Магістерська програма «економіка аграрного сектора» Студентка: Карпенко Ірина Володимирівна

Вид материала

Документы

Содержание Допомога молодим фермерам Допомога на професійне навчання Підтримка в рамках заходу „ранній вихід на пенсію 2.3. Інституціональне забезпечення еко-соціалізації аграрного розвитку

Подобный материал:

• Програма вступних випробувань для прийому на опп магістра (Спец. 000011 «Прикладна, 95.5kb.
• Методика оценки инвестиционной привлекательности аграрного сектора экономики Оценка, 2624.68kb.
• Магістерська програма з політології, спеціалізація: Європейські студії 2008 рік Петренко, 137.22kb.
• Програма I міжнародної наукової конференції аспірантів та докторантів з державного, 174.42kb.
• Максименко Ірина Володимирівна, 175.74kb.
• Коваленко Ірина Володимирівна. Інвестиційне забезпечення переробних підприємств апк, 215.4kb.
• Програмування наскрізної самостійної роботи при вивчені дисципліни «машиновикористання, 162kb.
• Програма вступних іспитів з основ економіки магістерська програма (мба та інші спеціалізовані, 174.15kb.
• Програма "Зерно України 2015". К.: Діа, 2011., 1626.71kb.
• Магістерська програма „ Адміністративний менеджмент та маркетинг в системі антикризового, 1793.37kb.

2.2. Система підтримки еколого-соціального спрямування розвитку сільського господарства і сільських територій


Крім регулювання напрямів (заходів) державної підтримки сільського господарства, Світова організація торгівлі висуває окремі вимоги й щодо механізмів цієї підтримки. Визначено, що заходи підтримки повинні відповідати двом основним критеріям: 1) вони не повинні викривляти торгівлю чи виробництво або ж цей вплив має бути мінімальним, тобто наслідком підтримки не повинне бути надання цінової підтримки виробникам; 2) заходи повинні реалізуватися через урядові бюджетні програми, а не за кошти споживачів. Формально надання підтримки відділяється від виробництва. Підтримка не повинна застосовуватися ні до окремих продуктів, ні факторів виробництва.

Світовий саміт щодо сільського господарства у 2002 р. визначив окремі пріоритетні напрями та важелі механізму регулювання сталого розвитку галузі, а саме:

• зосередити сільськогосподарські субсидії на підтримці екологічних методів ведення сільського господарства та формування сприятливих агроландшафтів;
  
• ввести оподаткування надмірного використання пестицидів, хімічних добрив і крупних тваринницьких комплексів;
  
• ліквідувати експортні субсидії і продовольчий демпінг.
  

Напрями фінансування з Європейського сільськогосподарського гарантійного фонду (ЄСГФ)* Платежі для експортування сільськогосподарської продукції до третіх країн. Інтервенційні заходи щодо регулювання сільськогосподарських ринків. Прямі платежі фермерам відповідно до Спільної аграрної політики. Заходи щодо інформування і просування сільськогосподарської продукції на внутрішньому ринку Співтовариства і у треті країни. Специфічні ветеринарні заходи, заходи ветеринарної інспекції щодо продуктів харчування та годівлі худоби, програми боротьби і контролю за хворобами тварин і заходи щодо охорони рослин. Забезпечення збереження, характеристики, збору і використання генетичних ресурсів у сільському господарстві. Запровадження і обслуговування сільськогосподарських систем облікової інформації. Проведення сільськогосподарських систем огляду, зокрема, структури сільськогосподарських угідь. Витрати, що мають відношення до ринків продуктів рибальства. * Регламент Ради (ЄС) №1290/2005 від 21 червня 2005 року щодо фінансування Спільної сільськогосподарської політики // Офіційний вісник Європейського Союзу. 11.08.2005. Офіційний переклад. – Міністерство юстиції України. – С. 6.

Вагомість визначених стратегічних цілей підтримки досягається розподілом коштів. В оприлюднених Європейською Комісією у травні 2008 р. пропозиціях з удосконалення САП передбачено комплекс заходів, які втілюватимуть у рамках так званої перевірки САП (CAP Health Check). Основні реформи на 2008-2013 рр. стосуватимуться:

- скасування залежності платежів допомоги фермерам від обсягів виробництва сільськогосподарської продукції (decoupling); передбачається трансформувати їх у Єдину схему виплат на землю ((Single Area Payment Scheme); таку схему застосовують нині 10 із 12 нових держав – членів ЄС: раз на рік фермери отримуватимуть фіксовані субсидії на земельну площу;

- відхід від практики визначення обсягів виплат на основі минулої допомоги (розмір єдиних виплат у старих країнах–членах ЄС дорівнює середньому розміру отримуваних фермером виплат за декілька попередніх роки);

- підвищення рівня підтримки розвитку сільських територій – збільшити обсяг коштів на розвиток сільської місцевості на 13% до 2012 р., у тому числі за рахунок переведення коштів від прямої допомоги до підтримки розвитку села, скорочення підтримки великих ферм. Кошти передбачається використати для посилення програм у сферах боротьби зі змінами клімату, розвитку відновлюваних джерел енергії, управління водними ресурсами та захисту біорізноманіття;

• пов’язання одержання прямих платежів з виконанням зобов’язань щодо визначених стандартів господарювання – взаємна узгодженість (cross-compliance), стосується дотримання мінімальних вимог щодо охорони навколишнього середовища, охорони здоров’я людей, тварин і рослин; доброго стану худоби і хорошої культури сільського господарства, а також якості вироблюваної продукції;
  
• скасування норми щодо тримання землі під паром (10%) для фермерів, що дозволить збільшити виробничий потенціал;
  
• допомога галузям, які стикаються з особливими проблемами. Нині держави – члени ЄС можуть у кожній окремій галузі використати 10% національного бюджету для прямих виплат, що йдуть на захист довкілля, поліпшення якості чи просування на ринок продуктів. Тепер передбачається, що ці кошти можна буде витратити для допомоги фермерам на певні визначені цілі.
  
• з 2008 р. всі системи фінансового і матеріального субсидування сільського господарства повинні враховувати аспекти збереження і сталого використання біорізноманіття.
  

Пропонується мінімальний обсяг допомоги на ферму на рівні 250 євро, мінімальний обсяг ділянки, на яку надається допомога – 1 га. Також Європейська Комісія пропонує скасувати премію на вирощування енергетичних культур.

Аналізуючи та узагальнюючи застосовувані в рамках САП ЄС підходи (принципи) надання підтримки агросектору, можна виділити такі основні з них:

- допомога не повинна надаватись для експортної діяльності чи створення переваг товарам національного походження над імпортованими;

- переважна підтримка надається інноваційній діяльності (товарам і послугам), а саме новим технологіям, виробництву сільськогосподарської і лісової продукції для відновлюваної енергії, відкриттю нових ринкових можливостей для продуктів тощо;

- акцентування уваги на якості й безпечності сільськогосподарської продукції, поліпшенні охорони навколишнього природного середовища, гігієні та доброму стані тварин, виробничій безпеці;

- особлива допомога надається малим та середнім підприємствам, які займаються виробництвом, переробкою, розміщенням на ринку сільськогосподарської продукції. Саме ці підприємства відіграють вирішальну роль у створенні нових робочих місць, краще орієнтовані на підтримання місцевого сільського розвитку, а, отже, є чинником соціальної стабільності та економічним рушієм розвитку;

- суб’єкти господарювання, які отримують допомогу на інвестиції, повинні відповідати критеріям життєздатності, а саме демонструвати економічну життєздатність; виконувати мінімальні (базові) стандарти щодо навколишнього середовища, гігієни і сприятливих умов утримання тварин;

- володіти адекватною професійною освітою й майстерністю;

- інвестиційна допомога не повинна обмежуватися певними видами сільськогосподарської продукції;

- виправданою є допомога „в окрему сферу”, а саме для інвестицій, які спрямовані на покриття витрат на впровадження встановлених вимог щодо захисту та покращення стану довкілля, поліпшення гігієни в тваринницьких господарствах, забезпечення належних умов утримання сільськогосподарської худоби. Передбачена можливість збільшення максимальних рівнів державної допомоги (на 25% в регіонах з менш вигідними (сприятливими) умовами та на 20% в інших регіонах) для інвестицій, які спрямовуються на впровадження вищих, ніж чинні мінімальні стандарти, вимог у цих сферах;

- наслідком допомоги не повинно бути тривале або регулярне зменшення операційних витрат, які у звичайних умовах мав би понести бенефіціар, а допомога має бути пропорційною труднощам, котрі потрібно подолати, щоб досягти соціально-економічних переваг;

- допомога не може надаватися ретроактивно, тобто щодо діяльності, вже здійснюваної бенефіціаром;

- обсяг підтримки на інвестиції обмежується: допомога не застосовується у випадку, якщо допустимі витрати або фактична сума допомоги перевищують певну межу;

- застосовується механізм співфінансування: валовий обсяг допомоги (сума допомоги, виражена у відсотках до допустимих витрат) становить певну частку загальних витрат на проект. Обов’язковим є залучення власних фінансових засобів бенефіціарів;

- валовий обсяг допомоги диференційований в залежності від регіону (спеціально визначені регіони мають вищі рівні допомоги); для молодих фермерів максимальний рівень допомоги може бути збільшений;

- допомога має бути тимчасовою та пропорційно зменшуваною.

Система прямих виплат має за мету зростання конкурентоспроможності господарств, підтримку сучасних змін і досягнень в сільському господарстві, значна частина яких є еколого- і соціально спрямованими. Внаслідок переходу до схеми єдиних виплат на площу, як інструмента внутрішньої допомоги фермерам, ЄС вдалося дотриматися вимог СОТ щодо скорочення заходів „жовтої скриньки”.

У 2006-2012 рр. ринкові реформи проводитимуться на базі нової системи регресивності: прямі субсидії в рамках САП будуть скорочуватися по шкалі від 1% до максимального рівня – 19%. Це відбуватиметься за рахунок скорочення прямих субсидій господарствам, в яких їх сума перевищує 5 тис. євро, і переміщення їх на заходи сільського розвитку. У США також до 25% коштів, які виділяються федеральним урядом у розпорядження штатів, можуть витрачатися для розвитку інфраструктури в сільській місцевості.

Кожна країна-член ЄС повинна додати до суми, одержаної за схемою модуляції, ще таку ж суму і витратити ці кошти на фінансування додаткових цільових програм розвитку сільських територій або ширшого залучення до цих програм нових учасників, у тому числі місцевих громад.

Слід уточнити, що існує два види базових екологічних вимог – „хороша культура сільського господарства” та „належна практика сільського господарства” (good farming practice – GFP). Комісія ЄС установила, що стандарти „хорошої культури сільського господарства” стосуються таких аспектів господарювання: протидія ерозії, утримання органічної матерії в ґрунті, убезпечення зміни структури ґрунту і збереження природних осередків. „Належна практика сільського господарства” включає значно більший перелік стандартів, зокрема щодо раціонального використання добрив, охорони земель і водних ресурсів, збереження цінних природних і культурних об’єктів на території господарства та загалом агроландшафтів, а також дотримання чистоти і порядку в господарстві тощо. У офіційних документах ЄС термін „належна практика сільського господарства” трактується як стандарт ведення сільського господарства, який у регіоні, про який йдеться, має наслідувати раціонально орієнтований фермер. Країни-члени ЄС повинні визначити національні стандарти „хорошої практики сільського господарства”.

Для одержання платежів в рамках спрощеної системи виплат достатньо дотриматись стандартів „хорошої культури сільського господарства”. Дотримання вимог „належної практики сільського господарства” є обов’язковим для участі та одержання платежів підтримки у рамках агроекологічних програм і програм підтримки сільськогосподарської діяльності на територіях з несприятливими умовами господарювання.

Ті ж фермери, які забезпечують послуги для навколишнього середовища понад основний рівень хорошої сільськогосподарської практики, отримують спеціальну оплату через механізми, передбачені для агроекологічних (agri-environment schemes) заходів. Цей новий „соціальний контракт” між європейськими фермерами і їх урядами свідчить про те, що ЄС готовий платити фермерам за виробництво специфічних суспільних товарів, суспільних благ. Платежі за реалізацію агроекологічних заходів (введенні з 1992 р. і нараховують понад 200 схем) компенсують головним чином втрату доходу фермерів через прийняття екологобезпечних методів і дій, які допомагають захищати навколишнє середовище і підтримувати в сприятливому для проживання стані сільську місцевість.

Фермери беруть зобов’язання протягом як мінімум п’ятирічного терміну дотримуватися визначених агроекологічних методів ведення сільського господарства. Заохочуються сільськогосподарські виробники, які обмежують використання мінеральних добрив та пестицидів, зменшують стадо худоби з метою зниження рівня забруднення навколишнього середовища – їм виплачується додаткова дотація. Для одержання прямих платежів щільність поголів’я має становити 2 умовних голови на гектар, для додаткової екстенсифікаційної премії максимальна щільність –1,4 умовних голови.

Допомога молодим фермерам надається за таких умов: фермер перебуває у віці до 40 років, володіє адекватною майстерністю і компетентністю; став суб’єктом господарювання вперше, є головою господарства, а господарство відповідає критеріям життєздатності, а саме – демонструє економічну життєздатність, в ньому дотримуються мінімальні (базові) стандарти щодо навколишнього середовища, гігієни і сприятливих умов утримання. Допомога може бути у вигляді одноразової виплати (премії) встановленого обсягу, або субсидія на сплату відсотків за кредити, обсяг якої не повинен перевищувати премії.

Допомога на професійне навчання повинна сприяти підвищенню професійної майстерності й компетентності фермерів та інших осіб, зайнятих сільськогосподарською діяльністю і лісівництвом, а саме має за мету: підготувати фермерів до якісної переорієнтації виробництва; застосування методів, сумісних з підтриманням і покращенням ландшафтів, захистом навколишнього середовища, дотримання стандартів гігієни, сприятливих умов утримання худоби; навчання майстерності та здатності для сталого управління господарством.

Підтримка в рамках заходу „ранній вихід на пенсію” має за мету забезпечувати доход для землеробів похилого віку, які вирішили припинити господарювати; сприяти заміні фермерів похилого віку кваліфікованими господарями, які покращать стале господарювання; перепрофілювати сільськогосподарські угіддя в несільськогосподарське використання, де це можливо. Фермер, який хоче брати участь у цій програмі, має бути віком не менше 55 років, але не пенсіонер, та займатися сільським господарством протягом 10 років. Тривалість програми 15 років для фермерів і 10 років для сільськогосподарських робітників. Учаснику програми надається щорічно певна сума, з обмеженням розміру допомоги за весь період. Переведений в категорію пенсіонерів фермер може продовжувати некомерційне сільське господарство і зберігати використання споруд.

За рахунок Європейського сільськогосподарського фонду розвитку села не можуть компенсуватися витрати на податок на додану вартість (ПДВ); відсоток за борги; вартість купівлі землі, якщо вона становить понад 10% усіх прийнятних витрат за проектом. Щодо останнього положення, то вищий відсоток може компенсуватися за рахунок фонду у виняткових і належним чином виправданих випадках щодо дій з приводу збереження екології.

Слід зазначити, що підтримка соціально-економічного розвитку сільських територій, окрім САП ЄС, здійснюється також в рамках регіональної та структурної політики, при цьому – це основна підтримка. Саме в рамках регіональної та структурної політики здійснюється, зокрема, підтримка розвитку проблемних територій, підтримка за секторними операційними програмами – зростання конкурентоспроможності, розвиток людських ресурсів, модернізація продовольчого сектора і розвиток територій, транспорт, технічна допомога, розвиток рибальства та переробки риби, регіональний розвиток. Для фінансування відповідних програм функціонують спеціальні інституції: Європейський фонд регіонального розвитку, Європейський соціальний фонд, Фонд фінансових інструментів підтримки рибальства.

Отже, фермери в країнах-членах ЄС можуть одержувати такі субсидії: САП–субсидія (базова від ЄС), LFA–субсидія за несприятливі умови господарювання (від ЄС і додатково національна), субсидія на охорону навколишнього середовища (від ЄС і національна), національні субсидії. З досвіду Фінляндії, розміри різних субсидій відрізняються за типом господарств – рослинницькі та тваринницькі, для тваринницьких обсяг субсидій на гектар вищий за рахунок вищого рівня LFA–субсидії та субсидії на охорону навколишнього середовища.

У процесі оформлення субсидій, зокрема у Фінляндії, задіяно 5 основних учасників: фермери – подають заявки і відповідають за правильність їх оформлення; комуни – збирають заявки і заносять інформацію в комп’ютер; центри зайнятості і промислів (наш районний рівень) – контролюють діяльність комун і виділення субсидій, підтверджують виплату субсидій; міністерство сільського і лісового господарства – надсилає фермерам інструкції по заповненню заявок, консультує центри зайнятості з питань здійснення контролю, виплачує фермерам субсидії через банк; комісія по розгляду скарг – відповідає за дотримання прав фермерів. Скласти правильно заявку не просто: заявка становить 100 сторінок, а інструкція по її заповненню 170 сторінок.

Дотримання вимог щодо належного стану сільськогосподарських угідь, їх ерозії, виконання необхідних процесів (наприклад, косіння трав по колу, починаючи з центру – це дає можливість звірині вибігти за межі території, в екологічних господарствах) строго контролюється за допомогою супутникової зйомки.

Виплати субсидій і дотримання умов їх одержання жорстко контролюється різними організаціями на різних рівнях. Зазвичай профільне міністерство сільського господарства за методом випадкової вибірки відбирає для контролю господарства і надсилає свої списки контролюючим органам. Перевірку повинні пройти мінімум 5% господарств. Як правило, особливо інспектуються ті ферми, де вже були зафіксовані які-небудь порушення. Європейська комісія також щорічно вибірково інспектує 3-5 господарств, за результатами якого робиться висновок про чесність фермерів країни, а через порушення у ряді інспектованих господарств може навіть скоротити бюджет на наступний рік для галузі. Приватна аудиторська фірма, яку ЄС обирає через тендер, провіряє всі задіяні в процес надання європейських субсидій фермерам організації та звітує перед ЄС.

Про інспекцію фермера попереджують не більше, ніж за 48 год. Контролери перевіряють виконання умов для одержання субсидій, звіряючись з копією заявки, картою супутникової зйомки ЄС і картою фермера. Якщо виявляється розходження даних заявки на субсидії і фактичного стану до 3%, розмір субсидії зменшується; у випадку різниці в показниках більше 20% - фермер позбавляється субсидії. Фермер має право оскаржити результати перевірки у відповідні інстанції.

Розраховувати ж Україні на ті ж обсяги фінансування підтримки розвитку аграрного сектора з європейських фондів після вступу в ЄС, які одержали країни Центральної і Східної Європи (до речі, у перехідному періоді фінансування для них було частковим – 25% обсягу підтримки для „старих” країн-членів), не приходиться.

До того ж є підстави прогнозувати, що період від вступу України в СОТ і інтеграції з ЄС буде тривалим. Отже, тривалий час Україна самостійно відстоюватиме свої інтереси перед СОТ. Натомість як країни Центральної і Східної Європи, ставши членами ЄС у коротший термін після вступу в СОТ, „підпали” під європейську аграрну політику і, таким чином, їх аграрний сектор виявився більш захищеним.

2.3. Інституціональне забезпечення еко-соціалізації аграрного розвитку


Відповідно до нових засад і тенденцій розвитку аграрного сектора в контексті сталого розвитку, а саме еколого-соціального спрямування, оновлюються та розширюються функції профільних міністерств. Це знаходить відображення навіть у назвах, зокрема, міністерств: сільського господарства, продовольства, рибальства та сільських справ Франції; сільського господарства, навколишнього середовища та рибної промисловості Нідерландів; сільського господарства, рибної промисловості та розвитку села Португалії; землеробства та розвитку територій Угорщини; захисту споживачів, продовольства і сільського господарства Німеччини. Отже, новими функціями цих міністерств у різних країнах є проведення політики „суспільних інтересів”, особлива турбота про споживачів, якість продовольства та розвиток сільських територій, для чого в їх структурі виділені окремі департаменти.

Місія Міністерства сільського господарства США за сучасних умов визначається як забезпечення лідерства у сфері харчування, сільського господарства та природних ресурсів на основі здорової суспільної політики, досягнень науки та ефективного менеджменту. Міністерство сільського господарства, продовольства, рибальства та сільських справ Франції, як закріплено в офіційних документах, опікується чисельними проблемами діяльності людини, облаштування сільського простору та безпеки продуктів. Визначено п’ять стратегічних напрямів діяльності цього міністерства:

• відповідати зростаючим вимогам людей щодо продовольчої безпеки і якості продуктів;
  
• підтримувати економічний розвиток і зайнятість населення;
  
• захищати територіальну рівновагу;
  
• забезпечувати довгострокове управління природними ресурсами;
  
• сприяти формуванню суб’єктів підприємницької діяльності та соціальній інтеграції сільських територій.
  

Для забезпечення діяльності по визначених стратегічних напрямах у структурі міністерства виділено шість відповідних управлінь.

1. Управління економічної і міжнародної політики (займається управлінням виробництвом, економікою галузей сільського господарства і агропродовольчого комплексу, ринками).

2. Головне управління харчування (опікується питаннями гігієни і продовольчої безпеки, здоров’я рослин, тварин і охороною здоров’я людей).

3. Управління сільського середовища і лісу (координує розвиток сільських територій і лісового господарства).

4. Управління господарствами, соціальної політики і зайнятості населення (займається питаннями функціонування фермерських господарств, соціальної політики і забезпечення зайнятості сільського населення в сільському господарстві).

5. Головне управління освіти і наукових досліджень (освіта та координація проведення наукових досліджень).

6. Управління морського риболовства і аквакультури (діяльність у цьому секторі).

У рамках Міністерства сільського господарства США функціонує 17 основних служб (без урахування допоміжних і адміністративних), які працюють за такими напрямами: 1) фермерські і зарубіжні програми; 2) харчування, продовольство і обслуговування споживачів; 3) безпека продовольства; 4) програми регулювання ринку; 5) природні ресурси і навколишнє середовище; 6) наукові дослідження і освіта; 7) розвиток сільської місцевості. Основна мета діяльності міністерства, як визначено у стратегічному плані роботи в 1997 р. (до 2002 р.), полягає в покращенні якості життя громадян США шляхом підтримки товарного сільгоспвиробництва; забезпеченні повноцінного, доступного і безпечного продовольства; раціональному використанні орних, пасовищних і лісових земель; сприянні всебічному розвитку сільських спільнот; наданні достатніх економічних можливостей для жителів сільських регіонів; розширенні світових ринків для продукції сільського і лісового господарств; сприянні зменшенню чисельності населення, яке недоїдає, як у своїй країні, так і за рубежем.

У структурі Міністерства сільського господарства і розвитку села Польщі виділені такі департаменти:

- безпеки продукції і ветеринарії;

- дорадництва, сільськогосподарської освіти і науки;

- господарювання на землі;

- вирощування і охорони рослин;

- розвитку сільських територій (процедури, моніторинг, контроль сільськогосподарського розвитку сільських територій, активізація жителів села і співпраця з самоврядними структурами, локальний розвиток);

- сільськогосподарських ринків;

- програмування і аналізу (включає відділ екологічного рільництва);

- фінансів;

- прямих платежів;

- законодавчо-узгоджувальний;

- співпраці з ЄС і міжнародної співпраці;

- рибальства;

- охоронних справ і охорони інформації.

У складі профільного міністерства в Польщі функціонує три агентства. Міністру сільського господарства і розвитку сільських територій Польщі підпорядковуються чи підлягають нагляду голова каси сільськогосподарського соціального страхування; головний інспектор з охорони рослин і насінництва; головний ветеринарний лікар; головний інспектор якості агропродовольчих продуктів, окружні інспектори морського риболовства.

Становить інтерес коло завдань, які покладені на сільгоспуправління, як первинні органи державного управління сільським господарством і продовольчим комплексом у Німеччині: власне, управління; сільськогосподарське консультування; консультації по продуктах харчування і домашньому господарству; розвиток і облаштування сільських територій; підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації працівників сільського господарства; керівництво племінною і селекційною справою; охорона ґрунтів і покращення ландшафтів. Наприклад, у землі Гессен профільне міністерство має назву – Міністерство розвитку землі, житла, сільського господарства, лісів і охорони навколишнього середовища.

Набуває поширення поєднання виконання службами сільськогосподарського профілю завдань декількох міністерств, що сприяє реалізації системного підходу щодо забезпечення сталого розвитку аграрного виробництва і сільських територій. Так, у Франції відділ водних, лісових ресурсів та навколишнього середовища у складі дирекції сільського господарства та лісу на рівні департаменту виконує також завдання Міністерства екології та довготривалого розвитку щодо захисту та управління природними, водними ресурсами та вологими зонами, регулювання полювання, попередження та зменшення забруднення, контролю за відходами, управління природними ризиками. Окрема служба з навколишнього середовища є й у складі департаментальної дирекції ветеринарних служб, яка контролює підприємства сільського господарства та харчової промисловості щодо умов утримання худоби і дотримання природоохоронних вимог.

З вищезазначеного очевидно, що головна роль в управлінні аграрним сектором (сільське господарство і сільські території в певній частині) має належати одному міністерству, і, як правило – профільному міністерству.

Природоохоронну функцію в рамках профільних міністерств виконують відповідні управління та служби. Зокрема, при Міністерстві сільського господарства США це служби стабілізації і консервації сільського господарства; охорони і раціонального використання природних ресурсів; охорони навколишнього середовища; поширення передових методів господарювання. Ці служби, які мають відділення майже в усіх округах, згідно з розробленими екологічними програмами, здійснюють фінансову, технічну та освітню підтримку таких стратегічно важливих для екологобезпечного функціонування і сталого розвитку агросфери напрямів, як:

• вилучення з аграрного обороту екологічно вразливих орних земель;
  
• запровадження екологобезпечних методів раціонального використання та охорони природних ресурсів, зокрема ґрунтів і води;
  
• збереження та захист сінокосів і пасовищ, а також водозбірних басейнів та особливо вразливих регіонів і територій;
  
• застосування екологобезпечних технологій і систем ведення тваринництва;
  
• покращання стану навколишнього середовища, в першу чергу збереження біорізноманіття, при веденні аграрного виробництва;
  
• розширення наукових досліджень з нагальних питань в сільськогосподарській і харчовій сферах, зокрема, щодо екологічної безпеки харчових продуктів; сільськогосподарського геному і біотехнологій, альтернативного виробництва; екологічно чистого сільського господарства.
  

У Міністерстві сільського господарства Канади також є відповідні підрозділи, які реалізують спеціальні екологічні програми. Прикладом таких програм може бути „Сільська Канада” і „Зелений покрив”; остання дає можливість фермерам виводити із сівозміни малопродуктивні землі і повертати їх у природний стан, забезпечуючи тим самим збереження природи. Отже, консервація малопродуктивних земель у Канаді проводиться навіть за тієї обставини, що можливості подальшого розширення сільськогосподарських площ в основному вичерпані.

Екологічні аспекти в своїй діяльності в якійсь мірі реалізують різні підрозділи профільних міністерств. Так, Канадська рада з маркетингу сільськогосподарської продукції як свою основну функцію забезпечує збільшення частки канадської продукції на світовому ринку; при цьому основне місце в експортній експансії відводиться саме екологічно чистій продукції.

Важливою характеристикою діяльності служб профільних міністерств є їх наближеність, безпосередня співпраця з сільськогосподарськими виробниками. Для прикладу, Служба захисту рослин у Франції функціонує не на міністерському, а на регіональному рівні; вона не лише реєструє пестициди (як це має місце в Україні, де відповідна центральна служба займається ще ліцензування імпорту пестицидів), а також здійснює технологічне консультування виробників, надає інформацію щодо умов ефективного й екологічно безпечного їх застосування.

З вищенаведеного переліку управлінь профільних міністерств стає очевидним, що на ці міністерства покладається також виконання частини (більшої чи меншої) функцій щодо розвитку сільських територій. У Міністерстві сільського господарства США управління сільського розвитку створено ще в 1935 р.; воно має мережу офісів по всій країні, як правило, у вигляді сервісних центрів. Згідно з Законом США „Щодо політики розвитку сільських територій” 1980 р., Мінсільгосп визнано провідним федеральним відомством у сфері розвитку сільських територій. Основна діяльність міністерства щодо сільського розвитку, з відповідним фінансуванням, спрямована на створення робочих місць, розвиток бізнесу, забезпечення необхідними комунікаціями і житлом, збереження природних ресурсів, наукові дослідження. Програми допомоги здійснюються шляхом прямих позичок, гарантій на позики, грантів, технічного сприяння, дослідницьких, освітніх й інформаційних матеріалів. Разом з тим ряд інших федеральних відомств, включаючи Агентство захисту навколишнього середовища, Міністерство праці, Міністерство торгівлі, Міністерство охорони здоров’я, Адміністрація малого бізнесу і Департамент національної безпеки, мають свої програми сільського розвитку. Тут виокремлено Міністерство міського розвитку і житла, а, отже, функції сільського розвитку переважно покладені на Мінсільгосп США.

Державну політику аграрного та сільського розвитку у Франції визначає та сприяє її фінансуванню спеціально створений у грудні 2002 р. орган виконавчої влади – Агентство з аграрного та сільського розвитку (АDAR). Це агентство підпорядковується Міністерству сільського господарства, продовольства, рибальства та сільських справ і Міністерству економіки Франції. Для сприяння розвитку аграрного виробництва і сільських територій АDAR має у своєму розпорядженні окремий Міжміністерський фонд розвитку та сільського облаштування (FIDAR), який формується переважно за рахунок спеціального податку, що сплачується сільськогосподарськими виробниками у розмірі 0,2% від обороту. До речі, одержати підтримку для розвитку проблемних сільських територій, за пропозиціями комун, можна ще з державного Інтервенційного фонду з саморозвитку в горах (FIAM).

У Польщі Міністр сільського господарства і розвитку села здійснює керівництво діяльністю урядової адміністрації щодо розвитку сільських територій (поряд з сільським господарством; сільськогосподарськими ринками; риболовством) на підставі відповідного нормативного акту голови ради міністрів. Він є розпорядником видатків з бюджету за цими напрямами; видатки за напрямом – розвиток сільських територій надходять Агенції з реструктуризації і модернізації сільського господарства для фінансування програм підтримки сільського господарства.

Закон Канади щодо реабілітації і розвитку сільського господарства (1961 р.) був розширений і став називатися „Про розвиток сільського господарства і сільських територій” (1966 р.); це дозволило включати в систему державного субсидування такі види економічної діяльності в сільських регіонах, як риболовство, лісове господарство тощо.

Для фінансування програм економічної та соціальної допомоги жителям сільських регіонів створюються спеціальні фонди, зокрема, Фонд для сільської Америки (забезпечує фермерським і іншим підприємствам у сільських районах доступ до кредитів, технічне обслуговування, розвиток ринків), федеральний Фонд сільського розвитку в Канаді.