР; Томашпільсько-Піщанський район із сільськогосподар­сько-лісо-водною ПГР);

2) високі дністерські тераси, розчленовані врізаними доли­нами у палео­зой­ські відклади, зі сірими і темно-сірими лісовими ґрунтами, чорноземами глибо­ки­ми, грабовими дібровами (Могилів-Поділь­сько-Ямпільський район із сільсько­гос­подарсько-лісо-вод­ною ПГР).

6. Середньобузька височинна область характеризується розвитком яружно-балкових процесів. Перехід від клімату широко­листяних лісів до клімату лісо­степової зони (пересічні температури січня -6,0⁰С, липня +18,5⁰С; трива­лість періоду з температурою > 10⁰С 160 днів; сума опадів > 500 мм) підтверджується довгими зи­мою й літом і короткими вес­ною та осінню. Переважають сірі опід­золені, малопо­тужні чорноземи і малогумусні дерново-підзолисті ґрунти, вторинні (10 %) діброви, грабові і дубово-сос­нові ліси, за­плавні лу­ки (5 %). Зустрічаються:

1) лесові височини, розчленовані ярами, балками, врізані до криста­лічних порід із сірими і темно-лісовими лісовими ґрун­та­ми, грабовими дібровами (Барсько-Літинський район, зі сільсько­господарсько-лісо-водно-рекреаційною ПГР);

2) лесові височини з глибокими долинами, що врізані у па­лео­зой­ські відк­лади з сірими лісовими ґрунтами, острівними дубо­во-грабовими дібровами (Браї­лівсько-Тульчинський район із сіль­сько­господарсько-лісо-водно-поселенсько-рекреаційною ПГР, Ла­ди­жинсько-Бершадський район із сільськогосподарсько-посе­лен­сько-лісо-водною ПГР).

7. Південно-Подільська височинна область розташована у балтській давній дельтовій піщано-глинистій ерозійно-аку­муля­тив­ній рівнині. Рельєф розчленований глибокими долинами і балками, асиметричними і зви­вис­тими вододілами. Головним видом приро­докористування є сільськогосподарське (посіви зернових і техніч­них культур). Зустрічаються масиви лучних степів і остепнених лу­ків. Переважають:

1) сильно розчленовані ярами й балками врізані у нео­генові відклади лесові височини з чорноземами типовими, діброва­ми з дуба звичайного і дуба скельного (Кодимсько-Котовський зі сіль­сь­когосподарсько-лісо-поселенською ПГР) та Любашівський район із сільськогосподарсько-поселенсько-лісовою ПГР;

2) лесові височини, сильно розчленовані ярами та балками з чорно­земами типовими малогумусними і опідзоленими, грабо­ви­ми дібровами (Балт­сько-Савранський район із сільськогосподар­сько-поселенською ПГР);

3) лесові височини, розчленовані ярами та балками, що врі­заються до крис­талічних порід, з сірими і темно-сірими лісовими ґрунтами, грабовими дібровами (Верхньокучурганський район зі сільсь­когосподарсько-поселенсько-лісовою ПГР, Куяльницько-Ана­ньївський район зі сільськогосподарсько-поселенсько-рекреацій­ною ПГР).

В Українських Карпатах виявлені 35 ландшафтних ра­йо­нів, 7 ландшафтних областей, у яких зміна природно-господар­ської різноманітності обу­мовлена висотною поясністю.

1. Передкарпатська височинна область (абсолютні висоти 300-550 м) є перехідною від Подільської височини до гір­ської час­тини Ук­раїн­ських Карпат. Це розчленована територія у рельєфі якої простежується заплава, комплекс низьких і добре дре­нованих давніх терас, рівень структурного низькогір‘я (між рр. Пістинька і Прут, Ослава і Лучка, Лімниця і Бистриця Надвірнян­ська). Помір­но теплий з позитивним балансом вологи клімат, над­мірне зво­ло­ження (обумовлює розвиток лісової рослинності та ґрунтів дерно­во-підзо­листого типу з поверхневим оглеєнням), наяв­ність у доли­нах річок пере­зволожених луків, боліт, значна кіль­кість опадів (річ­на сума опадів 600-750 мм), зміна зимових темпе­ратур від північ­ного заходу (-3,9⁰С) до пів­денного сходу (-5,1⁰С), їх зниження у цьому ж напрямі у теплий період року, переважання дубових і бу­кових лісів (високі межиріччя), ясеня, клена, липи (у долинах рі­чок), різнотрав’я заплав, остепнених і суходільних луків дозво­ляють віднести Передкарпатську височинну область до сільсько­господарських облас­тей із давньою культурою землеробства. На її те­риторії сформува­лися наступні місцевості:

1) терасовані височини, слабо дреновані з дерново-підзо­листими поверх­нево-оглеєними дерновими лучними і болотними ґрунтами і дібровами (Мости­сько-Яворівський район із сільського­по­дарсько-поселенсько-лісовою ПГР, Стрийсько-Жидачівський район із сільськогосподарсько-поселенсько-лісо-рекреа­ційною ПГР);

2) високо- та середньотерасові височини, розчленовані, з дерновими опідзо­леними і дерново-підзолистими поверхнево-ог­ле­єними ґрунтами, буковими дібро­вами і смереково-ялицевими бу­чинами (Добромильсько-Самбірський район із сільськогоспо­дар­сько-поселенсько-лісо-рекреаційною ПГР, Дрогобицько-Медени­ць­кий район із сільськогосподарсько-поселенсько-лісо-рекреаційною ПГР, Завій­сько-Ямницький район із сільськогосподарсько-поселен­сько-водно-лісовою ПГР, Обертинсько-Гвіздецький район із сіль­ськогоспо­дарсько-поселенсько-водно-лісо­вою ПГР, Долинсько-Ка­луський район із сільськогосподарсько-поселенсько-лісо­вою ПГР, Яблунівсько-Кутський район із лісо-поселенсько-водно-сільсько­госпо­дарсько-рекреаційною ПГР);

3) розчленовані височини з дерново-опідзоленими і сірими опідзоленими ґрунтами, грабовими бучинами (Надвірнянсько-Пе­ченіжинський район із сільсь­когосподарсько-поселенсько-лісо-водно-рекреаційною ПГР);

4) денудаційні височини, ерозійно-зсувні пасмові і улого­винні, з дерново-підзолистими поверхнево-оглеєними і сірими ґрун­тами, дубовими бучинами (Виж­ницько-Сторожинецький ра­йон із сільськогосподарсько-поселенсько-лісо­вою ПГР та Вашківе­цько-Глибоцький район із сільськогосподарсько-поселен­сько-вод­но-лісовою ПГР).

2. Область зовнішніх (Бескидсько-Горгано-Буковинських) Карпат охоплює низькогірні та середньогірні ландшафти, добре те­расовані поперечні долини з чер­гуванням звужених і розшире­них ділянок. Чітко окреслюються гірські ланцю­ги Па­рашка-Арши­ця, Зелем‘янський, Ростоцький (Руданський). Область розміщуєть­ся у помірній і прохолодній термічних зонах, тут випадає 700-1100 мм опадів на рік, пе­реважають слабо та середньо опідзолені буро­земи і дерново-глейові лучні ґрунти, мішані широколистяно-хвойні (бук, ялина, граб, смерека), ялиново-смерекові (ялина, сме­река) ліси, гір­ське криволісся (гірська сосна) та суб­альпійські луки. мають пере­вагу ліси та чагарники (40-65 % площі області), орні зем­лі (5,5-35 %), сіножаті (5,0-25 %), вигони та пасовища (5,0-25 %), городи і сади (0,2-1,5 %). Основними ландшафтними місцевостями є:

1) круто- і полого схилові низькогір‘я з бурими гірсько-лі­совими щебе­ню­ватими ґрунтами, бучинами, буково-ялицевими су­раменями і вторинними луками (Старосамбірсько-Східницький ра­йон із сільськогосподарсько-посе­ленсько-лісо-рекреаційною різно­манітністю);

2) глибоко розчленовані височини з дерново-підзолистими поверхнево-ог­леєними у поєднанні з буроземно-підзолистими ґрунта­ми, ялицево-смерековими бучинами (Вигодсько-Битківський район із сільськогосподарсько-рекреаційною різноманітністю);

3) крутосхилові низькогір‘я з бурими гірсько-лісовими ще­бенюватими ґрун­тами, ялицево-смерековими бучинами і вторин­ними луками (Космацько-Вижен­ський район із сільськогоспо­дар­сько-рекреаційною ПГР);

4) крутосхилові низькогір‘я з бурими гірсько-лісовими ще­бе­нюватими ґрун­тами, смереково-ялицевими бучинами і вторин­ними луками (Славсько-Сколівський район із рекреаційно-сільсько­господарською ПГР);

5) крутосхилові середньогір‘я з бурими гірсько-лісовими щебенюватими ґрунтами, буково-ялицевими сураменями (Верх­ньо­свіцько-Верхньобистрицький район із сільськогосподарською ПГР та Криворівнянсько-Дихтинецький район із сільськогосподар­сько-рекреаційною ПГР).

3. Вододільно-Верховинська область є центральною гірсь­кою карпатською низькогірно-увалистою областю верховин. Роз­міщується у помірній і прохолодній термічних зонах із пере­січни­ми температурами повітря (липня +17,2⁰С і січня -5⁰С, -6⁰С), що змінюються з північного-заходу на південний схід приблизно на 0,2-0,3⁰С. у цьому ж напрямку відбувається зміна річної кіль­кості опадів (1000-750 мм). Переважають слабо та середньо опідзолені буроземи. сільськогосподарські угіддя займають пологі схили низькогірних верховин. Основою лісового по­кри­ву є ялинові ліси. Переважають місцевості:

1) пологосхилового низькогір‘я з бурими гірсько-лісовими щебенюватими ґрунтами, смереково-ялицевими бучинами і вто­ринними луками (Турківсько-Опо­рецький район з водно-сільсько­господарсько-рекреаційною ПГР і Торунсько-Ло­пухівський район із сільськогосподарською ПГР, Ужоцько-Жденівський район із рек­реаційно-лісовою ПГР, Воловецько-Колочаєвський район із лісо-водно-сільсько­господарською ПГР);

2) пологосхилового низькогір‘я з бурими гірсько-лучно-бу­роземними ґрун­тами, криволіссям і гірськими луками (Ясінянський район із рекреаційною ПГР);

3) крутосхилові середньогір‘я, з бурими гірсько-лісовими щебенюватими ґрунтами і бучинами (Ворохтянсько-Путильський район із поселенсько-лісовою ПГР).

4. Полонинсько-Чорногірська область найвища в Україн­ських Карпатах (Свидівець, Чорногора, Гринявські гори і Лосова), розміщується у помір­но теплій, помірній, помірно-холодній і хо­лодній термічних зонах, добре зволожена (1300-1500 мм/рік), вияв­лені передгірська (до висоти 400 м) рослинна зона з дубовими лі­сами, грабом, кленом, липою, нижня лісова (400-1100 м), зона бу­кових лісів, верхня лісова зона ялиново-буково-смерекових лісів (700-800-1500 м), субальпійська зона (1700-1800 м) з гірської сос­ни та чагарників зеленої вільхи і альпійська зона з вівсяницею, сит­ни­ком, заростями рододендрона, брусниці, з мохово-лишайни­ко­вим покривом (вище 1800 м). Ліси і чагарники зай­мають 40-70 % пло­щі області, на вигони і пасовища припадає 10-35 %, на сіно­жаті 5-18 %, орні землі 0,5-8 %. Переважаючими місцевостями слу­гують:

1) виположені передгір‘я, розчленовані з буроземно-підзо­листими ґрунтами, переважно садами (Стужинсько-Рунський ра­йон з рекреаційно-сільськогосподар­ською ПГР);

2) круто- і пологосхилові низькогір‘я, з бурими гірсько-лі­совими щебеню­ватими і буроземно-підзолистими ґрунтами, бучи­нами, дубовими бучинами (Бор­жавсько-Краснянський район із рекреа­ційно-лісо-сільськогосподарською ПГР);

3) крутосхилові середньогір‘я, з бурими гірсько-лісовими щебенюватими ґрунтами, буково-ялицевими сураменями (Гриняв­сько-Яровицький район із лісо-поселенською ПГР);

4) субальпійські середньогір‘я, розчленовані, з гірсько-луч­но-буроземними ґрунтами, криволіссям і гірськими луками-поло­нинами, (Свидовецько-Чорно­гір­ський район із рекреаційною ПГР).

5. Мармароська область представлена одним Рахівсько-Чивчин­ським ландшафтним районом із альпійськими формами ре­льєфу, рекреа­цій­ною ПГР. Рахівсько-Чивчинський масив розч­ленований короткими і глибокими гірськими долинами рр. Тиси, Чорного та Білого Черемошів, Золотої Бистриці, Пру­ту і Сірету. Великі площі займають скелясті ділянки. Рослинний покрив пред­ставлений ялино­во-смерековими лісами. Переважають субаль­пій­ські випукловершинні середньогір‘я з гірсько-лучно-бу­роземними і гірсько-торфово-бу­розем­ними щебенюватими ґрунтами, кам‘янис­ти­ми розсипищами, криволіссям і гірськими луками-полонинами.

6. Вулканічно-міжгірно-улоговинна область. До її складу входить Вулка­нічний (Ужгород- Хустський) хребет, Іршавська та Солотвинська улоговини, Бе­резне-Ліпшанське межиріччя, по яких проходить смуга низького й передгірського ду­бово-букового і бу­ко­вого поясів. Місцевості низькогір‘я і середньогір‘я (Ужгород-Хуст­ський хребет) заліснені буковими і широколистяними (сосна, бе­ре­за, вільха) породами. Берегівське горбогір‘я розоране. Ір­шавська та Солотвин­ська улоговини зайняті орними землями, са­дами і посе­леннями. Березне-Ліпшанське межиріччя заліснене бу­ком. Поряд із лісовими масивами є розорані землі. Се­ред місце­востей перева­жають:

1) пологосхилові улоговини з бурими гірсько-лісовими ще­бенюватими і дерново-буроземними ґрунтами, дубовими лісами і бучинами, вторинними лука­ми (Хустсько-Солотвинський район із сільськогосподарсько-рекреаційною ПГР);

2) острівні горбогір‘я з буроземно-підзолистими ґрунтами, буковими дібро­вами, садами (Іршавський район із лісо-поселен­сько-водно-сіль­ськогосподарсько-рекреаційною ПГР);

3) круто- і пологосхилові низькогір‘я з бурими гірсько-лі­совими щебенюва­тими ґрунтами, бучинами, дубовими бучинами (Невицько-Чинадіївський район із сільськогосподарсько-рекреацій­ною ПГР);

4) круто- і пологосхилові низькогір‘я з бурими гірсько-лі­совими щебеню­ва­тими ґрунтами, бучинами, вторинними луками (Угольсько-Нересницький район із поселенсько-сільськогосподар­сько-рекреаційною ПГР);

5) крутосхилові низькогір‘я з відслоненням юрських вапня­ків, з бурими гір­сько-лісовими щебенюватими ґрунтами, дубовими бучинами (Туріївсько-Свалявський район із лісо-сільськогосподар­сько-рекреаційною ПГР).

7. Закарпатська низовинна область (абсолютні висоти 110-120 м) ніби нахилена у бік долини р. Тиси, розміщується у теплій термічній зоні (пересічна тем­пература січня -3,0⁰С, липня +20,0⁰С, кількість опадів 400-700 мм/рік). Це територія переважно сільсько­господарського природокористування: орні землі займають близь­ко 50 % площі; ліси та чагарники 13 %; сади і городи 5,0 %. Знач­на кількість стариць (через паводковий режим річок і часту зміну русла), переважання лучних глейових і чорноземних ґрунтів, неве­ликі ареали мішаних широколистяних і дубових лісів, заболо­чу­вання, вітровали, зсуви, лавини є визначальними при виділенні ландшафтних районів:

1) Чоп-Мукачівський район переважно низовинний, міс­ця­ми заболочений з суглинистими і піщано-галечниковими, дер­ново-опідзоленими і лучними ґрунта­ми, дібровами і луками, зі сіль­сько­господарсько-лісо-рекреаційною ПГР;

2) Берегівсько-Мужіївський з острівними горбогір‘ями, бу­роземно-підзолис­тими ґрунтами, буковими дібровами, виноград­никами, садами, із сільськогоспо­дарсько-лісо-поселенсько-водно-рекреаційною ПГР.

Таким чином ха­рактеристика фізико-географічних районів КПР побудована на засадах аналізу при­родних умов і процесів гос­подарювання. Аналіз ПК, виявлення зональних та регіональ­них ознак засвідчує складну багатофункціональну природно-господар­ську структуру КПР.


Практична робота

1. Проаналізуйте існуючі схеми фізико-географічного ра­йонування КПР.

2. Визначте сутність таксономічних одиниць фі­зико-гео­графічного районування.

3. Охарактеризуйте основні види природокористування у КПР.


Самостійна робота

1. Складіть характеристику фізико-географічних районів вашого населеного пункту.

2. Визначте особливості розвитку ландшафтів у історич­ному минулому.

3. Охарактеризуйте вплив господар­ської діяльності люди­ни на стан НПС.


Теми рефератів

1. Трансформація ландшафтних комплексів КПР за істо­ричний період.

2. Основні етапи становлення фізико-географічного райо­нування КПР.

3. Роль і значення фізико-географічного районуван­ня у науковому, практичному, регіональному пізнанні.

4. Принципи, підходи і методи фізико-географічного райо­нування України.

5. Місце ландшафтної структури КПР у науково-піз­на­валь­ному, господарському й освітньому ас­пектах.

Контрольні запитання та завдання

1. Визначте основні принципи фізико-географічного райо­нування.

2. Назвіть вітчизняних учених, що зай­малися питаннями фізико-географічного районування тери­торії КПР.

3. Охарактеризуйте основні таксономічні оди­ниці фі­зико-географічного районування (за Удосконаленою схемою ..., 2003)

4. Визначте зональні й азональні таксономічні одиниці фі­зико-географічного районування.

5. Складіть письмовий опис природних зон і висотних областей, у межах яких розмі­щується те­риторія КПР.


Література

1. Воропай Л.І., Куниця М.О. Українські Карпати. – К.: Ра­дянська школа. - 1966. – с. 110-140.

2. Географія України (матеріали для практичних і се­мі­нарських занять та вказівки до їх виконання) / К. Кілінська, І. Бе­резка, В. Джаман та ін. – Тернопіль: – 1997. С. 46–119, 356–394.

3. Денисик Г.І. Антропогенні ландшафти право­бережної України. – Вінниця: Арбат. - 1998. – с. 69.

4. Кілінська К. Еколого-прогнозна оцінка природно-гос­по­дарської різноманітності Карпато-Подільського регіону Ук­раїни. – Чернівці. – Рута. – 2007. – С. 146-160.

5. Кілінська К. Природно-господарське районування Черні­вецької області // Наукові записки. Серія: географія. – Тер­нопіль. 2004. – № 2. – Частина ІІ. – С. 163-166.

6. Маринич О.М., Шищенко П.Г. Фізична географія Украї­ни. К.: - Знання. – 2003. – С. 224-397.

7. Мельник А. Українські Карпати. Еколого-ландшафто­знавче дослідження. – Львів: 1999. – 286с.

8. Миллер Г.П. Ландшафтные исследования горных и пред­горных территорий. – Львов: Выща школа. - 1974. – С. 14-19.

9. Преображенский В.С., Александрова Т.Д., Куприяно­ва Т.П. Основы ландшафтного анализа. – М.: Наука, 1988. – 192 с.

10. Шищенко П.Г. Прикладная физическая география. – К.: Высшая школа, 1988. – 191 c.