Дприємницької діяльності та психології з підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» галузі знань 0301 «Соціальні науки» напряму підготовки 6
| Вид материала | Документы |
- Дприємницької діяльності та психології з підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного, 4292.27kb.
- Навчальна програма з підготовки студентів вищих навчальних закладів освітньо-кваліфікаційного, 173.54kb.
- Програма творчих конкурсів та вступних випробувань зі спеціальних та загальноосвітніх, 265.37kb.
- Навчально-методичний комплекс з дисципліни фінансовий аналіз для підготовки фахівців, 940.06kb.
- Програма практик освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» напряму підготовки, 89.29kb.
- Практикум з психології кандидат психологічних наук Кущенко І. В. Вступ до спеціальності, 3009.91kb.
- Навчальна програма підготовки фахівця освітньо-кваліфікаційного рівня "бакалавр", 1394.33kb.
- Програма співбесіди з фінансів для абітурієнтів, що вступають за освітньо-кваліфікаційним, 89.87kb.
- Курс: 1 Семестр: 1 Дисципліна вивчається з 2008 р. Кількість залікових кредитів (ects), 247.3kb.
- Програма вступного кваліфікаційного екзамену для здобуття освітньо-кваліфікаційного, 140.98kb.
| № з/п | Назва тем | Всього годин | Всього годин з викладачем | Лекції | Семінарських занять | Практичних занять + МК | Індивідуальна робота з викладачем | Самостійна робота |
| Змістовий модуль І. Теоретичні основи політичної психології. | ||||||||
| 1 | Тема 1. Політична психологія як наука. | 14 | 10 | 2 | 6 | 2 | - | 4 |
| 2 | Тема 2. Політична психологія особистості. | 12 | 8 | 2 | 4 | 2 | - | 4 |
| 3 | Тема 3. Психологія груп в політиці. | 12 | 8 | 2 | 4 | 2 | - | 4 |
| 4 | Тема 4. Політична психологія лідерства. | 12 | 8 | 2 | 4 | 2 | - | 4 |
| 5 | Модульний контроль | 2 | 2 | - | - | 2 | - | - |
| 6 | Індивідуальна робота | 2 | - | - | - | - | 2 | - |
| 7 | Разом по дисципліні | 54 | 36 | 8 | 18 | 10 | 2 | 16 |
| | Форма контролю: залік | |||||||
* Індивідуальна робота не планується розкладом занять.
** МК планується розкладом занять та враховується у тематичному плані в колонці для практичних занять останньої у змістовому модулі теми.
Основні терміни дисципліни
Еліта – центральне поняття так званих елітарних теорій суспільно-політичного розвитку, що вважають, що будь-яка соціальна структура включає вищий, привілейований шар або шари, що здійснюють функції управління, розвитку науки і культури (творчі функції), і решту маси населення, що виконує нетворчі, репродуктивні функції.
Інерція психіки в політиці – від лат. inertia, що означає нерухомість, бездіяльність. Це властивість психіки, по-перше, зберігати свій стан спокою або прямолінійного рівномірного руху до тих пір, поки яка-небудь зовнішня причина (явище, процес, ситуація) не виведе його з цього стану. По-друге, це здатність набувати під впливом якої-небудь кінцевої зовнішньої причини певне кінцеве прискорення і продовжувати реагувати на цю причину навіть у тому випадку, коли її реальний вплив зник.
Політична активність – діяльність політичних груп або індивідів, пов’язана з прагненням змінити політичний або соціально-економічний порядок і відповідні інститути. В найширшому значенні виявляється в революційних змінах суспільства або його реформуванні.
Політична культура - основа всієї політичної діяльності або чинник, що визначає характер, особливості і рівень розвитку політичної діяльності. Зміст поняття „політична культура” включає історичний досвід, пам’ять соціальних спільнот і окремих індивідів у сфері політики, їх орієнтації, навички, що впливають на політичну поведінку.
Політична пасивність (індиферентність або індиферентизм, від лат. поняття indifferens – байдужий) – байдужість до політики і небажання брати участь в політичному житті. Може розвиватися від індивідуальних позицій, до масштабів масових настроїв.
Політична самосвідомість - процес і результат вироблення стійкої усвідомленої системи уявлень суб’єкта політичних відносин про самого себе в соціально-політичному плані, на основі якої суб’єкт цілеспрямовано будує свої взаємовідносини з іншими суб’єктами і об’єктами політики як усередині соціально-політичної системи, так і за її межами, і ставиться до самого себе. Це усвідомлення себе в політиці як самостійного діяча, цілісна оцінка своєї ролі, цілей, інтересів, ідеалів і мотивів поведінки.
Політична свідомість - одна з центральних категорій сучасної політичної психології, що входить в систему її понятійних координат, яка визначає результати сприйняття суб’єктом тієї частини навколишньої дійсності, яка пов’язана з політикою і в яку включений він сам, а також його дії і стани, пов’язані з політикою.
Політична соціалізація – це процес включення індивіда в політичну систему шляхом опанування досвідом функціонування даної системи і держави, що виникла на її основі, закріпленого в політичній культурі. Це такий процес взаємодії індивіда і політичної системи, метою якого є адаптація індивіда до даної системи, перетворення його на громадянина своєї країни.
Політичне відчуження – політико-психологічний наслідок надмірної бюрократизації політичного життя. Наслідком бюрократизації, як показав це М. Вебер, є знеособлення людини, втрата нею індивідуальної ініціативи і свободи дій, перетворення її в простого виконавця волі організації або держави.
Політичне мислення - це форма свідомого продуктивного віддзеркалення людиною процесів і явищ навколишньої політичної реальності у вигляді думок, висновків і рішень. Системотвірною функцією політичного мислення є віддзеркалення політичної реальності як особливої діяльності.
Політичні емоції – це форма звичайно неусвідомленого, але достатньо продуктивного віддзеркалення людиною процесів і явищ навколишньої політичної реальності у вигляді афектних оцінок і реакцій.
Психологічне лідерство – на відміну від лідерства інституційного завжди існує в системі тих або інших суб’єкт-суб’єктних відносин (взаємодій). Суб’єктами таких відносин можуть виступати як окремі індивіди, так і групи або навіть все суспільство, а взаємодії можуть розвертатися як між індивідами, групами, суспільствами, так і між індивідами і групами, індивідами і суспільствами, групами і суспільствами.
Стереотип у політиці - стандартизований, схематичний, спрощений, звичайно емоційно забарвлений стійкий образ якого-небудь соціально-політичного об’єкту (явища, процесу), який фіксує в собі лише деякі, іноді несуттєві його риси. Може бути визначений як неточне, ірраціональне, надмірно загальне уявлення.
ЗМІСТ ДИСЦИПЛІНИ
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1. Теоретичні основи політичної психології
Тема 1. Політична психологія як наука
Політична психологія як міждисциплінарна наука на стику політології та соціальної психології. Психологічні аспекти, фактори і „складові” політики як предмет політичної психології. Основні завдання політичної психології. Основні об’єкти, проблеми і методи політичної психології.
Основні поняття і категорії політичної психології. Політична свідомість. Політична самосвідомість. Колективне несвідоме у політиці. Політична культура. Політична психіка. Політичні установки і стереотипи.
Література: 1; 2; 3; 4; 7; 8; 10; 11; 14; 15; 16; 20.
Тема 2. Політична психологія особистості
Людина і політика. Об’єктне і суб’єктне ставлення до індивіда. Підкорення і інтерес як основні поняття даних позицій.
Політична соціалізація. Механізми політичної соціалізації. Стадії політичної соціалізації. Генезис політичної свідомості. Основні системи політичної соціалізації. Політична активність. Політична пасивність. Політичне відчуження. Політична участь.
Політична організація. Політичний лідер і політичне лідерство. Типи лідерів. Особистісно-психологічні риси лідера. Багаторівнева структура особистості лідера. Психологія політичної еліти.
Література: 1; 2; 3; 5; 8; 9; 10; 12; 13; 15; 17; 20.
Тема 3. Психологія груп в політиці
Група як суб’єкт політики. Групи номінальні і реальні. Групи „великі” і „малі”. Особливості малих груп в політиці. Особливості великих груп в політиці. Психологія мас в політиці.
Соціально-групова психологія. Соціально-групова свідомість. Соціально-групова ідеологія. Діалектика розвитку групової свідомості: „група в собі” і „група для себе”. Рівні розвитку спільності великих груп. Риси політичної психології основних соціальних груп.
Література: 1; 2; 3; 4; 7; 8; 10; 15; 16; 17.
Тема 4. Політична психологія лідерства
Лідер і група. Основні критерії формування малих груп в політиці: принципи компетентності, єдності поглядів, особистої відданості лідеру та ін. Групи – „команди” лідера. Основні варіанти „команд” в історії. Закон „трьох команд” лідера: статика і динаміка. „Парадокс лідера” і його варіанти.
Політична психологія лідерства. Теорії „героїв” і „теорії рис”. Теорії середовища. Особистісно-ситуаційні теорії. Теорії взаємодії-очікування. Теорії обміну. Мотиваційні теорії. Сучасні концепції: загальні типології і типи лідерства.
Література: 1; 2; 3; 4; 5; 8; 9; 10; 13; 15; 19.
ПЛАН СЕМІНАРСЬКИХ ТА ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ.
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1. Теоретичні основи політичної психології
Тема 1. Політична психологія як наука
Самостійна робота – 4 год.
Завдання:
1. Здійснити словникову роботу (занести до термінологічного словничка та вивчити зміст понять): політична психологія, предмет політичної психології, завдання політичної психології, політична свідомість, політична самосвідомість, політична культура, політична психіка, політичні установки і стереотипи та ін. Підготуватися до словникової роботи в аудиторії.
2. Опрацювати лекційний матеріал за конспектом та підручником.
3. Підготуватися до семінарських занять: проаналізувати та порівняти підходи запропонованих у списку літератури авторів до проблемних питань винесених для обговорення, законспектувати відповіді на поставлені запитання.
Семінарське заняття - 2 години
- Політична психологія як міждисциплінарна наука.
- Предмет політичної психології.
- Основні завдання політичної психології.
- Основні об’єкти, проблеми і методи політичної психології.
Література: 1; 2; 3; 4; 7; 8; 10; 11; 14; 15; 16; 20.
Семінарське заняття - 4 години
- Політична свідомість.
- Політична самосвідомість.
- Колективне несвідоме у політиці.
- Політична культура.
- Політичні установки.
- Політичні стереотипи.
Література: 1; 2; 3; 4; 7; 8; 10; 11; 14; 15; 16; 20.
Практичне заняття – 2 години
1. Тренінгове заняття: „Діяльність професійного психолога в політичних структурах”.
Тема 2. Політична психологія особистості
Самостійна робота – 4 год.
1. Здійснити словникову роботу (занести до термінологічного словничка та вивчити зміст понять: політична соціалізація, механізми політичної соціалізації, стадії політичної соціалізації, політична активність, політична пасивність, політичне відчуження, політична участь, політична організація, політичний лідер, політична еліта.
2. Опрацювати лекційний матеріал за конспектом та підручником.
3. Підготуватися до семінарського заняття: проаналізувати та порівняти підходи запропонованих у списку літератури авторів до проблемних питань винесених для обговорення, законспектувати відповіді на поставлені запитання.
Семінарське заняття - 4 години
- Політична соціалізація: її сутність, механізми, стадії.
- Політична активність. Політична пасивність. Політичне відчуження. Політична участь.
- Політична організація.
- Політичний лідер і політичне лідерство.
- Психологія політичної еліти.
Література: 1; 2; 3; 5; 8; 9; 10; 12; 13; 15; 17; 20.
Практичне заняття – 2 години
1. Тренінгове заняття: „Застосування методу фокус-групи в психологічному аналізі політичної діяльності”.
Тема 3. Психологія груп в політиці
Самостійна робота – 4 год.
1. Опрацювати лекційний матеріал за конспектом та підручником.
2. Підготуватися до семінарського заняття: проаналізувати та порівняти підходи запропонованих у списку літератури авторів до проблемних питань винесених для обговорення, законспектувати відповіді на поставлені запитання.
Семінарське заняття - 4 години
- Характеристика групи як суб’єкта політики.
- Особливості малих груп в політиці.
- Особливості великих груп в політиці.
- Психологія мас в політиці.
- Риси політичної психології основних соціальних груп.
Література: 1; 2; 3; 4; 7; 8; 10; 15; 16; 17.
Практичне заняття – 2 години
1. Тренінгове заняття: „Застосування політичної реклами для формування образу політичного лідера”.
Тема 4. Політична психологія лідерства
Самостійна робота – 4 год.
1. Здійснити словникову роботу (занести до термінологічного словничка та вивчити зміст понять: принцип компетентності, принцип єдності поглядів, принцип особистої відданості, теорія героїв, теорія рис, теорії середовища, теорії обміну та ін.
2. Опрацювати лекційний матеріал за конспектом та підручником.
3. Підготуватися до семінарського заняття: проаналізувати та порівняти підходи запропонованих у списку літератури авторів до проблемних питань винесених для обговорення, законспектувати відповіді на поставлені запитання.
Семінарське заняття - 4 години
- Основні принципи формування малих груп в політиці.
- Утворення команд в політиці: основні закономірності, варіанти, статика і динаміка.
- Основні теорії політичного лідерства.
- Сучасні концепції: загальні типології і типи лідерства.
Література: 1; 2; 3; 4; 5; 8; 9; 10; 13; 15; 19.
Практичне заняття – 2 години
1. Тренінгове заняття: „Використання PR-менеджменту для формування образу політичного лідера”.
ЗАВДАННЯ ДЛЯ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ РОБОТИ
1. Здійснити аналіз визначених студентами проблемних питань з тем змістового модулю.
2. Надати консультації студентам, що за результатами поточного контролю навчальних досягнень потребують допомоги у засвоєнні знань, умінь та навичок, передбачених змістом дисципліни.
СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ДО ДИСЦИПЛІНИ
Підручники, посібники:
- Ольшанский Д. В. Основы политической психологии. – Екатеринбург: Деловая книга, 2001. – 496 с.
- Пірен М. І. Основи політичної психології: Навчальний посібник. – К.: Міленіум, 2003. – 418 с.
- Політична психологія: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / М.Ф. Головатий; Міжрегіон. акад. упр. персоналом. - К., 2006. - 400 с.
Монографії, збірники:
- Архітектоніка образу ефективного політика: репрезентації в політичній свідомості молоді / Н. Дембицька, О. Валюк // Соц. психологія. - 2007. - № 2. - С. 27-40.
- Деструктивні технології виборчих кампаній: морально-політичний аспект / Л. Кочубей // Соц. психологія. - 2007. - № Спец. вип. - С. 142-149.
- Динаміка політичної свідомості студентів у процесі виборчої кампанії 2004 року / М. Дроздова // Соц. психологія. - 2005. - № 4. - С. 32-43.
- Живі архетипи: Навч. матеріали з політ. психології: політ. установки, символізм у політиці / О.М. Лозинський; Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. - Л., 2005. - 81 с.
- Ідеальний політичний лідер в уяві студентів / С. Грабовська // Соц. психологія. - 2006. - № 4. - С. 28-37.
- Інформаційні маніпуляції як можливість для саморозвитку / О. Плющ // Соц. психологія. - 2009. - № 3. - С. 40-49.
- Інформаційно-психологічні детермінанти сучасних політичних процесів / Л.Є. Леонтьєва // Держава і право. Юрид. і політ. науки: Зб. наук. пр. - 2004. - Вип. 23. - С. 565-572.
- Особливості уявлень студентів про жінок - політичних лідерів / М. Дроздова // Соц. психологія. - 2007. - № 3. - С. 108-115.
- Поведінковий підхід у політичній психології: термінологічний тезаурус, основні напрями і проблеми / М. Слюсаревський // Соц. психологія. - 2009. - № 6. - С. 3-21.
- Політична активність молоді: форми вияву та особливості трансформації / І. Білоус // Соц. психологія. - 2007. - № 5. - С. 25-34.
- Політична еліта як психологічний феномен перехідного періоду / В.В. Москаленко // Вісн. Харк. ун-ту. Сер. Психологія. - 1999. - № 432. - С. 241-246.
- Політична психологія як наука: предмет і проблематика / М. Слюсаревський // Соц. психологія. - 2009. - № 5. - С. 3-20.
- Політична свідомість українського суспільства: рік 2007 / В. Бебик, О. Василишина, А. Фоміна // Соц. психологія. - 2007. - № 5. - С. 18-24.
- Політична соціалізація молоді в сім'ї і становлення політичної психології індивіда / О.М. Чижова // Держава і право. Юрид. і політ. науки: Зб. наук. пр. - 2002. - Вип. 15. - С. 571-577.
- Пропаганда як інформаційно-психологічний складник політичних процесів: Моногр. / Л.Є. Леонтьєва; Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. - К.; Л., 2004. - 298 с.
- Психологічні прийоми в політиці: Навч. посіб. / Н.О. Сергієнко; Міжрегіон. акад. упр. персоналом. - К., 2006. - 112 с.
- Соціально-психологічні чинники формування політичної культури студентської молоді / В.М. Бєлова // Наука і освіта. - 2008. - № 7. - С. 26-30.
ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЗАЛІКУ
- Політична психологія як міждисциплінарна наука.
- Предмет політичної психології.
- Основні завдання політичної психології.
- Основні об’єкти, проблеми і методи політичної психології.
- Основні поняття і категорії політичної психології.
- Політична свідомість.
- Політична самосвідомість.
- Колективне несвідоме у політиці.
- Політична культура.
- Політична психіка.
- Політичні установки і стереотипи.
- Політична соціалізація.
- Поведінковий підхід у політичній психології.
- Механізми політичної соціалізації.
- Стадії політичної соціалізації.
- Генезис політичної свідомості.
- Основні системи політичної соціалізації.
- Політична активність.
- Політична пасивність.
- Політичне відчуження.
- Політична участь.
- Політична організація.
- Психологія політичної еліти.
- Група як суб’єкт політики.
- Особливості малих груп в політиці.
- Особливості великих груп в політиці.
- Психологія мас в політиці.
- Соціально-групова психологія.
- Соціально-групова свідомість.
- Соціально-групова ідеологія.
- Діалектика розвитку групової свідомості: „група в собі” і „група для себе”.
- Рівні розвитку спільності великих груп.
- Риси політичної психології основних соціальних груп.
- Основні критерії формування малих груп в політиці: принципи компетентності, єдності поглядів, особистої відданості лідеру та ін.
- Основні варіанти „команд” в історії.
- Закон „трьох команд” лідера: статика і динаміка.
- „Парадокс лідера” і його варіанти.
- Теорії „героїв” і „теорії рис”, як перші теорії політичного лідерства.
- Теорії середовища, як теорії політичного лідерства.
- Особистісно-ситуаційні теорії політичного лідерства.
- Теорії взаємодії-очікування, як теорії політичного лідерства.
- Теорії обміну, як теорії політичного лідерства.
- Мотиваційні теорії, як теорії політичного лідерства.
- Сучасні концепції: загальні типології і типи лідерства.
- Прикладні проблеми політичної психології.
- Діяльність професійного психолога в політичних структурах”.
- Застосування методу фокус-групи в психологічному аналізі політичної діяльності.
- Застосування політичної реклами для формування образу політичного лідера.
- Використання PR-менеджменту для формування образу політичного лідера.
- Основні напрями політичної реклами в Україні.
ПЕДАГОГІЧНА ПСИХОЛОГІЯ
Навчальна дисципліна “Педагогічна психологія” вивчає закономірності оволодіння знаннями, уміннями і навичками, індивідуальні відмінності суб´єкта у цих процесах, закономірності формування в нього творчого активного мисленн, зміни в психіці, тобто формування психічних новоутворень.
Навчальна дисципліна має на меті формування у студентів системи знань про історію виникнення та розвитку педагогічної психології як науки; формування психолого-педагогічного мислення психолога; вироблення знань про психологічну сутність педагогічного процесу у закладах освіти; розвиток потреби у науково-дослідній діяльності в галузі психолого-педагогічної науки; розкриття психологічної сутності діяльності педагога з різними віковими категоріями.
В курсі розглядаються основні проблеми педагогічної психології: психологічні аспекти освітньої діяльності, педагогічної та навчальної діяльності; психологічні особливості тих, хто навчається, та педагогів, психологічні характеристики навчання у школі, проблеми виховання та організації психологічної служби в закладах освіти.
У результаті вивчення дисципліни студенти повинні з н а т и:
- психологічні закономірності навчання та виховання;
- індивідуальну та вікову специфіку формування особистості у навчально-виховному процесі;
- психологічні особливості оволодіння знаннями, вміннями та навичками, формування пізнавальних інтересів;
- фактори детермінації розвитку особистості під час навчально-виховного процесу;
- особливості педагогічної діяльності;
- задачі психологічної служби в закладах освіти;
- психологічні умови формування професійної компетентності педагога;
у м і т и:
- застосовувати набуті знання в практиці психологічної допомоги та соціальної роботи;
- вирішувати задачі психолого-педагогічного змісту;
- здійснювати психологічне керування процесом навчання;
- розвивати власні психолого-педагогічні здібності;
- встановлювати раціональні взаємини між учасниками педагогічного процесу;
- аналізувати специфіку навчально-виховного процесу середньої та вищої школи.
Основними формами роботи в процесі вивчення дисципліни є лекції, семінари, практичні заняття, самостійна робота, індивідуальна робота з викладачем.
На лекціях доводяться основні теоретичні положення і проблеми психології навчання та виховання, загальні проблеми педагогічного керування психічним розвитком людини.
На семінарських заняттях, які проводяться з основних проблем педагогічної психології, розглядаються психологічні підстави професійної діяльності, психологічні особливості педагогічного спілкування, психологічні механізми навчання, учіння.
На практичних заняттях отримані теоретичні знання під керівництвом викладача перетворюються у практичні навички. При цьому відпрацьовуються оптимальні методи вирішення задач психології навчання.
Самостійна робота виконується студентами за спеціальними завданнями, які включають основний матеріал з теми, список рекомендованої літератури. У процесі самостійної роботи студенти опрацьовують лекційний матеріал, здійснюють підготовку до семінарських занять на основі використання літературних джерел. Індивідуальна робота зі студентами проводиться у формі індивідуальних консультацій в позанавчальний час і передбачає надання допомоги студентам, що мають труднощі у вивченні дисципліни.
Формами контролю за процесом та результатами засвоєння матеріалу під час вивчення дисципліни є поточний модульний контроль успішності та екзамен.
ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН
| № з/п | Назва теми | Всього годин | Аудиторні години | З них: | Індивідуальна робота з викладачем * | Самостійна робота | |||
| Лекції | Семінарські заняття | Практичні заняття + МК** | |||||||
| ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1. Методологічні засади педагогічної психології | |||||||||
| 1 | Педагогічна психологія як наука. | 12 | 4 | 2 | 2 | | | 8 | |
| 2 | Основні типи навчання та їх психологічні моделі. | 22 | 12 | 6 | 4 | 2 | | 10 | |
| 3 | Модульний контроль | 2 | 2 | | | 2 | | | |
| 4 | Індивідуальна робота | 2 | | | | | 2 | | |
| 5 | Всього по змістовому модулю1 | 38 | 18 | 8 | 6 | 4 | 2 | 18 | |
| ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2. Психологія навчальної діяльності | |||||||||
| 6 | Компоненти навчальної діяльності. | 30 | 16 | 6 | 6 | 4 | | 14 | |
| 7 | Навчальність та її структура | 14 | 6 | 2 | 2 | 2 | | 8 | |
| 8 | Модульний контроль | 2 | 2 | | | 2 | | | |
| 9 | Індивідуальна робота | 2 | | | | | 2 | | |
| 10 | Всього по змістовому модулю 2 | 48 | 24 | 8 | 8 | 8 | 2 | 22 | |
| ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 3. Психологія виховання | |||||||||
| 11 | Психологія виховання. | 16 | 8 | 2 | 4 | 2 | | 8 | |
| 12 | Модульний контроль | 2 | 2 | | | 2 | | | |
| 13 | Індивідуальна робота | 2 | | | | | 2 | | |
| 14 | Всього по змістовому модулю 3 | 20 | 10 | 2 | 4 | 4 | 2 | 8 | |
| ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 4. Психологія педагогічної діяльності | |||||||||
| 15 | Психологія педагога. | 20 | 12 | 4 | 4 | 4 | | 8 | |
| 16 | Психологічна служба в системі освіти. | 14 | 6 | 2 | 2 | 2 | | 8 | |
| 17 | Модульний контроль | 2 | 2 | | | 2 | | | |
| 18 | Індивідуальна робота | 2 | | | | | 2 | | |
| 19 | Всього по змістовому модулю 4 | 38 | 20 | 6 | 6 | 8 | 2 | 16 | |
| 20 | Разом по дисципліні | 144 | 72 | 24 | 24 | 24 | 8 | 64 | |
| | Форма контролю: екзамен | ||||||||
* Індивідуальна робота не планується розкладом занять
** МК планується розкладом занять та враховується у тематичному плані в колонці для практичних занять останньої у змістовому модулі теми
ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ДИСЦИПЛІНИ
Бесіда – один з найпоширеніших в педагогічній психології емпіричний метод отримання інформації про людину під час спілкування з нею, в результаті її відповідей на цілеспрямовані запитання. Це суб’єктивний психодіаностичний метод, оскільки педагог суб’єктивно оцінює відповіді, поведінку учня, при цьому своєю власною поведінкою, мімікою, жестами, запитаннями впливає на учня, зумовлюючи той чи інший ступінь відкритості та довіри-недовіри учня.
Закон готовності – це закон научіння, який вказує на залежність швидкості утворення зв’язку від наявного стану суб’єкта, тобто реакція людини залежить від її підготовленості до даної дії. Як стверджував Є.Торндайк, „тільки зголодніла кішка буде шукати їжу”.
Закон ефекту говорить, що зв’язок між стимулом та реакцією закріплюється, якщо після правильної реакції організм отримує позитивне підкріплення. Негативне підкріплення, покарання, розчарування приводить до її знищення, руйнування.
Закон повторюваності (тренування) полягає у тому, що чим частіше повторюється часова послідовність стимула та відповідної реакції, тим міцніше буде зв’язок.
Метод аналізу продуктів діяльності є найбільш поширеним у педагогічній практиці. Цілеспрямований, систематичний аналіз змісту та форми творів, переказів, текстів усних та письмових повідомлень, відповідей учнів. Цей метод сприяє розумінню педагогом особистісної та учбової спрямованості дитини, глибини та точності засвоєння ним навчального предмета, їх ставлення до навчального закладу, самого навчального предмету, до педагогів.
Мотивація – це збурювальні сили, що просувають учня до мети навчання. У якості мотивів можуть виступати предмети зовнішнього світу, уявлення, ідеї, почуття, все те, у чому відображуються потреби (Л.І.Божович).
Навичка – це сформована шляхом багаторазового повторення дія, що характеризується високим ступенем засвоєння та відсутністю поелементної свідомої регуляції та контролю.
Навчальність – індивідуальні показники швидкості та якості засвоєння людиною знань, умінь та навичок у процесі навчання. Розрізняють загальну та спеціальну навчальність.
Навчання – процес цілеспрямованої передачі суспільно-історичного досвіду; організація формування знань, умінь та навичок. Це процес активної взаємодії тих, хто навчається з тими, хто навчає. В наслідок цього в учнів формуються певні знання, уміння та навички, здійснюється їх психічний та особистісний розвиток.
Навченість - сукупності всіх характеристик психічного розвитку, які є результатом попереднього навчання.
Научіння – процес та результат набуття індивідуального досвіду; пізнавальний процес засвоєння соціального досвіду практичної та теоретичної діяльності.
Научуваність – це сприйнятливість учня, схильність його до засвоєння нових знань, його готовність до переходу на нові рівні розумового розвитку.
Освіта – це спеціально організовано система зовнішніх умов, створюваних у суспільстві для розвитку людини. Під змітом освіти В.С.Лєдньов розуміє зміст процесу, що характеризується засвоєнням досвіду попередніх поколінь, вихованням типологічних якостей особистості, розумовим та фізичним розвитком людини. Звідси – три компоненти освіти: навчання, виховання та розвиток.
Педагогічна психологія (за В.А.Крутецьким) галузь психології, що вивчає закономірності оволодіння знаннями, уміннями і навичками, індивідуальні відмінності суб´єкта у цих процесах, закономірності формування в нього творчого активного мисленн, зміни в психіці, тобто формування психічних новоутворень.
Предмет педагогічної психології - психологічні особливості оволодіння знаннями, уміннями та навичками, механізми управління процесом навчання, формування пізнавальних процесів, теоретичного мислення, здібностей; навчальна мотивація, умови, що визначають успішність оволодіння суспільним досвідом; розумовий, індивідуальний, віковий розвиток дитини в умовах навчально-виховного процесу.
Процес екстеріорізації – це об’єктивізація думки, тобто її представлення у формі соціально відтворюваної структури, коли думка може стати надбанням і інших. Це ситуація комунікації, коли виникає необхідність розкриття згорнутої думки, структурування її для того, щоб вона була зрозуміла іншим. Розуміння й організує екстеріорізацію.
Розвиток – це об’єктивний процес внутрішньої послідовної кількісної та якісної зміни фізичних та духовних сил людини.
Соціалізація особистості представляє собою процес формування особистості у певних соціальних умовах, процес засвоєння людиною соціального досвіду, під час якого людина перетворює соціальний досвід на свої власні цінності та орієнтири, вибірково вводить у свою систему поведінки ті норми і шаблони, які прийняті у даному суспільстві чі групі.
Учіння – специфічна діяльність, мета якої полягає в оволодінні змістом навчання. Учіння відбувається тоді, коли дії людини скеровуються свідомою метою засвоїти знання, уміння, форми поведінки та діяльності.
Формуючий педагогічний експеримент – метод дослідження педагогічної психології, під час якого досліджуються зміни у рівні знань, умінь, цінностей, здібностей, особистісного розвитку під цілеспрямованим навчаючим та виховуючим впливом.
ЗМІСТ ДИСЦИПЛІНИ
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1. Методологічні засади педагогічної психології
Тема 1. Педагогічна психологія як наука
Місце педагогічної психології в системі психологічних наук. Основні проблеми педагогічної психології. Предмет та завдання педагогічної психології.
Методи психолого-педагогічного дослідження. Організація та методика проведень наукових психолого-педагогічних досліджень. Загальні і спеціальні методи дослідження в педагогічній психології. Констатуючий етап наукового пошуку. Формуючий етап наукового дослідження. Сучасний стан розвитку досліджень у сфері педагогічної психології.
Історія становлення педагогічної психології. Етапи розвитку педагогічної психології як науки.
Література: 1, 2, 3, 6, 8, 12, 22, 27.
Тема 2. Основні типи навчання та їх психологічні моделі
Навчання й психічний розвиток. Зміст та сутність категорії навчання. Основні лінії психічного розвитку в процесі навчання.
Основні концепції навчання. Теорія змістового узагальнення В.В.Давидова. Теорія поетапного формування розумових дій П.Я.Гальперіна. Біхевіоральні теорії навчання. Концепція проблемного навчання Л.В.Занкова. Концепція проблемного навчання Д.Б.Ельконіна.
Поняття научіння, навчання, учіння, навчальної діяльності. Основні типи навчання та їх психологічні моделі. Психологічна модель традиційного навчання. Психологічна модель вільного навчання. Психологічна модель проблемного навчання. Інноваційне навчання.
Класифікація видів навчання. Програмоване навчання. Суггестопедичне навчання. Знаково-контекстне навчання. Модульне навчання.
Література: 5, 6, 8, 12, 17, 23, 29, 30, 33, 35.