Клавдія Йосифівна Кілінська Фізична географія Карпато-Подільського регіону навчально-методичний посібник

Вид материала

Навчально-методичний посібник

Содержание 3.3. Геоморфологічне районування Карпато-Подільського регіону Геоморфологічні комплекси Подільської височинної області Характерні ознаки геоморфологічних фацій Геоморфологічні комплекси Українських Карпат Передкарпат­ська височина Зовнішні Карпати Вододільно-Верховинські Карпати Полонинсько-Чорногірські Карпати Мармароський масив Закарпатська рівнина

Подобный материал:

• Дидактичні матеріали для формування компетентності учнів з курсу «Фізична географія, 1072.29kb.
• Навчально-методичний посібник (друге видання), 1764.23kb.
• Навчально-методичний посібник Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України, 3103.88kb.
• Навчально-методичний посібник Донецьк 2010, 664.64kb.
• Навчально-методичний комплекс розроблено до програми курсу «Політична географія з основами, 2104.05kb.
• Навчально-методичний комплекс розроблено до програми курсу «Історична географія з основами, 1176.46kb.
• М. Б. та інші практикум з проходження практик студентами вищих навчальних закладів, 3048.19kb.
• Міністерство освіти І науки україни харківська національна академія міського господарства, 1693.26kb.
• Л. А. Родіонова економічна історія навчально-методичний посібник, 1216.83kb.
• Г. М. Лавренчук задачі з географії навчально-методичний посібник, 726.53kb.

3.3. Геоморфологічне районування Карпато-Подільського регіону

Поверхня Подільської височинної області утворює долин­но-структурний геоморфологічний ландшафт. Відмінності у типах долин і вододілів дозволяють виділяти у її рельє­фі геомор­фо­логічні комплекси. 1. Комплекс меридіональних глибоких долин із віднос­но по­логими та ши­рокими днищами, густою сіткою бокових долин і ба­лок. Зустрічаються на Опіллі, де переважають крихкі та нестійкі по­роди середземноморського ярусу і породи кон­тинентального режиму розвитку території. 2. Комплекс глибоких каньйонопо­дібних долин, розді­лених глибокими слабо розчленованими водо­ділами. Днища долин вузь­кі, підмивні, схили звивисті. Межиріччя пологі, слабо хвилясті, що свідчить про вторинний етап відроджен­ня те­ри­торії. Комплекс гли­боких каньйоноподібних долин прос­тягається від долини р. Золота Липа і завершується на сході По­дільської височинної об­лас­ті. Спе­ци­фіч­не поєднання давніх і сучасних форм рельєфу зумовлене па­лео­зой­ськи­ми та третинними відкладами, які під­даються ерозійним процесам. 3. Комплекс зрілих відкритих долин із широкими забо­лоче­ними днища­ми і пологими терасованими схилами поширений в області Верхньобузького під­няття і Волинського схилу Поділь­ської плити. Зрілий ре­льєф, наяв­ність крихких глинисто-піщаних відкладів балтського комплексу і послідовний розвиток ерозійного циклу, що розпочався під час континентального етапу території, за­свідчує його верхньосармат­ський вік. Геоморфологічні комплекси зі структурною відміною будо­ви і розвитком долинно-структурного ландшафту поділяються на більш дріб­ні утвори – геоморфологічні фації (табл. 3.2).

На те­риторії По­дільської височинної області поширені форми водно-ерозійної та водно-льодовикової, льодовикової, карс­тової та дену­даційної морфоскульптур. Основні форми рельєфу в Українських Карпатах повторю­ють тради­ційний для України характер простягання геомор­фоло­гічних структур - з північного сходу на південний схід.


Таблиця 3.2

Геоморфологічні комплекси Подільської височинної області

№ пп.	Геоморфологічні фації	Характерні ознаки геоморфологічних фацій
1. Меридіональні глибокі долини Подільського Опілля
1.	Миколаївсько-Боб­рецька висо­чина	Західна ділянка Поділля, так зване Мале Опіл­ля із глибокими долинами
2.	Північне Опілля	Припіднята територія із малою глибиною роз­членування. Долини широкі, заболо­чені. Про­стежуються поди
3.	Придністерське Опілля	Різниться невеликою глибиною розчленування по­верхні. Річкові долини з пологими схилами та ши­рокими заболоченими днищами
4.	Північно-Подільська гряда	Побудована серією літологічно різнорідних порід, основою яких є щільні мергелі, пере­кри­ті вап­няками та піщаниками. Поверхня те­расована
2. Глибокі каньйоноподібні долини Подільської плити
5.	Середньоподіль-ська фація	Характеризується максимальною глибиною розчленування. Молоді форми каньйоно­подіб­них долин різко контрастують з пологими і хвиляс­тими межиріччями
6.	Східноподільська фація	Різниться від попередньої меншою глибиною врізу долин. Менша звивистість долин дністерських допливів пов’язана з піз­нім їх формуванням. Межиріччя пологі, що є наслід­ком відродження рельєфу
7.	Товтровий кряж	Бар’єрний риф нижньосарматського моря. Продовжує формуватися, про що свідчать численні епіге­нетичні малі долини та балки
3. Північно-східний Подільський комплекс
8.	Південно-Бузька фація	Глибокий уріз річкових долин і широ­кі та пологі терасовані схили (I-IV тераси)
9.	Горинсько-Слуць­ка фація	Аналогічна за формами долин їх будовою і кіль­кістю терас до Південно-Бузького району

У цьому напрямі відбувається змі­на геоморфологічних областей і районів. Лише на тери­то­рії передкарпатської височини відбу­ваєть­ся пору­шення цієї законо­мірності: виокремлюються локальні гео­мор­фологічні райони різної орієнтації і протяжності (табл. 3.3).


Таблиця 3.3

Геоморфологічні комплекси Українських Карпат

№ пп.	Геоморфо-логічні комплекси	Геоморфологічні райони
1.	Передкарпат­ська височина	Буковинська передгірська височина; Сірето-Прут­ська еро­зійно-останцева височина; Пів­денно-По­кутська скульп­тур­на височина з ді­лянками струк­турного низькогір’я; Івано-Франківська акуму­ля­тивна рівни­на; Серед­ньоприкар­патська (Придніс­терська) терасо­ва рівнина; Дрогобицька пе­ред­гір­ська скульп­турна височина; Верх­ньодністерська зандрова рівнина; Сан­сько-Дністерська моренно-занд­рова алювіальна рівнина
2.	Зовнішні Карпати	Низькогірні крайові хребти та Верхньо­дніс­терські Бески­ди; середньовисотні монокли­нальні хребти Ско­лівських Бескид; серед­ньо­висотні глибокороз­члено­вані хребти Скибо­вих Горган; низькогір’я Покутсько-Буковин­ських Карпат; середньогір’я Покутсько-Буко­винських Карпат
3.	Вододільно-Верховинські Карпати	Низькогір’я Стрийсько-Санської верховини; Вер­ховин­ський вододільний середньогірний хребет; низькогір’я Во­ло­вецької верховини; При­вододіль­но-Горганські серед­ньо­висотні хребти, гірські масиви; Ворохта-Путильське давньотерасове низь­когір’я, Ясинська котло­вина
4.	Полонинсько-Чорногірські Карпати	Середньогір’я Полонинського хребта; Свидо­ве­цько-Чор­ногірський альпійсько-середньо­гірський масив; Гриняв­ське середньогір’я.
5.	Мармароський масив	Рахівський кристалічний масив з альпійськими формами рельєфу
6.	Вулканічні Карпати	Вулканічний хребет; Верхньотисенські котловини, ускладнені низькогір’ям
7.	Закарпатська рівнина	Акумулятивна (алювіальна) рівнина