Міністерство внутрішніх справ україни Академія внутрішніх військ мвс україни науково-дослідний центр академіі вв мвс україни

Вид материала

Содержание

Дяченко І.М.
Жданова І.В., Макаренко П.В. Почуття ризику як чинник психологічної безпеки працівників ОВС
Таблиця 1 Емоційні стани, близькі до «почуття ризику» (х±δ)

Подобный материал:

1 ... 32 33 34 35 36 37 38 39 ... 64

Дяченко І.М.

Психологічна безпека особистості військовослужбовця внутрішніх військ МВС України як результат психологічної підготовки до дій в екстремальних умовах

Сучасне розуміння безпеки в контексті оптимального врахування інтересів особистості, суспільства і держави актуалізує дослідження проблеми психологічної безпеки людини.

Аналіз наукових досліджень дозволяє визначити психологічну безпеку особистості як захищеність свідомості від впливів, здатних проти її волі та бажання змінювати психічні стани, психологічні характеристики та поведінку, що може кардинально впливати на людину, навіть до зміни її життєвого шляху.

В умовах сучасного розвитку суспільства на передній план висуваються завдання посилити професійний потенціал особового складу внутрішніх військ, забезпечити його психологічну готовність до дій у екстремальних умовах, а також уміння вчасно та доцільно реагувати на ситуацію і тим самим захистити правопорядок. Саме військовослужбовці частин спеціального призначення найчастіше потрапляють у складні службові ситуації, пов’язані з протидією правопорушникам та злочинцям. Аналіз дій особового складу під час виконання службових обов’язків у екстремальних умовах показують, що багато військовослужбовців психологічно не готові виконувати поставлені завдання, губляться і допускають серйозні помилки.

Разом з тим, під впливом умов життєдіяльності, особливостей та характеру професійної діяльності, у військовослужбовців внутрішніх військ, які виконують свої службові обов’язки щодо забезпечення правопорядку, відбуваються багатогранні зміни процесів та функцій організму, знижується ефективність виконання поставлених перед ними службово-бойових завдань. Постійне виконання службових обов’язків у напруженій обстановці призводить до зниження опірності організму, до нервово-психічних перенапруг, результатом чого є розвиток негативних психічних станів особового складу.

Зрозуміло, що подібні умови вимагають мобілізації усіх фізичних і психічних можливостей військовослужбовця, його вмінь керувати власним психічним станом, своїми емоціями та почуттями. Все це можливо лише за умов високого рівня підготовки особового складу, як фізичного так і психологічного. Регулярні тренування є запорукою особистої безпеки, в тому числі і психологічної, сприяють запобіганню загибелі та травмування військовослужбовців під час виконання ними своїх службових обов’язків, підвищенню їх професійної майстерності та прищепленню стійких навичок дій у типових та екстремальних ситуаціях. Психологічна підготовка загартовує характер, формує у військовослужбовців толерантність до страху та фізичних навантажень, при цьому відпрацьовується адекватна реакція на неадекватні ситуації. Все означене призводить до профілактики психічних розладів і сприяє підтриманню психічного здоров’я особового складу на належному рівні.

Таким чином, активізація психологічної підготовки військовослужбовців внутрішніх військ є детермінантою їх психологічної безпеки.

Жданова І.В., Макаренко П.В.

Почуття ризику як чинник психологічної безпеки працівників ОВС

Професійна діяльність працівників ОВС нерідко протікає у напружених, конфліктних ситуаціях, небезпечних для життя обставинах, які в останні десятиріччя реєструється все частіше. Такі ситуації і обставини створюють великі труднощі у вирішенні правоохоронних завдань, відбиваються на успішності службової діяльності, потребують від особового складу ОВС психологічної стійкості, спеціальної теоретичної підготовки, практичних вмінь до дій у таких умовах. Особливою задачею є досягнення психологічної безпеки працівників ОВС, яка не може бути вирішена без формування гострого почуття ризику у працівників ОВС.

Метою нашого дослідження було визначення психологічного змісту поняття «ризик» та його проявів у працівників ОВС. У дослідженні взяли участь 50 працівників ОВС чоловічої статі у віці від 25 до 40 років. Першу групу склали 25 працівників підрозділу кримінальної міліції, службова діяльність яких пов’язана з ризиком. До другої групи увійшли 25 працівників ОВС, професійна діяльність яких практично не пов’язана з ризиком (професорсько-викладацький склад ХНУВС, працівники кадрового апарату).

Для визначення емоційних і поведінкових проявів ризику нами було використано методику семантичного диференціалу. Для визначення уявлень досліджуваних про ризик ми проводили контент-аналіз їх відповідей на питання «Що таке ризик?», а також аналіз цього поняття у тлумачних словниках.

Аналіз даних за методикою семантичного диференціалу дозволив виявити спектр тих емоцій, які досліджувані співвідносять з почуттям ризику (табл. 1).

Таблиця 1

Емоційні стани, близькі до «почуття ризику» (х±δ)

Емоції	Перша група	Друга група	р
Азарт	5,8±2,0	3,4±1,4	0,05
Тривога	2,3±1,2	4,9±2,5	0,05
Хвилювання	2,6±1,3	4,4±1,7	-
Злість	4,8±2,1	2,3±1,8	0,05
Інтерес	5,1±2,4	2,6±1,4	0,05
Переляк	0,5±0,2	1,7±1,2	-
Зацікавленість	3,7±0,9	1,4±0,9	-
Задоволеність	3,9±2,0	2,2±1,8	-
Напруженість	2,2±1,1	4,9±3,1	0,05
Невпевненість	1,4±1,0	4,7±2,2	0,05
Одержимість	5,0±2,6	2,2±1,0	0,05
Відчай	0,3±0,2	1,0±0,8	-
Прилив сил	4,5±2,3	2,4±1,1	0,05
Радість	3,0±1,8	2,6±1,7	-

Прим.: Максимальний середній бал може дорівнюватися 7 балам.

Результати показали, що оперативні працівники здебільшого з почуттям ризику співвідносять станичні емоції, а викладачі – астенічні. Так, для досліджуваних першої групи ризик – це, насамперед, азарт (5,8), інтерес (5,1), одержимість (5,0), злість (4,8), прилив сил (4,5). За всіма цими емоційними станами перша група вірогідно відрізняється від другої. А для представників професорсько-викладацького складу та кадрового апарату почуття ризику співвідноситься з такими астенічними емоціями як напруженість та тривога (по 4,9), невпевненість (4,7), хвилювання (4,4).

За цими емоційними станами також виявлено вірогідні відмінності між досліджуваними групами. Слід зазначити, що ступінь вираженості практично всіх емоцій в ситуації ризику у досліджуваних другої групи не дуже великий (середні бали за переважною більшістю емоційних станів нижчі, ніж в першій групі).

При проведенні контент-аналізу відповідей досліджуваних на питання «Що таке ризик?» виявилися певні труднощі. Не всі працівники змогли дати визначення цьому поняттю, підкреслюючи складність цього завдання. В цілому досліджувані визначали поняття ризик наступним чином (відповіді узагальнено, оскільки вірогідних відмінностей між групами немає):

ставка на успіх (32,0%);
якісь особливі відчуття (28,0%);
надія на фортуну (24,0%);
готовність діяти у складних ситуаціях (20,0%);
можливість невдачі (16,0%);
прагнення досягнути мету незважаючи на обставини (12,0%);
інтуїтивна віра в удачу (12,0%);
особлива поведінка людини в екстремальних умовах (8,0%).

З результатів контент-аналізу бачимо, що 66,0% осіб, які приймали участь у дослідженні, при визначенні поняття ризик вказують на успіх (32,0%), фортуну (24,0%) або удачу (12,0%), на які вони сподіваються або в які вірять. Цікаво, що на ризик як можливу невдачу вказало лише 16,0% осіб. Можливо, цей факт відбиває особистісні особливості досліджуваних, їх мотивацію досягнення успіху (а не мотивацію уникнення невдачі), бо більшість досліджуваних – це працівники ОВС, які ефективно виконують свої професійні й службові завдання. На активні дії та готовність до них вказали 40,0% респондентів. При цьому всі вони підкреслили наявність певних складних, екстремальних обставин, у яких ці дії належить виконувати. Й 28,0% працівників визначили ризик через особливі відчуття, зміст яких було розкрито з урахуванням інструкції попередньої методики.

Одним із завдань нашого дослідження було не тільки визначення уявлень про ризик на рівні пересічної свідомості працівників ОВС, а й контент-аналіз визначень цього поняття в тлумачних словниках. За основу було взято словники С.І. Ожегова та В.І. Даля. Як показав аналіз, тлумачні словники визначають ризик як можливість небезпеки, невдачі; як дію на удачу в надії на щасливий випадок. Вказується, що особливостями ризику є невизначеність, несподіваність, невпевненість, припущення, що успіх прийде [1; 2]. Тобто, на відміну від уявлень досліджуваних, словарі на перше місце ставлять все ж таки можливість невдачі, а тільки потім – надію на вдачу, що є більш адекватним. Людина ризикує завжди чимось (матеріальними цінностями, здоров’ям, статусом, міжособистісними відносинами, життям), що буквально означає можливість втратити все це.

Дослідження показують, що при прийнятті рішення про ризик працівники ОВС вказують на два чинники: вірогідність невдачі та величину невдачі, яка відчувається як очікувана шкода [5]. Ризик характеризується як можливість вибору між більш-менш небезпечними для працівників ОВС варіантами поведінки, які відрізняються за ступенем ефективності з точки зору досягнення результатів діяльності. В правоохоронній діяльності ризикова поведінка часто дозволяє досягнути мети діяльності швидше й з найменшими втратами.

В той же час, позитивний результат при наявності ризику тісно пов'язаний зі ступенем обґрунтованості або необґрунтованості ризикованої поведінки. При цьому обґрунтований ризик передбачає адекватну оцінку працівником ОВС співвідношення між очікуваним успіхом, виграшем та очікуваною невдачею [3; 5].

Підсумовуючи, можна сказати, що ризик як психологічне явище виявляється на трьох рівнях: когнітивному, емоційному й поведінковому.

Когнітивний рівень передбачає прорахунок можливості небезпеки, невдачі, з одного боку, та вдачі, успіху, з іншого боку. Фактично, це означає самодіагностику ресурсів, які створюють умови і можливості досягнення мети. Однак, в реальній ситуації ризику ці підрахунки не можуть бути повністю свідомими, й питання вирішується скоріше підсвідомо, за допомогою інтуїції.

З емоційного боку ризик передбачає переживання певних почуттів. Недарма в літературі можна зустріти термін «почуття ризику». Як правило, такі почуття називають гострими, не вказуючи, які саме вони за змістом. Наше дослідження показало, що спектр цих почуттів може бути досить різноманітним, починаючи від азарту, одержимості, злості, інтересу й закінчуючи тривогою, хвилюванням, почуттям невпевненості. В той же час, цей термін («почуття ризику») містить в собі й наявність у людини певного відчуття щодо межі та обґрунтованості ризику, його вмотивованості. В літературі стосовно цього факту можна зустріти терміни «помірний ризик», «здоровий ризик», «обґрунтований ризик».

На поведінковому рівні ризик передбачає певні дії, основним мотиваційним підґрунтям яких є надія на фортуну, успіх, вдачу. Фактично цей рівень відбиває виділені Д. Макклелландом, Д. Аткінсоном та Х. Хекхаузеном два види мотивації: мотивацію досягнення успіху та мотивацію уникнення невдачі. Дослідження цих авторів показують, що особи з вираженою мотивацією на успіх упевнені в позитивному результаті своїх дій. Їм притаманний постійний пошук інформації для суджень щодо свого успіху. Вони рішучі в невизначених ситуаціях, не втрачаються у ситуаціях змагання та перевірки здібностей, наполегливі у досягненні мети, схильні до розумного ризику, готові брати на себе відповідальність [6].

Слід зазначити, що результати багатьох досліджень показують, що головною особистісною якістю працівника ОВС поряд із ризиком є здоровий розум (глузд): на значущість останньої якості вказують більше 60% респондентів [3; 5]. Ці дані на перший погляд є дещо суперечливими, хоча саме поєднання цих якостей обумовлює гнучкість поведінки працівника ОВС. На гнучкість як провідну якість успішної людини і працівника вказують японські дослідники, які виділяють її поряд із працелюбністю, терплячістю, наполегливістю, прагненням до саморозвитку [4].

Таким чином, розумний, обґрунтований ризик є, з одного боку, невід’ємною складовою професійної діяльності працівників ОВС, а з другого боку, чинником психологічної безпеки правоохоронців.

Література.