К. Й. Кілінська доктор географічних наук, (Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича)
| Вид материала | Документы |
- Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Чернівецький національний університет, 479.77kb.
- Міністерство освіти І науки україни чернівецький національний університет імені юрія, 4781.7kb.
- Міністерство освіти І науки україни чернівецький національний університет імені юрія, 3398.91kb.
- Міністерство освіти І науки україни чернівецький національний університет імені юрія, 5658.45kb.
- Міністерство освіти І науки україни чернівецький національний університет імені юрія, 5355.91kb.
- Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, 263.71kb.
- Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, 378.93kb.
- Міністерство освіти І науки України Чернівецький національний університет імені Юрія, 765.66kb.
- Міністерство освіти І науки україни чернівецький національний університет імені юрія, 1404.66kb.
- Конспект лекцій Чернівці Чернівецький національний університет 2011 удк 502. 14 (477)(07), 2568.87kb.
Ресурси довкілля. Одним із видів рекреаційних ресурсів є ландшафти. У НПП “Вижницький” виділяють три групи природних комплексів.
Першу групу утворюють ландшафти з переважанням відкритих та напіввідкритих просторів, які наділені внутрішньою контрастністю рослинних, геоморфологічних та інших складових, забезпечують далеку видимість та багатоплановість панорам (вершини високих хребтів, гребені). Такі території є сприятливими для формування туристичних маршрутів. До цієї групи відносяться гребеневі та пригребеневі зони хребтів Баньків і Смідоватий, масив Береза.
До другої групи ландшафтів віднесені природні комплекси, що забезпечують широку видимість кількох хребтів та річкових долин. До цієї групи входять верхні вершини хребтів другого, та частково третього порядків, а також широкі долини великих річок, заліснені ділянки Верховинського типу. Як за доступністю, так і за властивостями природних комплексів друга група ландшафтів дуже різноманітна. Долини річок та вершини хребтів є основними районами масового туризму.
Третю групу утворюють природні комплекси і об’єкти з безпосереднім розкриттям плану, тобто ознайомлення із ними можливе тільки на близькій відстані при обмеженому розкритті оточуючих панорам. Територіально це закриті ландшафти заліснених гірських схилів. Пейзажне розкриття об’єктів може бути посилено спеціальними заходами: обладнання місць відпочинку поблизу видових точок, на ландшафтних полянах, будівництво мостів, переходів. Через такі ландшафти проходять майже всі туристичні маршрути, розташовані стежки для тимчасових прогулянок відпочиваючих.
В межах території парку ландшафтні комплекси першої групи займають біля 5 %, другої – 20 %, третьої – 75 %.
Соціально культурні ресурси. Важливою ознакою території НПП є архітектурно-естетична організація, яка спрямована на збереження і поліпшення естетичних якостей середовища, в якому людина відпочиває. До групи основних чинників, що характеризують естетичну цінність НПП “Вижницький” віднесена висока ступінь привабливості пейзажів Буковинських Карпат, мальовничість ландшафтів і доступні умови їх зорового сприйняття. Поряд із іншими чинниками пейзажна оцінка ландшафтів покладена в основу проведеного функціонального зонування території НПП і використана при розробці пропозицій щодо розвитку мережі туристських маршрутів.
Пам’ятки історії та культури включають культурні, історичні, археологічні та етнографічні об’єкти (музеї, археологічні, історичні, архітектурні пам’ятки, етнографічні особливості території, фольклор, центри прикладного мистецтва).
Характерним для території парку є те, що для розвитку рекреації можна ефективно використовувати її природні умови та ресурси, які не завжди можуть бути використаними іншими галузями господарства. Це сонячна інсоляція, мінеральні води, природні пейзажі, історичні та архітектурні пам’ятки, етнографічні особливості території та інші. Рекреація дає можливість використовувати економічно індиферентні ресурси, які об’єднуються в групу рекреаційних ресурсів. Такі види рекреації як пішохідний, лижний, велосипедний, водний туризм для свого розвитку залучають територіальні ресурси сільського і лісового господарства без істотних змін (поля, луки, дороги, річки, ліси тощо).
Екологічна оцінка стану компонентів природного середовища парку сприятлива і не потребує обмежень в існуючих антропогенних навантаженнях, за вийнятком охоронних зон. Передбачається організувати масовий іідпочинок одночасно для 1,3 тис. осіб, або 10 тис.осіб/рік.
Головними природними передумовами формування природно-рекреаційного потенціалу, розвитку санаторного лікування, відпочинку і туризму є рекреаційні території, мінеральні води і лікувальні грязі (табл. ).
Таблиця
Туристичні заклади
| Типи рекреаційних закладів | Місце знаходження | Місткість ліжок | |
| Існує | Орієнтоване | ||
| 1. Санаторні заклади | |||
| 1.1.Туберкульозне відділення районної лікарні | с. Виженка | 100 | 100 |
| 1.2. Санаторій-профілакторій на базі хлоридно-натрієвих розсолів | с. Черешенька | | 100 |
| 2. Заклади туризму і спорту | |||
| 2.1. Туркомплекс “Черемош” | м. Вижниця | 350 | 500 |
| 2.2. Готель “Верховина” | м. Вижниця | 57 | 100 |
| 2.3. Кемпінг | м. Вижниця | | 50 |
| 2.4. Кемпінг | смт. Берегомет | | 50 |
| 2.5. Туристичний притулок “Німчич” | с. Межиброди | 50 | 50 |
| 2.6. База відпочинку вихідного дня | м. Вижниця | | 550 |
| 3. Заклади відпочинку для дорослих | |||
| 3.1. База відпочинку “Зелні пагорби” | с. Виженка | 260 | 360 |
| 3.2. База відпочинку “Яворів” | с. Виженка | 260 | 260 |
| 3.3. База літнього відпочинку “Лужки” | с. Виженка | 50 | 50 |
| 4. Заклади відпочинку для дітей | |||
| 4.1. Літній дитячий оздоровчий комплекс | с. Виженка | | 100 |
Оцінка потенціалу природних рекреаційних угідь у натуральному вираженні проведена виходячи з можливостей задоволення нормативних потреб населення в рекреаційних закладах, місцях санаторно-курортного лікування, тривалого і короткочасного відпочинку і туризму. Розраховані в людино-годинах нормативи потреб відкоректовані міжміським і сільським населенням відповідно до існуючих на практиці показників планування місць відпочинку і лікування.
Для переходу від натуральних показників потенціалу до вартісних застосовувався методичний підхід І. Туркевича, згідно з яким відпочинок на природі розглядається як одна із форм використання вільного часу, а економічна оцінка природних рекреаційних територій проводиться через його грошову оцінку. Вартість часу визначалася за величиною валового суспільного продукту створюваного за одиницю часу і розрахованого на численність всього населення країни, що використовує ресурси рекреації. Економічна оцінка потенціалу мінеральних грязей базувалася на їх балансових експлуатаційних запасах і регіональних (карпатських) приведених затратах.
Центральне місце в природно-рекреаційному потенціалі НПП займає оцінка рекреаційних угідь, що охоплюють насамперед геологічні і геоморфологічні ресурси рекреації, кліматичні умови (тривалість комфортного періоду), водні, рослинні та земельні ресурси рекреації, рекреаційні ресурси тваринного світу, ресурси пізнавального туризму (див. дод В.2).
Найвищу цінність у рекреаційному відношенні мають низько- і середньогір’я Буковинських Карпат, що характеризуються оптимальними просторовими формами розвитку елементів функціонально-територіальної структури рекреаційних комплексів.
Матеріальною базою для розвитку територіально-рекреаційних об’єктів НПП є рекреаційна ємкість ландшафтів, що розраховується нормативним методом. Розрахунки нормативних показників сучасної перспективної кількості ліжко-місць в розрізі географічних об’єктів-таксонів, а також визначення рівня перспективного обслуговування населення та використання території здійснені О. Ігнатенком за емпіричною формою. Згідно його даних, в межах території парку площа рекреаційно-придатних комплексів становить 5620 га, наявна кількість ліжко-місць стаціонарних – 950, короткочасових – 14000.
Рекреаційний сервіс та рекреаційне навантаження. Багаті рекреаційно-курортні ресурси НПП відносять його до категорії перспективних для організації санаторно-курортного лікування, туризму, відпочинку. Рекреаційне господарство в межах парку та в його найближчих околицях розвинуто порівняно слабо і представлено переважно закладами туризму і відпочинку. Водночас територія парку достатньо обжита, освоєна. Тут проходять маршрути багатьох туристських турів, сформована певна туристсько-рекреаційна інфраструктура, достатньо високий культурно-етнографічний та демографічний потенціал, надзвичайно вигідне економіко-географічне розміщення. Найближчим часом безпосередньо на околицях парку планується створення точкових вільних економічних зон оздоровчо-рекреаційної спеціалізації.
На території парку є такі санаторно-лікувальні заклади:
- туберкульозне відділення районної лікарні. Це відділення знаходиться в с.Виженка і може одночасно приймати на лікування та оздоровлення близько 100 осіб;
- база відпочинку “Зелені пагорби”, яка знаходиться також у с. Виженка. База може приймати одразу близько 260 осіб;
- база “Яворів”. Рекреаційна спроможність її оцінюється у 30 місць;
- база літнього відпочинку “Лужки”, що знаходиться в урочищі Лужки.
Отже одночасно на території парку може відпочивати і лікуватися близько 500 осіб. Планується побудувати санаторій-профілакторій в с. Черешенька, який використовуватиме хлоридно-натрієві розсоли. Мінеральну воду «Черешенька» використовують для лікування органів руху і опору, нервових, судинних, шкіряних захворювань.
Для одержання ефективного відпочинку людина використовує не тільки природні ресурси, але й створює комфортні умови для їх здійснення. З метою оздоровлення і відпочинку будуються санаторно-лікувальні заклади: санаторії, здравниці, лікувальні комплекси; заклади туризму і спорту: туристичні комплекси, готелі, мотелі, кемпінги, бази відпочинку. Тому основними формами рекреації на території НПП є туризм і спорт, загальнооздоровчий відпочинок, любительські промисли і санаторне лікування. Ці основні форми в свою чергу поділяються на:
1) туризм і спорт (масовий пішохідний туризм; спортивний пішохідний туризм; масовий лижний туризм і спорт; складні види лижного спорту; кінноверховий туризм; автотуризм);
2) загальнооздоровчий відпочинок (пішохідні прогулянки, спортивні ігри, пікніки, відпочинок на воді, лижні прогулянки);
3) любительські промисли ( збір грибів, збір ягід).
Крім санаторно-лікувальних на території НПП є спортивно-рекреаційні заклади. Це туркомплекс “Черемош”, який знаходиться у м.Вижниця і зараз може обслуговувати 350 осіб, туристичний притулок “Німчич” (філія туркомплексу “Черемош”). Готель “Верховина” приймає 57 осіб і знаходиться у м. Вижниця. Планується ще ряд інших закладів: кемпінг у м. Вижниця (50 осіб), кемпінг у смт. Берегомет (50 осіб), база відпочинку вихідного для у м. Вижниця (550 осіб), літній дитячий оздоровчий комплекс у с. Виженка із кількістю місць на 100 осіб. Мальовничі пейзажі, чисте гірське повітря, багато мінеральних вод різного складу – все це і сприяє створенню лікувально-оздоровчих закладів.
Таким чином, для масових видів туризму найпридатнішими є річкові долини, пологі та виположені схилові комплекси, а для організації спортивного пішохідного туризму практично придатна вся територія парку. Порівняно слабо сприятливі умови парку для розвитку складних видів лижного спорту, автотуризму, відпочинку на воді, кліматичного лікування та розташування рекреаційного будівництва.
Рекреаційне навантаження НПП. Під рекреаційним навантаженням розуміємо середню кількість годин щоденного перебування відпочиваючих на 1 га протягом комфортного періоду. Для проведення відповідних розрахунків за одиницю виміру приймається людино/день/1 га. Це означає, що протягом всього комфортного періоду на ділянці у 1га щоденно 8 годин відпочиває одна людина. За комфортний період прийнята тривалість періоду із середньодобовою позитивною температурою повітря 150. За кліматичними умовами регіону, де розташований НПП “Вижницький”, комфортний період складає 90 днів ( з червня по серпень).
Рекреаційне навантаження поділяється на початкове, допустиме, гранично-допустиме, критичне, катастрофічне. Початкове рекреаційне навантаження відповідає змінам лісових екосистем за ознаками деградації від майже незайманих до змін, які відповідають верхній межі першої стадії деградації. При цьому природній комплекс майже не змінюється. Допустиме рекреаційне навантаження відповідає верхній межі другої стадії дигресії. При цьому природній комплекс не втрачає здатності до самовідновлення, але потребує додаткових заходів на регулювання відвідувань. Дане навантаження вважається оптимальним. Гранично-допустиме навантаження відповідає третій стадії дигресії, при якій лісові екосистеми ще здатні до самовідновлення, але із втратою деяких незначних компонентів, або окремих взаємозв”язків. Лісові території з переважанням третьої стадії дигресії вимагають певного комплексу заходів регулювання потоків відпочиваючих. Перехід третьої стадії дигресії у четверту є межею стійкості природного комплексу. Подальше збільшення навантаження приводить лісові екосистеми до значних порушень зв’язків між їхніми компонентами, що вимагає в майбутньому великих за об’ємом витрат на відновлення. Таке навантаження є небезпечним, а його верхня межа називається критичною. Навантаження, яке приводить природні комплекси до п’ятої стадії дигресії є катастрофічними. При цьому навічно втрачається взаємозв’язок між компонентами початкового природного комплексу. Необхідні лісовідновні та інші заходи.
Рекреаційне навантаження, що визначає межі переходу природних комплексів із однієї стадії дигресії до іншої, використовується при розрахунках екологічної ємкості обмежуваних лісових територій.
Загальний об’єм лісового відпочинку визначено шляхом множення загального числа днів відпочинку на лісорекреаційну активність на день. Загальне число днів відпочинку за комфортний період визначено на основі наявності місць в рекреаційних закладах та часу їх роботи в комфортний період. Загальний об’єм лісового відпочинку місцевим населенням визначено шляхом помноження численності місцевого населення на 8 годин, тобто лісорекреаційна активність місцевого населення розрахунково складає 8 годин за весь комфортний період.
Очікуване рекреаційне навантаження, при умові виконання рекомендацій плану за новим будівництвом рекреаційних закладів буде більше існуючого на 85 %.
Природоохоронна та перспективна функції НПП. Сучасне функціонування та розбудова НПП передбачає вирішення комплексу організаційних, юридичних, економічних, фінансових, наукових, соціальних та екологічних проблем, кожна з яких є величезним самостійним, але тісно пов’язаним з іншими блоками більш конкретних питань та завдань. У цьому контексті НПП “Вижницький” слід розглядати як локальний науково-екологічний полігон у Чернівецькій області.
Першим і найважливішим стратегічним завданням, безумовно, слід вважати прискорене довивчення території самого НПП, оскільки окремі природні ресурси поверхнево вивчені. Вимагають поглибленого і великомасштабного дослідження, картування та інвентаризації гідрографія, мікрокліматичні особливості, грунтовий покрив, рослинний і тваринний світ. Окрім інвентаризаційно-систематизаційного значення для науки, це дозволить підійти до вирішення конкретних завдань регулювання ресурсовикористання і здійснення оптимізаційних функцій, покладених на парк.
Другим стратегічним напрямом є постановка і вирішення науково-дослідних завдань прикладного характеру, безпосередньо пов’язаних з функціонуванням парку, як такого. Найголовнішим є дослідження характеру і параметрів рекреаційно-господарської дигресії в різних ландшафтах і при різних рівнях навантаження, визначення критичних показників. Розрахунки стійкості геокомплексів дозволять реально оцінити можливості максимального одноразового та багаторазового прийому рекреантів і в подальшому регулювати відвідуваність, узгоджувати з нею фінансові плани та можливості.
Принциповим питанням є формування стратегії природокористування з огляду на збереження іміджу так званого Гуцульського ландшафту (у нетаксономічному значенні) - м’яких контурів гірських пасм з масивами лісів і вторинних луків-полонин та хутірською розрідженою (дисперсною) розбудовою. Подальші намагання стабілізувати ландшафтно-екологічну ситуацію в регіоні впираються в альтернативну проблему: або збільшити лісистість теритоії до необхідних пропорцій за рахунок зменшення площ сіножатно-пасовищних угідь, тобто підірвати сформовану ресурсно-виробничу базу і ускладнити тим самим складне соціально-економічне становище тамтешнього населення, або підтримувати сформовану систему і структуру угідь з активним фінансуванням всіх необхідних природо- та ресурсозберігаючих заходів в умовах складної економічної ситуації. В обох випадках побічним науковим завданням є дослідження динаміки ландшафту в смузі верхньої межі лісу.
В якості локального науково-екологічного полігону територія парку повинна стати об’єктом комплексного моніторингу, побудованим за басейновим принципом, адже річковий стік у всіх його параметрах є інтегруючим показником взаємодії всіх компонентів та елементів ландшафту. При цьому чисто динамічні аспекти моніторингу (динаміка рослинності, тваринного світу, гідро-метеорологічні показники тощо) необхідно спрямувати на вивчення природних і змодульованих діяльністю людини процесів практичної значимості (метеорологічний прогноз, снігозамірна зйомка, руслові репери по фіксації зміщення берегів і русел, розмиву або формування наносів гравійно-галечникових відкладів, особливо на річках Черемош та Сірет).
В існуючій структурі господарювання НПП може і повинен стати науково-дослідним полігоном з розробки і відпрацювання нових технологій чи призабутих організаційних заходів ресурсовикористання. Лише тут за умов наукового супроводу, створюються передумови і можливості для плантаційного вирощування лікарських рослин та тих видів, що знаходяться на межі знищення і потребують реінтродукції в існуючі фітоценози Карпатського регіону.
Загалом у Вижницькому НПП створюються всі об’єктивні передумови для організації потужного науково-дослідного та просвітницького центру з лабораторією заповідної справи.
2.6. ПРИРОДООХОРОННО-РЕРЕАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ЧЕРНІВЕЦЬКОГО ДЕРЖАВНОГО ЛІСОВОГО ГОСПОДАРСТВА
Продукція лісового господарства здавна була джерелом палива, будівельної сировини, сировини для виготовлення поташу, розвитку бджільництва, сприяла покращенню умов життєдіяльності людей (оздоровлення). Лісокористування фігурувало як прибутковий вид господарювання [1]. Значне вирубування лісів у довоєнний період та надмірна експлуатація їх після другої світової війни призвели до виснаження лісосировинних ресурсів. Тому сьогодні державна екологічна політика у галузі лісових ресурсів націлена на збільшення площі лісів за рахунок вирощування їх на малопродуктивних землях, відновлення корінних лісонасаджень, впровадження природоохоронних технологій заготівлі деревини, обмеження рубок лісу в горах на цінних лісових масивах, захист лісів від шкідників та пожеж, встановлення та дотримання режиму заповідності на унікальних рослинних об’єктах територіях. Доцільно до цієї політичної стратегії включити нові види діяльності лісових господарств (випуск побічних продуктів лісу), розширення рекреаційної діяльності [3].
Ліси Українських Карпат відіграють важливу роль в економіці країни, мають велике рекреаційне значення. Разом із тим, вони виконують низку функцій (кліматорегулюючу, водоохоронну, захисну, біоохоронну, лікувально-оздоровчу, естетичну). Сьогодні лісогосподарська і рекреаційна галузі існують автономно, підпорядковуються різним державним структурам, мають різні форми власності і землекористування. Їх відносини часто бувають суперечливими в територіально-ландшафтному, економічно-фінансовому та юридично-правовому аспектах. Рекреаційні організації залучають для своїх потреб території, які не підпорядковуються державним лісовим господарствам, але наближені до природоохоронних об'єктів. Лісові господарства, у свою чергу, слабо зацікавлені у розбудові та веденні на їх території рекреаційної діяльності у першу чергу із-за невеликої оплати за користування лісовими площами та рекреаційними ресурсами туристськими організаціями. Дуже рідко можна спостерігати використання у рекреаційних цілях будинків лісництв, гуртожитків лісорубів тощо. Однак при правильному обґрунтованому підході, продуманому кожному кроці організація рекреації на територіях лісових господарств значно поліпшить стан природного довкілля [3]. Тим більше, що в межах лісових господарств знаходиться значний відсоток природоохоронних територій, які інтенсивно використовуються в рекреаційних цілях. Отож актуальність і необхідність дослідження діяльності лісового і рекреаційного природокористування зрима. Тому першим кроком окресленого завдання є виявлення, аналіз та оцінка ролі і значимості державного лісового господарства Чернівецької області для розвитку рекреації.
Теоретичні розробки питань лісокористування розкриті у працях В.С. Бондара, П.Г. Вакулюка, С.А. Генсірука, А.Г. Міховича, М.О. Цвєткова, А.Й. Швиденка, Л.М. Якушенка та інших. Питаннями збалансованого лісокористування займаються Р.Б. Бабич, Л.М. Якушенко, Т.Б. Кияк, Я.В. Коваль, В.К. Сівак, О.І. Фурдичко та інші. Дослідженням лісових геосистем, лісового природокористування і природоохоронних територій займаються М.Д. Гродзинський, К.Й. Кілінська, Н. Недашківська, Л. Царик, В. Коржик, О.М. Данілова та інші. На думку вчених лісокористування набуло багатофункціональної ролі. Але не дивлячись на те, що обсяги лісорозведення збільшились, Україна належить до малозабезпечених лісом держав. Природні та штучні ліси займають лише 15 % території, в Карпатському регіоні – 36 %.
Ліси є одним з основних і обов’язкових складових сталого розвитку держави, добробуту і комфортності умов існування населення.
У Чернівецькій області ліси займають понад 29 % (259,0 тис. га) її території. Основними і постійними лісокористувачами є Берегометське державне лісомисливське господарство, Путильський, Сокирянський, Сторожинецький, Чернівецький та Хотинський держлісгоспи, які проводять лісогосподарську діяльність на площі 176,6 тис. га. Решта площі лісів (66,6 тис. га) належить державним спеціалізованим лісогосподарським підприємствам агропромислового комплексу (АПК) (Вижницький, Герцаївський, Глибоцький, Заставнівський, Карпатський, Кіцманський, Сторожинецький держспецлісгоспи АПК), військового державного лісового господарства.
Обласне управління лісового господарства було створено у 1992 р. До 1996 р. управління здійснювало функції державного контролю, а з 1996 р. після створення державних лісових господарств (ДЛГ), здійснює безпосереднє керівництво веденням лісового та мисливського господарства в лісах державного фонду та державний контроль у галузі охорони, захисту, використання та відтворення всіх лісів області, згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 05.05. 1995 р. № 332 "Про вдосконалення управління лісовим та мисливським господарствами в Закарпатській, Івано-Франківській та Чернівецькій областях". Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України (26.04.07 р. № 678) "Питання удосконалення управління лісовим та мисливським господарством " створено обласне управління лісового та мисливського господарства.
Чернівецьке обласне управління лісового та мисливського господарства є основним лісокористувачем в області. До його складу входить 5 державних лісових господарств і 1 державне лісомисливське господарство (див. дод. Д.3).
Таблиця 1