Клавдія Йосифівна Кілінська Фізична географія Карпато-Подільського регіону навчально-методичний посібник

Вид материала

Навчально-методичний посібник

Содержание 8.2. Зоогеографічне районування 8.3. Фауністичні ресурси Таблиця 8.3 Зоогеографічне районування Копитні тварини

Подобный материал:

• Дидактичні матеріали для формування компетентності учнів з курсу «Фізична географія, 1072.29kb.
• Навчально-методичний посібник (друге видання), 1764.23kb.
• Навчально-методичний посібник Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України, 3103.88kb.
• Навчально-методичний посібник Донецьк 2010, 664.64kb.
• Навчально-методичний комплекс розроблено до програми курсу «Політична географія з основами, 2104.05kb.
• Навчально-методичний комплекс розроблено до програми курсу «Історична географія з основами, 1176.46kb.
• М. Б. та інші практикум з проходження практик студентами вищих навчальних закладів, 3048.19kb.
• Міністерство освіти І науки україни харківська національна академія міського господарства, 1693.26kb.
• Л. А. Родіонова економічна історія навчально-методичний посібник, 1216.83kb.
• Г. М. Лавренчук задачі з географії навчально-методичний посібник, 726.53kb.

Риби. Поширені у великих та малих річках і водоймах, складають сімейства осетрових, оселедцевих, щуко-, карпо- і тріс­ко­подібних. Стерлядь, струмкова форель, дунайський ло­сось, ха­ріус, умбра, карась, усач (марена), налим, чоп великий представ­лені переважно 2-3 видами. Більшість із них ендеміки, окремі види мають промислове значення.

8.2. Зоогеографічне районування

Зоогеографічне районування полягає у виділенні районів, які населені по­дібним для них тваринним світом. Виділяючи таксо­номічні одиниці, враховують походження фауністичних комплек­сів, кількісний і якісний склад сучасної фауни, відмінності в умо­вах існування тваринних популяцій. За зональними ознаками виді­ляють провінції (лісостепова). За регіональними відмінностями у поширенні фауністичних комплексів розрізняють зоогеогра­фічні округи і райони.

КПР належить до Голарктичної області Євро­пейської під­об­ласті, лісостепової зоогеографічної провінції (Захід­но-лісосте­повий і Центрально-східний лісостеповий зоогео­графічні округи) та Карпатської провінції (Кар­патський зоогеогра­фічний округ) (табл. 8.3).


8.3. Фауністичні ресурси

Зміна геокомпонентних властивостей НПС та господарська діяль­ність уповільнюють відновлювальний потенціал екосистем, що часом призводить до вимирання (вини­щування) окремих видів тваринного світу. На по­чат­ку ХVII століття зникли останній тур і безкрилий голуб-дронт, у кінці ХІХ – початку ХХ ст. безкрила га­гарка, мандруючий голуб, степовий орел, беркут, багато видів риб і плазунів. Зберегти популяції можна за допомогою моніто­рингу за­селення рідкісних, реліктових й ендемічних видів.

Таблиця 8.3

Зоогеографічне районування (за О. Кістяківським)

№ пп.	Область	Підоб-ласть	Про-вінція	Округ	Район
Подільська височинна область. Переважають: лось, олень благородний, козуля, свиня дика, куниця лісова, борсук, лисиця руда, тхір степовий, куниця кам’яна, шуліка чорний, чапля сіра, куріпка сіра, гуска сіра, полоз лісовий, сом звичайний, тритон гребінчастий
1.1.	Голарктична	Європейська	Лісостепова	1. Західно лісо­степовий	1.Подільсько-Придністер-ський
				2. Централь­но-східний лісосте­повий	2.1.Південнобузько-При­дніпров-ський
					2.2. Серед­ньобузький
Українські Карпати. Переважають: ведмідь бурий, олень благородний, козуля, рись, свиня дика, бурозубка альпійська, білка звичайна, дятел трипалий, тинівка альпійська, саламандра плямиста, тритон альпійський і карпатський
1.2.	Голарктична	Європейська	Карпатська	3. Карпатсь­кий	3.1. Перед­кар­пат­ський
					3.2. Карпат­ський гірсь­кий
					3.3. Закар­пат­ський низинний

Фауністичні ресурси (промислово-мисливські та природо­охоронні види) перебувають під загрозою зник­нення (на Поділлі – 70 видів, в Українських Карпатах – 12 видів) (рис. 8.2).

Серед природних чинни­ків, що призводять до такої ситуа­ції є зміна кліматичних умов, слабка конку­рентна здатність видо­вого складу. Антропогенні чинники за масштабами впливу у 2 рази перевищують природні. Будівництво та розо­рювання терито­рій, суцільне вирубування лісів, проведення меліоративних робіт є не­пов­ним переліком того, що призводить до непокоєння видів і їх мі­грації. Зав­данням мисливського господарства слугує вико­ристання, охорона і відтворення мис­ливських тварин – при­родного ресурсу загальнодержавного значення, основи державного мисливського фонду (табл. 8.4).



Рис. 8.2. зменшення тваринного світу під впливом природних і антропогенних чинників


Мисливсько-господарська діяль­ність складається з реаліза­ції ліцензій та карток відстрілу, послуг єгерської служби, реалізації м’яса копитних тварин, надання мис­ливських послуг іноземним ту­рис­там, місцевому населенню, інших видів робіт. На території Подільської височини простежується тенден­ція до збільшення чис­ленності мисливських тварин. У Тернопіль­ській області охоро­няються 87 видів, що зане­сені до Європей­сько­го червоного списку. відбувається збільшення (на 12,4 %) числен­ності копитних тварин, хутрових звірів (9,5 %), пер­натої дичини (2,1 %).

Таблиця 8.4

Основні види тварин мисливського значення

Копитні тварини	Хутрові звірі	Перната дичина
лось	білка	глухар
олень	заєць	тетерук
кабан	куниця	куріпка
козуля	лисиця	качка
зубр	ондатра	рябчик
лань	норка	фазан
муфлон	бобер	лиска
-	вовк	лебідь
-	бурий ведмідь	голуб
-	видра	перепілка
-	кіт дикий	кулик
-	борсук	-
-	тхір чорний	-
-	рись	-

У Хмельницькій області спостерігається така ж ситуація: збільшується (майже на 60 %) кількість ко­питних, зрос­тає числен­ність мисливських тварин, що занесені до Чер­воної книги України.

На території Вінницької області діють 44 підприємства з правом ведення мисливського господарства. Однак більшість мис­ливських господарств збиткові через те, що за мету своєї діяль­ності обрали не зріст численності мисливської фауни, а ут­римування її кількості на існуючому рівні. Відсутність урівноваженої обласної природоохоронної програми відбивається на ско­роченні копитних тварин (з 11,7 тис. голів у 1990 р. до 10,7 тис. голів у 2005 р.), пер­натої ди­чини (від­повідно з 278,3 до 266,7 тис. штук) та незначному, але збільшенні кількості хутрових звірів (з 116,7 до 144,9 тис. го­лів).

У мислив­ському господарстві Львівської об­ласті задіяні 62 під­при­ємства. Тут ситуація аналогічна попе­редній: зменшується кількість копитних тварин і хутрових звірів (на 90 %), збільшується (на 21 %) перната дичина.

У Закар­патській області право ве­ден­ня мисливського гос­подарства на­дано 39 господарствам. у 2005 р. (порівняно з 2002 р.) витрати на ведення мисливського господарства зросли на 11 %. В області зменшується кількість копитних тварин і пернатої дичи­ни, збільшується кількість хут­рових звірів.

В Івано-Франківській області ви­трати на охорону та від­тво­рення мисливських тварин коливаються від 1,7 (Тис­ме­ницький ра­йон) до 48,0 тис. гривень (Надвірнян­ський ра­йон). За ос­танні роки збільшилася кількість хутрових зві­рів, пернатої дичини, майже у два рази зменшилася кількість ко­питних тварин. Низька числен­ність поголів‘я мисливської фауни (123 голови на 1000 га проти 251 по Україні) викликана погір­шенням умов їх місцеперебування. При­чина – заготівля дикорос­тучих ягід, грибів, посилення дії чин­ника турбування; молоді тварини – легка здобич для хижа­ків (чис­ленність куниці зросла на 78 %, лисиці на 36 %). Програма розвит­ку лісового та мисливського господар­ства на 2001–2015 роки пе­редбачає збільшення, за рахунок створення розплід­ників, по­голів‘я оленя (на 40 %), козулі (на 54 %), кабана (на 99 %), зайця (на 68 %).

У Чернівецькій області площа закріплених мисливських угідь у 2005 р. (по відношенню до 1995 р.) зменшилася зі 721,1 до 642,7 тис. га. Мисливське госпо­дарство розвинуто у гір­ських, пе­редгірських районах і м. Чернівцях. В області змен­шується число копитних тварин і хутрових звірів, зростає кіль­кість пер­натої дичи­ни. Важливим заходом збереження промислово-мисливських видів є відведення їх до рангу природоохоронних. Надання приро­до­охоронного статусу мисливським угіддям покращить екологічну ситуацію у регіоні, змінить свідомість людини.