Харківському національному університету ім. В. Н. Каразіна та 80-річчю кафедри інфекційних хвороб Харківської медичної академії післядипломної освіти Харків 2004
| Вид материала | Диплом |
СодержаниеКЛАСИФІКАЦІЯ УСКЛАДНЕНЬ ОПІКОВИХ РАН Фісталь Е.Я., Носенко В.М., Фісталь Н.М. Класифікація ускладнень опікових ран |
- Типовий навчальний план І програма спеціалізації (інтернатури) випускників вищих медичних, 868.73kb.
- Типовий навчальний план та програма інтернатури випускників вищих медичних закладів, 744.68kb.
- Навчальний план І програма схвалені Координаційною науково-методичною радою з післядипломної, 678.92kb.
- Чепілко Катерина Іванівна Подолюк Ольга Олександрівна Рецензент: Голова проблемної, 398.49kb.
- Міністерство освіти І науки україни управління культури І туризму харківської обласної, 44.83kb.
- Валентина Валентиновича Кришталя та 25-річчю кафедри сексології та медичної психології, 598kb.
- Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни харківський національний університет, 200.57kb.
- В. Н. Каразіна кафедра загальной та клінічної імунології та алергології грип (антропонозний,, 687.35kb.
- Затверджено наказом ректора Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, 88.61kb.
- Національної Медичної Академії післядиплом, 176.76kb.
КЛАСИФІКАЦІЯ УСКЛАДНЕНЬ ОПІКОВИХ РАН
Фісталь Е.Я., Носенко В.М., Фісталь Н.М.
Донецький державний медичний університет ім. М. Горького
Актуальність. В Україні від опіків щорічно страждає біля 100 тисяч людей. Загальна летальність при опіках по даним Донецького опікового центру за попереднє десятиріччя сягала 3,15%, а при тяжких та критичних опіках–23,8%. Однією з основних причин летальності є виникнення ускладнень опікових ран, в тому числі – одного з найтяжчих – опікового сепсису.
Мета: вивчити, класифікувати структуру ускладнень опікових ран та визначити в ній місце опікового сепсису.
Матеріали та методи. Обстежено та проліковано в 1996- 2003 роках 3746 обпечених у віці від 0,3 до 69 р. У 1863 з них (47%) були глибокі дермальні та субфасціальні опіки, у 1983 (53%)– поверхневі дермальні та епідермальні опіки (за класифікацією глибини опікових ран, яка розроблена в клініці та затверджена ХХ з’їздом хірургів України (Тернопіль, 2000 р.) З них у 1015 (32,2%) було діагностовано опікову хворобу.
Результати дослідження. На підставі аналізу історій хвороб цих хворих була розроблена та впроваджена класифікація ускладнень опікових ран (див. таблицю).
Таблиця
Класифікація ускладнень опікових ран
| 1. Місцеві ускладнення опікових ран | ||||||||||||||
| 1.1. Ранні | ||||||||||||||
| Шкіра | Судини і нерви | М’язи та фасції | Кістки, хрящі, суглоби | |||||||||||
| Лімфангоіт, вторинний некроз у ранах, абсцес, целюлит. | артеріальні тромбози, тромбофлебит, лімфаденит, невропатії, арозивна крововтеча. | Фасцііт, флегмона гнійний затік, гангрена кінцівки | хондро-перихондрит, периостит, артрит остеоміелит. | |||||||||||
| 1.2. Пізні | ||||||||||||||
| дерматит, екзема, рожа, фліктена, мікробний лізис шкіри, синдактилія, дерматогенні контрактури, алопеція, келоїдоз, рак шкіри | лімфостаз, посттромбофлебитичний синдром, трофічні виразки, неврити | атрофія м’язів, десмогенні та м’язові рубцеві контрактури і деформації | остеопороз, хронічний остеомієліт, артрогенні контрактури, анкілози, вивихи суглобів | |||||||||||
| 2. Загальні ускладнення опікових ран | ||||||||||||||
| Центральна нервова система | Серцево-судинна система, органи дихання | Система сечовиділення | Органи ШКТ | Ендокринна система | ||||||||||
| 2.1. Ранні | ||||||||||||||
| психічні порушення, енцефалопатія, деліріозний синдром, менінгоенцефаліт, | ларингіт, трахеїт, бронхіт, синусити, респіраторний дистрес-синдром, синдром дисемінованого внутрішньосудинного згортання, плеврит, пневмонія, тромбоемболії гілок легеневої артерії та ін. судин, інфаркт легенів, ателектази, перикардит, ендо- та міокардит | гостра ниркова недостатність, пієлонефрит | гостре розширення шлунку, паралітична непрохідність кишечнику, ерозивно-виразковий гастроентерит, кровотеча з виразок, перфорація виразок, панкреатит, гепатит, токсичний холецистит | гіперглікемія, недостатність надниркових залоз | ||||||||||
| 2.2. Пізні | ||||||||||||||
| астенічний синдром | дистрофія міокарда, гіпостатична пневмонія, септична пневмонія, пневмосклероз | амілоїдоз нирок, хронічний пієлонефрит, сечокам’яна хвороба | виразковий стоматит, хронічний гепатит, хронічний панкреатит | вторинна адіссонова хвороба, синдром патологічного виділення антідіуретичного гормону | ||||||||||
| 3. Генералізовані ускладнення | ||||||||||||||
| анемія | сепсис | ранове (опікове) виснаження | вторинний імунодефіцит | пролежнева хвороба, гнійники поза опіковою раною | ||||||||||
| 4. Ятрогенні ускладнення при лікуванні обпечених | ||||||||||||||
| при пункціях і катетеризації центральних вен: пневмо-, гемо-, гідроторакс, плеврит, емпієма плеври, міграція фрагментів катетера, флебіти і тромбози центральних вен, „катетерний” сепсис. | при використанні аероустановок та флюідизуючих ліжок: загальний перегрів, пересушення некротичного струпу, больовий синдром при поверхневих опіках | гіперволемія, кандідози при антибіотикотерапії, лікарська нефропатія, ускладнення від використання стероїдів (діабет, синдром Кушинга). | ||||||||||||
В її основу було положено принцип розподілу ускладнень по системам, органам та анатомічним структурам. Відокремлено ятрогенні ускладнення при лікуванні опіків, в тому числі „катетерний” сепсис. В залежності від строків появи ускладнення опікових ран розділили на ранні (в гострі періоди опікової хвороби, при септикотоксемії, до моменту загоєння чи оперативного закриття і наступного загоєння опікових ран) та пізні (розвиваються після загоєння дермальних поверхневих опіків чи після оперативного закриття глибоких опікових ран). Ускладнення опікових ран розділили на місцеві (які виникають в межах чи поблизу опікових ран), загальні (в органах та системах організму), генералізовані та ятрогенні. Серед генералізованих ускладнень важливу роль посідає опіковий сепсис, який було діагностовано у 216 (5,8%) обпечених. Але в групі хворих з глибокими опіками сепсис було діагностовано вже в 12,1% випадків.
Заключення. Розроблена класифікація опікових ран може бути впроваджена в клінічну практику та застосовуватися в педагогічному процесі. Основною причиною незадовільних результатів лікування при тяжких опіках є розвинення критичних станів при виникненні опікового сепсису (у 12,1% обпечених).
