Geum.ru

Коли Господь створив людину, він не запатентував свій винахід

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   28

Високий арковий вхід, через який і літак би проліз, був у ролі парадних дверей ангару 22-а, величезні цистерни стояли півмісяцем відносно входу, кожна з них метрів на п’ятнадцять височіла над землею, а діаметром, мабуть, в два рази більші.

Розміри приміщення в двічі перевищували розміри футбольного поля, люди, які чимось займалися в кінці ангара, рівнялися розмірами зі звичайною комахою.

Перша цистерна замінувалась за тридцять секунд (процес закладення вибухівки був коротким, вся проблема полягала лише у переміщенні від одного об’єкту до іншого), другий заряд теж успішно встановився—під’єднати провід від мобільного телефона (він виступав у якості детонатора) до тіла вибухівки і заховати такий предмет не видавалось чимось важким, а особливо коли края цистерни поросли травою і мохом, що виключали можливість легкого розпізнавання схованих предметів при спонтанному натраплянні на них.

Біля останньої цілі сиділо шість чоловік, вони розляглись на резинових скатах і грали в карти, на годиннику вже показалась перша година дня і тому це стало повноцінним сигналом для годинного відпочинку працівників заводу. Щоб дістатися непоміченим треба було зайти з іншого боку, тобто з фронту, адже робітники заховалися від чужих поглядів позаду цистерн, тому і, зайшовши в ангар, він виглядав пустим.

Коли Пітер обійшов ціль з боку і почав придивлятися до місця, де б примостити вибухівку, то почув звук мотора квадроцикла (такий спосіб дозволяв успішно пересуватись територією заводу), він наближався занадто швидко для того аби закласти вибухівку або заховатися, а тому його помітили. Чоловік, який їхав на цьому транспортному засобі щось голосно кричав і сигналив.

- Ти чим тут зайнятий, лінивець?!? Де твоє робоче місце?- голос старшого інженера (це читалось на персональній карточці з правого боку футболки) зривався і не прогнозував нічого позитивного.

- Та я лише вирішив відлити, адже ми з друзями вирішили пограти в брідж за цистерною поки є вільний час.- Пітер розвів руки ніби каявся.

- У вас немає ніякого вільного часу! Якщо хочеш працювати на цій роботі, то спробуй виконувати те, що тобі говорять старші, сопляк! Швидко на своє робоче місце!!! Де твої друзі?- ніби щойно почувши про них, запитав інженер.

-Я ж кажу, що за цим поворотом.- Уфо впевнено показав у напрямку побачених пару хвилин назад працівників.

- Щоб я тебе більше не бачив у цій частині! До речі, а в якому секторі ти працюєш? Серед моїх хлопців тебе немає.

-Я працюю у корпусі 33-б…- легко відповів Пітер.

- А що ти тут робиш?- погляд інженера став недовірливим.

- Тут працює мій друг зі школи, тому ми стараємось бачитися на обідніх перервах.

- Ладно, йди на свою територію, поки про цей інцидент не дізналося твоє керівництво!- Пітер зробив вигляд, що направляється до виходу, а інженер поїхав у ту сторону в яку показав хлопець.

Як тільки небажаний свідок зник за круглою стороною величезної бочки з нержавіючої сталі, Пітер жваво заложив заряд і в швидкому темпі попрямував в сторону виходу, тут його задача отримала позитивну галочку, але на це потратилося більше часу ніж розраховувалось—він вибився з графіку на десять хвилин, але й бігти не хотілося аби не привернути увагу ще одного зацікавленого в тому аби реабілітувати над кимось своє опущене EGO—хто може підійти краще на цю роль як не молодий хлопець, який ще не набув вікової наглості і зухвалості? А в додаток, можуть постати питання, які непрямо викриють незаконне перебування на заводі.

Їхній мікроавтобус так і стояв, а значить, Ерс ще тягне час, адже вони домовились, що коли Пітер впорається, то він зателефонує і повідомить про успішність чи провал операції. Хлопець поспішно взяв інший підготовлений рюкзак і попрямував до корпусу 33-б, який був близнюком ангара 22-а—він мав таке ж розташування нафтових цистерн і габарити приміщення, тому вже в чомусь стало легше, хоча довго радіти не довелось. Біля чотирьох із п’яти його цілей шмигав обслуговуючий персонал із двох-трьох чоловік, а знову наражати себе на небезпеку не входило в плани Піта, та ще й доля ж не завжди даватиме можливість «надути» обстановку і вийти сухим із води.

Результатом замінування у корпусі 33-б став один об’єкт—«не те, про що домовлялися, але ж я зробив усе можливе і ситуація повернулася удачею в іншу сторону.» Грона сподівань розсипалася гнилими бубками. Та, якщо подивитись тверезо, то навіть коли одна цистерна такого розміру, заповнена навіть на третину нафтою, вибухне, то всі інші вибухнуть в результаті ланцюгової реакції, а завдання замінувати всі—ніщо інше як примха керівництва, Васкеса, якому хотілося аби навіть у черговості вибухів панувала його воля.

- Ерс, закінчуй там, я вже в машині. Їдьмо швидше звідси.- зателефонував Пітер, коли вже сидів у своїй схованці в автомобілі.

- Добре-добре, не хвилюйся, кохана, я вже закінчив роботу, а зараз просто розмовляю з приємною людиною. Я через кілька хвилин їхатиму додому. Ти не забирала малих із дитсадка?- Ерс начисто виконав поставлене завдання.

- Вибачте, але я вже маю йти, дружина в мене дуже вередлива. Мені було приємно з вами поговорити.- підвершив спілкування з інженером водій.

- Та ні, це вам спасибі, що дали виплакатися в рубаху і що слухали мої скигління, а саме головне—спасибі за роботу! Хоч і доведеться залишитися на пару додаткових годин після фінішу робочого дня, але план виконаємо. Ви справжній професіонал!- похвалив інженер.

- Дуже на це сподіваюсь, Зак. Може якось здибаємось ще, а може у вас знову накриється проводка.- з посмішкою сказав Ерс провожатому Заку.

- Та ні, краще мати позитивнішу підставу для зустрічі, аніж ця.- вони знову обмінялися рукостисканням на прощання і Ерс поїхав до блок-посту.

Пітер уже перевдягнувся і сидів на пасажирському сидінні.

- Твій Зак нічого не запитував про те, що ти сам приїхав? Йому це не здалося підозрілим?- Уфо проявляв неабиякий інтерес до того як Ерс обкрутив голову їхньому гіду.

- Просто сказав, що ти захворів і я в зміні один, це на посту було б важче, адже там би вони не повірили, тому ти й сидів біля мене під час його проїзду. Це все дрібниці, ти краще скажи, що з твоєю роботою?- тепер Ерс помінявся місцями з молодим колегою по прояву інтересу.

- У мене майже все добре, я повністю поставив на лічильник корпус 22-а і одну цистерну в ангарі 33-б. Знаю,- Пітер випередив запитання Ерса,- Що це не так, як мало бути, але в мене не було можливості встановити інші заряди, там працювали люди і я не хотів аби мене побачили.

- Добре, ти й так молодець! Цього що ми зробили вистачить з головою. Набери мені номер Васкеса, я хочу сказати що все пройшло успішно.

Майже весь світловий день, який залишився після виконання роботи, пішов на поїздку у заміський штаб під Каракасом, де чекав бос і дівчина-заручниця.

Останнім часом відношення до Еріки перейшло межу ненаситного лібідо, тепер в ній проглядалися риси красивої дівчини не лише зовнішньо, а й як людини, яка в даному випадку і ситуації намагалася триматися з високо піднятою головою, хоча й втратила все, і проводила буденність в межах будинку. Хоча, як обіцяв Етен, ранг Пітера мав підрости, а значить колись, або дуже скоро, все владнається й таких знущань над дівчиною та й ним самим не буде.

За пізньою вечерьою, яку влаштували на честь успіху Пітера і Ерса, були присутні кілька впливових колег Васкеса по підпіллю, сам Етен, безумовно два виконавця завдання та Еріка, стіл з нетерпінням чекав аби скинути з себе важкість харчового асортименту і випивки яких би вистачало на взвод морських піхотинців.

Незважаючи на штучне підбадьорення радісного стану, компанія все одно виступала не тою, де можна було б відірватись чи погуляти на повну силу—всі лицемірно, ніби відкрито, посміхалися один одному і вітали з вдалим втіленням плану в життя. Через пару годинок приїхали замовлені дівчатка і Етен запропонував усім бажаючим відвідати його сауну.

- Ходімо, герої, вам треба розслабитися, адже день був сьогодні не з легких!- Уфо невпевнено подивився на сумний погляд Еріки, але все одно погодився.- От і добре, додаткових речей брати не потрібно, необхідне лише тіло, а все інше нам організують.- Васкес грайливо посміхався і та формальність святкування, яка тягнулася ще дві години назад, змилась як надпис на морському піску під вечірнім припливом.

- Ері, тобі краще піти на верх і відпочити, можеш подивитись телевізор або ще чимось зайнятись.- прошепотів на вухо дівчині Пітер.

- Чи ще чимось зайнятись?- гнівно, але в діапазоні шепоту запитала Еріка,- Я тут те і роблю, що відпочиваю, дивлюсь телевізор і так далі…- договорити дівчина так не змогла із-за перебивання Уфо:

- Не починай істерики, ти мені не жінка, щоб направляти туди, куди тобі хочеться. Спробуй терпіти те, що тобі випадає, в кінці кінців, ти ж не примушена продавати своє тіло або виконувати якусь чорну роботу.- Ері різко піднялася із-за столу і побігла наверх у виділену для обох кімнату, на що присутні відреагували лише сміхом і зверхніми поглядами.

«Це ж треба було: «в кінці кінців, ти ж не примушена продавати своє тіло або виконувати якусь чорну роботу…» Не таких слів хотілося почути від коханого. Це ж із-за кого все сталося? А тепер ще й всьому виною моє несприйняття. Невже все дійсно так безвиправно стало з ніг на голову?..»- заливаючись сольоною несправедливістю, дівчина завалилась на ліжко, заховавшись від усьго при допомозі великої пухової подушки.

Сауна оформилась в російському стилі, оздоблені деревом стіни, дерев’яні предмети і різноманітні речі домашнього вжитку російських селян вісімнадцятого століття приємним комфортом відбивались на пошуку затишку її відвідувачами.

Перше приміщення призначалось для роздягання, далі йшла величезна, довжиною в двадцять метрів, кімната, її половину займав басейн з джерельною водою, біля басейну стояли два шкіряних дивани у формі кола (якщо їх разом скласти) і великий скляний стіл, розрахований на вісім персон, праворуч від входу вперлись інші двері, які вели безпосередньо в розжаоену кімнату із-за якої й організовувалась будівля такого способу відпочинку.

Ліворуч втиснулись двері, які направляли в душову на п’ять чоловік, а далі за ними під тою ж стіною розміщувалась кімната для масажу. Шестеро чоловіків і така ж кількість молодих дівчаток, яким ледь стукнуло вісімнадцять, а може ще й не виповнилось, зручно розмістились за столом. Тримаючи дівчат у себе на колінах і жадно пощіпуючи за свіженькі тіла, присутні, незалежно від змісту, зривали кожне слово на сміх.

На столі вже стояли по дві пляшки мартіні й самбуки, фрукти, м’ясні нарізки, чіпси, декілька морських делікатесів до пива, а під самим столом чекав свого виходу ящик крижаного пива.

У наявності було все аби провести час із задоволенням, так як це робилося раніше, але чомусь зараз настрій став нижчим рівня підлоги, хотілося розслабитися і спокійно полежати, можливо порозмовляти про щось приємне, та не заливатись алкоголем і штрикати цих школярок.

- Пітер, друже, що сталося? Ти на себе не схожий, тобі негайно треба випити і багато!- посмішка Етена стала ширшою ніж його кругле обличчя.

- Та все ок, просто я валюся з ніг із-за втоми, дуже хочу спати.- усміхаючись відповів Уфо.

- Хм, це звичайно проблема, але я тобі її частково вирішу. Джіл, спробуй розслабити хлопця, він дуже напружений, масажна ваша.- дівчина слухняно піднялася з колін Васкеса і потягла Піта за собою, той не дуже й протидіяв.- Так-то краще!- прокоментував Етен і повернувся до сміхових бомб.

Масажний кабінет був затишним, повітря насичене ароматними оліями, а два рожевих світильника розсипали інтимне світло, створюючи відповідний настрій. Дівчина розвернулась до Уфо спиною і за кілька секунд залишилась у природному одязі, який робив її нестримно сексуальною—ні одного лишнього граму і жодної неправильної лінії, все підганялось під занадто ідеальні рамки аби розкритися повною мірою.

- Слухай, Джіл, я розумію, що тобі це не дуже приємно і бажання теж не перевалює за нульову відмітку, тому зроби мені будь-ласка розслабляючий масаж і на тому твоя робота на сьогодні закінчиться, а Етену скажемо, що все пройшло як треба, ок?- сказав Пітер як тільки двері масажної закрились.

- Та мені справді хочеться порозважатись з тобою…- її погляд уже роздягав його і натякав на підкорення.

- Вибач, але мені не хочеться…- після слів хлопця, з виразом ображеної дитини, з надутими губками, Джіл так і стала на відстані витягнутої руки, неочікуючи такого повороту—ніхто й ні разу не втримувався від спокуси скуштувати її плід,- То ти зробиш мені масаж?- уже жвавішим і веселим, ніби Джіл була просто подружкою запитав Уфо.

- Так, звісно.- розчаровано з втраченим до чоловічої статі інтресом пробурчала дівчина,- Все що забажаєш, Пітер.- герой організації скинув із себе верхній одяг і ліг на стіл для масажу.

Коли вся братія розгулялася і в крові у кожного домінувала достатня доза алкоголю, то ніхто навіть не помітив як із кімнати для масажу вийшов Уфо і пішов до виходу, а Джіл солодко спала на тому столі, де нещодавно робила масаж Піту.

Двері спальні відчинилися без жодного скрипу, але Еріка все одно звернула на них увагу (мабуть, це лише Пітеру здавалось, що вони відчинились безшумно).

- Чому ти не спиш? Уже пізно.- шепотом, із розчаруванням, що не вдалося не розбудити дівчину сказав Пітер.

- Я тебе чекала…Добре відпочив?- із свіжими нотками сарказму запитала Еріка.

- Відносно. Настрій не той аби розважатися, навіть не знаю чому.- не помітивши знущання, відверто зізнався хлопець.

- Яка дівчина була з тобою? Тобі з нею сподобалося?- не відставала із ревнивими питаннями полонянка.

- Залиш ти вже свої ці ображені вислови…

- Я тут сама, ніхто зі мною нормально не поговорить, ти став якимось віддаленим, навіть ні разу мене не поцілував…Те, що було в готелі стало лише проявом тваринних інстинктів під впливом алкоголю і дурі? Я тобі байдужа…- очі її опустилися і щось розгублено шукали на простирадлі.

- Я з тобою і хотів поговорити про свій стан. Суть в тому, що я не отримую зараз задоволення від того, що робив раніше і що робило мене, хоч і тимчасово, але щасливим, це все після того, як я усвідомив, що тепер наші відносини будуть набагато серйозніші ніж можна було й уявити, оскільки зараз нас тримає разом ситуація і,- Еріка почала тихенько плакати, все що вона чула, різкими ударами відбивалося на почуттях,- Ти не зрозуміла, дурненька,- Пітер присів біля ліжка і підняв тремтячий підбородок представниці слабкої статі, щоб глянути в очі, які виділяли занадто багато вологи аби нормально розгледіти їхній яскраво-зелений відтінок,- Я хотів сказати, що тепер я на тебе дивлюся інакше, я відчуваю незрозумілу близькість і розуміння, щось не дуже логічне діється в голові і я боюся зараз поводитися з тобою легковажно і жорстко, як раніше…Не хочу тебе образити і засмутити, а якщо так виходить, то цього вимагає ситуація, а не моє бажання. У мене нічого не було з тими шльондрами, які приїхали для розваг,- на обличчі дівчини відразу появився натяк на полегшену посмішку, «один тягар був знятим»,- Я почекав аби всі оп’яніли в достатній мірі аби тоді ніхто не ображався, що я пішов раніше і щоб Етен не робив своїх жорстоких насмішок та нарікань. Я пішов з його подружкою Джіл у масажний кабінет і просто чекали.-з широко розкритими від руйнування двохгодинних накрутів очима Еріка роздивлялася обличчя коханого,- Надіюсь, ти віриш моїм словам, користі з брехні мені немає?- права рука хлопця м’яким шовком накрила ліву половину лиця закоханої, від чого в ній боролося два відчуття—боязнь лоскоти і приємне поколювання внизу живота.

- Так, я вірю, але мене більше цікавлять твої слова про переміну твого стану, аніж розповідь про останні пару годин.

- Оба, ти уловила в них щось цікаве для себе?- Уфо намагався видавити із себе невинну посмішку, але наштовхнувся на серйозний очікуючий погляд,- Я думаю, що в мені зароджується щось більше ніж симпатія, ти розумієш мене як ніхто інший, а для мене це дуже важливо і ти дивишся занадто небайдужим поглядом на мене аби це проігнорувати…Я хочу спробувати себе в якості твого хлопця…І ще: мені не терпиться тебе поцілувати уже протягом останніх пари днів.- накривши її напів-відкриті губи своїми, Пітер не дав щоб з них зірвались якісь слова—все що треба він знав.

Теплим покривалом із крові й плоті Уфо накрив Еріку, що не відчувала жодного прояву дискомфорту, виступаючи в ролі простирадла під бажаним тілом коханого. А його непередбачливі поцілунки, що ніжно, але водночас швидко прокладали собі шлях до найчуттєвіших місць, пробудили легкий шторм, епіцентр якого тремтячими хвилями накривав тіло з кожним переміщенням Пітера.

Кружевна нічна рубашка красуні ніяк не заважала в дослідженні смаку її тіла, а точніше лише верхніх його частин, але як тільки обпалююче дихання, що чергувалося з вологими затяжними поцілунками, зупинилися навпроти грудей, дівчина сама різкими рухами зняла дві шлейки, що завісами тримали двері з тканини, торкання якої Еріка хотіла якнайшвидше позбутися, і дощенту упитись дотиком язика коханого, який з натяжною, нестримною для свого тіла, але необхідним для чоловічої достойності, неквапливою зигзагоподібною дугою знімав одяг з половинки. Без рубашки, тіло дівчини прикривалось лише білими кружевними трусиками, в тон недавньому одягу. Жовті тіні від паралельних світильників над бильцем ліжка ще більше округлювали третього розміру ніжні груди красуні, тінь від них заздрісним мостом протягалася над плоским животиком аж до прикритого прозорим трикутником кружева бажаного шматочка чуттєвої шкіри.

Зарившись головою в два гарячі пагорби, вершини яких так і просилися щоб їх скуштували на смак, хлопець відчув ледь стримний порив вкусити, роздерти, розірвати і просто атомами розчинитися у своїй цукерочці. Дівчина, глибоко дихаючи відкритим ротом, адже тіло просило не одну тонну кисню, відчула новий порив Пітера і міцно прижала його голову до себе, дугою вигнувшись вгору, щоб прикрита нижня ділянка отримала хоч незначну дозу дотику від важко-приємного чоловічого організму. Одночасно, перетворившись вдвох у камінь на секунд п’ять від прориваючого бажання, Еріка, однією рукою за плечі, а іншою за головою, притягнула до себе Пітера і з закритими від насолоди очима вцепилася своїми губами у його, затіявши війну язиків, а руками, невтрачаючи жодної секунди, дівчина почала знімати спортивні штани коханого, а з ними і його білизну. Дотягнувшись в такому положенні лише до колін Пітера, вона миттєво відчепилася від поцілунку і піднирнула під хлопця, аби довершити процес роздягання коханого. Хлопець, тримаючись на ліктях, тільки й спостерігав за енергійністю і настирливістю партнерки, що на шляху назад умудрилася зачепити своїм поцілунком його ерогенну зону. Черга футбоки настала так же нестримно, як і штанів. Привалившись до дівчини всім оголеним тілом, пара просто дивилася один на одного, торкаючись носами один одного і від цього зображення було дещо скошеним, але його зміст зберігався, стальні взаємні обійми і стимуляція оголеним відростком ще прихованого елементу тіла дівчини і, розчепивши її міцні обійми, тим же зміїноподібним шляхом, прокладаючим язиком, що не обминув напухших коричневих згустків на грудях своєї богині, круговими спіралями найрізноманітніших діаметрів, хлопець вивчав пупок обраного тіла. Коливаючись із сторони в сторону, прокладаючи суцільну мокру доріжку, хлопець вперся в бажані прозорі дверцята, зачерпнувши носом якомога більше запаху-мускусу ідеального шматочка тіла, він зачепив зубами заважаючий матеріал і потягнувся до ніг, розглядаючи найінтимнішу ділянку чіпким поглядом голодного пса. Завершивши вбирання дівчини у природню форму, хлопець присів на коліна, розглядаючи її в грі світла й тіні, ніжним, майже не відчутним тотожним дотиком рук, він розвів ноги і не менше хвилини насолоджувався створеною картиною, стимулюючи її пестливими замислуватими рухами, а Еріка жадно, з німим бажанням дивилася на коханого і дратувала свої груди круговими м’якими жестами.

Закинувши одну ногу собі на плече, і обдаровуючи її поцілунками, хлопець дістався її вихідного положення; затяжним, схожим на справжній, поцілунком він спробував справжній смак тіла Еріки, змішаного з ароматом лавандового гелю для душу.

Обхват голови хлопця, різке прижимання своєю таємницею до його гарячих губ і відривання для отримання істинного поцілунку перейшло в наполегливе шепотіння про зливання в одну істоту.

Неспішний плив геніталій хлопця у вологих обіймах жіночої таїни супроводжувався різкими вибухами акробатичних вигинань дівчини в сторону найприємнішого подразника, охопивши його сідниці цупкою хваткою і прижавши до себе на мінімально-можливу відстань. Повний, ідеальний, не потребуючий додаткових добавок контакт в черговий раз зупинив вилив пристрасті і захекані подихи в унісон виривались в одній діаметрально-протилежній площині, а очі одного з повною жадобою з’їдали очі іншої, перервавши затишшя рубаним шепотом зізнанням в коханні, Еріка спонукала Пітера до активних, бажаних для обох дій.

Поза не змінювалося, всі двадцять хвилин пара намагалася вжатися в один одного, ні на мить не розриваючи, так приємно встановлений, зв’язок, що привів до вивільнення накопиченої, ніби тижнями, сексуальної енергії. Кульмінація відчуттів з секундною різницею на користь дівчини досягнула обох, що в неконтрольованих конвульсіях вигиналися, зжимаючи тіла потенційними синяками і подряпинами.

Ще довго, не орієнтуючись у часі, два організма лежали в бутербродній позиції, не наважуючись злякати стан ейфорії перерванням зв’язку—в такій позиції, втомлено, із синхронними задоволено-щасливими посмішками, що призначалися лише стелі кімнати, вони і заснули.

Прокинувшись за дві години до сходу сонця, обережно, з хірургічною точністю, Еріка зняла руку коханого зі свого живота і, оголошуючи своє пересування по ліжку комарином скрипом, вийшла зі спальні із сумочкою в руках.