Клавдія Йосифівна Кілінська Фізична географія Карпато-Подільського регіону навчально-методичний посібник
| Вид материала | Навчально-методичний посібник |
- Дидактичні матеріали для формування компетентності учнів з курсу «Фізична географія, 1072.29kb.
- Навчально-методичний посібник (друге видання), 1764.23kb.
- Навчально-методичний посібник Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України, 3103.88kb.
- Навчально-методичний посібник Донецьк 2010, 664.64kb.
- Навчально-методичний комплекс розроблено до програми курсу «Політична географія з основами, 2104.05kb.
- Навчально-методичний комплекс розроблено до програми курсу «Історична географія з основами, 1176.46kb.
- М. Б. та інші практикум з проходження практик студентами вищих навчальних закладів, 3048.19kb.
- Міністерство освіти І науки україни харківська національна академія міського господарства, 1693.26kb.
- Л. А. Родіонова економічна історія навчально-методичний посібник, 1216.83kb.
- Г. М. Лавренчук задачі з географії навчально-методичний посібник, 726.53kb.
11.3. Біосферні заповідники
Біосферний заповідник – природоохоронна науково-дослідна установа з міжнародним статусом. Це ПТК (ПАК), що охороняється державою, створений для збереження у природному стані типових ПК біосфери для здійснення фонового екологічного моніторингу, вивчення НПС (табл. 11.3, рис. 11.1).
Карпатський біосферний заповідник розташований у Тячівському, Рахівському і Хустському районах Закарпатської області. Заснований у 1968 р. на базі Чорногірського та Угольського ПК. Пізніше до його складу був приєднаний Широколужанський заказник і ботанічний резерват „Долина нарцисів”. З 1992 р. входить до міжнародної мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО. Загальна площа складає 12,8 тис. га. Розташований на висотах 200-2061 м над р. м. Заповідні масиви (Чорногірський, Свидівецький, Мармароський, Кузіївський, Угольсько-Широколужанський) знаходяться у межах складчастих гір і у Закарпатті (масиви „Долина нарцисів”, ботанічні заказники „Чорна Гора” і „Юлівська Гора”).
Таблиця 11.3
Біосферні заповідники: функціональна структура
| № пп. | Структурні зони | Функціональне призначення |
| 1. | Заповідна зона | Зберігаються і відновлюються цінні та найменш порушені антропогенними чинниками ПТК, генофонд рослинного і тваринного світу |
| 2. | Буферна зона | Виділяється з метою запобігання негативного впливу на заповідну зону господарської діяльності |
| 3. | Зона антропогенних ландшафтів | Об’єднує території із землекористуванням, лісокористуванням, поселеннями, рекреацією, іншими видами господарської діяльності * |
* - у межах біосферного заповідника можуть виділятися території регульованого заповідного режиму (ландшафтні парки, заказники, заповідні урочища).
Рис. 11.1. Природоохоронні території Карпато-Подільського регіону
У Карпатському біосферному заповіднику наявний весь спектр висотної поясності Українських Карпат: низинні заплавні луки, передгірські дібровні, низько- і середньогірні ландшафти з буковими, мішаними і смерековими лісами, сосново-вільховим криволіссям, субальпійськими луками, скелями, осипищами. Охороняються унікальні ландшафти з пралісами, понад 1000 видів судинних рослин, 65 ссавців, 179 птахів, 9 плазунів, 13 видів земноводних, 23 види риб, 15 тис. видів безхребетних тварин; флора налічує 40 ендеміків, 74 рідкісні види; фауна – 73 види, які занесені до Червоної книги України.
Більше 90 % площі заповідника займають ліси. У Закарпатті, у гірських ботанічних заказниках ростуть дубові, дубово-грабові, дубово-букові, буково-дубові ліси, чисті букові, смереково-ялицево-букові, ялицево-смереково-букові та буково-ялицево-смерекові лісові угрупування. У Кузійському масиві існує найвище місцезростання дуба скельного (1090 м над р. м.). У Чорногірському, Свидівецькому, Мармароському масивах верхня межа лісу сформована смерекою. Субальпійський пояс характеризується угрупуванням сосни гірської, вільхи зеленої, ялівця сибірського, рододендрона східнокарпатського. Трав’яний покрив складається зі щучника дернистого, мітлиці тонкої, костриці червоної, тонконога лучного і альпійського. Зустрічаються рідкісні рослини (анемона нарцисоцвітна, роман Карпатський, жовтяниця альпійська, тирличі, перестріч скельний, медунка угорська, білотка альпійська ін.). У заповіднику водяться олень благородний, козуля, рись, ведмідь бурий, вовк, із птахів – трипалий дятел, дрізд біловолий, шишкар новий, глухар, боривітер звичайний, канюк, у гірських річках – форель струмкова, мінога угорська, гольян. До Червоної книги України занесені кутора мала, видра, горностай, лелека чорна, полоз лісовий, тритон карпатський.
Угольсько-Широколужанський масив найбільший за площею, розташований у центральній частині Українських Карпат. Тут зберігається найбільший ареал букових пралісів, ділянки реліктів (тис ягідний, ялівець козячий, липа широколиста, з хвойних ялиця біла та ялина європейська).
Чорногірський масив займає південний схил Чорногірського хребта (950-2061 м над р.м.), характеризується чітко вираженим лісовим, субальпійським і альпійським рослинними поясами. Основними лісоутворюючими породами є ялина європейська, ялиця біла (вік – 200-300 р.). У домішку попадаються ясен, в’яз, явір, клен гостролистий, бук. У субальпійському поясі поширюється криволісся з сосни гірської, вільхи зеленої, ялівця сибірського. Субальпійські й альпійські луки багаті на різноманітну флору з ендемічними, реліктовими і рідкісними видами рослин.
Хустський масив, або Долина Нарцисів знаходиться у Закарпатті, біля м. Хуста. Тут охороняються унікальні природні зарості нарциса вузьколистого центральноєвропейського виду.
Наукова робота у заповіднику спрямована на вивчення закономірностей формування гірських ландшафтів, структури та динаміки пралісових і гірських лучних екосистем, обґрунтування методів відновлення гірських лісів.
У Карпатському біосферному заповіднику проводяться наукові дослідження, створені науково-пізнавальні й природно-освітні маршрути та єдиний в Україні музей екології гір та історії природокористування Карпат.