Харківському національному університету ім. В. Н. Каразіна та 80-річчю кафедри інфекційних хвороб Харківської медичної академії післядипломної освіти Харків 2004
| Вид материала | Диплом |
- Типовий навчальний план І програма спеціалізації (інтернатури) випускників вищих медичних, 868.73kb.
- Типовий навчальний план та програма інтернатури випускників вищих медичних закладів, 744.68kb.
- Навчальний план І програма схвалені Координаційною науково-методичною радою з післядипломної, 678.92kb.
- Чепілко Катерина Іванівна Подолюк Ольга Олександрівна Рецензент: Голова проблемної, 398.49kb.
- Міністерство освіти І науки україни управління культури І туризму харківської обласної, 44.83kb.
- Валентина Валентиновича Кришталя та 25-річчю кафедри сексології та медичної психології, 598kb.
- Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни харківський національний університет, 200.57kb.
- В. Н. Каразіна кафедра загальной та клінічної імунології та алергології грип (антропонозний,, 687.35kb.
- Затверджено наказом ректора Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, 88.61kb.
- Національної Медичної Академії післядиплом, 176.76kb.
ЛЕЧЕНИЕ ИНФЕКЦИОННЫХ ОСЛОЖНЕНИЙ У БОЛЬНЫХ ЛИМФОПРОЛИФЕРАТИВНЫМИ ЗАБОЛЕВАНИЯМИ
Шамардина А.В.1, Калагина Л.С.2, Миловидова О.В.3, Анастасиев В.В.3, Короткова Т.В.3, Баринова И.В.3
ГУ «Детская областная клиническая больница»1, Нижегородская государственная медицинская академия2, Филиал ФГУП «НПО «Микроген» МЗ РФ «Нижегородское предприятие по производству бактерийных препаратов «ИмБио»3
Терапия онкогематологических больных неизбежно связана с риском развития инфекционных осложнений, влияющих на течение основного заболевания и представляющих угрозу для жизни больного. Назначение химиопрепаратов, направленное на уничтожение опухолевых клеток, приводит к поражению нормальных пролиферирующих клеток, вызывая у пациентов состояние миелотоксического агранулоцитоза с последующим развитием септического процесса. Успешное лечение и предупреждение инфекционных осложнений у этой категории больных во многом определяется своевременным включением высокоэффективных иммуноглобулиновых препаратов в качестве иммунозаместительной терапии.
В работе представлены результаты лечения 40 детей в возрасте от 1 до 17 лет с тяжелыми септическими осложнениями на фоне острого лейкоза в период миелотоксического агранулоцитоза (26 детей с диагнозом острый лимфобластный лейкоз находились на различных этапах лечения по протоколу БФМ-90 ОЛЛ и 14 больных с диагнозом острый нелимфобластный лейкоз – по протоколу БФМ ОНЛ-87). У 11 пациентов инфекция протекала по типу септицемии, у 26 – септикопиемии с поражением различных органов (токсическая кардиопатия, язвенно-некротический энтероколит, флегмонозный аппендицит, пневмония, стоматит, абсцесс мягких тканей). У 3 детей развилась картина бактериально-токсического шока.
Иммуноглобулин для внутривенного введения (ИГВВ) отечественного производства (Нижегородское предприятие «ИмБио») назначали при стойкой гектической лихорадке, которая не купировалась интенсивной антибактериальной, противовирусной и антигрибковой терапией в течение одних суток; при содержании гранулоцитов в периферической крови менее 500 в 1 мкл; при наличии признаков бактериально-токсического шока. ИГВВ применяли в дозе 0,2–0,4 г/кг массы тела в сутки внутривенно капельно без дополнительного разведения через шприц-дозатор со скоростью 0,4 мл/кг м.т. в час. Лечение препаратом продолжалось от 2 до 7 дней до нормализации температуры тела и гемодинамики. Назначение препарата в указанной дозе позволило добиться улучшения состояния у 80% больных в первые трое суток. Снижение температурной реакции наблюдалось у 84% больных, причем до субфибрильных цифр у 37% больных, до нормальных цифр – у 47%. Артериальное давление нормализовалось к концу первых суток у всех больных с бактериально-токсическим шоком. На фоне применения ИГВВ наблюдалось быстрое купирование инфекционных проявлений, что позволило сократить объемы антибактериальной терапии. Положительная динамика картины крови со значительным увеличением гранулоцитов в периферической крови отмечалась на первой и второй неделях после введения препарата у всех больных (у пациентов контрольной группы сроки агранулоцитоза составляли от 10 до 29 дней).
Таким образом, применение ИГВВ в комплексной терапии острого лейкоза способствует сокращению тяжести инфекционных осложнений , восстановлению гранулопоэза, сокращению курса антибактериальной терапии, что позволит избежать формирования устойчивых внутрибольничных штаммов микроорганизмов.
БАКТЕРІОЛОГІЧНІ ПАРАЛЕЛІ ДОСЛІДЖЕННЯ ГНІЙНИХ РАН У ХВОРИХ З ТЯЖКИМИ ФОРМАМИ РАНЬОВОЇ ІНФЕКЦІЇ
Шаповал С.Д., Сазанов М.В.
Запорізька медична академія післядипломної освіти
Серед багатьох факторів, що зумовлюють розвиток гнійних захворювань м'яких тканин, велике значення має видова належність збудників, їх чутливість до антибіотиків та хіміотерапевтичних препаратів. Представляє інтерес динаміка виділення окремих збудників в часовому аспекті, їх чутливість до антибактеріальних препаратів, а також причин, які викликають ці зміни.
Проведене бактеріологічне дослідження гнійних ран у репрезентативних груп хворих з тяжкими формами раньової інфекції за період 1998-2003р.р. Якісний склад мікробних збудників визначали стандартною методикою засіву раньового виділення на кров'яний агар. При вияві у добовій культурі мікробних асоціацій – проводили подальшу ідентифікацію усіх вирослих колоній з визначенням переважаючої флори. Визначення чутливості мікрофлори до антибіотиків проводили експрес-методом, який запропонували М.В.Камаєв та В.П.Ващук (1975). Метод дозволяє отримувати відповідь через 4 години. Правдивість відповіді контролювали результати визначення чутливості за допомогою стандартизованих методик через 24-48 годин.
Мікробний пейзаж раньового виділення у хворих за 2003р. був близьким до такого в 1998р., але різко відрізнявся по частоті висіваємості окремих збудників. Так, в 1998р. переважала висіваємість умовно-патогенної грамнегативної флори (54,8 %), серед якої палички сине-зеленого гною складали 31,2 %. Близько 30 % була висіваємість мікстфлори, спорадично спостерігались ентерококи та гриби.
Аналіз проведеного мониторингу свідчить, що протягом останніх 5 років висіваємість грампозитивної флори стала переважаючою і в 2003р. складала 53,6 %. Серед останньої збільшилась кількість стрептококів – 19,2 %, а також ентерококів – 7,9 %. На тлі зменшення висіваємості грамнегативної флори (46,4 %), досить великий відсоток був паличок сине-зеленого гною – 25,6 % та протею – 12,4 %. Слід зазначити, що частота висіваємості останніх збільшується по мірі перебування хворих у стаціонарі.
Висіваємість мікстфлори за спостерігаємий відрізок часу зменшилась з 29,8 до 20,7 %. Як і раніше переважала комбінація різних видів грампозитивної флори з грамнегативною.
Але якщо в 1998р. висіваємість грибів спостерігалась в поодиноких випадках, то в 2003р. у складі мікробних асоціацій різновидність кандида була в 8,8 %.
Важливо підкреслити, що в динаміці дослідження темпи росту полірезистентних штамів грампозитивної та грамнегативної флори майже зрівнялись. Особливо зросла кількість штамів метицилін-резцистентних стафілококів.
Як свідчать наші дослідження відносно розвитку резистентності мікроорганізмів, то частота цього феномену та тлі антибіотикотерапії була такою: до напівсинтетичних пеніцілінів – 8,7 %, до цефалоспорінів І-ІУ покоління – відповідно 10,3; 10,4; 8,3; 3,7 %; фторхінолонів – 9,2 %, сучасних аміноглікозидів – 6,2 %, карбапенемів – 3,4.
Таким чином, без постійного моніторингу дослідження гнійних ран у хворих з тяжкими формами раньової інфекції, проведення антибіотикотерапії може бути недоцільним або навіть шкідливим.