Geum.ru

Клавдія Йосифівна Кілінська Фізична географія Карпато-Подільського регіону навчально-методичний посібник

Вид материалаНавчально-методичний посібник

Содержание


2.2. основні етапи геологічної історії
Таблиця 2.1 Структурно-фаціальні зони Карпато-Подільського регіону
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   37

2.2. основні етапи геологічної історії


Геологічна будова і рельєф КПР – результат тривалої і складної історії геологічного розвитку земної кори. Основні етапи геологічної історії зафіксовані у петрографічному і літологічному складі гірських порід, фаціальних особливостях і товщі відкладів, у рештках органічного світу, характері залягання відкладів.

Найдавніше мілководне рифейське море займало територію Поділля.

Таблиця 2.1

Структурно-фаціальні зони Карпато-Подільського регіону

№ пп.
Зони
Склад структурно-фаціальних зон

1. Українські Карпати

1.1.

Венгловецька
Дрібні лускуваті складки крейдово-еоценового й олігоценового флішу

1.2.
Кросненська
Олігоценовий фліш

1.3.
Переддуклянська
Лускоподібні складки олігоцену

1.4.
Дуклянська
Олігоценова товща із чорних сланцевих аргілітів темно-сірого кольору

1.5.
Магурська
-

1.6.
Чорногірська
Верхньокрейдовий фліш

1.7.
Свидівецька
Верхньокрейдові та палеогенові лускоподібні відклади

1.8.
Красношорська
Вузькі й круті луски буркутських пісковиків

1.9.
Сухівська
Еоценові відклади

1.10.
Рахівська
-

1.11.
Мармарошська
Відклади кристалічного масиву

1.12.
Пенінська
Брили червоних, білих і рожевих вапняків юрського та нижньокрейдового періоду

2. Передкарпатський прогин

2.1.
Внутрішня
Нижні й верхні моласи міоцену, бадену, сармату

2.2.
Зовнішня
Міоценові моласи, відклади крейди та юри

3. Закарпатський прогин

3.1
Закарпатський прогин
Крейдові та палеогенові відклади

4.Волино-Подільська плита

4.1.
Поліська
Рифейські червонувато-глинисті алевроліти

4.2.
Волинська
Ефузивні вулканогенно-осадові відклади

4.3.
Могилів-Поділь­ська
Аркозові пісковики та гравеліти

4.4.
Яришівська
Туфогенні породи

4.5.
Каніловська
Аргіліти, алевроліти, пісковики

4.6.
Бережківська
Світло-сірі алевроліти

4.7.
Молодівська
Карбонатні породи

4.8.
Яругська
Силурійські відклади

4.9.
Малиновецька
Глинисті вапняки

4.10.
Рукшинська
Морські глинисті вапняки

4.11.
Тіверська
Прибережно-морські відклади

4.12.
Дністерська
Кварцові пісковики, аргіліти, пісковики

4.13.
Лопушанська
Верхньодевонські відклади


У басейні р. Дністер зустрічаються аркозові пісковики, сланці й глини. В цей час відбувалася вулканічна діяльність, сліди якої залишилися у вигляді базальтів.

Ранньопалеозойський етап вулканізму пов’язують з кале­донським гороутворенням. У кембрійський період море вкривало західну частину Поділля і Карпати.

На межі кембрій­ського і ордовицького періодів відбулося загальне підняття терито­рії, яке змінилося опусканням і наступом моря. Значно збільшилися площі морів у силурійський період. У подільському морі відкладалися вапняки, глини, піски з брахіо­подами, трилобітами, коралами і рибами.

У девонський період морські трансгресії захопили всю те­риторію поділля. Тектонічні рухи дуже впливали на розміри і рівні морів. Теплі й сухі кліматичні умови девону сприяли нагромад­женню солей. На суші розвивалася рослинність, залишилися сліди річкової мережі. Фізико-географічні умови девонського пе­ріоду сприяли утворенню нафти і солі.

У кам’яновугільний період значні площі займали морські басейни. Коливальні рухи земної кори часто змінювали глибину ба­сейнів, берегову лінію і характер відкладів. На більшій частині території КПР панував субтропічний клімат, який сприяв розвитку різноманітної рослинності зі значним поширенням ліан, папоротей, хвощів. У дельтах річок розвивалися торфові болота. Фізико-гео­графічні умови були надзвичайно сприятливими для нагромад­ження вугілля.

Завершення герцинського гороутворення в пермський пе­ріод зумовило різке скорочення морських басейнів, формування низовин, височин, гірських систем. Клімат сухий і теплий, у дру­гій половині пермського періоду напівпустельний. Кінець перм­ського періоду і перша половина тріасового характеризуються по­силеною денудацією за континентальних кліматичних умов.

Однак більша частина мезозойського етапу характери­зується значними трансгресіями, інтенсивним розвитком органіч­ного світу. В юрський період значні території Карпат неодноразово покривалися морями.

На початку крейдового періоду переважала суша, на якій панував помірний клімат. Пізніше, через опускання південної час­тини Східноєвропейської платформи, площа морів розширилася і в сеноманський час була покрита морем, тому в тектонічних запа­динах відклади того часу є потужними. М’який і теп­лий клімат другої половини крейдового періоду сприяв інтенсив­ному роз­витку органічного життя, появі флори, яка дала початок сучасній рослинності. У Карпатах були моря, глибина яких значно зміню­валась, що зумовило нагромадження відкладів, різних за фаціаль­ними особливостями.

У кайнозойську еру відбулися зміни у фізико-географічних умовах КПР, які зумовили формування сучасних ландшафтів. У палеогені рівнинна частина неодноразово покрива­лася морями. Максимальна трансгресія в середині палеогену призвела до вкрит­тя морем всієї південної частини Поділля. У Карпатській геосинк­ліналі також панував морський режим, інтен­сивно проявлялися тектонічні рухи. Кліматичні умови субтропіч­ного характеру сприяли утворенню нафти, горючих газів, фосфо­ритів.

У неогені відбувалися активні тектонічні рухи альпій­ського горотворення, внаслідок яких сформувалися гірські споруди Карпат. В результаті вулканічної діяльності сформувався Вулка­нічний хребет Українських Карпат. Морські басейни залишалися у центрі і півдні Поділля. У прибережній зоні південно-західного басейну утворилися рифи, рештки яких виступають на Поділлі у вигляді Товтрового пасма. Кліматичні умови у неогені зміню­валися від субтропічних до помірних. До неогенових відк­ладів приурочені нафта, горючі гази, калійна сіль, будівельні мате­ріали.

Палеогеографічні умови антропогену характеризуються пануванням суші, коливальними рухами земної кори, зміною рівня південних морських басейнів, зміною клімату з тенденцією до по­холодання, материковим зледенінням, лесонакопиченням, розвит­ком річкових долин, зміною меж географічних зон, формуванням структури ландшафтів, близьких до сучасних. У цих умовах від­булося нагромадження переважно кон­ти­нентальних відкладів (лесових, алювіальних, озерних, водно-льо­довикових, льодовико­вих, еолових, делювіальних, пролювіальних, елювіальних тощо). Потужність антропогенових відкладів не­значна і пересічно складає 10-20 м. У тектонічних западинах і пе­редгірних прогинах потуж­ність антропогенових відкладів більша, а на позитивних струк­турах менша.

Визначну роль у нагромадженні антропогенових відкладів і формуванні рельєфу відіграли неотектонічні рухи. Сумарна амп­літуда тектонічних рухів за пліоцен-антропоген на По­діллі складає 300-500 м, у гірських областях 800-1200 м. Ці рухи мали коливаль­ний характер і були диференційовані у часі і просторі. Змінювалася не лише швидкість рухів, але й їх напрям. У плейстоцені почали переважати низхідні рухи земної ко­ри. Загалом в антропогені під­няття переважали над опускан­ням.

Найважливішу роль у будові антропогенових відкладів ві­діграють лесовидні породи на Поділлі, елювіальні, елювіально-де­лювіальні відклади в Карпатах.