Geum.ru

Магістерська програма «економіка аграрного сектора» Студентка: Карпенко Ірина Володимирівна

Вид материалаДокументы

Содержание


Список літератури
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

ВИСНОВКИ


Минуло дев’ять років, як ми живемо в новому столітті і майже 20 років, як розпочалися соціально-економічні перетворення в Україні, в тому числі і в аграрному секторі. Але як свідчать результати, нині український аграрний сектор поки що не вийшов на траєкторію стійкого розвитку ані з точки зору економічної, ані соціальної, ані екологічної. У зв’язку з чим виникає необхідність ще раз більш глибоко проаналізувати проблеми і, перш за все, виявити причини того, чому ми не можемо вийти на траєкторію стійкого розвитку, і з наукових позицій запропонувати основні напрями для розв’язання цих проблем.

Необхідно сконцентрувати всю увагу на таких важливих і специфічних проблемах, як:

1. Стійкий розвиток аграрного сектора – пріоритет аграрної політики України.

2. Сучасний стан справ в аграрному секторі України.

3. Основні напрями стійкого розвитку аграрного сектора України.

4. Роль аграрного ринку в забезпеченні стійкого розвитку аграрного сектора в умовах глобалізації і вступу України у СОТ.

Аналізуючи коротко стан аграрного сектора України за підсумками 2008 р. можна відмітити, що у 2008 р. загальний обсяг валової продукції сільського господарства зріс по відношенню до середньорічного рівня 2000-2008 рр. на 19,2% і склав 104,3 млрд. грн. в порівнянних цінах 2005 р. Валовий збір зерна перевищив 53 млн. т, урожайність склала 34,7 ц/га. Минулий рік був сприятливим для виробництва насіння соняшника, воно зросло на 56,2%, сої зібрано на 12,4% більше, картоплі і овочів – на 2,3 та 16,5% більше порівняно з попереднім роком.

Позитивні успіхи досягнуті в окремих галузях тваринництва. В першу чергу продовжувалася позитивна динаміка виробництва яєць і м’яса птиці, у свинарстві не тільки сповільнилися темпи скорочення поголів’я, але і намітилися деякі позитивні зрушення. Як наслідок, в результаті збільшення обсягу вирощування худоби та птиці (на 1,7%) та виробництва яєць (на 6,4%), при зменшенні виробництва молока (на 4,1%), валова продукція тваринництва порівняно з 2007 р. збільшилася на 0,1%. Значний вклад у виробництві валової продукції сільського господарства належить господарствам населення..

Україна як і раніш відстає у споживанні продуктів харчування в розрахунку на душу населення і за енергетичною цінністю харчового раціону тільки наближається до раціональної норми в 2950 ккал, при досягнутому у розвинутих країнах рівні 3428 ккал/добу.

Рівень виробництва м’яса в Україні (рис.3) складає 42 кг на душу населення, це менше, ніж в середньому по ЄС у 2,6 і в США в 3,4 рази та на 3 кг менше світового показника.

Сильно підірваний виробничий потенціал сільського господарства Так, посівні площі скоротилися в 2008 р. порівняно з 1990 р. на 6,3 млн. га. Виробництво тракторів скоротилося у 20 разів, а зернозбиральних комбайнів – майже в 10 разів. Понад 90% наявного обладнання відпрацювало свій ресурс. Трудові ресурси в сільському господарстві скоротилися до 987,2 тис. чол. порівняно з 4344,4 тис. в 1990 р. тобто 3357,2 тис. осіб залишилося без роботи.

Слід відмітити, що однією із основних ознак поняття „стійкий розвиток” є характеристика його як єдності трьох складових – економічної, соціальної і екологічної, які й утворюють соціоприродну систему.

Безсумнівно, що центральне місце в даному визначенні відводиться підвищенню рівня стійкості виробництва продовольства. Саме на цій основі можливе досягнення продовольчої безпеки України.

Інтенсивно захвачуючи світові ринки продовольства, провідні країни в той же час підтримують дуже високий рівень самозабезпечення: США і Франція – більше 100%, Німеччина – 93, Італія – 78, навіть бідна родючими грунтами Японія – 40%. Для України ж нинішній рівень продовольчого самозабезпечення складає 74%.

Разом з тим існують суттєві відміни в етапах розвитку вітчизняного аграрного сектора і провідних західних країн. Якщо в них мова йде про нарощування експорту продовольчих товарів, надлишках сільгосппродукції, стримування росту виробництва, то у нас – цілком протилежна задача. Тому прийняти в Україні західний економічний механізм функціонування сільського господарства було б великою помилкою, оскільки це означало б стримування, а не стійкий розвиток агропродовольчого сектора.

Якщо говорити про причини, які не дозволяють Україні вийти на стійкий ріст, то їх можна звести до таких.

По-перше, при переході до ринку, що було обумовлено об’єктивними факторами і світовими тенденціями, наша країна не змогла скористуватися перевагами ринкових відносин. Більш того, із-за непродуманої аграрної політики відбулося різке скорочення всіх основних складових виробничого потенціалу: землі, основних фондів, трудових ресурсів.

По-друге, внаслідок уникнення держави від відповідальності за економіку в аграрному секторі і створених несприятливих макроекономічних умов відбувся обвал еквівалентних співвідношень між сільським господарством і іншими галузями, що позбавило основну масу сільгосптоваровиробників ресурсів не тільки для розширеного, але й простого відтворення. Цінові співвідношення погіршилися, підтримка галузі державою суттєво знизилася.

За роки реформ із сільського господарства через систему цін вилучалося до 10-15% створеної тут продукції. З одного боку, це дало можливість вирішити проблему конкурентоспроможності вітчизняної харчової промисловості на внутрішньому і зовнішньому ринках, утримати зниження життєвого рівня міського населення. Але з іншого боку, з цієї причини сільське господарство позбавилося можливості бути рівноправним партнером у взаємовідносинах з іншими галузями економіки. Перш за все, з тими, які постачали йому матеріально-технічні ресурси і забезпечували переробку сільськогосподарської сировини, не кажучи уже про фінансово-кредитні структури, які почали диктувати свої монопольні умови.

В-третіх, витіснення сільгосптоваровиробників із вітчизняного ринку продовольства і ріст імпорту, що негативно відбилося на їх економічному стані. Так, наприклад, дані про динаміку нарощування імпорту м’яса та м’ясопродуктів, наведені в роботі дані показують, що зарубіжні виробники не поступаються за темпами захоплення вітчизняного внутрішнього ринку вітчизняним виробникам продовольчих товарів. Особливо викликає тривогу той факт, що імпортується м’ясо і м’ясопродукти птиці (89% всього імпортованого м’яса і м’ясопродуктів), обсяги яких Україна може досить швидко наростити за рахунок власних потужностей і кормів.

В-четвертих, в даній ситуації значна частина сільськогосподарських організацій збанкрутувала, наслідком чого стали скорочення виробництва продукції, втрата робочих місць, залишення села кваліфікованою робочою силою, різке погіршення демографічної ситуації, зникнення десятків, сотень сільських поселень.

І, насамкінець, до сьогоднішнього дня багато керівників не уділяють належної уваги екології, розраховуючи, ймовірно, на значну територію країни, завдяки чому порушення екологічних основ ведення сільськогосподарського виробництва, на їх думку, не скажеться у найближчій перспективі на результатах галузі. Це помилкова точка зору.

Ситуація, яка склалася в аграрному секторі багато в чому пояснюється відсутністю затвердженої урядом України стратегії розвитку АПК. Вимоги прояснити її зумовлені невдоволеністю багатьох людей своїм соціальним станом. Держава проводить політику реагування на кон’юнктурні потреби власника в аграрному секторі, не думаючи про довгострокових перспективах. Отже, нині потрібний стратегічний погляд на трансформаційні процеси в аграрному секторі країни, причому з оцінкою не тільки майбутнього, але і пройдених етапів, інакше не посягнути внутрішньої логіки подій.

Стійкий ріст АПК України неможливий без вдосконалення відносин на внутрішньому і зовнішньому агропродовольчих ринках, без розвитку інфраструктури.

По-перше, ринок націлений на повне задоволення потреб допоки обмеженого кола населення, оскільки значна частина громадян країни із-за низької платоспроможності не може користуватися його благами. Достатньо сказати, що рівень доходів сільського населення в декілька разів нижче, ніж у міського, хоч різниця в цінах на продовольство несуттєва.

По-друге, країна все більше втрачає оптову ланку торгівлі.

По-третє, на аграрному ринку стали наглядно проявлятися тіньові відносини. Досить міцні позиції тут зуміли зайняти монопольні, спекулятивні і кримінальні групування, які, відповідно тільки до своїх особистих інтересів, чинять масований тиск на виробників, диктують ціни на сільськогосподарську продукцію, ускладнюють її реалізацію.

Серед найбільш важливих причин сільської бідності – недостатній рівень зайнятості економічно активного населення, що в багатьох випадках пов’язано із слабким розвитком альтернативних видів діяльності. Сільське безробіття в країні досягло 11%, а загальна кількість безробітних перевищила 1,8 млн. осіб. Щоб такий стан докорінним чином змінити, необхідно особливу увагу звернути на формування сільського ринку житла, гнучкої системи підготовки молоді, а також створення сприятливих умов для переміщення робочої сили із трудонадлишкових регіонів у трудонедостатні.

Отже, за всіх варіантів роль аграрного сектора і сільського господарства буде зростати, що визначається вимогами забезпечення населення здоровим і достатнім харчуванням, продовольчої безпеки країни. Український аграрний сектор має величезні потенційні можливості і великі перспективи. Володіючи 7% світових чорноземів і 0,6% населення Землі, Україна може не тільки забезпечити себе якісною аграрною продукцією, але й постачати її на світовий ринок.


Список літератури

  1. Абрамов М.Ю., Жигин А.А. Комплексная конкурентоспособность продукции – основа обновления структуры производства и закупок оборудования / РАН; Институт народнохозяйственного прогнозирования. – М.: Эпикон, 2000. – 94 с.
  2. Авдашева С.Б., Аронин В.А., Ахполов И.К. Конкуренции и антимонопольное регулирование: Учеб. пособие для вузов / Под ред.
    А.Г. Цыганова. – М.: Логос, 1999. – 368 с.
  3. Авдашева С.Б., Розанова Н.М. Теория организации отраслевых рынков: Учебник. – М: Магистр, 1998. – 311 с.
  4. Аграрні соціально-трудові відносини / О.В. Шкільов, О.В. Здоровцов та ін. – К.: НВАТ „Агроінком”, 1997. – 48 с.
  5. Азрилиян А. Краткий экономический словарь. – М.: Институт новой экономики, 2002. – 1088 с.
  6. Азрилиян А. Новый экономический и юридический словарь. – М.: Институт новой экономики, 2003. – 1088 с.
  7. Андрианов В. Конкурентоспособность России в мировой экономи-
    ке // Мировая экономика и международные отношения. – 2000. – №3. –
    С. 47-57.
  8. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств: Підручник.-2-ге вид., доп. і перероблене. – К.: КНЕУ, 2002.-624 с.
  9. Антимонопольний комітет України у запитаннях і відповідях. – К.: Книга, 1998. – 52 c.
  10. Афанасьев В., Куликов И. Совершенствование системы управления в АПК // АПК: экономика, управление. – 1997. - №1. – с. 22-26
  11. Ахметжанова С. Параметры конкурентоспособности пищевой про-
    дукции // Маркетинг. – 2001. – №2. – С. 70-75.
  12. Базилюк Я.Б. Конкурентоспроможність національної економіки: сутність та умови забезпечення / Адміністрація Президента України; Національний інститут стратегічних досліджень. – К., 2002. – 132с.
  13. Балакшин В.В. Формирование конкурентоспособности современ-
    ного предприятия. – М.: МАКС-Пресс, 2002 – 376 с.
  14. Басовский Л.Е. Менеджмент. Учеб. пособие. – М., 2000. – 216 с.
  15. Белявский И.К. Маркетинговое исследование: информация, анализ, прогноз: Учеб. пособие. – М.: Финансы и статистика, 2001. – 320 с.
  16. Беспятых В.И. Управление качеством и конкурентоспособностью продукции в агропромышленном комплексе. – Киров: ВГСХА. – 2000. – 200с.
  17. Бідзюра І.П., Збарський В.К., Ільчук М.М. Основи підприємницької діяльності та агробізнесу. – К., 2001. – 320 с.
  18. Блашенкова Т.А. Экономико-статистическое изучение конкуренто-способности предприятия: Учеб. пособие. – Хабаровск: ХГАЭП, 1997. – 100 с.
  19. Борисов А.Б. Большой экономический словарь. – М.: Книжный мир, 2003. – 895 с.
  20. Боровских Н. Формирование механизма обеспечения конкуренто-способности агропродукции // Экономика сел. хоз-ва России. – 2003. – № 6. – С. 28
  21. Васьковский А.С. Роль конкуренции в становлении рыночной эко-
    номики. – М.: РАГС, 2000. – 46 с.
  22. Ващекин Н., Дзлиев М. Плюсы и минусы конкуренции // Ком-
    мерческий вестник. – 2000. – №1. – С.30-31; №3. – С.39-40; №4/5. – С.38.
  23. Виноградський М.Д., Виноградська А.М., Шканова О.М. Менедж-
    мент в організації: Навч. посіб. для студ. екон. спец, вузів. – К.: КОНДОР, 2002. – 654 с.
  24. Власов В.І. Система державних програм підтримки фермерів США // Економіка АПК. – 1995. – №2. – С. 79-81.
  25. Внешнеэкономический толковый словарь / Под ред. М.П. Фоминского. – М.: Инфра-М, 2000. – 512 с.
  26. Волкова М.И. Политическая экономия: Словарь. – М.: Политическая литература, 1983. – 527 с.
  27. Герасимчук В.Г. Розвиток підприємства: діагностика, стратегія, ефективність. – К.: Вища школа, 1995. – 267 с.
  28. Глухов А.Н. Оценка конкурентоспособности товара и способы ее обеспечения // Маркетинг. – 1999. – №2. – С. 56-64.
  29. Голов Г.А., Коровкин И.А., Макаров М.И. Технология оперативной оценки и повышения эффективности и конкурентоспособности продукции // Методы менеджмента качества. – 2000. – №9. – С.16-18.
  30. Гончарук Т.І. Конкуренція і конкурентоспроможність: зміст і розвиток у перехідній економіці. – Суми: Мрія-1, 2003. – 60с.
  31. ГОСТ 5110-55 Крупный рогатый скот для убоя. Определение упитанности. // М'ясна продукція та яйцепродукти. Нормативні документи: Довідник: У 4 т. – Укр. та рос. мовами / За заг. ред. В.Л. Іванова. – Львів: Леонорм-стандарт, 2000. – Т. 2
  32. Гудзинський О.Д. Менеджмент у системі агробізнесу. – К. Урожай, 1994. – 240 с.
  33. Гурков И.Б. Инновационное развитие и конкурентоспособность. Очерки развития российских предприятий. – М.: ТЕИС, 2003. – 236 с.
  34. Дафт Р.Л. Менеджмент. – СПб.: Питер, 2002. – 832 с.
  35. Дементьева А. Конкурентоспособность международных компаний // Маркетинг. – 2000. – №3. – С. 64-67.
  36. Дикань В.Л. Обеспечение конкурентоспособности предприятия. – Х.: Основа, 1995. – 159 с.
  37. Долинская М.Г., Соловьев И.А. Маркетинг и конкурентоспособ-ность промышленной продукции. – М.: Издательство стандартов, 1991. –
    128 с.
  38. ДСТУ 4327:2004 Буряки цукрові. Терміни та визначення // Цукор. Нормативні документи: Довідник / В. Л. Іванов (ред.), В.С. Тимошенко (упоряд.). – Л.: Леонорм, 2001. – с. 295.
  39. ДСТУ 3662-97 Молоко коров’яче незбиране. Вимоги при закупівлі // Тваринництво України. – 2002. – №12. – с. 19-21.
  40. ДСТУ 3768-2004 Пшениця – технічні умови. – К., 1998. – с. 15.
  41. Дусаева Е.М. Управление конкурентоспособностью аграрной про-дукции // Экономика с.-х.и перерабатывающих предприятий. – 2003. – № 7. – С. 7-11.
  42. Ефимов В.В., Барт Т.В. Расчет цены и конкурентоспособности продукции // Методы менеджмента качества. – 2000. – №8. – С.15-18.
  43. Жигун Л.А. Концепции поведения конкурентов на рынке / М-во образования Рос. Федерации. Дальневост. гос. акад. экономики и упр. – Владивосток: ДВГАЭУ, 2001. – 316 с.
  44. Жиентаев С. Формирование конкурентной среды на рынке сельско-хозяйственного сырья // Вестн. Моск. ун-та. Сер.6. Экономика. – 2000. –
    №2. – С.68-79.
  45. Журавлев П.В., Карташов С.А., Маусов Н.К., Одегов Ю.Г. Персонал. Словарь понятий и определений. – М.: Экзамен, 1999. – 512 с.
  46. Завадський Й.С., Осовська Г.В., Юшкевич О.О. Словник еконо-мічних термінів: менеджмент, маркетинг, підприємництво: Навч.-метод. посіб. – Житомир: ЖІТІ, 1999.– 444 с.
  47. Завьялов П.C. Конкуренция – неотъемлемое свойство развитого рынка // Маркетинг. – 1997. – №5. – С. 3-14.
  48. Завьялов П.С. Маркетинг в схемах, рисунках, таблицах: Учеб. пособие. – М.: ИНФРА-М, 2000. – 496 с.
  49. Загородній А.Г., Сліпушко О.М., Вознюк Г.Л., Смовженко Т.С. Словник банківських термінів. Банківська справа: Термінологічний слов-
    ник. – К.: Аконіт, 2000. – 605 с.
  50. Закон України “Про Антимонопольний комітет” // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 50. – Ст. 472.
  51. Закон України “Про захист від недобросовісної конкуренції” // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 36. – Ст. 164.
  52. Закон України “Про захист економічної конкуренції” // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 12. – Ст. 64.
  53. Злобин Е.Ф., Михалев А.А., Воропаев А.И. Рыночная экономика АПК: Учеб. пособие для студентов вузов по агроэкон. специальностям / Под ред. академика РАСХН Строева Е.С. – Орел, Челябинск, 1999. – 480 с.
  54. Иванов Ю.Б. Конкурентоспособность предприятия в условиях фор-мирования рыночных отношений. – Х., 1997. – 246 с.
  55. Канінський П.К. Спеціалізація сільськогосподарських підпри-ємств. – К.: ННЦ ІАЕ УААН, 2005. – 346 с.
  56. Кваша С.М. Тенденції розвитку аграрного ринку України та методи його регулювання // Аграрна наука і освіта. – 2000. – №1. – С. 172-181.
  57. Кваша С.М. Удосконалення аграрних зовнішньоекономічних відно-син та особливості регулювання аграрного ринку в країнах ЄС // Економіка АПК. – 2000. – №6. – С. 92-96.
  58. Кирцнер И. Конкуренция и предпринимательство: Пер. с англ. под ред. проф. А.Н. Романова. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. – 239 с.
  59. Кныш М.И. Конкурентные стратегии: Учеб. пособие. – СПб., 2000. – 284 с.
  60. Коломойцев В.Е. Універсальний словник економічних термінів: інвестування, конкуренція, менеджмент, маркетинг, підприємництво: Навч. посіб. – К.: Молодь, 2000. – 382 с.
  61. Комлев Е.Б. Анализ конкурентоспособности товаров // Маркетинг в России и за рубежом. – 2000. – №3. – С. 45-59.
  62. Конституція України: Прийнята на 5 сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К.: Парламентське видавництво, 2002. – 72 с.
  63. Корельский В.Ф., Гаврилов Р.В. Биржевой словарь: В 2-х т. – М.: Международные отношения, 2000. – Т.1: А-М. – 288 с.
  64. Короткий Ю.Г. Товарная конкурентоспособность и ее количествен-
    ное представление для технически сложных изделий // Маркетинг в России и за рубежом. – 2000. – №2. – С. 17-25.
  65. Котлер Ф. Маркетинг в третьем тысячелетии: Как создать, удержать и завоевать рынок: Пер.с англ. – М.: АСТ, 2000. – 272 с.
  66. Кравец Л.Г., Обрезанов С.А. Конкурентоспособность предприни-
    мательства и конкурентная разведка. – М.: Права человека, 2002. – 184 с.
  67. Краснокутська Н.С. Потенціал підприємства: Формування та оцінка: Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005. - 352 с.
  68. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року: Прийнятий сьомою сесією Верховної Ради України третього скликання: Офіц. текст. – К.: А.С.К., 2003. – 223с.
  69. Кримінально-процесуальний кодекс України. – К.: Атіка, 2002. – 208с.
  70. Куприянова Т., Растимешин В. Управляемая конкурентоспособ-ность: как ее добиться // Консультант директора. – 2002. – № 22. – С. 17-29; № 23. – С. 23-26; № 24. – С. 11-26.
  71. Ламбен Жан-Жак. Стратегический маркетинг. Европейская перспек-тива: Пер. с франц. – СПб.: Наука, 1996. – 589 с.
  72. Ленин В.И. Развитие капитализма в России // Полн. собр. соч. – Т. 3. – 1 – 605.
  73. Литвиненко В.С. Методы обеспечения конкурентоспособности продукции // Стандарты и качество. – 1993. – №1. – С. 23-29.
  74. Лифиц И.М. Теория и практика оценки конкурентоспособности товаров и услуг. – М.: Юрайт, 2001. – 224 с.
  75. Магомедов Ш.Ш. Конкурентоспособность товаров: Учеб. пособие. – М.: Дашков и К, 2003. – 294 с.
  76. Макаренко П.М. Моделі аграрної економіки. – К.: ННЦ ІАЕ, 2005. – 682 с
  77. Макконел К.Р., Брю С.Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика: Пер. с англ. Е.С. Иванова – К.: ХаГар, 1998. – 785 с.
  78. Максимова И.В. Оценка конкурентоспособности промышленного предприятия // Маркетинг. – 1996. – №3. – С. 33-39.
  79. Маркетинг: Учебник / Под ред. А.Н. Романова. – М: Банки и
    биржи. – 1996. – 560 с.
  80. Маршалл А. Принципы экономической науки. Т.1. / Пер. с англ. – М. Прогресс, 1993. – 415 с.
  81. Мацибора В.І. Економіка сільського господарства: Підручник. – К.: Вища школа, 1994. – 415с.
  82. Мельник Л.Ю., Макаренко П.М. Особистий сектор сільськогосподарського виробництва: стан, тенденції та перспективи. // Економіка АПК, 2002, №11.
  83. Мескон М, Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер.
    с англ. – М: Дело, 2002. – 704 с.
  84. Милосердов В. Интересы, собственность, эффективность // АПК: экономика, управление. – 2001. - №12. – с. 4-11
  85. Минка А.П. Підприємницький ризик в агробізнесі / Підприємни-цтво в аграрній сфері економіки / М.Й. Малік, Ю.О. Лупенко, Л.В. Романова та ін. / За ред. П.Т. Саблука, М.Й. Маліка. – К.: ІАЕ, 1998. – 514 с.
  86. Минка А.П. Прийняття управлінських рішень в умовах ризику і невизначеності // Економіка АПК. – 2001. – №3. – С. 85-90.
  87. Минка А.П. Пріоритетні напрями ризик-менеджменту в сільському господарстві України // Ринкова трансформація економіки АПК: Колективна монографія: В 4 ч. / За ред. П.Т.Саблука, В.Я. Амбросова,
    Г.Є. Мазнєва. – Київ: ІАЕ, 2002. – Ч. 4: Стабілізація доходів сільських товаровиробників в умовах ринку. – С. 464-469.
  88. Михайлов О.В. Основы мировой конкурентоспособности. – М.: Познавательная книга плюс, 1999. – 592 с.
  89. Мицик Б.І. Стандартизація, сертифікація, конкурентоспроможність продукції: Навч. посіб. для студ. екон. спец. / ІСДО; Львівський ун-т