Клавдія Йосифівна Кілінська Фізична географія Карпато-Подільського регіону навчально-методичний посібник

Вид материала

Навчально-методичний посібник

Содержание 12. ЕКОЛОГО-ГЕОГРАФІЧНІ ПРОБЛЕМИ 12.1. Забруднення атмосферного повітря Рис. 12.1. Викиди шкідливих речовин у атмосферне повітря (тис. т) Таблиця 12.1 Викиди шкідливих речовин у атмосферне повітря стаціонарними джерелами в окремих містах КПР (тис. т) Область, місто Забруднення довкілля токсичними відходами. 12.2. Забруднення водних ресурсів 12.3. Забруднення ґрунтового покриву

Подобный материал:

• Дидактичні матеріали для формування компетентності учнів з курсу «Фізична географія, 1072.29kb.
• Навчально-методичний посібник (друге видання), 1764.23kb.
• Навчально-методичний посібник Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України, 3103.88kb.
• Навчально-методичний посібник Донецьк 2010, 664.64kb.
• Навчально-методичний комплекс розроблено до програми курсу «Політична географія з основами, 2104.05kb.
• Навчально-методичний комплекс розроблено до програми курсу «Історична географія з основами, 1176.46kb.
• М. Б. та інші практикум з проходження практик студентами вищих навчальних закладів, 3048.19kb.
• Міністерство освіти І науки україни харківська національна академія міського господарства, 1693.26kb.
• Л. А. Родіонова економічна історія навчально-методичний посібник, 1216.83kb.
• Г. М. Лавренчук задачі з географії навчально-методичний посібник, 726.53kb.

12. ЕКОЛОГО-ГЕОГРАФІЧНІ ПРОБЛЕМИ

12.1. Забруднення атмосферного повітря

Забруднення атмосферного повітря відбувається промис­ло­вими, сільськогосподарськими, лісогосподарськими, житлово-по­бутовими господарствами. Викиди у атмосферне повітря здійсню­ють стаціонарні і пе­ресувні джерела. Найбільше забруднюють НПС стаціонарні джере­ла (рис. 12.1). Основними видами забруд­нення є газо­подібні та рідкі ре­човини. Серед них левова частка припадає на оксиди вуглецю, сір­чистий ангідрид, оксиди азоту. Із викидами у атмосферне повітря надходить понад 150 видів шкід­ливих хімічних речовин, більшість з яких не має запаху й кольору. Та­ким ефектом наділені ацетон, фенол, ацетофенол, сірча­ний газ, міне­ральні кис­лоти (сірчана, соляна, ін.). Наявність у повітрі кіль­кох шкідливих ре­човин у допусти­мих концентраціях викли­кає у людини депресію, сонли­вість, послаблює імунну систему, погір­шує стан здоров‘я.

Рис. 12.1. Викиди шкідливих речовин у атмосферне повітря (тис. т)

Серед областей КПР зростаючими показниками викидів (на 1 км² і у розрахунку на одну особу) характеризується Івано-Франківська область: 1/3 підприємств викидає 84,5 % шкідливих речовин. Викиди підприємств обробної промисловості складають 22 % від загальної їх кількості, підприємств виробників електро­енергії, газу та води 31 %. у Закарпатській, Терно­піль­ській і Черні­вецькій областях 90-94 % неочищених шкідливих речовин посту­пають у атмосферне повітря. У Львівській об­ласті на одне підпри­ємство припадає 107 тонн викидів шкідливих речовин. Основними забруднювачами атмосфери, як і раніше, зали­шаються підприєм­ства, що розташовані у великих містах і обласних центрах (табл. 12.1).

Таблиця 12.1

Викиди шкідливих речовин у атмосферне повітря стаціонарними джерелами в окремих містах КПР (тис. т)

Область, місто	роки			Викиди у 2005 р.*
	1990	1995	2000
Вінницька	180,2	127,0	65,6	134,9
Вінниця	10,7	4,6	2,6	34,3
Закарпатська	38,2	13,2	7,0	24,5
Ужгород	2,2	0,8	0,7	14,4
Воловець	–	–	0,7	75,5
Івано-Франківська	403,3	271,7	141,3	467,9
Івано-Франківськ	5,6	2,7	1,2	18,0
Бурштин	308,1	220,0	119,8	23964,2
Львівська	271,9	124,6	113,2	171,8
Львів	13,5	5,8	3,0	13,0
Добротвір	–	–	70,6	70554,7
Тернопільська	71,6	21,9	10,5	19,1
Тернопіль	8,7	3,2	1,1	8,5
Кременець	–	–	1,3	37,1
Хмельницька	125,2	54,4	22,5	31,7
Хмельницький	7,9	5,6	2,8	20,7
Староконстян-тинів	–	–	0,7	17,9
Чернівецька	25,9	10,3	4,7	22,4
Чернівці	9,7	2,8	1,6	18,6

_* у розрахунку на одне підприємство

Стаціонарні джерела забруднюють атмосферне по­вітря на 87 % газоподібними і рідкими речовинами (Тернопільська область 79,6 %; Хмельницька область 99,4 %; Вінницька область 80 %; За­карпатська область 70,5 %; Львівська область 79 %; Івано-Фран­ків­ська область 76 %; Чернівецька область 79 %). Це оксид вуг­ле­цю, сірчистий ангідрид, окисли азоту, вуглеводні, леткі органічні спо­луки, інші речовини (рис. 12.2). Найбільше шкідливих речовин ви­кидають підприємства Гуся­тинського, Кременецького, терно­піль­ського, Чорківського районів, м. Тернополя (Тернопільська об­ласть), Кам‘янець-Подільського, Ізяславського, Летичівського ра­йонів Хмельницької області, Бершадського, Немирівського, Шар­городського, Мо­гилів-Подільського районів Вінницької області, Ужгородського, Свалявського, Воловецького, Хустського районів Закарпатської області, Галицького, Долинського, Богородчансько­го, Тисменицького районів Івано-Франківської області, Стрий­сько­го і Дрогоби­цького районів Львівської області, Вижницького, Гер­цаївського, Заставнівського, Кельменецького, Кіцманського, Соки­рянського райо­нів Чернівецької області.



Рис. 12.2. Хімічний склад шкідливих речовин, викинутих у атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення (%)

У розрахунку на один квадратний кілометр найвищі показ­ники викидів від стаціонарних джерел зафіксовані у м. Тернополі, Гусятинському, Чортківському, Кременецькому районах (відповід­но 16,2; 2,2; 1,3; 1,0 т); Кам’янець-Подільському, Красилівському (281 і 54 т); мм. Ладижині (2,8 тис. т), Вінниці (33,9 т), Моги­лів-По­дільському (17,1 тонн), Заставнівському і Герцаївському районах (1,1 і 1,0 т), мм. Чернівцях, Новодністровську, Калуші (11,8, 7,9, 28,1 т), Галицькому і Турківському районі (212,4 т, 62 кг).

Викиди промислових і комунальних підприємств негатив­но впливають на стан здо­ров‘я людини. У роз­ра­хунку на одну осо­бу у Тернопільській об­лас­ті вони становлять 9,1 кг, у Хмельни­цькій 13,0 кг, Вінницькій 32,8 кг. В Українсь­ких Карпатах кількість викидів зро­стає у напрямку з заходу на схід. У Закарпат­ській об­ласті припа­дає 10,6 кг/на одну особу, у Львівській 36,9 кг, (у Стрийському районі у 2003р. – 137,3 кг). Най­менше викидів зафік­совано у Турківському районі (1,4 кг).

Негативний вплив промислових підприємств у Івано-Фран­ківській області відчули мешканці м. Бурштина (10,1 т шкідливих речовин на одну особу), смт. Богородчан (564 кг), Долини (369 кг), Надвірної (167 кг) (пересічний по­казник по області – 129,4 кг). У Чер­нівецькій області загальна кіль­кість викидів коливається від 12,9 кг (Вижницький район) до 12,1 кг (Заставнівський район) (пе­ресічний показник 6,5 кг). Найбільша частка викидів припадає на підприємства державної форми власності (близько 80 %), пересічна на колектив­ні підприємства (10 %), найменша на приватні підпри­ємства та власність міжнародних організацій і юридичних осіб ін­ших держав (0,1 %).

Забруднення довкілля токсичними відходами. КПР відно­ситься до найменш забруднених токсичними відходами регіонів України (рис. 12.3). У сховищах організованого складування збері­гається від 1 т/км² токсичних промислових відходів (Закарпатська, Тернопільська, Хмельницька області) до 35–40 т/км² (Івано-Фран­ківська, Вінницька і Чернівецька області). Однак це не заспокій­ливий аргумент. З 1995 по 2005 рр. у КПР утворилося відходів у 2–3 рази >, ніж їх можна використати, знешкодити, чи направити у спеціальні місця складування (рис. 12.4).




Рис. 12.3. Утворені токсичні відходи (т)




Рис. 12.4. Загальна кількість відправлених відходів у спеціальні місця складування (у тоннах від загальної кількості утворених)

В останні роки спосте­рігаються ситуації, пов'язані з активі­зацією хімічних реакцій, особ­ливо у теплу пору року. Випа­рову­вання шкідливих хімічних речо­вин призводить до активізації за­хворювання населення на лейке­мію, онкологічні та серцево-су­динні хвороби немовлят і дітей ві­ком до 10-ти років.

За рівнем небезпеки токсичні відходи поділяються на чоти­ри класи. До пер­шого класу належать отрутохімікати, пестициди, відходи гальванічного вироб­ництва, ртутні лампи; до другого фор­мальдегіди, нафтовідходи та нафтошлами. Відходами третього класу є нафтошлами. Четвертий клас формують фосфорогіпс, шлами до складу яких входить фосфор, осади від­стійників. У КПР переважають відходи четвертого і першого класів.

Промислові відходи утворюються на ос­нов­них і побічних виробництвах переробної, харчової, машинобудівної, легкої про­мисловості, внаслідок спалювання твердого палива й екс­плуатації автомобільного транспорту. У територіальному відношенні най­більши­ми показниками токсичних відхо­дів характеризуються: Львівська область (Дрогобицький, Золочівський, Мико­лаїв­ський, Перемишлянський, Радехівський, Старосамбірський райони, ве­ликі міста та обласний центр м. Львів); Закарпатська область (Ужгородський, Сваляв­ський, Мукачівський, Хустський райони, ІУ клас 89,9 %, І–ІІІ класи 10,1 %); Івано-Франківська область (Бо­городчанський, Тисменицький, Надвір­нянський, Калуський, Коло­мийський райони, 98,3 % відходи ІУ класу, 0,9 % ІІІ класу; 0,8 % І класу); Чернівецька область (Заставнівський, Новоселицький, Пу­тиль­ський, Со­кирянський, Хотинський райони, IV клас 99,6 %, І–III класів 0,4 %); Тернопільська область (Бучацький, Гу­ся­тин­ський, Збаразький, Зборів­ський, Козів­ський, Ланівецький, Чорт­ківський Тере­бов­лян­ський, райони, (відходи І, ІІ та ІУ кла­сів не­без­пеки відповідно складають 11,3 %, 11,7 % і 9,0 %, ІІІ класу 68 %); Хмельницька область (Хмельницький, Дунаєвецький, Ка­м‘янець-Поділь­ський, 92,7 % ІУ клас небезпеки, 2,0 % ІІІ клас, 4,0 % ІІ клас, 1,3 % І клас); Вінницька область (Барський, Бершадський, Трос­тянецький, Гайсин­ський, Тиврівський, Чечельницький райони, 98,6 % ІУ клас, 1,28 % ІІІ клас, 0,06 % ІІ клас, 0,00 % І клас).

Основним природоохоронним заходом є моніторинг за ви­ки­дами шкідливих речовин і токсичними відходами у НПС, відпо­відність умов зберігання санітарно-гігієнічним вимогам.


12.2. Забруднення водних ресурсів

Основними споживачами і забрудниками води є підп­ри­ємства житлово-комунального господарства (50 %), рибного госпо­дарства (20 %), про­мисловості (15 %) ін. За характером викорис­тання водні ресурси поділяються на: 1) очищені після викорис­тання; 2) забруднені, зворотні й скинуті у вод­ні джерела; 3) неочи­щені; 4) недостатньо очищені (рис. 12.5).

Використання водних ресурсів призводить до зменшення прозорості води, насичення її стічними компо­нентами, збільшення завислих речовин (5 до 50 мг/дм³), лужності, вмісту кальцію, маг­нію, заліза, нітратів і нітритів, концентрації сольового амонію (більше 0,5 мг/дм³). Деякі показники перевищують гранично до­пустиму кон­центрацію у 5-10 разів.

Річкові долини – це райони земельних ресурсів. Їх сільсько­господарське освоєння у басейні р. Дністер складає 27,4 % (р. Гни­ла Липа) - 70,7 % (р. Свіча), у басейні р. Дунаю - від 32,8 % (р. Ріка) до 46,4 % (р. Боржава), у басейні Південного Бугу освоєння найви­ще (72,5-84,0 %). Розорані землі у горах займають 9,6 % площі, на рівнинах – 78,0 %.



Рис. 12.5. Споживання свіжої води (млн. м³)


Освоєння, розо­раність, урбанізація, лісистість – це види господарської діяльності, які разом із природними умовами при­зводять до розвитку несприятливих фізико-гео­графічних процесів. Одним із таких слугує заболочення (займає 0,2-1,2 % площі річко­вих долин). Лісис­тість у ба­сейні річок Дунаю, Дністра, Південного Бугу складає 25-65 %.

Водні потоки виконують де­кілька функцій: вони є джере­лом водопостачання міських і приміських (дачних) комплексів, ос­новним районом відпочинку. Урбанізовані те­риторії на великих річках КПР займають 1,9-4,9 % їх площі. У гірських місцевостях по­селення при­урочені до невеликих річок.

У басейнах великих річок та окремих районах часто утво­рюються озера. На правобережній частині р. Південний Буг їх на­раховується 60, у басейні р. Дністер – 160. За площею озера поді­ляються на: великі (10 км²), на території КПР їх всього 3; з площею 5 км² – 5; 2,0 км² – 20; 1,0 км² – 35; і найменшу площу 0,1 км² мають 45 озер.

На території КПР водосховища і ставки збудовані у басей­нах малих річок КПР. Найбільше водосховищ (127) і ставків (3905) на території По­дільської височини (відповідно: у Тернопільській області 17 і 488, Хмельницькій області 60 і 1797, Вінницькій об­ласті 50 і 1620). На території Українських Кар­пат функціонує 36 водосховищ і 2258 ставків (у Закарпатській 9 і 58; Івано-Фран­ківській 3 і 587; Львівській 22 і 1183; Чернівецькій 2 і 430). Пло­ща водного дзеркала ставків коливається від 0,4 до 12,0 тис. га. Для во­дойм цей показник складає 1,0-9,8 тис. га.

Водні ресурси є основним джерелом водопостачання насе­ле­них пунктів, зрошування сільськогосподарських угідь, районом формування рекреації та туризму, осередком рибальсько-мислив­ського промислу. Водночас вони слугують природними акумуля­торами стічних забруд­нених відходів із тварин­ницьких комплексів, мінеральних добрив з сільськогосподарських полів.

Територія КПР є одним із регіонів України з високим рів­нем споживання свіжої води (рис. 12.6). Найбільше води спожи­вається у Вінницькій, Львівській, Хмельницькій та Івано-Франків­ській областях, менше у Тернопільській, Чернівецькій та Закарпат­ській областях. Сумарний річний стік з тери­торії КПР складає 45 % ресурсів місцевого стоку України. На одного мешканця регіону припадає більше 4 тис. м³/рік прісної річкової води (без урахування транзитного стоку).

На Поділлі, через заміну прямоточного на оборотне водо­користування (Ладижинська ТЕС), реформи у сільському госпо­дарстві, збільшення обсягів оборот­ного водо­постачання, встанов­лення водомірної апаратури, відмічається тен­денція до зменшення забору води. В Українських Карпатах водні ресурси використо­ву­ють­ся у сільському господарстві, промисловості, побутовій сфері. Скиди забруднених стічних вод високі і стабільні, що свідчить про незадо­вільний стан очисного обладнання та дезинфекції стічних вод.



Рис.12.6. Споживання свіжої води у виробництві та для

господарсько-питних потреб населення (млн. м³)


Контроль за станом поверхневих вод проводиться облас­ни­ми санітарно-епі­деміологічними станціями. Ними виявлено, що сьогодні кожна десята проба води не сходиться зі санітарно-гігіє­ніч­ними ви­могами (у 2002 р. кожна 20 не відповідала вста­новленим кри­теріям і кожна 11 на мікро­біологічні показники). Проби води на наявність пестицидів показали, що із 500 прове­де­них аналізів 12 не відповідають гігієнічним нормати­вам, у 250-ти виявлений вміст важких мета­лів, у 128 вміст фенолів.

На окрему увагу заслуговує забруднення ґрунто­вих вод – мігрантів довкілля. В останні роки переважає нітратне за­бруднен­ня. Нітрати є добрими мігрантами, при попаданні до підземних вод за певних гідрогеологічних умов (сла­бий водообмін) їх вміст може різко зростати (до 45 мг/дм³).


12.3. Забруднення ґрунтового покриву

На території КПР розповсюджені оглеє­ні (5 %), кислі (58 %), змиті (33 %) і перезволожені (12 %) ґрунти. Великі площі зайняті супіщаними, піщаними і кам’янистими ґрунтами.

За механічним складом ґрунтовий покрив Подільської ви­со­чини є середньо-суглинковий (у Тернопільській області їх площа складає 778, Хмельницькій 730, Вінницькій 987 тис. га), легко су­глинковий (відповідно 78, 448, 192 тис. га). важко, середньо та легко глинисті ґрунти на території тернопільської і Хмельниць­кої областей відсутні. Найбільші площі супіщаних (61 тис. га), зв’язно-піщаних (7 тис. га) і піщаних (7 тис. га) ґрунтів відмічені у Хмель­ницькій області, найменші – у Терно­пільській об­ласті. Середньо-суглинкові та важко-суглинкові ґрунти займають (відповідно) 276 і 39 тис. га у Львівській, 181 і 99 тис. га Закарпатській, 164 і 128 тис. га в Івано-Франківській, 114 і 170 тис. га Чернівецькій областях. Частка супі­щаних (за областями: 163, 10, 12, 7 тис. га), зв’язно-пі­щаних (75, до 1, 0, до 1 тис. га), і піща­них (15 тис. га у Львівській і > 1 тис. га у Чернівецькій областях) ґрунтів незначна.

Прояв водної ерозії обумовлений атмо­сферними опадами, наявністю схилових територій, густою річковою мережею. Водна ерозія порушує структуру ґрунтового покриву й біоти, змінює рус­ла річок, призводить до затоплення тери­торій. Так, з одного гекта­ра орних земель виноситься більше 20 т ґрунту, 25 кг гумусу (рис. 12.7). Серед областей Подільської височини найбільш піддані вод­ній ерозії землі Хмельни­цької та Вінницької областей, в Україн­ських Кар­патах - Львівська та Чернівецька області.

Відсутність рослинного покриву, зміна ґрун­тового покри­ву, інтенсивна господарська діяльність людини стали причиною виникнення „кам‘янистих” земель (розсипища каміння, звалища). Майже по­всюдно у КПР виявлені слабо-, пересічно-, сильно- і ду­же сильно кам’я­нисті те­риторії. Перші за площею переважають у Закар­патській, Івано-Франківській, частково Львівській областях, другі – у Закарпатській, Івано-Фран­ківській та Хмельницькій об­ластях, треті – у Терно­пільській, Чернівецькій та Івано-Фран­ків­ській областях і четверті – у Івано-Франківській і Тернопільській областях.




Рис. 12.7. Площа сільськогосподарських угідь, підданих водній ерозії (тис. га)


У КПР зустрічаються перезволожені і заболочені ґрунти (рис. 12.8.). Найменше їх у Чернівецькій, Івано-Франків­ській та За­карпатській об­ластях, найбільше – у Львівській Хмельницькій та Вінни­цькій облас­тях. Найбільш заболоченою є Закарпатська об­ласть (близь­ко 100 тис. га), найменш Івано-Франківська і Черніве­цька області (10-15 тис. га).

Най­більшими площами меліорованих земель харак­тери­зуються Закарпатська (38,3 % загальної площі сільгоспугідь), Іва­но-Франківська (34,0 %), Львівська (33,6 %) і Чернівецька (27,0%) області. Частка областей Поділля складає пересічно 8,2 %.

З метою покращення стану ґрунтового покриву в КПР ви­користовують мінераль­ні і органіч­ні добрива. Мінеральними доб­ривами удобрюється до 40 % посівної площі сільськогоспо­дар­ських угідь. На 1 га господарства вно­сять від 20 до 25 кг мінераль­них добрив. Найбільша частка припадає на азотні (67 %), фосфорні та калійні (20 % і 13 %). З кожним ро­ком їх усе менше вноситься під посіви сільсь­ко­господарських культур. Так, у 2005 р. внесено майже удесятеро менше, ніж у 1990 році.



Рис. 12.8. Площа перезволожених і заболочених ґрунтів (тис. га)


У КПР органічні добрива вико­ристовуються повсюдно. При дотриманні норми внесення вони не шкідливі для довкілля, а при час­тому використанні можуть пере­творюватися на загрозливі, часто стають джерелом забруднен­ня поверхневих вод (через сті­кання їх над­лишку у водні об’єкти). Відмова більшості сільсько­господарських підприємств використовувати мінеральні добрива позитивно позначилася на стані орних земель.

упродовж останніх років змен­шуються площі угідь, які по­требують вапнування. Так, порів­нюючи з 2004 р., вапнування ґрун­ту зменшилося у 2 рази, внесення вапнякового борошна на 10 %.

Штучний висів кормових трав, відведення земель під пар збільшує площі сіль­ськогосподарських угідь: у Закарпатській області у 5 ра­зів, у Хмель­ницькій області у 2 рази, в Івано-Франківській області у 1,3 рази (по Украї­ні, порівняно з 1980-ми роками, показник зріс у 1,8 разів).

Тривале сільськогосподарське природокористування веде до виникнення відпрацьованих земель. у КПР площі відпрацьова­них земель складають: 2,81 % у Тернопільській, 0,97 % у Хмель­ни­цькій, 2,15 % у Вінницькій, 2,69 % у Івано-Франківській, 3,14% у Закарпатській областях. У Чернівецькій області площа відпрацьо­ваних земель зросла на 61,3 % (порівняно з 1980 роком).

Насамкінець зауважимо, що основним завданням еко­логіч­ної безпеки регіону є раціоналізація сучасного природокористуван­ня, від­новлен­ня природного потенціалу регіону, від­творення й охорона природних ресурсів.


Практична робота

1. висвітліть меліоративно-природоохоронний стан КПР.

2. На основі вище запропонованої інформації складіть ха­рак­те­ристику екологічного стану вашого населеного пунк­ту.

3. Охарактеризуйте господар­ське використання природних умов і природних ресурсів у вашому населеному пунк­ті.


Самостійна робота

1. Проаналізуйте природні умови і природні ресурси По­дільської височини і Українських Карпат.

2. Проаналізуйте природоохоронну діяльність у КПР.

3. Визначте роль і значення інвестиційного клімату для КПР.


Тематика рефератів

1. Характеристика екологічного стану зони широко­листя­них лісів Подільської височинної області.

2. Екологічний стан лісостепової зони Подільської височи­ни.

3. Екологічний стан в Українських Карпатах.


Контрольні запитання та завдання

1. Що таке екологічна ситуація?

2. Охарактеризуйте види забруднень природних умов КПР.

3. Назвіть прояви антропогенного навантаження на НПС.


Література

1. Веклич О.О. Виснаження природного капіталу України // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Природ­но-ресурсний потенціал в системі просторового розвитку. – Зб. наук. праць (XLVI). – Львів: - 2004. – Вип.2. – С. 23-29.

2. Герасимчук З.В. Комплексна оцінка рівня екологіч­ної на­пруже­ності регіонів України // Український географічний журнал. – 2002. – № 2. – С. 28-36.

3. Державна програма захисту земель України від водної і вітрової ерозії, інших видів деградації на 1996–2010 рр. – К.: Держ­комзем України, 1996. – 81 с.

4. Эколого-географические проблемы природопользования в Ук­раинской ССР (состояние и перспективы исследований) / И.А. Гор­ленко, А.М. Ма­ринич, Л.Г. Руденко, П.Г. Шищенко, М.И. Щербань // Физико-географические процессы и охрана окру­жающей среды. – К.: Наукова думка, 1991. – С. 3–14.

5. Кілінська К.Й. Аналіз зміни ґрунтового покриву Україн­ських Карпат та до питання про його меліоративне покращення // Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія. – Київ–Луцьк: 2002. – Том 4. – С. 48–53.

6. Кілінська К. Охорона навколишнього середовища. Нав­чально-методичний посібник. – Чернівці: Рута: 2001. – 86 с.

7. Маринич О.М., Шищенко П.Г. Фізична географія Украї­ни. – К.: Знання, 2003.– 480 с.

8. Мельник А. Українські Карпати. Еколого-ландшафто­знавче дослідження. – Львів: 1999. – 286 с.