Харківському національному університету ім. В. Н. Каразіна та 80-річчю кафедри інфекційних хвороб Харківської медичної академії післядипломної освіти Харків 2004
| Вид материала | Диплом |
СодержаниеМАНИФЕСТАЦИЯ СЕПТИЧЕСКОГО ПРОЦЕССА ПРИ СУПЕРИНФЕКЦИИ Гребнева Г.В., Мирзиева Г.Ф. СЕПТИЧНІ ФОРМИ САЛЬМОНЕЛЬОЗУ У ДІТЕЙ Гринаш Ю.І., Гнатюк Г.Т. |
- Типовий навчальний план І програма спеціалізації (інтернатури) випускників вищих медичних, 868.73kb.
- Типовий навчальний план та програма інтернатури випускників вищих медичних закладів, 744.68kb.
- Навчальний план І програма схвалені Координаційною науково-методичною радою з післядипломної, 678.92kb.
- Чепілко Катерина Іванівна Подолюк Ольга Олександрівна Рецензент: Голова проблемної, 398.49kb.
- Міністерство освіти І науки україни управління культури І туризму харківської обласної, 44.83kb.
- Валентина Валентиновича Кришталя та 25-річчю кафедри сексології та медичної психології, 598kb.
- Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни харківський національний університет, 200.57kb.
- В. Н. Каразіна кафедра загальной та клінічної імунології та алергології грип (антропонозний,, 687.35kb.
- Затверджено наказом ректора Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, 88.61kb.
- Національної Медичної Академії післядиплом, 176.76kb.
МАНИФЕСТАЦИЯ СЕПТИЧЕСКОГО ПРОЦЕССА ПРИ СУПЕРИНФЕКЦИИ
Гребнева Г.В., Мирзиева Г.Ф.
Казанский государственный медицинский университет, Городская инфекционная клиническая больница
Латентный, длительно протекающий процесс, с симптомами невыраженной интоксикации, с чередованием периодов ухудшения и улучшения состояния больных, субфебриллитетом, появлением новых гнойных очагов, как правило, характерен для течения септического процесса у детей раннего возраста.
Однако, нами наблюдались больные молодого возраста, у которых аналогичное течение сепсиса было связано с различными причинами, поддерживающими длительное иммунодефицитное состояние.
Любое наслоение вирусной инфекции или манифестация имеющейся персистенции вируса являлись, в свою очередь, причиной активации септического процесса. Несмотря на суперинфекцию, клиническая картина сепсиса проявлялась не сразу, но приводила к длительному течению наслоившегося заболевания или к внезапному развитию фульминантной формы.
Девушке 17 лет, после проведения аборта не в медицинских условиях, был выставлен диагноз стафилококкового сепсиса, терапия которого в стационаре не дала полной ремиссии, констатировано иммунодефицитное состояние. Наслоение острого вирусного гепатита В на имеющийся процесс в катамнезе быстро привело к развитию фульминантной формы и летальному исходу.
Мальчик 6 лет, имеющий периодическое появление в анамнезе герпетических высыпаний на коже, обследован по поводу сепсиса в связи с присоединением стойких бактериальных кожных поражений, наличием отита. Исследование на кокковую флору не дало результатов, но из крови были высеяны бактерии из рода Serratia в большом количестве. Наличие чувствительности возбудителя только к неомицину и мономицину позволило расценить его как госпитальный штамм.
После антибактериальной терапии и курса ацикловира мальчик выздоровел.
Юноша 17 лет, поступивший в стационар с картиной острого респираторно-вирусного заболевания, с характерным лимфомоноцитозом, но со значительной сегментоядерной нейтропенией и ускоренной СОЭ внезапно дает обширные кожные поражения, с преобладанием элементов пиодермии; обострение хронического гайморита. Из анамнеза выясняется субфебриллитет; наличие отита, пневмонии. Из крови высевается патогенный стафилококк.
Таким образом, невыраженность симптомов латентно протекающего септического процесса, наличие субфебриллитета, не всегда оцениваемого больными, могут быть причиной несвоевременного оказания терапевтической помощи и представлять угрозу при развитии суперинфекции. Реальную угрозу в развитии сепсиса на фоне иммунодефицитного состояния могут оказывать и условно-патогенные бактерии.
СЕПТИЧНІ ФОРМИ САЛЬМОНЕЛЬОЗУ У ДІТЕЙ
Гринаш Ю.І.1, Гнатюк Г.Т.2
Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького1, Центральна районна лікарня, м. Жовква2
Фізіологічна незрілість клітинного та гуморального імунітету у дітей раннього віку сприяє розвитку септичної форми сальмонельозу, метастатичних вогнищ інфекції поза межами шлунково-кишкового тракту.
Мета нашої роботи: вивчити клінічні прояви та наслідки септичних форм сальмонельозу у дітей. Проведено ретроспективний аналіз 186 історій хвороб дітей, що лікувались з приводу сальмонельозу протягом останніх 5 років в інфекційній клінічній лікарні (ІКЛ) міста Львова, в тому числі 16 померлих.
З’ясовано наступне. Септична форма сальмонельозу була діагностована у 5 хворих, які одужали. Серед 16 померлих клінічний діагноз септичної форми сальмонельозу був поставлений 10 хворим. Решти 6-ти померлим діагностовано тяжку гастроінтестинальну форму сальмонельозу, ускладнену інфекційно-токсичним шоком. Хворі були у віці від 2 до 6 місяців, і перебували на штучному або змішаному годуванні, мали фонову патологію (рахіт, анемію, гіпотрофію).
Аналіз анамнестичних даних показав, що вдома захворіли 5 дітей, решта 10 були переведені з інших стаціонарів, де лікувались з приводу бронхіту, пневмонії, гідроцефалії. Двоє з них перед поступленням в ІКЛ послідовно двічі переводились в дитячі стаціонари. Клінічні прояви сальмонельозу, підтвердженого висівом
S. tуphymurium з випорожнень, які з’явилися на фоні маніфестації соматичної патології послужили підставою переводу цих хворих в інфекційну лікарню.
У всіх хворих сальмонельоз був основним захворюванням. У двох із них він поєднувався з бактерійною інфекцією, викликаною Moraxella Branchamella (1 хворий) та природженою цитомегаловірусною інфекцією (ЦМВІ), підтвердженою ІФА (1хворий).
У хворих, що одужали, лабораторні і клінічні дані відповідали поставленому діагнозу. Сальмонельоз проявлявся рідкими зеленими випорожненнями, симптомами тяжкого інфекційно-токсичного шоку 2-3 ступеню, ДВЗ синдромом, нейротоксикозом. Про септичну форму хвороби у них свідчили множинні метастатичні вогнища запального процесу, які нашарувались на прояви ентероколіту і супроводжувались відповідними клінічними симптомами, характерними для абсцесу сідниці, поєднаного з гнійним отитом, ускладненим спонтанною перфорацією барабанної перетинки (1 хворий), остеомієліту (1 хворий), гнійного лімфаденіту (2 хворих), гнійного отиту (1 хворий). Діагноз сальмонельозу у всіх хворих підтверджено висівом S. typhymurium з випорожнень, гнійного вмісту метастатичних вогнищ (гною з вуха, абсцесу сідниці, вогнища запалення при остеомієліті і лімфатичного вузла). Окрім цього у 2 хворих збудник виділявся із сечі. У одного хворого, який лікувася послідовно в декількох стаціонарах, S. typhymurium була виділена двічі, причому, повторний висів сальмонели співпадав із другою хвилею токсикозу та диспептичних проявів. В одного хворого поряд із висівом S. typhymurium, вказаного вище збудника Moraxella Branchamella виділено зі спинно-мозкової рідини, що свідчило про змішану інфекцію. Виділені штами S. typhymurium були мультирезистентні до антибіотиків.
У померлих смерть наставала на 3-й -14–й день поступлення в стаціонар. Аналіз клінічної прижиттєвої симптоматики і патоморфологічних даних показав наступне. Тільки у 6 хворих із 10‚ яким поставлено клінічний діагноз септичної форми хвороби, симптоми гастроентероколіту та ураження інших органів співпадали з патоморфологічною картиною запального процесу: менінгіту з набряком головного мозку (5 хворих) і бактеріального ендокардиту (1 хворий). Останній був діагностований посмертно і ускладнився масивною тромбоемболією легеневого стовбура, що і послужило основною причиною летального кінця. У решти 4 хворих патоморфологічна картина не відповідала прижиттєвому діагнозу: позакишкових метастатичних вогнищ інфекції не знайдено. Тому тільки у 6 хворих, які померли, сальмонельоз можна було трактувати як септичну форму хвороби. Результати бактеріологічного дослідження секційного матеріалу підтвердили діагноз сальмонельозу у померлих. Посмертно збудник виділявся з жовчі у 1 хворого, з жовчі, крові і кишок– в 2, тільки з вмісту кишок – у 3 хворих.
Зміни периферичної крові при септичній формі сальмонельозу у хворих, які одужали, та у померлих були аналогічними і характеризувалися гіперлейкоцитозом в межах 15.10/9 - 18.109/л із зсувом лейкоцитарної формули вліво і прискореною ШОЕ (16 мм/год - 28 мм/год) у більшості (8) хворих та кількістю лейкоцитів в межах 4,0.10/9 - 4.5.109/л з переважанням нейтрофілів (3 хворих). В лікворі при менінгіті спостерігали невисокий цитоз (110– 170 клітин в 1 мм3 ) з переважанням нейтрофілів (70%), невисокий (0,66 г/л – 1,0 г/л) вміст білку.
Отже, септична форма сальмонельозу супроводжувалась системними клінічними проявами запального процесу з ураженням щонайменше двох систем органів, що дозволяє розглядати її як сепсис, якому притаманний високий показник летальності. Септичну форму хвороби може симулювати тяжкий токсикоз, який при сальмонельозі зумовлений бактеріальним ендотоксином і може переростати в інфекційно-токсичний шок з поліорганною недостатністю. Проте, при цьому відсутні метастатичні вогнища інфекції та патоморфологічна картина запального процесу поза межами шлунково-кишкового тракту. Очевидна причетність госпітальних штамів до розвитку тяжкої септичної форми хвороби у дітей грудного віку з несприятливим преморбідним фоном.