Клавдія Йосифівна Кілінська Фізична географія Карпато-Подільського регіону навчально-методичний посібник
| Вид материала | Навчально-методичний посібник |
СодержаниеОрографіч-ний елемент Східні Горгани |
- Дидактичні матеріали для формування компетентності учнів з курсу «Фізична географія, 1072.29kb.
- Навчально-методичний посібник (друге видання), 1764.23kb.
- Навчально-методичний посібник Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України, 3103.88kb.
- Навчально-методичний посібник Донецьк 2010, 664.64kb.
- Навчально-методичний комплекс розроблено до програми курсу «Політична географія з основами, 2104.05kb.
- Навчально-методичний комплекс розроблено до програми курсу «Історична географія з основами, 1176.46kb.
- М. Б. та інші практикум з проходження практик студентами вищих навчальних закладів, 3048.19kb.
- Міністерство освіти І науки україни харківська національна академія міського господарства, 1693.26kb.
- Л. А. Родіонова економічна історія навчально-методичний посібник, 1216.83kb.
- Г. М. Лавренчук задачі з географії навчально-методичний посібник, 726.53kb.
ДОДАТКИ
Додаток А.
Сліди зледеніння в Українських Карпатах (за матеріалами Б.Н.Іванова, 1950)
| Орографіч-ний елемент | Групи і масиви | Експози- ція | Льодовико-во-ерозійні форми | Акумулятивні форми |
| Північний відділ | Східні Бескиди | – | – | Флювіогляціальна тераса рр. Сану, Дністра, Стрия, Опору |
| Середній відділ | Західні Горгани (Бескиди) Паренка Грофа Попадя Ігровище Висока Середня | П П П П П | Цирк Цирк Цирк Цирк Цирк | Моренне озеро |
| Східні Горгани Сивуля: Західна Східна | П | Цирк | Специфічні “Добочанські форми” | |
| Середній відділ | Добочанка Штеришора Пекум Полянський Кізеський Горгани Синяк Хом’як Братковська Свидівець Татульська | С | Двоярусний кар | Специфічні форми, обумовлені вивітрюванням ямненських пісковиків: 1) підошва обривів, глиби на пологих поверхнях; 2) кам’яні глиби і їх накопичення біля підошви обриву; 3) вали вздовж пластів; 4) зсуви й осипища. |
| | Стіг Крачунись-ка Близниця | СПС СПС | Кари, 1500 м, два цирки з карами | Озеро 1350 м, моренні озера, тераси у цирках. |
| | Крачунись- кі Полонини: Тод’яска Гережеська Ворожеська Апшинець-ка Ріпта Кліванські гори | С СПС СПС ПС ПС П | Дві групи цирків Цирк, ніші зі ступенями Два типових цирки Два цирки з трьома поперечними терасами Цирк Цирк | Моренні вали, у цирках вузькі поздовжні тераси Морена на висоті 1560 м. Моренні озера Морена |
| Південний відділ | Чорногора Говерла Брескул Пожижев-ська Данцер Мунчел Туркул Піп Іван Шпіци | ПС ПС ПС ПС ПС ПС ПС | Цирки, кари з вираженими задніми стінами; ступені карів (до 3) Елементи трогових долин |
а) бокові давні; б) бокові стадіальні; в) молоді поперечні;
виносу в долинах потічків;
|
| | Кукуль Кострич Скупова Малишев-ська Баба Людова Покутські Карпати Яровиця Томнатик Петрос Чивчини Жупани | | | Морени проблематичні |
| Південний суміжний відділ | Фрескеу Петрос Роднєни Петрос | - - | Цирки Цирки | Дві тераси в долинах, де ніби були долинні льодовики. У долині Золотої Бистриці морена не виявлена. |
Додаток Б
Водні ресурси Карпато-Подільського регіону.
Водні артерії
| № п/п. | Річка | Характеристика річки |
| 1. | Дністер | Друга річка за величиною після Дунаю у західній частині України. Басейн р. Дністра має форму сильно витягнутого та посередині зігнутого овалу довжиною біля 700 км і шириною 120 км. Відповідно до природничо-територіальних умов, у яких протікає Дністер, його басейн можна розділити на три частини: Карпатську, Подільську і степову, або південну. Характерною особливістю гідросітки р. Дністра є відсутність великих допливів. Найгустіша річкова сітка у Карпатському регіоні (1-1,5 км/км2, на лівому березі вона становить 0,5-0,7 км/км2, зменшуючись у напрямку на південь до 0,2 км/км2). Біля витоку р. Дністер має вигляд струмка, шириною 0,5-1,0 м, розширюючись до 50-100 м. Долина у верхів’ях глибока, V-подібна, нижче м. Старий Самбір розширюється, досягаючи 13 км. Тут річка перетинає величезні болота та заболочені території Сансько-Дністерської низовини. Нижче м. Развадова долина звужується до 3-6 км, характеризується крутими схилами висотою до 40-80 м. Швидкість течії 2-2,5 м/сек. У пересічній течії долина переважно V-подібна: ширина її коливається від 0,4 до 0,3 км з крутими розчленованими терасовими схилами; русло звивисте, ширина його становить 100-200 м; глибини досягають 5-8 м. На значній відстані р. Дністер характеризується великою швидкістю течії та мутністю, кам’янистим і галечниковим ґрунтом. Основною областю формування стоку р. Дністер є верхня гірська частина басейну (близько 70 % стоку). Розподіл стоку річки на протязі року є нерівномірним. Навесні стікає близько 25 %, влітку та восени – 60 %, взимку – 15 % річного стоку. Максимальні витрати можуть спостерігатися під час весняного сніготанення, а також під час випадання інтенсивних дощів у літньо-осінній час. Весняна повінь починається в кінці лютого на початку березня, а часом і у січні. За нею проходить низка паводків, що тривають до пізньої осені. Пересічний річний стік становить 10 км3, стік зважених наносів дорівнює 2,5 млрд. тонн, а розчинених речовин - більше 3 млн. тонн. Середня мутність Дністра – 250 г/м3, у межиріччі рр. Дністер–Прут – до 500, у верхній течії та його лівих допливах – 20-100 г/м3. Середня тривалість періоду з льодовими явищами в басейні р. Дністра коливається від 85 до 125 днів залежно від висоти місцевості: у гірській частині вона тривала, у долинах коротка. Середня багаторічна товща льоду складає 20-30 см, найбільша-40-60 см. Вода р. Дністер характеризується високим вмістом кисню (особливо у гірській і передгірській частинах. Біогенних елементів у дністерських водах відносно мало, хоча в останні часи зазначена тенденція до збільшення їх концентрації за рахунок азоту та фосфору переважно у пересічній частині річки. Це є результатом господарської діяльності на водозбірній площі, а також пов’язано з акумуляцією водної маси у Дністерському водосховищі. Водне населення р. Дністра формується під впливом високих швидкостей течії, мутності води, ґрунту, температури води та гідрохімічних показників. І як наслідок – тут виділяються наступні біоценози: літореофільний – населення кам’янистого ґрунту переважно на ділянці основної течії; псамореофільний – населення на основній течії у відкладах піску; аргілореофільний – населення глинистих субстратів; пелореофільний – населення водної течії у відкладах мулу. Всі окреслені біоценози поширені на допливах р. Дністра у гірській карпатській та подільській частинах. У р. Дністер виявлено 107 реліктових видів, кількість яких зменшується у напрямку від верхньої до середньої течії. Це переважно дунайсько-дністерські ендеміки (41 вид). |
| | Південний Буг | Бере початок на Подільській височині біля с. Холодець Хмельницької області на висоті 321 м. У верхній і пересічній течії річка має низькі заболочені береги, ширина долини 1,5 км. Русло річки губиться у водній рослинності, ширина його 10-15 м, глибина 0,2 - 2,5 м, швидкість течії не велика. У пересічній частині ширина річки коливається від 20 до 200 м, пороги чергуються зі спокійними ділянками, швидкість течії змінюється від 0,3 до 1,5 м/сек. У районах виходу кристалічних порід ширина долини становить 1-2 км. Нижче від м. Вінниці вона звужується до 200-300 м. Пересічній багаторічний модуль стоку річок басейну Південного Бугу змінюється від 3,29 до 1,24 л/сек. км2. У водному режимі басейну р. Південний Буг переважає весняна повінь, при якій проходить від 50 до 80 %, а на малих річках і до 100 % річного стоку. Літня і зимова межень цих річок характеризується малою водністю, але зі значною тривалістю. Осінні підйоми відбуваються після сильних дощів. Весняна повінь на рр. Південного Бугу починається в середині березня закінчується у першій-другій декаді цього ж місяця на малих річках, а на великих – у кінці квітня – початку травня. Середня товща льоду 20-35 см, найбільша – 50-70 см. Тривалість періоду з льодовими явищами коливається в межах 100-120 днів, з льодоставом 80-110 днів. Мінералізація води у південному Бузі коливається від помірної до високої (356-1613 мг/л). Показники насичення води киснем високі (7,6-13,5 мг/л). Фітопланктон Південного Бугу нараховує 193 таксони водоростей, фітомікробентос – 118. |
| 3. | Прут | Третя за величиною річка, бере початок на північно-східному схилі Чорногірського масиву у Надвірнянському районі Івано-Франківської області. У верхів’ях (до смт Делятин) р. Прут має гірський характер. Долина річки слабозвивиста, V-подібна, на окремих ділянках має вигляд ущелини. Ширина її змінюється від 35 до 300 м. Заплава виражена фрагментарно, ширина її коливається від 30-50 м до 300 м. Річище звивисте, порожисте; багато островів і водоспадів. Ширина річки коливається від 15 до 40 м, найбільша - біля Делятина – 120 м. У пересічній течії долина р. Пруту набуває трапецієподібної форми, ширина 2-5 км, подекуди – до 9 км. Швидкість течії у верхів’ї складає 3 м/сек, нижче зменшується до 1-1,3 м/сек. Пересічна ширина річки 40-100 м, найменша – 8 м, найбільша – 260 м. Водний режим характеризується весняною повінню, нестійкою літньо-осінньою меженню і повенями на протязі більшої частини року. Для річки характерна висока мутність, що досягає 400-430 г/м3 і більше. Льодові явища починаються з кінця грудня і тривають до початку березня (у верхів’ї р. Прут скресає на тиждень пізніше). В окремі роки річка не замерзає. Стійкий суцільний льодостав не утворюється. Середня товщина льоду в холодні декади становить 15-20 см (максимум 50-60 см). |
| 4. | Тиса | Найбільший лівий доплив р. Дунаю. Утворюється в результаті злиття рр. Чорної та Білої Тиси вище від м. Рахова. Долина річки до смт. Великий Бичків V-подібна, ширина 100-200 м, на окремих ділянках ущелиноподібна (ширина 30-50 м). Далі протікає вздовж гір Верхньотисенською улоговиною у широкій (від 3-5 до 8-9 км) долині, перетинає Вулканічний хребет. Ширина долини зменшується до 1-1,5 км. Далі річка прямує до Закарпатської низовини. У верхів’ї заплава представлена вузькою (30-40 м) смугою. У пересічній течії часто є односторонньою шириною від кількох десятків метрів до 1,5-2 км. Річище у верхів’ї звивисте, порожисте, нижче – дуже розгалужене, з численними островами. Ширина його від 40-50 до 70-100 і більше метрів. Річка Тиса, протікаючи по рівнинній території, набуває рис рівнинної річки. Ширина її досягає 150-170 м (а часом і 250 м). Живиться річка водами дощів та снігів. 40 % річного стоку припадає на весняний період. Пересічна витрата води у верхів’ї (біля м. Рахова) 246 м3/сек, у нижній частині – > 700 м3/сек. Пересічна мутність води складає 80-85 г/м3, максимальна – понад 220 г/м3. Льодові утворення формуються у першій половині грудня. |
| 5. | Сірет | Ліва притока р. Дунаю. Утворюється від злиття струмків Бурсуки і Лустун на північно-східних схилах Покутсько-Буковинських Карпат. У гірській частині долина Сірету V-подібна, ширина коливається від 0,3 до 2,5 км. У передгір’ї вона трапецієподібна, симетрична, завширшки до 3,5-5,5 км. Річище звивисте, помірно розгалужене. Вигляд гірського потоку річка має до с. Стара Жадова, нижче р. Сірет розширюється до 20-40 м. Навесні й улітку бувають повені. Живиться річка атмосферними та підземними водами. Пересічна річна витрата води складає 12,7 м3/сек, максимальна – 816 м3/сек. Води Сірету мають підвищену мутність (220 г/м3). Льодовий режим нестійкий, з кінця листопада-початку грудня до середини березня. |
Додаток В
Водойми Карпато-Подільського регіону
| № пп. | Назва водного об’єкта | Площа км2 | Загальні відомості про водний об’єкт | Примітка |
| О з е р а | ||||
| 1. | Синевір | | Міжгірський район, Закарпатська область | Походження завальне, знаходиться на висоті 989 м н. р. м. Вода слабо мінералізована, чиста, температура +11°С. Береги озера поросли лісом. |
| 2. | Липовецьке | 0,18 га | Хустський район, Закарпатська область | Походження вулканічне улоговина округлої форми. Живиться підземними водами. Вода чиста, прісна, взимку замерзає. |
| 3. | Ворожеське | 0,7 га | Рахівський район, Закарпатська область | Походження льодовикове, знаходиться на висоті 1460 м, складається із двох озер (нижнє знаходиться на 15 м нижче від верхнього) |
| 4. | Ворочівське | | | Вулканічного походження, вода чиста, прозора, слабо мінералізована, мало придатна для живих організмів |
| 5. | Верхнє | 2400 м2 | Рахівський район, Закарпатська область | Льодовикове походження, знаходиться в межах Чорногори на висоті 1628 м. Живиться атмосферними опадами |
| 6. | Брескул | | -„- | Походження льодовикове, інтенсивно заростає, безстічне, живиться атмосферними опадами. Знаходиться у межах Карпатського заповідника |
| 7. | Драгобрат | 0,1 га | -„- | Походження льодовикове. Живиться ґрунтовими і атмосферними опадами |
| 8. | Герашаська | 1,2 га | -„- | Походження льодовикове, знаходиться на висоті 1577 м, глибина 1,2 м. Живиться сніговими водами |
| 9. | Несамовите | 0,3 га | Закарпатська область | Походження льодовикове, знаходиться на висоті 1750 м, глибина його - 1,5 м. Живиться атмосферними опадами. Взимку замерзає. |
| В о д о с х о в и щ а | ||||
| 10. | Бурштинське | 1260 га | Галицький район, Івано-Франківська область | Створене у 1965 р. для забезпечення потреб Бурштинської ДРЕС. Пересічна глибина 4 м, максимальна – 10 м. Пересічна мінералізація води до 500 мг/л, каламутність води – до 500 мг/л. Води використовується для побутових потреб |
| 11. | Ладижинське | 20,8 км2 | | Пересічна глибина 7,2 м, максимальна-17,8 м. Мінералізація води коливається в межах 460-710 мг/л. Вода використовується для технічного водопостачання та зрошування |
| 12 | Дністерське | 142 км2 | Сокирянський район, Чернівецька область | Повний об’єм води – 3 км3 |
| Б о л о т а | ||||
| 13. | Великі болота | 12000 га | Самбірськийі Дрогобицький райони, Львівська область | Заплавне болото, у природному стані переважають евтрофні трав’яні та трав’яно-мохові угруповання, у центральній частині – осоково-сфагнові. Промисловий торфовий поклад – 10,3 тис. га. |
| 14. | Висяче | 0,5 га | Верховинський район, Івано-Франківська область | Гідрологічна пам’ятка природи республіканського значення. Нараховується 17 видів осокових угруповань. |
Додаток Г