Реферат звіт з ндр: 60 стор., 6 додатків, 3 джерела

Вид материала

Содержание

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

ДОДАТОК 2

Проект

Закон України

«Про енергоефективність у житлово-комунальному господарстві»

Цей Закон визначає правові, соціальні, економічні, інституційні та організаційні засади діяльності суб’єктів відносин у сфері енергоефективності у житлово-комунальному господарстві, пов’язані з ефективністю використання ПЕР та впровадженням проектів з енергоефективності в будівлях житлового та громадського призначення та системах енерго-, водопостачання цих будівель. Закон орієнтований на реалізацію державної політики енергозбереження на основі сполучення державного регулювання та ринкових механізмів.

Метою цього Закону є удосконалення правових засад для підвищення використання ПЕР та впровадження проектів з енергоефективності, спрямованих на зниження питомих витрат енергоносіїв та води. При цьому положення Закону ґрунтуються на обов’язковості забезпечення належного рівня комфортності умов проживання мешканців відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Загальні положення

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі основні терміни вживаються в такому значенні:

об’єкти житлово-комунального господарства – будівлі, місцеві та магістральні теплові мережі, індивідуальні та центральні теплові пункти, джерела теплової енергії, когенераційні установки, на яких можуть впроваджуватися енергоефективні проекті;

паливно-енергетичні ресурси (далі - ПЕР) – теплова енергія у вигляді гарячої води або пари, електрична енергія, природний газ, рідке, тверде паливо і вода, що споживаються на об’єктах житлово-комунального господарства;

питоме споживання ПЕР – обсяг споживання ПЕР, віднесений до одиниці об’єму (площі) будівлі, однієї людини, одному градусу або однієї одиниці іншої величини, яка впливає на споживання ПЕР;

енергетичний паспорт – документ, що відображує баланс споживання енергетичних ресурсів, показники ефективності їх використання в процесі експлуатації, потенціал енергозбереження, а також відомості про енергозберігаючі заходи на об’єктах житлово-комунального господарства;

енергоефективний проект – вдосконалення, спрямоване на зниження питомого споживання ПЕР і забезпечення належного рівня комфортності умов проживання мешканців, для якого визначений об’єкт житлово-комунального господарства, термін реалізації, капіталовкладення, річна економія ПЕР, термін окупності та власник проекту;

програма з енергоефективності – сукупність енергоефективних проектів, що мають спільного власника, які об’єднані з метою підвищення ефективності фінансування, управління та моніторингу за ознакою території, технічної системі, виду ПЕР або джерела фінансування;

базовий рівень енергопостачання – обсяг фактичного річного споживання ПЕР за попередній впровадженню енергоефективного проекту період, зафіксований для порівняння з величиною фактичного споживання ПЕР і визначення їх економії після реалізації проекту;

економія ПЕР – величина, обумовлена як різниця базового споживання ПЕР і фактичного споживання ПЕР після реалізації енергоефективного проекту, приведених до порівнянних умов. Розрізняють очікувану і фактичну економію, що визначаються на підставі спеціальних методик, погоджених зі всіма учасниками реалізації проекту;

фінансування енергозберігаючих проектів третьою стороною - механізм інвестування коштів в реалізацію енергозберігаючих проектів з боку фінансових установ та підприємств з поверненням коштів за рахунок отриманої економії ПЕР у рамках договору енергоефективного підряду;

договір енергоефективного підряду – договір, за яким одна сторона (виконавець) надає іншій стороні (власнику) послуги з визначення, підготовки, фінансування та реалізації енергоефективних проектів;

енергосервісна компанія – спеціалізоване підприємство, яке, використовуючи власні і залучені кошти і гарантуючи запланований рівень економії ПЕР, здійснює розробку і реалізацію енергозберігаючого проекту «під ключ», моніторинг фактичної економії ПЕР і повернення залучених коштів;

муніципальна енергосервісна компанія – енергосервісна компанія, яка виконує роботи, пов’язані з енергоефективними проектами у житлово-комунальному господарстві;

термін окупності проекту – період часу, на протязі якого можуть бути повернуті фінансові ресурси, витрачені на реалізацію енергоефективного проекту;

термін дії проекту – період часу, на протязі якого діють умови повернення коштів, що були залучені на його реалізацію. Термін дії проекту повинний бути не менше, ніж термін його окупності;

власник енергоефективного проекту – власник, балансоутримувач або орендатор об’єкту житлово-комунального господарства, на якому впроваджується енергоефективний проект;

інвестор - юридична або фізична особа, яка виділяє кошти на реалізацію енергоефективного проекту на певних умовах;

моніторинг – сукупність дій, спрямованих на визначення відповідності запланованих і фактичних техніко-економічних показників та умов фінансування енергоефективних проектів;

енергетичний аудит – розробка, що визначає об’єм, технічні та економічні параметри енергоефективного проекту із зазначенням оптимального рішення, перед усім з точки зору вартості реалізації цього проекту та економії енергії, що одночасно є основою для реалізації проекту;

банк-кредитор – банк, що надає кредит на виконання проекту або програми з енергоефективності в житлово-комунальному господарстві, що має угоду з Національним банком України;

премія з енергоефективності – виплата через уповноважений орган квоти в розмірі 25 % кредиту, використаного на реалізацію інвестором проекту з енергоефективності;

енергетичний менеджмент – система управління, спрямована на забезпечення раціонального використання споживачами ПЕР; (преамбулу доповнено абзацом згідно із Законом № 3260-IV від 22.12.2005);

норми питомих витрат ПЕР – регламентована величина питомих витрат ПЕР для даного виробництва, процесу, даної продукції, роботи, послуги; (преамбулу доповнено абзацом згідно із Законом № 3260-IV від 22.12.2005);

нормування витрат ПЕР – це встановлення планової об’єктивно необхідної величини їх споживання на одиницю виробленої продукції, виконаних робіт або наданих послуг встановленої якості (далі - продукція);

джерело теплової енергії – виробничий об’єкт, призначений для виробництва теплової енергії;

когенераційна установка – комплекс обладнання, що працює у спосіб комбінованого виробництва електричної та теплової енергії або перетворює скидний енергетичний потенціал технологічних процесів в електричну та теплову енергію;

магістральна теплова мережа – комплекс трубопроводів і споруд, що забезпечують транспортування теплоносія від джерела теплової енергії до місцевої (розподільчої) теплової мережі;

місцева (розподільча) теплова мережа – сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача;

прилад комерційного обліку ПЕР – засіб вимірювальної техніки, що має нормовані метрологічні характеристики і тип якого занесений до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, на підставі показань якого визначається обсяг спожитого ПЕР.

Стаття 2. Суб’єкти відносин у сфері енергоефективності житлово-комунального господарства

Суб’єктами відносин у сфері енергоефективності житлово-комунального господарства є фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм власності, які здійснюють споживання, виробництво, транспортування, постачання ПЕР, а також розробку, фінансування, виконання та моніторинг проектів з енергоефективності.

Стаття 3. Сфера дії Закону

Цей Закон регулює відносини, що виникають у зв’язку з розробкою, фінансуванням, виконанням та моніторингом проектів з енергоефективності у житлово-комунальному господарстві, які повністю або частково фінансуються з державного, місцевого бюджетів, або із залученням коштів зовнішніх інвесторів.

Стаття 4. Особливості вирішення проблеми енергоефективності у комунальної галузі та житловій сфері

Вирішення проблеми енергоефективності в комунальній галузі та житловій сфері потребує приділити належну увагу факторам економічної та соціальної природи, які відрізняють житлово-комунальне господарство в цілому і житловий фонд зокрема, а саме наступним особливостям:

сектор виробництва комунального господарства України функціонує в умовах природного монополізму та державного регулювання цін на товари (послуги), що виробляються. Внаслідок цього, інвестиційні дії, спрямовані на підвищення ефективності виробництва, які мають вплив на величину та структуру тарифів у комунальному господарстві, та їх очікувані наслідки повинні бути окремо визначеним об’єктом регуляторного впливу;

висока соціальна значимість сфери житлово-комунальних послуг не дозволяє у питаннях економічного регулювання цієї сфери покладатися виключно на дію механізмів ринкової природи і, таким чином, вимагає спеціального нормативно-правового врегулювання відповідальності та ролі органів місцевого самоврядування у питаннях підвищення ефективності використання паливно-енергетичних та водних ресурсів на об’єктах житлово-комунальної сфери всіх форм власності;

природній монополізм у сфері постачання комунальних послуг, подолання якого на сьогодні є вкрай складним з технічної точки зору завданням, має своїм наслідком відсутність у постачальників послуг регульованих ринком економічних потреб у фінансуванні в рамках конкурентної боротьби заходів зі зниження енергоємності комунального господарства і житлового фонду;

використання енергії і питної води у житловому фонді призначене виключно для кінцевого споживання і не призводить до створення доданої вартості - єдиного економічно забезпеченого внутрішнього джерела фінансування капітальних вкладень. Таким чином, питання створення і функціонування власних фінансових джерел для підвищення енергетичної ефективності житла потребує окремого правового регулювання;

підвищення ефективності використання енергетичних і водних ресурсів у житловому фонді можливе лише за умови здійснення капітальних вкладень в оновлення майна спільної сумісної власності, яке, в свою чергу, характеризується неліквідністю і не може слугувати основою для надання кредитних гарантій. Внаслідок цього, залучення зовнішніх фінансових джерел для оновлення житла можливе лише за умови створення правових засад функціонування спеціально призначеної для житлової сфери системи забезпечення економічних інтересів потенційних кредиторів;

система управління майном спільної сумісної власності у багатоквартирних житлових будинках, що побудована на принципі одностайності позицій всіх співвласників, є, за своєю природою, неефективною в частині прийняття та реалізації інвестиційних рішень. Внаслідок цього, діяльність з фінансування капітальних вкладень у підвищення енергетичної ефективності житлового фонду вимагає зовнішнього фахового управління;

в зв’язку зі значним фізичним зношуванням конструкцій, мереж та інженерного обладнання житлових будинків, підвищення енергетичної ефективності будинку не є можливим без одночасного проведення ремонтних робіт, не пов’язаних зі зменшенням енергоємності будівлі. Це значно збільшує обсяги потреб у фінансових ресурсах, знижує показники економічної привабливості та окупності інвестицій у порівнянні з іншими секторами економіки.

Підвищення енергоефективності в житлово-комунальному господарстві пов’язано з реалізацією великої кількості проектів малої і середньої вартості, що диктує необхідність створення спеціальної системи підготовки та моніторингу проектів.

Підготовка проектів та програм з енергоефективності

Стаття 5. Обов’язковість техніко-економічного обґрунтування проектів з енергоефективності

Фінансування заходів з енергоефективності із залученням коштів державного, місцевого бюджетів, Фонду енергозбереження або коштів зовнішніх інвесторів здійснюється тільки за наявністю розроблених і затверджених у чинному порядку техніко-економічних обґрунтувань проектів з енергоефективності.

Стаття 6. Обов’язковість впровадження комерційних приладів обліку ПЕР

Фінансування проектів з енергоефективності здійснюється тільки на об’єктах, оснащених приладами обліку споживання ПЕР в об’ємі, що є достатнім для оцінки фактичної економії, досягнутої за рахунок впровадження запропонованого проекту.

Стаття 7. Вимоги щодо техніко-економічного обґрунтування проектів

Техніко-економічне обґрунтування проекту з енергоефективності повинно містити наступну інформацію: технічний опис, показники техніко-економічної ефективності (капітальні витрати, річна економію, простий термін окупності капітальних витрат), соціальні та інші вигоди проекту, передбачувану схему фінансування, основні ризики проекту, термін виконання проекту, власник проекту, розробник проекту, інвестор проекту.

Стаття 8. Порядок підготовки та затвердження проектів та програм з енергоефективності

Техніко-економічне обґрунтування проекту розроблюється на підставі даних енергоаудиту об’єкта. Техніко-економічне обґрунтування підписується розробником, погоджується власником та затверджується інвестором проекту. З метою більш ефективного управління окремі проекти можуть бути об’єднані в програму з енергоефективності, для якої має бути визначений один власник.

Стаття 9. Фінансування розробки проектів та програм з енергоефективності

Проведення енергоаудиту об’єкта, розробка техніко-економічного обґрунтування проекту, розробка програми з енергоефективності фінансується власником проекту або програми в об’ємі, передбаченому діючими нормативно-методичними документами.

Енергоаудит об’єктів житлово-комунального господарства

Стаття 10. Обов’язковість енергоаудиту

На всіх об’єктах житлово-комунального господарства, енергоспоживання яких становить більше однієї тисячі тонн умовного палива, повинний проводитися енергоаудит не менше одного разу в п’ять років.

Стаття 11. Ціль та завдання енергоаудиту

Мета енергоаудиту - визначення об’єму та техніко-економічних параметрів (показників) енергоефективного проекту (заходу) із зазначенням оптимального рішення, перш за все з точки зору вартості реалізації цього проекту та економії енергії.

Стаття 12. Вимоги до звіту з енергоаудиту

Енергоаудит повинен включати:

ідентифікаційні дані об’єкту, джерела енергії, системи енергопостачання;
оцінку технічного стану об’єкту, джерела енергії, системи енергопостачання;
опис можливостей та варіантів реалізації енергоефективного проекту;
зазначення оптимальних варіантів енергоефективного проекту.

Стаття 13. Вимоги до виконавців енергоаудиту

Енергоаудит проводиться суб’єктами підприємницької діяльності, атестованими на цей вид діяльності, відповідно до вимог законодавства України.

Стаття 14. Верифікація та затвердження звіту з енергоаудиту

Технічний звіт за результатами енергетичного аудиту складається в трьох примірниках, підписується відповідальним виконавцем та всіма енергоаудиторами, що брали участь у здійсненні енергетичного аудиту, керівником організації, яка проводила енергоаудит, та затверджується керівником підприємства (організації), на якій проводився енергоаудит, та проходить верифікацію організацією, якій надані такі права МінЖКГ у відповідності до законодавства України.

Стаття 15. Відповідальність виконавця енергоаудиту

Відповідальність за результати енергоаудиту визначається у відповідності із законодавством України.

Стаття 16. Конфіденційність енергоаудиту

Енергоаудитор зобов’язаний не розголошувати інформацію, що відноситься до комерційної таємниці, яка стала доступною йому у зв’язку з проведенням енергетичного обстеження.

Моніторинг проектів з енергоефективності

Стаття 17. Мета та завдання моніторингу

Моніторинг проектів з енергоефективності здійснюється з метою оцінки фактичної техніко-економічної ефективності реалізованих проектів і відповідності цих показників тим, що зазначені в техніко-економічному обґрунтуванні проекту. Виконання моніторингу є обов’язковим, якщо проект частково або повністю фінансувався з державного, місцевого бюджетів, Фонду енергозбереження або із залученням зовнішнього інвестора.

Стаття 18. Методологія моніторингу

Моніторинг здійснюється у відповідності з діючими нормативно-методичними документами. Результатом моніторингу є звіт, що є документом, який свідчить про ефективність (неефективність) використання фінансових коштів, витрачених на виконання проекту.

Стаття 19. Виконання моніторингу

Моніторинг здійснюється власником проекту. Для виконання проекту власник на договірній основі може залучити спеціалізовану організацію.

Стаття 20. Відповідальність за результати впровадження проектів з енергоефективності

Відповідальність за реалізацію проекту з енергоефективності, а також за відповідність запланованих і фактичних техніко-економічних показників проекту несе власник проекту.

Фонд енергоефективності житлово-комунального господарства

Стаття 21. Мета створення Фонду

Фонд енергоефективності житлово-комунального господарства створюється з метою стимулювання проектів з енергоефективності шляхом присудження власнику проекту премії з енергоефективності. Премія з енергоефективності становить 25% коштів, фактично витрачених на його реалізацію.

Стаття 22. Умови присудження премії з енергоефективності

Премія з енергоефективності може бути присуджена, якщо в результаті виконання проекту або програми досягається економія ПЕР в розмірі не менш 100 МВтч на рік. При цьому простий термін окупності капітальних витрат повинний бути не більше 5 років.

Кредит, наданий на реалізацію проекту або програми з енергоефективності банком-кредитором, має бути не менше 50% та не більше 80% загальної його вартості.

Стаття 23. Джерела наповнення Фонду

Джерелами формування Фонду енергоефективності є:

Державний бюджет України;

добровільні внески підприємств, установ, організацій та громадян.

Стаття 24. Розпорядник Фонду

Розпорядником Фонду є Національний Банк України. Порядок розпорядження коштами Фонду встановлюється Положенням про Фонд енергоефективності житлово-комунального господарства, який затверджується Кабінетом Міністрів України. Розмір Фонду щорічно визначається Законом про Державний бюджет України.

Стаття 25. Використання коштів Фонду

Кошти Фонду використовуються для:

виплати премій з енергоефективності;

покриття витрат на перевірку енергоаудитів і моніторинг виконаних проектів в об’ємі, що не перевищує 5% коштів Фонду;

покриття витрат на обслуговування Фонду в об’ємі, що не перевищує 1% коштів Фонду;

покриття витрат на рекламу Фонду, в об’ємі, що не перевищує 1% коштів Фонду.

Стаття 26. Процедура отримання коштів з Фонду

Процедура отримання премії з енергоефективності передбачає виконання наступних послідовних кроків:

проведення енергоаудиту об’єкту спеціалізованою організацією на підставі договору з власником проекту. Підготовка звіту з енергоаудиту та техніко-економічного обґрунтування проекту з енергоефективності;

подача власником проекту заявки з енергоефективності на його фінансування в уповноважений банк-кредитор;

перевірка уповноваженим банком-кредитором енергетичного аудита за рахунок коштів Фонду;

укладання кредитного договору на фінансування проекту між уповноваженим банком-кредитором та власником проекту;

подача власником проекту заяви-клопотання в Національний Банк України на присудження премії з енергоефективності при сприянні банка-кредитора;

отримання власником проекту кредитних коштів від банка-кредитора та реалізація проекту;

моніторинг реалізованого проекту Національним Банком України з метою визначення відповідності запланованих і фактичних техніко-економічних показників, а також виконання умов присудження премії з енергоефективності;

отримання згоди Національним Банком України від органу центральної виконавчої влади, до компетенції якого належать питання житлово-комунального господарства, на виплату премії;

Національний Банк України передає премію з енергоефективності банку-кредитору;

банк-кредитор зачисляє передану премію з енергоефективності в рахунок погашання використаного власником проекту кредиту.

Стаття 27. Взаємовідношення Національного банку України та банків-кредиторів

Основи співробітництва Національного Банку України та банків-кредиторів визначає договір.

Національний банк України періодично інформує банки-кредитори про стан вільних коштів Фонду.

Механізм фінансування енергозберігаючих проектів третьою стороною

Стаття 28. Договір енергоефективного підряду

Нормативно-правовою основою фінансування енергозберігаючих проектів третьою стороною є договір енергоефективного підряду.

Договір енергоефективного підряду укладається між власником енергоефективного проекту та виконавцем.

Договір енергоефективного підряду передбачає те, що виконавець повністю реалізує енергоефективний проект за рахунок власних коштів, а власник енергоефективного проекту з відсотками компенсує йому витрати на виконання проекту з коштів, отриманих від економії ПЕР.

Договір енергоефективного підряду повинний укладатися у відповідності з діючими нормативно-правовими актами.

Стаття 29. Гарантії повернення коштів зовнішнім інвесторам

Власник енергоефективного проекту надає гарантію повернення коштів, вкладених інвестором.

При фінансуванні енергоефективних проектів на об’єктах бюджетної сфери та комунальної форми власності третьою стороною гарантія повернення вкладених коштів надається органами місцевого самоврядування. Для цих об’єктів зберігається базовий рівень енергопостачання на термін, що перевищує період окупності енергоефективного проекту на вісімнадцять місяців.

Енергетичний менеджмент на об’єктах житлово-комунального господарства

Стаття 30. Мета та завдання енергетичного менеджменту на об’єктах житлово-комунального господарства

З метою забезпечення раціонального використання ПЕР на об’єктах житлово-комунального господарства, управління енергоефективними проектами и програмами з енергоефективності повинна функціонувати система енергетичного менеджменту на державному, регіональному та місцевому рівнях.

Система енергетичного менеджменту призначена для вирішення наступних задач:

контроль фактичних показників споживання ПЕР, зіставлення їх з нормами питомих витрат ПЕР, аналіз причин перевищення фактичних показників над нормами;

підтримка прийняття управляючих рішень, спрямованих на забезпечення нормативного рівня споживання ПЕР на об’єктах житлово-комунального господарства в процесі їх експлуатації (оптимізація режимів роботи, своєчасне ремонтно-технічне обслуговування обладнання, матеріальне стимулювання персоналу);

організаційне та методичне забезпечення підготовки енергоефективних проектів і програм з енергоефективності;

відбір енергоефективних проектів з найкращими техніко-економічними показниками;

моніторинг виконання енергоефективних проектів та програм з енергоефективності;

матеріальне стимулювання робітників житлово-комунальної сфери за економію ПЕР;

популяризація енергоефективності в житлово-комунальній сфері та серед населення.

Стаття 31. Створення підрозділів з енергетичного менеджменту

Для практичної реалізації задач енергетичного менеджменту в органах виконавчої влади або місцевого самоврядування утворюються служби енергетичного менеджменту або вводиться посада енергетичного менеджера. Ці функції можуть бути покладені на муніципальну енергосервісну компанію.

Стаття 32. Методологія енергетичного менеджменту

Енергетичний менеджмент здійснюється на об’єктах житлово-комунального господарства у відповідності з діючими нормативно-методичними документами.

Стаття 33. Кваліфікаційні вимоги до енергетичних менеджерів

Керівники служб енергетичного менеджменту, енергетичні менеджери або фахівці муніципальних енергосервісних компаній, на яких покладені функції енергетичного менеджменту, повинні мати базову вищу освіту за спеціальністю «Енергетичний менеджмент» або за фаховим напрямом Міністерства освіти та науки України «Енергетика, електротехніка (електромеханіка)».

Стаття 34. Мета, завдання та форми створення муніципальних енергосервісних компаній

Муніципальні енергосервісні компанії створюються з метою практичної реалізації політики енергозбереження в житлово-комунальному господарстві на регіональному та місцевому рівні. Основними задачами муніципальних енергосервісних компаній є:

виявлення потенціалу енергозбереження та розробка енергоефективних проектів і програм з енергоефективності;

залучення коштів інвесторів для реалізації проектів з енергоефективності;

реалізація проектів з енергоефективності, в тому числі на підставі договорів енергоефективного підряду;

виконання задач енергетичного менеджменту на регіональному та місцевому рівнях.

Організаційно-правова форма і форма власності муніципальної енергосервісної компанії визначаються місцевими органами самоврядування та виконавчою владою.

Популяризація енергоефективності у житлово-комунальному господарстві

Стаття 35. Завдання популяризації

Метою поляризації є підвищення соціально-економічної значимості ідеї енергоефективності в житлово-комунальній сфері і об’єднання зусиль споживачів, виробників комунальних послуг та інших суб’єктів відношень з її реалізації. Основними задачами популяризації є роз’яснення:

необхідності спільних дії та взаємної відповідальності поставщиків та споживачів ПЕР;

технічної сутності та соціально-економічних вигід енергозберігаючих технологій, які можуть бути впроваджені на об’єктах житлово-комунального господарства;

позитивного впливу енергоефективності на екологію міст та населених пунктів;

світових тенденцій та світового досвіду енергоефективності на об’єктах житлово-комунального господарства;

необхідності своєчасної оплати за спожиті ПЕР як найважливішого фактора надійності енергопостачання;

негативні наслідки деяких технічних заходів, що спричиняють погіршення роботи централізованих комунальних систем постачання ПЕР.

Стаття 36. Форми популяризації енергоефективності у житлово-комунальному господарстві.

Для популяризації енергоефективності використовуються засоби масової інформації, а також спеціалізовані заходи.

Стаття 37. Фінансування заходів популяризації

Заходи з популяризації можуть фінансуватися за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, а також за рахунок коштів підприємств, що беруть участь в підготовці та реалізації енергоефективних проектів і програм з енергоефективності.

Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

2. Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк зі дня набрання чинності цим Законом:

забезпечити розробку нормативно-правових актів, що випливають з цього Закону (Положення про енергоаудит і моніторинг енергоефективних проектів і програм з енергоефективності в житлово-комунальному господарстві; Положення про енергетичний менеджмент в житлово-комунальному господарстві; Положення про Фонд енергоефективності в житлово-комунальному господарстві);

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

Blog

Реферат звіт з ндр: 60 стор., 6 додатків, 3 джерела

Содержание

ДОДАТОК 2