Міністерство внутрішніх справ україни Академія внутрішніх військ мвс україни науково-дослідний центр академіі вв мвс україни

Вид материала

Содержание

Григорова І.Г. Становлення професійної відповідальності військовослужбовців як чинник формування психологічної безпеки
Демент М.О. Психолого-педагогічна готовність майбутнього офіцера до взаємодії в освітньому просторі
Мета – проаналізувати готовність майбутнього офіцера до взаємодії в освітньому просторі. Виклад основного матеріалу

Подобный материал:

1 ... 30 31 32 33 34 35 36 37 ... 64

Григорова І.Г.

Становлення професійної відповідальності військовослужбовців як чинник формування психологічної безпеки

Важливим чинником психологічної безпеки військовослужбовців є правильне і своєчасне формування основ професійної придатності, з чим пов’язана необхідність дослідження процесу становлення професійної відповідальності. Від рівня сформованості цієї професійної складової залежить ефективність професійної діяльності загалом [3].

Психологічна безпека будь-якої професійної діяльності тісно пов’язана зі становлення почуття відповідальності не лише за себе, а й за інших. У службовій діяльності військовослужбовці завжди співвідносять ступінь своєї відповідальності з рівнем реальних можливостей.

Міра особистісної відповідальності військовослужбовця є пропорційною внеску у прийняття й реалізацію важливих рішень, що сприяють психологічній безпеці не лише його співслужбовців, а й цивільних людей.

Беручи до уваги вище зазначене треба відмітити, що професійна відповідальність визначається сукупністю рис особистості, які характеризують її відношення до процесу праці, до професійного колективу й окремих особистостей, як до самого себе у якості суб’єкта діяльності, а також відображають особливості поведінки особистості в процесі діяльності. Тому аналіз різних літературних джерел дає можливість визначити категорію професійної відповідальності як базову основу психологічної безпеки [1; 2].

Становлення професійної відповідальності є важливою ознакою психологічної безпеки військовослужбовців і має розглядатися з урахуванням її внутрішньої та зовнішньої структур. Внутрішня структура професійної відповідальності включає в себе:

знання про професійну відповідальність, її норми та правила;
ієрархію мотивів професійно-відповідальної поведінки;
емоційну стабільність та стійкість, а також проявлення вольових зусиль при досягненні мети.

Зовнішня структура включає в себе поведінку під час навчання, під час виконання службових обов‘язків та під час доведення дорученого до завершення і звітування перед командуванням, суспільством та державою.

Отже, слід зазначити, що професійна відповідальність є інтегративною якістю військовослужбовців. Вона виявляється у його здібностях приймати виважені і безпечні рішення у сфері своєї професійної діяльності, виявляти настійливість та сумлінність у їх реалізації і готовності відповідати за їх результативність та наслідки.

Таким чином, становлення професійної відповідальності є важливим чинником формування психологічної безпеки військовослужбовців

Література.

Немов Р.С. Психология. Общие основы психологи.[1 кн.] / Немов Р.С. – М.: Просвещение, 1994. – С. 256-269.
Муздыбаев К. Психология ответственности / Муздыбаев К. – Л.: Наука, 1983. – С. 92-111.
Формирование профессиональной пригодности / Ростунов А.Т. – Минск: Высш. шк., 1984. – С. 44-61.

Демент М.О.

Психолого-педагогічна готовність майбутнього офіцера до взаємодії в освітньому просторі

Постановка проблеми. Поняття освітнього простору деякі вчені визначають через поняття освіти. Тенденція до розгляду освітнього простору як сукупності елементів простежується у ряді робіт українських і зарубіжних дослідників (Г. Н. Серіков, А. Лоренс, Дж. Паркер). Стосовно освітнього простору дослідники аналізують не елементи або компоненти, а координати, що обумовлено самим поняттям освітнього простору. Особливим видом в освітньому просторі є діяльність військова [1]. До неї включається бойова і морально-психічна підготовка (навчання, військова практика, виховання); підтримання постійної бойової готовності (бойове чергування, вартова і внутрішня служба, обслуговування, перевірка та ремонт військової техніки); безпосередні учбово-бойові дії. У психологічному аспекті військова діяльність пов’язана із великими навантаженнями на психіку військовослужбовця та на психологію військового колективу, особливо в бойових умовах. У діяльнісному способі існування майбутнього офіцера розглядаються такі компоненти, як мотиваційний, змістовий, операційний, результативно-оцінний, інформаційний тощо.

Мета – проаналізувати готовність майбутнього офіцера до взаємодії в освітньому просторі.

Виклад основного матеріалу. Погляди на поняття «освітній простір» дуже різні. Закордонний дослідник К. Лейтон стверджує, що термін «освітній простір» ототожнюється з поняттями дистанційний, онлайновий тощо. Дж. Сикрест вважає, що типи освітнього простору визначаються з погляду педагогічного стилю, який, у свою чергу, обумовлений стилем навчання, як, наприклад, курс філософії засновано переважно на читанні і бесіді, курс диференціального числення – на вирішенні проблем. Дослідник пропонує звести воєдино вид навчання, його зміст і особу того, хто навчається. Ця ідея якоюсь мірою тотожна вітчизняному підходу, основою якого є сама особа, яку навчають. Такий підхід припускає створення особово-розвиваючого простору, акцентує увагу майбутнього фахівця на якостях цієї особи, її рисах і проблемах. Дж. Паркер підкреслює, що знання можуть бути засвоєні майбутніми фахівцями, якщо є місце в їх свідомості, і викладач приймає нову інформацію на ментальну мережу, що вже існує в його свідомості.

Сьогодні роль військового викладача або вихователя істотно міняється, в американській педагогіці навіть виникли поняття «тренер характеру», «тренування характеру», стимулюючі різні способи самостійного пошуку в навчанні і професійній підготовці. Так, у США викладач – це робітник-функціонер; у Європі, переважно в Англії, викладач – виконавець певного соціального замовлення у сфері «педагогічного виробництва», тобто діє згідно з нормативними документами і загальноприйнятими технологіями, однак використовує особистісний підхід до викладання, тому його діяльність більшою мірою нагадує імпровізацію за обставин, що постійно змінюються. А отже військовий викладач або вихователь виступає не як інженер, робітник, а як майстер військової справи у взаємодії з психолого-педагогічною майстерністю.

Висновки. Поняття «освітній простір» досить різниться у своїх термінологічних визначеннях, а особливістю готовності майбутнього офіцера до взаємодії з освітнім простором є його військова діяльність. Готовність майбутнього офіцера має ґрунтуватися на психології військового колективу і психологічній стійкості самого майбутнього офіцера, враховуючи вимоги нормативних документів і вимоги нових тенденцій, віяній і технологій.

Література.