Міністерство внутрішніх справ україни концепція реформування системи Міністерства внутрішніх справ України Київ 2007
| Вид материала | Документы |
- Міністерство внутрішніх справ україни національна академія внутрішніх справ положення, 1492.96kb.
- Міністерство внутрішніх справ україни, 2652.42kb.
- 1. Затвердити Правила відбору та прийому до вищих навчальних закладів Міністерства, 323.69kb.
- Міністерство внутрішніх справ україни наказ, 510.34kb.
- Міністерство внутрішніх справ України Луганський державний університет внутрішніх справ, 511.83kb.
- Міністерство внутрішніх справ України Луганський державний університет внутрішніх справ, 867.02kb.
- Міністерство внутрішніх справ україни наказ, 125.53kb.
- Міністерство внутрішніх справ україни наказ, 143.05kb.
- Міністерство внутрішніх справ україни, 2238.3kb.
- Тема: органи внутрішніх справ. Правова регламентація та концепція реформування зміст, 393.9kb.
1 2
Проект
МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
КОНЦЕПЦІЯ
реформування системи Міністерства внутрішніх справ України
Київ 2007
І. Необхідність реформування системи МВС України.
За останні півтора десятиріччя в Україні сталися докорінні зміни у всіх сферах життя суспільства. Сформувалася ринкова економіка з перевагою корпоративного та приватного секторів, склалися нові форми господарювання, виникла велика кількість суб'єктів підприємництва. Зазнала значної трансформації соціальна культура, відбулася значна диференціація населення за рівнем доходів та умовами життя, утворився ринок праці, сформувався прошарок безробітних. Розпочалися розбудова правової держави та формування громадянського суспільства, суттєво оновилися ідеологічні, культурні та соціально-психологічні установки, погляди, мотиви поведінки та інтереси людей. Поряд із внутрішніми перетвореннями на ситуацію в країні істотно впливають і продовжують впливати процеси загальносвітового характеру - глобалізація, загострення екологічних проблем, розвиток світової економіки, урбанізація, міграція значних мас населення, поширення комп'ютерних технологій, телекомунікацій, прояви міжнародного тероризму і транснаціональної злочинності тощо.
Все це істотно змінило умови функціонування та породило нові виклики для системи МВС України. До таких викликів належать:
виникнення численних нових правовідносин в економічній та соціальній сферах, які призвели до появи нових складів правопорушень та збільшення їх кількості;
поширення правового нігілізму;
маргіналізація значної частини населення;
загрозливе для національної безпеки зростання тіньової економіки;
зростання загрози тероризму, організованої злочинної діяльності, торгівлі людьми;
високий рівень тяжких насильницьких та корисливо-насильницьких злочинів (умисних вбивств, тяжких тілесних ушкоджень, розбійних нападів, грабежів);
розповсюдження наркоманії, особливо серед молоді;
поширення нелегальної міграції та незаконної діяльності мігрантів.
Існуюча на сьогодні в Україні правоохоронна система не здатна адекватно відповісти на вищезазначені виклики. Починаючи з середини 90-х років, в Україні було здійснено кілька спроб реформування органів внутрішніх справ.
Але й дотепер у країні фактично збережено радянську систему органів внутрішніх справ з надмірною централізацією, мілітаризацією, бюрократизмом, авторитарно-дисциплінарною моделлю управління. Найбільш кричущими вадами цієї системи є: зорієнтованість на досягнення формальних показників в роботі, наслідком чого є застосування тортур, необгрунтовані затримання громадян, інші порушення законності, політизованість, значна корумпованість особового складу. Наслідком цього є вкрай низький рівень довіри населення до міліції, негативні оцінки з боку міжнародних експертів.
Хронічне недофінансування системи МВС з боку держави, складні умови праці, невідповідність рівня заробітної платні обсягам інтелектуальних,
нервових, фізичних зусиль працівників, зниження рівня соціальної захищеності, зокрема нестабільність пенсійного законодавства, призвели останніми роками до великої плинності персоналу, в т.ч. керівного складу, різкого зниження чисельності працівників, які мають достатній досвід роботи.
Глибокі зміни соціально-економічних і політико-правових умов функціонування системи МВС України, курс нашої країни на євроінтеграцію, а отже на чітку відповідність роботи ОВС європейським стандартам правоохоронної діяльності, детермінують відхід від радянської моделі і потребу в переході від карального до соціально-сервісного змісту діяльності. Необхідність реформування системи, приведення її у відповідність до суспільних потреб і можливостей держави визначалася з перших років незалежності України і досить широко декларувалася. Було розроблено кілька концепцій її реформування, які не були реалізовані.
Серед причин такого становища варто вказати:
відсутність політичної волі щодо послідовного та глибокого реформування правоохоронних органів, в т.ч. системи МВС України;
відсутність загальної узгодженої концепції реформування всієї правоохоронної системи України;
неузгодженість концепцій реформування органів внутрішніх справ України з теорією та практикою здійснення інших системних перетворень у країні;
часті зміни керівництва Міністерства, галузевих служб, головних управлінь (управлінь) МВС на місцях;
відтік досвідчених кадрів з системи МВС України, деформація та «розмивання» її професійного ядра; фахова та психологічна неготовність значної частини керівного складу органів системи МВС України до глибокого реформування її діяльності;
виключення витрат на систему МВС України з числа пріоритетних напрямів державного фінансування;
недостатнє наукове забезпечення реформаційних процесів як наслідок недооцінки, а часто-густо й прямого ігнорування відомчої науки.
У розроблених концепціях реформування, як правило, не передбачалося механізму їх реалізації.
Спроби імперативного прискорення перетворень в ОВС призводили до випередження загальнодержавних темпів реформування правоохоронної системи, передчасного декларування "досягнень", а врешті-решт - до дискредитації багатьох реформістських заходів.
Вкрай негативний вплив на хід та результати перетворень справило нерозуміння з боку багатьох керівників реформування як серйозного, тривалого, нелегкого процесу. Суб'єктивізм, відсутність спадковості при кадрових змінах, зневажливе ставлення до попереднього досвіду, намагання кожного разу розпочати "з нуля" і негайно досягти "перемоги" - все це великою мірою зумовило неуспішність реформування системи МВС на цей час.
II. Мета і завдання реформування. Принципи реформування і діяльності органів внутрішніх справ.
2.1. Метою реформування є поетапне перетворення системи Міністерства
внутрішніх справ у цивільне відомство європейського типу.
2.2. У процесі реформування необхідно вирішити такі основні завдання:
забезпечити дотримання принципу верховенства права у діяльності
органів внутрішніх справ, створити з цією метою системну нормативно-правову основу їхнього функціонування відповідно до визначеної законодавством компетенції;
створити та запровадити механізми унеможливлення використання органів внутрішніх справ у партійно-політичних, групових чи особистих інтересах;
чітко визначити завдання і повноваження органів внутрішніх справ України, розмежувавши їх з компетенцією інших правоохоронних органів, враховуючи внутрішні і зовнішні загрози національній безпеці; створити механізми координації діяльності органів внутрішніх справ з іншими правоохоронними органами відповідно до визначеної компетенції;
відповідно до вимог ст. 9 Перехідних положень Конституції України забезпечити формування в Україні нової системи досудового слідства, прийняття законів, що регламентують його правове положення;
продовжити напрацювання нормативно-правової бази щодо визначення правового статусу та організації місцевої міліції як структурного елементу в системі МВС України, що має забезпечувати громадський порядок на місцях;
підвищити ефективність функціонування органів внутрішніх справ шляхом раціоналізації їх основних і допоміжних організаційних структур та систем управління ними, оптимізації штатної чисельності працівників;
забезпечити створення в МВС України ефективної системи реагування на злочини та інші правопорушення - нормативно визначених, взаємопов'язаних та узгоджених дій органів внутрішніх справ від отримання інформації про злочин (інше правопорушення) до повного забезпечення захисту інтересів та прав потерпілих і держави;
упорядкувати умови організаційно-правового, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення органів внутрішніх справ залежно від складності та рівня відповідальності виконуваних обов'язків;
здійснити поетапне введення цивільних посад (розатестування), що забезпечують функціонування структурних підрозділів органів внутрішніх справ, які не виконують безпосередньо правоохоронні функції;
розширити участь органів внутрішніх справ України в міжнародному співробітництві на підставі норм міжнародного права, відповідних договорів і угод у сферах боротьби з тероризмом, корупцією, транснаціональною злочинністю, зокрема наркобізнесом, торгівлею людьми, незаконною міграцією тощо;
запровадити ефективно діючі системи й механізми цивільного демократичного контролю за діяльністю органів внутрішніх справ: дотримання
ними конституційних прав і свобод людини, поваги до її гідності та виявлення до неї гуманного ставлення; підняття на цій основі довіри населення до органів внутрішніх справ, забезпечити їх партнерство і взаємодію;
розробити, з урахуванням європейських стандартів та завдань, що покладаються на ті чи інші органи внутрішніх справ, і запровадити нові внутрішні й зовнішні критерії та методики оцінювання їх функціональної діяльності.
2.3. Реформування органів внутрішніх справ і їх подальша діяльність мають скеровуватися на підставі наступних принципів:
забезпечення пріоритету прав і свобод людини та громадянина, поваги до гідності людини і виявлення до неї гуманного ставлення;
додержання Конституції та законів України;
захист у межах визначеної законодавством компетенції прав і свобод громадян на засадах їх рівності перед законом, незалежно від національного чи соціального походження, ставлення до релігії, політичних переконань, службового чи майнового стану та інших ознак;
дотримання принципів і норм міжнародного права, чинних міжнародних договорів України, а також орієнтування на європейські демократичні стандарти, які імплементуються у правоохоронну систему України;
взаємодії Міністерства внутрішніх справ України з іншими органами державної влади та органами місцевого самоврядування;
проведення кадрової політики в органах внутрішніх справ на засадах професіоналізму, патріотизму, компетентності та відданості справі, чесності, справедливості, моральності;
наукової обґрунтованості здійснюваних інституційних перетворень;
поєднання колегіальності під час вироблення й прийняття рішень з реформування і функціонування органів та єдиноначальності у їх реалізації, прозорості та гласності з необхідною конфіденційністю в організації роботи;
взаємодії з правоохоронними органами іноземних держав на підставі норм міжнародного права, відповідних договорів та угод;
заборони діяльності в системі МВС України партій, рухів та інших громадянських об'єднань, що мають політичні цілі, недопущення їхнього впливу на процес реформування органів внутрішніх справ;
громадського контролю;
системності, наступності всіх перетворень.
III. Основні напрями реформування системи МВС України. 3.1. Створення законодавчої бази перетворень.
Для успішного реформування системи органів внутрішніх справ у державі повинні бути створені нормативно-правові передумови, передусім на законодавчому рівні.
Першим кроком має стати нормативно-правове закріплення розмежування функцій міністерств (відомств) в системі органів державної виконавчої влади в Україні. Це дозволить визначити перелік функцій, які має
виконувати у своїй діяльності Міністерство внутрішніх справ України та інші міністерства (відомства) держави за результатами їх функціонального обстеження, усунути паралелізм у роботі різних правоохоронних органів.
Для реалізації вищевказаного рішення і завдань реформування необхідне прийняття:
а) Законів України:
"Про органи внутрішніх справ";
"Про оперативно-розшукову діяльність (нова редакція)";
"Про внесення змін до Закону України "Про внутрішні війська МВС України";
"Про внесення змін до Закону України "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей";
"Про внесення змін до Закону України "Про державну службу"
"Про внесення змін до Закону України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю";
"Про охоронну діяльність";
"Про порядок проходження служби в органах внутрішніх справ";
"Про профілактику злочинів і правопорушень";
"Про зброю";
"Про внесення змін до Закону України "Про загальну структуру і чисельність МВС України" та інших законодавчих актів (щодо спрямування й координації Державної прикордонної служби, підрозділів Державної лісової охорони)";
"Про державну політику в сфері міграції";
"Про зміни до Бюджетного кодексу України";
"Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України у зв'язку з утворенням Слідчого комітету МВС України";
б) Постанов Кабінету Міністрів:
"Про утворення Слідчого комітету МВС України";
"Про затвердження Положення про Міністерство внутрішніх справ України";
"Про затвердження концепції державної цільової програми переходу внутрішніх військ МВС України до комплектування військовослужбовцями військової служби за контрактом на 2007-2010 роки";
"Про затвердження Державної програми реформування системи МВС України до 2012 року".
3.2. Основні напрями реформування системи органів МВС України: завдання, функції, структура.
3.2.1. Головним завданням системи МВС України є забезпечення внутрішнього правопорядку в державі, яке передбачає виконання органами внутрішніх справ таких функцій:
виявлення, припинення, розкриття і попередження злочинів, розшук осіб, які їх вчинили;
забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів;
розшук осіб, які безвісно відсутні;
забезпечення досудового розслідування злочинів;
охорона і забезпечення громадського порядку та громадської безпеки;
здійснення оперативно-розшукової діяльності;
нагляд за особами з антисоціальною поведінкою, які перебувають на обліку;
нагляд і контроль за додержанням правил перевезень екологічно небезпечних вантажів;
забезпечення безпеки дорожнього руху;
захист власності від злочинних посягань;
організація та здійснення охорони державного кордону, забезпечення протидії нелегальній міграції;
забезпечення пожежної безпеки, організація роботи з гасіння пожеж та профілактики порушень протипожежних правил;
участь в організації та проведенні рятувальних заходів і аварійно-відновлювальних робіт щодо ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;
участь у поданні соціально-правової допомоги громадянам, сприяння у межах своєї компетенції державним органам у виконанні покладених на них законом обов'язків тощо.
3.2.2. За апаратом МВС України передбачається закріпити насамперед такі функції:
забезпечення єдиної політики в галузі побудови і розвитку системи МВС України, включаючи кадрову політику;
здійснення керівництва органами та підрозділами МВС, внутрішніми військами;
аналіз і прогнозування розвитку оперативної обстановки, розроблення стратегії реагування на її негативні зміни;
оперативне реагування на ті надзвичайні ситуації та події, що потребують втручання центрального апарату і безпосереднього вжиття оперативно-службових заходів;
здійснення комплексу заходів щодо вдосконалення системи державного управління в частині забезпечення безпеки дорожнього руху, впорядкування організаційної структури та механізмів діяльності в цій сфері;
організація діяльності Державної прикордонної служби;
визначення пріоритетних заходів у забезпеченні протипожежної безпеки;
стратегічне міжнародне співробітництво у галузі боротьби зі злочинністю;
організація та здійснення загальнодержавних, міжрегіональних і міжнародних заходів боротьби зі злочинністю;
забезпечення внутрішньої безпеки системи МВС України;
інформаційне обслуговування всіх ланок системи МВС України;
представництво інтересів системи МВС України в центральних органах виконавчої влади;
організація взаємодії з правоохоронними та іншими державними органами України, органами правопорядку інших держав;
правове забезпечення діяльності органів внутрішніх справ (розробка проектів підзаконних нормативно-правових актів, ініціювання та підготовка законопроектів);
забезпечення високої бойової і мобілізаційної готовності органів внутрішніх справ у разі загрози воєнного або надзвичайного стану;
забезпечення реалізації державної політики стосовно державної таємниці, контроль за її збереженням у центральному апараті МВС України та органах внутрішніх справ;
здійснення заходів щодо правового та соціального захисту працівників органів внутрішніх справ;
фінансове та матеріально-технічне забезпечення органів внутрішніх справ;
координація, моніторинг та супроводження загальнодержавних програм правоохоронної спрямованості тощо.
3.2.3. Структурна побудова Міністерства внутрішніх справ України має відображати його новий статус, забезпечити поєднання власне поліцейської діяльності та інших завдань з реалізації внутрішньої політики держави, закріпленої у відповідних правових приписах, повинна складатися з таких блоків:
Національна міліція;
Слідчий комітет;
Експертна служба;
Внутрішні війська;
Державна служба з питань міграції;
Державна прикордонна служба;
Державна служба протипожежної охорони;
Служби забезпечення і логістики.
3.2.3.1. До повноважень Національної міліції віднести основні правоохоронні функції Міністерства внутрішніх справ України: забезпечення захисту прав і свобод громадян, запобігання та розкриття злочинів, проведення дізнання, виконання адміністративних функцій, забезпечення громадської безпеки, економічної безпеки та безпеки на транспорті.
До складу Національної міліції України ввести:
кримінальну міліцію (служба протидії організованій злочинності та корупції, до складу якої увійдуть і відповідні підрозділи, що перебувають зараз в системі СБУ, карний розшук, підрозділи по боротьбі з незаконним обігом наркотиків, підрозділи по боротьбі з торгівлею людьми, оперативно-технічні та розвідувальні підрозділи);
міліцію громадської безпеки (патрульна служба, служба дільничних інспекторів міліції, дозвільна система, державна автомобільна інспекція, державна служба охорони, міліція у справах дітей (нині - кримінальна міліція у справах дітей;
міліцію економічної безпеки. До цього блоку повинні увійти підрозділи державної служби боротьби з економічними злочинами та теперішньої податкової міліції;
транспортну міліцію, що має складатися з підрозділів, необхідних для забезпечення правопорядку і громадської безпеки на транспорті.
У діяльності кримінальної міліції на поточний період і найближчу перспективу визнаються наступні пріоритети:
запобігання тяжким злочинам, у першу чергу, направленим проти життя та здоров'я особи, припинення та розкриття злочинів;
активізація діяльності з викриття корупційних проявів та посадових злочинів у сферах охорони здоров'я, освіти, фактів нецільового використання або розкрадання коштів, призначених для соціальних виплат;
розвиток мережі джерел отримання негласної інформації і методів її використання;
організація системи збору, аналізу, обміну й узгодженого використання оперативної інформації в масштабах держави на основі комп'ютерних технологій;
активізація роботи з реалізації накопичених оперативно-розшукових матеріалів на лідерів і активних учасників організованих злочинних формувань, розширення оперативної обізнаності кримінальної міліції та щільності оперативного перекриття об'єктів і напрямів злочинної діяльності;
зміцнення взаємодії між підрозділами кримінальної міліції, а також з оперативними підрозділами інших суб'єктів оперативно-розшукової діяльності, насамперед у виявленні й ліквідації каналів незаконного обігу наркотиків, боротьбі з економічною й організованою злочинністю;
посилення співпраці з органами правопорядку інших держав, міжнародними організаціями в боротьбі з торгівлею людьми;
удосконалення оперативно-пошукового і оперативно-технічного потенціалу супроводу оперативних розробок.
Одним із головних напрямів діяльності кримінальної міліції повинна бути протидія організованій злочинності та корупції. На сьогоднішній день в Україні це завдання покладено на органи внутрішніх справ та Службу безпеки України, які мають у своєму складі спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю. Вважається, що ці структурні підрозділи повинні увійти до складу кримінальної міліції з наступними стратегічними напрямами їх діяльності:
виявлення, документування незаконної діяльності злочинних організацій, організованих груп, пов'язаних насамперед з діяльністю у тіньовому секторі економіки, та розкриття злочинів, що вчиняються ними;
виявлення корупції в центральних і регіональних державних органах та корумпованих зв'язків організованих злочинних структур в органах законодавчої, виконавчої та судової влади;
проведення адміністративного провадження й дізнання в підслідних їм справах;
організація міжнародного співробітництва в сфері боротьби з
організованою злочинністю і корупцією тощо.
Функції спеціальних підрозділів БОЗ повинні визначатися відповідно до Закону України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та статей Кримінального кодексу України:
по лінії боротьби з економічною злочинністю: контрабанда (ст. 201), легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом (ст. 209), порушення законодавства про бюджетну систему (ст. 210), розкрадання державного і колективного майна в крупних розмірах (ст. 185 ч. 4), розкрадання державного і колективного майна в особливо великих розмірах (ст. 185 ч. 5), ухилення від сплати податків (ст. 212), фіктивне підприємництво (ст. 205), шахрайство з фінансовими ресурсами (ст. 222), шахрайство (ст. 190 ч. 4), хабарництво (ст.ст. 368-370) КК України;
по лінії загально-кримінальної злочинності: бандитизм (ст. 257), навмисне вбивство, замах на вбивство (ст.115), розкрадання в особливо великих розмірах (ст. 185 ч.5), грабіж (ст. 186 ч. 5), розбій (ст. 187 ч. 4), вимагання (ст. 189 ч. 4), незаконний обіг зброї (ст. 262 ч. 3), незаконний обіг наркотиків (ст. 307 ч. 3), незаконне позбавлення волі або викрадення людини (ст. 146 ч. 3), торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини (ст. 149 ч. 3).
В основу практичної роботи інших оперативних підрозділів кримінальної міліції (карного розшуку, підрозділів по боротьбі з незаконним обігом наркотиків, по боротьбі з торгівлею людьми тощо) необхідно покласти виключно лінійний принцип її організації - основну їх структуру мають складати відділи, відділення (групи) по боротьбі з тими чи іншими видами тяжких злочинів.
Потребують змін та нормативного закріплення критерії оцінки підрозділів кримінальної міліції, роботу яких доцільно оцінювати по розкритих злочинах за напрямом роботи.
Основними напрямами діяльності міліції громадської безпеки є: адміністративна діяльність (у т. ч. - забезпечення правил дозвільної системи, норм і стандартів щодо безпеки дорожнього руху, профілактична діяльність тощо); участь у розкритті злочинів; забезпечення особистої безпеки працівників суду, правоохоронних органів, осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві; надання в межах своєї компетенції допомоги громадянам, посадовим особам, підприємствам, установам, організаціям і громадським об'єднанням у здійсненні їх законних прав і інтересів. Адміністративна діяльність є одним із головних напрямів роботи персоналу міліції громадської безпеки, що здійснює практичне впровадження в життя законів і нормативних актів у сфері охорони громадського порядку. Сутність адміністративної діяльності міліції громадської безпеки полягає в її визначальній спрямованості на охорону громадського порядку.
Міліція громадської безпеки в структурі МВС займає особливе місце як провідна служба у захисті життя, здоров'я, прав і свобод громадян, власності, природного середовища, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань. На міліцію громадської безпеки покладено основний тягар здійснюваної в державі соціально-профілактичної діяльності.
Працівники цієї служби найбільш наближені до населення та його потреб, у зв'язку з чим організація роботи міліції громадської безпеки повинна здійснюватися на засадах партнерських відносин з населенням, які мають базуватися на взаємоповазі, коректності та взаємній підтримці. Необхідними атрибутами у механізмі наближення сучасних підрозділів міліції громадської безпеки до населення виступають:
орієнтація на потреби населення, повнота їх задоволення в діяльності по забезпеченню громадської безпеки;
мобільність дій, "еластичність" прийняття рішень з урахуванням змін внутрішніх та зовнішніх факторів функціонування;
ефективність діяльності, в тому числі економічна.
Основними напрямами подальшого реформування міліції громадської безпеки слід визнати:
розробку та прийняття основ державної політики у сфері охорони громадського порядку та громадської безпеки, в основу якої має бути покладено узгодження інтересів громадян, суспільства, держави;
здійснення комплексу організаційно-практичних заходів, спрямованих на розвиток мережі стаціонарних та пересувних постів патрульної служби, пересувних міліцейських груп, патрульних дільниць;
закріплення за кожним дільничним інспектором міліції у містах громадського пункту охорони порядку з обов'язковим чергуванням патрульного автомобіля, удосконалення діяльності помічників дільничного інспектора міліції, активізація роботи громадських формувань, які беруть участь в охороні громадського порядку відповідно до Закону України "Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону";
розробку програм та методик навчання членів громадських формувань, що включали б вивчення основ законодавства України, а також засвоєння форм та методів правоохоронної та профілактичної діяльності. З метою залучення громадян до участі в охороні громадського порядку і боротьбі з правопорушеннями слід передбачити механізм їх заохочення, матеріальну та моральну зацікавленість у такій діяльності;
покращання умов утримання затриманих та заарештованих осіб у спеціальних установах органів внутрішніх справ;
розробку та введення в дію програми вивчення громадської думки про діяльність міліції громадської безпеки.
Перетворення патрульної служби на одну із базових служб органів внутрішніх справ, яка інтегрує в собі діяльність декількох служб в системі органів МВС України. У зв'язку з цим значне підвищення вимог до професійно-кваліфікаційних якостей працівників цієї служби.
Діяльність патрульної служби має ґрунтуватися на засадах територіального обслуговування та негайного реагування. Патрульна служба зобов'язана терміново реагувати на всі події, що відносяться до компетенції міліції, забезпечуючи одночасно отримання точних даних про реальний стан справ у зоні обслуговування.
До основних напрямів подальшого удосконалення патрульної служби в Україні слід віднести наступні:
внесення змін до Закону України "Про міліцію" та підзаконних нормативно-правових актів а також прийняття низки правових документів, спрямованих на закріплення правового статусу та організації діяльності патрульної служби МВС України;
розробка програми підготовки спеціалістів патрульної служби;
чітке визначення повноважень патрульної служби МВС України, доведення чисельності її працівників до науково обґрунтованих норм.
Діяльність Державтоінспекції в сучасних умовах повинна бути спрямована на участь у формуванні та реалізації в межах своєї компетенції державної політики у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а саме:
здійснення, відповідно до законодавства, державного контролю у сфері безпеки дорожнього руху;
забезпечення додержання законодавства з питань допуску колісних транспортних засобів до участі в дорожньому русі та допуску громадян до керування колісними транспортними засобами;
виявлення, припинення та відповідне реагування на факти порушення безпеки дорожнього руху, а також ліквідація причин і умов, що сприяють їх вчиненню тощо.
У складі міліції громадської безпеки важливі завдання покладаються на дільничних інспекторів міліції, які безпосередньо спілкуються з населенням, у т.ч. і криміногенним елементом і кожного дня виконують профілактичні функції, запобігають злочинам, попереджують правопорушення, виявляють причини та умови, що сприяють їх вчиненню.
З метою забезпечення ефективної діяльності дільничних інспекторів міліції, підвищення їх ролі в боротьбі з правопорушеннями та авторитету серед населення перш за все необхідно:
визначити оптимальну науково обґрунтовану кількість населення, що обслуговується одним працівником цієї служби;
розробити програму систематичного (періодичного) опитування населення з метою з'ясування думки населення про ефективність діяльності місцевих органів внутрішніх справ в цілому та служби дільничних інспекторів міліції, зокрема.
Підлягають розробці додаткові критерії оцінки роботи дільничного інспектора міліції:
ставлення населення до роботи дільничного інспектора міліції;
показники превентивної роботи по особах, узятих на профілактичний облік;
кількість зареєстрованих злочинів, скоєних особами, які знаходяться під адміністративним наглядом на підставі та в порядку, що встановлені законодавством України.
Вбачається необхідність законодавчого визначення правового статусу та регламентації діяльності підрозділів судової міліції, що діє у складі ДГБ МВС України. Крім того, судова міліція як один із суб'єктів оперативно-розшукової
діяльності потребує розробки та прийняття Інструкції щодо організації оперативно-розшукової діяльності оперативними працівниками судової міліції.
Міліція у справах дітей повинна вдосконалити свою діяльність, спрямувавши її, у першу чергу, на:
запобігання вчиненню правопорушень неповнолітніми та відносно них, розшук безвісно відсутніх дітей;
вжиття заходів щодо посилення роботи з виявлення осіб, які втягують неповнолітніх в жебракування, пияцтво, наркоманію, злочинну діяльність та забезпечення притягнення таких осіб до відповідальності;
організація і проведення профілактичних заходів, спрямованих на попередження у підлітковому середовищі таких негативних явищ, як бездоглядність, безпритульність, скоєння правопорушень. З цією метою потрібно розробити комплексну програму удосконалення діяльності органів внутрішніх справ по боротьбі з бездоглядністю та правопорушеннями неповнолітніх.
Пріоритетним напрямом протидії злочинності неповнолітніх є індивідуальна профілактика. Необхідне цілеспрямоване корегування відхилень у розвитку особистості на початкових етапах соціалізації, щоб не допустити вчинення неповнолітніми протиправних дій, а також злочинного рецидиву. З цією метою необхідно:
забезпечити облік підлітків, схильних вчинення правопорушень та поведінка яких носить дозлочинний характер (наркомани, токсикомани, жебраки, безпритульні тощо);
запровадити відвідування цих осіб відповідними органами і службами за місцем проживання з обов'язковим обстеженням умов проживання і виховання.
З урахуванням вищевикладеного необхідно вирішити питання щодо перейменування кримінальної міліції у справах неповнолітніх на ювенальну міліцію, визначення профілактики злочинності неповнолітніх як головного завдання служби та її віднесення до складу міліції громадської безпеки.
Основними напрямами вдосконалення діяльності міліції економічної безпеки на сучасному етапі є: удосконалення структурно-функціональної спрямованості діяльності; активізація взаємодії служби як одного із головних суб'єктів, що забезпечують національну економічну безпеку, з іншими її суб'єктами; забезпечення комплексно-системного застосування заходів, засобів і методів оперативно-розшукової діяльності, удосконалення первинної пошукової та розвідувальної діяльності підрозділів.
Для реалізації завдань щодо боротьби з корупцією та економічною злочинністю, передусім у вищих ланках державної влади, у складі міліції економічної безпеки слід створити в межах існуючої штатної чисельності спеціальні підрозділи, за такими пріоритетними напрямами: паливно-енергетичний та фінансово-кредитний сектори; фондовий ринок; зовнішньоекономічна сфера; кризові трансформаційні процеси у відносинах власності тощо. Особливу увагу слід приділити профілактичним заходам в сфері підприємництва.
Одним із найбільш потенційно продуктивних напрямів суттєвого підвищення ефективності заходів, засобів і методів оперативно-розшукової діяльності в сфері боротьби з економічною злочинністю є аналітична розвідка, тобто перехід до збагачених інформаційно-наукових та прогностичних форм діяльності підрозділів міліції економічної безпеки, вивчення матеріалів прихованого спостереження, оперативних установок, повідомлень негласних працівників, даних перехоплення з різних каналів зв'язку, а також аналіз повідомлень, публікацій і виступів у засобах масової інформації, статистичних даних, зведень, що містяться в державному і недержавному автоматизованому банках даних і інформаційних системах.
У зв'язку з цим доцільно утворити у складі міліції економічної безпеки спеціальні розвідувальні підрозділи для попередження та викриття особливо небезпечних економічних злочинів організованого характеру.
Одним із напрямів реформування органів внутрішніх справ є створення транспортної міліції у складі Національної міліції України. Транспортна міліція вирішує завдання щодо боротьби зі злочинністю, охорони вантажів на усіх видах транспорту, підтримки громадського порядку на транспорті та інші завдання, що випливають з обов'язків міліції.
За своєю структурою транспортна міліція має будуватися відповідно до видів транспортних сполучень і включати в себе підрозділи, необхідні для забезпечення правопорядку і громадської безпеки на транспорті (лінійні управління на залізницях та лінійні відділи в аеропортах, морських та річкових вокзалах), на які покладається завдання щодо забезпечення громадського порядку та боротьби зі злочинністю на відповідних дільницях транспортних магістралей України.
3.2.3.2. Створення у складі МВС України Слідчого комітету повинно супроводжуватися визначенням його правового статусу як урядового органу та внесенням відповідних змін до кримінально-процесуального законодавства України.
Досудове слідство є одним із видів державної діяльності, який не можна звести до функцій органів суду, прокуратури та державного управління. В Україні кримінально-процесуальна процедура включає в себе досудове провадження та розгляд кримінальних справ в суді. У цій системі органи досудового слідства мають бути носіями лише функції досудового розслідування.
З урахуванням цього, вищим органом досудового слідства в системі МВС України повинна стати процесуально незалежна інституція - Слідчий комітет.
До підслідності створеного Слідчого комітету МВС України мають бути віднесені лише тяжкі та особливо тяжкі злочини (ст. 12 КК України), що дозволить значно розвантажити досудове слідство і дасть можливість слідчим займатися розкриттям та розслідуванням злочинів, вчинених організованими злочинними групами, резонансних злочинів тощо.
В основу діяльності як слідчого, так і органів досудового слідства в цілому, мають бути покладені положення ст. 22 КПК України про обов'язок вжиття всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і
об'єктивного дослідження обставин справи, виявлення як тих обставин, що викривають, так і тих, що виправдовують обвинуваченого, а також обставин, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.
При розслідуванні злочинів взаємодія слідчих і оперативних підрозділів має всі можливості бути оптимальною через створення за такими справами спільних слідчо-оперативних груп, складання спільних слідчо-оперативних планів із відомчим та прокурорським контролем за їх виконанням тощо.
В органах внутрішніх справ кримінально-процесуальна функція має бути збережена за рахунок створення підрозділів дізнання та введення до КПК України інституту дізнавача.
Реорганізація досудового слідства можлива за умови збереження в органах внутрішніх справ дізнання як форми розслідування злочинів з одночасним розширенням їх підслідності та протокольної форми досудової підготовки матеріалів.
Розширення підслідності штатних підрозділів дізнання сприятиме посиленню їх взаємодії з оперативними підрозділами, забезпеченню оперативного супроводження на всіх стадіях кримінального процесу (порушення та розслідування кримінальної справи, передачі її до суду, а в необхідних випадках і до слідчого апарату).
Показниками діяльності органів досудового слідства мають бути завершені розслідуванням кримінальні справи, критерієм яких є відповідні вироки суду.
Критерії державно-статистичної оцінки діяльності органів досудового слідства не повинні збігатися з відповідними критеріями роботи оперативних підрозділів та органів дізнання (наприклад, такий критерій як "розкриття злочину").
Фінансування органів досудового слідства в державі, забезпечення правових та соціальних гарантій діяльності слідчих повинно здійснюватися за окремою статтею Державного бюджету України.
Фінансування діяльності Слідчого комітету України, створеного на базі існуючих слідчих апаратів, на першому етапі повинно здійснюватись через
мвс.
3.2.3.3. З метою вдосконалення та підвищення ефективності діяльності експертної служби в розкритті та розслідуванні неочевидних злочинів, максимального задоволення потреб органів внутрішніх справ у створенні досконалої науково обґрунтованої доказової бази на основі використання спеціальних знань, криміналістичних методів і засобів під час проведення оперативно-розшукових та слідчих дій передбачається:
розгортання повнопрофільних криміналістичних лабораторій з відповідним матеріально-технічним забезпеченням, їх акредитація на рівні міжнародних стандартів;
розвиток, поетапна автоматизація та підключення системи криміналістичного обліку експертної служби до інтегрованої інформаційно-пошукової системи органів внутрішніх справ;
ужиття заходів до нормативно-правового врегулювання функціонування банку даних результатів ДНК-аналізу та забезпечення розвитку ДНК-технологій, зокрема шляхом ініціювання розроблення відповідної концепції;
удосконалення науково-методичного та прикладного забезпечення судово-експертної діяльності шляхом розроблення, апробації і впровадження нових та вдосконалення існуючих методик проведення експертних досліджень, вивчення міжнародного досвіду;
проведення на міжнародному рівні навчання та підвищення кваліфікації персоналу, опанування новітніх методик і технологій судової експертизи на базі застосування сучасних інструментальних методів, перевірки існуючих методик на відповідність світовим стандартам;
поглиблення інтеграції експертної служби до системи криміналістичних установ Європи (ЕКР8І);
зміцнення кадрового потенціалу експертної служби шляхом поглиблення спеціалізації фахівців служби, підвищення їх кваліфікації та наукового рівня криміналістичних досліджень у результаті залучення до експертної роботи молодих фахівців з відповідною базовою вищою освітою, а також підвищення професійного рівня та якості експертних досліджень шляхом розроблення відповідних науково-методичних рекомендацій.
3.2.3.4. Внутрішні війська призначені для охорони та оборони важливих державних об'єктів, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання, дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав і представництв міжнародних організацій в Україні, екстрадиції та конвоювання, участі в охороні громадського порядку та боротьбі зі злочинністю, а також виконання інших завдань, що вимагають постійної оперативної готовності та підвищеної мобільності. їх діяльність має бути спрямована на забезпечення громадського порядку у взаємодії з міліцією громадської безпеки, а також на концентрацію сил і засобів в місцях надзвичайних ситуацій та загострення оперативної обстановки.
Основними напрямами діяльності внутрішніх військ є:
здійснення спеціальної охорони;
супроводження спеціальних вантажів;
охорона дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав і представництв міжнародних організацій в Україні;
припинення діяльності не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань;
конвоювання осіб, взятих під варту, підсудних, осіб, засуджених до позбавлення волі до апеляційних судів, Касаційного та Верховного Судів України і охорона їх під час судового засідання та їх переслідування у випадку втечі;
забезпечення здійснення разом з іншими правоохоронними органами заходів, пов'язаних із припиненням терористичної діяльності, масових заворушень та боротьбою із злочинністю;
ліквідація масових заворушень, проявів групової непокори в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах;
забезпечення громадського порядку в умовах надзвичайного стану і під час ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків;
здійснення заходів територіальної оборони, заходів, спрямованих на дотримання правового режиму воєнного стану;
інші напрями, визначені законодавством України.
3.2.3.5. Державна служба з питань міграції повинна забезпечувати реалізацію державної політики щодо контролю за законністю міграції, дотримання паспортно-реєстраційного режиму. Функціями Державної служби з питань міграції є:
протидія нелегальній міграції, затримання та видворення іноземців-порушників за межі держави;
контроль за дотриманням іноземцями та особами без громадянства, юридичними та фізичними особами, що їх приймають чи надають послуги, законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, притягнення порушників до адміністративної відповідальності;
контроль за дотриманням громадянами та службовими особами встановлених законодавством правил паспортної системи, притягнення порушників до адміністративної відповідальності;
розшук неплатників аліментів та боржників — фізичних осіб;
вирішення питань громадянства України;
оформлення внутрішніх паспортів громадянина України;
реєстрація громадян за місцем проживання та зняття з реєстраційного обліку;
адресно-довідкова робота;
оформлення громадянам України документів для виїзду за кордон на тимчасове та постійне проживання;
оформлення запрошень від фізичних та юридичних осіб для в'їзду в Україну іноземців та осіб без громадянства на тимчасове проживання;
продовження терміну перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства;
здійснення провадження у справах з питань імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання, оформлення та видача посвідок на постійне проживання;
упровадження Державної інформаційної системи реєстраційного обліку та документування населення.
До завдань адміністрації також слід віднести протидію незаконній міграції на всій території України. її територіальна структура має бути побудована за регіональним принципом.
Пріоритетами діяльності Державної служби з питань міграції є:
спрощення до мінімуму процедур оформлення передбачених законодавством документів громадянам (із забезпеченням в достатній мірі захисту безпеки та інтересів держави);
покращання обслуговування населення шляхом коригування графіків прийому громадян у територіальних органах та підрозділах Державної міграційної служби для здійснення прийому у зручний для них час залежно від місцевих особливостей, недопущення тяганини та бюрократизму;
підвищення ефективності механізму протидії незаконній міграції шляхом посилення міжвідомчої взаємодії та створення несприятливих умов для перебування нелегальних мігрантів в Україні, забезпечення реалізації принципу невідворотності видворення за межі держави іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
Відповідно до характеру завдань і функцій, які покладаються на Державну службу з питань міграції, потребує вирішення питання щодо поступового максимального заміщення всіх посад начальницького складу працівників цієї служби цивільними особами, крім підрозділів, за якими залишатимуться функції протидії правопорушенням у зазначеній сфері.
3.2.3.6. З метою підвищення ефективності протидії нелегальній міграції,
торгівлі людьми, незаконним перетинанням кордону і перевезенням вантажів у
складі МВС України потребує вирішення питання щодо спрямування і
координації діяльності Державної прикордонної служби України Міністром
внутрішніх справ з подальшим включенням цієї служби до складу МВС.
У контексті реформування Державної прикордонної служби пропонується розширити її повноваження в галузі правозастосовної діяльності, забезпечити створення на базі МВС цілісної системи контролю за в'їздом іноземців, їх перебуванням в Україні і виїздом з нашої держави. Крім того, пропонується покласти на прикордонну службу функції із забезпечення діяльності пунктів тимчасового перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на її території, забезпечення видачі всім іноземцям документів для в'їзду в країну, перебування в ній і виїзду з неї та деякі інші функції.
3.2.3.7. До складу системи органів МВС України доцільно включити