Cols=2 gutter=24> 2005/№4 Засновники

Вид материала

Диплом

Содержание К-сть осіб К-сть осіб Загальна мета СПТ конкретизується у таких завданнях Програма занять із підлітками Робота з емоційною сферою, корекція тривожності

Подобный материал:

• Cols=2 gutter=24> 2005/№2 Засновники, 2193.94kb.
• Cols=2 gutter=24> 2004/№2 Засновники, 2407.74kb.
• Cols=2 gutter=24> 2007/№3 Засновники, 2007.95kb.
• Cols=2 gutter=24> 2004/№3 Засновники, 3012.42kb.
• Cols=2 gutter=24> 2006/№2 Засновники, 2232.08kb.
• Cols=2 gutter=24> 2004/№4 Засновники, 2183.65kb.
• Cols=2 gutter=24> 2007/№2 Засновники, 1975.25kb.
• Cols=2 gutter=24> 2006/№4 Засновники, 2613.23kb.
• Cols=2 gutter=47> пбоюл кошмак, 159.62kb.
• Cols=2 gutter=19> Академия наук о Земле Международный форум по проблемам науки, техники, 105.68kb.

Отже, можна стверджувати, що серед підлітків 10-13 років досить багато таких, у кого є певні зрушення в балансі психічної складової здоров’я людини. Це спричинює неврівноваженість, виникнення поганого настрою, песимістичні погляди на майбутнє та розчарування в інших людях.

Серед цієї вікової категорії 22% часто мають поганий настрій, з них 27% – дівчата і понад 22% – хлопці. 7% підлітків вважають, що не можуть легко реалізувати свої здібності (дівчатка – 6%, хлопці – 10%). 10% оцінюють своє майбутнє як безнадійне, причому дівчат більше ніж хлопців, відповідно 12% і 10%. Понад 65 респондентів стверджують, що інколи думають про самогубство (з них 8% – дівчата, 7% – хлопці).

23% дівчат і 27% хлопців відповіли, що не можуть стримувати себе у конфліктній ситуації, 45% дівчат, 6% юнаків не розрахо-вують на допомогу близької людини.

При порівнянні емоцій, які відчувають підлітки, та рівня їхнього задоволення став-ленням до них колективу простежується цікава залежність. Підлітки, які незадоволені ставленням до своєї особистості з боку ото-чуючих, часто зазначають, що вони не мо-жуть легко реалізувати свої здібності – 20%. Поганий настрій часто мають 34% юнаків та 20% дівчат з цієї ж групи опитаних.

Безперечно, присутність таких думок у певної частки українських підлітків повинна викликати занепокоєння у педагогів, психо-логів, батьків, адже це є ознакою можливих зрушень у психічній складовій здоров’я підростаючої особистості.

Серед школярів віком 10-13 років також є такі, котрі досить часто через різні причини відчувають сильне нервове напруження чи пе-ребувають у стані нервового зриву. Це зазна-чили більше чверті опитаних дівчат і 15% хлопців різних вікових груп (див. Таб.2).

Отже, найчастіше перебувають у стані нервового напруження юнаки та дівчата ві-ком 12 років. Показово, що дівчата більш нестійкі у психологічному плані і виперед-жають юнаків за цим показником.

Таким чином, негативні емоції, стан стре-су, нервового напруження, неврівноваженості досить поширені у підлітковому середовищі і є впливовим чинником, який детермінує різні зру-шення у психічній сфері особистості школяра.

Підводячи підсумок, варто зазначити, що між поведінкою людини, яка намагається подолати труднощі, і поведінкою людини, яка тікає від вирішення проблем, дуже тонка межа, яку легко переступити і в один, і в інший бік залежно від складності ситуацій і переживань. Відомо чотири способи подолання труднощів: інтелектуальний, емоційний, поведінковий, со-ціально-психологічний. Інтелектуальне подо-лання має на меті осмислення причин виник-нення важкої ситуації, побудову повної карти-ни подій, включаючи уявлення про себе і про оточуючих. В емоційному подоланні важли-вим є усвідомлення своїх потреб і побажань, зняття емоційного напруження. Поведінкове подолання полягає у перебудові поведінки, зміні планів, а також цілей, завдань і способів своєї діяльності. При цьому можна використо-вувати дві тактики: активну і пасивну. Со-ціально-психологічне подолання: за громадсь-кої підтримки (групи самодопомоги, пред-ставників громадських організацій тощо); за допомогою найближчого оточення (сім’ї, дру-зів, родичів); за допомогою професіоналів (психологів, психотерапевтів тощо).

На підставі отриманих даних можна зробити такі висновки:

• Існує залежність між ставленням до осо-бистості членів колективу та ставленням цієї особистості до самої себе. Тобто, якщо дити-на незадоволена ставленням до себе з боку колективу, то вона незадоволена і собою.
  
• У підлітків 10-13 років спостерігається істотна залежність емоцій від рівня задоволеності собою.
  

Література

1. Бондаренко А. Ф. Психологическая помощь: теория и практика. – К.: Укртехпрес, 1997. – 216 с.

2. Вишневський О. І. Теоретичні основи педагогіки: Курс лекцій. – Дрогобич: Відродження, 2001. – 268 с.

3. Маркова А. К., Никонова А.Я. Психологические осо-бенности индивидуального стиля деятельности // Вопр. Психологии, – 1987. – №5.

4. Румянцева Т. Г. Понятие агрессивности в современ-ной зарубежной психологии, // Вопр. Психологии, 1991. – №1. – С. 81-87.

5. Теории личности в западно-европейской и американ-ской психологии. Христоматия по психологии личности. – Самара: “Бахрах”, 1996. – 480 с.

6. Шеин С. А. Диалог как основа педагогического обще-ния // Вопр. психологии, 1991. – №1. – С. 44-53.

7. Яценко Т. С. Психологічні основи групової психоко-рекції: Навч. посібник. – К.: Либідь, 1996. – 264 с.


Формування комунікативних вмінь учнів підліткового віку

Наталія Жигайло


Спілкування – необхідна умова буття людей, без котрого неможливе повноцінне формування не тільки окремих психічних функцій, процесів і властивостей людини, але і особистості в цілому. Саме у підлітковому віці спілкування і взаємодія з оточуючими виходять на перший план. Адже головним змістом підліткового віку є перехід від ди-тинства до дорослості, а провідним видом діяльності стає спілкування. Дослідники так або інакше визнають це величезне значення, що має для підлітків спілкування з ровесни-ками. Воно перебуває в центрі життя підлітка і багато в чому визначає всі інші аспекти його поведінки і діяльності. Проте, як свідчить життєва практика та наукові дослідження, далеко не кожен підліток спроможний ефек-тивно налагодити і підтримувати взаємо-відносини з людьми, які його оточують. А це, безумовно, позначається не лише на самопо-чутті, а й на якості його взаємин з однолітка-ми, батьками та педагогами, на його поведінці, вчинках та особистісному становленні загалом.

Метою нашого дослідження було вив-чення психологічних особливостей підлітків, а для виявлення залежності розвитку їхніх комунікативних вмінь від особистісних особ-ливостей, таких як самооцінка та тривожність.

Програма констатуючого етапу досліджен-ня включає:

• діагностику комунікативних здібностей підлітків;
  
• дослідження емоційних станів (тривожність);
  
• дослідження особистісних факторів підліт-ків (самооцінка).
  

У дослідженні брали участь учні 7-х класів СШ № 82 м. Львова у кількості 50 чо-ловік, віком 13-14 років. Було створено де-кілька тренінгових груп для роботи практич-ного психолога.

Для вивчення комунікативних вмінь, емоційних станів та особистісних факторів підлітків ми використали:

• тест-опитувальник КОС-1 для вивчення ко-мунікативних та організаторських здібностей;
  
• опитування для виявлення комунікативних проблем підлітків;
  
• тест-опитувальник Ч. Д. Спілберга та Ю. Л. Ханіна для оцінки рівня реактивної та особистісної тривожності;
  
• тест на дослідження рівня самооцінки.
  

Також були використані методи спосте-реження за дітьми; бесіди з батьками та вчи-телями цих дітей.

Було проведено кореляційний аналіз результатів досліджень.

Для зручності викладу матеріалу ми використовували такі скорочення:

КЗ – комунікативні здібності;

ОЗ – організаторські здібності;

РТ – реактивна тривожність;

ОТ – особистісна тривожність;

СО – самооцінка.

Результати, отримані після використан-ня методики КОС і опрацювання даних, пода-ні у таблиці 1.

Таблиця 1

Рівні комунікативних здібностей (узагальнені дані)

Рівні КЗ	Бали	К-сть осіб	%
Низький	1	10	20
Нижче середнього	2	9	18
Середній	3	13	26
Високий	4	6	12
Дуже високий	5	12	24

Домінуючим рівнем в експерименталь-ній групі є середній (26%).

Із таблиці 2 видно, що в експеримен-тальній групі виділяються такі рівні організа-торських здібностей:

Таблиця 2

Рівні організаторських здібностей (узагальнені дані)

Рівні ОЗ	Бали	К-сть осіб	%
Низький	1	11	22
Нижче середнього	2	8	16
Середній	3	13	26
Високий	4	11	22
Дуже високий	5	7	14

Домінуючим рівнем в експерименталь-ній групі є середній (26%).

Велике значення для розвитку осо-бистості має психічне здоров’я, тобто стан повного душевного, фізичного і соціального благополуччя. Якщо людина потрапляє в си-туацію дискомфорту, то в першу чергу руй-нується емоційна сфера, тобто людина реагує на цю ситуацію негативними переживаннями, що, своєю чергою, викликає тривожність.

Уміння проникнути у психічний стан підлітків є обов’язковою вимогою у професій-ній діяльності практичного психолога. Емо-ційний психічний стан підлітків, які звертаю-ться до психолога, є досить складним. Цей емоційний стан виникає як результат несвідо-мого зіставлення попередніх очікувань від навчання праці або особистого життя і пород-жує як піднесення, ейфорію, так і певну три-вогу, пов’язану зі страхом бути неуспішним у навчальній та міжособистісній сферах.

Щоб дослідити цей стан, після анке-тування ми провели емпіричне дослідження тривожності.

Методика діагностики тривожності Ч. Д. Спілбергера, Ю. Л. Ханіна є надійним та інформативним способом самооцінки рівня тривожності у даний момент (реактивна три-вожність як стан) і особистісної тривожності (як стійка характеристика людини).

Із таблиці 3 видно, що в експеримента-льній групі виділяються такі рівні реактивної тривожності:

Таблиця 3

Рівні реактивної тривожності (узагальнені дані)

Рівні РТ	К-сть осіб	%
Низький	28	56
Середній	22	44
Високий	0	0

Домінуючим рівнем в експерименталь-ній групі є низький (56%).

Із таблиці 4 видно, що в експеримен-тальній групі виділяються такі рівні осо-бистісної тривожності:

Таблиця 4

Рівні особистісної тривожності (узагальнені дані)

Рівень ОТ	К-сть осіб	%
Низький	4	8
Середній	27	54
Високий	19	38

Домінуючим рівнем в експерименталь-ній групі є середній (54%).

Як бачимо, потрібна цілеспрямована корекційна робота з підлітками з підвищеним рівнем тривожності, що передбачає розвиток рефлексії, тобто самопізнання внутрішніх психічних актів і станів і формування тривкої позитивної самооцінки.

Для дослідження самооцінки була використана методика, запропонована Цимба-люком І. М. та Ложкіним Г. В.

Із таблиці 5 видно, що в експерименталь-ній групі виділяються такі рівні самооцінки:

Таблиця 5

Рівні самооцінки (узагальнені дані)

Самооцінка	К-сть осіб	%
Низька	14	28
Середня	33	65
Висока	3	6

Домінуючим рівнем в експерименталь-ній групі є середній (65%).

Було проведено кореляційний аналіз результатів досліджень. Для 5% рівня точ-ності, який вважається загальноприйнятим у психологічних дослідженнях, значущим кое-фіцієнтом кореляції (розмір вибірки 50 осіб) є r = 0,278711 (розраховано за допомогою ППП statistika 5.0).

В результаті опрацювання експеримента-льних даних, отриманих під час дослідження, було виявлено значну кількість кореляцій (табл. 6).

Таблиця 6

Результати кореляційного аналізу

	КЗ	ОЗ	РТ	ОТ	СО
КЗ	1
ОЗ	0,278756	1
РТ	-0,49548	-0,16289	1
ОТ	-0,67367	-0,41941	0,343662	1
СО	-0,69792	-0,30067	0,432704	0,909868	1

Слід зазначити, що у тестах високі бали з комунікативних, організаторських здібно-стей, реактивної та особистісної тривожності вказували на високий рівень вираженості того чи іншого явища, а високі бали із самооцінки – на низький рівень. Тому кореляційні зв’язки, пов’язані із самооцінкою, слід читати обернено до того знаку, який вказаний у кореляції.

Аналізуючи отримані результати, мож-на зробити такі висновки:

Виявлені кореляційні зв’язки між рів-нем комунікативних здібностей та:

а) організаторськими здібностями (r КЗ, ОЗ = 0,288) – прямий кореляційний зв’язок.

б) реактивною тривожністю (r КЗ,РТ = -0,495) – обернений кореляційний зв’язок.

в) особистісною тривожністю (r КЗ, ОТ = -0,673) – обернений кореляційний зв’язок.

г) самооцінкою (r СО, КЗ = -0,698) – існує прямий кореляційний зв’язок (оскільки у тестах високі бали з комунікативних та організаторських здібностей означали ви-сокий рівень, а високі бали із самооцінки – низький рівень). Тобто із зниженням чи підвищенням одного фактора знижується чи підвищується інший.

Також виявлені кореляційні зв’язки між організаторськими здібностями та:

а) особистісною тривожністю (r ОЗ, ОТ = -0,419) – обернений кореляційний зв’язок.

б) самооцінкою (r ОЗ, СО = -0,301) – прямий кореляційний зв’язок.

Реактивна тривожність корелює із:

а) особистісною тривожністю (r ОТ, РТ=0,344) – виявлений прямий кореляційний зв’язок.

б) самооцінкою (r РТ, СО=0,433) – виявлений обернений кореляційний зв’язок.

Особистісна тривожність також коре-лює із самооцінкою (r ОТ, СО = 0,91) – вияв-лено обернений кореляційний зв’язок.

Між організаторськими здібностями та реактивною тривожністю (r ОЗ,РТ = -0,1628) – статистично значимих зв’язків не виявлено.

Кореляційний аналіз допоміг краще виявити і зрозуміти поєднання і взаємовплив самооцінки, реактивної та особистісної три-вожності, які характеризують тих підлітків, що мають низький рівень комунікативних здібностей. Комунікативні здібності, само-оцінка та рівень тривожності тісно взаємо-пов’язані, і зміна якогось одного фактора (в позитивний чи негативний бік) тягне за со-бою і зміну інших, перерахованих вище фак-торів. Так, із зниженням самооцінки підви-щується тривожність і знижується рівень комунікативних здібностей, а з підвищенням особистісної тривожності знижується само-оцінка та комунікативні й організаторські здібності. І, відповідно, зміни у рівні комуні-кативних здібностей ведуть до змін в само-оцінці та рівні тривожності.

Гіпотеза про те, що комунікативні вмін-ня підлітка визначаються його особистісною та емоційною характеристикою (тобто зале-жать від самооцінки та рівня тривожності), підтвердилась, тому нами була створена про-грама соціально-психологічного тренінгу (СПТ) “Розвиток комунікативних вмінь підлітка”.

Мета програми: корекція тривожності (побороти невпевненість, страх), допомогти підліткам сформувати адекватну самооцінку, краще пізнати себе. Успішніше i найповніше реалiзувати себе у комунікативній діяльності.

Загальна мета СПТ конкретизується у таких завданнях:

1) набуття знань у галузі психології осо-бистості про основні види тренінгових груп, загальні методичні прийоми групо-вої роботи, етапи розвитку групи в СПТ, компетентність у спілкуванні та її психо-логічну структуру;

2) набуття умінь і навичок спілкування, наприклад: уміння встановити контакт із співрозмовником, сприймати й розуміти емоційний стан, приймати й передавати невербальну інформацію, бути учасником або керівником дискусії, вміти правильно побудувати бесіду, вислухати й зрозуміти співрозмовника, змінювати стосунки під час бесіди і т.ін.;

3) корекція, формування й розвиток устано-вок, необхідних для успішного спілкуван-ня, розв’язання конфліктних ситуацій, розвиток емоційної стійкості до складних життєвих ситуацій;

4) розвиток здібностей адекватно та повноцінно сприймати й оцінювати себе та інших людей, а також взаємини, які склалися між людьми;

6) робота з емоційною сферою, спрямована на розуміння, відслідковування і усвідомлення своїх емоцій, а також на корекцію три-вожності;

7) корекція й розвиток особистісних якостей, формування адекватної самооцінки, само-усвідомлення і прийняття себе.

Згідно із зазначеною метою та завдан-нями, зміст програми СПТ комунікативних вмінь складається з певних етапів. (табл. 7).



Наведемо приклади деяких вправ, які ми використовували у СПТ.