К. Й. Кілінська доктор географічних наук, (Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича)
| Вид материала | Документы |
- Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Чернівецький національний університет, 479.77kb.
- Міністерство освіти І науки україни чернівецький національний університет імені юрія, 4781.7kb.
- Міністерство освіти І науки україни чернівецький національний університет імені юрія, 3398.91kb.
- Міністерство освіти І науки україни чернівецький національний університет імені юрія, 5658.45kb.
- Міністерство освіти І науки україни чернівецький національний університет імені юрія, 5355.91kb.
- Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, 263.71kb.
- Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, 378.93kb.
- Міністерство освіти І науки України Чернівецький національний університет імені Юрія, 765.66kb.
- Міністерство освіти І науки україни чернівецький національний університет імені юрія, 1404.66kb.
- Конспект лекцій Чернівці Чернівецький національний університет 2011 удк 502. 14 (477)(07), 2568.87kb.
3.2. ПАМ’ЯТКИ САКРАЛЬНОЇ АРХІТЕКТУРИ ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ ЯК СКЛАДОВА ІСТОРИЧНИХ ЛАНДШАФТІВ ТА ПОТЕНЦІАЛ РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ
Чернівецька область є багатою на пам’ятки сакральної архітектури державного і місцевого значення [6]. Споруджували храми та монастирі з метою задоволення духовних потреб суспільства. Неабияку роль при зведенні об’єктів відігравало навколишнє середовище. Більшість пам’яток будували на підвищеннях, поблизу цілющих джерел, водних артерій та лісу. Пам’ятки сакральної архітектури нерідко виконували функцію оборонних об’єктів, їхні стіни та мури були надійним захистом від ворожих нападів.
З огляду на часово-просторову динаміку формування споруд, можна сказати, що будівництво храмів припадає на різні історичні періоди. Найдавнішими пам’ятками, що збереглися до наших часів є замкова церква XIII-XVI ст. в Хотині та Вознесенська церква XV ст. в Лужанах. Обидва об’єкти є мурованими і можливо саме це сприяло їх збереженості.
Неменшої уваги заслуговують пам’ятки XVI-XVII ст., серед них є найдавніша дерев’яна споруда - Хрестовоздвиженська церква XVI ст., що збереглася в с. Підвальне Герцаївського району. Також до цього періоду відносяться церкви в Топорівцях, Байраках, Петрашівці, Поляні, Дубівцях і Селятині. Починаючи з XVIII ст. будується велика кількість сакральних споруд, як дерев’яних, так і мурованих, проте, найбільша частка побудов припадає на XIX ст. Нажаль, не всі об’єкти збереглися до наших днів. Багато з них були зруйновані в період першої та другої світових війн, а деякі за часів радянської окупації перебудовувались під склади, чи інші побутові споруди. Поодинокі випадки руйнування пам’яток (особливо дерев’яних) спостерігаються і в наш час. Причиною тому є міжконфесійні конфлікти (с. Ошихліби).
Поширення пам’яток сакральної архітектури на території області є нерівномірним. Найбільша кількість об’єктів зосереджена у Вижницькому, Кіцманському та Сторожинецькому районах, а найменше їх збереглося на території Путильського, Хотинського, Кельменецького та Сокирянського районів (рис. 1). Така просторова організація споруд дає підстави вважати, що визначним чинником який сприяв саме такому їх територіальному розподілу є історичні події XVIII–поч. XX ст. Як відомо, в цей період територія сучасної Чернівецької області була поділена між двома імперіями: Північна Буковина належала Австро-Угорщині, а Північна Бессарабія – Російській імперії. Цей фактор вплинув не тільки на кількість пам’яток, але й на їх конфесійну приналежність. Виключенням є Путильський район, більша територія якого – це гірські масиви. В даному випадку причиною невеликої кількості об’єктів сакральної архітектури є природні умови, а не історичні події.
Географічне положення споруд відіграло свою роль і в питанні використання матеріалу під їх забудову. Так, пам’ятки, які розміщенні на території Буковинських Карпат та в їх передгір’ї, побудовані в основному з дерева, а ті об’єкти, що знаходяться на рівнинній частині області, виконані в кам’яних конструкціях (див. рис. 1). Варто зауважити, що наявністьдерев’яних споруд не обов’язково свідчить про їх давнину. Церкви з деревини будують і тепер, особливо в гірських місцевостях [4].
Різняться пам’ятки сакральної архітектури також і за стилем побудови. В межах області зустрічаються такі основні типи споруд: хатній, перехідний від хатнього до купольного, купольний, група пам’яток гуцульської архітектурної школи та пам’ятки виконані в стилі україно-молдовських традицій (табл. 1). Хотілось би відмітити й інші архітектурні напрями, такі як псевдоготика (Вірменська церква, м. Чернівці), бароко (церква Різдва Богородиці у Горечі, м. Чернівці), та модерн (Іллінська церква у с. Шепіт; Успенський собор старообрядців, с. Біла Криниця) тощо [7].
Має свої особливості і конфесійна приналежність пам’яток архітектури. Домінуючою конфесією в області є Українська православна церква московського патріархату УПЦ (МП). Споруди, що їй належать зустрічаються у всіх районах, проте найбільша їх концентрація на території Герцаївського, Новоселицького, Кельменецького та Сокирянського районів. Значна кількість пам’яток належить УПЦ (КП) (Кіцманський, Заставнівський, Вижницький райони). Римо-католицькі костели зосереджені на території Сторожинецького району та м. Чернівці. Найменше за кількістю пам’яток архітектури належать греко-католикам. Зустрічаються і старообрядницькі церкви, зокрема у таких населених пунктах як: с. Біла Криниця Глибоцького району, с. Білоусівка, с. Грубна Сокирянського району та с. Липовани Вижницького району. Об’єкти сакральної архітектури складають вагому частку пам’яток, що занесені до Державного Реєстру національно-культурного надбання України. На території Чернівецької області нараховується 66 споруд державного значення, що мають окремий охоронний номер, з них 56 сакральних об’єкти [5]. Проте більша частина пам’яток має місцеве значення. Таких об’єктів нараховується 136 [2].
Чернівецька область є привабливою з точки зору релігійного туризму. Проте даний напрям є слабо розвиненим. Основними центрами паломництва краю є монастир Святої Праведної Анни в м. Вашківцях, Скельний монастир XII ст. у с. Галиця та Свято-Іоанно-Златоустівський собор у с. Хрещатик. Невеликою є кількість пізнавальних поїздок, що мають на меті ознайомлення з релігійними пам’ятками області.
Таблиця 1
Загальна характеристика пам’яток сакральної архітектури Чернівецької області
| № | Назва району | загальна кількість пам’яток | державного значення | місцевого значення | дерев’яні | муровані | тип побудови | конфесійний склад | століття | |||||||||||||
| хатній | перехідний | гуцульської архітектурної школи | Україно-молдовський | інший | УПЦМП | УПЦКП | УГК | УРК | інші | XV | XVI | XVII | XVIII | XIX | XX | |||||||
| 1 | Вижницький | 27 | 2 | 25 | 7 | 20 | 2 | 1 | 4 | 0 | 20 | | | | | | 0 | 0 | 0 | 1 | 17 | 9 |
| 2 | Герцаївський | 14 | 12 | 2 | 6 | 8 | 6 | 0 | 0 | 2 | 6 | | | | | | 0 | 1 | 2 | 6 | 5 | 0 |
| 3 | Глибоцький | 11 | 4 | 7 | 2 | 9 | 2 | 0 | 0 | 0 | 9 | | | | | | 0 | 0 | 1 | 3 | 3 | 4 |
| 4 | Заставнівський | 19 | 7 | 12 | 3 | 16 | 2 | 1 | 0 | 1 | 15 | | | | | | 0 | 0 | 0 | 6 | 12 | 1 |
| 5 | Кельменецький | 6 | 0 | 6 | 1 | 5 | 0 | 1 | 0 | 0 | 5 | | | | | | 0 | 0 | 0 | 1 | 4 | 1 |
| 6 | Кіцманський | 37 | 10 | 27 | 10 | 27 | 4 | 1 | 3 | 1 | 28 | | | | | | 1 | 0 | 1 | 7 | 21 | 7 |
| 7 | Новоселицький | 12 | 2 | 10 | 0 | 12 | 0 | 0 | 0 | 1 | 11 | | | | | | 0 | 1 | 0 | 0 | 8 | 3 |
| 8 | Путильський | 7 | 7 | 0 | 7 | 0 | 0 | 1 | 5 | 0 | 1 | | | | | | 0 | 0 | 1 | 1 | 5 | 0 |
| 9 | Сокирянський | 7 | 1 | 6 | 1 | 6 | 1 | 0 | 0 | 0 | 6 | | | | | | 0 | 0 | 0 | 1 | 5 | 1 |
| 10 | Сторожинецький | 23 | 1 | 22 | 3 | 20 | 1 | 1 | 1 | 0 | 20 | | | | | | 0 | 0 | 0 | 3 | 16 | 4 |
| 11 | Хотинський | 5 | 2 | 3 | 0 | 5 | 0 | 0 | 0 | 0 | 5 | | | | | | 2 | 0 | 0 | 0 | 3 | 0 |
| 12 | м. Чернівці | 23 | 7 | 16 | 4 | 19 | 3 | 0 | 0 | 0 | 3 | | | | | | 0 | 0 | 2 | 4 | 10 | 7 |
| 13 | Всього по області | 192 | 56 | 135 | 44 | 146 | 21 | 6 | 13 | 5 | 147 | | | | | | 3 | 2 | 5 | 28 | 108 | 37 |
3.3. ПАМ'ЯТКИ АРХІТЕКТУРИ, ЯК ЧИННИК ФОРМУВАННЯ ТУРИСТИЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ МІСТА
(на прикладі м. Чернівців)
Можна з всією відповідальністю стверджувати, що туризм, подорожі, відпочинок увійшли до числа першочергових потреб людини.
Індустрія туризму та надання курортних послуг є одним із секторів світової економіки. Згідно з даними СОТ в останні двадцять років середньорічні темпи валютних надходжень від міжнародного туризму складають 14 %. У 2010 р. кількість туристичних поїздок зросте до 937 млн [].
Багато розвинених країн, таких як Іспанія, Швеція, Австрія, Франція, Бельгія побудували свій добробут за допомогою туризму, що визначається як доходна галузь господарства [8, 10 ].
У світовій туристичній індустрії в останні десятиліття спостерігається стійка тенденція до розвитку пізнавального туризму. Туристи відвідують атрактивні місця. Рівень атрактивності території визначається її забезпеченістю унікальними об’єктами природи (гірські вершини, водоспади, печери тощо). До одних із найбільш атрактивних антропогенних об’єктів можна віднести пам’ятки архітектури.
Місто, як об’єкт пізнавального туризму привабливе перш за все пам’ятками архітектури. Архітектура міста - це унікальне поєднання споруд різного призначення, кожна з яких має певну туристичну цінність і може бути використана як чинник привабливості для туристів.
Одним із найбільш унікальних за архітектурним стилем є м. Чернівці. Його центральна частина сформувалась за часів Австро-Угорської імперії та Королівської Румунії. Тому в будівлях зустрічаються найрізноманітніші архітектурні стилі і композиції.
Чернівці у 2004 р. визнані кращим туристичним містом України. Центральна частина міста (загальна площа 226 га) є заповідною територією. Тут багато пам’яток містобудування: ансамблі площ Театральної та Центральної, вулиць О. Кобилянської, Головної, І. Франка, окремі споруди.
У м. Чернівцях є пам’ятки архітектури часів середньовіччя. Найдавніша з них – дерев’яна Миколаївська церква (1604 р.). У 1992 р. була знищена пожежею, однак сьогодні повністю відновлена. Церква споруджена за проектом румунського архітектора Нанеску у неороманському стилі. У місті є дерев’яна Вознесенська церква кінця ХVІІ ст., дерев’яна Успенська церква (1715 р.), дерев’яна Спиридонівська церква (1715 р.), Собор Різдва Пресвятої Богородиці (1767 р.), його називають Кафедральним Собором.
У ХІХ – поч. ХХ ст. в Чернівцях збудована міська ратуша (у 2003 р. відсвяткувала 155-річчя), поштамт, резиденція митрополитів, вірменська церква, драматичний театр, палац юстиції, приміщення залізничного вокзалу. Архітектурним скарбом вважається витвір мистецтва відомого архітектора Йозефа Главки резиденція буковинських митрополитів. Сьогодні тут розташований Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, який скоро святкуватиме 135-річчя.
Польський народний дім знаходиться на вулиці Ольги Кобилянської. Збудований у 1902 р. В 1904 р. - реконструйований архітектором Ф. Шковроном. Оздоблення великої зали належить інженеру К. Гурецькому. Серед особливостей будинку виділяється робота художника Качар Ботанського, інтер’єр приміщень зроблений скульптором Ю. Марковським, горельєф – А. Міцкевичем.
Німецький народний дім, що знаходиться навпроти польського народного дому, споруджений у 1908-1910 рр. за проектом Г. Фріча. Обраний ним стиль ідентифікується як модерн із мотивами німецької народної архітектури. Внутрішнє оформлення (фрески), виконав відомий художник-монументаліст А. Оффнер. У цьому будинку був ресторан, величезна зала, де проходили бали тощо.
Румунський народний дім, зокрема його фасад, прикрашають жіночі постаті каріадит, що тримають карниз. Сьогодні тут працює декілька громадських організацій (Товариство румунської культури “Міхай Емінеску”). Меморіальна дошка на фасаді нагадує , що в цьому будинку свого часу виступав відомий румунський композитор Ч. Порумбуску (1853-1883 рр.).
Єзуїтський костьол Серця Ісуса псевдоготичного стилю збудований у 1891-1894 рр. на площі Ферденанда завдяки клопотанням місіонерів з товариства Ісуса. Проект церкви розробив директор Чернівецької школи ремесел професор Й. Ляйзнер. Внутрішній простір храму, що вміщує 800 осіб, повінчаний нервюр ними зводами, які опираються на стовпи. Інтер'єр будівлі прикрашали ікони видатних майстрів кінця ХІХ - поч. ХХ ст., численні ліпні фігури, литі бронзові свічки, помпезні віражі, які „просіюючи” світло, створювали урочистий та спокійний настрій. Високий шпиль костьола проглядається зі всіх сторін м. Чернівців, чаруючи своєю величністю. Стрункі неоготичні форми, витончений інтер’єр, величний орган – все це надає храму своєрідного західноєвропейського колориту. Сьогодні приміщення костьолу використовується Державним архівом Чернівецької області.
Будинок буковинського Ландтагу (сьогодні це 14 корпус Чернівецького університету) – це блакитна чотирьох поверхова споруда, будинок колишнього буковинського Ландтагу (органу провінційного самоврядування). Проект будівлі підготовлений Й. Главкою разом із Гаубіцом. Сама споруда виконана у строгих класичних формах. Колони центрального ризаліту, тимпани та сандраки над вікнами другого поверху надають споруді урочистості та величності.
"Будинок з левами" - колишній Палац Юстиції. Ії автор –Й. Главка. Фасад будинку прикрашений кольоровою спеціально виготовленою керамічною цеглою. Головний фасад увінчано статуями богині правосуддя Феміди та богині кари Немизіди. Головний вхід „охороняється” від брехні та кривди двома левами. Спорудження цієї будівлі тривало з 1904 по 1906 рр.
Кафедральний собор Святого Духа розташований на вулиці О. Кобилянської, збудований у стилі пізнього класицизму у 1844-1866 рр. Автор проекту – видатний віденський архітектор Ф. Роель. Споруда складається з триманого нефу, типового для буковинської культової архітектури, двох однакових дзвіниць біля головного фасаду. Над головним входом у тімпанс, на синьому фоні, над схрещеними митрополичою палицею та хрестом вміщена корона. Інтер'єр розписаний віденськими художниками на чолі з К. Йобстом. Розписи виконані у стилі академізму.
Церква Святих Апостолів Петра і Павла. Вірмено-католицька церква Святих Апостолів Петра і Павла збудована у романському і готичному архітектурних стилях. Завдяки чудовій акустиці церква використовувалася як концертна зала. Тут постійно проводилися вечори церковного співу і музики, в тому числі і органної. Зараз це єдиний в місті концертний зал органної музики.
Церква святої Параскеви – одна з найгарніших культових споруд міста. Архітектор А. Павловський при її будівництві використав елементи неороманського стилю. В історії м. Чернівців вона займає особливе місце: тут у 1864 р. була відправлена панахида в пам’ять Тараса Шевченка.
Будівля обласного музично-драматичного театру імені О. Кобилянської (1905 р.) споруджена за проектом віденських архітекторів Ф. Фельнера та Г. Гельмера. Інтер’єр театру виконано в стилі бароко, що разом із позолотою і розкішним драпуванням надають урочистості. Сама будівля розташована на 1,5 м вище від оточуючих будинків, чим додатково підкреслюється велич архітектурного шедевру. Фасад прикрашений скульптурними композиціями за мотивами давньогрецької міфології. У бокових нішах встановлені мармурові бюсти видатних діячів світової та української культури. Над куполом театру стоїть муза театрального мистецтва Мельпомена.
Ратуша споруджена у 1847 році є адміністративним центром і висотною домінантою міста. За старою європейською традицією вона побудована у класичному стилі з використанням тосканського ордеру на головному фасаді, візуально втілювала і символізувала ідею абсолютизму: над великим горизонтальним об”ємом будови панує висока вежа з курантами – монарх і піддані. По цьому годиннику міський магістрат у прямому і переносному сенсі звіряв час з Віднем. І це тривало досить довгий час, поки місто не отримало Магдебурське право (1862 р.) і не започаткувало самоврядування.
З балкону, що оточує з усіх боків вежу, добре видно м. Чернівці і широку панораму Запруття з Садгорою. Звичайно, балкон в ті часи не був майданчиком для огляду околиць, а мав абсолютно практичне призначення - місце пожежного дозору. Вартові вдень і вночі пильно стежили за містом і в разі пожежі дзвонили у дзвін.
Зараз щодня опівдні на її вежі з’являється сурмач та виконує перші акорди пісні «Марічка»
Миколаївські церкви (дерев’яна та кам’яна) розташовані неподалік одна від одної. Спорудження дерев’яної церкви датується 1607 роком в стилі архаїчного „хатнього” типу, характерного для Буковини. Реставрована в 1954 р. Це найстаріша будівля, яка збереглася до наших днів. Кам’яна церква збудована у 1939 р. архітекторами Івановим та Йонеску в рідкісному старомолдавському стилі. Вона має кручені бані.
Будівля художнього музею дуже довго слугувала ощадною касою та ломбардом. Його збудував у стилі модерн австрієць О. Геснер (1901 р.). Над інтер’єром музею працював український художник Івасюк. Окрасою цієї споруди є мозаїчне панно (майстер І. Лено, 1904 р.) із зображенням Олімпійських богів, що символізують землі Австро-Угорщини. Міфологічна композиція уособлює паралель між Римською та Австро-Угорською імперіями часів цісаря Франца Йосифа. У образах 12-ти богів Олімпу відображено 12 найважливіших провінцій імперії. Дослідники вважають, що розташування небожителів на панно має змістовне значення і є втіленням основного принципу модерну - динамічної рівноваги.
На першому поверсі будинку розміщується культурно-мистецький центр „Українська книга” та арт-клуб „Габсбург”. В одній із кімнат клубу відновлений інтер’єр імперської канцелярії з автентичними меблями, рукомийником, друкарською машинкою „Мерседес”.
Палата торгівлі та ремесел (Театральна площа) в стилі пізньої сецесії (на даний момент корпус Буковинської медичної академії), була побудована у 1912 році.
Фасад є своєрідною розгорнутою емблемою, де відтворена сутність палацу торгівлі і ремесел. Будівля прикрашена різними скульптурами Богів Деметри і Гермеса, які є покровителями хліборобства, родючості, торгівлі, розвитку ремесел тощо.
У центрі будинку розташований ризаліт, прикрашений вишуканими пілястрами, що завершуються масками-капітелями Гермесу в крилатому шоломі. До речі, такі маскарони є дуже характерними для модерну .
Над вікнами другого поверху розміщуються кольорові позолочені медальйони, на яких зображені символи ремесла та промислу, що користувалися особливою популярністю на початку ХХ століття. Модерн виражений символізмом, таємничим мерехтінням майоліки та кераміки.
Сучасний кінотеатр „Чернівці займає приміщення колишньої синагоги - „Темпеля”, тобто храму. Будівля виконана у мавританському стилі: високі стіни увінчувались легкими квадратними баштами-мінаретами, над якими піднімався прикрашений орнаментами позолочений купол. У дитячому хорі „Темпеля” розпочав кар’єру співак Й. Шмідт. Під час Першої світової війни синагогу було знищено, а по війні на її руїнах побудували кінотеатр.
Єврейський народний дім знаходиться на Театральній площі, збудований у 1905 році. Споруда вирізняється своєю красою та помпезністю. Ковані перила сходів єврейського дому оздоблені зірками Давида.
Найвідоміша архітектурна пам’ятка Чернівців - резиденція митрополитів Буковини і Далмації. Будівництво резиденції у 1864 р. доручили архітекторові Й. Главці, який у 1875 р. завершив його. Науковці називають резиденцію шедевром романтичного історизму, спорудженого у мавритансько-візантійських формах з романськими та готичними елементами.
У роки другої світової війни резиденція зазнала серйозних руйнувань і лише на початку 1980-х років остаточно відреставрована. Сьогодні резиденція митрополитів слугує головним корпусом Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.
Собор Успіння Пресвятої Богородиці споруджено у 1820-1821 рр. Це перший у місті мурований храм, що належить українській греко-католицькій церкві. У 1930-1936 рр. храм перебудували у стилі українського барокко (автор - В. Залозецький, архітектурний нагляд – Й. Ленгер, іконостас – А. Оріховський). У радянський час інтер’єр храму був знищений, вцілів лише іконостас. У 1990 р. відроджена громада УГКЦ повернула собі приміщення Успенської церкви.
Загалом в Чернівцях в центральній частині міста розташовано понад 200 архітектурних пам’яток, що формують неповторний не тільки в Україні але і світі архітектурний комплекс. Формування комплексу пов’язано з історією та культурою багатьох народів тому архітектурний потенціал міста є потужним стимулом розвитку міжнародного туризму.
Список використаних літературних джерел до розділу 3
3.1.
1. Вечерський В. Заповідники України // Пам’ятки України: історія та культура, 1997. - №2. – С. 30-49.
2. Заник В. Бугурд на фоні берд // Карпати. Туризм. Відпочинок, 2006. – № 5. – С. 9-13.
3. Заник В. Дружинники ХХІ століття // Карпати. Туризм. Відпочинок, 2007. – № 5.– С. 64-71.
4. Кременець. Історико-краєзнавчий нарис. – Львів: Каменяр, 1977. – 40 с.
5. Лесик О.В. Замки та монастирі України. – Львів: Світ, 1993. – 174 с.
6. Марцинишин В. Парк на замковій горі // Галицька брама, 2004. – №1-3. – С. 29.
7. Пам’ятки України: історія та культура, 1999. – № 2-3.
8. Пустиннікова І. Куля в небі // Карпати. Туризм. Відпочинок, 2006. – № 3.– С. 70-73.
9. Пустиннікова І. “Terra heroica - 2006”: історія оживає // Карпати. Туризм. Відпочинок, 2006. – № 6 – С. 64.
10. Рожко М.Ф. Тустань – давньоруська наскельна фортеця. – Київ: Наукова думка, 1996. – 240 с.
11. Рутинський М.Й. Замковий туризм в Україні. Географія пам’яток фортифікаційного зодчества та перспективи їх туристичного відродження: Навчальний посібник. – Київ: Центр учбової літератури, 2007. - 432 с.
12. Хлоп’як С.В. Пам’ятки замкової та фортифікаційної архітектури Західної України: проблеми залучення до використання у туристичній галузі // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного університету. – Чернівці, 2005.- Вип. ІІІ. - С. 134-138.
13. Федака С.Ф. Землі і міста княжої України-Русі: Нарис історичної географії. – Ужгород: Вид-во В.Падяка, 2002. – 136 с.
14. www. fortetsya.com.ua.
15. www. tarasbulba-fest.kiev.ua
16. www. tustan.com.ua.
17. www. sudak.com.ua.
3.2.
1. Гродзинський М.Д. Пізнання ландшафту. Т. 1, 2. – К.: ВПЦ «Київський університет». – 2005.
2. ссылка скрыта
3. ссылка скрыта
4. ссылка скрыта
5.ссылка скрыта
6. ссылка скрыта
7. ko.net/_pgs/chernivecka.phpl
3.3.
1. Буковина історичний нарис / редактор д. іст. н. В.М. Ботушанський. - Чернівці, Зелена Буковина, 1998 - 131 с.
2. Бунецянну В. Путівник по місту Чернівці / В. Бунецянну, Е. Кніттель – Чернівці: Золоті литаври, 2007. – 80 с.
3. Євдокименко В.К. Регіональна політика розвитку туризму / В.К. Євдокименко – Чернівці: Прут , 1996. – 250 с.
4. Коротун І.В. Етапи розвитку та забудови міста Чернівці. Чернівецька архітектура Австрійського періоду Чернівецький / І.В. Коротун. – Чернівці: Рута, 2001 р. - 190 с.
5. Лашкевч М.С. Запрошуємо на екскурсії Чернівцями. Путівник / М.С. Лашкевч, І.Д. Бойко. – Чернівці : Прут, 2008 - 176 с.
6. Селезінка В. Місто моєї любові. / В. Селезінка – Чернівці: Крайова освіта, 2002. – 351 с.
7. Рутинський М.Й. Туристичний комплекс Карпатського регіону України: Навчальний посібник / М.Й. Рутинський, О.В. Стуцюк – К.: - Книги – ХХ , 2008. – 449с.
