Geum.ru

К. Й. Кілінська доктор географічних наук, (Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича)

Вид материалаДокументы

Содержание


Таблиця 2 Нормативи визначення площі лісопаркової частини лісів зеленої зони
Численність населення (тис. осіб)
Таблиця 1 Національні історико-культурні заповідники території КПР
Вид заповідного об‘єкта
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20

Таблиця 2

Нормативи визначення площі лісопаркової частини лісів зеленої зони


Численність населення (тис. осіб)
Розмір лісопаркової частини( га/1000 осіб)

< 100
7

100-250
15

250,1-500
20

500,1-1000
25


Територіальна організація зелених зон міст передбачає:
  • виділення місць відпочинку населення;
  • виділення особливо охоронних ділянок, «зон спокою» для тварин, що забезпечують підтримку нормального функціонування лісових екосистем;
  • розміщення зон розвитку лісогосподарської діяльності. Згідно з зазначеними нормативами площа лісів зеленої зони м. Чернівців має становити 24000 – 30000 га.


В Чернівецькій області ліси займають понад 29 % її території і інтенсивно використовуються для туризму і відпочинку. Найбільш потужно до рекреації залучаються ліси зелених зон навколо населених пунктів, водоохоронні смуги вздовж річок Прут та Дністер (і їхніх допливів) а також ліси НПП «Винницький» та прилеглі до нього ділянки. Зелені зони виділені навколо мм. Чернівців, Хотина, Сокирян, Новоселиці, Вижниці та селищ міського типу Берегомет, Кельменці, Путила, Герца, Глибока. Їх загальна площа складає 53750 га.

Найважливішим об’єктом рекреації є ліси зеленої зони міста Чернівців, виділені в радіусі близько 20 км. Її формують лісові масиви державного лісового фонду на площі 31100 га у межах приміської зони – Чернівецького та частково Сторожинецького держлісгоспів (рис. 1).

Контури приміської та зеленої зон практично співпадають. Вони розроблені на основі регіональної схеми розселення, розробленої інститутом КиївНДПІ-містобудівництва і закріплені у генеральному плані розвитку м. Чернівці, 2002.



Рис. 1. Приміська та зелена зони м. Чернівців


На північному сході від міста розташовані лісові масиви Садгірського та Чорнівського лісництв. На відрогах Хотинської височини, на схилах г. Берди ростуть букові, дубово-букові та дубові насадження. За с. Чорнівкою є кілька штучних водойм.

На південь від Чернівців значні площі займають дубові, дубово-букові та грабово-букові ліси Великокучурівського і Валя-Кузьминського лісництв. До їх складу входять дуби звичайний і скельний, бук лісовий, граб звичайний, ясен звичайний, клени гостролистий і польовий, явір, черешня, липа серцелиста, яблуня та груша лісові.

Багатий видовий склад підліска з ліщини звичайної, бузини чорної, калини звичайної, бруслини бородавчастої та європейської, свидини кров'яної, різних видів шипшини.

Зрідка до складу підліска домішується клокичка периста – декоративна рослина, занесена до «Червоної книги України».

У складі трав'яного покриву багато рослин з яскравими і пахучими квітами. Це, зокрема, анемона дібровна, чина весняна, зубниця залозиста, конвалія, фіалка, зеленчук жовтий та інші. Рослинне різноманіття значно підвищує рекреаційну атрактивність зазначених територій.

Біля села Валя Кузьмина створена штучна водойма. До послуг відпочиваючих ресторан з літнім майданчиком, човнова станція, спортивні та ігрові площадки, упорядкований пляж. З міста сюди веде асфальтована дорога.

На захід від Чернівців на правому березі ріки Пруту знаходяться насадження Ревнянського лісництва. Це, переважно, букові ліси, до складу яких, крім бука лісового, входять граб звичайний, ясен звичайний, клени гостролистий та польовий. Підлісок утворюють свидина кров'яна, крушина ламка, бузина чорна, вовче лико, зрідка клокичка периста.

Найкращі місця для відпочинку – в лісах, що оточують гору Цецино. З вершини відкривається чудова панорама міста, а біля підніжжя функціонує спортивно-оздоровчий комплекс, ресторани.

Північно-західна частина зеленої зони невелика за площею. До неї входять лісові масиви Кіцманського лісництва. Тут розташовані лікувальні та оздоровчі заклади, зокрема Садгірський туберкульозний санаторій, бази та пансіонати відпочинку. Крім того, в лісах цієї частини зеленої зони розташовані літні табори відпочинку для дітей [11].

Режим експлуатації лісів встановлюється відповідно до функціонального призначення ділянок зелених насаджень: лісопарки – до 10 осіб/га, приміські ліси – до 3 осіб/га.

Ліси зелених зон інтенсивно використовуються для відпочинку населення і відповідно для цього впорядковуються. У сучасному розвитку рекреаційних можливостей зеленої зони міста враховується зростаюча активність населення, а також зміни у трендах і формах відпочинку. Але концепційне вирішення організації території має ґрунтуватися на традиціях використання, які можуть звужуватись або розширюватись залежно від потреб часу.


Список використаних літературних джерел

до розділу 1


1.1.

1. Александрова Т.Д. Некоторые проблемы экологического нормирования // Ландшафты. Нагрузки, Норма. (Материалы школы в Паланге и рабочего совещания по заданию Ш.2.4. в Иркутске, сентябрь, 1989). – М.: 1990. – С. 4–21.

2.Географический энциклопедический словарь. – М.:”Наука”, 1988. – 438 с.

3. Гродзинський М.Д. Суб’єктивні аспекти проблеми ландшафтного різноманіття // Проблеми ландшафтного різноманіття України. (Зб. наук. праць). – К., 2000. – с. 34–37.

4. Дорогунцов Ф., Федорищева А. Устойчивое развитие эколого-экономического потенциала Украины и ее регионов // Экономика Украины, 1997. – №7. – с. 4–17.

5. Ефремов Ю.К. Преобразование природы как составная часть природопользования // Вопросы географии. Природопользование (географические аспекты). – М., „Мысль”, 1978. – Сб.108. – С. 14–25.

6. Ивин А.А. Основания логики оценок. М.: Изд-во МГУ, 1970.–229 с.

7. Куприянова Т.П. Физико-географическое районирование по принципам однородности территории // Вопросы географии. Сб. 98. – 1975. – с. 114–130.

8. Ласточкин А.Н. Системно-морфологические основание наук о Земле. (Геотопология, структурная география и общая теория геосистем). Изд-во „Санкт-Петербург”. – 2002 – 763 с.

9. Макунина Г.С. Экотоны в ландшафтной структуре суши // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 5. География. – 1999. –№6. – С. 16–20.

10. Малишева Л.Л. Ландшафтно-геохімічна оцінка екологічного стану територій. – К.: Редакційно-видавничий центр “Київський університет”, 1998. – 266 с.

11. Маринич А.М., Пащенко В.М. Географические аспекты природопользования в условиях научно-технического прогресса. // Конструктивно-географические основы рационального природопользования в Украинской ССР. Теоретические и методические исследования. – Киев, «Наукова думка», 1990. – с. 13.

12. Мильков Ф.Н. Антропогенное ландшафтоведение, предмет изучения и современное состояние // Вопросы географии. Сб. 106. Влияние человека на ландшафт. – 1977, Изд-во „Мысль”. – с. 11.

13. Мухина Л.И. Принципы и методы технологической оценки природных комплексов. – М., Изд-во „Наука”, 1973. – 96 с.

14. Николаев В.А. Геоэкологические основания учения об антропогенных ландшафтах // Функционирование и современное состояние ландшафтов. – М.: Издательский дом „ГОРОДЕЦ”. – 2004. – с. 240–249.

15. Одум Ю. Основы экологии. – М.: Изд-во «Мир», 1975.–740 с.

16. Ожегов С.И. Словарь русского языка. 12-е изд. – М.: Изд-во „Советская энциклопедия”, 1978. – 847 с.

17. Охрана ландшафтов: Толковый словарь. – М., изд-во „Прогресс”, 1982. – с. 170–171.

18. Позднев В.Б. Геоэкологические исследования старо освоенного региона Центральной России: некоторые итоги и перспективы // География и природные ресурсы. – Новосибирск. Изд-во СО РАН Филиал „ГЕО”, 2003. – №2. – с. 143–147.

19. Ракитников А.Н. География сельского хозяйства. – М.: Изд-во „Мысль”, 1970. – 341 с.

20. Трофимов А.М., Чистобаев А.И., Шарыгин М.Д. Теория организации пространства. 1. Географическое пространство-время и структура геообразований // Изв. РГО. – 1993. – Т.125. – №2. – С. 10–19.

21. Філософський словник. Друге видання (перероблене і доповнене). – К.: Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1986. – с. 170.

22. Хаазе Г. Изучение топических и хорических структур, их динамики и развития в ландшафтных системах // Структура, динамика и развитие ландшафтов. – М., Изд-во „Знание”, 1980. – С. 34–47.

23. Шищенко П.Г. Прикладная физическая география. – К.: Изд-во „Высшая школа”, 1988. – 191 c.

24. Юдин Б.Г. Некоторые особенности развития системных исследований. // Системные исследования. Методологические проблемы. Ежегодник. – М.: Изд-во „наука”, 1981. – С. 7–23.

25. Myrdal G. An American dilemma. Appendix 11. A methodological note on facts and valuation in social science. London and New York, – 1944. – Р. 1043.


1.2.
  1. Закон України “Про внесення змін до Закону України Про туризм” від 18.11.2003.
  2. Ліцензійні умови провадження туроператорської та турагентської діяльності від 11.09.2007.
  3. Апостолюк О. Економіко-правові аспекти туристичної діяльності в Україні // Наука молода: наук. зб. – 2004. – №2. – с.37-40.
  4. Бойко М., Гопкало Л. Засади формування пріоритетних напрямів туристичної політики України // Регіональна економіка. – 2005. – №1. – с.222-229.
  5. Дубенюк Я. Порівняльна характеристика моделей управління туристичною галуззю в Україні та за кордоном // Формування ринкової економіки в Україні: наук. зб. – Спецвипуск 13: Економіка України в євроінтеграційних процесах. – Львів, 2004. – с.261-268.
  6. Екскурсійна діяльність у питаннях та відповідях // Новости турбизнеса. – 2006. – №14.
  7. Кифяк В.Ф., Брижак П.М., Кифяк О.В. Правові аспекти діяльності підприємств сфери туризму. – Чернівці: Зелена Буковина, 2004. – 176 с.
  8. Любіцева О. Ринок туристичних послуг (геопросторові аспекти). – К.: Альтерпрес, 2003. – 436 с.
  9. Мальська М.П., Антонюк Н.В., Ганич Н.М. Міжнародний туризм і сфера послуг: Підручник. – К.: Знання. – 2008. – 661с.
  10. Нові стандарти в готельній сфері, або якою буде “зірковість” українських готелів? // Український туристичний вісник – 2004. – №6-7. – с.16-17.
  11. Проблеми географії та менеджменту туризму: Монографія / Явкін В.Г., Руденко В.П., Король О.Д. та ін. – Чернівці: Рута, 2006. – 260 с.
  12. Хорунжак Н. Основи формування цілісної концептуальної моделі проектів розвитку туристичної галузі в Україні // Галицький економічний вісник. – 2004. – №1. – с.60-66.
  13. Довбенко О.М. Податкове стимулювання інвестицій в туристичний комплекс України // [Електронний ресурс]. Режим доступу: ссылка скрыта
  14. Мельниченко С.В., Михайліченко Г.І. Розвиток сільського туризму як джерела отримання додаткових доходів особистих селянських господарств в Україні // [Електронний ресурс]. Режим доступу: ссылка скрыта


1.3.
  1. Гайдукевич Л. Развитие международного туризма и обеспечение безопасности туристов // Журнал международного права и международных отношений. – 2005. – № 2.
  2. Гуляев В.Г. Организация туристских перевозок. – М.: Финансы и статистика, 2001. – 512 с.
  3. Котик М.А. Психология и безопасность. – Таллин: Научная книга, 1987. – 240 с.
  4. Маринин М.М. Туристские формальности и безопасность в туризме. – М.: Финансы и статистика, 2004. – 144 с.
  5. Масленникова И.С., Власов Е.А.. Безопасность жизнедеятельности - Санкт-Петербург: Научная мысль, 2002. – 210 с.
  6. Охріменко О.О. Соціальні аспекти безпеки сфери туризму в умовах глобалізації // Стратегічна панорама. – 2006. – № 1. – С. 36-41.
  7. Про внесення змін до Закону України "Про туризм" – Закон України від 18 листопада 2003 року № 1282-IV.
  8. Сапронов Ю.Г. Безопасность жизнедеятельности. Обеспечение безопасности в туризме и туристской индустрии: учеб. пособие / Ю.Г. Сапронов, И.А. Занина, О.В. Соколовская. – Ростов н/Д : Феникс, 2009. – 277 с.
  9. Таксанов А. Некоторые аспекты безопасности в туризме: методологический подход к безопасности в туризме // Менеджмент и маркетинг в туризме. – 2002. – № 3. – С. 15-21.
  10. Шимановский В. Психологическая совместимость в туристских группах – М.: Наука, 1973. – 180 с.
  11. www.alltravels.com.ua
  12. ссылка скрыта
  13. ссылка скрыта
  14. www.probezopasnost.com
  15. ссылка скрыта
  16. www.rating.rbc.ru
  17. ссылка скрыта
  18. www.travelone.ru
  19. www.travel.rin.ru
  20. www.travel.state.gov
  21. ссылка скрыта


1.4.
  1. Бейдик О.О. Рекреаційно-туристичні комплекси України: Методологія та методика аналізу, термінологія, районування: монографія. – К.: Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет", 2001.-395 с.
  2. Веденин Ю.А. Динамика территориальных рекреационных систем. – М.: Наука, 1982. – 190 с.
  3. Котлеков Е.А. География отдыха и туризма. Формирование и развитие территориальных рекреационных комплексов. – М.: Мысль, 1978. – 238 с.
  4. Мацола В.І. Рекреаційно-туристичний комплекс України. – Львів, 1997. –с.
  5. Мироненко Н.С., Твердохлєбов И.Т. Рекреаційна географія. – М.: Вид-во МГУ, 1981.-207 с.
  6. Недашковская Н.Ю. Рекреационная система Советских Карпат. – К.: Вища школа, 1983. – 118 с.
  7. Рекреационные территориальные системы: научные основы развития и функционирования: Учеб. пособие / А.М. Игнатенко. – К.: УМК. ВО при Минвузе, 1989.-88 с.
  8. Рутинський М.Й., Стецюк О.В. Туристичний комплекс Карпатського регіону України: Навчальний посібник. - Чернівці: Книги ХХІ, 2008. – 440 с.
  9. Статистичний збірник: Туризм, відпочинок та санаторно-курортне лікування в області. – Чернівці: Головне управління статистики у Чернівецькій області, 2009. – 30.06.2009. – 306-02-48/226.


1.5.
  1. Про заходи Кабінету Міністрів України щодо організації оздоровлення дітей влітку 2005 року і розвитку Міжнародного дитячого центру „Артек”. Постанова Верховної Ради України від 17 березня 2005 р. № 2493 – IV // Голос України. – 2005. – № 61. С. 13
  2. Про затвердження Державної програми відпочинку та оздоровлення дітей на період до 2008 року. Постанова Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 р. № 33 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 3. – Ст. 81 – 109.
  3. Про комплексні заходи Кабінету Міністрів України щодо реалізації державної молодіжної політики в Україні („Молодь України”). Постанова Кабінету Міністрів України від 20 березня 1998 р. № 348 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 4. – Ст 43. – C. 76
  4. Заходи щодо державної підтримки розвитку молодіжного та дитячого туризму. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 травня 2004 р. № 298-р. // .rada.gov.ua
  5. Артеменко О. Літо. Жара. Канікули / О. Артеменко // Дзеркало тижня. – 2005. – № 28. С. 5-9.
  6. Федорченко В.К. Історія туризму в Україні: навч. посіб. / В.К. Федорченко, Т.А. Дьорова – К.: Вища шк.,2002.
  7. Шаронов А. Демпинг для гостиниц, спасение для туристов – в Украину нагрянут хостелы. / А. Шаронов // Зеркало недели. – 2008. – № 1 (476). 12


1.6.

1. Агафонова Л.Г. Туризм, готельний та ресторанний бізнес: ціноутворення, конкуренція, державне регулювання. Навч. посібн. – К.: Знання України, 2002. – 358 с.

2. Бабарицька В.К., Малиновська О.Ю. Менеджмент туризму. Туроперейтинг. Понятійно-термінологічні основи, сервісне забезпечення турпродукту. Навч. посібн. – К.: Альтерпрес, 2004. – 288 с.

3. Будзан Б.Р. Менеджмент в Україні і сучасні перспективи. – К.: Основи, 2001.– 359 с.

4. Винокуров В.А. Организация стратегического управления на предприятии. – М.: Центр экономики и маркетинга, 1997. – 300 с.

5. Голояд Б.Я., Римарчук І.В. Рекреаційно-туристський напрям господарювання – застава добробуту краян Прикарпаття. Еколого-економічний нарис. – Івано-Франківськ, 1997. – 32 с.

6. Кузьмін О.С., Мельник О.Г. Основи менеджменту: Підручник. — К.: Академвидав, 2003. — 416 с.

7. Любіцева О.О. Ринок туристських послуг. – К.: Альтерпрес, 2003. – 436 с.

8. ссылка скрыта


1.7.
  1. ГОСТ 17.5.3.01-78 Охрана природы. Земли. Состав и размер зеленых зон городов, 1978 – 1988 рр., СРСР // ссылка скрыта
  2. ГОСТ 17.6.3.01-78 Охрана природы. Флора. Охрана и рациональное использование лесов зеленых зон городов. Общие требования. 1978 – 1988 рр., СРСР // ссылка скрыта
  3. Кучерявий В.П. Урбоекологія. – Львів: Світ, 1999. – 360 с.: іл. Бібліогр.: 320 с. ISBN 5-7773-0907-0.
  4. Лісовий кодекс України (в редакції закону № 3404-IV від 08.02.2006) // Відомості Верховнорї Ради, 2006, № 21
  5. Основні положення щодо організації та ведення лісового господарства в лісах зелених зон міст і населених пунктів України. – Харків: Український ордена «Знак Пошани» науково-дослідний інститут лісового господарства та агролісомеліорації ім. Г.М. Висоцького, 2008. – 27 с.
  6. Охрана и улучшение городской среды // Охрана природы и воспроизводство природных ресурсов. – Т.22. – М., 1998
  7. Порядок поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок Постанова КМ України від 16 травня 2007 р. N 733 ссылка скрыта
  8. Порядок спеціального використання лісових ресурсів Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2007 р. N 761 ссылка скрыта
  9. Про затвердження Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України - Наказ Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року N 105/ ссылка скрыта
  10. Свириденко В.Є., Бабіч О.Г., Киричок Л.С. Лісівництво. Підручник/За ред.. Свириденка В.Є. – К.: Арістей, 2005. – 544 с.
  11. Середін В.І., Парпан В.І. Ліс – база відпочинку. – Ужгород: Карпати, 1988. – 109 с.
  12. Стольберг Ф.В. Экология города. – К., Либра, 2000. – 464 с. – С. 260-275.
  13. Тюльпанов Н.М. Лесопарковое хазяйство. – Ленинград: Стройиздат, 1975. – 160 с.
  14. ссылка скрыта
  15. ссылка скрыта.
  16. ссылка скрыта
  17. ссылка скрыта
  18. ссылка скрыта
  19. ссылка скрыта
  20. ссылка скрыта



Розділ 2. Природно-ресурсний потенціал рекреаційного природокористування


2.1. Рекреаційно-туристична природно-господарська різноманітність Карпато-Подільського регіону


Корінні зміни у напрямах туристських потоків пов‘язані зі змінами в ціннісній орієнтації туристів від традиційної моделі "SSS" ("Sea - Sun - Sand"), що означає триєдиний комплекс відпочинку "море-сонце-пляж", до формули "LLL" ("Lore - Landscape - Leisure") – "знання-ландшафт-дозвілля".

Карпато-Подільський регіон (КПР) – це територія загальна площа якої становить 112,1 тис. км2 (площа Подільської височинної області - 71,9 тис. км2, Українських Карпат 40,2 тис.км2). У адміністративному відношенні до його складу входять Львівська, Івано-Франківська, Чернівецька, Закарпатська, Тернопільська, Хмельницька області, східна частина Вінницької та північна частина Одеської областей.

Сучасна інвестиційна привабливість рекреаційно-туристичної природно-господарської різноманітності (ПГР) узасаджена санаторно-курортним лікуванням, туристичним оздоровленням та знайомством з соціально-культурними пам’ятками, що є вкрай важливим для місцевого населення та населення інших регіонів.

У 1939 році на території КПР функціонувало 69 санаторіїв зі 7126 місцями. У цей час загальна кількість будинків відпочинку становила 7 (1215 місця) [5]. На 1950-і роки існувало 94 санаторії (10,0 тис. місць), 14 будинків відпочинку (1935 місць). У 1960-х роках відбувся процес укрупнення санаторіїв (90) та збільшення кількості місць (13714) [3, 4]. Збільшення кількості будинків відпочинку (17 та 2680 місць) пов‘язано з „напливом” рекреантів, які надавали перевагу лікуванню, відпочинку в горах, знайомству із природними умовами території тощо. Цей процес у 80-х роках спонукав до інтенсивного будівництва пансіонатів і будинків відпочинку. На 1990-й рік територія КПР приймає рекреантів у 126 санаторіях із кількістю місць 36,1 тис. та 19-ти будинках відпочинку на 3444 місця [3, 6]. Сьогодні переважна більшість санаторіїв та будинків відпочинку вміщують 10-50 тис. осіб. Це мм. Трускавець, Моршин, Сколе (Львівська область), Яремча (Івано-Франківська область), селища Славське, Східниця, Верхнє Синьовидне, Великий Любінь, Брюховичі, Івано-Франкове, Немирів, Шкло (Львівська область), Чинадієве, Поляна (Закарпатська область), Ворохта (Івано-Франківська область), сс. Модричі, Опака, Гребенів, Корчин, Лисовичі, Смерічка, Розлуч (Львівська область), Сойми, Кваси, Голубине, Шаян (Закарпатська область), Микуличин, Татарів, Новий Мізунь, Мислівка, Шешори, Черче (Івано-Франківська область), та ін. Найбільшими на території Подільської височини є курорти-міста Немирів, Хмільник. У селищах Скала-Подільська, Гусятин, Микулинці, Сатанів, селах Маків, Слобідка Сатанівська, Скоморохи є бальнеологічні курорти.

На території КПР функціонують бальнеологічні, кліматичні, екологічні курорти, курорти з кількома лікувальними властивостями. До бальнеологічних курортів належать Поляна, Сонячне Закарпаття, Немирів, Хмільник, Моршин, Трускавець, Верховина, Карпати, Квітка Полонини, Шкло, Синяк, Гірська Тиса, Свалява, Усть-Чорна. Основними видами лікування кліматичних курортів є фізіотерапевтичні процедури: сонячні та повітряні ванни, купання. Вони найкраще представлені у Закарпатській та Івано-Франківській областях. Екологічним курортом є Синевірська Поляна. До курортів з кількома лікувальними властивостями належать: бальнеокліматичні - Верховина; бальнеогрязьові – Моршин, Трускавець.

Зріст зацікавленості до території КПР як до такої, що багата на місця відпочинку та розвитку туристичної індустрії проявляється в іноземних туристів та інвесторів. Тут, практично, у всіх ландшафтних районах регіону є місця, що мають рекреаційно-туристичну цінність.

За останні роки рекреаційна географія КПР поповнилася новими видами відпочинку, лікування, туризму, різноманітною сферою послуг, що ще десять років тому не були відомі в Україні (В.Л. Петранівський М.Й. Рутинський, 2006 р.; М.Й. Рутинський, Ю.В. Зінько, 2006 р.). Маючи потужні запаси природних лікувальних властивостей, унікальні соціально-культурні об’єкти споглядання регіон уже сьогодні займає друге місце в Україні (після Криму) за кількістю рекреантів.

Рекреаційний комплекс за значимістю та економічними показниками прирівнюється за цими ж критеріями до промислового комплексу східної України. У перспективі, при вмілому керуванні та правильному виборі соціально-економічних стратегічних орієнтирів розвитку, він здатний значно підвищити матеріальний стан регіону, підняти престиж української землі, що наділена цілющими умовами для лікування та відпочинку.

Наразі актуальним є відпочинок за районом проведення (сільський, міський), за природними особливостями території, що наділена властивостями відновлення фізичних сил (зелений, екологічний, сільський), за професійним спрямуванням (бізнес туризм, економічний туризм, історико-культурний туризм) тощо (табл. 1).

Таблиця 1

Національні історико-культурні заповідники території КПР (за В.Л. Петранівським, 2006 р.)

Вид заповідного об‘єкта
Назва заповідника
район, місто

Львівська область

Історико-архітектурний
Львівський
м. Львів.

Історико-архітектурний
Личаківський цвинтар
-„-

Музей-заповідник
Олеський замок
Бродівський.

Історико-культурний
Тустань
Сколівський.

Історико-культурний
Нагуєвичі
Дрогобицький

Історико-культурний
Белз



Музей-заповідник
Золочівський замок
м. Золочів

Івано-Франківська область

заповідник
Давній Галич
Галицький, с. Крилос

Чернівецька область

Історико-архітектурний
Хотинська фортеця
м. Хотин

Тернопільська область

Історико-архітектурний
Збараж
м. Збараж

Історико-архітектурний
Кременецько-Почаївський
м. Почаїв

Хмельницька область

Історико-архітектурний
Кам‘янець
м. Хмельницький

Історико-культурний
Самички
Старокостянтинівський район, с. Самчики

Історико-культурний
Меджибіж
летичівський район, смт. Меджибіж

Вінницька область

Історико-культурний
Буша
с. Буша