Міністерство внутрішніх справ україни Академія внутрішніх військ мвс україни науково-дослідний центр академіі вв мвс україни

Вид материала

Документы

Содержание Шаповалов О.В., Пампура І.І. Психологічна безпека у професійній діяльності персоналу силових структур

Подобный материал:

• Міністерство внутрішніх справ україни академія внутрішніх військ мвс україни Збірник, 5737.51kb.
• Академія внутрішніх військ мвс україни Збірник тез доповідей ІІІ науково-практичної, 1092.32kb.
• Історична довідка про Академію внутрішніх військ мвс україни, 51.69kb.
• Фальсифікованих алкогольних напоїв, 424.14kb.
• Міністерство внутрішніх справ україни концепція реформування системи Міністерства внутрішніх, 526.69kb.
• Міністерство внутрішніх справ україни н А К А З, 776.01kb.
• 20 років на варті правопорядку. Створення, становлення та розвиток внутрішніх військ, 164.03kb.
• Мвс україни університет внутрішніх справ адміністративна відповідальність в україні, 1331.91kb.
• Міністерство внутрішніх справ україни національна академія внутрішніх справ положення, 1492.96kb.
• Академія внутрішніх військ мвс україни, 2919.27kb.

Шаповалов О.В., Пампура І.І.

Психологічна безпека у професійній діяльності персоналу силових структур

Сучасний розвиток суспільства, характеризується зростанням напруженості, обумовленим невідповідністю достатньо високого рівня інтенсивності соціальних, економічних, політичних та духовних змін можливостям людей адаптуватися до них. Постановка і вирішення проблеми психологічної безпеки людини має бути одним із значущих напрямків психологічної науки сьогодення.

Психологічна безпека, що виявляється, зокрема, в адаптивності суб'єкта, в його готовності до ухвалення рішень, не тільки все більшою мірою набуває значущості в трудовій діяльності людини, але і, будучи результатом психічної активності суб'єкта, впливає на формування його особових характерологічних якостей. При цьому, одним з видів довільної психічної активності суб'єкта розглядається психічна саморегуляція функціональних станів при виконанні ним складних професійних завдань, що впливає на формування адаптивних властивостей суб'єкта, його працездатність та психологічну безпеку [1].

У контексті вирішення проблем щодо визначення оптимального навантаження в професійній діяльності, виявлення резервних можливостей людини і оптимізації процесів взаємодії з професійним середовищем необхідно виявити і нейтралізувати явища і феномени, що представляють загрозу психологічній безпеці суб'єкта професійної діяльності. Небезпечними факторами можуть бути: невдале професійне самовизначення, невідповідність психологічних і психофізичних особливостей людини ергономічним вимогам, стреси в професійній діяльності, не відповідні нормам безпеки умови праці.

Вивчення особливостей процесу формування психологічної безпеки, на наш погляд, дозволить виявити сукупність стійких мотивів професійної діяльності, та надасть можливість визначити умови ефективного функціонування людини в професії. Це, зокрема, важливо тому, що методи і способи створення умов для діяльності можуть вступати в суперечність із закономірностями формування психологічної безпеки працівника та призвести до деструктивних психологічних змін, а саме: підвищенні рівня тривожності, невизначеності, невпевненості, професійній деформації, неясності життєвих орієнтацій, розгубленості, а у результаті – до зниження рівня ефективності професійної діяльності та якості виконаних завдань.

Представляється надзвичайно актуальним розкриття сенсу феномена психологічної безпеки в контексті індивідуально-типологічних і особистісних характеристик суб'єкта, розвитку мотиваційних процесів суб'єкта діяльності, його готовності до ризику, а також до професійної діяльності в сучасних умовах. В цілому, психологічна безпека і формується в рамках певних умов детермінованих інформаційними, економічними та психологічними діями зовнішнього середовища.

Більшість дослідників визначають психологічну безпеку людини, як стан захищеності свідомості. У цьому визначенні безпеки не розкриваються сутнісний сенс і зміст, які покладено в основу категорії психологічної безпеки. В той же час, потреба в усвідомленні цього поняття в контексті дієздатності певної організації в цілому та її персоналу, забезпеченні високої ефективності та, головне, – безпеки професійної діяльності конкретних виконавців стає все більш актуальною. Існує об'єктивна необхідність вивчення шляхів збереження психічного і фізичного здоров'я працівників не тільки в умовах нормованих (штатних) параметрів процесів, властивостей і вимог професійної діяльності, але й в умовах непередбачуваності та екстремальності останньої. При цьому вочевидь психологічна безпека виконавця має реалізовуватися як на корпоративному (спеціалізована підготовка персоналу, матеріально-технічне забезпечення, тощо), так і індивідуальному (набуття знань, практичних умінь та навичок) рівнях.

Особливо значення ці питання набувають в діяльності силових структур. Так, на умови службової діяльності працівників правоохоронних органів впливає додатково, крім загальних для діяльності більшості людей, ряд специфічних, вже суто професійних чинників. У першу чергу до них відносяться значні фізичні та психічні навантаження, підвищена відповідальність та екстремальність діяльності, що пов’язана із затриманням злочинців, звільненням заручників, застосуванням зброї, забезпеченням правопорядку у випадках масових заходів, стихійних лих і надзвичайних ситуацій.

Узагальнені результати комплексних досліджень психологів МВС України свідчать, що у оперативно-службовій діяльності до основних соціально-психологічних чинників ризику для життя та здоров’я слід віднести наступні:

• постійний контакт із асоціальними елементами, необхідність повного напруження психічних і фізичних сил при попередженні злочинів;
  
• дії в умовах невизначеності, несподіваності, постійної реальної загрози життю і здоров’ю;
  
• негативні емоційні впливи, зумовлені баченням крові, трупів чи тілесних ушкоджень потерпілих;
  
• ситуації протиборства: необхідність вести психологічну боротьбу з особами, які протидіють попередженню, розкриттю та розслідуванню злочинів;
  
• провокуючі ситуації в службовій діяльності: психологічний тиск, шантаж, маніпулювання з боку як законослухняних громадян, так і правопорушників;
  
• конфліктні ситуації в службовій діяльності: образа і насильство над особистістю, хуліганство, грабіж, вбивства, опір представнику влади, вербальна і фізична агресія, провокаційна поведінка;
  
• висока відповідальність, яка викликана необхідністю самостійного швидкого ухвалення рішення за умов дефіциту інформації, часу на прийняття рішення;
  
• напружена діяльність і ненормований робочий день [2; 3; 4; 5].
  

Специфічні чинники оперативно-службової діяльності персоналу правоохоронних органів по перше, призводять до зниження функціональних резервів організму, аж до повного їх виснаження, породжують негативні емоції, перенапруження фізичних і психічних функцій, виникнення тривожності, нервово-психічної нестійкості, психічних розладів та соматичних захворювань; по друге, суттєво підвищують ризик травматизму та загибелі серед особового складу [6; 7]. До того ж, окрім суто фізичних компонентів тимчасових або незворотніх втрат, мають місце й соціальні, коли взаємодія політичних, соціальних, економічних, психологічних та індивідуально-особистісних складових провокує чи детермінує протиправну поведінку працівників силових структур, що проявляється у випадках порушень ними дисципліни і законності, зокрема і вчинення злочинів з відповідними правовими та організаційно-кадровими наслідками.

Очевидно, що у будь-якому випадку, в будь-якій ситуації того чи іншого характеру прийняття остаточного рішення і варіантів відповідних дій – це похідні виключно психологічної сфери людини. То ж у контексті безпечності-небезпечності поведінки людини, її дій і вчинків при вирішенні конфліктів ситуативного характеру первісну захисну функцію виконує також психологічний захист, але дещо відмінний від внутрішньо-особистісного, оскільки “спрацьовує” вже на основі адекватного сприйняття, усвідомлення, оцінки, формування свідомої мети, створення програми відповідних дій.

Все це зумовлює потребу не тільки подальшого вивчення власне психологічних аспектів безпеки професійної діяльності та професійної захищеності працівників силових структур у штатних і екстремальних ситуаціях, але й розробки та застосування сучасних психотехнологій роботи з персоналом.

Література.

1. Папкин А.И. Личная безопасность сотрудников ОВД. Тактика и психология безопасной деятельности / Папкин А.И. – М. : Академия МВД России, 1996. – 246 с.
   
2. Лефтеров В.О. Психологічні детермінанти загибелі та поранень працівників органів внутрішніх справ / В.О. Лефтеров, О.В. Тимченко. – Донецьк : ДІВС МВС України, 2002. – 324 с.
   
3. Кушнарьов С.В. Корупція: соціально-психологічний феномен загрози особистості та професійній діяльності посадової особи в органах внутрішніх справ / С.В. Кушнарьов, О.В. Шаповалов. – К. : НАВСУ, 2005. – 181 с.
   
4. Особиста безпека [Криволапчук В.О, Тодуров І.М., Бондарчук М.Т. та ін.] – К. : ВПЦ МВС України, 2006. – 169 с.
   
5. Шевченко О.М. Напрями та засоби забезпечення професійної захищеності практичних психологів ОВС України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук : спец. 19.00.06 “Юридическая психология” / О.М. Шевченко. – Київ, 2006. – 21с.
   
6. Психологічна профілактика суїцидальної поведінки працівників органів внутрішніх справ : [метод. рекомендації] / За заг. ред. С.І. Яковенка. – К. : РВВ КІВС, 2000. – 119 с.
   
7. Шаповалов О.В. Складові ризику травматизму та загибелі співробітників органів внутрішніх справ / Шаповалов О.В., Юрченко А.В., Лук’яненко І.О. // Науковий вісник НАВСУ. – К. : НАВСУ, 2001. – № 4. – С. 71-87.