Geum.ru

Міністерство внутрішніх справ україни Академія внутрішніх військ мвс україни науково-дослідний центр академіі вв мвс україни

Вид материалаДокументы

Содержание


Бондаренко Я.Г.
Подобный материал:
1   ...   27   28   29   30   31   32   33   34   ...   64

Бондаренко Я.Г.

Деякі аспекти впливу особистісної мотивації фахівців спеціальних підрозділів МВС України на психологічну готовність до дій в особливих умовах



Соціальна спрямованість, професійний зміст, особливості розвитку й формування психологічної готовності бійців спеціальних підрозділів системи МВС України в цей час обумовлені, насамперед, труднощами розвитку українського суспільства, системи правоохоронних органів Міністерства внутрішніх справ. Такі труднощі викликають загальне зниження рівня професійної підготовки особового складу, розмивання кадрового ядра органів внутрішніх справ, а також погіршення якісних характеристик кандидатів на службу.

При цьому слід зазначити, що проблема боротьби зі злочинністю в сучасній Україні піднімається на загальнодержавний рівень у зв'язку з ускладненням криміногенної обстановки, зміною якісних характеристик злочинності. В умовах якісної зміни злочинності в нашому суспільстві працівники органів внутрішніх справ повинні вміти швидко орієнтуватися у виборі оптимальних засобів захисту суспільства, виробленню стратегії безпеки, в організації превентивних мір охорони населення від злочинних зазіхань.

Вкрай напружені соціально-психологічні умови професійної діяльності спеціальних підрозділів особливого призначення МВС України загострюються також пережитими країною соціально-економічними труднощами, які торкнулися й переважної більшості працівників ОВС. У такій ситуації психологічна робота, нажаль, ще не стала пріоритетним завданням керівників всіх рівнів системи МВС України. Незважаючи на прийняті міри, напружений характер професійної діяльності фахівців спеціальних підрозділів, висока відповідальність і висока психологічна ціна результатів їх діяльності, наявність невизначеності й інформаційних перевантажень, висока ймовірність виникнення непередбачених подій, погроза здоров'ю й життю - все це може бути причинами виникнення різного роду труднощів при здійсненні професійної діяльності в особливих умовах, викликати у бійців спеціальних підрозділів МВС України стану напруженості, ставити під погрозу зриву рішення професійного завдання. Отже, вирішення проблеми психологічної готовності працівників органів внутрішніх справ до професійної діяльності здобуває в цей час особливе соціальне й політичне значення.

Мотивація вважається майже найважливішою одиницею в структурі психологічної готовності особистості до професійної діяльності. Неодноразово було доведено, що саме мотиви чинять найбільший вплив на діяльність та поведінку особистості. Зазвичай мотиви проектуються в свідомість у вигляді об’єкту, мети, на яку спрямовується поведінка. У випадку, коли говорять про відношення людини до своєї діяльності, про її готовність до виконання професійних обов’язків, прийнято виділяти дві групи мотивів: зовнішні та внутрішні. В першому випадку превалює орієнтація на досягнення певних результатів, а в другому – головною є орієнтація на сам процес. Між цими видами мотивації є певний взаємозв’язок: 1) зовнішня мотивація в цілому підсилює кількість, а внутрішня – якість діяльності, що виконується; 2) на внутрішню мотивацію впливають певні умови або ситуації (як в нашому випадку зі змінами умов діяльності). При переході причин, що викликали цю мотивацію от внутрішніх до зовнішніх, внутрішня мотивація знижується; 3) внутрішня мотивація збільшується з посиленням упевненості в собі.

Необхідно також відзначити, що мотиваційна сфера професійної діяльності виконує низку функцій:

- Та, що спонукає – потреба в певному виді професійної діяльності, активізація її виконання;

- Та, що спрямовує – визначає вибір та характер мети в професійній діяльності;

- Та, що регулює – визначає ієрархію ціннісних орієнтацій, зміст та співвідношення мотивів професійної діяльності, рівень та послідовність прояву різних видів активності.

Отже, можна сказати, що мотиваційна сфера професійної діяльності не складається виключно з детермінації виконання конкретних професійних обов’язків, а представляє собою ієрархізовану структуру.

Мотивація к діяльності, а отже і готовність до неї, представляє собою досить складне утворення, що складається з динамічних складових, які в свою чергу обумовлюють рівень цієї готовності:
  • професійне призвання – потяг до певної професії, бажання оволодіти нею, усвідомлення своїх потенційних можливостей;
  • професійні наміри – усвідомлене ставлення до певного виду професійної діяльності, прагнення отримати необхідні для її оволодіння знання;
  • потреба в професійній діяльності – стійка готовність до активності в даній сфері діяльності;
  • стимули професійної діяльності – зовнішні детермінанти активності, фактори, що впливають на виникнення певних внутрішніх спонукань;
  • мета в професійній діяльності – бажані кінцеві та проміжні результати праці, більш менш усвідомлений людиною образ результату праці;
  • індивідуальні смисли професійної діяльності – закріплені у людині критерії оцінки значущості професійної діяльності власне для себе;
  • професійна установка особистості – базується на співвідношенні схильностей, мотивів, цілей, прагнень людини досягти вершин професіоналізму;
  • відношення до діяльності – усвідомлення людиною предмету діяльності, її завдань, дій, умов, результатів, можливостей.

Отже, професійна мотивація є досить складним структурним утворенням, що, безумовно, визначає її як одну з головних складових, які обумовлюють готовність людини до виконання своєї професійної діяльності.

Необхідно звернути увагу, що низький рівень власної готовності до діяльності можливо стає детермінантою підвищення професійної мотивації та спрямовує бійця на успіх при виконанні професійних завдань, мотивує його уникати помилок та прагнути, можливо і несвідомо, підвищити власну самооцінку.

Крім того, можна припустити, що фахівці, у яких було зафіксовано рівні мотивації на успіх вище середнього, воліють зайвий раз не ризикувати та при виконанні бойових завдань характеризуються врівноваженістю та відповідальністю. А ті випробувані, яких лякають невдачі, є більш ризикованими та у деяких випадках можуть демонструвати імпульсивність. Отже, при підвищенні рівня мотивації фахівців спеціальних підрозділів до успіху, знижується рівень їх готовності ризикувати. При цьому мотивація до успіху також обумовлює надію на успіх: при високих показниках мотивації до успіху надія на успіх зазвичай нижче, ніж при низьких рівнях мотивації до успіху. Окрім цього, випробуваним, у яких зафіксовано досить значна мотивація на успіх та, що мають великі надії на нього, властиво уникати невиправданого ризику.

Приведені закономірності в нашому випадку є досить важливими з боку аналізу діяльності фахівців підрозділів спеціального призначення. Ці данні дозволяють припустити, що ті фахівці, які сильно мотивовані на успіх і мають високу готовність до ризику, рідше попадають у нещасні випадки, ніж ті, які мають високу готовність до ризику та високу мотивацію до уникання невдач (захист). І навпаки, коли у випробуваних відмічається є висока мотивація до уникання невдач (захист), це перешкоджає мотиву до успіху – досягненню мети.

Відмітимо, що мотивацію до уникання невдач називають захистом. Його можна розуміти як своєрідний психологічний захист від прийняття вірогідності виникнення невдач або поразок. Існують докази, що особистості, у яких відмічається високий рівень захисту або мотивація до уникання невдач, частіше потрапляють в неприємні ситуації, ніж ті, у кого превалює висока мотивація до успіху. Доведено, що ті, хто мають високий рівень захисту, воліють не ризикувати. Також відмічається, що установка на захисне поводження в роботі залежить від трьох факторів:
  • ступеня передбачуваного ризику;
  • переважної мотивації;
  • досвіду невдач на роботі.

Підсилюють установку на захисну поведінку дві обставини: перше - коли без ризику вдається одержати бажаний результат; друге - коли ризикована поведінка веде до нещасного випадку. Досягнення ж безпечного результату при ризикованій поведінці, навпаки, послабляє установку на захист, тобто мотивацію до уникання невдач.

Готовність до діяльності розвивається й міцніє завдяки озброєнню загальними й професійними знаннями, уміннями й навичками, розвитку професійно важливих якостей особистості. Формування особистісних передумов готовності до діяльності має особливе значення, оскільки ці передумови є одним з її найважливіших складових успіху.

Мотиви поводження перед виконанням складного завдання носять складний і нерідко суперечливий характер. Людина випробовує боротьбу різних мотивів і навіть шукає привід для відхилення від участі у виконанні складного завдання, пов'язаної з ризиком, більшими труднощами.

Позитивне відношення до завдання спонукує виявляти цікавість до неї, пізнавальну активність, виконувати з підйомом більший обсяг підготовчої роботи протягом короткого часу. Саме завдання здобуває в цьому випадку більшу спонукальну силу, яка відповідає потребам, запитам і установкам особистості.

При нейтральному або пасивному відношенні до завдання, хоча й можна досягнути позитивного результату, але підготовчі дії зажадають більшої напруги або перенапруги сил, що негативно позначиться на рівні психологічної готовності. Поведінка такої людини включає інші психологічні компоненти, ґрунтується на іншому співвідношенні психічних процесів і властивостей, вона в більшій мері залежить від неусвідомлених спонукань і збігу обставин. Справа може дійти до ігнорування інтересів колективу (групи бойового шикування), людина починає керуватися вузькоособистими устремліннями.

Поводження ж людини, у якої домінує мотив виконати поставлене завдання, має іншу структуру: сприйняття, мислення, пам'ять, воля, почуття - вся психіка вибірково орієнтована в напрямку поставленої мети. У цьому випадку фахівець не буде діяти згідно своїм вузькоособистим інтересам, навпроти, він здатний урахувати інтереси підрозділу, має чітке уявлення про загальне завдання й досить сильне прагнення до його виконання.

Таким чином, стан готовності залежить від мотивів поведінки особистості, її потреб, відносин до навколишнього, до пред'явлених вимог, до своїх можливостей.