Відомості про

Вид материала

Документы

Содержание Слово учителя. Складання таблиці. Назви людей за їх родинними відношен­нями Назви частин тіла людини Назви явищ природи Назви свійських та добре відомих всім носіям мови диких тварин та птахів Назви предметів одягу та взуття Назви предметів побуту Назви знарядь та про­цесів праці Назви засобів пересу­вання Назви почуттів та пере­живань людини Назви, пов'язані з су­спільним життям людини Назви чисел Деякі абстрактні назви Варіант III Перепишіть, підкресліть загальновживані слова. Варіант III Самостійна робота учнів. Пояснення учителя. Творче завдання. ... Полное содержание

Подобный материал:

• Інформаційно-довідкові ресурси, 20.13kb.
• Муровомокуриловецький р-н, Вінницька обл, 2723.63kb.
• Відомості Верховної Ради України. 1999. №29 (23. 07. 99). Ст. 238. Про банки І банківську, 9.02kb.
• І. Загальні відомості про хвору дитину (praefatio), 518.46kb.
• Закон України "Про інформацію", 24.49kb.
• План загальні історичні відомості про розвиток малярства на склі, зокрема на Гуцульщині., 207.25kb.
• Відомості Верховної Ради України (ввр), 2007, n 31, ст. 402 ) Верховна Рада України, 48.02kb.
• Про суспільно-політичну ситуацію у лютому 2012 року, 119.31kb.
• Рішенням Конституційного Суду України від 30 листопада 2010 р. N 22-рп/2010 закон, 311.87kb.
• Зміст навчальної програми з вищої математики для студентів 1 курсу фармацевтичного, 32.69kb.

Тема. Лексика загальновживана і лексика обмеженого вжитку

Мета. Ознайомити учнів зі складом лексики сучасної української мови з погляду стилістичного вживання; навчати розрізняти загальновживану лексику та лексику обмеженого вжитку; збагачувати словниковий склад мови учнів; розвивати вміння правильно використовувати стилістично нейтральні слова; виховувати любов до української мови

Хід заняття

І. Фронтальна бесіда.

• Що вивчає лексикологія?
  
• У чому полягає відмінність між лексичним і
  

граматичним значенням слова?

• Які ви знаєте типи слів за значенням?
  
• На які групи поділяється склад сучасної української
  

літературної мови за її походженням?

• Що ви знаєте про склад лексики сучасної української
  

мови з погляду стилістичного вживання?

ІІ. Оголошення теми і мети заняття.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

• Слово учителя.
  

До словникового складу української мови вхо­дять всі слова, які в ній вживаються. Слів в нашій мові близько 130 тисяч. Причому кількість слів постійно збільшується за рахунок входження в мову нових слів, що називають нові поняття.

Словниковий склад мови відбиває безпосередньо стан розвитку суспільства, яке обслуговує мова.

В словниковому складі є частина слів, що лишаються незмінними на протязі розвитку мови. Вони становлять стійкий словниковий склад української мови.

Слова стійкого складу можна об'єднати в певні групи за значенням.

• Складання таблиці.
  

Стійкий словниковий склад мови

Групи	Приклади
Назви людей за їх родинними відношен­нями	Батько, мати, сестра, брат, дядько, тітка, чоловік, жінка, дід, баба, син, дочка.
Назви частин тіла людини	Голова, нога, рука, око, ніс, рот, вухо, лоб, зуб, губа тощо.
Назви відомих всьому населенню рослин	Дуб, ясен, береза, осика, пшениця, жито, морква, яблуня, вишня тощо.
Назви явищ природи	Дощ, сніг, мороз, сонце, град, день, ніч
Назви елементів біосфери	Земля, вода, ліс, ріка, поле, гора.
Назви свійських та добре відомих всім носіям мови диких тварин та птахів	Корова, курка, вівця, кінь, півень, качка, голуб, ведмідь, заєць, ластівка тощо
Назви предметів одягу та взуття	Сорочка, сукня, шапка, чоботи, черевики тощо.
Назви приміщень та їх частин	Хата, будинок, кімната, поріг, двері, вікно тощо
Назви предметів побуту	Стіл, стілець, лава, ліжко, постіль, табуретка тощо
Назви предметів та про­цесів їжі та питва	Їсти, пити, кусати, ковтати, сніданок, обід, вечеря, хліб,) борщ, каша, вареники, сметана, горілка тощо.
Назви знарядь та про­цесів праці	Сокира, лопата, сапка, рубати, колоти, топити, сапати, гребти, носити, косити тощо.
Назви засобів пересу­вання	Автобус, поїзд, літак, віз, . машина тощо.
Назви кольорів та інших ознак предметів	Білий, червоний, чорний, високий, низький, довгий, короткий, веселий, сильний тощо
Назви почуттів та пере­живань людини	Любов, ненависть, схвильо­ваність, стурбованість, щастя, біль, клопіт тощо
Назви, пов'язані з су­спільним життям людини	Держава, влада, робітник, підприємець тощо.
Назви культурних понять	Кіно, телебачення, театр, цирк, музика, живопис, художник, митець, письменник тощо.
Назви чисел	Один, два, десять, тисяча тощо.
Всі займенники	Я, ти, ми, ви, наш, свій, такий, цей тощо.
Деякі абстрактні назви	Життя, страх, сон, смерть, бажання, благоговіння тощо.

ІІ. Виконання аналітичних вправ.

• До названих груп запишіть загальновживані
  

слова.

Зразок. Назви явищ природи: дощ, грім, блис­кавка,, сніг, мороз, вітер...

1. Назви тварин. 2. Назви людей. 3. Назви речей. 4. Назви почуттів, стану людини. 5. Назви кольорів. 6. Назви дій. 7. Назви професій. 8. Назви рослин. 9. Назви підприємств. 10. Назви якостей.

• Прочитайте і спишіть поезію. Визначте стиль
  

тексту. Доведіть, що це так. Назвіть загальновживані слова.

Варіант І

...Жити буде наша мова,

Зоряниця Кобзаря,

Зірка Лесина й Франкова,

Рильського ясна зоря!

Ми самі себе помножим,

Ми народимся стокрот,

Ми собі самі поможем,

Якщо справді ми — народ!..

Д. Павличко

Варіант II

Матусин заповіт

Раз мені казала мати;

«Можеш мов

Багато знати,

Кожну мову

Шанувати,

Та одну

Із мов усіх,

Щоб у серці ти зберіг».

В серці

Ніжну і погідну

Збережу я мову

Рідну!

М. Хоросницька

Варіант III

Найкраща в цілім світі

Люблю я в рідному краю

веселі співанки пташині,

і річки бистру течію,

і руту-м'яту при долині;

пропахлі вітром колоски,

гінке, гінке безмежне поле,

і мамин хліб, і ті стежки,

якими вранці йду до школи;

і перші проліски в гаю,

і щедре сонечко в блакиті...

Люблю Вітчизну я свою,

вона — найкраща в цілім світі!

Л. Компанієць

Варіант IV

Рідна мова

Промовлю слово «мати», промовлю слово «син»,

А потім ще два слова — «калина» і «журба»...

Пречиста рідна мова з непам'ятних глибин —

Співуча, як весілля, живуча, як верба.

Рідна мово, перше слово .

Ти в устах моїх плекала,

Першу пісню колискову

Наді мною вознесла,

І як я рідні печальній

Прошепчу слова прощальні,

Присягаю, рідна мово,

Будуть це твої слова.

Промовлю слово «батько» і слово «буревій»,

А потім знов два слова — «криниця» і «кобзар»...

Могутня рідна мова народ водила мій

По мисленому древу — від мурави до хмар.

Б. Стельмах

Варіант V

Де найкраще місце на землі?

Де зелені хмари яворів

Заступили неба синій став,

На стежині сонце я зустрів,

Привітав його і запитав:

- Всі народи бачиш ти з висот,

Всі долини і гірські шпилі.

Де ж найбільший на землі народ?

Де ж найкраще місце на землі?

Сонце усміхнулося здаля:

— Правда, все я бачу з висоти.

Всі народи рівні. А земля

Там найкраща, де вродився ти!

Д. Павличко

• Перепишіть, підкресліть загальновживані слова.
  

Варіант І

Словник, жалива «кропива», глива «груша», постійно, ненашко «хрещений батько», бебешка «вид кофти», схожий, вовна, біля, жижа «щось гаряче», бунація «тихий вечір», верхній, величина, наука, характер, вільха, самовар «міномет», здрейфити «злякатися».

Варіант II

Алмаз, бутина «рубання лісу», весна, бушля «чапля», важіль, журнал, легкий, легко, валити, програма, валява «велика кількість», вальс, вандри «мандри», ванна, ватажок, запитувати, ніби­то, під, вогнище, вартний «вартий».

Варіант III

Бутон, буцик «коржик», бучина «букове дерево», школа, акація, важкий, важко, валь­ний «численний», вандрівка «мандрівка», кімната, можна, відповідати, чистий, проте, сад, варунок «ва­риво», ватра «вогнище», вітрець, книга, убрід.

Варіант IV

Варцаб «лутка», вдалині, вдяч­ний, великий, веліти, велодром, вепринник «аґрус», верблюд, вередувати, верем'я «гарна погода», верста, може, але, зелений, два, свій, вертипорох «вітрогін», взаємодопомога, вага.

Варіант V

Вартувати, ввічливо, вгород «ого­род», вдолині «унизу», ведмідь, велемудрий «дуже розумний», велетенський, величина, вельбучний «знатний», верболіз, мабуть, зате, синій, чотири, твій, вечірня «вечерня», виводок, вивозити, вигадка, ви­гідно.

Варіант VI

Коса, травиця, вгору, вділ «униз», велетень, величаво, вентер «ятір», вербовий, верітчина «ряднина», очевидно, однак, білий, вісім, мій, вечорина «вечір», вітряно, віц «дотеп», вітчим, віяти, вокруги «навколо».

• Самостійна робота учнів.Прочитайте текст,
  

випишіть слова за тематичними група­ми, доповніть їх словами не з тексту.

Зразок виконання: одяг: хустка, спідниця, кожух... посуд: горщик, тарілка, ложка... рух: іти, їхати, бігти, простувати... колір: синій, жовтий, рожевий... смак: гіркий, солодкий, кислий...

В неділю вранці перед службою Мотря Довбишівна приби­ралась до церкви. Вона принесла з хижки зав'язані в хустці квіти та стрічки і розсипала їх по столі, застеленому білою скатертю; принесла й поставила на лаві червоні сап'янці Довбишівна сіла на круглому дзиґликові коло стола, а под­руга-сусідка наділа Метрі на голову кибалку, вирізану з тов­стого паперу, схожу на вінок; на кибалку, над самим лобом, поклала вузеньку стрічку з золотої парчі, а потім клала стріч­ки одна вище од другої так, що над лобом було видко пру­жок од кожної стрічки. Всю кибалку кругом і всі коси вона об­тикала квітами з червоних, зелених, синіх і жовтих вузеньких стьожок. За вуха вона позатикала пучки дрібненького бар­вінку, качурині кучері та павині пера і потім розстелила по спині двадцять довгих кінців стрічок до самого пояса

І. Нечуй-Левицький

• Пояснення учителя.
  

Крім загальновживаних слів, в українській мові є ще категорія слів обмеженого вжитку. Це слова, що викори­стовуються певними групами населення.

Схематично це можна відобразити так:

• Творче завдання.Прочитайте і перепишіть
  

прислів’я та приказки. Підкресліть у них слова, що вживаються рідко або в розмовному мовленні. Усно доберіть до них загальновживане слово.

1. Трапляється і такий год, що на день сім ногод.
   
2. Як випадуть у маю три дощі добрих, то дадуть хліба
   

на три годи.

3. Нащо вороні великі розговори, коли вона знає своє
   

«кра».

4. Як колесо ламається, мужик ума набирається.
   
5. Жить — не вола кормить, вік ізвікувать — не пальцем
   

перекивать.

Народна творчість

• Прочитайте виписки із словникових статей.
  

Запишіть до зошита тільки загальновживані слова.

• плай (діалектне) «гірська стежка»; парубіка
  

(діалектне) «парубок»; парубок; парус; парусина;

• патика (рідко) «палиця»; пектин (хімічне) «речо­
  

вина у соках плодів»; пелька (вульгарне) «рот»;

• підщипаний (розмовне, зневажливе) «з коротким
  

волоссям»; пізній; піїтика (книжне, застаріле) «поетика»; пік; піль! (мисливське) «наказ собаці кидатись на дичину»; піна; піноскло; планета; плак­сійка (розмовне, рідко) «дівчина, що часто плаче»;

• планер; плив (діалектне) «потік»; плита; плиткий
  

(діалектне) «мілкий, неглибокий».

• Допишіть до названих вами загальновживаних
  

слів ще 5—6, які б починалися буквою «п».

ІV. Підсумки роботи і висновки.

• Що нового ви довідалися на уроці?
  
• Якими способами можна поповнити свій лексичний
  

запас?

• Яке значення мають здобуті знання з лексики для
  
• культури мовлення людини?
  

Г.Є.Косянчук

Заняття № 29

Тема. Вузьковживана лексика. Діалектизми. Професійні слова. Жаргонізми

Мета. Поглибити знання учнів про вузьковживану лексику; ознайомити із групами слів, що складають вузьковживану лексику; розкрити функціонально-стилістичні можливості лексичних одиниць обмеженого вжитку; збагатити словниковий запас учнів; виховувати любов до краси мови

На дошці записаний текст

Вона вся з гомону полів, лісів і морів отчої землі, мережана сходом і заходом сонця, гаптована сяйвом місяця, зірок і переткана калиною, барвінком і виш­невим цвітом; кожна її ниточка вимочена в Дунаї, криницях і струмках людської звитяги. Вона з голосу тура, мисливських сурем, скрипу дерев'яного рала, крику погонича, стогону вола в борозді... Вона з блис­ку козацької шаблі і весла невольницького човна, що чалить у бурях на тихі води... Вона вся з тучі й грому, як з води і роси,— така українська мова.

Б. Харчук

І. Аналітична бесіда.

• Перепишіть уривок про мову. Назвіть у тексті
  

відомі вам орфограми.

1. Назвіть загальновживані слова-іменники і слова
   

обмеженого вжитку.

2. Які слова називаються загальновживаними?
   
3. Які слова називаються лексикою обмеженого
   

вжитку?

4. Чому вони виникають?
   
5. Автор назвав мову « сорочкою духу народного».
   

Чому?

ІІ. Оголошення теми і мети уроку.

ІІІ. Робота над вивченням нового матеріалу.

• Слово вчителя.
  

Назви предметів та явищ, що не притаманні життю всіх верств населення або існують на протязі нетривалого часу, становлять нестійку лексику.Так, наприклад, слово перебудова в першому значенні зникло з життя суспільства, тому його вважаємо приналежним до нестійкої лексики. Так само застарілими є сло­ва неп, соціалізм, червоні, білі тощо. Як правило, це політичні назви.

До нестійкої лексики належать діалектні слова, професійна та термінологічна лексика, жаргонізми. Це слова, що використовуються певними групами населення. Дама ви підготували повідомлення про різні групи не загальновживаної лексики. І зараз ми прослухаємо виступи наших учнів-дослідників.

• Виступи учнів-дослідників.
  

Учень 1.

Професійна лексика містить в своєму складі слова, які вживають представники окремих професій. Це, як прави­ло, назви виробничих знарядь, матеріалів, процесів праці. Наприклад: долото, терпуг, вагранка, метан, азот, зяб, леміш, чепіга, обмолот, кравцювати, зварювати тощо. Термінологічна лексика містить в своєму складі слова, які обслуговують наукову сферу діяльності людей. Термі­ни вживаються для точного позначення певного поняття. Термін не має експресивного забарвлення і, як правило, має одне значення.

Наприклад: орфографія, морфологія, лексикологія, фонема; чотирикутник, косинус; амідопірин; апеляція тощо. Ця лексика міститься у тлумачних термінологічних словниках.

Учень 2.

Діалект, або наріччя— великий підрозділ мови, що об'єднує групу говірок, пов'язаних низкою спільних мовних ознак, не­відомих іншим говіркам. Українська національна мова має три наріччя: північне, південно-західне, південно-східне, які різнять­ся між собою, а також від літератур­ної норми, фонетичними, граматич­ними й лексичними ознаками.

Діалектизми — це слова, поширен­ня яких обмежується територією пев­ного наріччя.

Діалектизми бувають:

• лексичні — діалектні слова, що називають
  

поняття, для позна­чення яких у загальнонародній мові використовуються інші назви:бараболя — картопля, когут — півень, блават — волошка, тайстра — торба, ляскавиця — грім, нецьки — ночви, банітівати — лаяти, ачей — може.

• етнографічні діалектизми представлені
  

тематичними групами слів, що позначають:

• назви одягу і взуття:

гуня — жіноча свитка, каптур — очіпок, черес — широкий шкіря­ний пояс, бекешка — вид кофти, гачі — вовняні або полотняні штани, керсетка — жіночий одяг без рукавів, кобеняк — верхній одяг без рукавів;

• назви страв:

жур — страва з вівсяного борошна, каварма — страва з баранини, плачинда — різновид печива, пот­рібка — страва з подрібненої печінки;

• назви житлових і господарських приміщень, знарядь праці, пред­метів побуту:

колиба — чабанська хатина, обора— комора, папера — великий ко­шик з верболозу, підря — полиця;

• назви, пов'язані з мистецтвом (дримба, трембіта, флояра), міс­цевою демонологією (мольфар, арідник, мавка).

• семантичні діалектизми — слова загальнонародної
  

мови, які в діа­лектах відрізняються значеннями: вага — колодязний журавель, пасіка — просіка, губа — гриб, ви­но — виноград, берег — гора, іти— їхати, гірчиця — перець тощо.

Діалектна лексика виступає дуже важливим джерелом поповнення словникового складу української лі­тературної мови. Сфера функціону­вання — художня література, де вона вживається для відображення місце­вого побуту, колориту, для мовної характеристики героїв. Яскравий приклад — творчість І. Франка, В. Стефаника, Марка Черемшини, М. Коцюбинського, Лесі Українки, М. Стельмаха, О. Гончара.

Проте без потреби вживати діа­лектну лексику не треба, оскільки вона засмічує літературну мову, ро­бить її незрозумілою, важкою для сприйняття.

Учень 3.

Жаргонізми — це специфічні літе­ратурні й напівлітературні слова та вирази, властиві мовленню певної соціальної чи професійної групи лю­дей. Словами, що вживаються в жаргоні — соціальному діалекті мови, користуються люди, об'єднані спільними інтересами, захопленням, професією, віком, обставинами.

Жаргонізми використовуються не для приховування інформації від чу­жих, а для надання експресивного за­барвлення назвам предметів і явищ, важливих для членів соціальної гру­пи. Наприклад, кльово, кайфово, супер (добре, гарно), бабки (гроші), прикид (манера одягатися), тусовка (місце збору, спілкування), на шару (задарма), бухати, квасити (пити), чорнило (червоне вино). Існують також професійні жарго­нізми: лабух (музикант), лабати (грати), конса (консерваторія), фане­ра (фонограма).

Учень 4.

Різновидом жаргонізмів виступа­ють арготизми — слова й вирази, які в мовленні (арго) декласованих елементів уживаються для засекре­чення своїх думок, для того, щоб зробити її незрозумілою для інших. Арготизмами послуговуються зло­чинці, раніше ними користувалися ремісники, мандрівні крамарі, лір­ники, жебраки.

Наприклад, у злодійському арго слово бан означає вокзал, кафедра — могила, помити — украсти, замочи­ти — убити.

Письменники зрідка використову­ють арготизми в художніх творах для характеристики персонажів або ство­рення гумористичного ефекту.

Учень 5.

За певних обставин спілкування також уживаються:

• варваризми — іншомовні слова й звороти, що не цілком відповіда­ють нормам певної мови й не до кінця засвоєні нею: авеню, клерк, денді, кюре, мадам, мосьє, місіс, фрау, хобі. У тексті варваризми вживаються як у написанні мовою оригіналу, так і в кириличній транскрипції:

tete-a-tete і тет-а-тет (сам на сам), Нарру епd і хепі енд (щасливий кінець),

тоdus vivendi і модус вівенді (спо­сіб життя);

• вульгаризми — грубі чи лайливі слова, не прийняті в літературній мові;

• екзотизми — слова, що для нас незвичні, дещо дивні, походять з інших мов, часто маловідомих.

Екзотизмами можуть бути:

• назви установ (хурал, бундестаг);

• посад, професій (полісмен, ше­риф, тореадор, гейша);

• грошових одиниць: (динар, пен­ні, юань);

• житла, поселень: (аул, кишлак, вігвам);

• предметів одягу: (паранджа, кімоно);

• страв, напоїв: (саке, ракія);

• явищ культури (байрам, сир­такі, харакірі).

ІІІ. Виконання вправ.

• Як ви знаєте вивчене? Чи можна суфікс визначати
  

так: «Це малесенька части­на після кореня, що надає слову то веселого, то сумного значення»? Ні, не можна. Наука любить точність. Тому у науковому стилі використовується термінологія. Термін точно називає чітко окреслене наукове поняття.

Ви вже засвоїли чимало термінів з науки про мову. Повторимо, чи знаєте ви назви вивчених розділів.

1. Розділ мовознавства, який вивчає звукову
   

будову мови.

2. Наука, що встановлює і вивчає правила
   

вимови.

3. Вчення про знаки письма, співвідношення між
   

буквами і звуками.

4. Розділ мовознавства, що встановлює і вивчає
   

правила передачі слів на письмі.

5. Наука про словниковий склад мови.
   

Відповіді. 1. Фонетика. 2. Орфоепія. 3. Графіка. 4. Орфографія. 5. Лексикологія.

• Як ви володієте термінологією? У школі на
  

кожному уроці вас випробовує термінологія. Бо термін — це етикетка, підпис на певному науковому понятті. Перевірте, як ви знаєте терміни. Чи правильно пов'язуєте їх із поняттями, ознаки яких даються визначен­ням. Додайте до визначень відповідні терміни.

1. Основи науки про природу називаються ... .
   
2. ...— це наука про кількісні співвідношення.
   
3. Вид мистецтва, що відтворює життя в словесних
   

художніх образах назива­ється ... .

4. Великий за розміром і складний за побудовою
   

оповідний твір художньої літератури називається ... .

5. ...— це невеликий за обсягом прозовий художній
   

твір.

6. ...— це великий поетичний оповідний твір.
   
7. Невеликий поетичний твір, найчастіше з
   

римуванням рядків називаєть­ся ... .

Довідка: 1. Природознавство. 2. Математика. 3.Література. 4. Роман. 5. Оповідання. 6. Поема. 7. Вірш.

• Вправа-конкурс. Діалектні слова.Перепишіть
  

текст, підкресліть діалектизми. З'ясуйте їх значення (користуйтесь довідкою). Прочитайте кожне речення, замінивши діалектизм загальновживаним словом.

Варіант І

1. В старім парку міськім устели­лося по стежках листя грубою верствою. 2. Вона хотіла, щоб він відразу скинув бурнус, отряс його з снігу. 3. Вкінці втомилася і кинула рискаль від себе; змучилася добре. 4. У вертепах, серед стрім­ких скель, почувся відгук. 5. Я йшов заборзо. (З тв. О. Кобилянської.)

Довідка: верства — шар; бурнус — пальто; рискаль — лопата; вертеп — печера; заборзо — швидко.

Варіант II

1. Туди не заходить ні одна люд­ська душа, лиш іноді у свята мій неньо. 2. Тепер я злізу згори в ріку, де ловлю пстругів. 3. Між тим безперестанно розщибалися дзвінки та лунали співи. 4. Нині верем'я таке неприязне і вогке. 5. Він дуже голосний лікар. (З тв. О. Кобилянської.)

Довідка: неньо — батько; пструг — форель; розщибалися — тут: лунали; верем'я — погода; голосний — відомий.

Варіант III

1. Ворожий сик, пронизливий свист оповістив його приїзд. 2. Лісова земля оживи­лася світляками, а безліч свершків перекликувалася. З. Там гомоніла велика парова трачка. 4. Жила від дев'ятого року свого життя у ненашки. 5. Сниться мені, що іду на гору з бесагами. (За О. Кобилянською.)

Довідка: сик—сичання; свершки—цвір­куни; трачка — лісопильня; ненашка — хрещена мати; бесаги — сакви, торби.

• Гра «Хто більше». Учні діляться на дві команди.
  

Перша зачитує діалектне слово, а друга – літературне.

Забузувати – засипати

Загодя – зарані

Завидощі – завидки

З’жа – їда

Змисл – смисл

Їдна – одна

Каламар – чорнильниця

Камізелька – жилетка

Корсарство – піратство

Кресаня – капелюх

Криткома – крадькома

Куря - курча

Кургузий – куций.

• Прочитайте речення. Біля яких слів ви б поставили
  

позначку «діал.»? Що вона означає? Випишіть ці слова і їх пояс­нення до зошита.

1. Чабанська ватра тліє коло заватри, на довгій палі шелестить стіжок... (Л. Костенко.) 2. Летів козак на білому коні, (гукнув їй:) — Тітко, чей ти натопи­лася? (Л. Костенко.) 3. Мов білі меви, так літали його тужні думки крізь тиху рівнину до молодого сина. 4. Між тим безперестанно розшибалися дзвінки та лунали співи. 5. Я бралася за голку, за варення, за прятання, за молитвеники — за тото бралася я.

(З тв. О. Кобилянської).

Довідка: мева—чайка; розшибалися— голосно лунали; прятання — хатня робота, приби­рання; того — те; ватра — вогнище, багаття; заватра — курінь для пастухів серед загороди, в якій ночують тварини (на полонинах); чей — може, може-таки.

• Прочитайте текст. Випишіть парами загально­
  

вживані і діалектні слова. Допишіть до них одну-дві пари подіб­них слів, що ви їх чуєте у вашому селі (місті).

Чудесні барви

...А є ще риси мови, що звуться діалекти:

це говори місцеві на дещо інший лад.

На Київщині (в Літках) взуття зовуть обувка,

а огірок звичайний в Чернігові — гурок,

а кошик на Поліссі (в Іванкові) — кошувка,

і назви, і вимова різняться що не крок.

Раз якось на базарі професор із столиці

заговорив із дідом, що ягоди привіз:

— То, значить, на Поліссі вродили полуниці?

Я бачу, ви з-над Снові, із хутора Рогіз.

Дід витріщає очі — і як це може бути?

— То ви з Рогозу родом? Мо, інженер? Поет?

— Та ні, я просто знаю, як де говорять люди:

прислухуюсь до мови — і в цьому весь секрет.

Д. Білоус

• Учений, що вивчав лексику, називається
  

лексиколог; поду­майте, як називається вчений, що досліджує діалекти.

• Поміркуйте, чи достатньо розвідникам знати чужу
  

мову, чи треба ще й знати діалекти.

• Прочитайте текст, назвіть жаргонізми. Чи відомі
  

вам й інші слова такого типу? Висловіть своє ставлення до культури мовної поведінки, дайте відповідь на поставлене в кінці тексту питання.

Культура мовної поведінки — своєрідне дзеркало людини, її зовнішнє, а відтак і внутрішнє інтелек­туальне обличчя. Народна педагогіка унадміру ви­моглива до мовного етикету. Здається, що лихого в тому, коли, прилучаючись до товариства, новачок, хвацько піднявши руку, вигукує: «Салют, братія!» чи, скажімо, протягуючи правицю, міцно тисне її незнайомому: «Добридень, друже!» і отримує взамін панібратське «Привіт, старий!».

Начебто все тут не «від лукавого», навпаки, люди хочуть виявити товариськість, невимушеність у взаємостосунках, певну, якщо хочете, прихильність. Та це тільки нам так здається, насправді ж мовні викру­таси, особливо в формах вітань, підривають справж­ню взаємоповагу, доречну стриманість у виявленні почуттів, яких в багатьох випадках ще ж і нема... З покручами не так уже й легко вести боротьбу. Як, скажімо, позбавитися «салютів» і «привітів», зне­важливого «очкарик», «старий», «предок», «чувиха» та багато іншого?..

В. Скуратівський

• Арго — це умовна говірка «утаємничене» мовлення.
  

Може, у ранньому дитинстві ви гралися у таку «говірку»? За домовленістю, щоб інші не розуміли, додається, наприк­лад, до слова попереду ку- або у кінці -ус. Якщо швидко говорити, неутаємничений справді може не зрозуміти.

• Гра «Утаємничене мовлення».
  

ІV. Підсумки і висновок.

• Що нового ви дізналися про лексику за сферою
  

вживання?

• Яка стилістична роль даних груп лексики?
  
• Чи потрібно освіченій людині дбати про культуру
  

мовлення?

• Які ваші побажання щодо проведення наступного
  

заняття?

Використана література

1. Авраменко О.А, Чуріна В, Ф. Стилістика української
   

мови 10-11 класи. Програма факультативного курсу. К.: « Грамота», 2008.

2. Передрій Г. Р. Карпенко Т. « У світі звуків і слів».
   

–К.: «Богдана» 1998.

3. Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української
   

мови: Підручник. -К.:Либідь, 1993.

4. Пономарів О.Д. та ін. Сучасна українська мова:
   

Підручник / За ред. О.Д.Пономарева. - К.: Либідь, 2001.

5. Словник омонімів української мови / Уклад.
   

О.Демська, І.Кульчицький. -Львів: Фенікс, 1996.

6. Українська мова: Енциклопедія. - К.: Видавництво
   

"Українська енциклопедія" ім. М.П.Бажана, 2004.

7. Шкуратяна Н.Г.,Шевчук С.В. Сучасна українська
   

літературна мова: Навч. посібник. - К.: Літера, 2000.

8. Ужченко Т. І. Дидактичний матеріал з української
   

мови. Лексика і фразеологія. –К.: « Освіта», 1992.

9. Ю щу к І.П. Українська мова: Підручник для
   

студентів філол. спеціальностей вищих навч. закладів. - К.:Либідь, 2003.


Т.І.Вербівська

Заняття № 30