Geum.ru

Cols=2 gutter=24> 2005/№4 Засновники

Вид материалаДиплом

Содержание


Мирослав Зінкевич Географія бере природу яко цілість.
Формування компетентної особистості школяра через позакласну роботу з біології
Клубі любителів тварин”.
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15

Мирослав Зінкевич




Географія бере природу яко цілість.

С. Рудницький





Необхідність пропедевтичної підготов-ки учнів 5–6 класів 12-річної школи до вив-чення окремих шкільних дисциплін природ-ничого циклу є очевидною. Невирішеною проблемою є вибір та структура навчальних предметів, викладання яких дозволило б пов-ноцінніше формувати природничо-наукові знання на початковому етапі вивчення наук про природу.

Пошуками засобів побудови пропедев-тичних навчальних курсів можна вважати запровадження у 1993 році курсу “Географія рідного краю”, а у 1999 – “Рідний край”, “Довкілля” та “Природознавство” (за вибо-ром). Підсумком цього процесу є Базовий навчальний план 12-річної школи та Дер-жавний стандарт загальної середньої освіти, де йдеться лише про “Природознавство”.

У пояснювальній записці до освітньої галузі “Природознавство” говориться про створення інтегрованих курсів. Далі слушно зазначається, що “в початковій школі має бу-ти забезпечене цілісне, інтегративне вивчення природи”. Із наступних речень пояснювальної записки випливає, що учні 5–6 класів є ближ-чими до початкової школи, ніж до середньої. “Багато в чому аналогічним може бути підхід до вивчення природознавства в 5–6 класах. Діти цього віку теж сприймають навколишній світ як цілісну картину розвитку природи й суспільства і при цьому теж цілком виправ-даним є інтеграція знань з кількох галузей в один навчальний предмет” [2]. Справа в тому, що природознавство не є окремою академічною наукою, а тому не має чіткого визначення пред-мета та об’єкта. В принципі, шкільний предмет “Природознавство” можна наповнити будь-якими змістами, які мають хоча б найменше відношення до однієї із природничих наук.

Непереконливість аргументації щодо введення “Природознавства” провокує запро-понувати інший підхід до побудови пропе-девтичної природничої освіти у згаданих кла-сах. Наприклад, зберегти традиційний нав-чальний предмет “Географiя” у 5–6 класах, інтегрувавши у нього змісти базових курсів окремих природничих дисциплін. Такий під-хід прирівнює учнів 5–6 класів до учнів основної школи.

До того ж традиційні географічні зміс-ти надаються до природознавчих “вставок” чи “вливань”. Підставою такої інтеграції є комплексний характер географії.

Комплексна структура та логіка розгор-тання змісту у шкільній географії дає змогу органічно вписувати у певні теми загально- і конкретно-наукові змісти, вивчення яких вважається доцільним, причому змісти не лише природничі, а й гуманітарні наприклад, історичні. Так, шкільний курс “Рідний край” побудований за суто географічною схемою представлення території, “проте він містить елементи й інших наук про природу і суспільство (біології, фізики, хімії, екології, історії і народознавства тощо), системати-зовані у відповідності до загальноприйнятої теорії навчання” [4, с. 8]. Прикладом можуть слугувати програми курсів “Рідний край з основами природознавства. Львівська обла-сть (5 клас)” та “Загальна географія” (з еле-ментами астрономії, фізики, хімії та біології) (6 клас) [1, с. 4, 84]. Цікавими є такі слова про географію рідного краю американського педагога Дж. Дьюї: “І допоки місцева геогра-фія, чи то б пак географія рідної місцевості, залишатиметься точкою відліку в реконстру-ктивному розвитку природного довкілля, доти вона слугуватиме поштовхом до пізнан-ня невідомого…” [3].

У шкільній географії переважає типо-логічна та описова компонента – привабли-віша для учнів 10–12-річного віку, з їх іще слабо розвинутим абстрактним мисленням, потрібним для сприймання формалізованих фізичних і хімічних змістів. Вона має вели-кий потенціал патріотичного і морального виховання, який реалізовується через вив-чення природничих змістів з прив’язкою (та на прикладах) до території свого рідного краю (села, міста, району, області, держави) – не абстрактного, а конкретного, найближчого до них довкілля, в якому вони живуть, за яким спостерігають щодня, де живуть їхні родичі та друзі. Такого виховного потенціалу не має жодна інша природнича дисципліна.

Природничі науки в межах географії тісно пов’язані і ця єдність відображена на-віть словесно. У книзі “Демократія і освіта” Дж. Дьюї подає визначення географії “як оцінювання ролі землі у розумінні людської домівки”, що і “виражає освітню суть цього предмета”. Коли природу трактувати як ці-лість, тільки тоді маємо право говорити про такі природні зв’язки, як взаєморозуміння, поєднання з людським життям…[3].

Успішне засвоєння учнями основ наук забезпечується методично правильною робо-тою над формуванням певної системи понять і уявлень. Система понять і уявлень кожної природничої науки має свої одиничні та за-гальні (загальнонаукові) складові. Певну частину із них можна віднести до загально-природничих, тобто базових природничо-нау-кових знань. Без їх формування на пропе-девтичному рівні важко, а часто й немож-ливо, сформувати в учнів основні знання певного природничого шкільного предмета. Наприклад, визначення поняття “рельєф” – це сукупність усіх нерівностей земної поверхні, що складаються із різних природних тіл, різних за розмірами. Воно використовується у кількох шкільних предметах. При його формуванні учні повинні знати, що таке сукупність, нерівності, поверхня, природні тіла. На пропедевтичному рівні необхідно формувати і такі загальноприродничі поняття як простір, час, рух, взаємодія тощо. Адже кожне явище, певний об’єкт та сама людина перебуває у просторі, рухається та взаємодіє. Для формування базових природничо-нау-кових знань географія надається найкраще, бо географічні знання відрізняються від інших тим, що вони є просторовими.

Отже, формування базових природни-чо-наукових знань учнів засобами географії доцільне з огляду на:
  • домінування у змісті географії описової складової, привабливої для учнів 5–6 класів;
  • наявність чіткої комплексної (інтегратив-ної) схеми вивчення природних територій;
  • можливість вивчення природи на прик-ладах близького оточення та створення пізнавальних еталонів для розуміння абстрактного, далекого довкілля;
  • значний виховний потенціал, який реалі-зовується через вивчення природи близь-кого, рідного краю.

Реалізація нового підходу до пропедев-тичного навчання вимагає розроблення мето-дичних схем формування базових природни-чих понять у географічних курсах 5–6 (4–6) класів основної школи та експериментальної перевірки їх дидактичної ефективності. Дос-від вивчення “Географії рідного краю” у школах Львівської області підказує, що комплексний характер шкільних географіч-них курсів дає можливість інтегрувати в них відомості з фізики, хімії, біології та ін. без втрати основного змісту цих курсів. Вклю-чення цих відомостей до географічних пред-метів підвищує ефективність навчання геог-рафії у 5–6 класах як з погляду збільшення навченості учнів з географії, так і з погляду збільшення їх навченості, необхідної для сприйняття інших природничих дисциплін.

Література
  1. Гірний О.І., Зінкевич М.В. Географія рідного краю з основами природознавства. Львівська область. 5 клас. Програма для загальноосвітніх шкіл. – Львів: ВНТЛ, 2001.
  2. Державний стандарт загальної середньої освіти. – К., 2002.
  3. Джон Дьюї. Демократія і освіта. – Львів: Літопис, 2003. – 297 с.
  4. Корнєєв В.П., Корнєєв О.В. Методика вивчення курсу “Рідний край” в 5 класі. – Кам’янець-Подільський: Абетка-Нова, 2002.





Формування компетентної особистості школяра через позакласну роботу з біології

Надія Шушкевич

На сучасному етапі позакласна робота відіграє значну роль у формуванні компетентної особистості школяра.

Позакласною називається різноманітна освітня і виховна робота, спрямована на задо-волення інтересів і запитів дітей. Її організовує з учнями педагогічний колектив школи.


Завдання позакласної роботи:
  • закріплення, збагачення і поглиблення знань, набутих у процесі навчання, застосування їх на практиці;
  • розширення загальноосвітнього світогляду учнів, формування у них наукового світог-ляду, вироблення умінь і навичок само-освіти;
  • формування інтересів до різних галузей науки, техніки, мистецтва, спорту;
  • виявлення та розвиток індивідуальних твор-чих здібностей і нахилів;
  • організація дозвілля школярів, культурного відпочинку та розумних розваг;
  • поширення різностороннього виховного впливу на учнів.


Зміст позакласної та позашкільної роботи:
  • естетичне, моральне, правове та інші напрямки виховання;
  • освітньо-пізнавальна діяльність;
  • заняття з праці та техніки.


Принципи організації позакласної та позашкільної роботи:
  • добровільна участь у ній учнів;
  • суспільна спрямованість;
  • ініціатива та самодіяльність учнів;
  • розвиток винахідливості, дитячої творчості;
  • взаємодія різних форм і видів діяльності.




Класифікація форм організації позакласної роботи

масові

Тематичні вечори

Вечори запитань і відповідей

Конференції

Предметні тижні

Конкурси-огляди

Олімпіади

Туризм

Фестивалі

Виставки
групові (гурткові)

Екскурсії

Походи

Години класного керівника

Проектні роботи
індивідуальні

Колекціонування

Позакласне читання

Проектування


До позаурочних форм навчання належать:
  • семінарські заняття;
  • факультативні заняття;
  • екскурсії;
  • предметні гуртки.

Позакласна робота дає можливість: керувати самоосвітою школярів (далеко не всі здатні спрямовувати її самостійно, і значна кількість учнів потребує допомоги вчителів); використовувати свій вільний час продуктивно й корисно; позитивно змінити ставлення до навчання педагогічно занед-баних підлітків; поглиблювати розуміння взаємозалежності явищ у природі і суспільс-тві; самовизначатись, самореалізовуватись у різних сферах діяльності.

Це дає підставу зробити висновок, що позакласна робота у школі відіграє в розвитку підлітків не менш важливу роль, ніж навчан-ня в урочний час.

Що стосується біології, то позакласна робота з цього предмета передбачає втілення в життя ідей гуманізації та гуманітаризації біологічної освіти, формування компетентної особистості школяра.

Формування особистості у навчальному процесі відбувається в активній діяльності і у спілкуванні з учителем та ровесниками. Позакласна робота має для того всі необхідні можливості, а її особистісно зорієнтований характер дає змогу максимально враховувати інтереси та побажання школярів.

Позакласна робота сприяє появі та зміц-ненню пізнавального інтересу, завдяки якому учень позитивно ставиться до навчального про-цесу, до дій вчителя, до завдань, які він виконує, до навчальних дій і своєї діяльності загалом.

Останнім часом спостерігається значний сплеск інтересу до позакласної діяльності.


Проектна технологія як особистісно орієнтоване навчання у процесі позакласної роботи

Формуванню компетентної особистості учнів сприяє метод проектів. В основі методу проектів лежить розвиток пізнавальних, твор-чих навичок учнів, уміння самостійно конструювати свої знання, орієнтуватися в інформаційному просторі, критично мислити.

Проектну технологію спочатку назива-ли “методом проблем”. Побудована вона на ідеї активного навчання через доцільну діяль-ність учня у співвідношенні з його особистою зацікавленістю саме цими знаннями. Надзви-чайно важливо показати дитині, навіщо їй особисто здобувати ці знання, де і коли вони їй знадобляться. Проблема мусить бути з реального життя, знайома і значуща для дитини. Для її розв’язання дитині необхідно застосувати здобуті знання або ті, що їх належить здобути.

Робота над проектом потребує чіткого планування дій, наявності задуму чи гіпотези вирішення цієї проблеми, чіткого розподілу (якщо це групова робота) ролей, тобто завдань для кожного учасника за умови тісної взаємодії. Метод проектів використовується у тому випадку, коли у навчальному процесі ставиться будь-яка дослідницька, творча мета, для досягнення якої потрібно інтегро-вані знання з різних галузей, а також засто-сування дослідницьких методик.

Уся діяльність учнів зосереджується на таких етапах:
  • визначення проблеми та завдань дослідження;
  • розроблення плану дій;
  • обговорення методів дослідження;
  • проведення збору даних;
  • аналіз отриманої інформації;
  • оформлення кінцевих результатів;
  • підведення підсумків, корегування тощо.

Саме під час роботи над проектом фор-муються всі групи компетенцій учня (соціаль-ні, саморозвитку, самоосвіти, комунікативні).

Навчальне проектування орієнтоване перш за все на самостійну діяльність учнів – індивідуальну, парну або групову, якою учні займаються упродовж визначеного відрізку часу.

Робота над проектом можлива в позаурочний та позакласний час. У нашій школі значна увага приділяється роботі над екологічними проектами.

Проект “Правові аспекти обрізки зеле-них насаджень у м. Броди” змусив дітей, місцеву владу, громадськість звернути увагу на критичний стан дерев у місті, шукати способи кращого озеленення міста).

У березні 2003 року в нашому місті від-булося затоплення будинків внаслідок повені. Річка Бовдурка (притока р. Стир) вийшла з берегів. Чому так сталося і які заходи необ-хідно вжити у майбутньому, вирішували учні під час роботи над проектом “Екологічний стан р. Бовдурки у межах м. Броди. Причини підтоплення”.

Цікавою була робота над проектом “Бобри. Минуле. Сьогоднішнє. Майбутнє.” Досліджуючи життя бобрів, учні під керів-ництвом вчителів спочатку збирали інфор-мацію про тварин із різних джерел, опрацьовували її, здійснювали експедиції до місць проживання цих цікавих тварин. Діти прийшли до висновку, що для збільшення чисельності популяції бобрів необхідно здійснювати відповідні заходи:
  • вести просвітницьку роботу серед на-селення через радіо, пресу;
  • налагодити співпрацю з екологічною службою району;
  • забезпечити кормову базу (насадження верб та тополь).


Гурткова робота

Гуртки – основна форма організації позакласної роботи з біології. Біологічні гурт-ки з вивчення тваринного світу можуть бути найрізноманітнішими. Для формування ком-петентної особистості потрібно приділяти значну увагу екологічному вихованню, дбай-ливо ставитися до живого світу. Вивчення учнями сучасної системи природоохоронної справи в Україні, інших країнах та регіонах світу допоможуть сформувати науковий світогляд, почуття патріотизму, професійну орієнтацію, виховати гуманне ставлення до природи, розвинути допитливість, заохотити до активної участі в охороні природи. А для того, щоб охороняти, треба знати.

Створена учнями дидактична гра “По-дорож у світ тварин” допомагає краще пізна-ти тваринний світ.

Формування соціальних, комунікатив-них, інформаційних компетентностей успіш-но здійснюється через систему позакласної роботи з формування гуманного ставлення до тварин.

У школі створена організація захисту тварин від жорстокого ставлення, яка є частиною Бродівського осередку “Західно-українського товариства захисту тварин”. У її роботі використовується досвід Королів-ського товариства захисту тварин Великоб-ританії (RSPCA). Учні ведуть просвітницьку роботу серед школярів, а також серед дорос-лого населення про забезпечення життя тварин.

Робота товариства захисту тварин від жорстокого ставлення ведеться у гуртках-клубах.

Позакласна робота учнів середньої ланки (5-8 клас) з формування гуманного ставлення до тварин проводиться у “ Клубі любителів тварин”.

Метою і головним завданням клубу є утвердження в середовищі школярів гуман-ного ставлення до тварин і забезпечення тва-ринам необхідних умов для існування.

Для досягнення мети клуб ставить перед собою такі завдання:
  • проведення заходів, спрямованих на бо-ротьбу із проявами безсердечності у ставленні до тварин, співпраця з іншими організаціями із захисту тварин та окремими громадянами.
  • співпраця з іноземними та міжнародними організаціями з аналогічним напрямком діяльності.
  • проведення просвітницької роботи серед учнів школи, а також серед дітей мікро-району.
  • проведення лекцій, виставок та інших заходів, спрямованих на реалізацію мети.
  • співпраця з органами державної влади з охорони тварин.

Робота товариства для ефективнішого виховання гуманного ставлення до тварин проводиться у центрах:

“Клу блюбителів домашніх тварин”

У цей клуб входять діти, які у себе вдома утримують тварин, вони обмінюються досвідом з іншими, проводять заняття з школярами.

“Цікавинки про тваринку”

Центр, мета якого збирати матеріали та розповідати іншим про цікавих тварин, про їхні особливості (бесіди, прес-клуби, настінні газети).

“Лікар Айболить”

Клуб маленьких ветеринарів.

“Чіп і Дейл поспішають на допомогу”

У цьому центрі об’єднуються діти, які відшуковують бездомних тварин (собак, котів) і піклуються про них (намагаються знайти нового господаря, підгодовують).